ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 820/2176/16

адміністративне провадження № К/9901/22787/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/2176/16

за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Харківська бісквітна фабрика» до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Мар`єнко Л. М.) від 02 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Бартош Н. С., Подобайло З. Г., Григорова А. М.) від 07 липня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Харківська бісквітна фабрика» (далі - ПАТ «Харківська бісквітна фабрика») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступник - Офіс великих платників податків ДПС) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2016 року № 0000114200 та № 0000124200.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» виходить виключно з мотивів наявності у відношенні контрагента позивача ПП «Орім» певних висновків, викладених у узагальнених податкових інформаціях іншої податкової інспекції. Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

3. Справа розглядалася судами неодноразово.

4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 13 квітня 2016 року № 0000114200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в загальному розмірі 69 795 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17 448,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 13 квітня 2016 року № 0000124200, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 78 520 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 62 816 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 704 грн.

Стягнуто з Офісу великих платників податків ДПС за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» у розмірі 2 486,46 грн.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 07 вересня 2020 року Офіс великих платників податків ДПС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. 07 вересня 2020 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).

7. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2014/0/78-20 від 20 жовтня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

9. Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

10. 19 листопада 2020 року до Верховного Суду від ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року залишити без змін.

11. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Офісі великих платників податків ДПС, є платником податку на додану вартість.

13. Відповідно до Довідки Головного управління статистики у Харківській область з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 742885 від 30 листопада 2012 року, видами господарської діяльності ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» є виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт.

14. Реалізацію виготовленої продукції ПАТ «Харківська бісквітна фабрика», зокрема, здійснює через мережу магазинів ТОВ «АТБ-Маркет».

15. Відповідно до наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС від 15 березня 2016 року № 97 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Орім» (код за ЄДРПОУ 39355541) за грудень 2014 року, лютий 2015 року та березень 2015 року та податку на прибуток за 2014 рік та 2015 рік.

16. За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки за № 26/28-09-42-10/00377265 від 30 березня 2016 року, у висновках якого податковим органом визначено порушення:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податку на додану вартість всього на суму 69 795 грн, у т.ч. по періодам: за грудень 2014 року у сумі 13 705 грн; за лютий 2015 року у сумі 27 265 грн; за березень 2015 року у сумі 28 825 грн;

- пункту 200.1, абз. «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування всього на 69 795 грн, у т.ч. по періодам: за грудень 2014 року у сумі 13 705 грн; за лютий 2015 року у сумі 27 265 грн; за березень 2015 року у сумі 28 825 грн;

- пункту 138.2 статті 138, підпункту «г» 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до: завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та об`єкту оподаткування від усіх видів діяльності всього на 68 525 грн, та як наслідок занижено податок на прибуток на 12 335 грн у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік; завищення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та об`єкту оподаткування всього на 280 450 грн, та як наслідок занижено податок на прибуток на 50 481 грн у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік.

17. На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0000124200 від 13 квітня 2016 року, яким визначено суми грошового зобов`язання за платежем 11021000 на загальну суму 78 520 грн, у т.ч. за збільшеними податковими зобов`язаннями на суму 62 816 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15 704 грн із додатком до нього;

№ 0000114200 від 13 квітня 2016 року, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 69 795 грн, у т.ч.: по податковій декларації з ПДВ за грудень 2014 року (№ 9078758757 від 20 січня 2015 року) та уточнюючих розрахунків (№ 9012091009 від 10 лютого 2015 рооку та № 9019198534 від 20 лютого 2015 року) на суму 13 705 грн, по податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року (№ 9045594651 від 20 берез-ня 2015 року) на суму 27 265 грн; по податковій декларації з ПДВ за березень 2015 року (№ 9073332054 від 20 березня 2016 року) та уточнюючого розрахунку (№ 9095357819 від 14 травня 2015 року) на суму 28 825 грн та штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 17 448,75 грн. із додатком до нього.

18. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем і ПП «Орім» та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

20. При цьому суди зауважили, що наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Крім того, факт наявності у позивача - ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» матеріально-технічних ресурсів, персоналу, свідчить про наявність умов необхідних для здійснення основаного виду діяльності - виробництва кондитерських виробів та здійснення позивачем зазначеного виду діяльності, що не заперечується відповідачем.

21. Також дослідивши додані до матеріалів справи первинні документи, суди встановили, що отримання ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» маркетингових послуг від ПП «Орім» безпосередньо пов`язано з господарською діяльністю позивача, з метою збільшення обсягів реалізації кондитерських виробів, а також розробці нових видів кондитерських виробів тощо. Господарські операції із придання позивачем у ПП «Орім» маркетингових послуг на підставі Договору № 565/14/519 від 01 листопада 2014 року здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), оскільки спрямовані на отримання доходу, зокрема за рахунок фактичного збільшення обсягів реалізації кондитерських виробів, у тому числі за допомогою реалізації товару із власною товарною маркою («Бісквіт-Шоколад») у новій торгівельній мережі «АТБ», а також випуску нових кондитерських продуктів, що користується більшим попитом серед споживачів.

22. Посилання скаржника на наявність негативної податкової інформації відносно контрагента позивача, судами визнано необґрунтованими, оскільки податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

23. Щодо наявного кримінального провадження, в якому фігурує контрагент ПП «Орім», суди зауважили, що наявність кримінального провадження щодо контрагента ПАТ «Харківська бісквітна фабрика», в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статі 78 КАС України не є підставою для визнання господарських операцій - фіктивними.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

25. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

26. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень у справі не виконано вимоги Верховного Суду щодо повноти дослідження доказів, що викладені в постанові від 22 жовтня 2019 року по справі № 820/2176/16, при направленні справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

27. Окремо скаржник звертає увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки доводам контролюючого органу стосовно того факту, що у звітах наданих ПП «Орім» з визначення обсягів продажу в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет» та з визначення залишків в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет» зазначено найменування товару (цукерки), що не є продукцією ПАТ «Харківська бісквітна фабрика». В той же час, видами господарської діяльності позивача є виробництво сухарів та печива, тобто ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» не є виробником продукції відносно якої здійснювались маркетингові послуги.

28. Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій висновок про реальність господарських операцій позивача з ПП «Орім» зробили, обмежившись тільки встановленням факту щодо наявності у позивача первинних документів та не надали оцінки долученим до матеріалів справи доказам відповідача, зокрема податковій інформації стосовно вказаного контрагента позивача.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України виходить з такого.

30. В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

32. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

33. Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які виключають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетингу), на передпродажну підготовку товарів.

Маркетинг - це діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів; планування і ведення всебічної діяльності, пов`язаної з товаром, з метою здійснення оптимального впливу на споживача для забезпечення максимального споживання за оптимальної ціни та одержання в результаті цього довгострокового прибутку.

34. З метою оподаткування під маркетингованими послугами (маркетингом) слід розуміти послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). (підпункт 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

35. Статтею 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

36. У відповідності до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

37. Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

38. Підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

39. Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою збільшення позивачу суми грошового зобов`язання є висновок контролюючого органу про те, що правочин з ПП «Орім» не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, не підтвердження належним чином оформленими первинними документами факту придбання маркетингових послуг у ПП «Орім».

40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» (замовник) та ПП «Орім» (виконавець), укладено договір на проведення маркетингових послуг № 565/14/519 від 01 листопада 2014 року, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, а Замовник зобов`язується прийняти належним чином надані Виконавцем послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, указаному в цьому Договорі.

41. Відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2, 3.1 додатків до вказаного договору від 01 грудня 2014 року, від 01 лютого 2015 року, від 01 березня 2015 року, з урахуванням Додатку № 1 до Договору узгоджено перелік, вид, кількість та вартість надання виконавцем маркетингових послуг у звітних періодах: грудень 2014 року, лютий 2015 року, березень 2015 року.

