печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13390/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.

справа № 757/13390/21-ц

учасники справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Галіція дистилері»

відповідач 1: ОСОБА_1

відповідач 2: Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності»

третя особа 1: Приватне акціонерне товариство «Львівський лікеро-горілчаний завод»

третя особа 2: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» до ОСОБА_1 , Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», третя особа 1 Приватне акціонерне товариство «Львівський лікеро-горілчаний завод», третя особа 2 ОСОБА_2 про припинення дії свідоцтва на знак для товарів та послуг,

представник позивача ОСОБА_3

представник відповідача 1 Євстратенко С.Ю.

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року позивач ПрАТ «Галіція дистилері» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ДП «Український інститут інтелектуальної власності», відповідно до якої просив:

- достроково припинити дію Свідоцтва на знак для товарів та послуг № 181315 від 27.01.2014 року, власником якого є ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ДП «Український інститут інтелектуальної власності» внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення повністю дії свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 27.04.2014 року та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ПрАТ «Галіція Дистилері» на підставі свідоцтва на знак для товарів та послуг № 218991 від 25 листопада 2016 року є власником знаку для товарів та послуг (торговельної марки) «Старий Лемберг, AltLemberg, OldLemberg». Згідно з вказаним свідоцтвом № НОМЕР_2 від 25 листопада 2016 року на знак товарів та послуг правова охорона, що надається, визначається наступним переліком товарів 33-го класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків: алкогольні напої (крім пива); алкогольні напої, що сприяють травленню; алкогольні напої, що містять фрукти; алкогольні напої на травах; аперитиви; бренді; вермути; вина; віскі; ганусова (анісова) горілка (настоянка); горілка; горілка ароматизована; горілка вишнева; горілка житня; горілка плодова; горілка пшенична; горілка сливова; горілка фруктова; горілки з лимоном; горілки з перцем; горілки з хроном; джин (ялівцева горілка); коктейлі; лікери; медівка (гідромель); наливки (алкогольні та слабоалкогольні напої); настоянки гіркі; перегінні алкогольні напої; пікети (вино з виноградних вичавків); ром; сидри; слабоалкогольні напої, крім пива; спиртні напої; шнапси.

На час подання позовної заяви позивач під торгівельною маркою «AltLemberg» виробляє та реалізує коньяк України відповідно до умов правової охорони, що засвідчується свідоцтвом № 218991 стосовно товару «бренді».

При цьому, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 27.01.2014 року є власником комбінованого знаку для товарів і послуг (торговельної марки), що складається зі стилізованого зображення монети з профелем імператора Австрії ОСОБА_4 , під яким містяться слова « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Також згідно з бібліографічними даними свідоцтва № 181315 від 27 січня 2014 року на вказаний знак для товарів та послуг, поширюється правова охорона, що надається, визначається переліком товарів, що належать до 16, 30, 33, 34, 37, 39, 45 класів МКТП; зокрема товарів, що віднесені до 33 класу МКТП, у свідоцтві № НОМЕР_1 , визначений лише один товар: алкогольні напої (крім пива).

Отже, оскільки обсяг правової охорони, що надається знаком для товарів та послуг за свідоцтвом № НОМЕР_1 не поширюється на такий товар як «горілка», а також оскільки позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », нанесене на горілку, суттєво відрізняється від зареєстрованого знака для товарів та послуг за свідоцтвом № НОМЕР_1 , можна дійти висновку, що ОСОБА_5 не використовує знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_1 щодо товару 33-го класу «Алкогольні напої, окрім пива».

Крім того, позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , не використовує знак для товарів і послуг (торговельну марку), що засвідчений свідоцтвом № НОМЕР_1 безперервно протягом п`яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва, що й є підставою для припинення його дії.

Ухвалою суду від 16 березня 2021 року позову заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків - доплати судового збору (т. 1 а.с. 34).

Після усунення позивачем недоліків ухвалою суду від 9 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 19 травня 2021 року (т. 1 а.с. 39).

14 липня 2021 року від представника відповідача-1 ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 98-107), відповідно до якого ОСОБА_1 є власником знаку для товарів та послуг (торговельної марки) «LembergЛЕМБЕРГ» на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , що видане Державною службою інтелектуальної власності України 27.01.2014 року та Договору № 1 про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 06 липня 2015 року. Так, відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , виданого Державною службою інтелектуальної власності України, власником знака для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для всіх товарів класів 16, 30, 33, 34, 37, 39 та 45 Міжнародного класифікатора товарів і послуг на момент видачі такого свідоцтва був ОСОБА_2 , який є третьою особою у справі. Зокрема, закон передбачає право власника знаку для товарів і послуг на власний розсуд розпоряджатися своїми правами інтелектуальної власності щодо такого знаку, в тому число передавати такі права іншим особам. ОСОБА_2 (власник) реалізував своє право на розпоряджання правами інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », власником якого останній був на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 та уклав з ОСОБА_1 (правонаступник) Договір № 1 про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 06 липня 2015 року.

Відповідно до п. 1.1. договору власник передає правонаступнику право власності на знак для товарів і послуг, що належить йому відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , що видане Державною службою інтелектуальної власності України 27.01.2014 року, у повному обсязі, в тому числі всі виключні майнові права, а правонаступник приймає право власності на знак у повному обсязі, в тому числі всі виключні майнові права, від власника, в порядку передбаченому цим договором. У результаті передачі прав за цим договором власником знака стає ОСОБА_5 . Пунктом 1.2. договору визначено, що передача права власності на знак поширюється на для всіх вказаних у свідоцтві товарів і послуг, класифікованих згідно з МКТ11 кл. 16, 30, 33. 34, 37, 39 та 45.

Таким чином, ОСОБА_1 є законним власником знаку (торговельної марки) «LembergЛЕМБЕРГ» для всіх товарів і послуг класифікований згідно МКТП - кл. 16, 30, 33, 34, 37, 39 та 45, на підставі свідоцтва на знак для товарів послуг № НОМЕР_1 , що видане Державною службою інтелектуальної власності України 27.01.2014 року та Договору № 1 про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 06 липня 2015 року.

Оскільки, відповідач-1 - ОСОБА_5 є власником знаку для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », то останньому відповідно до ст. 496 ЦК України належать такі майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку як: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; З) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, втому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Відповідно до положень ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може здійснювати і на підставі ліцензійних договорів.

Між ОСОБА_1 («Ліцензіар») та третьою особою - ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» («Ліцензіат») 01 вересня2015 року укладено ліцензійний договір № 1/15 на право користування знаком для товарів і послуг «LembergЛЕМБЕРГ» ,відповідно до п.1.1 якого, беручи до уваги, що Ліцензіар володіє виключним правом на знак для товарів і послуг № 181315, свідоцтво на який видано Державною службою інтелектуальної власності України 27.01.2014 року на підставі Договору № 1 про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 06.07.2015, Ліцензіар надає Ліцензіату на строк дії свідоцтва № НОМЕР_1 від 27.01.2014 року за винагороду невиключною ліцензію на використання знаку для товарів і послуг «LembergЛЕМБЕРГ» відносно товарів: послуг класифікованих згідно з МКТП - кл. 16, 30, 33, 34, 37, 39 та 45.

ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» виробляє лікеро-горілчані вироби та використовує знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для позначення відповідних алкогольних напоїв (горілки) - клас 33 згідно МКТП, а також для товарів інших класів.

Представник відповідача у своєму відзиві заперечує доводи позивача щодо невикористання протягом п`ятирічного періоду торговельної марки, оскільки ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» використовує торговельну марку «LembergЛЕМБЕРГ» за свідоцтвом № 181315 для позначення відповідних алкогольних напоїв (горілки) - клас 33 згідно МКТП, а також для товарів інших класів, на підставі ліцензійного договору № 1/15 від 01 вересня 2015 року, що підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи.

Крім того, позивач стверджує, що ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» застосовує позначення «LembergЛЕМБЕРГ», яке істотно відрізняється від зареєстрованої торговельної марки за свідоцтвом № 181315, зокрема, взагалі не містить стилізованого зображення монет з профілем імператора Австрії ОСОБА_4 . Проте, відповідач зазначає, що такі твердження позивача є лише суб`єктивною думкою, не підтвердженою жодними доказами.

Свої доводи щодо необхідності відмови у задоволенні позову, відповідач обґрунтовує, зокрема висновком експертів Науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 29.06.2021 року № 2563/2564, згідно з яким словесний елемент Lemberg/ЛЕМБЕРГ є домінуючим елементом торгівельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 . При цьому для пересічного споживача словесні позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в самостійному виконанні також є домінуючими, оскільки дублюють одне одного. Використання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 без зображувального елемента для товарів 33 класу МКТП не змінює в цілому відмінності цієї торговельної марки. Використання торговельної марки за свідоцтвом України № 181315 від 27.01.2014 року, що видане Державною службою інтелектуальної власності для позначення таких алкогольних напоїв як горілка - клас 33 МКТП, здійснюється відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 .

З урахуванням наведеного, відповідач вважає позов ПрАТ «Галіція Дистилері» безпідставним.

6 вересня 2021 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_7 надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 на позовну заяву ПрАТ «Галіція Дистилері» (т. 2 а.с. 11-16), згідно з якою відповідач-1 ОСОБА_1 не використовував торговельну марку безперервно протягом п`яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва на торговельну марку у формі зареєстрованої торговельної марки або у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, що не змінює в цілому її відмітності. 17 травня 2021 року позивач надав додаткові пояснення щодо істотних відмінностей між торговельною маркою та позначенням, яке фактично використовується в господарській діяльності - ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» («спірне позначення»). Зазначає, що з відзиву відповідача ОСОБА_1 вбачається, що останній підтвердив, що він самостійно не використовував торговельну марку, а виключно ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» здійснювало таке використання. При цьому, використання здійснювалося у формі, яка відрізняється від форми, зареєстрованої торговельної марки, а саме - у формі спірного позначення.

