ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2022 р. справа № 300/3444/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ; визнання протиправним та скасування наказу від 25.07.2022 за № 201 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу до списків військової частини НОМЕР_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки згідно вироку Івано-Франківського міського суду від 21.02.2020 по справі №344/2765/20 визнаний винуватим у вчиненні тяжкого злочину та засуджений до позбавлення волі. З цих підстав вважає протиправними дії щодо його призову на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 та наказ про його зарахування до особового складу до списків військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

15.09.2022 представником позивача подано суду клопотання про витребування доказів.

20.09.2022 судом постановлено ухвалу про витребування доказів.

20.09.2022 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання від 19.09.2022, в порядку статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, про залучення до участі у справі № 300/3444/22 співвідповідача.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 залучено до участі у справі № 300/3444/22 співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27.09.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що не здійснює призов громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період (а.с.60).

Військова частина НОМЕР_1 скористалась своїм правом на подання відзиву на позов, який надійшов на адресу суду 03.10.2022 (а.с.63-67). Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що у військової частини відсутні повноваження перевіряти та встановлювати наявність/відсутність судимості у військовослужбовців, які направлені для проходження військової служби.

17.10.2022 на адресу суду надійшов відзив на позов від ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.83-86). Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що жодних повідомлень, у тому числі судових рішень щодо ОСОБА_1 , військово-облікових документів військовозобов`язаного не надходило, також такої інформації не надавав і позивач на момент призову. Тому підстав для виключення ОСОБА_1 з військового обліку не було. Звертає увагу на те, що критерієм належності військовозобов`язаного є перебування в запасі а не на військовому обліку. Крім того, зазначив, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закон України "Про військовий обов`язок та військову службу" не містять обмежень щодо комплектування військовослужбовцями шляхом призову на військову службу під час мобілізації громадян України з числа осіб раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

18.10.2022 на адресу суду від ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог від 17.10.2022.

27.10.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 подано клопотання про залишення позовної заяви без руху.

Судом, після відкриття провадження у справі, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу - залишено без руху. Надано представнику позивача п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліку шляхом визначення змісту позовних вимог щодо одного із відповідачів в адміністративній справі - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

31.10.2022 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій, на виконання ухвали про залишення позову без руху, просить замінити первісного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 в задоволенні клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача у даній справі відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишено без розгляду. Постановлено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу - продовжити.

Представник позивача своїм правом на подання відповідей на відзиви відповідачів не скористався.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті, встановив таке.

ОСОБА_1 30.11.1994 звільнений з військової служби в запас та прийнятий на облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 24.02.1995 по звільненню в запас, що підтверджується записом №12 військового квитка позивача (а.с.10).

Згідно запису на сторінці 26 військового квитка позивача, 14.02.2000 військовозобов`язаний ОСОБА_1 знятий з військового обліку у зв`язку з вибуттям в Тисменицько-Тлумацький район та 25.02.2002 прийнятий на військовий облік військовозобов`язаних як такий, що до нового місця проживання в іншу місцевість не убував (а.с.10).

Вироком Івано-Франківського міського суду від 21.02.2020 по справі №344/2765/20 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, та з застосуванням ст.69 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки вісім днів. Відповідно до ст.72 КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_1 в строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення, перебування в Івано-Франківській УВП №12, в період з 02.08.2017 року, з моменту затримання, по 06.08.2018 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, у зв`язку з чим вважати покарання обвинуваченим відбутим (а.с.11-13).

Згідно рішення військово-лікарської комісії від 20.07.2022 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби, що підтверджується записом в обліковій картці (а.с.88).

25.07.2022 ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 до в/ч НОМЕР_1 та знятий з військового обліку військовозобов`язаних (а.с.42).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2022 за №201 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення (а.с.68).