42. На підтвердження реальності надання маркетингових послуг та їх отримання, позивачем надані копії: актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за грудень 2014 року № 008414 від 31 грудня 2014 року на загальну суму 82 230 грн, у т.ч. ПДВ - 13 705 грн, за лютий 2015 року № 021424 від 28 лютого 2015 року на загальну суму 163 590 грн, у т.ч. ПДВ - 27 265 грн, за березень 2015 року № 030025 від 31 березня 2015 року на загальну суму 172 950 грн, у т.ч. ПДВ - 28 825 грн. Також, на підтвердження реальності надання маркетингових послуг позивачем надано звіти маркетингових досліджень, розрахунки, завдання, тощо, а також бухгалтерську довідку від 17 травня 2016 року та платіжні доручення на підтвердження сплати отриманих послуг, а також отримання економічного ефекту від здійснених господарських операцій з контрагентом ПП «Орім».

43. Крім того, на вимогу суду першої інстанції позивачем також були надані копії документів, а саме: балансу ПП «Орім» за 2015 рік, оборотно-сальдова відомість по рахунку, звіту про фінансові результати (форма № 2) за 2015 рік, договору № 68259 від 01 вересня 2014 року з ТОВ «АТБ-маркет», додаткові угоди до вказаного договору, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), договору оренди нежитлового приміщення від 01 жовтня 2014 року з ТОВ «Рек Альфа».

44. Як вказав позивач, маркетингові дослідження ПП «Орім» проводились стосовно визначення портрету споживача, результати яких дають змогу поглянути на переваги певної категорії споживачів в залежності від регіону, віку, середнього доходу, особистих уподобань тощо за певними критеріями (місцем придбання кондитерських виробів, обізнаністю та впливом торгових марок, виробника, ціною, зовнішнім виглядом упаковки, вагою кондитерського виробу (групи виробів), способів рекламування кондитерської продукції (телебачення/інтернет тощо)), що виражені у відносній величині (відсотках) впливу на їх загальний вибір в залежності від певного критерій.

45. Дослідивши подані документи, суди дійшли переконання, що вони у своїй сукупності підтверджують фактичне та реальне здійснення господарських операцій, які, в свою чергу, призвели до змін в активах Товариства, а також подальше використання отриманої ним інформації у своїй господарській діяльності (під час продажу товарів (харчових продуктів) мережам магазинів ТОВ «АТБ-Маркет».

46. При цьому судовим розглядом встановлено, що враховуючи висновки Звіту про проведені маркетингові дослідження «Ситуація на ринку цукерок» грудень 2014 року ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» вирішено продовжити співпрацю із контрагентом ТОВ «АТБ-маркет» у 2015 році із виробництва та поставки продукції із використанням private label (TM «Sladko»), оскільки вироблена та продана позивачем ТОВ «АТБ- Маркет» кондитерська продукція користується попитом серед споживачів (відвідувачів супермаркетів), що в свою чергу, надає змогу збільшити обсяг її реалізації за рахунок поставки виробів з невеликою вартістю (карамелі, вафлі, затяжне печиво тощо). Так, 20 березня 2015 року між ТОВ «АТБ-Маркет» (покупцем) та ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» (постачальником) був укладений договір № 58916 (т. 2 а.с. 163-218), згідно умов якого, позивач зобов`язується виготовити та поставити покупцю товар у визначеному обсязі, відповідної якості та по узгодженій ціні, а останній прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених в цьому договорі.

47. За результатами Звіту «Дослідження ставлення опитаних до упаковки цукерок» лютий 2015 року позивачем було враховане побажання споживачів бачити на коробках цукерок квіти, кольори (червоний, бордо, синій, оранжевий тощо) із вагою не більше 300 г. та різними формами пакування. Інформація за цим звітом використана у власній діяльності шляхом випуску з березня 2015 року нових кондитерських виробів: Цукерки «Серце Клеопатри» вагою 235 г. та Печива «Кофеюшка» вагою 250 г. (т., а.с. 15).

48. Також, за результатами Звіту про проведене маркетингове дослідження «Ситуація на ринку цукерок» грудень 2014 року, Звіту про проведене маркетингове дослідження «Анкетування споживачів кондитерський виробів» лютий 2015 року та Звіту про проведене опитування споживачів цукерок в місті Дніпропетровськ» березень 2015 року, враховуючи дані начальника відділу маркетингу згідно доповідних записок від 20 січня 2015 року, від 24 березня 2015 року та від 10 квітня 2015 року (т. 3 а.с. 16-19), ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» розширила асортимент збуту кондитерських виробів в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-маркет» за рахунок поставки кондитерської продукції під торговою маркою «Бісквіт-шоколад», оскільки споживачі знають цю торговельну марку позивача, що перебуває на 2 місці після ТМ «Рошен». Так, між TOB «АТБ-Маркет» (покупцем) та ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» (постачальником) був укладений новий договір поставки № 70003 від 01 травня 2015 року (том 2 а.с. 219-250, том 3 а.с. 1-8) та підтверджується видатковими та транспортними накладними із поставки кондитерської продукції ТМ «Бісквіт-шоколад» (т. 3 а.с. 9-14).

49. Наведене свідчить про те, що проведені ПП «Орім» для ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» маркетингові послуги безпосередньо пов`язані та були використані позивачем у власній господарській діяльності, та позитивно вплинули на результати його діяльності, зокрема з продажу кондитерської продукції через торгівельну мережу ТОВ «АТБ- маркет». Про зазначене свідчить Аналіз ефективного використання маркетингових послуг наданих ПП «Орім» згідно договору про надання маркетингових послуг № 565/14/519 від 01 листопада 2014 року у власній господарській діяльності ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» - продаж кондитерської продукції через торгівельну мережу ТОВ «АТБ- маркет» за 2014 - 2015 роки. та Аналіз фінансового результату від продажу кондитерських виробів до торгівельної мережі ТОВ «АТБ- маркет» за 2014 - 2015 роки згідно яких, основним ефектом від проведених ПП «Орім» маркетингових послуг та використаних у власній господарській діяльності ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» є збільшення у 2015 році обсягів реалізації кондитерських виробів до торгівельної мережі ТОВ «АТБ- маркет» у 4,8 рази у порівнянні із показником 2014 року.

50. Відтак, витрати позивача на оплату послуг по організації просування товару на ринку, проведення маркетингових досліджень безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю та свідчать про наявність у нього ділової мети у господарських операціях з ПП «Орім».

51. Водночас, суди з`ясували й те, що ПП «Орім» на час спірних відносин було належним чином зареєстроване як юридична особа та як платник ПДВ.

52. В той же час відповідачем жодних належних та допустимих доказів на спростування вищевикладених обставин не подано.

53. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

54. Відтак, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок про те, що формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податковим на прибуток, по спірним господарським операціям підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

55. При цьому, акти здачі-прийняття робіт, звіти про проведення маркетингових послуг містять найменування послуг та їх вартість.

56. Суд вказує, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

57. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

58. При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

59. Доводи ж скаржника про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

60. З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

61. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

62. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

63. Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

64. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

65. Суд зауважує, що оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 813/4931/13-а, від 06 лютого 2018 року по справі № 802/4940/14).

66. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

67. Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження стосовно контрагента позивача також об`єктивно не прийнято до уваги судами, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

68. Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

69. Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

70. Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.

71. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій було зроблено вірний висновок про підтвердження здійснення позивачем спірних господарських операцій з ПП «Орім» належними первинними документами, доведеність отримання позивачем маркетингових послуг від цього контрагента, та протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток.

72. Крім того, з акту перевірки вбачається, що контролюючим органом збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, в тому числі, й внаслідок завищення податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Орім».

73. Разом з тим, висновок суду щодо правомірності формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, по господарським операціям з придбання маркетингових послуг у ПП «Орім» обумовлює висновок про правомірність формування податкового кредиту позивачем по тим самим господарським операціям з тим самим контрагентом.

74. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

75. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

76. Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

77. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

78. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

79. Податкові накладні, видані позивачу вказаними ПП «Орім», відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

80. Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

81. У даному випадку суми сплаченого податку у зв`язку з придбанням послуг підтверджені податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

82. Оскільки в ході розгляді справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем послуг у ПП «Орім» вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на податковий кредит.

83. Отже, матеріалами справи підтверджено фактичне отримання послуг, оплату позивачем як отримувачем послуг сум податку на додану вартість в ціні таких послуг постачальнику, відповідно, суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту правомірно.

84. Суд вказує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

85. Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.

86. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

87. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

88. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

89. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

90. З огляду на наведене, касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі № 820/2176/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов