КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 373/1654/21

номер провадження №22-ц/824/8741/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,учасники справи: представник позивача Мнацаканян С.А. ,

представник відповідача ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Міністерства культури та інформаційної політики України в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_2

на ухвалу Переяслав-Хмельникого міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2022 року /суддя Лебідь В.В./

у справі за позовом Міністерства культури та інформаційної політики України в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області надійшов позов від Міністерства культури та інформаційної політики України (МКІП) в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" (НІЕЗ "Переяслав) до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 880 980,40 грн.

Ухвалою Переяслав-Хмельникого міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2022 року позов залишено без розгляду. /т. 2 а.с. 120-121/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Міністерства культури та інформаційної політики України в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що в додатках до позову наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з інформацією щодо юридичної особи та її представників - зокрема підписанта позову ОСОБА_4 який має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи. Крім того, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про державну службу» повноваження керівника державної служби в Міністерстві здійснює державний секретар, п. 15 ч. 4 ст. 10 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що державний секретар міністерства представляє міністерство як юридичну особу в цивільно-правових відносинах. Не враховано і практики Верховного Суду щодо достовірності відомостей, відображених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівників державних органів. Тобто, наголошував, що Міністерством подано позов особою, яка мала право його підписувати.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернувся з клопотанням про повернення апеляційної скарги без розгляду на підставі п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, оскільки відсутні повноваження на підписання апеляційної скарги від імені Міністерства у т.в.о. державного секретаря, з тих самих підстав що і залишено позов без розгляду. Наголошував, що державний секретар Міністерства не є уповноваженим представником міністерства в частині підписання процесуальних документів. Вказував, що Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України не містить норм, які б давали Державному секретареві повноваження на підписання та подання позовних заяв і на безпосереднє представництво Міністерства у суді, оскільки такими повноваженнями володіє керівник Міністерства - Міністр. Заявляв про закриття апеляційного провадження з тих самих підстав.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, на підставі наступного.

Постановляючи оскаржену ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції керувався вимогами ч. 1 ст. 47 ЦПК України про те, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Міністерство є юридичною особою, отже, відповідно до частин 1, 3 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Державний секретар МКІП, який підписав позов, на думку суду першої інстанції, не є уповноваженим представником міністерства в частині подання (підписання) даного позову в інтересах підприємства (установи, організації), що належить до сфери управління міністерства, в розумінні цивільного процесуального закону, а діє від МКІП в цивільно-правових відносинах відповідно до Положення про МКІП (т. 2, а.с. 79).

Так, відповідно до підпункту 11 п. 12 Положення про МКІП Державний секретар МКІП здійснює визначені ним повноваження. В цілому, Державний секретар МКІП здійснює організаційно-розпорядчі функції, керує роботою апарату МКІП, очолює державну службу МКІП, має прямі повноваження з питань призначення та звільнення з посади працівників патронатної служби Міністра за поданням його безпосереднього керівника (Міністра МКІП).

Відповідно до п. 15 ч. 4 ст. 10 ЗУ "Про центральні органи виконавчої влади" Державний секретар міністерства представляє міністерство як юридичну особу в цивільно-правових відносинах.

Таким чином, відповідно до підпункту 11 п. 12 наведеного Положення, п. 15 ч. 4 ст. 10 ЗУ "Про центральні органи виконавчої влади" Державний секретар МКІП здійснює повноваження керівника державної служби, є вищою посадовою особою з числа державних службовців МКІП, організовує роботу апарату МКІП, має право представляти МКІП в цивільно-правових відносинах (т. 2, а.с. 79).

Відповідно до підпункту 10 п. 10 даного Положення Міністр МКІП представляє МКІП у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами (т. 2, а.с. 78).

Безпосередньо Міністр МКІП в порядку самопредставництва в розумінні ст. 58 ЦПК України як керівник юридичної особи (публічного права) наділений відповідно до даного Положення (положення юридичної особи) представляти МКІП, підприємства (установи, організації), в інтересах яких виступає МКІП та які належать до сфери управління цього міністерства.

Відповідно до глави 4 Цивільного кодексу цивільну дієздатність мають фізичні особи, а відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Цивільна процесуальна дієздатність представника юридичної особи в порядку самопредставництва відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України полягає в тому, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, виходячи із системного аналізу ч. 1 ст. 47, ч. 3 ст. 58 ЦПК України, у взаємозв`язку з п. 15 ч. 4 ст. 10 ЗУ "Про центральні органи виконавчої влади" (Закон), підпунктом 11 п. 12 Положення про МКІП, відповідно до яких Державний секретар представляє міністерство як юридичну особу в цивільно-правових відносинах, суд першої інстанції вважав, що Державний секретар МКІП, виступаючи від МКІП в інтересах НІЕЗ "Переяслав", не має цивільної процесуальної дієздатності в межах даного спору про стягнення матеріальної шкоди із керівника підприємства (установи/організації), що належить до сфери управління цього міністерства (НІЕЗ "Переяслав"), оскільки саме Міністр МКІП відповідно до підпункту 10 п. 10 даного Положення наділений відповідними повноваженнями, цивільною процесуальною дієздатністю як керівник міністерства - центрального органу виконавчої влади. Міністр МКІП як керівник центрального органу виконавчої влади може підписувати позовні заяви та інші процесуальні документи на відміну від Державного секретаря МКІП, який виконує керівні організаційно-розпорядчі функції, проте до них не входять повноваження з представництва МКІП у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами відповідно до вказаного Положення та Закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції вважав, що позов, підписаний неуповноваженою особою в порядку самопредставництва відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без розгляду.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Міністерством до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області було направлено позовну заяву від 08.09.2021 в інтересах Заповідника з вимогами до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 880 980,40 грн.

Позовну заяву було підписано державним секретарем МКІП - Дулем Я.М.

Додатком до позовної заяви наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з інформацією щодо юридичної особи - Міністерства культури та інформаційної політики України (код ЄДРПОУ 43220275), де зазначені прізвища, ім`я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності. Зокрема, Дуль Ярема Миколайович - державний секретар, має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи. /а.с. 11-13/

Частиною першою статті 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 17 Закону України «Про державну службу», повноваження керівника державної служби в Міністерстві здійснює державний секретар, який здійснює, також, інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

Згідно з частиною першою статті 11 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» апарат міністерства - організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, що забезпечують діяльність міністра, а також виконання покладених на міністерство завдань.

Апарат міністерства, відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», очолює державний секретар міністерства.

Пунктом 15 частини четвертої статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що державний секретар міністерства відповідно до покладених на нього завдань представляє міністерство як юридичну особу в цивільно-правових відносинах.

Тобто, суб`єкт владних повноважень - Міністерство, бере участь у справі через керівника апарату Міністерства - державного секретаря, який уповноважений діяти (в тому числі й підписувати документи) від імені Міністерства відповідно до закону, а саме пункту 15 частини четвертої статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Повноваження законного представника органу, підприємства, установи, організації, який діє на підставі повноважень, наданих йому законом, статутом, положенням чи іншим установчим документом, підтверджуються документами, що посвідчують службове становище і повноваження діяти від імені юридичної особи.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19, в якій зазначено, що обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи. Також наголошено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо того, що позов від імені Міністерства у випадку самопредставництва повинен бути поданий відповідним міністром, є хибними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу щодо закриття апеляційного провадження у зв`язку з порушенням вимог самопредставництва, відхиляються апеляційним судом з викладених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.

Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Міністерства культури та інформаційної політики України в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_2 на ухвалу Переяслав-Хмельникого міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2022 року - задовольнити.

Ухвалу Переяслав-Хмельникого міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2022 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_3 / АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 / на користь Міністерства культури та інформаційної політики України /м. Київ, вул. Івана Франка, 19/ 2 481 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: