Постанова

Іменем України

22 листопада 2022 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/1020/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Кравець В. А.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Бородянського районного суду Київської області

від 12 серпня 2021 року

в складі судді Унятицького Д. Є.

у цивільній справі №939/687/20 Бородянського районного суду Київської області

за позовом Бучанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс"

до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, правонаступником якої є Бучанська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1

про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року прокурор в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - КОДА), Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" (далі - ДП "СЛП "Київоблагроліс") звернувся до суду із позовом до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, правонаступником якої є Бучанська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , у якому просив:

визнати недійсним розпорядження Бородянської районної державної адміністрації №592 від 21 квітня 2008 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Новозаліської сільської ради" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, зміни цільового призначення земельних ділянок та передачі їх у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 з виготовленням державних актів на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Новозаліської сільської ради.

Також просив витребувати на користь держави в особі ДП "СЛП "Київоблагроліс" земельні ділянки з незаконного володіння ОСОБА_2 (кадастровий номер 3221082200:05:001:0051), ОСОБА_4 (кадастровий номер 3221082200:05:001:0052) , ОСОБА_6 (кадастровий номер 3221082200:05:001:0055), ОСОБА_5 (кадастровий номер 3221082200:05:001:0073), ОСОБА_3 (кадастровий номер 3221082200:05:001:0060), ОСОБА_1 (кадастровий номер 3221082200:05:001:0047), ОСОБА_8 (кадастровий номер 3221082200:05:001:0058), ОСОБА_7 (кадастровий номер 3221082200:05:001:0054), які розташовані на території Новозаліської сільської ради Бородянського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації №592 від 21 квітня 2008 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Новозаліської сільської ради", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, змінено цільове призначення земельних ділянок та передано у власність громадянам (згідно додатку) з виготовленням державних актів на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу Новозаліської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження відповідачі отримали державні акти та стали власниками спірних земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Новозаліської сільської ради Бородянського району Київської області.

Також зазначав, що розпорядження Бородянської РДА №592 від 21 квітня 2008 року прийняте з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Відповідно до інформації ДП "СЛП "Київоблагроліс" від 29 січня 2020 року №58, спірні земельні ділянки накладаються на земельну ділянку ДП "СЛП Київоблагроліс" в 9 кварталі виділи 14, 15, 21, 19, 35 Бородянського державного агролісництва, які розташовані на території Новозаліської сільської ради. ДП "СЛП Київоблагроліс", як постійний користувач дозволу на вилучення спірних земельних ділянок лісового фонду, зміни їх цільового призначення не надавало. При прийнятті спірного розпорядження Бородянською РДА порушено порядок зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення.

Право користування ДП "СЛП Київоблагроліс" лісами, площею 7,8225 га, підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, згідно з якими спірні лісові ділянки відносились до земель лісогосподарського призначення.

Звернув увагу, що при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Бородянська районна державна адміністрація фактично вилучила із земель лісового фонду частину земельної ділянки, яка знаходилась у користуванні ДП "СЛП Київоблагроліс". Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища та лісового господарства.

Згідно інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 10 грудня 2019 року №04-48/2363 встановлено, що погодження на вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок управління не надавало. Додав, що окрім цього, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками", чинного на момент передачі спірних земель у власність, було встановлено мораторій на прийняття рішень про передачу у власність зі зміною цільового призначення земельних лісових ділянок.

З урахування вказаного, прокурор вважає, що законно набути права приватної власності на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, загальною площею 7,8225 га відповідачі не могли.

Крім того, посилався на те, що до Бородянського відділу Фастівської місцевої прокуратури надійшла інформація з ДП "СЛП "Київоблагроліс" від 17 квітня 2019 року №105, щодо незаконного відчуження земельних ділянок, протиправної вирубки дерев, підпалів та засмічення лісового фонду. В подальшому на адресу ДП "СЛП "Київоблагроліс" направлена інформація від 15.11.2019, щодо факту виявлених порушень та самостійного вжиття заходів представницького характеру.

Вжитими заходами не вдалося отримати позитивний результат. Вилучення земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення, передача у власність та відчуження земельної ділянки порушує права та інтереси держави в особі КОДА та ДП "СЛП "Київоблагроліс".

Про порушення закону та інтересів держави, необхідність їх захисту в судовому порядку прокурору стало відомо за результатами розслідування кримінального провадження №42017111310000063 від 13 червня 2017 року. Однак великий обсяг документів, які підлягали дослідженню, складнощі, пов`язані із штучними перешкодами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення потребували значного часу для вивчення та аналізу, що свідчить про наявність об`єктивних перешкод для пред`явлення позову у визначені законом строки.

