ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року Справа № 160/12068/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, Служби судової охорони, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана його представником адвокатом Лимаревою Нелею Анатоліївною, до територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, Служби судової охорони, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо невиконання постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 в частині не видання наказів командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди в період дії воєнного стану з 01.03.2022 до 30.06.2022, не нарахування та невиплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 до 30.06.2022 ОСОБА_1 у розмірі 120000 грн;

- зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області виконати постанову Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022:

видати накази командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 до 30.06.2022 ОСОБА_1 ;

нарахувати та виплатити додаткову винагороду на період дії воєнного стану з 01.03.2022 до 30.06.2022 ОСОБА_1 у розмірі 120000 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони щодо невиконання постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 в частині не забезпечення правового і соціального захисту ОСОБА_1 , як співробітника Служби судової охорони, зі сплати додаткової винагороди до грошового забезпечення;

- зобов`язати Службу судової охорони виконати постанову Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022: забезпечити правовий і соціальний захист ОСОБА_1 , як співробітнику Служби судової охорони, щодо сплати додаткової винагороди до грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо невиконання постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 в частині не забезпечення фінансування виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану з 01.03.2022 до 30.06.2022 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України виконати постанову Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 в частині забезпечення фінансування виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану з 01.03.2022 до 30.06.2022 ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо невиконання постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 в частині не забезпечення спрямування бюджетних коштів на виплату додаткової винагороди в період дії воєнного стану з 01.03.2022 до 30.06.2022 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство фінансів України виконати постанову Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 в частині забезпечення спрямування бюджетних коштів на виплату додаткової винагороди в період дії воєнного стану з 01.03.2022 до 30.06.2022 ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 10.12.2019 він є співробітником Служби судової охорони, у період дії воєнного стану виконував свої службові обов`язки, тому має право на отримання у період дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 (далі також Постанова № 168). Однак, внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів зазначене право позивача було порушено. У період з 24.02.2022 до 30.06.2022 територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області не було видано наказів про призначення позивачу такої винагороди у розмірі 30000 грн щомісячно на період дії воєнного стану, не нараховано та не виплачено йому додаткову винагороду, що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державну казначейську службу України; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

18.08.2022 до суду надійшов відзив Міністерства фінансів України, в якому відповідач-4 просив відмовити у задоволенні позову, зазначив, що згідно з Постановою № 168 безпосереднім виконавцем виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 грн, що застосовується з 24.02.2022, є орган, у якому працевлаштований відповідний співробітник, тобто територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, а нарахування виплати повинно відбуватися шляхом видачі відповідних наказів командирів (начальників). Між Міністерством фінансів України та позивачем не існує зобов`язання стосовно здійснення додаткових виплат, оскільки Мінфін не здійснює такі виплати та не є роботодавцем позивача. Крім того, розподіл коштів асигнувань та перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня належить до компетенції Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника коштів за бюджетною програмою КПКВК 0501020. Тому, враховуючи норми Бюджетного кодексу України, вимога щодо визнання протиправною бездіяльності стосовно виконання Мінфіном Постанови № 168 є необґрунтованою. З урахуванням вищезазначеного, відповідач-4 зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав в частині позовних вимог до Мінфіну є неефективним, що є самостійною та достатньо підставою для відмови в задоволенні таких позовних вимог.

25.08.2022 від територіального управління служби судової охорони у Дніпропетровській області надійшов відзив, у якому відповідач-1 просив відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, вказав, що 14.01.2022 затверджено кошторис на 2022 рік територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області. На виконання Указів Президента України № 64 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. Пунктом 2 частини третьої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України. Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються. Підпунктом 20 пункту 19 Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 № 1051/0/15-19, встановлено, що Голова Служби судової охорони приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Служба. Натомість, у кошторисі територіального управління служби судової охорони у Дніпропетровській області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, Службою судової охорони не затверджувались, що унеможливило видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди. Згідно зі статтею 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. З посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 640/16224/19 відповідач-1 зазначив, що при визнанні протиправною бездіяльності треба враховувати зовнішню форму поведінки (діяння), яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до його компетенції, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язків, важливими є конкретні причини, умови та обставини, через які такі дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані. На підтвердження добросовісної поведінки відповідач надав докази щодо вжиття заходів для отримання додаткових асигнувань, необхідних для реалізації Постанови № 168. Крім того, зазначив, що вимога позивача про зобов`язання відповідача-1 виплатити додаткову винагороду у визначеній позивачем сумі 120000 грн не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною та можливою за умови нарахування коштів та їх невиплати. Задоволення такої позовної вимоги призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача-1. Також у відзиві вказано, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн не доведено належними доказами, оскільки не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та акт приймання-передачі наданих послуг.

