ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 361/6949/20 Головуючий у І-ій інстанції Радзівіл А.Г.,

суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

при секретарі Хмарській К.І.

за участю:

представника позивача: Куцмиди В.І.

представник відповідача: Александрова С.О., Юдіна М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів (далі - Відповідач, Головне управління Держпродспоживслужби у м. Києві) у якому просив скасувати постанову № 225 від 10.09.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2022 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.08.2020 року від головних спеціалістів відділу контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Кривенди О.П. та Бондаренко І.О. за вх. №136 ТОВ «ПРОМІНЬ-С» було отримано направлення на проведення заходу від 10.08.2020 року № 3015 та за вх. № 135 отримано Запит про надання інформації.

Зі змісту вказаного запиту вбачається, що на підставі звернень групи громадян, зокрема ОСОБА_3 проводиться позаплановий захід державного нагляду (контролю) дотримання вимог порядку застосування тарифів на послуги з постачання та розподілу електричної енергії, дотримання вимог порядку застосування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення з питань, викладених у звернення.

Відповідно до направлення на проведення заходу від 10.08.2020 року № 3015 головні спеціалісти відділу контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Кривенда О.П. та Бондаренко І.О. , на підставі скарги громадянки ОСОБА_3 , з одних і тих самих питань здійснили перевірку ТОВ «ПРОМІНЬ-С».

Так, під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ПРОМІНЬ-С» здійснює експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 , визначених Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

26.08.2020 року щодо ОСОБА_1 , як директора ТОВ «ПРОМІНЬ-С», головним спеціалістом відділу контролю за регульованими цінами Кривендою О.П. було складено протокол про адміністративне правопорушення № 230 щодо надлишкового нарахування за послугу з постачання електричної енергії застосувавши завищений тариф, що є порушенням п. 1.1. «Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню з 01.03.2020 року», які затверджено постановою Національною комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.02.2015 року № 220, (далі по тексту - протокол про адміністративне правопорушення № 230).

10 вересня 2020 року, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 230, відносно ОСОБА_1 була винесена постанова про адміністративне правопорушення № 225 вих. №14.0/14510 від 14.09.2020 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. 00 коп. (далі по тексту - оскаржувана постанова).

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що визначення складу адміністративного правопорушення зазначене у протоколі № 230 від 26.08.2020 року про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 165-2 КУпАП не відповідає складу правопорушення за яке на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент прийняття оскаржуваної постанови від 13.08.2020 року) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 165-2 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення порядку формування та застосування цін і тарифів.

Відповідно ч.1 ст. 165 -2 КУПАП порушення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок, доплат до них - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - у розмірі ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У свою чергу, ч. 2 ст. 165-2 КУпАП передбачає ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених в частині першій цієї статті,- тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі по тексту - Закон № 877-V).

Так, за визначенням статті 1 цього Закону № 877-V передбачено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з абз. 5 ч. 1 статті 6 Закону № 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольстваУкраїнивід12 квітня 2017 року № 209 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 травня 2017 року за № 604/30472 (далі також - Положення), Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві (далі - Головне управління) є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.

Головному управлінню підпорядковуються установи та організації, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби та розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Повноваження Головного управління поширюються на територію відповідної області, міста Києва.

Згідно з пп. 11 п. 4 Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, а саме: у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін:

- здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначає Закон України «Про ціни і ціноутворення» (далі також - Закон № 5007-VI).

Так, за правилами статті 17 Закону № 5007-VI, основними функціями уповноважених органів є:

1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення;

3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Положеннями статті 18 Закону № 5007-VI встановлено, що уповноважені органи мають право:

1) проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки:достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;

2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки;

3) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу;

4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій;

5) вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Статтею 11 Закону № 877-V встановлено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

Так, дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії.

Закон України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» визначає правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг.

Статтею 2 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг визначено, що органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Статтею 3 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» визначені завданням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які полягають у здійсненні державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», державний нагляд (контроль) за діяльністю суб`єктів господарювання на ринку комунальних послуг здійснюється шляхом перевірки стану виконання суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках вимог закону та/або ліцензійних умов відповідно до порядку контролю за дотриманням ліцензійних умов.

Тобто, дія Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», як спеціального закону, визначена чіткими рамками щодо державного нагляду (контролю) у сфері комунальних послуг.

Таким чином, дія Закону № 877-V не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення саме Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.

При цьому, Закон України «Про ціни і ціноутворення» визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни; застосування ціни - продаж (реалізація) товару за встановленою ціною; формування ціни - механізм визначення рівня ціни товару (стаття 1 Закону України Про ціни і ціноутворення).

Статтею 17 Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що основними функціями уповноважених органів є:

- виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення;

- запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами (стаття 16 Закону України «Про ціни ціноутворення»).

Відповідно до п.1 ч.1 статі 18 Закону України «Про ціни та ціноутворення» уповноважені органи мають право проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки.

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, - є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.

У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, НКРЕКП встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається населенню для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами спожитої електричної енергії та/або за групами споживачів, відтак населення, у тому числі споживач гр. ОСОБА_3 , яка звернулася із заявою до Держпродспоживслужби, мала отримувати електричну енергію, відповідно до Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, з 01 березня 2017 року.

Тобто, здійснення державного нагляду (контроль) у сфері ціноутворення, за дотриманням вимог порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін не є здійсненням державного нагляду (контролю) у сферах енергетики та комунальних послуг, оскільки мають різний предмет, характер перевірки та регулюються різним нормами спеціального законодавства.

Відповідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

У ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Правовими положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст.ст. 73, 74 КАС України.

У свою чергу, відповідно до протоколу № 230, складеного щодо ОСОБА_1 передбаченого ч. 1 ст. 165-2 КУпАП, а відносно до оскаржуваної постанови № 225 від 10.09.2020 року позивача притягнуто до адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 165-2 КУпАП, яка передбачає повторне порушення порядку, протягом року, тією самою особою.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що визначення складу адміністративного правопорушення, зазначене у протоколі № 230 від 26.08.2020 року про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 165-2 КУпАП не відповідає складу правопорушення за яке на нього накладено стягнення у вигляді штрафу, згідно оскаржуваної постанови за № 225 від 10.09.2020 року про адміністративне правопорушення, оскільки відповідальність передбачена ч. 2 ст. 165-2 КУпАП.

З огляду на вищевказані правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про скасування оскаржуваної постанови № 225 від 10.09.2020 року про адміністративне правопорушення про притягнення директора ТОВ «ПРОМІНЬ-С» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 статтею 165-2 КУпАП.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача, відповідно до норм чинного законодавства.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Правовими положеннями ч. 1 ст. 272 КАС України регламентовано, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Повний текст рішення виготовлено 29.11.2022 року