Посилаючись на пропуск трирічного строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсним спірного розпорядження РДА з поважних причин, прокурор просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши порушене право.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року позов задоволено.

Визнано недійсним розпорядження Бородянської районної державної адміністрації від 21.04.2008 №592 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Новозаліської сільської ради» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, зміни цільового призначення земельних ділянок та передачі у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 з виготовленням державних актів на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Новозаліської сільської ради.

Витребувано на користь держави в особі ДП «СЛП «Київоблагроліс» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1 га, із кадастровим номером 3221082200:05:001:0051, ОСОБА_4 , земельну ділянку, площею 1 га, із кадастровим номером 3221082200:05:001:0052, ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 1 га, із кадастровим номером 3221082200:05:001:0055, ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,8225 га, із кадастровим номером 3221082200:05:001:0073, ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 1 га, із кадастровим номером 3221082200:05:001:0060, ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1 га, із кадастровим номером 3221082200:05:001:0047, ОСОБА_8 , земельну ділянку, площею 1 га, із кадастровим номером 3221082200:05:001:0058, ОСОБА_7 земельну ділянку, площею 1 га, із кадастровим номером 3221082200:05:001:0054, що розташовані на території Новозаліської сільської ради Бородянського району Київської області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_9 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що судом першої інстанції не враховано відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав звернення до суду із даним позовом заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури для представництва інтересів держави в особі позивачів, що є підставою для повернення позову, згідно вимог п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Суд дійшов помилкового висновку про відсутність у Бородянської районної державної адміністрації Київської області повноваження на зміну цільового призначення земельних ділянок за межами населеного пункту, у тому числі лісогосподарських, оскільки на момент прийняття спірного розпорядження діяв п.12 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України у редакції від 01.01.2008, а отже відповідачем-1 було дотримано вимог ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України.

Зазначила, що судом не було належним чином досліджено докази на підтвердження належності земельних ділянок відповідачів до земельних ділянок КСП «Дружба», площею 370,3 та 854,9 га, іпередачі спірних земельних ділянок у постійне користування ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ бажання держави в особі позивача витребувати земельну ділянку у належного власника з огляду на ймовірну помилку цієї ж держави в особі іншого органу не відповідає та суперечить принципу верховенства права, що також узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 19.06.2018 у справі №800/439/17.

Звернула увагу, що позбавлення добросовісного набувача права власності на земельну ділянку шляхом витребування у порядку ст. 388 ЦК України (віндикаційного позову) без надання будь-якої компенсації буде порушенням справедливого балансу між інтересами суспільства та фундаментальними правами скаржника.

Також скаржник вважає, що прокуратурою пропущено строк звернення до суду із даним позовом,оскільки перебіг позовної давності почався на дату прийняття спірного розпорядження, тобто коли у позивачів виникло право на звернення до суду із позовом, а не коли прокурор дізнався про порушене право позивачів, та такий строк закінчився 21.04.2011. Неналежне виконання Фастівською місцевою прокуратурою прокурорського нагляду (фактична бездіяльність) не може визнаватися судом поважною причиною для пропуску строку позовної давності.

Оскільки судом першої інстанції розгляд справи було здійснено без участі ОСОБА_1 , чим порушено принцип змагальності та рівності сторін, що є елементами права на справедливий судовий розгляд, скаржник у апеляційній скарзі і заявляє про застосування судом позовної давності.

За вказаних обставин просила скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 12.08.2021 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_1 , Київська обласна державна адміністрація 04 січня 2022 року подала відзив, у якому просила рішення суду від 12.08.2021 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, посилаючись на встановлення судом тієї обставини, що погодження на вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок не надавалося Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства. Спірні земельні ділянки знаходяться в межах земель лісогосподарського призначення, на яких є лісові насадження та такі землі є землями лісогосподарського призначення. Згідно ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України до повноважень Бородянської районної державної адміністрації Київської області не відносилося надання у користування земельних ділянок з вищевказаними кадастровими номерами, які накладаються на землі лісового фонду та розміщені в межах кварталу 9 Бородянського державного агролісництва на території Новозаліської сільської ради. У свою чергу, Київською обласною державною організацією «Київоблагроліс», правонаступником якого є ДП «СЛП «Київоблагроліс», згода на вилучення з постійного користування лісового фонду спірних земельних ділянок, які перебувають у межах кварталу 9, щодо подальшого їх використання для ведення особистого сільського господарства в адміністративних межах Новозаліської сільської ради не надавалися. Суд вірно вважав, що у прокурора виникло право на звернення до суду із даним позовом, посилаючись на бездіяльність позивачів, оскільки прокурор дізнався про порушене право в ході здійснення процесуального керівництва досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017111310000063 від 13.06.2017.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року залучено до участі у справі Бучанську районну державну адміністрацію Київської області, як правонаступника Бородянської районної державної адміністрації Київської області.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, Бучанська окружна прокуратора 06 вересня 2022 року подала відзив.

