ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/19317/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 (головуючий суддя Агрикова О. В., судді Мальченко А. О., Чорногуз М. Г.) та ухвалу Господарського суду Київської області від 16.02.2022 (суддя Христенко О. О.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»

на дії державного виконавця Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі

за позовом Київської міської клінічної лікарні № 11 Дніпровського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»

про стягнення 37 024,28 грн

СУТЬ СПОРУ

1. Рішенням суду першої інстанції стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» (далі - ТОВ «Діамед») грошові кошти на користь Київської міської клінічної лікарні № 11 Дніпровського району м. Києва (далі - Київська міська клінічна лікарня № 11).

2. На примусове виконання вказаного судового рішення місцевим господарським судом видано наказ.

3. Старшим державним виконавцем Бузніцькою Тетяною Григорівною (далі - старший державний виконавець) Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Бородянський відділ ДВС) відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду першої інстанції та звернено стягнення на грошові кошти ТОВ «Діамед».

4. Вважаючи дії старшого державного виконавця зі звернення стягнення на грошові кошти неправомірними, ТОВ «Діамед» звернулося до суду зі скаргою.

5. Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції, у задоволенні скарги відмовлено. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Діамед» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

6. Верховний Суд відмовив в задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та скарги на дії державного виконавця

7. У листопаді 2017 року Київська міська клінічна лікарня № 11 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Діамед» про стягнення 37 968,98 грн, з яких: 10 330,67 грн заборгованості за фактичне користування приміщенням за лютий - квітень 2017 року, 15 544,34 грн - відшкодування вартості комунальних послуг за грудень 2016 року - квітень 2017 року, 12 093,97 грн заборгованості з відшкодування податку на землю за січень 2016 року - квітень 2017 року.

8. Рішенням Господарського суд Київської області від 31.05.2018 у справі №910/19317/17 позовні вимоги Київської міської клінічної лікарні № 11 задоволено повністю. Рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося.

9. 03.07.2018 на примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Київської області видано відповідний наказ.

10. Старшим державним виконавцем 02.07.2019 відкрито виконавче провадження № 59430526 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 03.07.2018 у справі № 910/19317/17.

11. 07.02.2022 ТОВ «Діамед» звернулося до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії старшого державного виконавця, в якій скаржник просив визнати неправомірним стягнення з рахунку ТОВ «Діамед» грошових коштів в сумі 131 461,34 грн, здійснене старшим державним виконавцем; зобов`язати старшого державного виконавця повернути грошові кошти в сумі 131 461, 34 грн на рахунок ТОВ «Діамед».

12. Вказана скарга мотивована тим, що ТОВ «Діамед» перебуває в стані припинення шляхом ліквідації за рішенням учасників юридичної особи, яке не передбачає правонаступництва, у зв`язку з чим скаржник вважає дії старшого державного виконавця щодо стягнення грошових коштів неправомірними.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

13. Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022, у задоволенні скарги ТОВ «Діамед» на дії старшого державного виконавця відмовлено.

14. Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що виконавче провадження з примусового виконання рішення місцевого господарського суду у цій справі (№ 910/19317/17) відбувається на підставі Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон про виконавче провадження), який не містить застережень або окремого порядку стягнення грошових коштів з боржника, що перебуває в процесі припинення за рішенням учасників такої юридичної особи.

15. Суди першої та апеляційної інстанцій також відхилили твердження боржника щодо того, що порядок стягнення грошових коштів у випадку ліквідації боржника врегульований виключно нормами Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У жовтні 2022 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед», в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 та ухвалу Господарського суду Київської області від 16.02.2022 і прийняти нове рішення, яким скаргу ТОВ «Діамед» на дії державного виконавця задовольнити в повному обсязі. Також скаржник просить стягнути витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

17. На обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Діамед» зазначає, що при добровільній ліквідації юридичної особи діють норми Цивільного кодексу України, які повно і всебічно регламентують вказану процедуру та порядок вчинення дій, в тому числі при наявності виконавчого провадження.

18. За твердженнями ТОВ «Діамед», виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебуває в стані ліквідації, здійснюється саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем згідно із Законом про виконавче провадження.

19. ТОВ «Діамед» вважає, що стягнення будь-яких коштів чи вчинення інших дій в межах виконавчого провадження після початку процедури ліквідації боржника є порушенням процедури ліквідації та може спричинити порушення прав інших кредиторів, у тому числі й колишніх працівників юридичної особи щодо стягнення невиплаченої заробітної плати, сплати податків тощо.

20. На думку ТОВ «Діамед», виконавче провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2018 у справі №910/19317/17 підлягає закінченню, наказ на примусове виконання вказаного рішення - переданню ліквідатору ТОВ «Діамед» для включення відповідних кредиторських вимог Київської міської клінічної лікарні № 11 у четверту чергу, а усі арешти в рамках вказаного виконавчого провадження мають бути зняті.

21. При цьому ТОВ «Діамед» посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13 (провадження № 14-111цс18), постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 822/2730/16, постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13, постанові Вищого адміністративного суду України від 15.06.2016 у справі № К/800/53033/15.

22. Крім того, ТОВ «Діамед» просить суд стягнути з Бородянського відділу ДВС витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 95 000,00 грн, з яких 40 000,00 грн - у суді першої інстанції, 30 000,00 грн - у суді апеляційної інстанції та 25 000,00 грн - у суді касаційної інстанції.

23. Старший державний виконавець направила відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

24. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

26. Згідно з частиною першою статті 74 Закону про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

27. Аналогічне право на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця закріплене в статті 339 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

28. Порядок примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, зокрема врегульовано Законом про виконавче провадження.

29. Згідно зі статтею 1 Закону про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

30. Пунктом 5 частини першої статті 2 Закону про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.

31. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону про виконавче провадження).

32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що старшим державним виконавцем 02.07.2019 відкрито виконавче провадження № 59430526 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 03.07.2018 року у справі № 910/19317/17.

33. У межах вищевказаного виконавчого провадження старшим державним виконавцем 11.07.2019 винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на рахунки ТОВ «Діамед».

34. Постановою Бородянського відділу ДВС від 13.11.2020 об`єднано виконавче провадження № 59430526 з іншими виконавчими провадженнями у зведене виконавче провадження № 63621742.

35. Відповідно до частини першої статті 18 Закону про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

36. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону про виконавче провадження).

37. Відповідно до пунктів 6, 7 частини третьої статті 18 Закону про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

38. Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону про виконавче провадження виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

39. Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частини перша та друга статті 52 Закону про виконавче провадження).

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Бородянським відділом ДВС до банку, в якому було відкрито рахунок ТОВ «Діамед», направлено платіжну вимогу від 17.01.2022 № 61190088 на загальну суму 131 461,34 грн, яка була виконана банком.

41. Відповідно до меморіального ордера від 25.01.2022 №М0125RW2YL з ТОВ «Діамед» стягнуто 131 461, 34 грн.

42. У подальшому розпорядженням від 26.01.2022 № 59430526 Бородянським відділом ДВС було перераховано стягувачу - Київській міській клінічній лікарні № 11 38 624,28 грн на виконання наказу Господарського суду Київської області від 03.07.2018 року у справі № 910/19317/17.

43. Постановою Бородянського відділу ДВС від 28.01.2022 виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 03.07.2018 № 910/19317/17 закінчено.

44. Звідси, старший державний виконавець вчинила виконавчі дії щодо звернення стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ «Діамед», в порядку, передбаченому статтею 52 Закону про виконавче провадження.

45. У касаційній скарзі ТОВ «Діамед», зокрема, стверджує, що виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебуває в стані ліквідації, має здійснюватися саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем відповідно до Закону про виконавче провадження.

46. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.11.2017 органом управління ТОВ «Діамед» прийнято рішення про припинення товариства та розпочато ліквідаційну процедуру, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

47. У подальшому відповідно до протоколу загальних зборів від 17.03.2020 № 17/03 уповноваженим органом управління ТОВ «Діамед» було прийнято рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи.

48. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Діамед», оформленим протоколом № 26/05 від 26.05.2021, вирішено припинити діяльність товариства шляхом його добровільної ліквідації відповідно до чинного законодавства України у зв`язку зі складним фінансовим становищем.

