Справа № 139/587/20

Провадження №11-кп/801/1096/2022

Категорія: 227

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

законного представника обвинуваченого ОСОБА_9

потерпілої ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12018020000000332, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 10.08.2020 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, студента Вінницького національного аграрного університету (ВНАУ), неодруженого, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

Зміст судового рішення.

Вироком Мурованокуриловецькогорайонного судуВінницької областівід 07травня 2021року ОСОБА_8 визнановинним увчиненні кримінальногоправопорушення (злочину),передбаченого ч.2ст.286КК Українита призначенопокарання увиді позбавленняволі настрок 3(три)роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75, 76, 104 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено питання процесуальних витрат.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Судом установлено, що неповнолітній ОСОБА_8 близько 01 години 30 хвилин 10 серпня 2020 року не маючи посвідчення водія відповідної категорії та навиків керування транспортними засобами, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно несправним мотоциклом «Спарк SP110C-2W», без номерних знаків, який не був зареєстрований в установленому законом порядку та експлуатація якого заборонена через несправності гальмівної та ходової частин транспортного засобу, рухаючись із пасажиром без мотошолому автодорогою від села Попелюхи до села Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району Вінницької області за межами населених пунктів в районі заокруглення дороги в момент виникнення небезпеки для руху - появи в його полі зору тварин, які знаходились на проїзній частині дороги, та яких він об`єктивно міг виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого не впорався із керуванням та допустив виїзд на узбіччя із подальшим наїздом на дерево.

Дії водія ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 2.1 «а», п. 2.3 «а», «г» і «д», п. 2.9 «а», п. 10.1, п. 12.3, п. 31.4.1 «а», п. 31.4.5 «а» Правил дорожнього рухуУкраїни.

Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п. 12.3.Правил дорожнього рухуУкраїни знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди - виїздом за межі проїзної частини дороги із послідуючим наїздом на перешкоду у вигляді дерева.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла «Спарк SP110C-2W» - ОСОБА_11 - отримала тілесні ушкодження, які у сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням її смерті на місці пригоди.

Таким чином ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що їх подала.

В апеляційнійскарзі прокурорау кримінальномупровадженні прокурора відділу Вінницькоїобласної прокуратури ОСОБА_6 ставиться питанняпро скасуваннявироку Мурованокуриловецькогорайонного судуВінницької областівід 07травня 2021року в частині призначеного покарання, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку на наявність таких пом`якшуючих покарання обставин ОСОБА_8 , як щире каяття та часткове визнання вини.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при призначенні ОСОБА_8 покарання, не в повній мірі врахував загальні підстави призначення покарання згідно ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані обвинуваченого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання і призначив йому покарання, яке за своєю м`якістю є явно несправедливим, не є достатнім для його виправлення, оскільки обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, а також суд першої інстанції безпідставно врахував пом`якшуючі обставини щире каяття та часткове визнання вини.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та просив її задовольнити в повному об`ємі.

Обвинувачений ОСОБА_8 ,його захисник-адвокат ОСОБА_7 та законнийпредставник ОСОБА_9 заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.

Потерпіла ОСОБА_10 заперечила проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просила суд суворо не карати обвинуваченого та не позбавляти його волі.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, яким суд надав вірну оцінку.

Водночас наведені в апеляційній скарзі прокурора порушення судом закону України в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, апеляційний суд вважає обґрунтованими.

Згідно ст. 50 КК України рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, а також роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні суворо додержуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та iндивiдуалiзацiї покарання.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму ВСУ № 7, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як видноз вироку,при призначенніобвинуваченому покараннясуд невиконав вимогиназваного законута вирішуючипитання щодопокарання,не вповній міріврахував ступіньтяжкості скоєногокримінального правопорушення,особу винного,внаслідок чогонеправильно застосувавзакон прокримінальну відповідальність,а самезвільнив особувід відбуванняпокарання звипробуванням напідставі ст. 75 КК України.

Ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_8 . Мурованокуриловецький районний суд залишив поза належною увагою те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину та при цьому не зважив, що хоча кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України i належить до таких, що вчинене з необережності, однак необережна форма вини стосується виключно щодо настання наслідків у даному випадку смерті неповнолітньої потерплої, оскільки ОСОБА_8 свідомо сів за кермо мотоцикла, розуміючи, що знаходиться в стані алкогольного сп`яніння.

У справі №718/3435/19 (постанова від 24.12.2020) Верховний Суд зазначив, що звільнення вiд покарання на підставі статей 75, 104 КК України є безпідставним, оскільки винний, усвідомлюючи відсутність у нього водійського посвідчення, що не дає йому права сідати за кермо автомобіля, свідчить про відсутність відповідних навиків керування джерелом підвищеної небезпеки, тим більше перебуваючи в стані сп`яніння, відверто ігноруючи те, що своїми діями він ставить під загрозу життя та здоров`я інших осіб, проявив надмірну самовпевненість та явно переоцінив свої здібності щодо керування транспортним засобом за таких обставин, що в сукупності призвело до травмування та загибелі осіб.

Таким чином, ОСОБА_8 свідомо допущено порушення Правил дорожнього руху України, якими забороняється керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, i такі його дії є умисними та відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №1875/1876/20-21 вiд 14.04.2020 знаходяться в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди - загибеллю особи.

Крім цього, вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння стало не лише передумовою дорожньо-транспортної пригоди, а є й обставиною, яка обтяжує покарання відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України.

Згідно положень ч. 1 ст. 75 КК України звільнення особи від відбування покарання з випробуванням допускається виключно в разі, якщо суд з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Таким чином, для звільнення обвинуваченого від відбування покарання необхідно встановити наявність таких соціальних чинників, які свідчать про можливий вплив на поведінку засудженої особи та його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства. Згідно ст. 50 КК України рішення суду про призначення покарань, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Враховуючи вищевикладене, призначене ОСОБА_8 покарання зі звільненням його на підставі ст. 75 КК України від його відбування з іспитовим строком суперечить загальним засадам призначення кримінального покарання, наведеним у ст. 50, 65 КК України, та роз`ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а тому є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (застосування закону, який не підлягає застосуванню) та відповідно до п.4 ч.1 ст. 409, ст. 413, 414 КПК України є підставою для скасування вироку з постановленням нового вироку судом апеляційної інстанції.

Натомість зурахуванням обставинвчинення кримінальногоправопорушення,зокрема ч.2ст.286КК України,особи обвинуваченого,який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивні характеристики ОСОБА_8 , відсутність претензій у потерпілої, відсутності фактів, які свідчать про перебування на обліку в нарколога чи психіатра, а також враховуючи досудову доповідь філії ДУ «Центр пробації» про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, з якої видно, що існує середній ризик вчинення обвинуваченим повторного злочину і середній ризик небезпеки особи для суспільства та окремих громадян, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_8 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, яке належить відбувати реально.

Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора в частині призначення основного покарання у виді чотирьох років позбавлення волі суд зазначає, що покарання призначається у межах санкції частини статті. У свою чергу санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено можливість призначення основного покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. При цьому з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та особи обвинуваченого на переконання суду апеляційної інстанції ОСОБА_8 можливо призначити мінімальний строк покарання, який буде достатнім для його виправлення і перевиховання.

Також відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України в резолютивній частині обвинувального вироку зазначається, з-поміж іншого, початок строку відбування покарання. Ураховуючи, що у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого не застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, початок строку покарання необхідно рахувати з дня його затримання на виконання вироку суду.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про необхідність виключення з мотивувальної частини вироку вказівки про визнання пом`якшуючих покарання ОСОБА_8 обставин щире каяття і визнання вини, апеляційний суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Так ВС роз`яснив, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 не вчиняв будь-яких дій, які би свідчили, що він намагається ввести слідство в оману та хоче уникнути від кримінальної відповідальності, оскільки фактично визнав свою вину у тому, що сів за кермо транспортного засобу у нетверезому стані, взяв із собою ОСОБА_11 , що в послідуючому стало основною обставиною порушення правил дорожнього руху та виникнення ДТП з послідуючими наслідками.

Про вчинене ОСОБА_8 щиро жалкував, що стало приводом для примирення потерпілої матері ОСОБА_10 із обвинуваченим, яка просила ОСОБА_8 не карати, а тому суд не погоджується з доводами прокурора, що в діях обвинуваченого відсутнє визнання вини і щире каяття.

За наведених обставин підстав стверджувати про те, що судом незаконно застосовано до обвинуваченого пом`якшуючих покарання обставин згідно ст. 66 КК України, немає.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року у кримінальному провадженні № 12018020000000332, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 10.08.2020 по обвинуваченню ОСОБА_8 увчиненні кримінальногоправопорушення (злочину),передбаченого ч.2ст.286КК Українискасувати вчастині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Початок строку покарання рахувати з дня затримання на виконання вироку суду.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до суду Касаційної інстанції (Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду) протягом трьох місяців з дня проголошення.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: