КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2022 року №320/9100/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 18.02.2021 №9096-13/3.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 позовну заяву залишено без руху.

До суду 01.09.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

На обґрунтування своїх вимог позивач заначив, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, з тих підстав, що вона винесена на підставі податкового повідомлення-рішення №0016921406 від 05.06.2018, яке оскаржено до ДФС України та, на думку позивача, є скасованим. Вказав, шо скаргу позивача ДФС України отримало 16.07.2018, проте рішення про результат розгляду скарги датоване 31.08.2018, тобто з пропуском строку розгляду скарги встановленим Податковим Кодексом України, а тому вказане вище податкове повідомлення-рішення вважається скасованим.

Відповідач подав до суду відповідь на відзив, у кій проти позовних вимог заперечував. Вказав, що оскаржувана вимога є правомірною та прийнятою відповідно до норм податкового законодавства України. Зазначив, що оскільки у позивача обліковується податковий борг по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення законодавства контролюючим органом винесено та направлено оскаржувану вимогу, на борг по податковому повідомленню-рішенню №0016921406 від 05.06.2018.

Зауважив, що дійсно позивач подав до ДФС України скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення №0016921406 від 05.06.2018 (на підставі якого, у подальшому, прийнято оскаржувану вимогу), яку контролюючим органом зареєстровано 16.07.2018. Надалі, рішенням ДФС України від 01.08.2018 №11183/С/99-99-11-03-01-25 продовжено строк розгляду даної скарги до 13.09.2018 включно. Зазначив, що рішення ДФС України про відмову у скасуванні вказаного вище податкового повідомлення-рішення №13247/С/99-99-11-03-01-25 прийняте 31.08.2018. Таким чином, відповідач вважає, що строк розгляду скарги не був пропущений, а податкове повідомлення-рішення не скасоване.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив суд даний адміністративний позов задовольнити. Крім того, представник позивача 13.01.2022 надіслав до суду клопотання про подальший розгляд даної справи без його участі.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. Також, 13.01.2022 подав до суду клопотання про подальший розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою від 13.01.2022, керуючись ч. 3 ст. 194 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 отримано від ГУ ДФС у Київській області податкове повідомлення-рішення №0016921406 від 05.06.2018, відповідно до якого встановлено порушення п. 1 Постанови «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» №957 від 30.10.2008 та накладено штраф у сумі 10000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачем надіслано (09.07.2018 засобами поштового зв`язку) скаргу до ДФС України, ГУ ДФС у Київській області та Ради бізнес-омбудсменів.

З матеріалів справи вбачається, що вказана скарга надійшла до ДФС України та була зареєстрована за вх. №7720/ФОП від 16.07.2018.

Надалі, рішенням ДФС України від 01.08.2018 №11183/С/99-99-11-03-01-25 продовжено строк розгляду даної скарги до 13.09.2018 (включно) та у подальшому, за результатом розгляду скарги позивач, ДФС України прийнято рішенням №13247/С/99-99-11-03-01-25 від 31.08.2018, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0016921406 від 05.06.2018 залишене без змін, а скаргу без задоволення.

26.03.2021 позивачем засобами поштового зв`язку отримано від ГУ ДПС у Київській області податкову вимогу від 18.02.2021 №9069-13/3 на суму 10000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною податковою вимогою позивач надіслав до ДПС України скаргу від 01.04.2021.

За результатом розгляду скарги позивача ДПС України прийнято рішення від 25.05.2021 №3667/С/99-00-13-05-09, яким податкову вимогу ГУ ДПС у Київській області від 18.02.2021 №9069-13/3 залишено без змін, а скаргу від 01.04.2021 без задоволення.

Позивач вважаючи оскаржувану податкову вимогу протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм податкового законодавства України, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Згідно з п. п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 42.1 ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності). У скарзі може міститися клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку. Контролюючий орган вищого рівня, розглядаючи клопотання платника податків, поновлює пропущений строк на подання скарги в адміністративному порядку, якщо визнає причини його пропуску поважними. Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в частині виконання функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику (п. 56.3 ст. 56 ПК України)

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення ( п. 56.5 ст. 56 ПК України).

