ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 140/3629/22 пров. № А/857/12859/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року в справі №140/3629/22 (головуючий суддя Сорока Ю.Ю., м. Луцьк) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, в якому просив: а) визнати протиправною бездіяльності Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за бензин, ремонт та технічне обслуговування автомобіля за перше півріччя 2022 року в розмірі не менше 2028,40 гривень;

б) зобов`язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради провести позивачу перерахунок та виплату грошової компенсації на бензин, ремонт та технічне обслуговування автомобіля за перше півріччя 2022 року в розмірі не менше 2028,40 гривень.

Рішенням від 21 липня 2022 року Волинський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 року № 283.

Зобов`язав Департамент соціальної політики Луцької міської ради провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228 „Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 року № 283, а саме: 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за перше півріччя 2022 року.

В іншій частині в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Департамент соціальної політики Луцької міської ради подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому вважає рішення суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції застосував редакцію постанови Кабінету Міністрів України, яка втратила чинність на час виникнення спірних правовідносин. Поряд з цим апелянт зазначає, що нараховуючи грошову компенсацію позивачу, діяв відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228 „Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 року №683, якою встановлений річний розмір грошової компенсації.

З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є пенсіонер органів внутрішніх справ, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1-а категорія), інвалід війни 2-ої групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації на пільгове забезпечення автомобілем, має у своїй власності і користується автомобілем, придбаним за власні кошти, марки SUZUKI, реєстраційний номер НОМЕР_1 1989 року випуску, при цьому йому виплачується компенсація на бензин, ремонт та технічне обслуговування автомобіля (а.с.10-12).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області було задоволено частково: рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року у справі № 140/2280/18 скасоване та прийняте нове, яким позов задоволений частково: визнана протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації щодо не призначення ОСОБА_1 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови КМ України від 14.02.2007 року № 228 „Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, в редакції постанови КМ України від 07.08.2013 року № 536; зобов`язано Департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови КМ України від 14.02.2007 року № 228 „Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, в редакції постанови КМ України від 07.08.2013 року № 536 „Про внесення змін до пункту 2 постанови КМ України від 14.02.2007 року № 228, а саме: 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року та в подальшому, до виникнення, зміни чи припинення спірних правовідносин; зобов`язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради провести виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови КМ України від 14.02.2007 року № 228 „Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, в редакції постанови КМ України від 07.08.2013 року № 536 „Про внесення змін до пункту 2 постанови КМ України від 14.02.2007 року № 228, а саме: 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року до виникнення, зміни чи припинення спірних правовідносин.

Як вбачається із довідки Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області від 01.02.2022 року № 11.8-33/1603/2022, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року у справі № 857/1158/19, позивачу виплачена компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля за друге півріччя 2018 року в загальному розмірі 1860,10 гривень, за перше півріччя 2019 року в загальному розмірі 2028,40 гривень (а.с.17).

Згідно довідки Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області від 26.04.2022 № 11.2-9/5042/2022 ОСОБА_1 25.03.2022 виплачена компенсація за перше півріччя 2022 року в розмірі 218,46 грн. (а.с.18)

18.04.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля за перше півріччя 2022 року та здійснити її виплату в розмірі не менше 2028,40 гривень, встановленої постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року (а.с.15).

Департамент соціальної політики Луцької міської ради листом від 27.04.2022 року № 11.2-9/5140/2022 повідомив позивача, що враховуючи зміни, які були внесені постановою КМУ від 05.08.2020 № 683 до постанови КМУ № 228 від 14.02.2007 року та набрання чинності 08.08.2020 року, нарахування та виплата компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля проводиться у розмірі 22 відсотки прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с.15а).

Не погодившись із таким рішенням відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати компенсації, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228 та пункту 5 Порядку треба розуміти так, що 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, є сумою, яка належить до сплати за кожен місяць відповідного півріччя, що виплачується двічі на рік рівними частинами. При цьому, показники і параметр розміру грошової компенсації у нормативному акті виписані достатньо чітко і однозначно для того, щоб визначити і виплати конкретну суму цього платежу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).

Зокрема, Закон України від 21.03.91 № 875-XII „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, згідно із статтею першою якого особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон України від 06.10.2005 № 2961-IV „Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон № 2961-IV) відповідно до Конституції України визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.

Згідно із частиною першою статті 25 Закону № 2961-IV основними формами реабілітаційних заходів є: надання реабілітаційних послуг; забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення; матеріальне забезпечення.

Частинами першою та сьомою статті 26 Закону № 2961-IV визначено, що держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію. Облік осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом, у межах повноважень здійснюють місцева державна адміністрація і охорони здоров`я.

Виплата грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування регламентована положеннями статті 28 Закону № 2961-IV, згідно із якою грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.

Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв`язку з протипоказаннями для їх керування.

Після одержання особою з інвалідністю, законним представником дитини з інвалідністю спеціального автотранспорту виплата їй грошової компенсації на транспортне обслуговування припиняється і виплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля.

Грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які забезпечені автомобілями безоплатно чи на пільгових умовах або які мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом безоплатно чи на пільгових умовах, але не одержали його і користуються автомобілями, придбаними за власні кошти.

Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцева державна адміністрація.

Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеної вище норми Закону № 2961-IV Кабінет Міністрів України постановою № 228 затвердив Порядок виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування (далі - Порядок № 228).

Як видно з матеріалів справи, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі № 140/2280/18 зобов`язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради провести (з урахуванням виплачених сум) виплату ОСОБА_1 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови КМ України від 14.02.2007 року № 228 „Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, в редакції постанови КМ України від 07.08.2013 року № 536 ,,Про внесення змін до пункту 2 постанови КМ України від 14.02.2007 року № 228, а саме: 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року до виникнення, зміни чи припинення спірних правовідносин.

Колегія суддів враховує доводи апелянта (відповідача) щодо зміни правового регулювання у спірних правовідносинах.

Так, на момент призначення позивачу вказаної грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та мотоколясок, пункт 2 постанови № 228 був викладений у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 „Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228, а саме: було установлено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 683 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 228, яка набрала чинності з 08.08.2020, затверджено зміни, що вносяться до постанови № 228, зокрема, пункт 2 постанови № 228 викладено в такій редакції:

„2. Установити, що для осіб з інвалідністю і законних представників дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів становлять відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 01.07.2021 набрали чинності зміни до постанови № 228, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 283 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 228, зокрема її пункт 2 викладено у такій редакції:

„2 Установити, що для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та мотоколясок становлять відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації можуть встановлювати розміри компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування вищі, ніж зазначені в цьому пункті, в разі наявності фінансових можливостей.

Отже, розмір грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та мотоколясок визначено пунктом 2 постанови № 228:

в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 „Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228, чинній до 08.08.2020: виплачуються особам з інвалідністю у розмірі 22 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць;

в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 683 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228, чинній з 08.08.2020: розміри річних грошових компенсацій для осіб з інвалідністю на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів становлять 22 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тобто, з 08.08.2020 Кабінетом Міністрів України встановлено інший механізм обрахунку розміру грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, який призвів до зміни спірних правовідносин та зменшення розміру грошової компенсації, зокрема на транспортне обслуговування.

Пунктом 5 Порядку № 228 визначено, що компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

При цьому, перелік осіб, яким призначається компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та мотоколясок визначений у пункті 8 Порядку № 228.

Підставою для виплати компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів особам з інвалідністю I та II групи із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1), особам з інвалідністю внаслідок війни I групи по зору або без обох рук, особам з інвалідністю із куксами обох ніг і рук є заява та інші документи, передбачені пунктом 9 цього Порядку (пункт 11 Порядку № 228).

Зміст наведених норм права свідчить про те, що грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля є гарантованою державою виплатою для створення умов для усунення обмежень життєдіяльності осіб з інвалідністю, відновлення і компенсації їх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності, яка призначається особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілями на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії про наявність у осіб з інвалідністю медичних показань для забезпечення їх автомобілем і заяви такої особи.

При цьому, згідно із статтею 20 Конвенції про права осіб з інвалідністю, ратифікованої Законом України від 16.12.2009 № 1767-VI Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї „держави-учасниці взяли на себе зобов`язання вживати ефективних заходів для забезпечення індивідуальної мобільності осіб з інвалідністю з максимально можливим ступенем їхньої самостійності, зокрема шляхом сприяння індивідуальній мобільності осіб з інвалідністю вибраним ними способом, у вибраний ними час та за доступною ціною (пункт „а частини першої).

До того ж згідно із Європейською соціальною хартією 1996 року (переглянута), яка була ратифікована Україною, Україна взяла на себе зобов`язання з метою забезпечення особам з інвалідністю, незалежно від їхнього віку та характеру і походження їхньої інвалідності, ефективного здійснення права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку (пункт 3 статті 15).

Тобто, держава взяла на себе зобов`язання в процесі виконання своїх соціальних обов`язків вживати заходів для забезпечення та утвердження права осіб на соціальний захист, у тому числі соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, зокрема щодо індивідуальної мобільності.

Колегія суддів зазначає, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать особи з інвалідністю, які в силу стійкого розладу функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем призводить до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відтак, на думку колегії суддів, зменшення розміру компенсації на транспортне обслуговування через зміну механізму його обчислення з 22 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на місяць до 22 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на рік, тобто у дванадцять разів, вказує на порушення державою конвенційних зобов`язань взятих на себе у зв`язку із ратифікацією Конвенції про права осіб з інвалідністю та Європейській соціальній хартії (переглянута), оскільки не узгоджується із взятими Україною на себе зобов`язаннями сприяти індивідуальній мобільності осіб з інвалідністю вибраним ними способом, у вибраний ними час та за доступною ціною; а також сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку.

Окрім того, колегія суддів враховує те, що у рішеннях Конституційного Суду України неодноразово зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Разом з цим Конституційний Суд України також неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.

Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

До того ж, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

Водночас, як було зазначено вище, зменшення позивачу у дванадцять разів розміру компенсації на транспортне обслуговування через зміну механізму його обчислення, не може визначатись як законне втручання держави у мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки незабезпечення Україною взятих на себе зобов`язань щодо сприяння особам з інвалідністю їх індивідуальній мобільності та усунення перешкод для їх пересування суперечить конвенційним принципам Конвенції про права осіб з інвалідністю та ефективному втіленню в життя прав i принципів Європейської соціальної хартії (переглянутої).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Також колегія суддів, силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів, керується позицію Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 жовтня 2022 року в справі 260/4268/21, згідно якої суди у період чинності пункту 2, в редакції, яка передбачає, що розміри річних грошових компенсацій на транспортне обслуговування становлять 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у правовідносинах щодо виплати грошової компенсації на транспортне обслуговування, передбаченої статтею 28 Закону № 2961-IV, повинні застосовувати пункт 2 постанови № 228 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 „Про внесення змін до пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228, згідно із якою грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць з урахуванням положень міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положень Конвенції про права осіб з інвалідністю та Європейської соціальної хартії (переглянутої).

В даному контексті слід зазначити, що грошова компенсація на транспортне обслуговування та компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля є аналогічними пільгами (компенсаціями) й гарантованими державою виплатами, однак здійснюються до та, відповідно, після одержання особою з інвалідністю, законним представником дитини з інвалідністю спеціального автотранспорту, оскільки виплачуються особам, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілями.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року в справі №140/3629/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 23.11.2022.