Справа № 752/9840/22

Провадження № 2/752/6886/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 жовтня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання незаконними дії та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

у серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений на банківські рахунки, що був накладений в межах виконавчого провадження № 61719116, у зв`язку з завершенням виконавчого провадження.

В обґрунтування позову посилався на те, що на виконанні Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 61719116 щодо стягнення з нього на користь Головного управління ДПС у м. Києві заборгованості.

Зазначив, що в межах вказаного виконавчого провадження на його розрахунковий рахунок державним виконавцем Полінським В.А. був накладений арешт.

Згідно інформації по виконавчому провадженню № 61719116 на момент подання даної заяви вказане провадження має статус завершеного.

16.11.2021 року він з заявою про зняття арешту з рахунку у зв`язку закриттям виконавчого провадження № 61719116.

27.07.2022 року на його електронну пошту надійшла відповідь від Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби, в якій його було повідомлено про те, що на день подання його заяви відсутні підстави для зняття арешту з рахунку.

Проте, вважав, що вимогами ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином, вважав, що оскільки виконавче провадження № 61719116 завершене, арешт з рахунків повинен бути знятий.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.08.2022 року відкрито провадження у справі з проведенням розгляду в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін (а.с. 18-19).

У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін (ч. 2ст. 274 ЦПК України).

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що на виконанні Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № 61719116 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Головного управління ДПС у м. Києві у розмірі 21 030,90 грн.

В межах виконавчого провадження № 617119116 державним виконавцем Полінським В.А. був накладений арешт на рахунки позивача.

31.08.2020 року, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 та п. 6 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Вищевказане виконавче провадження на даний час є повернутим, згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а не закінченим.

У разі, якщо виконавче провадження повернуто з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону, арешт, накладений на майно боржника, не знімається, не скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, відомості про боржника не виключаються з Єдиного реєстру боржників, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 Закону України «про виконавче провадження».

Частинами 3-5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Згідно ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження, повертається виконавчий документ до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, суми коштів стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Згідно матеріалів справи встановлено, що будь які відомості про сплату боргу за виконавчим документом не надходили, а отже і підстави зняття арешту, відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, скасувати арешт з майна боржника чи вчинити будь-які інші дії за повернутим виконавчим документом, з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не мав можливості.

В зв`язку з чим, державний виконавець діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», не вчиняв неправомірних дій.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Разом з тим, слід зазначити, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження а ні підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, а ні посилання позивача на обґрунтування своїх вимог.

Звертаючись до суду, позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту протиправної поведінки відповідача, тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Позивачем не вказано, чим саме відповідач порушив його права.

Розглядаючи справу суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх позовних вимог.

Виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, враховуючи, що відповідно ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу лише на підставі пунктів 1, 3, 11 ч.1 цієї статті арешт з майна знімається, а в інших випадках, Законом не передбачено, приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи письмові докази, враховуючи обґрунтування позову, суд приходить до висновку про те, що позивачем не подані належні та допустимі докази, що містять відомості щодо предмета доказування, і за таких умов заявлений позов не підлягає задоволенню.

Питання судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 13, 55, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284, 352, 354ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання незаконними дії та зобов`язання вчинити їх - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко