ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 911/654/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників за первісним позовом:

позивача - Дзюбенка С. М.,

відповідачів - Котовського В. М., Щиголя М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіа Солюшнз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 (судді: Агрикова О. В. - головуючий, Чорногуз М. Г., Мальченко А. О.) і рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2021 (суддя Заєць Д. Г.) у справі

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіа Солюшнз"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про визнання права на звільнення від орендної плати, зобов`язання провести перерахунок нарахованої орендної плати, зобов`язання провести зарахування надміру сплаченої орендної плати,

за зустрічним позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіа Солюшнз",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,

про стягнення 9 077 232, 49 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіа Солюшнз" (далі - ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням змін) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМУ) та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль") про: 1) визнання у ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" права на звільнення від орендної плати (права на несплату орендної плати), нарахованої за період із 17.03.2020 по 21.06.2020 включно в сумі 6 653 936,15 грн згідно з договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.01.2019 № 2216 (далі - договір оренди від 31.01.2019), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - РВ ФДМУ по Київській області, правонаступником якого є РВ ФДМУ) та ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз"; 2) зобов`язання РВ ФДМУ і ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" провести перерахунок нарахованої орендної плати за договором оренди від 31.01.2019 за період із 12.03.2020 по 31.05.2021, зменшивши її на 20 889 586,88 грн, з яких 6 266 876,07 грн - орендна плата нарахована на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", а 14 622 710,82 грн - на користь державного бюджету; 3) зобов`язання РВ ФДМУ і ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" провести зарахування (залік) надміру сплаченої орендної плати у загальній сумі 1 135 189,67 грн в рахунок майбутніх платежів за вказаним договором оренди.

Первісний позов обґрунтовано тим, що позивач в період із 17.03.2020 по 21.06.2020 з незалежних від нього причин (введення Кабінетом Міністрів України карантину на території Україні та відповідних обмежень і заборон, зокрема заборони роботи суб`єктів господарювання, діяльність яких передбачає приймання відвідувачів) не міг користуватися та не користувався орендованим майном. За таких обставин та з огляду на положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України нарахування орендної плати за спірним договором за вказаний період, як вважав позивач, не мало здійснюватися. Також, на думку позивача, зважаючи на положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова № 611) нарахування позивачеві орендної плати за користування нерухомим державним майном за період із 12.03.2020 по 16.03.2020 та з 22.06.2020 по 31.01.2021 мало здійснюватись у розмірі 25 % від нарахованої орендної плати як суб`єкту, що орендує приміщення на території аеропорту з метою розміщення ресторанів, ресторанів з нічним режимом роботи, що передбачено у додатку 3 до Постанови № 611, та, окрім цього, враховуючи, що позивач є вітчизняною юридичною особою та суб`єктом малого підприємництва і провадить виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах в аеропорту, то він має право на отримання знижки в розмірі 50 % орендної плати за договором оренди від 31.01.2019 згідно з пунктом 2 додатку 2 до Постанови № 611. За таких обставин, позивач також просив зарахувати надміру сплачену орендну плату в рахунок майбутніх платежів.

1.2. ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", у свою чергу, звернулося до ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" із зустрічним позовом (з урахуванням змін) про стягнення з товариства 9 508 482,36 грн, з яких: 7 746 144,40 грн основного боргу, 568 438,01 грн пені, 135 403,33 грн - 3 % річних, 283 882,18 грн інфляційних втрат, 774 614,44 грн штрафу.

Зустрічний позов обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" зобов`язань зі сплати орендної плати з березня 2020 року по лютий 2021 року за спірним договором оренди.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2021 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 7 746 144,40 грн основного боргу, 568 326,97 грн пені, 135 403,33 грн - 3 % річних, 283 882,18 грн інфляційних втрат, 774 614,44 грн штрафу, 142 625,57 грн витрат зі сплати судового збору.