В обґрунтування відзиву зазначено, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду про наявність правових підстав для задоволення позову. Зокрема, щодо доводів апеляційної скарги про відсутність повноважень заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури для представництва інтересів позивачів вказано, що не звернення органу місцевого смоврядування до суду з даним позовом свідчить про те, що такий орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо контролю за здійсненням наповнення місцевого бюджету. У зв`язку з цим у прокурора виникли обґрнутовані підстави для захисту інтересів КОДА та ДП "СЛП "Київоблагроліс" на звернення до суду з даним позовом.

Щодо доводів апеляційної скарги про законність зміни цільового призначення земельних ділянок вказав, що згідно з ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища. Однак, згідно інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 10.12.2019, дане управління не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок. А відтак при прийнятті оспорюваного розпорядження Бородянською районною державною адміністрацією порушено порядок зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення.

Звернув увагу, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2009 №610-р, чинного на момент передачі спірних земельних ділянок у власність, було встановлено мораторій на прийняття рішень про передачу у власність із зміною цільового призначення земельних лісових ділянок.

В заперечення доводів про наявність чи відсутність в ДП "СЛП "Київоблагроліс" права постійного користування оспорюваними земельними ділянками вказав, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення.

Також вказував на те, що є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неможливості витребування майна з володіння відповідачів (застосування віндикації).

Вважав, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності, як вказує скражник в апеляційній скарзі.

За наведених обставин просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 12.08.2021 - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4

08 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 подав письмові пояснення. В даних поясненнях посилався на те, що на день ухвалення оскаржуваного рішення Бородянська районна державна адміністрація Київської області не могла вважатися належним відповідачем, оскільки у відповідності до вимог закону була реорганізована, а клопотань з боку позивача про залучення Бучанської районної державної адміністрації в якості співвідповідача до суду першої інстанції не подавалося.

На думку скаржника вказані вище обставини є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

22 листопада 2022 року до судового засідання надійшла заява від представника скаржника ОСОБА_9 , в якій останній просив позовну давність не застосовувати та відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях.

Представник скаржника ОСОБА_1 , який одночасно є представником ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , - ОСОБА_9 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав частково та просив скасувати рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Пояснив, що не підтримує доводи апеляційної скарги про застосування строку позовної давності, оскільки наявні підстави для відмови в задоволенні позову через недоведеність позовних вимог. Також пояснив, що додатковою підставою для відмови в задоволенні позову є те, що до ухвалення оскаржуваного рішення відповідач - Бородянська районна державна адміністрація реорганізована, а Бучанська районна державна адміністрація, яка є правонаступником всіх прав та обов`язків не була залучена судом першої інстанції до участі у справі в якості співвідповідача.

Прокурор Київської обласної прокуратури - Батюк І. В. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Позивачі: Київська обласна державна адміністрація, ДП "СЛП "Київоблагроліс" та відповідач Бучанська районна державна адміністрація Київської області, яка є правонаступником Бородянської районної державної адміністрації Київської області,явку своїх представників до суду апеляційної інстанції не забезпечили, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідачі: ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 повідомлені про день, час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явилися.

Ураховуючи викладене та зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, та їхніх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо відсутності у прокурора повноважень на подання даного позову в інтересах держави в особі Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс", з огляду на таке.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», в редакції на час звернення до суду (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 121 Конституції України ( в редакції на час звернення прокурора до суду) на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 23 Закону №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзацу першого статті 23 Закону №1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (абзац третій частини третьої статті 23 Закону №1697-VII).

Системний аналіз наведених положень закону свідчить про те, прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, провадження12-20гс21, дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону №1697-VII, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

У справі №911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону №1697-VII у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі №204/7119/18 викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 наголосила на тому, що позовні вимоги прокурора в інтересах державного підприємства у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України підлягають залишенню без розгляду, оскільки фактично позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

У даній справі позовні вимоги прокурора спрямовані на захист прав або інтересів не лише держави в особі КОДА, а й державного підприємства, а тому не підлягають розгляду по суті, оскільки прокурор не має повноважень на ведення справи в інтересах ДП "СЛП "Київоблагроліс".

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 257 цього Кодексу.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення Бородянського районного суду Київської області в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах ДП "СЛП "Київоблагроліс" підлягає скасуванню із залишенням без розгляду позову в цій частині.

Щодо позовних вимог до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, правонаступником якої є Бучанська районна державна адміністрація Київської області, про визнання недійсним розпорядження, колегія суддів зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, окрім іншого, також висловила висновок про те, що спір у частині позовних вимог про визнання недійсним рішення сільської ради є земельним спором між державою та територіальної громадою, який виходячи із суб`єктного складу сторін належить до господарської юрисдикції, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Також Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі.

У даній справі прокурор в інтересах держави в особі КОДА пред`явив позовну вимогу до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, правонаступником якої є Бучанська районна державна адміністрація Київської області, про визнання частково недійсним розпорядження Бородянської районної державної адміністрації №592 від 21.04.2008. Тобто в цій частині позовних вимог спір виник між двома юридичними особами, який належить вирішувати в порядку господарського судочинства.

За приписами ч. 1 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 цього Кодексу.

Разом з тим, колегія суддів, дотримуючись правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, погоджується з правовою оцінкою суду першої інстанції щодо незаконності розпорядження Бородянської районної державної адміністрації №592 від 21.04.2008, на підставі якого з державної власності вибули спірні земельні ділянки, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини першої цієї статті (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування, відповідно до Земельного кодексу України.

Аналогічне положення міститься й у статті 20 Земельного кодексу України.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 10.12.2019 №04-48/2363, останнє не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок, у тому числі спірних земельних ділянок.

Таким чином, при прийнятті спірного розпорядження Бородянською районною державною адміністрацією Київської області, правонаступником якої є Бучанська районна державна адміністрація Київської області, порушено порядок зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення.

Крім того, слід враховувати, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками», чинного на момент передачі спірних земель у власність, було встановлено мораторій на прийняття рішень про передачу у власність із зміною цільового призначення земельних лісових ділянок.

Зокрема, з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері доручено зупинити прийняття рішень про надання згоди на їх вилучення, передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду.

З наведеного слідує, що розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області, правонаступником якої є Бучанська районна державна адміністрація Київської області, від 21.04.2008 592 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Новозаліської сільської ради» прийнято всупереч вимог розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що є незаконним розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області, правонаступником якої є Бучанська районна державна адміністрація Київської області, №592 від 21 квітня 2008 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Новозаліської сільської ради" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, зміни цільового призначення земельних ділянок та передачі їх у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 з виготовленням державних актів на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Новозаліської сільської ради.

Водночас, враховуючи вищенаведені положення п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 377 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення в частині позовної вимоги до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, правонаступником якої є Бучанська районна державна адміністрація Київської області, слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити.

Задовольняючи позовні вимоги про витребування земельних ділянок, суд виходив з того, що держава, як власник земель лісогосподарського призначення самостійно чи разом з постійним землекористувачем не виявляла волю на відчуження земельних ділянок. Також суд виходив з того, що ні власник, ні землекористувач згоди на вилучення земельної ділянки не надавали; Бородянська районна державна адміністрація Київської області повноважень на розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення не мала, тому спірні земельні ділянки вибули з володіння її власника поза його волею.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області №592 від 21 квітня 2008 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Новозаліської сільської ради" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (згідно додатку) для ведення особистого селянського господарства на території Новозаліської сільської ради, за межами населеного пункту с. Нове Залісся. Змінене цільове призначення земельних ділянок загальною площею 33 га із інших лісових земель на землі лісогосподарського призначення. Передано у власність громадянам (згідно додатку) земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Новозаліської сільської ради та видано державні акти на право власності на земельні ділянки, що підтверджується копіями розпорядження з додатком, проекту землеустрою (том 1,а.с.167-169, 170-183).

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 на підставі розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області №592 від 21 квітня 2008 року отримали державні акти та стали власниками земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого сільського господарства на території Новозаліської сільської ради Бородянського району Київської області з кадастровими номерами: 3221082200:05:001:0051, 3221082200:05:001:0052, 3221082200:05:001:0055, 3221082200:05:001:0073, 3221082200:05:001:0060, 3221082200:05:001:0047, 3221082200:05:001:0058, 3221082200:05:001:0054 відповідно, що підтверджується копіями державних актів на право власності на земельні ділянки (том 1, а.с. 44-55).

Передані у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 земельні ділянки із вказаними вище кадастровими номерами накладаються на земельні ділянки ДП "СЛП "Київоблагроліс" в 9 кварталі виділи: 14, 15, 21, 19, 35, які розташовані на території Новозаліської сільської ради, що підтверджується копією інформаційного листа ДП "СЛП "Київоблагроліс" №58 від 29 січня 2020 року, фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталу №9 Бородянського державного агролісництва (том 1, а.с. 65-69).

Листом Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства №04-48/2363 від 10 грудня 2019 року повідомило, що погодження на вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок не надавало (том 1, а.с. 86).

Згідно з перспективним планом організації та ведення лісового господарства Бородянського державного агролісництва Київської області Міністерства аграрної політики України:

- земельні ділянки з кадастровими номерами 3221082200:05:001:0051, 3221082200:05:001:0052, 3221082200:05:001:0073, розташовані в межах 9 кварталу виділу 14, покриті лісовою рослинністю, а також мають відповідні таксаційні характеристики: виділ 14, площа 4,3 га, склад - 10 дерев сосни звичайної, вік 44 роки, висота 19 метрів, діаметр 20 см, запас на 1 га 340 метрів кубічних;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3221082200:05:001:0073 частково розташована в межах 9 кварталу виділу 15 покрита лісовою рослинністю, має таксаційні характеристики: виділ 15, площа 1,4 га, склад 10 дерев берези повислої, 10 дерев сосни звичайної, вік 31 рік, висота 15 метрів, діаметр 16 см, запас на 1га 210 метрів кубічних;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3221082200:05:001:0055, розташована в межах 9 кварталу виділ 21 покрита лісовою рослинністю, має таксаційну характеристику: виділ 21, площа 3,8 га, склад 1 дерево вільхи чорної, 4 дерева берези повислої, 3 дерева сосни звичайної, 1 дерево дуба звичайного, 1 дерево осики, вік 25 років, висота 8 метрів, діаметр 10 см, запас на 1 га 65 метрів кубічних;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3221082200:05:001:0060, розташована в межах 9 кварталу виділ 19, покрита лісовою рослинністю, має таксаційну характеристику: площа 1,2 га, склад 4 дерева сосни звичайної, 5 дерев берези повислої, 1 дерево осики, вік 8 років, висота 1,5 метрів діаметр 2 см, запас на 1 га 10 метрів кубічних;

- земельні ділянки з кадастровими номерами 3221082200:05:001:0047,3221082200:05:001:0058, 3221082200:05:001:0054, розташовані в межах 9 кварталу виділ 35, мають таксаційні характеристики: площа 28 га, склад 10 дерев сосни звичайної, вік 51 рік, висота 23 метри, діаметр 24 см, запас на 1 га 410 метрів кубічних.

Земельні ділянки з кадастровим номером 3221082200:05:001:0051,передана у приватну власність ОСОБА_2 , та з кадастровим номером 3221082200:05:001:0052,переданау власність ОСОБА_4 , накладаються на виділ 14 кварталу 9 Бородянського державного агролісництва; земельна ділянка з кадастровим номером 3221082200:05:001:0073, передана ОСОБА_5 накладається площею 0,4225 га на виділ 14 кварталу 9, площею 0,4 га - на виділ 15 кварталу 9; земельна ділянка з кадастровим номером 3221082200:05:001:0055, передана ОСОБА_6 накладається на виділ 21 кварталу 9; земельна ділянка з кадастровим номером 3221082200:05:001:0060, передана ОСОБА_3 накладається на виділ 19 кварталу 9; земельні ділянки з кадастровим номером 3221082200:05:001:0047, передана ОСОБА_1 , з кадастровим номером 3221082200:05:001:0058, передана ОСОБА_8 , з кадастровим номером 3221082200:05:001:0054, передана ОСОБА_7 накладаються на виділ 35 кварталу 9 (том 1, а.с. 70-85).

Відповідно до частини другої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно зі статтею 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

За приписами статей 20, 21 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проєкти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно зі статтею 55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

Згідно з пунктом «ґ» частини третьої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини другої статті 149 ЗК України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно з пунктом 12 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

Відповідно до пункту 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК Українидо одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Статтею 48 Лісового Кодексу України визначено, що в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Тобто при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України у відповідній редакції.

