Справа № 487/2274/22

Провадження № 1-кс/487/2508/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2022 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 13.06.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022150010000221, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 13.06.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022150010000221, про продовження на 60 днів запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 13.10.2022 року було застосовано до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.11.2022 року включно без можливості внесення застави. До закінчення дії ухвали слідчого судді, неможливо завершити досудове слідство у даному кримінальному провадженні у зв`язку із необхідністю проведення значної кількості слідчих та процесуальних дій, проведення та завершення яких потребує додаткового часу. Крім того, наявні при обрані запобіжного заходу ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, не досягне своєї мети по забезпеченню виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні.

Захисник у судовому засідання проти задоволення клопотання заперечував у зв`язку із необґрунтованістю, безпідставністю та невмотивованістю поданого клопотання, його невідповідністю нормам КПК України; необґрунтованістю та недоведеністю підозри, відсутністю доказів на підтвердження вини підозрюваної; відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 111 КК України, що, на думку захисту, підтверджується наданими ОСОБА_5 у судовому засіданні поясненнями; недоведеністю продовження існування ризиків на теперішній час; недоведеністю неможливості застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу. З урахуванням викладеного та належної процесуальної поведінки підозрюваної, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання та змінити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрювана ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала свого захисника; зазначила, що не вважає себе винною; вказала, що ризики, зазначені стороною обвинувачення, є безпідставними; просила врахувати дані щодо її особи та змінити запобіжний захід, на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 13.06.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022150010000221, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон) Державна кримінально-виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Частиною 1 ст. 6 вказаного Закону Державна кримінально-виконавча служба України здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори є правоохоронними органами.

З огляду на це, ОСОБА_5 , будучи посадовою особою Управління забезпечення діяльності у південному регіоні Департаменту з питань виконання покарань Міністерства юстиції України, яке входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України та здійснюючи правозастосовні та правоохоронні функції, є працівником правоохоронного органу.

Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями ст.ст. 1 та 2 Основного Закону України Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької, Луганської, Херсонської, Миколаївської, Запорізької, Харківської, Сумської, Чернігівської областей відноситься до території України.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907, IV Женевською конвенцією 1949, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Статтею 42 Додатку до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни, 1907 року, визначено, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.

Відповідно до Женевських конвенцій 1949 будь-які протиріччя, які виникають між двома державами і призводять до втручання збройних сил, є збройним конфліктом у розумінні статті 2, навіть якщо одна зі сторін конфлікту заперечує існування стану війни. При цьому не має значення, скільки триває конфлікт, або скільки нападів мало місце.

В той же час, 24.02.2022, військовослужбовці ЗС РФ на виконання наказу головного командувача РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України, здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, чим вчинили дії, спрямовані на зміну меж території та державного кордону України, в порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

З огляду на викладене, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, з 05:30год. 24.02.2022 на території України було введено воєнний стан, який Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 (затверджено Законом України №2119-IX від 15.03.2022), №259/2022 від 18.04.2022 (затверджено Законом України №2212-IX від 21.04.2022), №341/2022 від 17.05.2022 (затверджено Законом України №2263-IX від 22.05.2022), № 573/2022 від 12.08.2022 (затверджено Законом України №2500-IX від 15.08.2022) продовжено до 21.11.2022.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Херсонської області, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами, що підтверджується Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 (зі змінами та доповненнями), представниками РФ з числа своїх громадян та місцевого населення Херсонської області були сформовані підрозділи силового блоку, які виконують функції правоохоронних органів, тим самим вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Разом з тим, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, будучи службовцем Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, з ідеологічних та корисливих мотивів, переслідуючи мету заподіяння шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, умисно вирішила сприяти підривній діяльності РФ у період воєнного стану, тобто передбачала, усвідомлювала характер своїх суспільно небезпечних дій і бажала настання суспільно небезпечних наслідків.

Так, громадянка України ОСОБА_5 , підтримуючи товариські відносини із ОСОБА_7 , яка проживає у м. Херсон (раніше перебувала на посаді начальника відділу по роботі з персоналом Державної установи «Дар`ївська виправна колонія № 10»), з березня 2022 року до 18 серпня 2022 року, більш точної дати у ході досудового розслідування не установлено, здійснювала із останньою спілкування використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 за допомогою месенджерів «Telegram» та «Whatsapp».

При цьому, під час спілкування із ОСОБА_7 , а також іншими своїми знайомими, які проживають у м. Херсон, зокрема, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що Херсонська область є тимчасово окупованою територію російською федерацією, ОСОБА_5 неодноразово висловлювала своє прихильне ставлення до окупаційної влади та окремих її представників.

При цьому, 21.06.2022 об 11 годині 44 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на надання допомоги іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, використовуючи месенджер «Telegram», надала користувачу з прив`язаним номером мобільного телефону НОМЕР_2 з ідентифікатором «Двк-10 ОСОБА_7 », тобто ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що остання з 31.05.2022 припинила трудові відносини з ДКВС України, та у червні 2022 року, але не пізніше 10.06.2022, більш точної дати у ході досудового розслідування не установлено, добровільно зайняла в незаконному правоохоронному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, посаду начальника відділу кадрів Управління служби виконання покарань по Херсонській області, після чого остання розпочала виконувати вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації рф на вищевказаній посаді, інформацію щодо персональних даних, місця проживання з прив`язкою до місцевості та приблизної адреси проживання, особистих номерів мобільних телефонів, адрес електронної пошти патріотично налаштованих працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які раніше проходили службу в установах Херсонської та Миколаївської областей та покинули вказані території у зв`язку із їх тимчасовою окупацією російською федерацією.

Крім того, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на надання допомоги іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, використовуючи месенджер «Telegram», 11.07.2022 о 13 год 43 хв шляхом направлення фотознімку документу у формі довідки користувачу з прив`язаним номером мобільного телефону НОМЕР_2 з ідентифікатором «Двк-10 ОСОБА_7 », надала інформацію щодо проходження військової служби у військовій частині Національної гвардії України патріотично налаштованого працівника Державної кримінально-виконавчої служби України, який раніше проходив службу в установі Херсонської області та покинув вказані території у зв`язку із їх тимчасовою окупацією російською федерацією та близькі родичі якого залишились на зазначених територіях.

Таким чином, за викладених обставин, внаслідок здійснення діяльності щодо передачі представнику незаконного правоохоронного органу, а саме Управління служби виконання по карань по Херсонській області, особистих та інших даних окремих патріотично налаштованих громадян України ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме: у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України; наданні іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.

18.08.2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 111 КК України, а саме: у державні зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: наданні іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.

19.08.2022 року ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва було застосовано до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» без можливості внесення застави строком до 16.10.2022 року включно.

31.08.2022 року ухвалою Миколаївського апеляційного суду залишено без змін зазначену вище ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 19.08.2022 року.

Постановою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_9 від 12.10.2022 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 13.06.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022150010000221, до трьох місяців, тобто до 18.11.2022 року.

13.10.2022 року ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва було продовжено до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» без можливості внесення застави строком до 18.11.2022 року включно.

27.10.2022 року ухвалою Миколаївського апеляційного суду залишено без змін зазначену вище ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 13.10.2022 року.

