Справа № 297/1326/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

за участю секретаря Гарані О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Берегово в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави до Великоберезької сільської ради Берегівського району, ОСОБА_1 про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради, державної реєстрації права власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду,

ВСТАНОВИВ:

Берегівська окружна прокуратура звернулася до Берегівського районного суду з позовною заявою до Великоберезької сільської ради та ОСОБА_1 про усунення перешкоди, в якому просить:

- визнати незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району від 31.03.2014 № 749 «Про затвердження проекту із землеустрою та відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 2120480800:10:002:0072, площею 0,05га для ведення особистого селянського господарства», розташованої в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району, в межах населеного пункту с. Великі Береги Берегівського району, вартістю 33506,82 грн..

- усунути перешкоди шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2120480800:10:002:0072 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням права власності на неї та зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2120480800:10:002:0072, площею 0,05га, розташовану в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району, вартістю 33506,82 грн. у комунальну власність Великоберезької територіальної громади в особі Великоберезької сільської ради.

Прокурор свої вимоги мотивує тим, що вказане рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району № 749 від 31.03.2014 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », прийнято з порушенням вимог ст. 58, 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України та ст. ст.19,144 Конституції України,ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими встановлено що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідностіКонституціїабо законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Згідност. 88 Водного кодексу України, навколосередніх річок, водосховищ та ставків площею більше 3 гектаріввстановлюється прибережна захисна смуга шириною 50 метра. Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки від 25.11.2021 №1012-ДК/982/АП/09/01/-21, складеного Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області та відповідно до плану земельних ділянок наданих ФОП ОСОБА_2 , складеного за результатом проведеного топографо-геодезичного знімання за листом Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління від 29.10.2021 за № 32-7-0.161-434/0/90-21,земельна ділянка з кадастровим номером 2120480800:10:002:0072, розташована повністю у межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги ставка № 2 Верхнє озеро на території Великоберезької сільської ради, тобто в межах 50 метрової зони прибережної захисної смуги, а опорюване рішення прийнято з недотриманням вимог статей 58, 60 ЗК України, ст. 88 ВК України, оскільки землі прибережних захисних смуг перебувають у державній і комунальній власності та не враховано положення пункту 10.17 Державних будівельних норм Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44, згідно якого уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 метрів від урізу води.

Позивач зазначив також, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі, не може трактуватися, як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену50-метрову зону від урізу води. Таким чином вказана вище земельна ділянка відноситься до земель водного фонду водного об`єкту загальнодержавного значення. Також зазначає, що чинне на час прийняття спірного рішення водне та земельне законодавство взагалі не передбачало можливість відведення земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами природних водних об`єктів загальнодержавного значення у приватну власність для будь-яких потреб, в тому числі і для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, Великоюберезькою сільською радою передано у приватну власність земельну ділянку водного фонду в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту, де заборонено розорювання земель, а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, будівництво будь-яких споруд. На підставі викладеного, позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідач відзив щодо позову не подав.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи всі обставини, що мають істотне значення по справі, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Судум встановлено, що рішенням Великоберезької сільської ради Берегівського району № 749 від 31.03.2014 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », затверджено технічну документацію з землеустрою та надано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 2120480800:10:002:0072, загальною площею 0,05га для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 18 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що категорії земель України мають особливий правовий режим. Відповідно до пункту «є» ч. 1 ст. 19 Земельного Кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду. До земель водного фонду належать, у тому числі, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм (ст. 58 ЗК України та ст. 4 Водного кодексу України (далі ЗК України, ВК України)).

Відповідно до вимог ст.ст. 58, 60 ЗК України, ст. 88 ВК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Їх розмір унормовано цими ж законодавчими актами і такий складає величину від 25 до 100 метрів вздовж урізу води.

Зокрема, прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється (частина друга статті 60 ЗК України).

Згідно з інформацією Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса від 04.08.2021 № 06-09/918 встановлено, що ставок № 2, навколо якого розміщена оспорювана земельна ділянка є водним об`єктом, площа водного дзеркала якого складає 16,9385 га.

Частиною 5 ст. 88 ВК України передбачено, що землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Водночас оспорювана земельна ділянка розташована повністю в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги ставка.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, визначення меж передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас, відсутність цього проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену (відповідно 25, 50, 100-метрову) зону від урізу води.

Наведені висновки відповідають п. 2.9 Порядку погодження, яким передбачено, що у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановленихст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановленихст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України, які викладені у постановах від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14, у справі від 25.04.2018 за № 904/5974/16 івід 24.12.2014 у справі №6-206цс14, а також Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.11.2014 у справі № 6-179цс14, в постанові від 22.04.2015 у справі № 6-52цс15).

Великоберезькою сільською радою Берегівського району під час прийняття рішення від 31.03.2014 № 749 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », передано у приватну власність земельну ділянку водного фонду, яка не може передаватись у приватну власність.

