ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року справа №200/18480/21

м.Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Міронової Г.М., Казначеєва Е.Г.,

секретар судового засідання - Боровська М.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 - Кундельського В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 200/18480/21 (головуючий І інстанції Хохленков О.В., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - відповідач 1), в якій, з урахуванням заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог, просив:

- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною, а саме Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, що полягає у не виплаті як учаснику бойових дій компенсації за невикористану відпустку 2016 року у розмірі 8501,36 грн., у відмові виплатити у повному обсязі одноразову грошову допомогу у розмірі 45344, 47 грн., індексації та виплати сум грошового забезпечення з 07.11.2015 року по листопад 2017 року;

- зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України виплатити як учаснику бойових дій компенсацію за невикористану відпустку 2016 року, у розмірі 8501, 36 грн., виплатити у повному обсязі одноразову грошову допомогу - додатково у розмірі 45344, 47 грн., виплатити індексацію сум грошового забезпечення з 07.11.2015 року по листопад 2017 року (а.с. 22-26).

24 січня 2022 року на адресу суду надійшла заява позивача про узагальнення позовних вимог в якій просив:

- визнати бездіяльність ДВБ НПУ, що полягає у відмові виплатити як учаснику бойових дій компенсації за невикористані відпустки 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення у 2021 році, індексації сум грошового забезпечення з 07.11.2015 року по листопад 2017 року, одноразової грошової допомоги у повному обсязі, середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку з 31.03.2021 року по день ухвалення судового рішення;

- зобов`язати ДВБ НПУ виплатити як учаснику бойових дій компенсації за невикористані відпустки 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, у розмірі 51008, 16 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення у 2021 році, в загальному розмірі 35827,06 грн., індексації сум грошового забезпечення з 07.11.2015 по листопад 2017 року, у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 43954,25 грн., середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку з 31.03.2021 року по день ухвалення судового рішення у розмірі 17913, 53 грн. (а.с. 103-107).

Ухвалою суду від 01.02.2022 року залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Національної поліції в Донецької області (далі - відповідач 2).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2022 року позов задоволений частково:

- визнано протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо відмови виплатити позивачу як учаснику бойових дій компенсації за невикористані відпустки 2016,2017, 2018, 2019, 2020, 2021 років, у розмірі 51008,16 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення у 2021 році індексації сум грошового забезпечення з 07.07.2017 року по листопад 2017 року середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення судового рішення;

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови виплати позивачу як учаснику бойових дій індексації сум грошового забезпечення з 07.11.2015 року по 19.06.2017 року;

- зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України виплатити на користь позивача як учаснику бойових дій компенсації за невикористані відпустки 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 років, у розмірі 51008, 16 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, на оздоровлення у 2021 році, індексації сум грошового забезпечення з 07.07.2017 по листопад 2017 року, у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 30062,25 грн., середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку починаючи з 31.03.2021 року по день ухвалення судового рішення у розмірі 17913,53 грн.;

- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу як учаснику бойових дій індексації сум грошового забезпечення з 07.11.2015 року по 19.06.2017 року;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач 1 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права.

В обґрунтування доводів посилався на відсутність правових підстав для індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року до листопада 2017 року, оскільки за ч. 2 статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, з метою реалізації якої постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок). Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 внесено зміни до пункту 2 вказаного Порядку, доповнив абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських». Індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності вказаної постанови, тобто з 24.10.2017 року. Таким чином, позивач набув право на індексацію грошового забезпечення з 24.10.2017 року.

Щодо виплати матеріальної допомоги для оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік. Згідно з пунктом 13 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом МВС від 06.04.2016 року № 260, виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.

За довідкою відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ДВБ НПУ від 29.12.2021 року № 195 (додається) до ВФЗБО Департаменту рапорти позивача для матеріальної допомоги для оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік не надходили, така допомога у 2021 році не нараховувалася.

Судом першої інстанції взагалі невраховані доводи відповідача щодо виплати не у повному обсязі, на думку позивача, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, виплати середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2262 виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється, зокрема, Національною поліцією за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Законом № 2262 не передбачено жодних строків для виплати такої одноразової допомоги і, відповідно, не передбачено жодної відповідальності, в тому числі у вигляді виплати середнього заробітку за весь час затримки такої виплати. Натомість, пунктом 8 розділу VІ Порядку № 260 закріплено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, яким врегульоване питання строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тому є нормативно-правовим актом, який підлягає до застосування у спірних правовідносинах. Таким чином, в даних правовідносинах пріоритетним є застосування норм, визначених Порядком № 260, які є спеціальними і прямо встановлюють строки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, а тому мають застосовуватись саме вони, а не загальні норми трудового законодавства.

Крім того, головним розпорядником бюджетних коштів є МВС, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Національна поліція, а ДВБ є одержувачем бюджетних коштів, які отримує безпосередньо від розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня та відповідального виконавця бюджетної програми - Національної поліції України.

Ураховуючи, що розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Національна поліція України, а Департамент є одержувачем бюджетних коштів та кошторисом Департаменту не передбачено видатки на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, після звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, а саме у квітні 2021 року, через систему дистанційного обслуговування клієнтів в електронному виді відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ДВБ НПУ до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України було надіслано інформаційну довідку про потребу в коштах на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським «станом на 01 квітня 2021 року», зокрема ОСОБА_1 у сумі 92 681,50 грн, що підтверджується зазначеною інформаційною довідкою (порядковий номер 2 довідки, наявна в матеріалах справи).

Згідно з випискою із системи дистанційного обслуговування клієнтів за 04.10.2021 року платіжним дорученням № 7143/368 (позиція 6) на контррахунок для пасивних рахунків, призначення: 2112 реєстр на відкриття асигнувань № 7143 КЕКВ 2112, з ДФЗБО НПУ надійшли кошти у сумі 16 678 300,00 грн. (виписка з СДО наявна в матеріалах справи). Таким чином, Департаментом проведено нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції в установлений пунктом 8 розділу ІІ Порядку № 260 строк, а саме 07.10.2021 року протягом п`яти робочих днів після надходження 04.10.2021 року цих коштів з Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, а тому відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України.

Щодо виплати не у повному обсязі, на думку позивача, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції.

Розрахунок коштів для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції визначений пунктом 6 розділу VІ Порядку № 260, яким закріплено, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення. Ураховуючи вищевикладене, станом на день звільнення місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 становило 14 829,04 грн (2500 грн (посадовий оклад) + 2200 грн (оклад за спеціальним званням) + 2350 грн (надбавка за стаж служби в поліції) + 2820 грн (надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції) + 250 грн (надбавка за службу в умовах режимних обмежень) + 4709,04 грн (премія)), що підтверджується довідкою ДВБ НПУ від 13.10.2021 № 148 (наявна в матеріалах справах). Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 становить 92 681 грн. 50 коп. (25 % місячного грошового забезпечення (14 829,04 грн.)*25 календарних років служби), яку загальним платіжним дорученням від 07.10.2021 № 1392 Департаментом виплачено ОСОБА_1 на картковий рахунок у розмірі 91 291,28 грн (військовий збір - 1 390,22 грн) в установлений нормативно-правовими актами п`ятиденний строк у повному обсязі.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078). Відповідно до абзацу 6 пункту 3 Порядку № 1078 до об`єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема цільова разова матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію, суми соціальних пільг, компенсації (крім виплат, визначених пунктом 2 цього Порядку), винагорода за підсумками роботи за рік тощо. Так, згідно з довідкою ДВБ НПУ від 13.10.2021 року № 148 місячне грошове забезпечення станом на день звільнення позивача (31.03.2021 року) становило: з індексацією - 16 048,03 грн.; - без індексації - 14 829,04 грн.. Разом з цим, суд першої інстанції залишив поза увагою вказаний факт, самостійно здійснив обрахунок суми одноразової грошової допомоги з порушенням норм чинного законодавства та вийшовши за межі адміністративного судочинства. Як наслідок суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку, що недоплата до загального розміру одноразової грошової допомоги становить 30 062,25 грн., що не відповідає вимогам нормативно-правових актів України, оскільки: згідно з пунктом 6 розділу VІ Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, установлених наказами на день звільнення; відповідно до абзацу 6 пункту 3 Порядку № 1078 одноразова допомога при виході на пенсію не відноситься до об`єктів індексації. Ураховуючи вищевикладене, Департаментом здійснено нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби поліції у повному обсязі та в установлений законодавством строк.

Щодо компенсації невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки.

Посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 видано ОСОБА_1 17.01.2017 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області. Таким чином, ОСОБА_1 , набув право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 17.01.2017 року. Тобто, позовна вимога щодо виплати компенсації як учаснику бойових дій за 2016 рік є передчасною, та такою, що не підлягає взагалі задоволенню.

Щодо виплати компенсації як учаснику бойових дій за 2017-2021 роки апелянт зазначив, що згідно з частиною першою статті 92 Закону № 580 поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Відповідно до ст. 93 Закону № 580 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

У період з 19.06.2017 року до 31.03.2021 року ОСОБА_1 не звертався до керівництва Департаменту з рапортами про надання додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, а чинним законодавством України не передбачено здійснення грошової компенсації у разі її не використання поліцейським.

Також, апелянт не згодний з обрахунком суду першої інстанції суми компенсації за невикористанні дні як учаснику бойових дій. За п. 6 розділу VІ Порядку № 260 виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. - по-друге, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів; - по-третє, відповідно до абзацу 6 пункту 3 Порядку № 1078 компенсація за невикористану відпустку не відноситься до об`єктів індексації. Таким чином, у разі задоволення позовних вимог в частині компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, вона повинна складати (без урахування компенсації за 2016 рік, оскільки така вимога є передчасною): - одноденний розмір грошового забезпечення = 494,30 грн. (14 829,04грн/30). - сума компенсації за 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки = 34 601,00 грн. (70днів*494,30грн.).

Також, апелянт не згодний з розміром середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення, який, на його думку, судом завищено.

Відповідачем 2 подано додаткові пояснення, в яких вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, у зв`язку з порушенням норм матеріального, процесуального права.

Також, відповідачем 2 подано заяву про розгляд справи без участі свого представника.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував позивач.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, відповідача 1, вивчив доводи апеляційної скарги, додаткові пояснення, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується рішенням комісії Національної поліції від 23.12.2016 року № 8/У/93 та посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 17.01.2017 року (т. 1 а.с. 7-8).

Наказом № 89 о/с від 26.03.2021 року позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. Стаж роботи в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби становить 25 років 07 місяців 17 днів (т. 1 а.с. 9).

Позивач 12.10.2021 року звернувся до відповідача із заявою про виплату йому не доплачених сум грошового забезпечення.

Листом № Д-2547/42-05ЦА/02-2021 від 17.11.2021 року відповідач фактично відмовив позивачу у виплаті цих видів грошового забезпечення (т. 1 а.с. 11-15).

Згідно довідки № 148 від 13.10.2021 року середньомісячне грошове забезпечення позивача - 17913,53 грн., середньоденне грошове забезпечення - 607,24 грн. (т. 1 а.с. 16).

Відповідно довідки про доходи № 41 від 31.03.2021 року нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за січень 2021 року складає 19478,97 грн. за лютий 2021 року складає 19779,03 грн. (т. 1 а.с. 34).

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2016 -2021 роки.

Позивач є учасником бойових дій, за час служби в ГУ ГП України позивачу не надавалися додаткові оплачувані відпустки та під час звільнення з військової служби не була виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Спірні ідносини врегульовано Законами України від 02.07.2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580), «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон 3551), «Про відпустки» від 5 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон № 504).

Закон №504 установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

За ст. 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.

Згідно статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

За ч. 1 статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За п. 12 ч. 1 статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Закон № 580-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

За ч.ч. 1, 3 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону № 580-VIII).

Поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (ч.ч. 1, 2 статті 92 Закону № 580-VIII).

Тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби (ч.ч. 1-4 статті 93 Закону № 580-VIII).

За ч.ч. 8-11 статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 року № 260 (далі - Порядок № 260).

За п. 8 розділу III Порядку № 260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, встановленому за основною (а не тимчасовою) штатною посадою на день вибуття у відпустку.

Згідно абз. 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2016 -2021 роки.

Водночас, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2016 -2021 роки в сумі 51008,16 грн.

Апеляційний суд зазначає, що розрахунок суми компенсації належить до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень і суд не вправі втручатися в дискреційні повноваження Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2016-2021 роки.

Щодо вимоги про виплату в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні.

За ст. 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Згідно п.2 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Таким чином, судом встановлено що позивач користується правом на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Щодо розрахунку одноразової грошової допомоги.