Водночас, єдиним документом, який підтверджує право ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» використовувати торговельну марку, є ліцензійний договір, укладений 1 вересня 2015 року, на дату якого права на торговельну марку не були зареєстровані за відповідачем-1. Відповідно до даних Спеціальної інформаційної системи Укрпатенту датою публікації та реєстрації зміни власника торговельної марки є 25 вересня 2015 року. Така реєстрація здійснювалася на підставі рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 3 вересня 2015 року.

З огляду на наведене, відповідач-1 не мав права станом на 1 вересня 2015 року надавати ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» дозвіл на використання торговельної марки, оскільки на вказану дату не відбувалася зміна власника такої торговельної марки. Таким чином, будь-яке використання ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» спірного позначення не може вважатися таким, що здійснювалося з дозволувідповідача-1.

Позивач стверджує, що ліцензійний договір не передбачає дозвіл на використання торговельної марки у формі, відмінній від форми зареєстрованої торговельної марки. Крім того позивач зазначає, що висновок експертів № 2563/2564 за результатами комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 29 червня 2021 року, викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності. Зокрема, у висновку експертів залишено поза увагою наявність зареєстрованого словесного позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке належить третій особі-2 (свідоцтво № НОМЕР_3 від 11 січня 2013 року), не надано оцінку відмінностям між торговельною маркою та спірним позначенням, а також не наведено детального обґрунтування щодо поширення правової охорони торговельної марки на такий товар, як горілка.

15 вересня 2021 року від представника відповідача-1 ОСОБА_1 - ОСОБА_8 надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідь на відзив представника позивача є необґрунтованою (т. 2 а.с. 24-28).

7 жовтня 2021 року проведено підготовче судове засідання, за результатом якого, справу призначено до судового розгляду (т. 2 а.с. 44).

Ухвалою суду від 7 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача-1 ОСОБА_1 - ОСОБА_8 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 761/20710/21 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Галіція Дистилері» про визнання недійсним свідоцтва про знак для товарів та послуг, заборону використання знаку для товарів і послуг, зобов`язання вчинити дії, яка знаходиться в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва (т. 2 а.с. 37-39) відмовлено (т. 2 а.с. 42, 45).

22 жовтня 2021 року від представника позивача ОСОБА_7 надійшла відповідь на заперечення ОСОБА_1 , відповідно до якої представник зазначає, що відповідач-1 не довів використання торговельної марки, а висновок експертів викликає сумнів щодо його правильності (т. 2 а.с. 54-57).

Крім того, 3 грудня 20221 року від представника третьої особи ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» Фоміна Д.І. на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких він просив поновити строк для надання пояснень та у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві відповідача ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 66-69).

6 грудня 2021 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_7 щодо долучення висновку експерта № 130-12/21, складеного за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності (т. 2 а.с.85-86).

Згідно з вказаним висновком на упакуванні товару - горілка, виробництва ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», не використано торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 ; торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_2 не є схожою настільки, що її можна сплутати з торговельною маркою за свідоцтвом України № НОМЕР_1 ; торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_2 не є такою, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу (т. 2 а.с.87-145).

Крім того, представником позивача подано відповідь на письмові пояснення третьої особи, яка за своїм змістом є аналогічною попереднім процесуальним документам представника позивача (т. 2 а.с. 163-169).

Представником відповідача Охабського І.М. повторно подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 761/20710/21 (т. 2 а.с. 248-250), у задоволенні якого ухвалою суду від 21 червня 2022 року відмовлено (т. 3 а.с. 77).

Крім того, представником відповідача Охабського І.М. направлено на адресу суду заперечення щодо проведення судової експертизи, до якого долучено рецензію від 18 січня 2022 року на висновок експерта № 130-12/21 (т. 3 а.с. 15-75), на що представником позивача 25 липня 2022 року подано відповідь з вимогою відхилити вказану рецензію (т. 3 а.с.79-88).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_8 позовні вимоги не визнала.

Треті особи та представник відповідача ДП «Український інститут інтелектуальної власності» до судового засідання не з`явилися, в письмових поясненнях містяться дані щодо не визнання третіми особами позовних вимог. Тому суд розглянув справу у їх відсутність, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності згідно з ч. 1 ст. 420 ЦК України належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до п. 1.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» у застосуванні законів про охорону прав інтелектуальної власності слід враховувати одночасне вживання в них деяких відмінних один від одного, але тотожних за своїм правовим змістом термінів, якими визначають окремі об`єкти права інтелектуальної власності, як-то «знаки для товарів і послуг» і «торговельні марки».

Відповідно до ст. 492 ЦК України та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон) торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру («Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг»), і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Судом встановлено, що ПрАТ «Галція Дистилері» на підставі свідоцтва на знак для товарів та послуг № 218991 від 25 листопада 2016 року є власником знаку для товарів та послуг (торговельної марки) «Старий Лемберг, AltLemberg, OldLemberg».