30.08.2022 до суду надійшов відзив Служби судової охорони, в якому відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згідно з пунктом 10 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом ДСА України від 26.08.2020 № 384, грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. У затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку з чим наявний за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволяє здійснити таку виплату. Накази про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди не видавались і не можуть бути видані без надходження відповідних бюджетних асигнувань. Керівництвом Служби судової охорони ведеться робота з отримання з Державного бюджету додаткових асигнувань для виплати співробітникам додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168. Крім того, відповідач-3 вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України. Також у відзиві вказано, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн не доведено належними доказами, оскільки не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та акт приймання-передачі наданих послуг.

06.09.2022 надійшов відзив Державної судової адміністрації України, у якому відповідач-3 просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що положеннями частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Пунктом 2 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період. Відповідно до статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України (далі ДСА України) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема, Служби судової охорони. У свою чергу Служба судової охорони безпосередньо нараховує та виплачує грошове забезпечення співробітникам у встановленому законом порядку. З метою вирішення питання виплати додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони відповідно до пункту 1 Постанови № 168 ДСА України зверталась до уповноважених органів з листами щодо виділення додаткових асигнувань з резервного фонду державного бюджету. Проте, відповідні асигнування виділено не було, а внутрішні резерви для перерозподілу видатків та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам відповідно до Постанови № 168 у ДСА України відсутні. Станом на 01.06.2022 Службою судової охорони надано розрахунок потреби в коштах на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони відповідно до Постанови № 168 у сумі 1144,5 млн.грн. На виконання вимог абзацу другого пункту 1 Постанови № 168 та враховуючи вимогу Міністерства фінансів України, ДСА України звернулася з листом до Служби судової охорони щодо надання наказів, які б підтверджували кількісний склад співробітників Служби для можливості виплати додаткової винагороди. Однак, як вбачається зі змісту відповіді Служби судової охорони від 10.06.2022, остання підмінює поняття наказу про кількісний склад співробітників Служби судової охорони, які мають право на отримання додаткової винагороди, та наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди. Зокрема, зазначає про неможливість видачі наказів про виплату додаткової винагороди у зв`язку із відсутністю відповідних бюджетних асигнувань у кошторисі. На підтвердження вжиття заходів для виділення додаткових асигнувань Службі судової охорони, ДСА України надано, зокрема, звернення від 13.04.2022 до Кабінету Міністрів України, від 13.04.2022 та від 05.05.2022 до голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, від 27.04.2022 до Прем`єр-міністра України. 25.05.2022 на адресу ДСА України від Служби судової охорони надійшов оновлений розрахунок потреби в коштах на період з 24.02.2022 до 22.08.2022, на виконання Постанови № 168. Таким чином, ДСА України в межах повноважень вжито всіх можливих заходів щодо збільшення бюджетних асигнувань Служби судової охорони для виплати винагороди, встановленої Постановою № 168.

Від інших учасників справи заяв по суті справи не надходило. Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом суд зазначає, що умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 160/8332/20 у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України.

Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.

Отже, в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що поняття «грошове забезпечення» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому позовні вимоги в межах даної справи охоплюються застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».

Подібну правову позицію було неодноразово висловлено Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року в справі №815/4421/15, від 13 березня 2019 року у справі № 807/363/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 804/496/18, від 26 червня 2019 року у справі № 820/4748/17, від 22 травня 2020 року у справі № 808/3200/17, зокрема у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 160/8332/20.

За таких обставин, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області № 67 о/с від 10.12.2019 прийнятий на службу до Служби судової охорони з 10.12.2019 на посаду контролера І категорії взводу охорони підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області.

З матеріалів справи встановлено, що адвокат Непочатих В.В. звернулась з адвокатським запитом до територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області в інтересах ОСОБА_1 , та просила надати, серед іншого, накази командирів (начальників) щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

27.07.2022 територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області листом за вих. № 35.06-363 надало відповідь на запит адвоката та повідомило, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку з чим фінансовий ресурс Служби за фондом оплати праці не дозволяє здійснити таку виплату, а тому накази територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не видавалися.