Мотивуючи відмову у первісному позові, місцевий господарський суд виходив із того, що під час розгляду справи не було встановлено тих обставин, з якими положення статті 762 Цивільного кодексу України та пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України пов`язують можливість звільнення позивача за первісним позовом від обов`язку сплачувати орендну плату або зменшення її розміру. За висновком суду першої інстанції орендовані позивачем за первісним позовом приміщення не використовувалися для розміщення ресторану, а доводи товариства про те, що ним в орендованих приміщеннях провадиться виробнича діяльність та, відповідно, орендовані площі є виробничими, є необґрунтованими та недоведеними.

Стосовно вимог зустрічного позову, то місцевий господарський суд виходив із того, що ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" повинно було сплачувати орендну плату у строки та в розмірі, встановлені спірним договором; підстав для звільнення ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" від сплати орендної плати у заявлений період відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України немає; застосування до ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" пільг, визначених Постановою № 611, нормативно не обґрунтовано. Отже, зважаючи на порушення орендарем зобов`язання в частині вчасної сплати орендної плати та здійснивши власний перерахунок сум, заявлених ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до стягнення, суд дійшов висновку, що зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2021 у цій справі залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення первісного позову та наявності підстав для часткового задоволення вимог зустрічного позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 і рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2021 та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити та відмовити у зустрічному позові.

Скаржник вважає оскаржені судові рішення ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права; на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме (1) щодо застосування пункту 6 частини 2 Прикінцевих положень до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 530-IX, підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 211 (в редакціях постанов Кабінету Міністрів України від № 215 від 16.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 239 від 25.03.2020), підпункту 8 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 211 (в редакції постанов Кабінету Міністрів України № 255 від 02.04.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020) та підпункту 6 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 у правовідносинах в сфері оренди державного майна в період дії заборони роботи суб`єктів господарювання, діяльність яких передбачає приймання відвідувачів та забезпечення харчуванням в контексті застосування цих норм до відносин, що витікають із договору оренди від 31.01.2019; (2) стосовно застосування пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ) та частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України; (3) стосовно застосування норм статей 3, 261 Господарського кодексу України та пункту 2 додатку 2 до Постанови № 611; (4) стосовно застосування положень додатку 3 до Постанови № 611 та наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 31.03.2004 № 59, яким затверджено національний стандарт України ДСТУ 4281:2004 "Заклади ресторанного господарства. Класифікація"; (5) стосовно застосування статей 547, 551 Цивільного кодексу України.

Зокрема, скаржник стверджує про те, що у наведеному випадку наявні обставини об`єктивної неможливості використання позивачем за первісним позовом орендованого майна у спірний період, а саме заборона на здійснення позивачем за первісним позовом господарської діяльності та використання ним орендованих приміщень згідно з цільовим призначенням, визначеним у спірному договорі. Скаржник наголошує на тому, що орендовані приміщення використовуються для обслуговування пасажирів категорій VIP та бізнес-класів, зміст зазначеної послуги полягає у забезпечені споживачів (пасажирів) можливістю очікування відправлення рейсів в комфортних умовах з високим рівнем обслуговування у поєднанні з організуванням харчування, забезпечення напоями (холодними, гарячими, слабоалкогольними та алкогольними), відпочинку і дозвілля споживачів.

3.2. Від РВ ФДМУ надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому фонд просить залишити без змін оскаржені у справі судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що позивач не належить до суб`єктів, на яких поширюється дія Постанови № 611; висновок щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України вже викладався Верховним Судом у постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20 у подібних правовідносинах.

3.3. Від ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а оскаржені судові рішення такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, як зазначає підприємство, Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20 у подібних правовідносинах вже викладав висновок щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, на відсутності формування якого судом касаційної інстанції посилається скаржник у касаційній скарзі; жодним нормативно-правовим актом не було заборонено здійснювати діяльність із надання послуг з обслуговування в залах очікування; відповідач не чинив перешкод орендареві та останній міг використовувати передане у найм майно; позивач за первісним позовом не провадить виробничої діяльності, а орендована площа не є виробничою.