Відповідно до вказаного свідоцтва № НОМЕР_2 від 25 листопада 2016 року на знак товарів та послуг правова охорона, що надається, визначається наступним переліком товарів 33-го класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків: алкогольні напої (крім пива); алкогольні напої, що сприяють травленню; алкогольні напої, що містять фрукти; алкогольні напої на травах; аперитиви; бренді; вермути; вина; віскі; ганусова (анісова) горілка (настоянка); горілка; горілка ароматизована; горілка вишнева; горілка житня; горілка плодова; горілка пшенична; горілка сливова; горілка фруктова; горілки з лимоном; горілки з перцем; горілки з хроном; джин (ялівцева горілка); коктейлі; лікери; медівка (гідромель); наливки (алкогольні та слабоалкогольні напої); настоянки гіркі; перегінні алкогольні напої; пікети (вино з виноградних вичавків); ром; сидри; слабоалкогольні напої, крім пива; спиртні напої; шнапси.

Крім того ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 27.01.2014 року є власником комбінованого знаку для товарів і послуг (торговельної марки), що складається зі стилізованого зображення монети з профелем імператора Австрії ОСОБА_4 , під яким містяться слова «Lemberg/ЛЕМБЕРГ».

Також згідно з бібліографічними даними свідоцтва № 181315 від 27 січня 2014 року на вказаний знак для товарів та послуг, поширюється правова охорона, що надається, визначається переліком товарів, що належать до 16, 30, 33, 34, 37, 39, 45 класів МКТП; зокрема товарів, що віднесені до 33 класу МКТП, у свідоцтві № НОМЕР_1 , визначений лише один товар: алкогольні напої (крім пива).

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції до 21 липня 2020 року), якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

У цьому разі дія свідоцтва може бути: припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:

-обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;

-можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.

Для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції Закону № 815-IX від 21.07.2020) якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п`яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п`ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Для цілей застосування цього пункту датою, з якої повинно розпочинатися використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією, є дата публікації в Бюлетені НОІВ відомостей про надання правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні.

У такому разі дія свідоцтва або дія міжнародної реєстрації в Україні може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва чи міжнародної реєстрації не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами є обставини, що перешкоджають використанню торговельної марки незалежно від волі власника свідоцтва чи міжнародної реєстрації, зокрема обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством.

Для цілей цього пункту використанням торговельної марки власником свідоцтва вважається також використання її з дозволу власника свідоцтва іншою особою.

Використання торговельної марки особою, яка має право використовувати колективну марку, вважається використання власником свідоцтва.

Дію свідоцтва не може бути припинено, якщо у строк від закінчення п`ятирічного строку невикористання торговельної марки до подання позову про дострокове припинення дії свідоцтва почалося чи відновилося її використання, крім випадку, коли підготовка до початку використання або відновлення використання торговельної марки розпочалися протягом трьох місяців до подання такого позову та після того, як власник свідоцтва довідався про можливість його подання.

Аналіз вказаних норм Закону дозволяє зробити висновок, що при достроковому припиненні дії свідоцтва на знак для товарів і послуг, обов`язок доведення факту використання знака покладений на власника відповідного знаку.

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону (в редакції до 21 липня 2020 року) використанням знака визнається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу пропонування його для продажу; продаж імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

-застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги. для якої знак зареєстровано/

-застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону (в редакції Закону № 815-IX від 21.07.2020) використанням торговельної марки визнається:

- нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;

- застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

Згідно зі ст. 1 Закону (в редакції до 21.07.2020) знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону (в редакції Закону № 815-IX від 21.07.2020) торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб;

Аналіз наведених норм Закону дає підстави стверджувати, що, виходячи з правової сутності торговельної марки (знака для товарів і послуг), умовою належного її використання є безпосереднє та фактичне використання саме стосовно товарів і послуг, для яких вона зареєстрована.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона досилається як на підставу своїх вимог і заперечень,

Отже, для вирішення спору щодо дострокового припинення повністю дії свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг, позивач повинен довести ті обставини справи, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач 1 - безпосереднє та фактичне використання або зазначити поважні причини невикористання зазначених знаків (торговельної марки).

Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII ратифікована Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію), від 21.03.2014 та від 27.06.2014.

Відповідно до ст. 157 Угоди про асоціацію цілями цієї Глави, зокрема, є досягнення належного та афективного рівня охорони і захисту прав інтелектуальної власності.

Згідно зі ст. 158 Угоди про асоціацію для цілей цієї Угоди права інтелектуальної власності включають, зокрема, торговельні марки.

Статтею 198 Угоди про асоціацію встановлено, що сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п`ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання; проте жодна особа не може заявити, що права власника на торговельну марку мають бути анульовані, якщо протягом проміжку часу між закінченням п`ятирічного періоду і поданням заяви про анулювання розпочалося або було поновлено реальне використання торговельної марки; початок використання або його поновлення протягом трьохтисячного періоду, що передує заяві про анулювання, яке розпочалося відразу після закінчення безперервного п`ятирічного періоду невикористання, не беруться до уваги, якщо підготовка до початку або поновлення використання здійснюється лише у зв`язку з тим, то власник усвідомлює можливість подання заяви про анулювання.

Аналогічну норму містить і ч. 2 ст. 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 р, відповідно до якої для подання вимоги про скасування знака надається строк не менше п`яти років, що вираховується від дати реєстрації знака.

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України встановлює Закон України «Про міжнародні договори України» (далі - Закон про міжнародні договори).

Стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» встановлює, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Аналогічне положення міститься у ст. 3 Закону - якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про знаки, то застосовуються правила міжнародного договору.

Тому, враховуючи, що 1 вересня 2017 року Угода про асоціацію набула чинності у повному обсязі до відносин щодо дострокового припинення дії свідоцтв України та міжнародних реєстрації на знаки для товарів і послуг з підстави їх невикористання, мають застосовуватися положення статті 198 Угоди про асоціацію.

З урахуванням ст. 198 Угоди про асоціацію, дія свідоцтва України та міжнародної реєстрації може бути достроково припинена у разі, якщо знак для товарів і послуг без поважних причин безперервно не використовується щодо частини або всіх товарів та/або послуг, внесених до реєстру, протягом п`яти років від дати публікації про видачу свідоцтва або від іншої дати.

Вказане положення Угоди про асоціацію знайшли своє відображення і в ч. 4 ст. 18 Закону (в редакції Закону № 815-IX від 21.07.2020), відповідно до якої якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п`яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п`ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. Для цілей застосування цього пункту датою, з якої повинно розпочинатися використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією, є дата публікації в Бюлетені НОІВ відомостей про надання правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні. Дію свідоцтва не може бути припинено, якщо у строк від закінчення п`ятирічного строку невикористання торговельної марки до подання позову про дострокове припинення дії свідоцтва почалося чи відновилося її використання, крім випадку, коли підготовка до початку використання або відновлення використання торговельної марки розпочалися протягом трьох місяців до подання такого позову та після того, як власник свідоцтва довідався про можливість його подання.

Позивач стверджує, що відповідач-1 ОСОБА_1 не використовує зареєстрований знак для товарів і послуг більше п`яти років від дати публікації про видачу свідоцтва, що є підставою для прийняття рішення про дострокове припинення дії свідоцтва.

Так, за відомостями Спеціальної інформаційної системи (СІС) Укрпатенту та номерах офіційного бюлетеня «Промислова власність» за період з 2014 до 2021 року, позивачем не виявлено відомостей про державну реєстрацію ліцензій (дозволів) на використання торговельної марки.

Вказана інформація також підтверджена довідкою Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 14 травня 2021 року, згідно з якою станом на 13 травня 2021 року не здійснювалося реєстрації ліцензійних договорів та ліцензій на використання торговельної марки (т. 1 а.с. 54).

Відповідно до інформації, отриманої від Державної митної служби України, за період з 27 січня 2014 року до 30 квітня 2021 року, не здійснювалося реєстрації торговельної марки в Митному реєстрі об`єктів інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону. Таким чином, не є можливим встановити факт вжиття відповідачем-1 або ПрАТ «ЛЛГЗ» заходів з метою сприяння захисту торговельної марки під час здійснення імпорту/експорту товарів із нанесеною торговельною маркою (т. 1 а.с. 55).

Згідно з інформацією, отриманої від Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська рекламна коаліція», організація не володіє інформацією про просування на території України продукції (в тому числі шляхом реклами) під ОСОБА_9 за період з 27 січня 2014 року до 27 квітня 2021 року. Окрім цього, організація підтвердила, що компанія ПрАТ «ЛЛГЗ» ніколи не входила до складу її членів (т. 1 а.с. 56).

Відповідно до інформації, отриманої від Асоціації «Укрводка», провідної профільної незалежної неприбуткової асоціації легальних виробників горілчаної продукції України, організація не володіє інформацією про просування на території України продукції (в тому числі шляхом реклами) під ОСОБА_9 за період з 27 січня 2014 року до 05 травня 2021 року. Окрім цього, організація підтвердила, що компанія ПрАТ «ЛЛГЗ» ніколи не входила до складу її членів (т. 1 а.с. 57).

Згідно з інформацією, отриманої від Асоціації Товарної Нумерації України «ДжіЕсІ Україна» Асоціація не має можливості встановити та/або підтвердити присвоєння глобальних номерів товарних позицій (штрихових кодів) щодо товарів та послуг, у складі назв чи описів яких завлено Торговельну Марку як комбіноване позначення. Асоціація також здійснила пошук за словесним елементом Торговельної Марки - а саме за позначенням «Lemberg» та «Лемберг», за результатами якого не було виявлено товарів та/або послуг Відповідача-1 або ПрАТ «ЛЛГЗ», які містять ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 58-59).