Судом першої інстанції помилково здійснено розрахунок одноразової грошової допомоги згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, затвердженому постановою КМУ № 100 від 8 лютого 1995 року.

Апеляційний суд зазначає, що розрахунок коштів для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції визначений пунктом 6 розділу VІ Порядку № 260, яким закріплено, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Крім того, розрахунок суми одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції належить до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень і суд не вправі втручатися в дискреційні повноваження Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Ураховуючи вищевикладене, станом на день звільнення місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 становило 14 829,04 грн (2500 грн (посадовий оклад) + 2200 грн (оклад за спеціальним званням) + 2350 грн (надбавка за стаж служби в поліції) + 2820 грн (надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції) + 250 грн (надбавка за службу в умовах режимних обмежень) + 4709,04 грн (премія)), що підтверджується довідкою ДВБ НПУ від 13.10.2021 № 148 (наявна в матеріалах справах). Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 становить 92 681 грн. 50 коп. (25 % місячного грошового забезпечення (14 829,04 грн.)*25 календарних років служби), яку загальним платіжним дорученням від 07.10.2021 № 1392 Департаментом виплачено ОСОБА_1 на картковий рахунок у розмірі 91 291,28 грн (військовий збір - 1 390,22 грн) в установлений нормативно-правовими актами п`ятиденний строк у повному обсязі.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078). Відповідно до абзацу 6 пункту 3 Порядку № 1078 до об`єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема цільова разова матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію, суми соціальних пільг, компенсації (крім виплат, визначених пунктом 2 цього Порядку), винагорода за підсумками роботи за рік тощо. Так, згідно з довідкою ДВБ НПУ від 13.10.2021 року № 148 місячне грошове забезпечення станом на день звільнення позивача (31.03.2021 року) становило: з індексацією - 16 048,03 грн.; - без індексації - 14 829,04 грн.. Разом з цим, суд першої інстанції залишив поза увагою вказаний факт, самостійно здійснив обрахунок суми одноразової грошової допомоги з порушенням норм чинного законодавства та вийшовши за межі адміністративного судочинства. Як наслідок суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку, що недоплата до загального розміру одноразової грошової допомоги становить 30 062,25 грн., що не відповідає вимогам нормативно-правових актів України, оскільки: згідно з пунктом 6 розділу VІ Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, установлених наказами на день звільнення; відповідно до абзацу 6 пункту 3 Порядку № 1078 одноразова допомога при виході на пенсію не відноситься до об`єктів індексації. Ураховуючи вищевикладене, Департаментом здійснено нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби поліції у повному обсязі та в установлений законодавством строк.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та на оздоровлення у 2021 році в розмірі 35827,06 грн.

За ч.ч. 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до п.13 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.

Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.

Таким чином, підставою для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення є відповідний наказ керівника органу поліції за рапортом поліцейського.

За матеріалами справи позивач не звертався у встановленому порядку у 2021 році з рапортом до відповідача про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, що й стверджує відповідач та не спростовано позивачем.

Таким чином, відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення у 2021 році, тому відсутні правові підстави, враховуючи вимоги Порядку № 260, для стягнення з відповідача на користь позивача вказаної допомоги.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення у 2021 році; зобов`язання Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України виплатити на користь позивача матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, на оздоровлення у 2021 році.

Щодо позовної вимоги про індексацію сум грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по листопад 2017 року.

За ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Цей Порядок затверджено відповідно до ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто з 7 листопада 2015 року (п. 8 Постанови).

Саме постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 затверджені схеми окладів поліцейських.

За ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно ст. 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ч. 5 ст. 2 вказаного Закону № 1282).

За ст. 4 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

За ч.ч. 1 та 2 ст. 5 Закону № 1262 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону №1262 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

За п. 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку № 1078).

За п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Отже, протягом спірного служби позивач як поліцейський мав право на індексацію грошового забезпечення.

В період з 07.11.2015 року по 19.06.2017 року позивач проходив службу в ГУ НП в Донецькій області.

За цей період часу позивач отримував грошове забезпечення в ГУ НП в Донецькій області, тому належним відповідачем щодо не проведення індексації грошового забезпечення в цей період є саме ГУ НП в Донецькій області.

З 07.07.2017 року по листопад 2017 року позивач проходив службу в ДВБ НП України, тому належним відповідачем щодо непроведення індексації грошового забезпечення в цей період є ДВБ НП України.