3.4. Від ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" надійшли пояснення у справі, в яких товариство з посиланням на наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, яким затверджено Національний класифікатор України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010", наголошує на тому, що діяльність товариства з надання послуг за спірним договором за своєю суттю є виробничою діяльністю та, відповідно, товариство має право на зменшення орендної плати на 50 % на підставі пункту 2 додатку 2 до Постанови № 611.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 29.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 і рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2021 у справі із здійсненням розгляду справи у судовому засіданні 01.11.2022.

У зв`язку з тим, що розгляд справи 01.11.2022 не відбувся згідно з ухвалою Верховного Суду від 14.11.2022 було постановлено здійснити розгляд справи № 911/654/21 у судовому засіданні 22.11.2022.

4.2. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2022 визначено такий склад колегії суддів у цій справі: Дроботова Т.Б. - головуючий суддя, Берднік І. С., Багай Н. О.

4.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

4.4. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 31.01.2019 між РВ ФДМУ по Київській області (орендодавець) і ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення № 54 на четвертому поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. 47578) загальною площею 776,0 м2, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.09.2018 і становить за незалежною оцінкою 43 662 922,00 грн. без ПДВ, приміщення № 1-58 на першому поверсі та приміщення № 59-83 на другому поверсі будівлі терміналу "С", загальною площею 1226,7 м2, вартість яких визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.09.2018 і становить за незалежною оцінкою 83 133 697,00 грн без ПДВ, що розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, аеропорт та перебувають на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач).

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору майно передається в оренду з метою розміщення приміщення № 54 на четвертому поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. 47578) загальною площею 776,0 м2 - розміщення зали очікування пасажирів бізнес-класу; приміщення № 1-58 на першому поверсі та приміщення № 59-83 на другому поверсі будівлі терміналу "С", загальною площею 1226,7 м2 - розміщення зали очікування підвищеної комфортності для пасажирів категорії VIP та бізнес-класу.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди від 31.01.2019 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2018 року - 1 584 957,74 грн (пункт 3.1 спірного договору).

У пункті 3.3 договору оренди від 31.01.2019 встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на офіційному веб-сайті ФДМУ.

Згідно з пунктами 3.6, 3.7 спірного договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, за весь період невиконання зобов`язання включно.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становитиме загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості (пункт 3.8 договору оренди від 31.01.2019).

У пункті 5.3 вказаного договору сторони передбачили, що орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює відповідач, вказується "призначення платежу" за зразком, наведеним у розділі 11 договору).

Цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 31.01.2019 до 30.01.2029 включно (пункт 10.1 договору оренди від 31.01.2019).

За актом приймання-передачі орендованого майна від 02.08.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення № 54 на четвертому поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. 47578) загальною площею 776,0 м2, приміщення № 1-58 на першому поверсі та приміщення № 59-83 на другому поверсі будівлі терміналу "С", загальною площею 1226,7 м2, що розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, аеропорт та перебувають на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Як зазначили суди та підтверджено матеріалами справи, позивачеві за первісним позовом за період із 01.03.2020 по 31.01.2021 було нараховано орендну плату за спірним договором на підставі рахунків-фактур ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", а саме від 31.03.2020 № 76/538, від 30.04.2020 № 76/825, від 31.05.2020 № 76/1027, від 30.06.2020 № 76/1239, від 31.07.2020 № 76/1439, від 31.08.2020 № 76/1604, від 30.09.2020 № 76/1864, від 31.10.2020 № 76/2059, від 30.11.2020 № 76/2194, від 31.12.2020 № 76/2381, від 31.01.2021 № 76/390, від 28.02.2021 № 76/587, від 31.03.2021 № 76/914, від 30.04.2021 № 76/1135, від 31.05.2021 № 76/1474.

ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" зверталося до РВ ФДМУ та ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з листами від 16.03.2020 № 16032020-1, від 28.09.2020 № 28-09-2020-1 щодо звільнення його від орендної плати та здійснення її перерахунку, посилаючись, зокрема, на неможливість використання з 17.03.2020 орендованого майна у господарській діяльності позивача у зв`язку із запровадженням карантину та закриття пунктів пропуску через державний кордон і фактичне припинення авіаційного сполучення, а також, через заборону роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, що підтверджується зокрема сертифікатом Торгово-промислової палати України від 24.06.2020 № 3100-20-1109, що є підставою для орендаря від сплати орендної плати, та зазначаючи про те, що з 22.06.2020 та до закінчення карантину, на думку позивача, орендна плата має нараховуватись з урахуванням положень Постанови № 611, а саме у розмірі 25 % від нарахованої орендної плати, оскільки приміщення № 54 та № 1- 83 орендовані позивачем за первісним позовом для розміщення ресторану.

4.5. Як установили суди попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, предметом первісного позову у цій справі є вимоги ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз", заявлені до РВ ФДМУ та ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", про визнання права на звільнення від орендної плати за договором оренди від 31.01.2019 за період із 17.03.2020 по 21.06.2020 в сумі 6 653 936,15 грн; зобов`язання провести перерахунок нарахованої орендної плати за період із 12.03.2020 по 31.05.2021, зменшивши її на суму 20 889 586,88 грн; зобов`язання РВ ФДМУ і ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" провести зарахування (залік) надміру сплаченої орендної плати у загальній сумі 1 135 189,67 грн в рахунок майбутніх платежів за вказаним договором оренди.

Предметом зустрічного позову є вимоги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення з ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" 9 508 482,36 грн, з яких: 7 746 144,40 грн основного боргу, 568 438,01 грн пені, 135 403,33 грн - 3 % річних, 283 882,18 грн інфляційних втрат, 774 614,44 грн штрафу за договором оренди від 31.01.2019.

4.6. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог первісного позову та наявність правових підстав для часткового задоволення вимог зустрічного позову, стягнувши з ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 7 746 144,40 грн основного боргу, 568 326,97 грн пені, 135 403,33 грн - 3 % річних, 283 882,18 грн інфляційних втрат, 774 614,44 грн штрафу.

4.7. Проте колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

4.8. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2020 № 377) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України карантин.

Відповідно до приписів частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини 6 статті 762 цього Кодексу".

Законом України "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини 2 статті 286 Господарського кодексу України, частин 4 та 6 статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20.

З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що питання щодо застосування положень пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ) та частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України вже було предметом розгляду Верховного Суду, зокрема у постанові від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17 у подібних правовідносинах, в якій розглядалося питання можливості на період дії карантину звільнення орендаря від сплати орендної плати (зменшення її розміру), що, у свою чергу, спростовує доводи скаржника про зворотне.

Разом із тим, питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном врегульовані Постановою № 611. Так, зокрема у пункті 1 цієї Постанови передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

У пункті 3 Постанови № 611 зазначено, що орендодавці мають забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї Постанови, починаючи з дати встановлення карантину.

Відповідно до пункту 2 додатку 2 до Постанови № 611 до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 %, включені вітчизняні юридичні і фізичні особи, що є суб`єктами малого підприємництва, фізичні особи, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах).

