ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року м. Київ № 640/8835/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

при секретарі судового засідання Ходзіцького О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ Українипровизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів

- за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Сербіної Л.В., представника відповідача Громового О.О.;

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства закордонних справ України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України щодо ненадання ОСОБА_1 після закінчення довготермінового відрядження у порядку ротації посади в системі органів дипломатичної служби, рівнозначній тій, яку ОСОБА_1 займав до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження до Консульства України в Єкатеринбурзі (Російська Федерація);

- зобов`язати Міністерство закордонних справ України надати ОСОБА_1 , як такому, що повернувся з довгострокового відрядження з Консульства України в Єкатеринбурзі (Російська Федерація), посаду, рівнозначній посаді, яку ОСОБА_1 займав до направлення у довготермінове відрядження до Консульства України в Єкатеринбурзі (Російська Федерація), або під час такого відрядження;

- стягнути з Міністерства закордонних справ України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справи України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 10.01.2022 по дату прийняття рішення суду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що після закінчення довготермінового відрядження, його відкликання як працівника дипломатичної служби та після закінчення наданої відпустки, відповідач у порядку, встановленому законодавством, всупереч вимогам Закону України "Про дипломатичну службу" не надав позивачеві посаду в системі органів дипломатичної служби рівнозначну тій, яку він обіймав до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження.

У зв`язку з наведеними обставинами, стверджуючи про допущення відповідачем триваючої бездіяльності через невиконання покладених на нього законом обов`язків, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 20.06.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання та запропоновано відповідачеві у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання даної ухвали подати відзив на позовну заяву і всі письмові і електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

28.07.2022 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, свою правову позицію обґрунтовує тим, що після повернення позивача з довготермінового відрядження останньому були надані невикористані частини щорічних відпусток та водночас поінформовано про необхідність не пізніше десяти робочих днів до закінчення відпустки з`явитись до Управління кадрового менеджменту відповідача для вирішення питання подальшого проходження дипломатичної служби.

При цьому, позивачем неодноразово на ім`я Державного секретаря МЗС подавались заяви про розгляд його кандидатури на вакантні посади.

За доводами відповідача, усі подані позивачем заяви були розглянуті Конкурсною комісією у встановленому порядку, але у зв`язку з тим, що при наявності достатньої кількості посад, які відповідають кваліфікації та досвіду позивача, подані позивачем заяви стосувалися виключно посад вищих підкатегорій та не відповідали посаді у системі органів дипломатичної служби рівнозначній тій, яку позивач займав до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження - останній не був затверджений на посади, на заміщення яких ним подавались відповідні заяви.

Таким чином, відповідачем зазначено, що не призначення позивача на посаду в системі органів дипломатичної служби обумовлене його свідомим вибором, а саме через подання особистих заяв з обранням невідповідних посад вищих підкатегорій.

В свою чергу, в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на переконання відповідача наразі відсутня норма, яка б надавала право чи зобов`язувала МЗС здійснювати нарахування та проводити виплати позивачеві після його повернення з довготермінового відрядження, адже відсутні підстави для оплати праці особі, яка не виконує певної роботи.

Ухвалою суду від 13.09.2022 закрито підготовче провадження по справі і призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені вимоги і просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зокрема з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши надані сторонами матеріали та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, гр. України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом Державного секретаря Міністерства закордонних справ України від 30.11.2017 №2427-ос переведено з 10.12.2017 з посади радника Представництва МЗС в Одесі на посаду консула по посаді консула-керівника Консульства України в Єкатеринбурзі на час довготермінового відрядження та покладено з 10.12.2017 виконання обов`язків керівника Консульства України в Єкатеринбурзі.

Наказом т.в.о. Державного секретаря МЗС України від 12.03.2020 №426-ос ОСОБА_1 , консула по посаді консула України в Єкатеринбурзі, з 12.03.2020 переведено на посаду Консула України в Єкатеринбурзі.

Наказом Державного секретаря МЗС України від 19.08.2021 №1610-ос ОСОБА_1 , Консула України Консульства України в Єкатеринбурзі, відкликано в Україну 30.11.2021 у зв`язку із закінченням довготермінового відрядження.

Наказом Державного секретаря МЗС України від 13.12.2021 №2804-ос ОСОБА_1 , Консулу України Консульства України в Єкатеринбурзі, надано відпустку без збереження заробітної плати на 14 календарних днів з 30.11.2021 по 13.12.2021 з проведенням її в країні перебування.

Наказом Державного секретаря МЗС України від 31.12.2021 №2966-ос, з урахуванням змін, внесених наказом т.в.о. Державного секретаря МЗС України від 20.01.2022 №96-ос, ОСОБА_1 ,, Консулу України Консульства України в Єкатеринбурзі, якого відповідно до наказу МЗС від 19.08.2021 №1610-ос відкликано в Україну 30.11.2021, надано невикористані частини щорічних відпусток за відпрацьований в Консульстві України період з 21.05.2021 по 29.11.2021 на 24 календарних дні з 14.12.2021 по 09.01.2022.

Разом з цим, ОСОБА_1 на ім`я Державного секретаря МЗС України 15.06.2021, 10.09.2021, 12.10.2021, 10.01.2022 подавались заяви із проханням розглянути його кандидатуру на вакантні посади: - Представника МЗС України в м. Одеса; - начальника візового відділу Управління консульських послуг Департаменту консульської служби МЗС України; - начальника Управління забезпечення консульської діяльності ДКС МЗС України; - заступника начальника управління - начальника відділу апарату МЗС, УКМ.

Згідно листа від 02.02.2022 №201/36-910-9257 за підписом начальника Управління кадрового менеджменту МЗС України у відповідь на запит адвоката позивача від 26.01.2022 (вх. МЗС №8984 від 31.01.2022), подані ОСОБА_1 заяви були отримані УКМ МЗС та розглянуті Конкурсною комісією у встановленому порядку, однак заявник не був затверджений на посади, на заміщення яких ним подавалися ці заяви.

Крім того, у вказаному листі МЗС України також повідомлялося, що заяву ОСОБА_1 про зарахування у розпорядження МЗС залишено без розгляду, оскільки остання була подана не у відповідності з вимогами законодавства.

В свою чергу, листом від 17.02.2022 №201/19-910-14722 за підписом заступника начальника управління - начальника відділу кадрового планування та аналізу Управління кадрового менеджменту МЗС України позивачеві також повідомлялося, що подані ним заяви були отримані Управлінням кадрового менеджменту МЗС та розглянуті Конкурсною комісією у встановленому порядку.

Зокрема, у даному листі позивачеві повідомлялося і про те, що згідно вимог чинного законодавства посадові особи дипломатичної служби можуть бути зараховані у розпорядженні МЗС, однак останнє є правом МЗС та здійснюється за наявності службової необхідності і за ініціативи кадрової служби, а не самого працівника.

В подальшому, в порядку частини першої статті 11 Закону України "Про державну службу" позивачем на ім`я Державного секретаря Міністерства закордонних справ України була подана скарга від 22.02.2022, у якій позивач просив, в тому числі прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 , Консула України Консульства України в Єкатеринбурзі у порядку ротації на посаду в системі органів дипломатичної служби, рівнозначну тій, яку ОСОБА_1 займав до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження, або про зарахування у розпорядження Міністерства закордонних справ України після завершення довготермінового відрядження - на строк до шести місяців, включаючи період перебування у щорічній відпустці.

Як зазначено позивачем у позовній заяві - станом на час звернення до суду з даним адміністративним позовом відповідь на скаргу від 22.02.2022 йому не надходила.

Відтак, стверджуючи про те, що МЗС України зобов`язане надати ОСОБА_1 як такому, що повернувся з довгострокового відрядження з Консульства України в Єкатеринбурзі (Російська Федерація), та закінчення відпустки з 10.01.2022 посаду в системі органів дипломатичної служби, рівнозначну тій, яку ОСОБА_1 займав до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження, позивачем вказується на триваючій бездіяльності відповідача, що полягає у не вирішенні питання щодо працевлаштування позивача, а отже є свідченням грубого порушення його права на працю, у т.ч. на одержання відповідної винагороди за неї.

На противагу позиції позивача, у відзиві на позов відповідач наводить зокрема такі доводи, згідно яких у спірних правовідносинах необхідним є врахування особливості статусу службовців, які працюють у державних органах, та проходження ними служби, що визначено спеціальним законодавством про державну службу і яке має пріоритетне застосування, порівняно із законодавством про працю, у т.ч. щодо прийняття, порядку проходження та звільнення з публічної служби.

Крім цього, як зазначено відповідачем, необхідним є врахування специфіки трудових відносин, які виникають між МЗС та особами, строк довготермінових відряджень яких закінчився, а саме щодо проходження співбесід з керівниками структурних підрозділів, в результаті чого керівниками таких структурних підрозділів готуються подання на ім`я керівництва вищого рівня про прийняття рішення про призначення на вакантну посаду того чи іншого претендента.

При цьому, рівень відповідних посад в обов`язковому порядку має відповідати кваліфікації та досвіду такого працівника.

Разом з цим, відповідачем наголошено на тому, що при наявності достатньої кількості посад, що відповідають кваліфікації та досвіду позивача, останній, який під час перебування у довготерміновому відрядженні та до направлення у відрядження обіймав посаду підкатегорії "Б3" - подав заяви про розгляд його кандидатури на вакантні посади дипломатичної служби у порядку ротації після повернення із довготермінового відрядження, які стосувалися виключно посад вищих підкатегорій, зокрема "Б2" і "Б1", а отже не відповідали посадам у системі органів дипломатичної служби, рівнозначній тій, яку позивач займав до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження до Консульства.

Зазначаючи про те, що позивач не був позбавлений права протягом тривалого періоду звернутися із відповідною заявою до МЗС про розгляд його кандидатури на посаду, що відповідає категорії "Б3" з метою повернення до виконання обов`язків за обраною посадою, відповідачем вказано на безпідставності доводів позивача, наведених у позовній заяві.

В свою чергу, у відповіді на відзив позивачем зауважено на наявності розбіжностей між Переліком посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15, та Законом України "Про державну службу", а саме що останній пов`язує рівнозначність посади дипломатичної служби з належністю до однієї групи оплати праці.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що оклад позивача у 2021 році становив 15100 грн на місяць, ним наголошено, що більшість посад, на які він претендував, у відповідності до схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2021 році, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2021 №15, були нижчими у підгрупі "Б3" від посади Консула України навіть за посадовими окладами.

Також, позивач звернув увагу, що зокрема після подання ним повторної заяви від 10.09.2021 на заміщення вакантної посади Представника МЗС в м. Одеса, на цю керівну посаду була призначена інша особа без оголошення конкурсу, яка до цього обіймала посаду нижчої категорії.

Крім того, позивач наголосив і на тому, що на свої заяви про розгляд його кандидатури на заміщення вакантних посад відповіді ним отримано не було, а доказів розгляду цих заяв конкурсною комісією в установленому порядку - відповідачем не надано.

Відтак, на переконання позивача МЗС України грубо порушило його соціальні права, фактично позбавивши роботи, заробітної плати і тим самим належного пенсійного забезпечення в контексті перерахування страхових внесків до Пенсійного фонду України.