18.11.2022 року ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 13.06.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022150010000221, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, до п`яти місяців, а саме: до 18.01.2023 року включно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Обґрунтованість підозривідносно ОСОБА_5 підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема, даними: протоколу про хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем №64/688 від 09.08.2022. Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_5 установлено, що остання використовуючи месенджер «Telegram», надала користувачу з прив`язаним номером мобільного телефону НОМЕР_2 з ідентифікатором «Двк-10 ОСОБА_7 », тобто ОСОБА_7 , яка перебуває на посаді начальника відділу кадрів Управління служби виконання покарань по Херсонській області у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території та виконує вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації РФ на вищевказаній посаді, шляхом направлення фотознімків документу «список працівників із окупованих територій», інформацію щодо персональних даних, місця проживання з прив`язкою до місцевості та приблизної адреси проживання, особистих номерів мобільних телефонів, адрес електронної пошти патріотично налаштованих працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які раніше проходили службу в установах Херсонської та Миколаївської областей та покинули вказані території у зв`язку із їх тимчасовою окупацією Російською Федерацією; протоколу про хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем №64/688 від 09.08.2022 року. ОСОБА_5 , використовуючи месенджер «Telegram», 11.07.2022 надала користувачу з прив`язаним номером мобільного телефону НОМЕР_2 з ідентифікатором «Двк-10 ОСОБА_7 », тобто ОСОБА_7 , яка перебуває на посаді начальника відділу кадрів Управління служби виконання покарань по Херсонській області у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території та виконує вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації РФ на вищевказаній посаді, шляхом направлення фотознімку документу, а саме довідки, інформацію щодо проходження військової служби у військовій частині Національної гвардії України патріотично налаштованого працівника Державної кримінально-виконавчої служби України, який раніше проходив службу в установі Херсонської області та покинув вказані території у зв`язку із їх тимчасовою окупацією Російською Федерацією та близькі родичі якого залишились на зазначених територіях; протоколу обшуку від 18.08.2022, проведеного за місцем проживання ОСОБА_5 , у ході проведеного якого виявлено оригінал довідки з інформацію щодо проходження військової служби у військовій частині Національної гвардії України патріотично налаштованого працівника Державної кримінально-виконавчої служби України, який раніше проходив службу в установі Херсонської області та покинув вказані території у зв`язку із їх тимчасовою окупацією Російською Федерацією та близькі родичі якого залишились на зазначених територіях. Також, у мобільному телефоні, яким користується ОСОБА_5 виявлено листування з вищевказаними особами щодо обставин, які є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні; протоколу допиту свідка начальника відділу по роботі з персоналом ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» ОСОБА_10 від 18.08.2022 року; протоколу допиту свідка заступника начальника управління начальника відділу організаційно-штатної роботи Служби персоналу (на правах управління) Департаменту з питань виконання кримінальних покарань ОСОБА_11 від 26.09.2022; протоколу допиту свідка начальника управління (керівник служби) Служби персоналу (на правах управління) Департаменту з питань виконання кримінальних покарань ОСОБА_12 від 26.09.2022; відповіді Департаменту з питань виконання покарань на запит у порядку ст. 93 КПК України, відповідно до якого заступник начальника відділу організаційно-штатної роботи Служби персоналу (на правах управління) Департаменту ОСОБА_5 не мала доступу до інформації про утворення дільниць для тримання військовополонених та посадовими обов`язками не визначено завдань та функцій для роботи з військовополоненими (лист від 21.10.2022 №19-11229/ТЩ/ВС); протоколу огляду вилученого 18.08.2022 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме в квартирі АДРЕСА_1 , який належить та яким користувалась ОСОБА_5 від 19.09.2022; протоколу допиту свідка колишнього працівника ДУ «Дар`ївська виправна колонія №10» ОСОБА_13 від 25.10.2022 року; протоколу допиту свідка колишнього працівника ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» ОСОБА_14 від 25.10.2022 року; протоколу допиту свідка військовослужбовця, колишнього працівника ДУ «Дар`ївська виправна колонія №10» ОСОБА_15 від 25.10.2022 року; протоколу допиту свідка начальника управління забезпечення діяльності у південному регіоні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань ОСОБА_16 від 19.10.2022 року; протоколу огляду вилученого 18.08.2022 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме в квартирі АДРЕСА_2 мобільного телефону «Iphone 7» золотистого кольору, IMEI: НОМЕР_3 , з сім-карткою ПрАТ «ВФ України» № НОМЕР_1 , який належить та яким користувалась ОСОБА_5 .

Ці дані здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 могла вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.

З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Тому доводи сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, є безпідставними.

Згідно ст.197КПК України,строк діїухвали слідчогосудді,суду протримання підвартою абопродовження строкутримання підвартою неможе перевищуватишістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Строк триманняпід вартоюможе бутипродовжений слідчимсуддею вмежах строкудосудового розслідуванняв порядку,передбаченому цимКодексом.Сукупний строктримання підвартою підозрюваного,обвинуваченого підчас досудовогорозслідування неповинен перевищувати: 1)шести місяців-у кримінальномупровадженні щодозлочинів невеликоїабо середньоїтяжкості; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

За змістом частин 1 та 2 ст. 199 КПК України,клопотання пропродовження строкутримання підвартою маєправо податипрокурор,слідчий запогодженням зпрокурором непізніше ніжза п`ятьднів дозакінчення діїпопередньої ухвалипро триманняпід вартою. 2. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Відповідно доч.3ст.199КПК України,клопотання пропродовження строкутримання підвартою,крім відомостей,зазначених устатті 184КПК України,повинно містити: 1)виклад обставин,які свідчатьпро те,що заявленийризик незменшився абоз`явилися новіризики,які виправдовуютьтримання особипід вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України прокурором доведено обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, визначені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та виправдовують тримання особи під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).