Згідно із службовою запискою начальника фінансово-економічного відділу ТУ ССО у Дніпропетровській області від 18.08.2022, кошторисом на 2022 рік територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не передбачались та не затверджувались, відповідні бюджетні асигнування до територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області не надходили.

Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідачів щодо не здійснення нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168 за період з 01.03.2022 до 30.06.2022, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга статті 161 Закону № 1402-VIII).

Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома статті 161 Закону № 1402-VIII).

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (частина перша статті 165 Закону № 1402-VIII).

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина друга статті 165 Закону № 1402-VIII).

Пунктом 2 постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 № 289 (далі Постанова № 289) установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Служба) визначає Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі Порядок № 384).

Грошове забезпечення співробітникам Служби (далі - співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання (пункт 1 розділу І Порядку № 384).

Грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 4 розділу І Порядку № 384).

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби (пункт 5 розділу І Порядку № 384).

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія (пункт 6 розділу І Порядку № 384).

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги (пункт 7 розділу І Порядку № 384).

Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби (пункт 8 розділу І Порядку № 384).

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат (пункт 9 розділу І Порядку № 384).

Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення (пункт 10 Порядку розділу І № 384).

Абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі Постанова № 168) у першій редакції установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац другий пункту 1 Постанови № 168).

Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови (пункт 3 Постанови № 168).

Відповідно до пункту 5 Постанови № 168, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постанова № 168 опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» від 28.02.2022 № 43.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» вирішено внести зміни до Постанови № 168 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754, що додаються.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 793, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2002.

Постанова № 793 опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» від 19.07.2022 № 156.

Згідно із Постановою № 793:

- у пункті 1: 1) в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; 2) доповнити пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.». У зв`язку з цим абзаци другий - шостий вважати відповідно абзацами третім - сьомим;

- доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

Надаючи оцінку доводам учасників справи, суд виходить із того, що статтею 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався указами Президента 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, та Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Таким чином, на час розгляду даної справи в Україні діє воєнний стан.

Статтею 4 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 вирішено Кабінету Міністрів України невідкладно:

1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні;

2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Постанова № 168, прийнята Кабінетом Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», набрала чинності з 28.02.2022 та згідно із пунктом 5 застосовується з 24.02.2022.

Пунктом 1 Постанови № 168 у першій редакції, зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно.

Із змінами, внесеними Постановою № 793, пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Судом встановлено, що позивач з 10.12.2019 є співробітником територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області.

Відповідно до вищенаведених норм у позивача, як співробітника Служби судової охорони, з 24.02.2022 виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно.

Додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, наказ щодо встановлення або виплати такої додаткової винагороди не видавався.

Постанова № 168 зазнавала змін, зокрема внесених постановами № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022.

Вирішальним у заявленому спорі є надання оцінки можливості ретроспективної дії Постанови № 793, зокрема вказаною постановою у пункті 1 Постанови № 168 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць». Крім того, доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

При цьому, пунктом 2 Постанови № 793 передбачено, що ця постанова застосовується з 24.02.2022, тоді як набрала чинності 19.07.2022 - з дня її опублікування.

З огляду на законодавчо встановлений принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України, суд зазначає, що зміни, внесені Постановою № 793, мають застосуватись з 19.07.2022.

Окремо суд звертає увагу, що пунктом 2-1 Постанови № 168, із внесеними змінами Постановою № 793, керівникам державних органів надано повноваження визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, однак не її розмір.

Згідно із пунктом 9 розділу І Порядку № 384, підставою для виплати грошового забезпечення є наказ територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.

При цьому пунктом 1 Постанови № 168 визначено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Таким чином, відповідач-1 територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області не позбавлений права прийняття наказу на виконання пункту 1 Постанови № 168 про встановлення позивачу додаткової винагороди.

Доводи відповідача-1 про неможливість прийняття наказу суд вважає недостатніми для відмови у задоволенні позову, оскільки право позивача на отримання спірної додаткової винагороди виникло на підставі Постанови № 168, прийнятої на виконання Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX.

Частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII встановлено, що в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність права на отримання додаткової винагороди щомісячно у розмірі 30000 грн з 24.02.2022 до 30.06.2022.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про допущену територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 до 30.06.2022 в розмірі 30000 гривень щомісячно.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Беручи до уваги вищенаведене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за період з 24.02.2022 до 30.06.2022 в розмірі 30000 гривень щомісячно.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо невидачі наказу про призначення позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, та зобов`язання відповідача-1 видати наказ про призначення позивачу такої винагороди, суд зазначає, що питання видання відповідних наказів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Оскільки судом встановлено безумовне право позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, а виплата вказаної винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), видання яких є дискреційними повноваженнями територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 120000 грн є передчасними і такими, що наразі не підлягають задоволенню, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що відповідачем-1 не було здійснено нарахування вказаної допомоги, а тому суд не може перебирати на себе функції органу, що здійснює безпосереднє нарахування та виплату грошового забезпечення і розраховувати розмір цієї допомоги.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги до територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, на якого покладено обов`язок з нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, та який є належним відповідачем у даній справі, підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог в частині початкової дати, з якої має нараховуватись така винагорода з 24.02.2022.

Щодо позовних вимог, пред`явлених до відповідачів 2, 3 та 4 суд зазначає, що під час судового розгляду не встановлено порушення діями або бездіяльністю Служби судової охорони, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України права позивача на отримання додаткової винагороди. Тому підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи встановлено, що між Адвокатським бюро «НЕПОЧАТИХ&ЛИМАРЕВА» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничих послуг № 04/07/2022/76 від 04.07.2022.

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору вартість послуг за цим Договором встановлюється сторонами у розмірі 2000,00 грн.

Згідно з п. 3.2 замовник сплачує послуги, які надаються за цим Договором, на умовах 100% попередньої оплати протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

Позивачем надано суду рахунок фактуру № 136 від 04.07.2022 та дублікат чека від 11.07.2022 про оплату ним передбачених вказаним договором послуг на суму 2000,00 грн.

Відповідачі 1, 2 у відзивах на позовну заяву зазначали про недоведеність здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та акт приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 4.2 вказаного договору передбачено, що після надання виконавцем замовнику послуги сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник, отримавши від виконавця акт приймання-передачі наданих послуг, зобов`язаний протягом п`яти календарних днів з моменту отримання акту підписати його та один екземпляр акту направити на адресу замовника, або в той самий строк направити на адресу виконавця вмотивовані зауваження проти акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з пунктом 4.3 цього договору у випадку, якщо виконавець, отримавши від замовника акт приймання-передачі наданих послуг, протягом п`яти календарних днів не підпише та не направить один екземпляр акту на адресу виконавця, або в той самий строк не надасть виконавцю вмотивованих письмових зауважень до акту, то вважається, що послуги, зазначені в акті, надані виконавцем повністю, своєчасно та без зауважень прийняті замовником.

У позовній заяві було зазначено, що витрати на правничу допомогу становлять 2000 грн, з них за видами правничої допомоги: усна консультація з питань виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану 100,00 грн, складення та направлення адвокатського запиту з питань виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану 400,00 грн, складення та подання позовної заяви з питань виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану 1500,00 грн.

Розглянувши перелік наданих послуг, суд зазначає, що витрати на оплату консультації з питань виплати додаткової винагороди не є пов`язаними з розглядом даної справи. Складення та направлення адвокатського запиту з питань виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану фактично є послугою з підготовки позовної заяви до суду. Суд враховує, що справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Предмет спору в цій справі не є складним. Позивачем було подано до суду позовну заяву з доданими до неї документами, обсяг і складність якої не є значними.

За встановлених обставин, з урахуванням часткового задоволення позову, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, документально підтвердженим і пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу за складення позовної заяви з доданими до неї документами є сума 1500,00 грн, яка відповідно до положень ст. 139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, Служби судової охорони, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за період з 24.02.2022 до 30.06.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно.

Зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за період з 24.02.2022 до 30.06.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-1: Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 57, код ЄДРПОУ 43238738.

Відповідач-2: Служба судової охорони, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 42902258.

Відповідач-3: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795.

Відповідач-4: Міністерство фінансів України, місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2, код ЄДРПОУ 00013480.

Третя особа: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст рішення складено 29.11.2022.

Суддя В.В. Рянська