Як відомо із матеріалів справи, межі спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3221082200:05:001:0051, 3221082200:05:001:0052, 3221082200:05:001:0073, 3221082200:05:001:0055, 3221082200:05:001:0060, 3221082200:05:001:0047, 3221082200:05:001:0058, 3221082200:05:001:0054 накладаються на земельні ділянки лісогосподарського призначення Бородянського державного агролісництва.

Як правильно встановлено судом, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Київське обласне управління лісового та мисливського господарства надавало згоду на переведення спірних земельних ділянок з лісових земель на землі для ведення особистого селянського господарства.

Крім цього, відповідно до частини першої статті 58 ЛК України, у разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, органи, що приймають таке рішення, одночасно вирішують питання про збереження або вирубування дерев і чагарників та про порядок використання одержаної при цьому деревини. Зазначене питання вирішене не було, про що не могли не знати особи, на чию користь виділені земельні ділянки.

Аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та підлягають використанню для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України, погодження про зміну цільового призначення земель не надавалися, проект із землеустрою щодо відведення у власність фізичним особам (відповідачам у справі) земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не містить висновку органу лісового господарства. Бородянська районна державна адміністрація Київської області, правонаступником якої є Бучанська районна державна адміністрація Київської області, повноважень на розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення не мала, а відтак спірні земельні ділянки вибули з володіння її власника поза його волею.

До того ж, переглядаючи справу суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.

Так, у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справ № 910/1809/18 та від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що спірні земельні ділянки вибули із державної власності в особі КОДА поза волею власника дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідачів.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності належності спірних земельних ділянок, зареєстрованих на праві власності за відповідачами, до земельних ділянок КСП «Дружба», площею 370,3 та 854,9 га і їх передачі у постійне користування ДП «СЛП «Київоблагроліс», колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначене повністю спростовується вказаними вище обставинами справи, які достеменно встановлені судом.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність у прокурора права звернення до суду із даним позовом для представництва інтересів держави в особі КОДА.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законні інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Суд першої інстанції вірно вважав, що у прокурора виникло право на звернення до суду з даним позовом, оскільки під час здійснення процесуального керівництва досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017111310000063 від 13 червня 2017 року, було встановлено, що лісові масиви державного лісового фонду Бородянського агролісництва, що розташовані на території Новозаліської сільської ради фактично передані в приватну власність (користування) фізичним особам, а власник та постійний землекористувач спірних земельних ділянок на захист порушених прав держави до суду не зверталися.

У даній справі позовні вимоги спрямовані на захист прав або інтересів держави, а позовну заяву прокурором подано від імені та в інтересах держави в особі КОДА, відтак прокурор має повноваження на звернення до суду з даним позовом від імені та в інтересах позивача КОДА.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що задоволення позовних вимог є втручанням у право на мирне володіння майном.

Верховний Суд в постанові від 02.02.2022 у справі №202/3508/20, надаючи оцінку пропорційності втручання у мирне володіння майном, дійшов наступного правового висновку.

Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і "майном".

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не грунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

У даній справі правовідносини пов`язані з вибуттям лісових земель державної власності у приватну власність для інших цілей, ніж визначені законом, а тому втручання у право власності фізичних осіб шляхом задоволення позовної вимоги про витребування земельних ділянок безумовно становить "суспільний", "публічний" інтерес.

Витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідачів відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України, у зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки перебувають у межах лісогосподарства, а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для витребування майна з володіння відповідачів - фізичних осіб не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Отже доводи апеляційної скарги про те, що позбавлення відповідачів права власності на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації буде порушенням справедливого балансу між інтересами суспільства та фундаментальними правами скаржника колегія суддів вважає безпідставними.

Зважаючи на те, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника - Студзінський М. А. не підтримав доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності, то колегія суддів не перевіряє такі доводи на предмет їх обґрунтованості.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що спір в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі КОДА про витребування земельних ділянок судом вирішено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для скасування рішення суду в цій частині.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду із залишенням позову без розгляду в частині позовних вимог ДП "СЛП "Київоблагроліс", а також скасування рішення суду із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області, правонаступником якої є Бучанська районна державна адміністрація Київської області, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 377, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року в частині позовних вимог, заявлених в інтересах Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс", скасувати. Позов у цій частині залишити без розгляду.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 рокускасувати та закрити провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Бородянської районної державної адміністрації від 21 квітня 2008 року№592 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Новозаліської сільської ради» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, зміни цільового призначення земельних ділянок та передачі у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 з виготовленням державних актів на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Новозаліської сільської ради.

В іншій частині рішення Бородянського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2022 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

В. А. Кравець