За інформацією представника позивача щодо перевірки використання торговельної марки в мережі Інтернет за період з 27 січня 2014 року до12 травня 2021 року, зокрема: пошук за веб-адресою: http://lgz.lviv.net/ (офіційний веб-сайт ПрАТ «ЛЛГЗ»); пошук за веб-адресами веб-сайтів, через які пропонується до продажу продукція ПрАТ «ЛЛГЗ»; пошук за ключовими словами, пов`язаними з торговельною маркою;пошук за зареєстрованим зображенням торговельної марки не встановлено фактів використання торговельної марки у формі зареєстрованої торговельної марки або у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки, лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому її відмітності (відмітного характеру) (т. 1 а.с. 60-76).

З огляду на наведене, позивач стверджує, що невикористання торговельної марки протягом вказаного періоду є підставою для дострокового припинення дії свідоцтва на торговельну марку повністю.

Водночас, суд погоджується з доводами відповідача ОСОБА_1 та третьої особи ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», власником якої є ОСОБА_1 , що торговельна марка за спірним Свідоцтвом на знак для товарів та послуг № 181315 від 27.01.2014 року використовується та факт використання підтверджується наступними доказами (т. 1 а.с. 132-202):

- копіями сертифікатів відповідності товару, який виробляє ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» - горілки Лемберг, виданими ДП «Львівстандартметрологія»;

- копіями етикеток з торговельною маркою «Lemberg ЛЕМБЕРГ»;

- копіями договорів поставки та товарно-транспортних накладних (ТТН) на переміщення алкогольних напоїв, в т.ч. горілки Лемберг, які підтверджують факт поставки горілки під торговельною маркою «LembergЛЕМБЕРГ» зазначеним покупцям протягом 2015 - 2020 років, зокрема: копією договору дистриб`юцїї № 78 від 14.08.2009 року, укладеного між ПрАТ «ЛЛГЗ» та ПП ОСОБА_11 та копіями товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) від 16.05.2016 року та від 16 червня 2020 року; копією договору дистриб`юції № 40 від 01.10.2010, укладеного між ПрАТ «ЛЛГЗ» та ТзОВ «Гал-Леобуд» та копіями ТТН від 03.09.2018 року та від 18.07.2019: копією договору дистриб`юції № 17 від 24.07.2013 року, укладеного між ПрАТ «ЛЛГЗ» та ФОП ОСОБА_12 та копіями ТТН від 06.10.2015 року; копією договору поставки № 70 від 31.03.2014, укладеного між ПрАТ «ЛЛГЗ» та ТзОВ «Лісса-С» та копіями ТТН від 04.11.2015 року; копією договору поставки № 77 від 28.05.2014, укладеного між ПрАТ «ЛЛГЗ» та ТзОВ «Фірма Укроптторг» та копіями ТТН від 15.06.2017 року та від 13.03.2018; копією договору поставки № 2 від 01.04.2015, укладеного між ПрАТ «ЛЛГЗ» та ТзОВ «Аскор-Україна» та копіями ТТН від 30.12.2020 року; копією договору поставки № 9 від 24.10.2016, укладеного між ПрАТ «ЛЛГЗ» та Закарпатською філією «ПП ОСОБА_13 ТОВ «УПК - Українська продуктова компанія» та копіями ТТН від 05.09.2019 року: копією договору поставки № 10 від 10.09.2019, укладеного між ПрАТ «ЛЛГЗ» та ТзОВ «ЛарсКомпані» та копіями ТТН від 24.10.2019 року; копіями договорів поставки гофрокартонної продукції, укладених між ПрАТ «ЛЛГЗ» та ПрАТ «Київський картонного-паперовий комбінат» від 29.12.2017 року та від 26.12.2018 року, копіми накладних та ТТН від 26.04.2017 року, від 29.07.2018, від 27.11.2018, від 09.04.2019 року, від 25.07.2019, копіями затверджених макетів для гофрокартонної продукції.

Крім того, роздруківки (скріншоти) із сайтів з мережі Інтернет (т. 1 а.с. 126-131), підтверджують, факт рекламування горілки під торговельною маркою «LembergЛЕМБЕРГ», яку виробляє ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» для продажу та продаж такої горілки.

Судом також встановлено, що відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , виданого Державною службою інтелектуальної власності України, власником знака для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для всіх товарів класів 16, 30, 33, 34, 37, 39 та 45 Міжнародного класифікатора товарів і послуг станом на день видачі зазначеного свідоцтва був ОСОБА_2 (т. 1 а.с.108-110).

Відповідно до положень статті 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

Статтею 1113 ЦК України визначено, що за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Отже, закон передбачає право власника знаку для товарів і послуг (торговельної марки) на власний розсуд розпоряджатися своїми правами інтелектуальної власності щодо такого знаку, в тому число передавати такі права іншим особам.

Третя особа 2 - ОСОБА_2 (власник) реалізував своє право на розпоряджання правами інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_2 », власником якого останній був на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 27 січня 2014 року (дата подання заявки 11 квітня 2013 року) (т. 1 а.с. 108-110) та уклав 06 липня 2015 року з відповідачем ОСОБА_1 (правонаступник) договір № 1 про передачу права власності на знак для товарів і послуг (т. 1 а.с. 113-114).

