П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/41295/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

22 листопада 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЖИ29/5515/06/25/РРО/3252404610/ТД - ФС від 11.06.2021 року.

В обґрунтування позову зазначив, що управлінням Держпраці в Житомирській області винесено постанову, якою накладено штраф на позивача у зв`язку з порушенням ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме допуск працівника ОСОБА_2 до роботи без повідомлення про прийняття на роботу.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки між ОСОБА_2 та позивачем 20.05.2021 укладено Договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, №4 від 20.05.2021, у зв`язку з чим видано наказ №8 від 20.05.2021 про прийняття на роботу продавця ОСОБА_2 з 21.05.2021.

Вказує, що цього ж дня, а саме 20.05.2021, намагався подати через електронний кабінет повідомлення про прийняття працівника на роботу (сформовано в електронному вигляді), однак з невідомих технічних причин дане повідомлення не направилось до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області. Проте, 21.05.2021 здійснено повторну спробу щодо подання повідомлення про прийняття працівника на роботу, яке лише о 16:21 год. зареєстроване в системі за № 24613217.

Зважаючи на вказане, оскільки 20.05.2021 укладено трудовий договір та 21.05.2021 надіслано повідомлення до органу Державної податкової служби про прийняття на роботу працівника, позивач вказує про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без подання повідомлення про прийняття працівника на роботу.

В обґрунтування зазначає, що підстави накладення штрафу є обґрунтованими, оскільки уповноваженими особами Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області проведено фактичну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за результатами якого складено акт перевірки №5515/06/25/РРО/ НОМЕР_1 від 28.05.2021 (далі - акт перевірки). В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме допуск працівника ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин та подання повідомлення до органу Державної податкової служби про прийняття на роботу.

Вказує, що оскаржувана постанова складена на підставі акту перевірки органу Державної податкової служби, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а саме ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, та постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Окрім того, зазначає, що на час винесення оскаржуваної постанови норми Порядку №509, якими передбачено повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи, були виключені.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ29/5515/06/25/РРО/3252404610/ТД-ФС від 11.06.2021.

Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), зареєстрований, як фізична особа-підприємець 12.09.2016, основний вид діяльності за КВЕД 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

21 травня 2021 року посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області здійснено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за результатами якої складено акт (довідку) фактичної перевірки №5515/06/25/РРО/ НОМЕР_1 від 28.05.2021 (далі - акт перевірки)

Відповідно до акту перевірки у ході її проведення встановлено порушення позивачем ст.24 КЗпП України, Постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» №413 від 17.06.2015, а саме: працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

11 червня 2021 року на підставі акту (довідки) фактичної перевірки №5515/06/25/РРО/ НОМЕР_1 від 28.05.2021 відповідач прийняв постанову №ЖИ29/5515/06/25/РРО/3252404610/ТД-ФС (далі - постанова про накладення штрафу) про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 60000 грн. відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України за порушення ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України та Постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» №413 від 17.06.2015, в частині фактичного допуску до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У постанові про накладення штрафу також зазначено, що під час проведення фактичної перевірки у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено, що за адресою здійснення діяльності ( АДРЕСА_1 ) в магазині, продавець - ОСОБА_2 здійснювала реалізацію товарів, без оформлення трудових відносин та подання повідомлення про прийняття на роботу до ДПС.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України, постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі Порядок № 823), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, Законом України від 05.04.2007 № 877-У "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 259 КЗпП України визначено, що Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (на момент виявлення порушення), юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;.

Згідно з частиною 4 статті 265 Кодексу законів про працю України, визначено, що штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

У пункті 1 та 2 Порядку визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються, окрім іншого, на підставі: акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Постановою Кабміну України "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" від 21.08.2019 №823 внесено зміни до Порядку №509 та виключено з нього пункти 5-8, пункти 2-4, 9-12 викладено у визначеній постановою редакції.

Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з положеннями п.80.6 ст.80 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постановах від 21.04.2021 №260/586/20 та від 28 січня 2021 року у справі №380/1116/20:

- по-перше, акти перевірки ДПС, є самостійними підставами для винесення постанови про застосування штрафу;

- по-друге, у разі наявності акта ДПС, немає необхідності в проведенні органами Держпраці додаткових заходів державного нагляду (контролю);

- по-третє, положення ч.8 ст.265 КЗпП України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком.

Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Статтею 265 КЗпП України встановлено, що фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 2 частини 2 цієї статті).

Згідно з частиною третьою статті 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено з матеріалів справи на дату проведення заходу державного контролю - 21.05.2021, між ФОП ОСОБА_1 та найманим працівником ОСОБА_2 був укладений трудовий договір від 20.05.2021, відповідно до змісту якого ОСОБА_2 прийнята на посаду продавця продовольчих товарів з 21.05.2021 (а.с.18-19).

Працівника прийнято на роботу на підставі її письмової заяв від 20.05.2021, про що видано наказ від 20.05.2021 про прийняття ОСОБА_2 на роботу з 21.05.2021 (а.с. 21, 22).

Повідомлення про прийняття працівника на роботу позивачем надіслано до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області 21.05.2021 за №24613217, що підтверджується квитанцією №2 від 21.05.2021 (а.с. 20, 21).

Колегія суддів зауважує, що відсутність повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов`язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення. При цьому суд, акцентує увагу на тому, що вказане повідомлення було надіслано на адресу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області в перший же день допуску працівника до роботи - 21.05.2021. Тобто, тій обставині, що ОСОБА_2 є належно оформленим працівником, контролюючим органом жодної оцінки не надано.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до змісту пояснень до акту перевірки від 21.05.2021, наданих ОСОБА_2 , посадовими особами органу державної податкової служби встановлено лише продаж нею, як продавцем товарів. Однак, зміст вказаних пояснень жодним чином не свідчить та не підтверджує, що ОСОБА_2 , станом на момент проведення перевірки 21.05.2021 була неналежно оформленим працівником. На противагу вказаному, в письмових поясненнях до акту перевірки вказано про виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків продавця, в той же час інформація про належне чи не належне оформлення трудових відносин взагалі відсутня (а.с.14).

Однак, зазначена обставина не була перевірена і під час здійснення провадження у справі про порушення трудового законодавства управлінням Держпраці у Житомирській області.

Так, в обґрунтування правомірності своїх дій відповідач вказує, що повідомлення про одержання документів, зокрема акту перевірки та постанови про накладення штрафу від 11.06.2021 направлено на адресу позивача 14.06.2021. Однак, в матеріалах справи відсутні докази надіслання та отримання (вручення) такого повідомлення особою, щодо якої здійснюватиметься розгляд питання про накладення штрафу у порядку, передбаченому частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю.

Колегія суддів наголошує, що собі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Попри вищезазначене доказів надіслання позивачу, зокрема акту перевірки та повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу, відповідачем суду не надано. Тобто, рішення відповідачем прийнято без заслуховування пояснень ФОП ОСОБА_1 , та його аргументів щодо того, що ОСОБА_2 є найманим працівником ФОП ОСОБА_1 не були спростовані.

Згідно з положеннями пункт 2 Порядку №509 встановлює строк розгляду відповідачем справи про накладення штрафу, та обумовлює як початок його перебігу, так і необхідність письмового повідомлення уповноваженою особою контролюючого органу - суб`єкта господарювання та роботодавця з визначенням строку такого повідомлення (не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання).

Вищезазначений пункт Порядку №509 визначає альтернативні шляхи повідомлення суб`єкта господарювання, зокрема: рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, що, на переконання суду, свідчить про очевидну необхідність забезпечити органом державної влади обізнаність такій особі про розгляд питань про притягнення її до відповідальності.

Водночас, відповідач не вжив достатніх заходів щодо забезпечення повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд питання притягнення його до відповідальності, що ставить під сумнів об`єктивність розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 , в порядку вимог пункту 3 Порядку 509.

Зазначене процедурне порушення є окремою самостійною підставою для скасування такого рпішщення.

Крім того, з огляду на встановлені в справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували допуск ОСОБА_2 до роботи як без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу так і без повідомлення про прийняття на роботу. Тому, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 , щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ29/5515/06/25/РРО/3252404610/ТД-ФС від 11.06.2021 судом першої інстанції вірно визнано обґрунтованими.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.