За матеріалами справи встановлено та не заперечується відповідачами під час проходження служби та на час звільнення з неї позивачу індексація грошового забезпечення щодо спірного періоду не нараховувалася та не виплачувалася, що призвело до порушення права позивача на належне грошове забезпечення.

Таким чином, позовна вимога про індексацію сум грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 19.06.2017 року в ГУ НП в Донецькій області, а з 07.07.2017 року листопад 2017 року в ДВБ НП України, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення судового рішення.

За ст. 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Згідно ч. 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2262 виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється, зокрема, Національною поліцією за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Апеляційний суд погоджує доводи апелянта, що Законом № 2262 не передбачено жодних строків для виплати такої одноразової допомоги і, відповідно, не передбачено жодної відповідальності, в тому числі у вигляді виплати середнього заробітку за весь час затримки такої виплати. Натомість, пунктом 8 розділу VІ Порядку № 260 закріплено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, яким врегульоване питання строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тому є нормативно-правовим актом, який підлягає до застосування у спірних правовідносинах. Таким чином, в даних правовідносинах пріоритетним є застосування норм, визначених Порядком № 260, які є спеціальними і прямо встановлюють строки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, а тому мають застосовуватись саме вони, а не загальні норми трудового законодавства.

Крім того, головним розпорядником бюджетних коштів є МВС, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Національна поліція, а ДВБ є одержувачем бюджетних коштів, які отримує безпосередньо від розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня та відповідального виконавця бюджетної програми - Національної поліції України.

Ураховуючи, що розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Національна поліція України, а Департамент є одержувачем бюджетних коштів та кошторисом Департаменту не передбачено видатки на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, після звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, а саме у квітні 2021 року, через систему дистанційного обслуговування клієнтів в електронному виді відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ДВБ НПУ до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України було надіслано інформаційну довідку про потребу в коштах на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським «станом на 01 квітня 2021 року», зокрема ОСОБА_1 у сумі 92 681,50 грн, що підтверджується зазначеною інформаційною довідкою (порядковий номер 2 довідки, наявна в матеріалах справи).

Згідно з випискою із системи дистанційного обслуговування клієнтів за 04.10.2021 року платіжним дорученням № 7143/368 (позиція 6) на контррахунок для пасивних рахунків, призначення: 2112 реєстр на відкриття асигнувань № 7143 КЕКВ 2112, з ДФЗБО НПУ надійшли кошти у сумі 16 678 300,00 грн. (виписка з СДО наявна в матеріалах справи). Таким чином, Департаментом проведено нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції в установлений пунктом 8 розділу ІІ Порядку № 260 строк, а саме 07.10.2021 року протягом п`яти робочих днів після надходження 04.10.2021 року цих коштів з Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, а тому відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про стягнення суми середньомісячного грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні 17913,53 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми середньомісячного грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню, оскільки відсутня протиправна бездіяльність з боку відповідача 1.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про задоволення позову щодо частини вимог, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, тому є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування, зміни рішення суду з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 200/18480/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати в частині вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення у 2021 році, середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення судового рішення;

- зобов`язання Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України виплатити на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, на оздоровлення у 2021 році, середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку з 31.03.2021 року по день ухвалення судового рішення у розмірі 17913,53 грн.;

- визнання протиправною бездіяльності Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо відмови виплатити у повному обсязі одноразову грошову допомогу та зобов`язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні.

Прийняти нову постанову в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 200/18480/21 - змінити в мотивувальній частині щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо відмови виплатити позивачу як учаснику бойових дій компенсації за невикористані відпустки 2016,2017, 2018, 2019, 2020, 2021 років, у розмірі 51008,16 грн., зобов`язання Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України виплатити на користь позивача як учаснику бойових дій компенсації за невикористані відпустки 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 років, у розмірі 51008, 16 грн.

Виключити в абзаці другому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 200/18480/21 фразу «у розмірі 51008,16 грн.,».

Виключити в абзаці четвертому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 200/18480/21 фразу «у розмірі 51008, 16 грн. (п`ятдесят одна тисяча вісім) гривень 16 копійок,».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Повний текст постанови складений 23 листопада 2022 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Г.М. Міронова

Е.Г. Казначеєв