ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року

м. Київ

справа №640/26829/21

адміністративне провадження №К/990/19739/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Лещенком Андрієм Вікторовичем, на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року, постановлену суддею Вєкуа Н.Г., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Вищого антикорупційного суду, у якому просив:

- визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду при проведенні автоматизованого розподілу в рамках кримінального провадження №42017000000001097, а саме: дії Вищого антикорупційного суду при проведенні автоматичного розподілу 22 червня 2020 року клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про обшук за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи №991/5161/20; дії Вищого антикорупційного суду при проведенні автоматичного розподілу 10 липня 2020 року скарги адвоката Лещенка Андрія Вікторовича (далі - Лещенко А.В.) про неповернення тимчасово вилученого майна за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи №991/5697/20; дії Вищого антикорупційного суду при проведенні автоматичного розподілу 22 липня 2020 року клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про арешт майна за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи №991/6130/20; дії Вищого антикорупційного суду при проведенні автоматичного розподілу 22 березня 2021 року клопотання адвоката Лещенка А.В. про скасування арешту майна за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи №991/1982/21; дії Вищого антикорупційного суду при проведенні автоматичного розподілу 27 липня 2021 року скарги адвоката Лещенка А.В. щодо неповернення тимчасово вилученого майна за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи №991/5058/21;

- визнати протиправною бездіяльність Вищого антикорупційного суду щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 від 27 серпня 2021 року, поданої в порядку звернення громадян;

- зобов`язати Вищий антикорупційний суд проводити автоматизований розподіл справ у рамках кримінального провадження №42017000000001097 відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року скасовано в частині відмови у відкритті провадження в адміністративній справі щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Вищого антикорупційного суду щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 від 27 серпня 2021 року, поданої в порядку звернення громадян. Справу в цій частині позовних вимог направлено для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва. В решті ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року залишено без змін.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Адвокат Лещенко А.В. подав в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в повному обсязі позовної заяви.

5. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року в частині відмови у відкритті провадження в адміністративній справі є незаконними. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, порушено право позивача на доступ до суду.

6. У касаційній скарзі зазначено, що дії відповідача при визначенні методу здійснення авторозподілу та присвоєння єдиних унікальних номерів судових справ у рамках кримінального провадження в частині, що оскаржуються позивачем, є здійснення Вищим антикорупційним судом організаційно-розпорядчих та владно-управлінських функцій як юридичною особою публічного права у формі дій, які зачіпають права та законні інтереси позивача. Цей спір, як указує скаржник, пов`язаний із виконанням покладених законодавством України на Вищий антикорупційний суд функцій та завдань органу державної влади, що є предметом правового регулювання відносин у публічно-правовій сфері, проте жодним чином не регулюється КПК України. Скаржник зазначає, що КПК України не передбачає права на оскарження дій відповідача щодо авторозподілу та присвоєння єдиних унікальних номерів судових справ. Спірні правовідносини за своїм характером, як уважає скаржник, є публічно-правовими та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з виконанням Вищим антикорупційним судом як суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій щодо здійснення авторозподілу та присвоєння єдиних унікальних номерів судових справ.

IV. Позиція інших учасників справи

7. Вищим антикорупційним судом подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 11 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 22 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 24 листопада 2022 року.

VІ. Позиція Верховного Суду

10. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та судовим рішенням судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

12. Однією із закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.

13. Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

14. Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

15. Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

16. Приписами частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, визначеним у цій статті шляхом.

17. Завданням адміністративного судочинства у силу норм частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

18. За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

19. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

20. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

21. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

22. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

24. Водночас поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.

25. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

26. Як установлено судами попередніх інстанцій і це підтверджується матеріалами справи, підставами для звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду із указаними позовними вимогами до Вищого антикорупційного суду зазначено факти неправомірного, на думку позивача, проведення автоматичного розподілу в рамках кримінального провадження №42017000000001097 клопотань і скарг за типом поєднання та присвоєння єдиних унікальних номерів судових справ, а також факт бездіяльності Вищого антикорупційного суду, яка полягала у нерозгляді скарги позивача від 27 серпня 2021 року, поданої в порядку звернення громадян.

27. Відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції наголосив на тому, що публічно-правовим спором за приписами КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає зі здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Водночас здійснення відповідальними особами заходів, пов`язаних з автоматичним розподілом справ (матеріалів) між суддями, у тому числі виконання керівником апарату суду своїх функціональних обов`язків, пов`язаних з повторним автоматизованим визначенням запасного (слідчого) судді, не породжує виникнення публічно-правових відносин між особою, яка є учасником судового процесу (кримінального провадження), та відповідними посадовими особами судової установи.

28. Згідно із висновками, зробленими судом першої інстанції, здійснення керівником апарату суду або іншою уповноваженою особою функцій, пов`язаних з судовим розглядом справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2018 року в справі №820/5586/16.

29. Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, вказав, зокрема, на те, що позовні вимоги щодо оскарження дій Вищого антикорупційного суду при проведенні автоматизованого розподілу в рамках кримінального провадження №42017000000001097 та про зобов`язання Вищого антикорупційного суду проводити автоматизований розподіл справ у рамках кримінального провадження №42017000000001097 відповідно до статті 35 КПК України спрямовані на врегулювання, захист прав та інтересів позивача у межах кримінального провадження. Дії Вищого антикорупційного суду щодо розподілу справ, скарг та клопотань у кримінальному провадженні здійснюються в автоматичному режимі автоматизованою системою і необґрунтованими є доводи скаржника щодо оскарження в межах цього спору владно-управлінської діяльності Вищого антикорупційного суду. Здійснення керівником апарату суду або іншою уповноваженою особою функцій, пов`язаних з судовим розглядом справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду. Зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку, передбаченому КАС України, про що дійшов правильного висновку суд першої інстанції.

30. Відповідно до частин першої-третьої статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) у системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої та апеляційної інстанції з розгляду окремих категорій справ. Вищими спеціалізованими судами є: 1) Вищий суд з питань інтелектуальної власності; 2) Вищий антикорупційний суд. Вищі спеціалізовані суди розглядають справи, які віднесені до їх юрисдикції процесуальним законом.

31. Завданням Вищого антикорупційного суду є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов`язаних із ними кримінальних правопорушень та судового контролю за досудовим розслідуванням цих кримінальних правопорушень, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у випадках, передбачених законом, у порядку цивільного судочинства (стаття 3 Закону України від 07 червня 2018 року №2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд» із змінами, внесеними згідно із Законами від 31 жовтня 2019 року №263-IX, від 14 липня 2020 року №781-IX, (далі - Закон №2447-VIII)).

32. У частині першій статті 16 Закону №2447-VIII закріплено, що організаційне забезпечення роботи Вищого антикорупційного суду здійснюється апаратом Вищого антикорупційного суду відповідно до Закону №1402-VIII, приписами частин першої та третьої статті 155 якого внормовано, що організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, інформує збори суддів про свою діяльність. Збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що має наслідком звільнення його з посади.

33. При здійсненні автоматизованого розподілу справ, скарг, заяв, клопотань та інших передбачених законом процесуальних документів (далі - справи та інші процесуальні документи) Вищий антикорупційний суд керується КПК України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (із змінами), яким здійснюється правове регулювання відносин, пов`язаних із функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду, та Засадами використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затвердженими рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2019 року №4 (із змінами), якими визначається порядок функціонування автоматизованої системи, правила застосування вказаного Положення з урахуванням юрисдикції та інстанційності суду, норм процесуальних кодексів і законів України.

34. Відповідно до частин другої-четвертої статті 35 КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов`язковому порядку вносяться: дата надходження матеріалів, скарги, клопотання, заяви або іншого процесуального документа, прізвище особи, стосовно якої подані документи, та їх суть, прізвище (найменування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який здійснював судове провадження, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їх функціональними обов`язками.

35. Приписами статті 80 КПК України закріплено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

36. Таким чином, розподіл справ та інших процесуальних документів у Вищому антикорупційному суді здійснюється в автоматичному режимі автоматизованою системою. Однією із цілей запровадження автоматизованого розподілу є дотримання принципу розгляду справ та інших процесуальних документів неупередженим судом, а запобіжниками порушення такого елементу права на справедливий суд як неупередженість суду, порушення встановленого статтею 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи, процесуальний закон визначив інститут відводу, за правилами якого учасник процесу може заявити відвід судді, а суддя - самовідвід. Порушення порядку автоматизованого розподілу справ та інших процесуальних документів може вказувати на їхній розгляд незаконним складом суду, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону може бути однією із підстав для оскарження рішення суду першої інстанції в суді апеляційної інстанції, якщо таке рішення підлягає оскарженню.