Як свідчать матеріали справи та це установили суди, ТОВ "Преміум Авіа Солюшнз" на обґрунтування вимог первісного позову, посилалося, зокрема, на наявність у нього у заявленому періоді права на застосування знижки зі сплати орендної плати, що запроваджено Постановою № 611, а саме щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном у розмірі 50 % суми нарахованої орендної плати, оскільки орендар є вітчизняною юридичною особою та суб`єктом малого підприємництва, що здійснює виробничу діяльність безпосередньо на орендованих приміщеннях аеропорту, натомість ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" виставив йому рахунки на оплату орендної плати за спірним договором без урахування вимог Постанови № 611. При цьому, товариство, серед іншого, наголошувало, що державне нерухоме майно - приміщення, розташовані в будівлі аеропорту "Бориспіль", передавалися йому в оренду за договором оренди від 31.01.2019 з метою розміщення зали очікування пасажирів бізнес-класу та зали очкування підвищеної комфортності для пасажирів категорії VIP та бізнес-класу; зміст послуг з обслуговування пасажирів в бізнес-залах, яку надає позивач за первісним позовом, полягає, зокрема, у забезпеченні споживачів (пасажирів міжнародних рейсів) можливістю очікування відправлення міжнародних рейсів у комфортних умовах високим рівнем обслуговування у поєднанні з організуванням харчування, забезпечення напоями (холодними, гарячими, слабоалкогольними, алкогольними), відпочинку і дозвілля споживачів; до складу послуг бізнес-зали очікування віднесено послуги з організації харчування та забезпечення напоями, а також користування: зоною відпочинку із сучасними меблями, спеціальними кріслами Flat-bed та пледами; кімнатою для паління з витяжкою; душовою кімнатою та аксесуарами; кімнатою для людей з інвалідністю та сповивання немовлят; кімнатою для переговорів; українською та закордонної пресою; wi-fi; принтерами і копіювальним апаратом; широкоформатними телевізорами. Отже, надання товариством послуг з обслуговування пасажирів категорії VIP та бізнес-класу в залах очікування аеропорту за своїм змістом підпадає під положення пункту 2 додатку 2 до Постанови № 611 та, відповідно, надає йому право на зниження орендної плати на 50 %.

В основу оскаржених судових рішень у цій справі покладено висновок судів, зокрема, про те, що позивач за первісним позовом не належить до суб`єктів, перерахованих у додатках до Постанови № 611, зокрема і у додатку 2, а тому він не має права на зниження орендної плати.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів визнає передчасними, оскільки суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки та достеменно не дослідили фактичного змісту послуги з обслуговування пасажирів в бізнес-залах аеропорту, яку надає позивач за первісним позовом за договором оренди від 31.01.2019, зважаючи на діяльність самого аеропорту "Бориспіль" (наземне обслуговування пасажирів), та з огляду на визначену у спірному договорі мету надання в оренду державного нерухомого майна та цілі використання його орендарем, що у наведеному випадку має значення для правильного вирішення спору у цій справі, зважаючи на предмет і підстави первісного позову, наявність чи відсутність підстав для задоволення якого безпосередньо впливає на вирішення зустрічного позову.

При цьому, відхиляючи відповідні доводи позивача за первісним позовом, суд апеляційної інстанції обмежився виключно посиланням на статтю 261 Господарського кодексу України, а місцевий господарський суд навів лише застереження про недоведеність та необґрунтованість таких доводів.

Разом із цим, колегія суддів суду касаційної інстанції, зазначає, що згідно з положеннями частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.

За змістом розділу 4 вказаного Наказу виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності.

Термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Послуги - це результат економічної діяльності, відносно якого не можна встановити права власності. Послуги не підлягають продажу окремо від процесу їх виробництва. Момент завершення виробництва послуги збігається з моментом надання її споживачеві.

Однак, наведене залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що питання звільнення орендаря від орендної плати/нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном у розмірі 50 % відповідно до додатку 2 до Постанови № 611 було предметом розгляду Верховного Суду, зокрема, у постановах від 21.12.2021 у справі № 911/354/21, від 07.06.2022 у справі № 922/1010/21 (в останній справі, між іншим, майно аеропорту передавалося в оренду з метою розміщення зони відпочинку пасажирів без права розміщення торгівельних об`єктів і закладів харчування), які не були враховані судами.

Поза тим, попередні судові інстанції залишили поза увагою питання можливості застосування у наведеному випадку правила пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995 (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ "Bellet v. France", заява № 23805/94, 4 December 1995, § 36).

Невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності є. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають.

Принцип правової визначеності має широке застосування у практиці ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначено, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24.04.2008 у справі "C. G. та інші проти Болгарії" (C. G. and Others v. Bulgaria)).