Згідно ч. 2 ст. 111 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавленням волі, з конфіскацію майна.

Згідно обґрунтованої підозри ОСОБА_5 систематично спілкується із особами, які перебувають на тимчасово окупованій Російською Федерацією території та, як слідує із матеріалів кримінального провадження, із особами, які перебувають на посадах у незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території. Відповідно є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду саме на непідконтрольній території. При цьому розраховувати на одержання засобів для існування (заробітку) на непідконтрольній території вона може лише за умови співпраці з окупаційними військами та владою. Крім того, у зв`язку із інкримінованими злочинними діями ОСОБА_5 в інтересах Російської Федерації остання має можливість переховуватись на території держави агресора. Разом з тим, в Україні, не дивлячись на воєнний стан, не діє заборона щодо перетину державного кордону жінками, відповідно ОСОБА_5 має можливість виїхати за кордон та скористатись пільгами та наданими європейськими країнами можливостями для біженців для подальшого перебування за кордоном та уникненням кримінальної відповідальності.

Отже, з урахуванням наведених обставин обґрунтованої підозри за ч. 2 ст. 111 КК України, а також враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрювана може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а тому продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також прокурором у судовому засіданні доведено, що продовження існування ризику, передбачений пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків у даному кримінальному провадженні. В ході досудового розслідування, серед іншого, було допитано в якості свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Також, під час вирішення питання щодо продовження строку досудового розслудвання даного кримінального провадження стороною обвинувачення обґрунтована необхідність додаткового допиту свідка ОСОБА_10 ; а також допиту в якості свідків ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; встановлення місцезнаходження та допиту як свідків у кримінальному провадженні 6 осіб зі списку, який, за версією сторони обвинувачення, був переданий ОСОБА_5 ОСОБА_7 . За змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки не будучи обмеженою у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_5 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Крім того, доведено продовження наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за даними обґрунтованої підозри систематично спілкується із особами, які перебувають на тимчасово окупованій Російською Федерацією території та, як слідує із матеріалів кримінального провадження, із особами, які перебувають на посадах у незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також беручи до уваги, що кримінальне правопорушення було припинено не з власної волі підозрюваної, а співробітниками правоохоронного органу, що, з урахуванням даних про особу підозрюваної, свідчить про можливість, у разі не застосування відповідних обмежень, продовження та повторення протиправної поведінки шляхом вчинення інших кримінальних правопорушень, в тому числі, передбачених ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність).

У пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, в разі визнання винуватою у вчиненні якого підозрюваній загрожує покарання у вигляді позбавлення воліна строкп`ятнадцять роківабо довічнепозбавленням волі,з конфіскаціюмайна. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров`я підозрюваної ОСОБА_5 , яка народилася у 1980 році; на обліку за станом здоров`я не перебуває, інвалідність не встановлювалась. Згідно проведеного 18.11.2022 року медичного обстеження ОСОБА_5 госпіталізації не потребує, за станом здоров`я може приймати участь у судових засіданнях. Крім того, слідчим суддею враховуються: міцність соціальних зв`язків підозрюваної в місці її постійного проживання, а саме: ОСОБА_5 заміжня, має двох дітей 2003 та 2009 року народження, які мешкають разом з нею та чоловіком за постійним місцем мешкання у місті Одесі. ОСОБА_5 працює на посаді заступника начальника відділу організаційно-штатної роботи Служби персоналу (на правах управління) Департаменту з питань виконання кримінальних покарань. Повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення ОСОБА_5 не має, раніше не засуджувалася.

Згідно п.2ч.3ст.199КПК Українислідчим уклопотанні тапрокурором доведенообставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Так, до закінченнядії попередньоїухвали протримання підвартою неможливо завершити досудове слідство у даному кримінальному провадженні у зв`язку із необхідністю проведення значної кількості процесуальних дій, зокрема, необхідно: провести призначену 06.10.2022 постановою слідчого комп`ютерно-технічну експертизу за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів», висновок якої долучити до матеріалів кримінального провадження; додатково допитати як свідка начальника відділу по роботі з персоналом ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» ОСОБА_10 ; допитати як свідка заступника начальника управління забезпечення діяльності у південному регіоні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань ОСОБА_17 ; допитати як свідка начальника сектору з питань контролю за виконанням судових рішень по південному регіону управління забезпечення діяльності у південному регіоні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань ОСОБА_18 ; допитати як свідка начальника відділу обліку, розподілу та переведення засуджених осіб Управління контролю за виконанням судових рішень Департаменту з питань виконання кримінальних покарань ОСОБА_19 ; отримати процесуальні документи за результатами виконання постанов про проведення процесуальних дій на іншій території від 21.10.2022 та 25.10.2022 року; встановити місцезнаходження та допитати як свідків у кримінальному провадженні 6 осіб зі списку, який був переданий ОСОБА_5 ОСОБА_7 ; у встановленому законом порядку розсекретити матеріали, які стали підставам для проведення негласних слідчих (розшукових) дій; отримати відповідь на запит в порядку ст. 93 КПК України із Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо організації та порядку збору інформації про утворені дільниці для військовополонених в установах виконання покарань, а також її передачі працівникам Департаменту та іншим підприємствам, установам та організаціям; отримати відповідь на запит в порядку ст. 93 КПК України із Державної міграційної служби України відомостей щодо отримання паспорту громадянина України, дозвільних документів для виїзду за межі території України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон) особи на ім`я ОСОБА_20 або ОСОБА_21 ; після отримання зазначеної вище інформації встановити місцезнаходження вказаної особи та допитати як свідка у кримінальному провадженні; на підставі зібраних доказів та з`ясованих фактичних обставин кримінального правопорушення, за наявності відповідних правових підстав, повідомити про остаточну підозру ОСОБА_5 та іншим можливим особам, яких допитати за обставинами повідомленої підозри; провести інші слідчі (розшукові) дії направлені на встановлення об`єктивних обставин кримінального провадження, необхідність у яких може виникнути за наслідками проведення вищезазначених процесуальних дій; виконати, за наявності відповідних правових підстав, вимоги ст.ст. 290, 291, 293 КПК України з підозрюваними і захисниками та надати їм достатньо часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, оскільки згідно ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється до дня звернення до суду з обвинувальним актом; скласти та направити до суду, за наявності відповідних правових підстав, обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.

Отримані в результаті вищезазначених слідчих і процесуальних дій докази будуть використані для підтвердження або спростування вини підозрюваної, а тому мають важливе значення для закінчення досудового розслідування та подальшого судового розгляду.

Закінчення досудового розслідування в межах строків, визначених п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, є неможливим внаслідок особливої складності кримінального провадження, з об`єктивних причин, обумовлених специфікою процесуальних дій, необхідних для забезпечення належної якості досудового розслідування.

Згідно ч. 2 ст. ст. 2951 КПК України, слідчий, прокурор зобов`язані зазначити у відповідному клопотанні найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування.

З наведено слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні обґрунтування вбачається, що найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування для проведення та завершення процесуальних дій, складає п`ять місяців з моменту повідомлення про підозру. Згідно ч. 3 ст. 294 КПК України такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 КПК України, лише слідчим суддею.

Згідно ч. 5 ст. 36 КПК України, Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», підслідність кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території, визначається Генеральним прокурором або першим заступником чи заступником Генерального прокурора, який виконує обов`язки Генерального прокурора. Матеріали досудового розслідування щодо кримінальних правопорушень, кримінальні провадження щодо яких знаходяться на стадії досудового розслідування, повинні бути передані у розумний строк органам досудового розслідування, визначеним Генеральним прокурором або першим заступником чи заступником Генерального прокурора, який виконує обов`язки Генерального прокурора.

За змістом постанови виконувача обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_22 від 20.07.2022 року про визначення підслідності кримінального провадження встановлено, що Миколаївською обласної прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №62022150010000221 від 13.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному проваджені здійснюється за фактом добровільного зайняття посад громадянами України працівниками Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території Херсонської області. Згідно з ч. 2 ст. 216 КПК України, слідчі органи безпеки здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених статтею 111-1 КК України. Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України, досудове розслідування вказаного кримінального правопорушення повинно здійснюватися слідчими Головного управління Служби безпеки України у Херсонській області. Однак, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону «Про правовий режим воєнного стану, в України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії в подальшому було продовжено. Згідно з переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані), який затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 року (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №138 від 29.06.2022 року), до таких територій відноситься, у тому числі, Херсонська міська територіальна громада, на території якої знаходиться Головне управління Служби безпеки України у Херсонській області. Оскільки територія Херсонської міської територіальної громади на даний час (постанова приймалась 20.07.2022 року) перебуває в тимчасовій окупації, це свідчить про наявність об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійснення ним ефективного досудового розслідування в умовах воєнного стану. У зв`язку з чим, з посиланням на норми ст.ст. 2, 7, 9, 28, 36, 110 КПК України та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначено підслідність кримінального провадження №62022150010000221 від 13.06.2022 року за слідчими першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві. Здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №62022150010000221 доручено прокурорам Миколаївської обласної прокуратури.

Отже, твердження сторони захисту про неправомірність здійснення досудового розслідування слідчими першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, є безпідставними.

Як зазначалось раніше, 18.08.2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 111 КК України, а саме: у державні зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: наданні іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Статтею 115 КПК України (частина 1) передбачено, що строки, встановлені КПК України, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.

Згідно ч. 4 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Отже, з системного аналізу норм п. 4 ч. 3 ст. 219 та ч.ч. 1, 4 ст. 115 КПК України, вбачається, що в даному кримінальному провадженні строк досудового розслідування підлягає обчисленню місяцями та закінчується у відповідне число останнього місяця.

Постановою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_9 від 12.10.2022 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 13.06.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022150010000221, до трьох місяців, тобто до 18.11.2022 року.

З огляду на викладене, твердження сторони захисту про закінчення строку досудового розслідування на момент розгляду клопотання, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

18.11.2022 року ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 13.06.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022150010000221, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, до п`яти місяців, а саме: до 18.01.2023 року включно.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України, строк діїухвали слідчогосудді,суду протримання підвартою абопродовження строкутримання підвартою неможе перевищуватишістдесяти днів. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку (ч. 3 ст. 115 КК України).

13.10.2022 року ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва, залишеною без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27.10.2022 року, було продовжено до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» без можливості внесення застави строком до 18.11.2022 року включно. Отже, твердження сторони захисту про закінчення строку дії ухвали про продовження застосування до підозрюваної запобіжного заходу на момент розгляду клопотання є необґрунтованими, оскільки при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу до ОСОБА_5 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення її належної процесуальної поведінки. Маючи в силу досвіду, набутого внаслідок роботи в правоохоронному органі (Державна кримінально-виконавча служба України), ОСОБА_5 також обізнана про порядок доказування, збирання та оцінки доказів у кримінальному провадженні. Як наслідок, вона обізнана про способи протидії розслідуванню, в т.ч. шляхом проведення заходів, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню (оперативно-розшукові заходи). Враховуючи вищевикладене, є достатньо підстав вважати, що підозрювана ОСОБА_5 може продовжувати негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження, а незастосування до неї такого виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, не забезпечить виконання покладених на неї процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Незастосування такого запобіжного заходу буде сприяти зміцненню «негативного» авторитету ОСОБА_5 та утворенню у суспільства оманливого уявлення щодо стану та перспектив цього розслідування та в свою чергу утворювати передумови для здійснення незаконних дій іншими особами. За вказаних вище обставин, обраний щодо обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченої та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію її належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу на більш м`який, на чому наголошувала сторона захисту, на даній стадії кримінального провадження відсутні.

Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 111 КПК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою (ч. 6 ст. 176 КПК України).

Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме: у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України; наданні іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану, беручи до уваги дані про особу підозрюваної, характер протиправних дій, у скоєнні яких підозрюється ОСОБА_5 та вагомість доказів на обґрунтування підозри з точки зору об`єктивного спостерігача, слідчий суддя не вбачає правових підстав для призначення альтернативного запобіжного заходу та визначення розміру застави.

Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_5 в межах строку досудового слідства підлягає задоволенню, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено, що заявлені ризики не зменшилися та не перестали існувати, а також доведено наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та виправдовують подальше тримання підозрюваної під вартою. Заперечення, надані стороною захисту, зазначеного висновку суду не спростовують з наведених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 186, 193, 194, 197, 199, 376 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 13.06.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022150010000221, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, задовольнити.

Продовжити відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» без можливості внесення застави строком до 16.01.2023 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголошено 23.11.2022 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1