49. Частиною першою статті 39 Закону про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

50. Відповідно до частини першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Діамед» знаходиться в стані припинення, тобто процедура ліквідації вказаного товариства є незавершеною.

52. Таким чином, як на момент вчинення старшим державним виконавцем виконавчих дій зі звернення стягнення на кошти ТОВ «Діамед», так і на момент розгляду судами попередніх інстанцій скарги ТОВ «Діамед», останнє не було припинене.

53. Звідси, були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження з підстави припинення юридичної особи-боржника.

54. Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи № 910/19317/17 за скаргою ТОВ «Діамед» на дії старшого державного виконавця дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вказаної скарги.

55. На обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Діамед» посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13 (провадження № 14-111цс18), постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 822/2730/16, постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13, постанові Вищого адміністративного суду України від 15.06.2016 у справі № К/800/53033/15.

56. З цього приводу колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.

57. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13 (провадження № 14-111цс18) зазначила, що стягнення заборгованості з юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, поза межами встановленої Законом ліквідаційної процедури, зокрема й державним виконавцем у порядку Закону України «Про виконавче провадження», могло надати перевагу одній особі над іншими, вимоги яких підлягають задоволенню в першу чергу. Тобто, незакінчення виконавчого провадження після початку процедури ліквідації боржника та ненадіслання виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) було порушенням процедури ліквідації та могло спричинити порушення прав інших кредиторів, у тому числі й колишніх працівників юридичної особи-банкрута щодо стягнення невиплаченої заробітної плати. З наведеного вище слід дійти висновку, що виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла на час ухвалення судового рішення у цій справі.

58. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13.

59. У вказаних справах № 487/3335/13 та № 818/8714/13 Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд України відповідно викладали висновки щодо застосування норм Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон про виконавче провадження 1999 року).

60. 05.10.2016 набув чинності Закон про виконавче провадження, яким було визнано такими, що втратив чинність Закон про виконавче провадження 1999 року.

61. Так, у частинах першій та другій статті 67 Закону про виконавче провадження 1999 року було зазначено, що у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

62. Звідси Закону про виконавче провадження 1999 року дійсно передбачав закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) у разі добровільної ліквідації юридичної особи - боржника.

63. Натомість, Закон про виконавче провадження, яким, як вже зазначалося, визнано таким, що втратив чинність Закон про виконавче провадження 1999 року, не встановлює спеціального порядку примусового виконання рішень щодо боржника-юридичної особи, яка перебуває у стані припинення за рішенням власників (учасників) такої юридичної особи.

64. Натомість, Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» в статті 1 передбачає, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців

65. Звідси суд касаційної інстанції зазначає, що наведені ТОВ «Діамед» у касаційній скарзі висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13 (провадження № 14-111цс18) та постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13, не підлягають врахуванню при розгляді даної справи, оскільки вони зроблені щодо застосування норм Закону про виконавче провадження 1999 року, який втратив чинність ще до виникнення спірних правовідносин у справі № 910/19317/17, а значить до них застосовуватися не може.

66. Крім того, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин і правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 822/2730/16, оскільки вони стосуються порядку стягнення податкового боргу з юридичної особи, що ліквідується, за позовом державної податкової інспекції, поданого до суду після початку ліквідаційної процедури. Це судове рішення суду касаційної інстанції не містить жодних висновків щодо застосування норм Закону про виконавче провадження в процедурі ліквідації юридичної особи, не пов`язаної з її банкрутством.

67. Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає про безпідставність посилань ТОВ «Діамед» на постанову Вищого адміністративного суду України від 15.06.2016 у справі № К/800/53033/15, оскільки відповідно до змісту частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахуванню підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду.

68. Ураховуючи викладене, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги і відсутності підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. За змістом частин першої, третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

70. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

71. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

72. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ТОВ «Діамед» необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

73. Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

74. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

75. За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

76. На обґрунтування відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Діамед» надано акт наданих послуг від 11.10.2022 № 1 на суму 95 000,00 грн.

77. Разом з тим, з огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ТОВ «Діамед» без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 та ухвалу Господарського суду Київської області від 16.02.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Є. В. Краснов

Г. М. Мачульський