При цьому, позивач зазначив, що після звернення до суду з даним адміністративним позовом до МЗС України ним була подана заява на вакантну, нижчу від Консула України в Єкатеринбурзі посаду - радника з політичних питань Посольства України в Канаді, однак жодної відповідні на цю заяву від відповідача знову не надходило.

Позивач зазначає, що будь-яких пропозицій від кадрової служби відповідача йому також не надходило, а отже, що останній згідно вимог чинного законодавства не виконує покладений на нього обов`язок та не забезпечує працівника посадою після повернення з відрядження, тобто допускає протиправну бездіяльність щодо працевлаштування позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Визначає правові засади та порядок організації дипломатичної служби як складової частини державної служби, а також особливості її проходження та правового статусу посадових осіб дипломатичної служби Закон України від 07.06.2018 №2449-VIII "Про дипломатичну службу" (надалі - Закон №2449-VIII).

Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону №2449-VIII дипломатична посада - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця органу дипломатичної служби з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками з виконання дипломатичних або консульських функцій; дипломатичний службовець - громадянин України, який займає дипломатичну посаду в органі дипломатичної служби, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням дипломатичних або консульських функцій, а також дотримується принципів дипломатичної служби; довготермінове відрядження - проходження дипломатичної служби посадовими особами дипломатичної служби на відповідних посадах у закордонних дипломатичних установах України у строки, передбачені цим Законом, з метою виконання дипломатичних або консульських функцій чи адміністративно-технічного забезпечення діяльності закордонних дипломатичних установ України, а також робота на посадах із виконання функцій з обслуговування в закордонних дипломатичних установах України; контракт про проходження дипломатичної служби - письмовий договір, що укладається на визначений строк між громадянином України та Міністерством закордонних справ України для врегулювання правових відносин, що виникають між ними у зв`язку з роботою на посадах дипломатичної служби в органах дипломатичної служби; посади дипломатичної служби - дипломатичні та адміністративні посади органів дипломатичної служби; посадові особи дипломатичної служби - дипломатичні службовці та адміністративні службовці органів дипломатичної служби; рівнозначні посади дипломатичної служби - посади дипломатичної служби, що належать до однієї групи оплати праці; ротація - планове заміщення посад дипломатичної служби в органах дипломатичної служби посадовими особами дипломатичної служби.

Відповідно до приписів статті 3 Закону №2449-VIII правову основу дипломатичної служби, діяльності її органів та посадових осіб дипломатичної служби становлять Конституція України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цей та інші закони України, постанови Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, інші акти законодавства України.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на дипломатичну службу посадових осіб дипломатичної служби, її проходженням, припиненням, а також оплатою праці, соціально-побутовим забезпеченням, заохоченнями і соціальними гарантіями, робочим часом і часом відпочинку, відпустками, відповідальністю посадових осіб дипломатичної служби, регулюються цим Законом, Законом України "Про державну службу" та іншими актами законодавства України.

Дія норм законодавства про державну службу та про працю поширюється на посадових осіб дипломатичної служби у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно положень статті 12 Закону №2449-VIII вступ на дипломатичну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду дипломатичної служби за результатами конкурсу, крім визначених цим Законом випадків, коли призначення на дипломатичні посади здійснює Президент України.

Конкурс на зайняття посади дипломатичної служби проводиться конкурсною комісією Міністерства закордонних справ України у порядку, встановленому законодавством про державну службу, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі неможливості заповнення посади дипломатичної служби у порядку ротації проводиться конкурс на зайняття посади дипломатичної служби у порядку, встановленому Законом України "Про державну службу".

Порядок призначення на посади дипломатичної служби та звільнення з таких посад регламентовано статтею 14 Закону №2449-VIII, зокрема згідно частин першої та четвертої зазначеної статті призначення на посаду дипломатичної служби є безстроковим, крім випадків, передбачених Законом України "Про державну службу", та у разі призначення на таку посаду за контрактом про проходження дипломатичної служби. Призначення на посаду дипломатичної служби за контрактом про проходження дипломатичної служби здійснюється у разі: 1) заміщення за результатами конкурсу посади дипломатичної служби в закордонній дипломатичній установі України на час довготермінового відрядження; 2) заміщення посади дипломатичної служби працівником іншого державного органу.

Посадові особи дипломатичної служби проходять дипломатичну службу в органах дипломатичної служби (частина перша статті 16 Закону №2449-VIII).

Згідно частини першої статті 17 Закону №2449-VIII в органах дипломатичної служби здійснюється ротація посадових осіб дипломатичної служби.

Посадові особи дипломатичної служби підлягають ротації і направляються у довготермінове відрядження з урахуванням рівня їхньої професійної компетентності, службової необхідності.

Участь посадових осіб дипломатичної служби у ротації є обов`язковою умовою проходження ними дипломатичної служби.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону №2449-VIII за наявності поважних причин посадова особа дипломатичної служби, яка відповідно до цього Закону або Закону України "Про державну службу" займає посаду категорії "Б", має право відмовитися від двох поспіль пропозицій суб`єкта призначення про участь у ротації, а посадова особа дипломатичної служби, яка займає посаду категорії "В", - від однієї такої пропозиції.

Порядок ротації посадових осіб дипломатичної служби визначається Міністерством закордонних справ України (частина третя статті 17 Закону №2449-VIII).

Статтею 18 Закону №2449-VIII унормовано питання довготермінового відрядження працівників дипломатичної служби.

Відповідно до частин третьої, четвертої зазначеної статті після закінчення строку довготермінового відрядження працівники дипломатичної служби відкликаються у порядку, встановленому законодавством.

Після закінчення довготермінового відрядження посадовим особам дипломатичної служби (крім осіб, призначених за контрактом про проходження дипломатичної служби) у порядку ротації надається посада в системі органів дипломатичної служби, рівнозначна тій, яку зазначена посадова особа займала до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження.