Відповідно до п. 1.1 договору власник передає правонаступнику право власності на знак для товарів і послуг (надалі - знак), що належить йому відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , що видане Державною службою інтелектуальної власності України 27.01.2014 року, у повному обсязі, в тому числі всі виключні майнові права, а правонаступник приймає право власності на знак у повному обсязі, в тому числі всі виключні майнові права, від власника, в порядку передбаченому цим договором. У результаті передачі прав за цим Договором власником знака для товарів та послуг є ОСОБА_1 .

Пунктом 1.2 Договору визначено, що передача права власності на знак для товарів та послуг поширюється на для всіх вказаних у свідоцтві товарів і послуг, класифікованих згідно МКТП кл. 16, 30, 33. 34, 37, 39 та 45 (т. 1 ст. 113-114).

Крім того, Державною службою інтелектуальної власності України видане рішення про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесені відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг про передачу права власності на знак для товарів і послуг класів 16, 30, 33, 34, 37, 39, 45, на які зареєстровано знак, ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 111-112).

Таким чином, ОСОБА_1 є власником знаку (торговельної марки) «LembergЛЕМБЕРГ» для всіх товарів і послуг, класифікований згідно МКТП - кл. 16, 30, 33, 34, 37, 39 та 45, на підставі свідоцтва на знак для товарів послуг № НОМЕР_1 , що видане Державною службою інтелектуальної власності України 27.01.2014 року та договору № 1 про передачу права власності на знак для товарів та послуг від 06 липня 2015 року, затверджено рішенням № 18601 Державної служби інтелектуальної власності від 3 вересня 2015 року (т. 1 а.с.111).

Оскільки, відповідач-1 ОСОБА_1 є власником знаку для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_2 », то йому, відповідно до ст. 496 ЦК України належать такі майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку як:

1) право на використаний торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, втому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з положеннями ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може здійснюватись і на підставі ліцензійних договорів.

Відповідно до положень ч. 1 статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Між відповідачем - 1 ОСОБА_1 (ліцензіар) та третьою особою - ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» (ліцензіат) 01 вересня2015 року укладено ліцензійний договір № 1/15 на право користування знаком для товарів і послуг «LembergЛЕМБЕРГ», відповідно до п.1.1 якого, беручи до уваги, що ліцензіар володіє виключним правом на знак для товарів і послуг № 181315, свідоцтво на який видано Державною службою інтелектуальної власності України 27.01.2014 року на підставі договору № 1 про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 06.07.2015, ліцензіар надає ліцензіату на строк дії свідоцтва № НОМЕР_1 від 27.01.2014 року за винагороду невиключну ліцензію на використання знаку для товарів і послуг «LembergЛЕМБЕРГ», відносно товарів і послуг, кваліфікованих згідно МКТП - кл. 16, 30, 33, 34, 37, 39 та 45 (т. 1 а.с. 115).

Так, частинами першою та другою статті 1108 ЦК України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Відповідно до ч. 9 ст. 16 Закону договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, з одночасним внесенням їх до Реєстру (а редакції Закону до 16 червня 2020 року). Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на торговельну марку або видачу ліцензії на використання торговельної марки. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в Бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених НОІВ, з одночасним внесенням їх до Реєстру (в редакції Закону № 703-IX від 16.06.2020).

Отже, інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака є правом, а не обов`язком його власника.

Тому засвідчена листом Національного органу інтелектуальної власності Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» № Вих-1143/22 ввід 27.01.2022 р. про відсутність у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг відомостей щодо видачі ліцензій на використання знака по свідоцтву № НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 186) не є належним доказом у справі.

Суд бере до уваги, що дійсність ліцензійного договору № 1/15, укладеного 01 вересня 2015 року відповідачем-1 ОСОБА_1 та третьою особою - ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», в судовому порядку не оскаржувалась, доказів щодо визнання його недійсним, суду не надано.

Тому суд відхиляє доводи представника позивача ОСОБА_7 про те, що ліцензійний договір є недійсним, оскільки на час його укладення (1 вересня 2015 року) ОСОБА_1 не був власником спірного знаку для товарів і послуг (торговельної марки), лише 3 вересня 2015 року Державною службою інтелектуальної власності прийнято рішення № 18601 про публікацію та внесення відповідних змін до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо власника спірного знаку (торговельної марки), а сама публікація здійснена 25 вересня 2015 року.

Крім того, суд бере до уваги висновок експертів Науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності № 2563/2564 від 29.06.2021 року, згідно з яким словесний елемент LembergЛЕМБЕРГ є домінуючим елементом торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 , при цьому для пересічного споживача словесні позначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «ЛЕМБЕРГ» в самостійному виконання є також домінуючими, оскільки дублюють одне одного. Використання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 без зображувального елемента для товарів 33 класу МКТП не змінює в цілому відмінності цієї торговельної марки. Використання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 27.01.2014 року, що видане Державною службою інтелектуальної власності України для позначення таких алкогольних напоїв як горілка - клас 33 МКТП здійснюється відповідно до свідоцтва на знак товарів і послуг № НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 203-210), чим спростовуються доводи та висновки позивача про те, що свідоцтво № НОМЕР_1 не надає права його власнику ОСОБА_1 та третій особі ПрАТ «ЛЛГЗ», маркувати горілку знаком для товарів та послуг, що посвідчується свідоцтвом № НОМЕР_1 .

Разом з тим, суд не бере до уваги висновок судового експерта № 130-12/21, складений за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 3.12.2021 року (т. 2 а.с. 87-145), відповідно до якого на упакуванні товару - горілка, виробництва ПрАТ «ЛЛГЗ», не використано торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 . Торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_2 не є схожою настільки, що її можна сплутати з торговельною маркою за свідоцтвом України № НОМЕР_1 . Торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_2 не є такою, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє або надає послугу.

Суд дійшов такого висновку, оскільки висновок комісійної експертизи є більш обґрунтованим, повним, ясним та таким, що не суперечить матеріалам справи так, як проведена кількома експертами (К.В. Рубець, Ю.С, Харабуга) на відміну від експертиза (висновок № 130-12/21), який проведена одним експертом ОСОБА_14 . Крім того, експертом ОСОБА_14 при проведенні експертизи вирішувались в основному питання, які не стосуються предмету судового розгляду цієї справи (щодо торговельної марки за свідоцтвом України № 218991).

При цьому, суд відхиляє надану відповідачем ОСОБА_1 рецензію на висновок експертів № 130-12/21 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності від 3 грудня 2021 року, складену 18 січня 2022 року судовим експертом вищого кваліфікаційного класу, патентним повіреним України (реєстр № 419) ОСОБА_15 (т. 3 а.с. 21-75), з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 року № 335/5 (в редакції чинній на момент складання рецензії), рецензування висновків проводять співробітники НДУСЕ, які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи.

Пунктом 10 Порядку ведення Державного реєстру атестованих судових експертів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2012 року № 492/5, передбачено, що зміни до запису в Реєстрі щодо судових експертів вносяться за повідомленням осіб, вказаних у пунктах 6, 7 цього Порядку, у разі, зокрема, припинення або поновлення діяльності судового експерта (зазначається підстава припинення або поновлення діяльності).

Оскільки відомості у реєстрі атестованих судових експертів про ОСОБА_15 на момент складання рецензії (18.01.2022 року), як атестованого експерта відсутні, зазначена особа не є особою, якій відповідно до законодавства надано право здійснювати рецензування висновків експертів.

Також суду не надано жодних доказів того, що ОСОБА_15 є співробітником будь-якої науково-дослідної установи судових експертиз Міністерства юстиції України.

За таких обставин, суд вважає, що надана стороною відповідача-1 рецензія не є належним доказом у розумінні ст.76 ЦПК України.

Крім того, за чинним цивільним процесуальним законодавством рецензія спеціаліста не є засобом доказування та не замінює висновок експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_1 та третьою особою ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» здійснюється використання торговельної марки (знаку для товарів та послуг) «LembergЛЕМБЕРГ».

Відповідно до п. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Тому, суд відхиляє доводи відповідача-1, що позивач не має права на звернення до суду з позовом про дострокове припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 від 27.01.2014 року на знак для товарів та послуг «LembergЛЕМБЕРГ» повністю.

Так , суд доходить висновку, що позивачем не доведено обставини справи, на які він посилається як на підставу своїх вимог, натомість відповідачем-1 доведено безпосереднє та фактичне використання торговельної марки «LembergЛЕМБЕРГ» згідно зі свідоцтвом на знак товарів і послуг № НОМЕР_1 .

З урахуванням наведеного, положень ст. 198 Угоди про асоціацію та ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено, що знак для товарів і послуг «LembergЛЕМБЕРГ» без поважних причин безперервно не використовується щодо частини або всіх товарів та/або послуг, внесених до реєстру, протягом п`яти років від дати публікації про видачу свідоцтва або від іншої дати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір йому не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 418, 492 ЦК України, ст. 5, 16, 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 158, 198 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 21.03.2014 та від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, ст. 12, 13, 81, 141-142, 200, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» до ОСОБА_1 , Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», третя особа 1 Приватне акціонерне товариство «Львівський лікеро-горілчаний завод», третя особа 2 ОСОБА_2 про припинення дії свідоцтва на знак для товарів та послуг - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Галіція дистилері»: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 31274359

відповідач 1: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4

відповідач 2: Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності»: 01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1, код ЄДРПОУ 31032378

третя особа 1: Приватне акціонерне товариство «Львівський лікеро-горілчаний завод»: 79000, м. Львів, вул. М.Кордуби, 2, код ЄДРПОУ 30822937

третя особа 2: ОСОБА_2 : АДРЕСА_2

Суддя О.В.Батрин