У разі прийняття контролюючим органом вищого рівня рішення про відмову платнику податків у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку або порушення платником податків вимог пункту 56.3 цієї статті (крім випадків, коли платником податків було подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку), подані платником податків скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення ( п. 56.7 ст. 56 ПК України).

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку ( п.56.8 ст. 56 ПК України).

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту ( п. 56.9 ст. 56 ПК України).

Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу (п. 56.12 ст. 56 ПК України).

У разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем ( п. 56.13 ст. 56 ПК України).

Строки подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення контролюючого органу можуть бути продовжені за правилами і на підставах, визначених пунктом 102.6 статті 102 цього Кодексу ( п. 56.14 ст. 56 ПК України).

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою ( п. 56.15 ст. 56 ПК України).

Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті ( п. 56.16 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 56.17 визначено строки та умови закінчення процедури адміністративного оскарження, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 отримано від ГУ ДФС у Київській області податкове повідомлення-рішення №0016921406 від 05.06.2018, відповідно до якого встановлено порушення п. 1 Постанови «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» №957 від 30.10.2008 та накладено штраф у сумі 10000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачем надіслано (09.07.2018 засобами поштового зв`язку) скаргу до ДФС України. Вказана скарга надійшла до ДФС України та була зареєстрована за вх. №7720/ФОП від 16.07.2018.

У позовній заяві позивач вказує, що рішень контролюючого органу ДФС України про результати розгляду скарги, яке датоване 31.08.2018 винесене не в строк визначений ст. 56 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення №0016921406 від 05.06.2018 вважається скасованим та у відповідача, у подальшому, були відсутні законні підстави виносити оскаржувану податкову вимогу.

Проте судом встановлено, що рішенням ДФС України від 01.08.2018 №11183/С/99-99-11-03-01-25 продовжено строк розгляду даної скарги до 13.09.2018 (включно) та у подальшому, за результатом розгляду скарги позивач, ДФС України прийнято рішенням №13247/С/99-99-11-03-01-25 від 31.08.2018, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0016921406 від 05.06.2018 залишене без змін, а скаргу без задоволення (дане підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи).

Отже, скаргу позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0016921406 від 05.06.2018 (на підставі якого, у подальшому, прийнято оскаржувану вимогу), яку контролюючим органом зареєстровано 16.07.2018 розглянуто у строк, який визначено ПК України та підтвердження вказаного в матеріалах справи наявний, зокрема, витяг з реєстраційно-моніторингових карток вихідної кореспонденції у картотеках СЕД щодо відправки рішення ДФС України від 01.08.2018 №11183/С/99-99-11-03-01-25 продовжено строк розгляду вищевказаної скарги позивача.

За таких обставин, судом встановлено, що ДФС України строк розгляду скарги не був пропущений, а податкове повідомлення-рішення №0016921406 від 05.06.2018 (на підставі якого, у подальшому, прийнято оскаржувану вимогу) не скасоване.

Суд зазначає, що згідно пп. 60 1.2 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.

Проте, в матеріалах справи наявні докази, на підтвердження того, що оскаржувана вимога є прийнятою відповідно до норм податкового законодавства України, оскільки у позивача обліковується податковий борг по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення законодавства, по податковому повідомленню-рішенню №0016921406 від 05.06.2018, яке вважається узгодженим та є не скасованим ні у адміністративному, ні у судовому порядках.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом

Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними упідпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 59.1- 59.3 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З контексту наведених норм вбачається, що податкова вимога формується виключно у зв`язку з несплатою платником податків у встановлений законом строк узгодженої суми грошового зобов`язання, що набула статусу податкового боргу.

Тобто, суд зазначає, що ПК України не передбачає можливості прийняття податкової вимоги раніше, ніж грошове зобов`язання буде узгоджено.

Враховуючи те, що сума по податковому повідомленню-рішенню №0016921406 від 05.06.2018, яка включена в спірну податкову вимогу набула статусу податкового боргу, та за наявності доказів про розгляд скарги позивача ДФС України, суд доходить висновку, що грошове зобов`язання, визначене вказаним податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженим.

Тому, у відповідача були наявні правові підстави для формування оскаржуваної податкової вимоги.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства та враховуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що податкова вимога від 18.02.2021 №9096-13/3 є правомірною.

Відповідно до ч 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.