37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2018 року в справі №820/5586/16, на яку в оскаржуваних судових рішеннях послалися суди попередніх інстанцій, вказала на те, що дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

38. Згідно із висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року в справі №521/18287/15-ц, обов`язок працівників апарату відповідного суду зареєструвати та розподілити подану позовну заяву в АСДС належить до владних управлінських функцій суду, адже цей обов`язок спрямований на виконання повноважень, закріплених процесуальним законом і Положенням про АСДС, а тому спір за позовом фізичної особи, яка звернулася до суду, але він не виконав обов`язку щодо реєстрації та розподілу через автоматизовану систему документообігу позовної заяви, необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.

39. Натомість дії учасника справи у разі його незгоди з порядком розподілу справ відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду випливають із процесуального закону, який не передбачає у таких випадках можливості подання цим учасником справи позову до працівників апарату відповідного суду. Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду (працівників апарату суду), відповідно ухваленого або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду (такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року в справі №640/21170/18, та Верховним Судом у постанові від 16 січня 2020 року в справі №826/16580/17).

40. У постанові від 31 жовтня 2018 року в справі №826/14690/17 Верховний Суд зазначив, що здійснення відповідальними особами заходів, пов`язаних з автоматичним розподілом справ (матеріалів) між суддями, у тому числі виконання керівником апарату суду своїх функціональних обов`язків, пов`язаних з повторним автоматизованим визначенням запасного (слідчого) судді, не породжує виникнення публічно-правових відносин між особою, яка є учасником судового процесу (кримінального провадження), та відповідними посадовими особами судової установи. Здійснення керівником апарату суду або іншою особою функцій, пов`язаних з судовим розглядом справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади. Право особи, яка бере участь у судовому процесі (кримінальному провадженні) на незалежний і безсторонній суд забезпечується у передбачений процесуальним законодавством спосіб, у тому числі реалізацією права заявити відвід судді, можливістю оскарження рішення з підстав розгляду справи (заяви, інших матеріалів) незаконним складом суду, якщо таке рішення може бути оскаржене, тощо.

41. Беручи до уваги наведене та ураховуючи безпідставність доводів скаржника щодо неврегулювання спеціальним процесуальним законом (КПК України) порядку оскарження порушень автоматизованого розподілу справ і що в межах цього спору оскаржуються владно-управлінські функції Вищого антикорупційного суду, Верховний Суд уважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі про визнання протиправними дій Вищого антикорупційного суду при проведенні автоматизованого розподілу в рамках кримінального провадження №42017000000001097, а саме дій Вищого антикорупційного суду при проведенні автоматичного розподілу: 22 червня 2020 року клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про обшук за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи №991/5161/20; 10 липня 2020 року скарги адвоката Лещенка А.В. про неповернення тимчасово вилученого майна за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи №991/5697/20; 22 липня 2020 року клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про арешт майна за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи №991/6130/20; 22 березня 2021 року клопотання адвоката Лещенка А.В. про скасування арешту майна за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи №991/1982/21; 27 липня 2021 року скарги адвоката Лещенка А.В. щодо неповернення тимчасово вилученого майна за типом поєднання та присвоєння єдиного унікального номеру судової справи №991/5058/21, а також про зобов`язання Вищого антикорупційного суду проводити автоматизований розподіл справ у рамках кримінального провадження №42017000000001097 відповідно до статті 35 КПК України, - не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Тому оскаржувані ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року в частині відмови у відкритті провадження в адміністративній справі щодо вказаних позовних вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, з огляду на приписи статті 350 КАС України, підлягають залишенню без змін, оскільки такі прийняті з правильним застосуванням і дотриманням норм матеріального та процесуального права.

42. Оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року в частині відмови у відкритті провадження в адміністративній справі щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Вищого антикорупційного суду щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 від 27 серпня 2021 року, поданої в порядку звернення громадян, а справу в цій частині позовних вимог направлено для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва, і скаржник не просить суд касаційної інстанції переглянути судові рішення у цій частині позовних вимог, відсутні правові підстави для їхнього перегляду Верховним Судом у зазначеній частині.

VІІ. Судові витрати

43. Ураховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Лещенком Андрієм Вікторовичем, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року в нескасованій частині та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року в оскаржуваній частині в справі №640/26829/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко