ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2022м. ДніпроСправа № 903/405/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРА АГРО", сільська рада Усатівська, Біляївський район, Одеська область

до Приватного підприємства "Троє і К", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки № 170/35 від 16.04.2021 у загальному розмірі 108 118,31 грн.

ПРОЦЕДУРА

13.06.2022 до Господарського суду Волинської області позовна надійшла заява б/н від 04.05.2022 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРА АГРО" до Приватного підприємства "Троє і К" про стягнення заборгованості за договором поставки № 170/35 від 16.04.2021 у розмірі загальному розмірі 108 118,31 грн., з них: основна заборгованість у розмірі 68 320,02 грн., штраф у розмірі 22 400,00 грн., 21% річних у розмірі 9 630,31 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 767,98 грн.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 16.06.2022 вказана позовна заява з додатками, на підставі ст.ст. 27, 31 Господарського процесуального кодексу України направлена до Господарського суду Дніпропетровської області за територіальною підсудністю.

06.07.2022 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРА АГРО" про стягнення з Приватного підприємства "Троє і К" заборгованість за договором поставки № 170/35 від 16.04.2021 у загальному розмірі 108 118,31 грн. надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, та запропоновано позивачу у строк 10 днів з дня отримання відзиву на позовну заяву: відповідь на відзив на позовну заяву за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відповіді на відзив направити на адресу відповідача, докази надсилання надати до суду) та відповідачу у строк 15 днів з дня отримання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022: відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відзиву направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду); заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (за наявності); заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію заперечень направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду).

Відповідно до ч.5 ст. 242 Гочподарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалене поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику)учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дати його складання у повному обсязів електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

У зв`язку із відсутністю фінансування, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 направлено відповідачу на його офіційну електронну адресу (яка зазначена у позовній заяві) - beglianc@gmail.com, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну адресу відповідача.

Отже відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст.9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.2 ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008 № 01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 (§ 51).

Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 05.04.2018 № 2396-VIII, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами (надалі - Закон № 2396-VIII).

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2 ст. 26 Закону № 2396-VIII).

Враховуючи принцип незмінності складу суду, з метою дотримання розумного строку розгляду даної справи, суд вважає за необхідне продовжити розгляд даної справи на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 170/35 від 16.04.2021. Так позивач зазначає, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по оплаті поставленого товару не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тому його дії є порушенням договірних зобов`язань, і він вважається таким, що прострочив виконання. У зв`язку з чим у Відповідача перед Позивачем виник борг, який на сьогоднішній день є не погашеним.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

16 квітня 2021 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРА АГРО" (далі по тексту Позивач, Постачальник) та Приватним підприємством "Троє і К" (далі - Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 170/35 (далі-Договір).

Договір поставки у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином, Договір поставки є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується у строки, передбачені Договором, поставити та передати у власність; Покупцю Товар, який визначається у специфікації(-ях) згідно п. 2.1 Договору (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість, з урахуванням індексації вартості Товару (зобов`язань Покупця по оплаті Товару) та інших умов, передбачених Договором.

Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, строк поставки (передачі) Товару, вартість Товару в гривнях на дату підписання відповідної Специфікації на Товар, строки оплати Товару та інші умови, вказуються в специфікації(-ях) (далі - Специфікації), які складаються та підписуються Сторонами за результатами узгодження кожного відповідного замовлення Покупця. Частина Товару з кожного замовлення Покупця оплачується на умовах передоплати, розмір якої, не може бути менше 20 % (двадцяти відсотків) від вартості замовленого обсягу Товару на дату підписання відповідної Специфікації. Домовленість щодо конкретного розміру передоплати відображається у кожній Специфікації. Специфікації є невід`ємною частиною даного Договору. Вартість Товару визначається в гривнях. Оплата вартості Товару (виконання зобов`язання) підлягає у гривні згідно розділу 3 цього Договору (п. 2.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачена індексація вартості товару та зазначено, що: "Сторони встановлюють, що протягом строку дії Договору грошові зобов`язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Вказані в Специфікації ціна та вартість Товару в гривнях погоджені на дату підписання такої Специфікації і залишаються чинним до моменту їх індексації за даним пунктом або зміни відповідно до п. 2.4 Договору. Якщо вказаний нижче курс гривні А2 по відношенню до іноземної валюти, зазначеної у Специфікації, буде відрізнятися в бік здешевлення гривні більше ніж на 3 % (три відсотки) від узгодженого курсу, зазначеного у відповідній Специфікації, зобов`язання Покупця по оплаті вартості відповідного Товару в розрізі кожної частини, для оплати якої згідно Специфікації встановлено окремий строк, підлягає індексації (коригуванню) пропорційно зміні цього курсу без додаткового узгодження. При такому коригуванні використовується наступна формула: 3 = Зс * (А2 / А1), де:

З - зобов`язання Покупця по оплаті Товару, для якого згідно Специфікації встановлено окремий строк, на дату оплати, грн.;

Зс - зобов`язання Покупця по оплаті Товару, для якого згідно Специфікації встановлено окремий строк, на дату підписання кожної відповідної Специфікації (визначається згідно Специфікації), грн. з урахуванням можливої зміни вартості Товару згідно п, 2.4 Договору;

А1 - зазначений у відповідній Специфікації узгоджений Сторонами курс співвідношення гривні до іноземної валюти на момент підписання Специфікації;

А2 - середній по Україні курс продажі відповідної іноземної валюти за гривню за даними міжбанківського валютного ринку України згідно веб-сайту http://index.minfin.com.ua/arch в останній робочий день, попередній дню здійснення платежу або дню розрахунку зобов`язання.

У разі, якщо на момент другого чи будь-якого іншого наступного платежу з боку Покупця або на момент розрахунку проведення зобов`язань Покупця курс А2 на цей момент за своїм числовим значенням буде більшим ніж курс А2 відповідно до якого проводилась індексація при попередньому платежу, залишок відповідного зобов`язання по оплаті Товару має індексуватись пропорційно зміні курсу А2, тобто за формулою: 3 = Нз * (А2(2) / А2(1)), де:

Нз - розмір непогашеного відповідного зобов`язання по оплаті Товару після попереднього платежу;

А2(2) - курс А2 на момент чергового платежу або дати розрахунку зобов`язань;

А2(1) - курс А2 відповідно до якого проводилась індексація при попередньому платежі."

Специфікацією на товар №1 від 16.04.2021 року до Договору передбачена поставка товару на загальну суму 112 000,02 грн., а також вказаний еквівалент вартості товару у іноземній валюті у розмірі 4000,00 дол. США. Також вказаною специфікацією погоджені строки оплати за товар, а саме:

- перша частина оплати складає 33 600,0 грн. та повинна бути сплачена у строк до 19.04.2021 року з урахуванням індексації передбаченої п. 3.1 Договору;

- друга частина оплати складає 78 400,00 грн. та повинна бути сплачена у строк до 01.09.2021 року з урахуванням індексації передбаченої п. 3.1 Договору.

У відповідності до Договору та Специфікації на товар №1, Позивач передав у власність товар Відповідачу, який зазначений у Специфікації на товар №1, що підтверджується видатковою накладною №503 від 28.04.2021 року, яка підтверджує поставку товару на суму 112 000,02 грн.

Позивач зазначив, що Відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання та сплатив 33 600,00 грн, 20.04.2021, а також повернув частину товару 25.11.2021 на суму 10 080,00 грн.

Таким чином, розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором поставки складає 68 320,02 грн., яку Відповідач повинен був оплатити у строк до 01.09.2021, проте не сплатив.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини поставки товару.

Щодо суми основного боргу

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що за договором поставки покупець зобов`язаний сплатити вартість отриманого товару у встановлений договором строк.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: "Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом" (частина 1); "Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином" (частина 7).

Підписання покупцем видаткових накладних, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідна видаткова накладна підписана в двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб. Претензій щодо якості чи кількості отриманої продукції на час її прийняття матеріали справи не містять, а отже вказаний у видатковій накладній товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про виконання позивачем своїх зобов`язань згідно з договорами, а тому продукція вважається прийнятою без зауважень.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 68 320,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача суми штрафу

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Заявлена вимога обґрунтована тим, що п. 6.6. Договору передбачено, що у разі порушення умов та термінів, які вказані в п. 3.6 Договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми даного Договору. Пунктом 3.6 Договору передбачено, що Покупець зобов`язується одразу ж після укладання Договору, але не більше 5 днів, надати особисту поруку директора Покупця.

Позивач зазначає, що директор Покупця свідомо відмовився надати особисту поруку, а тому у Позивача є право просити суд стягнути з Відповідача штраф у розмірі 20% від ціни Договору, Ціна договору складає 112 000,02 грн., а отже розмір штрафу складає: 112 000,02/5=22 400,00 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, встановив, що такий розрахунок є арифметично вірним та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача відсотків та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

За змістом статей 691, 692 ЦКУ, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу, а також учинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Незважаючи на всі вищенаведені норми ЦКУ та ГКУ, Відповідач у встановлений Договором строк своїх обов`язків по оплаті поставленого товару не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тому його дії є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 ЦКУ), і вони вважаються такими, що прострочили їх виконання (стаття 612 ЦКУ). Відповідно, наявні підстави для застосування до Відповідача встановленої законом та (або) Договором відповідальності.

За умовами п. 6.1. Договору у випадку порушення термінів оплати Товару, обумовлених у Специфікаціях до Договору, Покупець сплачує Постачальнику проценти у розмірі 21,00 % (двадцять один відсоток) річних (з розрахунку 365 днів в році або 0,0575 % в день від суми простроченої заборгованості щодо виконання Покупцем кожного кредитного зобов`язання по оплаті вартості Товару, яке на момент розрахунку процентів визначається з урахуванням його індексації згідно п. 3.1 Договору та з урахуванням можливої зміни вартості Товару згідно п. 2.4 Договору, за весь період прострочення оплати, включаючи день погашення заборгованості по виконанню кожного відповідного зобов`язання по оплаті Товару щодо якого Спеціфікацією встановлено окремий строк.

Позивач у зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань нарахував суму 21% річних в розмірі 9 630,31 грн. та 7 797,98 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 21% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 21% річних від простроченої суми у розмірі 9 630,31 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 797,98 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частина третя статті 2 ГПК України визначає основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема змагальність сторін та диспозитивність, які конкретизовані у статтях 13, 14 ГПК України відповідно.

Відповідно до вищевикладеного, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд же розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 481,00 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з АПриватного підприємства "Троє і К" (50004, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Старовокзальна, буд. 101/5; код ЄДРПОУ 13435461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРА АГРО" 67665, Одеська обл., Біляївський район, сільська рада Усатівська, 8 км + 100 м траси Одеса-Київ-Санкт-Петербург; код ЄДРПОУ 42375278) основний борг у розмірі 68 320,02 грн, штраф у розмірі 22 400,00 грн., 21 % річних у розмірі 9 630,31 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 767,98 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 30.11.2022.

Суддя В.Г. Бєлік