За приписами статті 20 Закону №2449-VIII для підвищення ефективності професійної діяльності та виходячи з інтересів дипломатичної служби посадові особи дипломатичної служби з урахуванням їхньої професійної компетентності можуть бути переведені в системі органів дипломатичної служби: 1) в порядку просування по службі шляхом зайняття вищої посади дипломатичної служби за результатами конкурсу відповідно до Закону України "Про державну службу" або у порядку ротації; 2) на іншу рівнозначну або нижчу посаду дипломатичної служби в системі органів дипломатичної служби у порядку ротації; 3) на іншу рівнозначну або нижчу посаду дипломатичної служби в Міністерстві закордонних справ України або в Представництві Міністерства закордонних справ України на території України; 4) в інших випадках, передбачених Законом України "Про державну службу".

Переведення здійснюється Державним секретарем Міністерства закордонних справ України за згодою посадової особи дипломатичної служби.

Частиною першою статті 21 Закону №2449-VIII передбачено, що посадові особи дипломатичної служби можуть бути зараховані у розпорядження Міністерства закордонних справ України у таких випадках: 1) перед направленням у довготермінове відрядження - на строк до двох місяців для відповідної професійної підготовки до відрядження; 2) після завершення довготермінового відрядження - на строк до шести місяців, включаючи період перебування у щорічній відпустці, якщо в рамках ротації посадовій особі дипломатичної служби (крім осіб, призначених за контрактом про проходження дипломатичної служби) не визначено посади в Міністерстві закордонних справ України або Представництві Міністерства закордонних справ України на території України для подальшого проходження дипломатичної служби.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону №2449-VIII посадова особа дипломатичної служби, яка зарахована у розпорядження Міністерства закордонних справ України відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, продовжує перебування на дипломатичній службі та направляється до структурного підрозділу Міністерства закордонних справ України або до Представництва Міністерства закордонних справ України на території України, в якому вона працювала до направлення у довготермінове відрядження, та виконує доручення їх керівників. У разі службової необхідності з урахуванням професійної компетентності такої посадової особи Державний секретар Міністерства закордонних справ України може прийняти рішення про проходження дипломатичної служби такою посадовою особою в іншому структурному підрозділі Міністерства закордонних справ України або в іншому Представництві Міністерства закордонних справ України на території України.

Згідно частини п`ятої статті 21 Закону №2449-VIII посадовим особам дипломатичної служби, зарахованим у розпорядження Міністерства закордонних справ України відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, службою управління персоналом пропонуються посади дипломатичної служби в системі органів дипломатичної служби.

Посадова особа дипломатичної служби, зарахована у розпорядження Міністерства закордонних справ України відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, має право відмовитися від двох поспіль пропозицій про переведення в системі органів дипломатичної служби.

За приписами статті 28 Закону №2449-VIII дипломатична служба припиняється з підстав, передбачених Законом України "Про державну службу".

Дипломатична служба припиняється також з таких підстав: 1) закінчення строку контракту про проходження дипломатичної служби або порушення його умов; 2) відмова без поважних причин посадової особи дипломатичної служби, яка займає посаду категорії "Б", від третьої поспіль пропозиції про участь у ротації (частина друга статті 17 цього Закону); 3) відмова без поважних причин посадової особи дипломатичної служби, яка займає посаду категорії "В", від другої поспіль пропозиції про участь у ротації (частина друга статті 17 цього Закону); 4) відмова посадової особи дипломатичної служби, яка зарахована в розпорядження Міністерства закордонних справ України, від третьої поспіль пропозиції про переведення в системі органів дипломатичної служби (частина п`ята статті 21 цього Закону); 5) відставка дипломатичного службовця (стаття 29 цього Закону); 6) одноразове грубе порушення посадових обов`язків посадовою особою дипломатичної служби, що завдало шкоди іміджу України за кордоном або розвитку відносин з відповідною державою чи міжнародною організацією, встановлене за результатами дисциплінарного провадження, проведеного дисциплінарною комісією Міністерства закордонних справ України відповідно до законодавства про державну службу.

Порядок надання відпусток працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження, встановлюється Міністерством закордонних справ України (частина третя статті 41 Закону №2449-VIII).

Так, у відповідності до матеріалів справи, позивача - ОСОБА_1 , Консула України Консульства України в Єкатеринбурзі, наказом Державного секретаря МЗС України від 19.08.2021 №1610-ос було відкликано в Україну 30.11.2021 у зв`язку із закінченням довготермінового відрядження, на підставі зокрема статті 18 Закону №2449-VIII та Плану ротації посадових осіб дипломатичної служби України у 2021 році, затвердженого наказом МЗС від 20.11.2020 №170/ДСК (зі змінами).

Порядок ротації посадових осіб дипломатичної служби в органах дипломатичної служби затверджено наказом Міністерства закордонних справ України 18.10.2018 №247 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.11.2018 за №1274/32726) (надалі - Порядок).

За приписами пункту 1 розділу І Порядку ротація посадових осіб здійснюється з метою підвищення ефективності їхньої професійної діяльності та з урахуванням інтересів дипломатичної служби. Ротація здійснюється шляхом планового заміщення посад для належного кадрового забезпечення органів дипломатичної служби, ефективного використання людських ресурсів, забезпечення плановості службової кар`єри та просування по службі.

Планове заміщення посад дипломатичної служби підготовленими посадовими особами реалізується в апараті МЗС, представництвах МЗС на території України та в закордонних дипломатичних установах України (далі - ЗДУ) у порядку, визначеному частиною першою статті 20 Закону України «Про дипломатичну службу» (далі - Закон).

Дія цього Порядку не поширюється на посадових осіб, які призначаються на дипломатичні посади Президентом України (пункт 2 розділу І Порядку).

Відповідно до пунктів 3-6 розділу І Порядку підбір кандидатів для проведення ротації здійснюється на принципах змагальності з урахуванням службової необхідності, відповідного рівня професійної компетентності, особистих якостей, досвіду роботи і результатів оцінювання службової діяльності.

Розгляд кандидатур на заміщення посад дипломатичної служби (далі - кандидатури) здійснюється Конкурсною комісією МЗС, утвореною відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішення про переведення посадової особи на посаду в органах дипломатичної служби у порядку ротації приймається Державним секретарем МЗС на підставі рекомендацій Конкурсної комісії МЗС.

Призначення, переведення на посади дипломатичної служби в органах дипломатичної служби посадових осіб здійснюється на підставі Плану ротації на визначений рік, що затверджується наказом МЗС за підписом Державного секретаря МЗС (далі - План ротації).

Підготовка та затвердження Плану ротації ЗДУ регламентована розділом ІІ Порядку. Так, згідно пунктів 1-11 розділу ІІ Порядку направлення та відкликання посадових осіб до/із ЗДУ здійснюються відповідно до Плану ротації ЗДУ в межах визначеного календарного року.

Підготовка Плану ротації ЗДУ здійснюється службою управління персоналом МЗС за такими етапами: 1) визначення переліку посад ЗДУ, що підлягають заміщенню в наступному році; 2) формування проекту Плану ротації ЗДУ; 3) затвердження Плану ротації ЗДУ.

Визначення переліку посад ЗДУ, що підлягають заміщенню в наступному році, здійснюється за такими етапами: 1) формування списку посадових осіб, які підлягають ротації в наступному році, надсилання його до ЗДУ та узагальнення пропозицій щодо термінів їхнього відкликання; 2) затвердження Державним секретарем МЗС графіка відкликання посадових осіб та його доведення до ЗДУ; 3) ознайомлення посадових осіб, які підлягають відкликанню в наступному році, під підпис; 4) коригування проектів штатних розписів ЗДУ на наступний рік з урахуванням пропозицій їхніх керівників та типових штатних розписів ЗДУ; 5) затвердження Державним секретарем МЗС переліку посад ЗДУ, які підлягають заміщенню у наступному році (далі - перелік посад ЗДУ); 6) ознайомлення посадових осіб із переліком посад ЗДУ та терміном подання заяв; 7) доведення до інших державних органів, зазначених у частині першій статті 23 Закону, витягів з переліку посад ЗДУ в частині, що їх стосується.

Формування проекту Плану ротації ЗДУ здійснюється за такими етапами: 1) подання посадовими особами заяв на ім`я Державного секретаря МЗС до служби управління персоналом МЗС з дотриманням вимог частини другої статті 18 Закону, а також внесення керівниками ЗДУ пропозицій щодо кандидатур на заміщення посад, що вивільняються в ЗДУ; 2) опрацювання службою управління персоналом МЗС заяв кандидатів на заміщення посад у ЗДУ; 3) формування рейтингового списку кандидатів; 4) розгляд кандидатур Конкурсною комісією МЗС та внесення рекомендацій Державному секретареві МЗС.

Затвердження Плану ротації ЗДУ на наступний рік відбувається шляхом видання наказу МЗС за підписом Державного секретаря МЗС не пізніше 01 грудня року, що передує року ротації.

Інформування посадових осіб про їх включення/виключення до/з Плану ротації ЗДУ здійснюється службою управління персоналом МЗС шляхом надсилання відповідного повідомлення на їхні службові електронні адреси.

Про відмову від направлення у довготермінове відрядження відповідно до Плану ротації ЗДУ у випадках, передбачених частиною другою статті 17 Закону, посадова особа подає вмотивовану письмову заяву на ім`я Державного секретаря МЗС до служби управління персоналом МЗС, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 3 частини другої статті 17 Закону, - також підтвердні документи.

Заміщення посад, на які у Плані ротації ЗДУ не визначено кандидатів, здійснюється згідно з процедурою, передбаченою пунктом 4 цього розділу.

Рішення про внесення змін та доповнень до Плану ротації ЗДУ оформлюється наказом МЗС за підписом Державного секретаря МЗС.

У разі якщо у Плані ротації ЗДУ залишилися посади, на які не визначено кандидатів, служба управління персоналом МЗС вносить рекомендації Державному секретареві МЗС щодо можливості заповнення таких посад посадовими особами з урахуванням вимог частини другої статті 18 Закону.

За результатами розгляду рекомендацій, зазначених в абзаці першому цього пункту, Державний секретар МЗС вносить пропозиції посадовій особі відповідно до частини другої статті 17 Закону.

Посадова особа повинна у десятиденний строк повідомити про свою згоду або відмову від внесеної пропозиції. У разі відмови чи ненадання позиції посадова особа вважається такою, що відмовилася від участі у ротації. Наступна пропозиція вноситься посадовій особі Державним секретарем МЗС у рамках Плану ротації ЗДУ на той самий рік.

У разі неможливості заповнення посади дипломатичної служби у порядку ротації служба управління персоналом МЗС вносить на розгляд Державному секретареві МЗС пропозиції щодо проведення конкурсу на зайняття такої посади у порядку, встановленому Законом України «Про державну службу».

Розділами ІІІ та IV Порядку регламентовано оформлення у довготермінове відрядження осіб, включених до Плану ротації, та закінчення довготермінового відрядження цих посадових осіб відповідно.

Так, згідно пунктів 1-4 розділу IV Порядку закінчення довготермінового відрядження посадових осіб передбачає: 1) надання ЗДУ до служби управління персоналом МЗС не пізніше ніж за 60 днів до 01 числа місяця закінчення довготермінового відрядження, визначеного графіком відкликання посадових осіб, пропозицій щодо конкретної дати їхнього відкликання; 2) видання наказу по особовому складу про відкликання.