Вважаючи, що згідно пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки згідно вироку Івано-Франківського міського суду від 21.02.2020 по справі №344/2765/20 визнаний винуватим у вчиненні тяжкого злочину та засуджений до позбавлення волі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Розділом ІІ Конституції України визначені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

При цьому, Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) мобілізація визначена як комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною другою статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

У відповідності до частин п`ятої та шостої статті 4 Закону №3543-ХІІ вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Частиною 4, п. 2 ч. 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, абз. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Згідно з п. 1 ст. 27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час i не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Статтею 32 Закону №2232-ХII визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Так, судом встановлено, що згідно з записом №12 розділу І сторінки №3 військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас 30.11.1994 та, відповідно до записів розділу VIII сторінки №26 військового квитка прийнятий на облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 24.02.1995 по звільненню в запас (а.с.8-10).

Відповідно до записів розділу VIII сторінки № 26 військового квитка та розділу "Відмітки про прийом і зняття (виключення) з військового обліку" облікової картки ОСОБА_1 , 14.02.2000 військовозобов`язаний знятий з військового обліку у зв`язку з вибуттям в Тисменицько-Тлумацький район та 25.02.2002 прийнятий на військовий облік військовозобов`язаних як такий, що до нового місця проживання в іншу місцевість не убував (а.с.88).

Як зазначалось судом вище, перебуваючи в запасі та пройшовши відповідну військово-лікарську комісію, 25.07.2022 ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 до в/ч НОМЕР_1 та знятий з військового обліку військовозобов`язаних (а.с.42).

Згідно з абз. 5 ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХII військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Отже, згідно вказаної норми поняття "військовозобов`язаний" не пов`язане з перебуванням особи на військовому обліку. Єдиним критерієм визначення особи військовозобов`язаною є перебування в запасі, а не на військовому обліку.

Відтак, суд зазначає, що на момент призову на військову служу під час мобілізації 25.07.2022, позивач підлягав призову, як військовозобов`язаний, який перебував в запасі.

Щодо доводів позивача про те, що згідно пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки згідно вироку Івано-Франківського міського суду від 21.02.2020 по справі №344/2765/20 визнаний винуватим у вчиненні тяжкого злочину та засуджений до позбавлення волі, то суд зазначає таке.

Відповідно до п.6 ч.6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які раніше засудженні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Згідно частин 5, 6 ст. 38 Закону №2232-XII органи досудового розслідування зобов`язані в семиденний строк повідомити районні (міські) військові комісаріати про призовників, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а суди - про призовників, кримінальні справи стосовно яких розглядаються судом, а також про вироки щодо призовників і військовозобов`язаних, які набрали законної сили. Посвiдчення про приписку призовників. військові квитки військовозобов`язаних, засуджених до позбавлення волі, обмеження волі або арешту, надсилаються судами до відповідних районних (міських) військових комісаріатів.

Підставою для виключення військовозобов`язаного з військового обліку за п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII є відповідне судове рішення та/або документи установ виконання покарань.

В ході судового розгляду не встановлено надходження таких повідомлень на адресу відповідача.

Більше того, не подавалась така інформація і самим позивачем.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на ту обставину, що наявність чи відсутність підстав для зняття позивача з військового обліку, не є предметом дослідження у даній справі, оскільки таких вимог позивачем не заявлено.

В той же час, як зазначалось судом вище, у ІНФОРМАЦІЯ_1 не було підстав не вчиняти дій щодо призову військовозобов`язаного ОСОБА_1 , який на той час перебував в запасі.

Як наслідок, у військової частини НОМЕР_1 виник обов`язок щодо видання наказу від 25.07.2022 за №201.

Слід також зазначити, що на позивача як на військовослужбовця поширюється дія Закону №2232-XII, статтею 4, якого встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу або прийняття громадян України на військову службу за контрактом. Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами. які мають судимість за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого ст. 111 КК України, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.

Отже, вказаний нормативний акт не містить застережень щодо комплектування військових формувань військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу під час мобілізації з числа осіб раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи те, що відповідачами належним чином обґрунтовано та підтверджено відповідними доказами правомірність дій та оскаржуваного наказу, то суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог та таких, що задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.