Великоберезька сільська рада не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що вона перебуває в межах водного фонду, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність ОСОБА_1 під час набуття ним права власності на земельну ділянку.

Вказане твердження узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Підтвердженням факту обізнаності сільської ради про приналежність спірної земельної ділянки до земель водного фонду свідчить те, що нею прийнято рішення від 23.11.2010 № 10 «Про затвердження прибережної захисної смуги навколо ставка № 2 «Верхнє озеро», яким встановлено прибережну захисну смугу навколо зазначеного ставка 5 метрів від водного дзеркала. Як наслідок, не дотримано вимоги земельного та водного законодавства України у частині визначення меж прибережної захисної смуги. Зазначене рішення № 10 від 23.11.2010 носить декларативний характер, оскільки відомості щодо фактичного встановлення меж водоохоронної зони в кадастровій карті відсутні.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України).

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Згідност. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Зокрема,у прибережнихзахисних смугахуздовж річок,навколо водоймта наостровах забороняється: розорювання земель, садівництво та городництво ; зберігання та застосування пестицидів і добрив ;влаштування літніхтаборів дляхудоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів ;влаштування звалищсміття,гноєсховищ,накопичувачів рідкихі твердихвідходів виробництва,кладовищ,скотомогильників,полів фільтраціїтощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки ( ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України).

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Аналогічну норму містить іВодний кодекс України(ст. 85), якою встановлено порядок передачі земель водного фонду у тимчасове та постійне користування.

Отже, чинне на час прийняття спірного рішення водне та земельне законодавство взагалі не передбачало можливість відведення земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами природних водних об`єктів загальнодержавного значення у приватну власність для будь-яких потреб, в тому числі і для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, всупереч ст. ст.58,59,60,61,84 Земельного кодексу України, ст. ст.4,6,80,85,88,89 Водного кодексу УкраїниВеликоберезькою сільською радою передано у приватну власність земельну ділянку водного фонду в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту, де заборонено розорювання земель, а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, будівництво будь-яких споруд.

Згідно правових висновків викладених у п.73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17 заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогамЗемельного кодексу України(перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель з обмеженим оборотом (водного і лісового фонду) вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених уст. 59 цього кодексу(аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, у постанові від 28.11.2018 р. у справі № 504/2864/13-ц, у постанові від 28.11.2018 р. у справі № 487/10128/14-ц, у постанові від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц, у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 372/1684/14-ц).

У п. 74 постанови Великої палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 469/1044/17 зроблено висновок, що зайняття земельної ділянки з обмеженим оборотом з порушенням вимог законодавства треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути уже існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть привести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його права володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правові відносини та правопорушення.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи вказане, судом встановлено порушення права власності держави на землі водного фонду.

Відповідно до ч. 1ст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вказано в п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння (у даному випадку чинністю записів в Державному реєстрі земель та Державному реєстрі прав на нерухоме майно про належність ділянок на праві власності їх набувачам (скасування яких на даний момент можливе виключно відповідними діями реєстраційної служби) обумовлюється неможливість державою здійснення дій щодо розпорядження та користування землею).

Крім того, ч. 2ст. 393 Цивільного кодексу Українивстановлює, що власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. Відповідно до ч. 1ст. 216 Цивільного кодексу Україниу разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи те, що рішення Великоберезької сільської ради №749 від 31.03.2014 є особливим видом правочину та на його підставі виникли у ОСОБА_1 право на землю, обґрунтованим є застосування наслідків його недійсності, що полягає у скасуванні державної реєстрації права власності за набувачем незаконно переданої земельної ділянки.

Захист порушених прав держави в силу вимог законодавства України про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, можливий шляхом скасування державної реєстрації права власності, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведені та обґрунтовані, тому підлягають до задоволення у повному обсязі

Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положеньст.141 ЦПК України, а тому з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судових витрати, які складаються із судового збору при зверненні із позовом.

Керуючись ст. ст. 16, 21, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 58-61, 83 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 88-89 Водного кодексу України, ст.ст.12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району від 31.03.2014 № 749 «Про затвердження проекту із землеустрою та відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 2120480800:10:002:0072, площею 0,05га для ведення особистого селянського господарства», розташованої в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району, в межах населеного пункту с. Великі Береги Берегівського району, вартістю 33506,82 грн..

Усунути перешкоди шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2120480800:10:002:0072 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням права власності на неї.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2120480800:10:002:0072, площею 0,05 га, розташовану в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району, вартістю 33506,82 грн. у комунальну власність Великоберезької територіальної громади в особі Великоберезької сільської ради.

Стягнути пропорційно з Великоберезької сільської ради та ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури судові витрати у вигляді судового збору в сумі 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Іван ІЛЬТЬО