Посадові особи, термін довготермінового відрядження яких закінчився, зобов`язані у визначений наказом МЗС строк виїхати в Україну та протягом трьох робочих днів з дати повернення в Україну прибути до служби управління персоналом МЗС.

Після закінчення довготермінового відрядження посадовим особам надається невикористана щорічна відпустка за відпрацьований у ЗДУ період.

Посадові особи, які були призначені за контрактом про проходження дипломатичної служби, підлягають звільненню не пізніше останнього дня відпустки.

Підготовка та затвердження Плану ротації апарату МЗС та представництв МЗС на території України, а також зарахування посадових осіб у розпорядження МЗС визначені розділами V та VI Порядку відповідно.

Переведення посадових осіб у порядку ротації на посади в апараті МЗС або представництвах МЗС на території України визначено розділом VII Порядку.

Отже, аналіз вищенаведених положень профільного законодавства, зокрема в контексті даного адміністративного спору, свідчить про те, що призначення громадянина України на посаду дипломатичної служби, у т.ч в порядку ротації, здійснюється за результатами конкурсу, що проводиться конкурсною комісією МЗС України у встановленому порядку.

Виключення становлять випадки, коли призначення на такі посади здійснює Президент України.

Також, цитованими вище нормами законодавства регламентовано обов`язок посадових осіб дипломатичної служби приймати участь у ротації, а також те, що останні підлягають направленню у довготермінові відрядження, з урахуванням рівня їхньої професійної компетентності, службової необхідності.

В свою чергу, визначено, що після закінчення довготермінового відрядження посадовим особам дипломатичної служби (крім осіб, призначених за контрактом про проходження дипломатичної служби) у порядку ротації надається посада в системі органів дипломатичної служби, рівнозначна тій, яку зазначена посадова особа займала до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження.

Відтак, за Міністерством закордонних справ України законодавчо закріплено обов`язок надати посадовій особі дипломатичної служби, призначеної не за контрактом, після закінчення строку довготермінового відрядження, у порядку ротації рівнозначну посаду, порівняно з тою, яку ця особа обіймала до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження.

При цьому, Міністерство закордонних справ України наділено правом на переведення посадової особи дипломатичної служби в системі органів дипломатичної служби, у т.ч. в порядку просування на вищу посаду дипломатичної служби, рівнозначну або нижчу посаду, для підвищення ефективності професійної діяльності та виходячи з інтересів дипломатичної служби, але лише за згодою посадової особи дипломатичної служби.

Разом з цим, Міністерство закордонних справ України також наділено правом на зарахування посадової особи дипломатичної служби у розпорядження МЗС України, зокрема після завершення довготермінового відрядження посадової особи дипломатичної служби - на строк до шести місяців, включаючи період перебування у щорічній відпустці, якщо в рамках ротації посадовій особі дипломатичної служби (крім осіб, призначених за контрактом про проходження дипломатичної служби) не визначено посади в Міністерстві закордонних справ України або Представництві Міністерства закордонних справ України на території України для подальшого проходження дипломатичної служби.

Зокрема, після зарахування посадової особи дипломатичної служби у розпорядження МЗС України, на останнє покладається обов`язок пропонувати цій особі посади дипломатичної служби в системі органів дипломатичної служби.

Слід зазначити, що планове заміщення посад дипломатичної служби більш детально регламентовано цитованими вище приписами Порядку ротації посадових осіб дипломатичної служби в органах дипломатичної служби.

Цим Порядком, як вже було вказано раніше, встановлено, що рішення про переведення особи на посаду в органах дипломатичної служби у порядку ротації приймається Державним секретарем МЗС на підставі рекомендацій Конкурсної комісії МЗС, утвореної відповідно до Закону України "Про державну службу" та яка здійснює розгляд кандидатур на заміщення посад дипломатичної служби.

Призначення, переведення на посади дипломатичної служби в органах дипломатичної служби посадових осіб здійснюється на підставі Плану ротації на визначений рік, що затверджується наказом МЗС за підписом Державного секретаря МЗС.

При цьому, перед затвердженням Плану ротації його формування включає етапи: 1) подання посадовими особами відповідних заяв на ім`я Державного секретаря МЗС до служби управління персоналом МЗС, а також внесення керівниками ЗДУ пропозицій щодо кандидатур на заміщення посад, що вивільняються в ЗДУ; 2) опрацювання службою управління персоналом МЗС заяв кандидатів на заміщення посад у ЗДУ; 3) формування рейтингового списку кандидатів; 4) розгляд кандидатур Конкурсною комісією МЗС та внесення рекомендацій Державному секретареві МЗС.

Після цього, службою управління персоналом МЗС здійснюється інформування посадових осіб про їх включення/виключення до/з Плану ротації ЗДУ шляхом надсилання відповідного повідомлення на їхні службові електронні адреси.

У випадку, якщо у Плані ротації ЗДУ не визначено кандидатів на відповідні посади, їх заміщення здійснюється згідно з процедурою формування проекту Плану ротації ЗДУ.

У разі якщо у Плані ротації ЗДУ залишилися посади, на які не визначено кандидатів, служба управління персоналом МЗС вносить рекомендації Державному секретареві МЗС щодо можливості заповнення таких посад посадовими особами з урахуванням вимог частини другої статті 18 Закону України "Про дипломатичну службу". За результатами розгляду цих рекомендацій Державний секретар МЗС вносить пропозиції посадовій особі відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про дипломатичну службу".

Отже, аналіз зазначених вище приписів законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дають підстави для висновку, що після відкликання дипломатичного працівника в Україну з довготермінового відрядження він продовжує проходити дипломатичну службу, у зв`язку з чим Закон №2449-VIII гарантує надання йому попередньої посади або посади не нижче тієї, яку він обіймав у довготерміновому відрядженні, а в разі неможливості надання такої посади - рівноцінної їй посади в системі органів дипломатичної служби.

При цьому, МЗС України наділено правом на переведення такого працівника на вищу посаду, рівнозначну або нижчу, але лише за згодою цього державного службовця.

Як вбачається з доводів відповідача, викладених, зокрема, у відзиві на позов, останній посилається на специфічну практику в МЗС України, згідно з якою перед призначенням на вакантну посаду відповідний кандидат повинен пройти співбесіду з керівником певного структурного підрозділу, та у разі погодження його кандидатури - готується відповідне подання з метою призначення на посаду.

Власне, за змістом викладеного у відзиві на позов позиція позивача щодо спірних правовідносин полягає в тому, що саме дії позивача мали своїм наслідком не призначення ОСОБА_2 на вакантну посаду в системі органів дипломатичної служби, адже ним подавались заяви про розгляд його кандидатури на вакантні посади, що не відповідали посадам у системі органів дипломатичної служби, рівнозначній тій, яку ОСОБА_2 обіймав до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження.

Суд зазначає, що у відповідності до матеріалів справи позивача, як Консула України Консульства України в Єкатеринбурзі, було відкликано в Україну 30.11.2021 наказом відповідача від 19.08.2021 №1610-ос, та наказом від 31.12.2021 №2966-ос (з урахуванням змін, внесених наказом від 20.01.2022 №96-ос), надано невикористані частини щорічних відпусток за відпрацьований в Консульстві України період з 21.05.2021 по 29.11.2021 на 24 календарних дні з 14.12.2021 по 09.01.2022.

Отже, з 10.01.2022 в силу вимог чинного законодавства у відповідача виник обов`язок щодо працевлаштування позивача на одній із дипломатичних посад в системі органів дипломатичної служби.

Як вбачається із наказу Державного секретаря МЗС України від 19.08.2021 №1610-ос, зокрема його пункту 3, ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку ротації посадових осіб дипломатичної служби в органах дипломатичної служби, затвердженого наказом МЗС від 18.10.2018 №427, було наказано протягом трьох робочих днів з дати повернення в Україну прибути до Управління кадрового менеджменту МЗС.

Наказами відповідача від 13.12.2021 №2804, від 31.12.2021 №2966-ос (з урахуванням змін, внесених наказом від 20.01.2022 №96-ос), зокрема на підставі заяв позивача від 01.12.2021 №201/1525 та від 13.12.2021 №201/1583, ОСОБА_1 були надані: - відпустка без збереження заробітної плати на 14 календарних днів з 30.11.2021 по 13.12.2021 з проведенням її в країні перебування; - невикористані частини щорічних відпусток за відпрацьований в Консульстві України період з 21.05.2021 по 29.11.2021 на 24 календарних дні з 14.12.2021 по 09.01.2022.

Таким чином, на переконання суду подані позивачем заяви про надання відпустки та раніше зазначені заяви про розгляд його кандидатури на вакантні посади в системі органів дипломатичної служби, фактично свідчать про виконання ним відповідних вимог Порядку ротації посадових осіб дипломатичної служби в органах дипломатичної служби та власне вказують на волевиявлення позивача щодо його призначення на посаду дипломатичної служби.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на користь того, що МЗС України на виконання вимог Закону №2449-VIII та вищевказаного Порядку забезпечило позивача посадою в системі органів дипломатичної служби після завершення його довготермінового відрядження, оскільки ні в дні подання ОСОБА_1 заяв про надання відпусток, ні одразу після виходу його з відпустки не запропонувало позивачеві жодної з посад у системі органів дипломатичної служби.

Зокрема, відсутні докази щодо запрошення позивача на проведення співбесід, про які згадувалося відповідачем у відзиві на позов, та щодо ознайомлення позивача зі списком запропонованих вакантних посад, які відповідають його досвіду та кваліфікації.

До відзиву на позов відповідачем були надані копії матеріалів про інформування засобами електронного зв`язку щодо чергової хвилі ротації та списки вакантних посад, а також зауважено, що позивачем у своїх заявах про розгляд його кандидатури на вакантні посади дипломатичної служби у порядку ротації після повернення з довготермінового відрядження вказувалися посади, які стосувалися виключно посад вищих підкатегорій, а отже не відповідали посадам у системі органів дипломатичної служби, рівнозначній тій, яку позивач займав до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження.

Суд вкотре вважає за необхідне зазначити, що розгляд кандидатур на заміщення посад дипломатичної служби здійснюється спеціально утвореною Конкурсною комісією МЗС, яка надає свої рекомендації Державному секретарю МЗС для прийняття відповідного рішення.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо розгляду конкурсною комісією відповідача поданих позивачем заяв про розгляд його кандидатури на вакантні посади в системі органів дипломатичної служби України, зокрема накази про створення відповідної комісії, протоколи засідань та прийняті за результатами розгляду цих заяв рішення.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що він не надає оцінки наведеним позивачем у своїх письмових поясненнях міркуванням з приводу його відповідності певних посадам в системі органів дипломатичної служби України, що однаково застосовно і до висловлених відповідачем заперечень щодо невідповідності позивача цим посадам, на заміщення яких ним подавались відповідні заяви, адже відносини, які виникають у зв`язку з проходженням дипломатичної служби регулюються зокрема нормами спеціального законодавства і власне питання розгляду та призначення кандидата на вакантну посаду, а відтак встановлення відповідності чи невідповідності останнього цій посаді - компетенційно віднесено до дискреційних повноважень відповідача.

Згідно встановлених судом обставин, наразі відсутній спір з приводу відповідного, оспорюваного позивачем рішення відповідача щодо призначення чи відмову у призначенні позивача на певну посаду в системі органів дипломатичної служби.

Натомість, наявні матеріали справи фактично свідчать про допущення відповідачем триваючої бездіяльності, що пов`язана із невиконанням обов`язку надати позивачеві відповідну дипломатичну посаду в системі органів дипломатичної служби, перебіг якої почався з наступного дня після закінчення останньої з наданих позивачеві відпусток, та яка триває і станом на час розгляду справи.

Як підсумок, суд вважає обґрунтованими заявлені позивачем вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності МЗС України щодо ненадання ОСОБА_1 після закінчення довготермінового відрядження у порядку ротації посади в системі органів дипломатичної служби, рівнозначній тій, яку ОСОБА_1 займав до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження, та щодо зобов`язання МЗС України надати ОСОБА_1 , як такому, що повернувся з довгострокового відрядження, посаду рівнозначній посаді, яку ОСОБА_1 займав до направлення у довготермінове відрядження.

У пункті 6 постанови від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться відповідно до правил частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України обумовлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно абзацу третього пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.22.1992 року №9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Згідно вимог пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Так, відкликання ОСОБА_1 в Україну відповідно до наказу МЗС України від 19.08.2021 №1610-ос свідчить про припинення із позивачем з 30.11.2021 (дати відкликання) трудового договору, істотними умовами якого є визначення роботи за обумовленою трудовою функцією (посади) та умови оплати праці (стаття 21 Кодексу законів про працю України).

Водночас, ураховуючи гарантії збереження місця роботи (посади) відряджених працівників, визначені частиною третьою статті 121 Кодексу законів про працю України і частиною четвертою статті 18 Закону №-2449-VIII, після повернення ОСОБА_1 з довготермінового відрядження з ним мав бути укладений новий трудовий договір із наданням попередньої або рівноцінної їй посади в системі органів дипломатичної служби.

Відповідно, період з дня закінчення відпустки без збереження заробітної плати, коли із позивачем, за його згодою, мав бути укладений трудовий договір, до дати постановлення рішення суду про зобов`язання відповідача працевлаштувати позивача на відповідну посаду - є часом вимушеного прогулу позивача, який має бути оплачений за правилами, закріпленими в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

У відповідності до приписів абзацу третього пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 та який згідно підпункту "з" пункту 1 розділу I застосовується при обчисленні середньої заробітної плати у випадках, зокрема вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно абзацу четвертого пункту 2 розділу II даного Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Як вбачається із наданої відповідачем довідки від 07.09.2022 №210/17-920-149, виданій ОСОБА_1 , який працював на посадах консула та консула України в Консульстві України в Єкатеринбурзі (РФ) з 10.12.2017 по 09.01.2022, у період з 30.11.2021 по 13.12.2021 ОСОБА_1 була надана відпустка за власний рахунок, з 14.12.2021 по 09.01.2022 ОСОБА_1 перебував у щорічній відпустці, а нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2021 року становила по 23 350 грн відповідно.

Згідно листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 №3501-06/219 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік", кількість робочих днів у 2021 році становила 250, зокрема у вересні - 22 дні та у жовтні - 20 днів.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача згідно приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати становить - (23 350 грн + 23 350 грн) / 42 = 1 111,91 грн.

Враховуючи роз`яснення Мінекономіки від 19.08.2021 щодо норм тривалості робочого часу на 2022 рік, кількість робочих днів у розрахунковому періоді з 10.01.2022 по 22.11.2022 становить 219 днів.

Відповідно, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з 10.01.2022 по 22.11.2022 становить: 1 111,91 грн * 219 = 243 508,29 грн.

Як зазначено в частині п`ятій статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене в сукупності, а також приймаючи до уваги висновки Верховного Суду наведені у постанові від 30.09.2020 року №826/14043/17, що є застосовними до обставин даної справи, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги у тому числі в частині стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10.01.2022 по 22.11.2022 в сумі 243 508,29 грн.

Згідно частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, під час розгляду даної адміністративної справи відповідач не виконав покладеного на нього Законом обов`язку і не довів суду правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем за реквізитами Окружного адміністративного суду міста Києва було сплачено судовий збір в сумі 2 193,25 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2571071452.1 (код квитанції №9271-6823-2090-8743) від 09.06.2022, а отже останній в силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України щодо ненадання ОСОБА_1 після закінчення довготермінового відрядження у порядку ротації посади в системі органів дипломатичної служби, рівнозначній тій, яку ОСОБА_1 займав до направлення у довготермінове відрядження або під час такого відрядження до Консульства України в Єкатеринбурзі (Російська Федерація).

3. Зобов`язати Міністерство закордонних справ України вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 , як такому, що повернувся з довгострокового відрядження з Консульства України в Єкатеринбурзі (Російська Федерація), посаду рівнозначній посаді яку ОСОБА_1 займав до направлення у довготермінове відрядження до Консульства України в Єкатеринбурзі (Російська Федерація), або під час такого відрядження до Консульства України в Єкатеринбурзі (Російська Федерація).

4. Стягнути з Міністерства закордонних справ України (код ЄДРПОУ 00026620, адреса: 01018, м. Київ, Михайлівська пл., 1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 10.01.2022 по 22.11.2022 в сумі 243508,29 грн (двісті сорок три тисячі п`ятсот вісім гривень 29 копійок).

5. Стягнути з Міністерства закордонних справ України (код ЄДРПОУ 00026620, адреса: 01018, м. Київ, Михайлівська пл., 1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 2193,25 грн (дві тисячі сто дев`яносто три гривні 25 копійок).

6. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 29.11.2022.