ЄСПЛ у справі "Новік проти України" (заява № 48068/06, рішення від 18.12.2008) зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Наведене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21.01.2022 у справі № 910/15737/20, від 07.10.2021 у справі № 903/834/20, від 03.07.2019, у справі № 911/1521/18, від 09.11.2020 у справі № 904/2404/18.

Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що Постанова № 611 була розроблена саме з метою надання державою підтримки орендарям державного майна під час дії карантину, а будь-яка державна підтримка, у тому числі і державна підтримка орендарів державного майна, має ґрунтуватися, зокрема, на принципах справедливості, розумності, передбачуваності, та, відповідно, суб`єкти, яким вона надається, повинні мати рівні можливості для її отримання та не піддаватися невиправданим обмеженням у отриманні такої державної підтримки.

Безумовно, в умовах триваючого карантину та суттєвого зниження пасажиропотоку в аеропортах, існуючі обмеження, ставлять орендарів у складне фінансове становище, тож цілком виправданим є встановлення на час дії карантину знижки зі сплати орендної плати за державне майно, зокрема для орендарів, що орендують приміщення в аеропортах.

Постанова № 611, зважаючи на мету, яку вона переслідувала, не може бути направлена на позбавлення суб`єктів, які отримали в оренду приміщення з метою розміщення зали очікування в аеропорту права отримати державну підтримку на період встановленого в країні карантину, поряд із орендарями, що розміщують в аеропортах кафе, бари, чи торгівельні об`єкти, зважаючи, зокрема на те, що діяльність позивача за первісним позовом спрямована на надання послуг з обслуговування пасажирів в бізнес-залах, яка, у тому числі, включала в себе, і організацію харчування та забезпечення напоями.

Звідси надання Постановою № 611 знижки зі сплати орендної плати за державне майно іншим орендарям, зокрема, тим, що орендують приміщення в аеропортах, з метою розміщення кафе, барів, ресторанів, кафетеріїв та торгівельних об`єктів, та відмова у зменшенні розміру орендної плати позивачеві за первісним позовом у наведеному випадку свідчила би про невиправдане та немотивоване обмеження останнього в його правах та охоронюваних законом інтересах, адже він також здійснює свою діяльність на території аеропорту "Бориспіль" та його діяльність теж залежить від пасажиропотоку цього аеропорту, тобто позивач за первісним позовом перебуває у схожому становищі порівняно із орендарями, що орендують приміщення з метою розміщення в аеропортах барів, кафе, ресторанів та торгівельних об`єктів.

Зважаючи на викладене, а також те, що предметом спірних орендних правовідносин є державне майно, та беручи до уваги те, що Постанова № 611 приймалася саме з метою надання підтримки суб`єктам, що є орендарями державного майна, сама по собі відсутність у переліку орендарів, яким надається знижка зі сплати орендної плати, які отримали в оренду державне майно з метою розміщення зали очікування в аеропорту, не може позбавляти таку особу права на державну підтримку, закріпленого у Постанові № 611.

Колегія суддів зазначає, що обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, обов`язок щодо надання правового аналізу заявленим вимогам та запереченням на них, дослідження та оцінки доказів на їх підтвердження чи спростування, а також оцінки доводів учасників справи, покладений на суд.

Таким чином, з огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі про необґрунтованість вимог первісного позову та наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову є передчасними.

Водночас, враховуючи викладене, підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у наведеному випадку немає, проте оскільки допущені попередніми судовими інстанціями порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України), то оскаржені судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.4. Зважаючи на те, що висновки судів попередніх інстанцій про необґрунтованість первісного позову та наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та беручи до уваги, межі повноважень суду касаційної інстанції, який не здійснює дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінки, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваних у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції і часткового задоволення касаційної скарги.

5.5. Під час нового розгляду справи суду слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі вказаних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

6. Розподіл судових витрат

6.1. У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не змінюється рішення та не ухвалюється нове, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіа Солюшнз" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 і рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2021 у справі № 911/654/21 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік