Справа № 355/1211/15-ц

Провадження № 2/355/9/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Котенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 до житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-С» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Баришівська селищна рада Київської області, про визнання правочинів з відчуження гуртожитку недійсними, та зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про визнання права власності на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовною заявою з метою захисту своїх житлових прав на безоплатну приватизацію житлових приміщень гуртожитку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі є мешканцями гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 , яке є єдиним та постійним місцем проживання позивачів. У результаті низки правочинів з переходу права власнсоті на вказаний гуртожиток від СТОВ «Баришівське» до ЖБК «Перспектива 34/1», позивачі втратили можливість отримати кімнати гуртожитку у приватну власність. З огляду на це позивачі просять суд:

- визнати договір купівлі-продажу гуртожитку по АДРЕСА_1 укладений між СТОВ «Баришівське» та ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань», зареєстрований в реєстрі за № 1731, посвідчений 28.09.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. - недійсним;

- визнати рішення загальних зборів учасників ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» № 12 від 27.08.2013 року за якими житлове приміщення (гуртожиток) по АДРЕСА_1 у якості вступного внеску внесено до складу майна Житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1» - недійсним;

- визнати рішенням загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1» № 6 від 30.09.2013 року за яким до складу майна Житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1» прийнято вступний внесок від ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» у вигляді житлового приміщення (гуртожитку) по АДРЕСА_1 - недійсним;

- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції' Київської області про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 11557010 від 12.03.2014 року згідно якого за Житлово-будівельним кооперативом «Перспектива 34/1» зареєстровано право власності на гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 18883678 від 12.03.2014 року, що посвідчує право власності Житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1» на гуртожиток розташований по АДРЕСА_1 ;

- скасувати Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18883911 від 12.03.2014 року, що підтверджує державну реєстрацію за Житлово-будівельним кооперативом «Перспектива 34/1» права власності на гуртожиток розташований по АДРЕСА_1 .

Фактичні обставини справи

Позивачі зареєстровані по АДРЕСА_1 , що підтверджується реєстраційними відмітками в їх паспортах.

Помешкання гуртожитку є постійним і єдиним місцем проживання для позивачів та їх родин.

Як встановлено попередніми судовими рішеннями, станом на 01 січня 1996 року гуртожиток у будинку АДРЕСА_1 перебував на балансі державного підприємства радгосп «Баришівський», який у 1996 році реорганізовано в КСП «Баришівське», потім у СТОВ «Баришівське», а з березня 2009 року СТОВ «Баришівське» перейменовано у СТОВ «Агрофірма «Нива».

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 13 грудня 2005 року визнано за СТОВ «Баришівське» право власності, зокрема, на гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнано укладеними письмові угоди купівлі-продажу об`єктів пайового фонду між СТОВ «Баришівське» та мешканцями спірного гуртожитку.

Згідно договору купівлі-продажу від 28 вересня 2012 року, який укладено між СТОВ «Баришівське» (продавець), ТОВ «ФК «Фонд боргових зобов`язань (покупець) та ПАТ «Класикбанк» (іпотекодержатель), сторони з метою задоволення вимог іпотекодержателя, вирішили звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, у зв`язку з чим СТОВ «Баришівське» відчужило на користь ТОВ «ФК «Фонд боргових зобов`язань нерухоме майно, а саме: гуртожиток по АДРЕСА_1 .

З протоколів від 27 серпня 2013 року № № 11, 12 загальних зборів учасник ТОВ «ФК «Фонд боргових зобов`язань» вбачається про прийняття учасниками товариства рішення про вступ до складу ЖБК «Перспектива 34/1» здійснення вступного внеску у вигляді внесення майна, а саме: житлове приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу № 6 від 30.09.2013 загальних зборів членів ЖБК «Перспектива 34/1» прийнято вступний внесок від ТОВ «ФК «Фонд боргових зобов`язань вигляді житлового приміщення (гуртожитку) по АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2015 року скасовано рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 грудня 2005 року в частині визнання угод купівлі-продажу об`єктів пайового фонду в будинку АДРЕСА_1 укладеними та визнання за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Баришівське» права власності на гуртожиток в будинку АДРЕСА_1 в цій частині нове рішення, яким відмовлено СТОВ «Баришівське» в задоволенні позовних вимог про визнання угод купівлі-продажу об`єктів пайового фонду в будинку АДРЕСА_1 укладеними та визнання за СТОВ «Баришівське» права власнсоті на гуртожиток в будинку АДРЕСА_1 .

Як встановлено вищевказаним рішенням Апеляційного суду Київської області від 14.12.2015, відповідно до ст. 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року позивачі у даній справі були власниками майнових паїв ТОВ «Агрофірма «Нива». На час розгляду вищевказаної справи вони припинили членство в сільськогосподарському підприємстві і мають право розпоряджатись своїм паєм на власний розсуд.

Згодом, позивачам у даній справі стало відомо про те, що без їх участі був створений «для задоволення житлових інтересів мешканців гуртожитку» Житлово-будівельний кооператив «Перспектива 34/1», який пропонував мешканцям укласти договори найму житлового приміщення.

Вважаючи, що СТОВ «Баришівське» незаконно набуло право власнсоті на гуртожиток, усі вищевказані правочини щодо відчуження гуртожитку є незаконними та такими, що порушують права мешканців гуртожитку гарантовані державою право на приватизацію квартир (будинків) житлового фонду, мешканці гуртожитку звернулись до суду з позовом про визнання правочинів з відчуження гуртожитків недійсними.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 03 грудня 2015 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу гуртожитку по АДРЕСА_1 , укладений між СТОВ «Баришівське» та ТОВ «ФК «Фонд боргових зобов`язань», зареєстрований в реєстрі за № 1731, посвідчений 28 вересня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О. В. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Фонд боргових зобов`язань» від 27 серпня 2013 року № 12, відповідно до якого житлове приміщення (гуртожиток) по АДРЕСА_1 у якості вступного внеску внесено до складу майна ЖБК «Перспектива 34/1». Визнати недійсним рішення загальних зборів членів ЖБК «Перспектива 34/1» від 30 вересня 2013 року № 6, відповідно до якого прийнято вступний внесок від ТОВ «ФК «Фонд боргових зобов`язань» у вигляді житлового приміщення (гуртожитку) по АДРЕСА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 11557010 від 12 березня2014 року, відповідно до якого за ЖБК «Перспектива 34/1» зареєстровано право власності на гуртожиток по АДРЕСА_1 . Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 18883678 від 12 березня 2014 року, що посвідчує право власності ЖБК «Перспектива 34/1» на гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1 . Скасовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18883911 від 12 березня 2014 року, що підтверджує державну реєстрацію за ЖБК «Перспектива 34/1» право власності на гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ЖБК «Перспектива 34/1» подано апеляційну скаргу та просило суд скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 03 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позову.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2016 року апеляційну скаргу ЖБК «Перспектива 34/1» відхилили, рішення Баришівського районного суду Київської області від 03 грудня 2015 року залишили без змін.

У червні 2016 року ЖБК «Перспектива 34/1» звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, поросив скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.10.2019 касаційну скаргу ЖБК «Перспектива 34/1» задоволено частково, рішення Баришівського районного суду Київської області від 03 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 березня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вище перелічені документ наявні в матеріалах справи.

03.02.2020 до Баришівського районного суду Київської області надійшла уточнена позовна заява про визнання правочинів з відчуження гуртожитку недійсними.

18.02.2020 до суду від представника позивачів надійшла заява про залучення до справи належного співвідповідача, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-С», яке є правонаступником СТОВ «Баришівське» відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

05.03.2020 ухвалою суду до справи залучено у якості відповідача ТОВ «Агрофірма-С».

07.04.2020 від представника позивачів надійшла заява про відкладення розгляду справи.

08.04.2020 ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» подало клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі.

12.05.2020 ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» надало письмові пояснення щодо позовної заяви.

25.05.2020 ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» подало клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі.

27.05.2020 ЖБК «Перспектива 34/1» надало до суду відзив.

24.09.2020, 20.10.2020 та 21.01.2021 від представника позивачів надходили заяви про розгляд справи без їх участі та без участі їх представника.

27.05.2020 до суду подано зустрічну позовну заяву в якій ЖБК «Перспектива 34/1» просить суд визнати за ними право власнсоті на житлове приміщення (гуртожитку) по АДРЕСА_1 .

15.01.2021 від ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.01.2021 від ЖБК «Перспектива 34/1» надійшло клопотання про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви.

21.07.2021 ухвалою суду зустрічну позовну заяву залишено без руху.

15.09.2020 ЖБК «Перспектива 34/1» подано заяву про усунення недоліків.

09.03.2021 від ЖБК «Перспектива 34/1» надійшла заява про проведення підготовчого засідання без їх участі.

10.03.2021 від ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.03.2021 винесено ухвалу при прийняття зустрічного позову.

13.05.2021 ЖБК «Перспектива 34/1» подано клопотання про витребування доказів.

17.06.2021 ЖБК «Перспектива 34/1» подано клопотання про долучення доказів.

У зв`язку з тимчасовим відстороненням судді Коваленка К.В. від здійснення правосуддя (повідомлення Вищої ради правосуддя від 12.05.2021), на підставі розпорядження керівника апарату Баришівського районного суду Київської області №501 від 05.07.2021 проведено повторний автоматизований розподіл судових справ і дану справу розподілено судді Червонопиському В.С.

Ухвалою суду від 22.10.2021 справу прийнято до провадження судді Червонописького В.С., відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06.12.2021 до суду від ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» надійшла заява про долучення доказів.

07.12.2021 від представника позивачів надійшла заява про розгляд справи без їх участі та без участі їх представника.

15.08.2012 від представника Баришівської селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

22.06.2022 ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» подано клопотання про відкладення розгляду справи.

30.08.2022 клопотання представника відповідача Житлово-будівельного кооператуву «Перспектива 34/1» задоволено, витребувано у Баришівської селищної ради Київської області:

- документ щодо звернення Баришівської селищної ради Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівське» до Виконавчого комітету Баришівської селищної ради щодо передачі в комунальну власність територіальної громади смт. Баришівка приміщення гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- підтвердження того, чи знаходиться зараз в комунальній власності територіальної громади смт. Баришівка приміщення гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- письмову позицію Виконавчого комітету Баришівської селищної ради щодо вирішення спірної ситуації стосовно приміщення гуртожитку та питання понесених витрат на утримання та ремонт приміщення гуртожитку.

09.11.2022 від Баришівської селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

09.11.2022 від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі.

09.11.2022 від ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

09.11.2022 від ЖБК «Перспектива 34/1» подано клопотання про долучення доказів.

Зміст позовних вимог та доводи інших учасників справи

Позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги тим, що гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1 , було придбано ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» у СТОВ «Баришівське» згідно договору купівлі-продажу від 28.09.2012.

СТОВ «Баришівське» право власності на гуртожиток набуло на підставі рішення Баришівського районного суду Київської області від 13.12.2005.

Вказане рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Київської області від 14.12.2015.

Позивачі зазначають, що згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Київської області від 14.12.2015 по справі №2-700 та рішенням Баришівського районного суду Київської області від 11.10.2017 по справі № 355/568/17, не підлягають доказуванню по даній справі.

В ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України № 868 від 18.10.2013 року, що була чинною на момент державної реєстрації' в березні 2014 році за Житлово-будівельним кооперативом «Перспектива 34/1» права власності на гуртожиток передбачено: «під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/ або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав».

В рішенні Баришівського районного суду Київської області від 03.12.2015 року зазначено, що до складу майна ЖБК «Перспектива 34/1» Факторинговою компанією «Фонд боргових зобов`язань» в якості вступного внеску внесено та відповідно відповідачем було прийнято житлове приміщення, а не гуртожиток.

Отже, заява представника ЖБК «Перспектива 34/1» про реєстрацію речових прав на гуртожиток, як на самостійний об`єкт нерухомості, суперечила відомостям про нерухоме майно в поданих ним документах на житлове приміщення.

По друге: заява ЖБК «Перспектива 34/1» про реєстрацію речових прав на кімнати гуртожитку, (як на окремі об`єкти нерухомості), також суперечила відомостям про нерухоме майно в поданих ним документах на житлове приміщення, (як на один самостійний об`єкт). Тобто при поданні заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно представником ЖБК «Перспектива 34/1» державному реєстратору не було надано рішення про передачу та прийняття у якості вступного внеску кімнат гуртожитку по АДРЕСА_1 як підстави для державної реєстрації речових прав.

На думку позивачів, вказані обставини є безумовною підставою для відмови ЖБК «Перспектива 34/1» в державній реєстрації речових прав на гуртожиток разом з розташованими в ньому кімнатами.

Крім того, СТОВ «Баришівське» було порушено норми Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та не передано спірний гуртожиток у комунальну власність.

Таким чином, оспорювані правочини порушують житлові права позивачів на безоплатну приватизацію житлових приміщень у гуртожитках.

У своїх поясненнях щодо позовної заяви ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» зазначило, що 28.09.2012 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Баришівське» та ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О. В. від 28.09.2012 р., за реєстраційним номером 1738.

Цей договір, укладений на виконання договору іпотеки від 21.02.2012, зміненого та доповненого договором від 07.03.2012 між СТОВ «Баришівське», ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» та ПАТ «КЛАСИКБАНК».

Договір купівлі-продажу від 21.02.2012 року виконаний сторанами у повному обсязі. Таким чином, на підставі цього Договору купівлі-продажу ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» набуло право власності на нерухоме майно, а саме: гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» вважає, що навіть якщо СТОВ «Баришівське» і не мало повноважень, укладати договір купівлі-продажу 21.02.2012, то ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» являлось добросовісним набувачем спірного майна в розумінні ст. 330, ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки на момент укладання договору купівлі-продажу від 21.02.2012 СТОВ «Баришівське» було власником, а ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» добросовісно виконало умови цього Договором сплативши за нерухоме майно обумовлену договором купівлі-продажу від 21.02.2012 грошову суму в розмірі 421 000 грн., що на той час складало грошову суму в еквіваленті близько 55 000 доларів США.

Нерухоме майно, потребувало відновлення та капітальних вкладень. Тому, 27.08.2013 року прийнято рішення загальних зборів учасників ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» № 12, за яким житлове приміщення (гуртожиток) по АДРЕСА_1 у якості вступного внеску внесено до складу майна Житлово-будівельного кооператив; «Перспектива 34/1».

При цьому, ні позивачі, ні їх неповнолітні діти на час укладення договору купівлі-продажу 28.09.2012 не мали ані прав власності, ані встановленого законом права користування житловим, приміщеннями в гуртожитку, тому договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.09.2012 не зачіпає права та законні інтереси позивачів.

ЖБК «Перспектива 34/1» у своєму відзиві зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Житлового Кодексу Української РСР, житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд): жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий Фонд).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік (чинного на час виникнення спірних правовідносин) до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

Преамбулою Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що вказаний Закон визначає правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання.

Крім того, гуртожитки, що на момент проведення приватизації не належали до об`єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України або передачі у комунальну власність відповідних рад, могли бути включені до складу майна підприємств, які підлягали приватизації (правовий висновок Верховного Суду України від 8 травня 2012 року в справі № 3-25гс12).

Таким чином, вищевказаний гуртожиток в період 1996-2000 років перебував у власності КСП «Баришівське», тобто входив до громадського житлового фонду, а тому норми Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають застосуванню при вирішенні спору.

При цьому, в період 2005-2012 років, у тому числі на час набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» гуртожиток належав СТОВ «Баришівське», тобто перебував у приватній власності, 28.09.2012 року відчужений СТОВ «Баришівське» на користь ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань», а останнім 27.08.2013 року в якості вступного внеску внесений до складу майна Житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1», тому до даних правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, гуртожиток знаходиться в приватній власності Житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1».

Таким чином, згідно вимог ч. 4 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» дія цього закону не поширювалась на гуртожиток, який з 2005 по 2015 роки перебував у приватній власності.

Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ в Аналізі судової практики застосування Закону У країн: «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 01.08.2013 дійшов висновку, що відсутність рішення про надання житлового приміщення у гуртожитку та спеціального ордеру є обставинами, що унеможливлюють застосування норм цього закону.

Невмотивованим є аргументи представника позивачів про порушені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. вимог ст. 377 ЦК України, ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України через не зазначення договорі купівлі-продажу гуртожитку по АДРЕСА_1 , кадастрового номеру та площі розміру земельної ділянки, на як розташований гуртожиток, враховуючи наступне.

Частиною 2 статті 377 ЦК України визначено, що розмір та кадастрові номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом праві власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Слід зазначити, що гуртожиток за своїм правовим статусом та технічню характеристиками більш подібний до багатоквартирного будинку, ніж одноквартирного житлового будинку, будівлі або споруди, а тому застосувати вимог ст. 377 ЦК України, ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України в часі переходу права власності на гуртожиток за аналогією, як до житлового будинку не є логічним та правильним.

Крім цього, договір купівлі-продажу гуртожитку по АДРЕСА_1 від 28.09.2012, укладений на виконання договору іпотеки від 21.02.2012, зміненого та доповненого договором від 07.03.2012 між СТОВ «Баришівське», ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» та ПАТ «КЛАСИКБАНК».

Також потрібно врахувати обставини, що іпотечні договори від 21.02.2012 року та від 07.03.2012 позивачами не оспорюються та останніми не доведено, а в матеріалах справи відсутні докази порушення прав та законних інтересів дітей, які безперешкодно проживають в гуртожитку упродовж багатьох років після вчинення правочинів. З цього приводу, потрібно врахувати правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року по справі №6-1793цс15, згідно якого сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Подаючи зустрічну позовну заяву ЖБК «Перспектива 34/1» просив суд визнати за ними право власнсоті на гуртожиток розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Як підставу для задоволення позовних вимог було зазначено те, що ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» набуло право власнсоті на спірний гуртожиток у 2012 році. У 2013 році ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» здійснило вступний внесок до ЖБК «Перспектива 34/1» у вигляді майна, а саме спірного гуртожитку. Жодних інших обґрунтувань зустрічна позовна заява не містить.

Висновки за результатами розгляду позовної заяви та застосовані норми права

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.09.2012

Станом на дату 13.12.2005, коли рішенням Баришівського районного суду Київської області встановлено право власнсоті СТОВ «Баришівське», діяв Закон України «Про приватизацію державного майна» в редакції від 1992 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» дія цього Закону не поширюється на: приватизацію об`єктів державного житлового фонду, у тому числі гуртожитків, а також об`єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об`єктів сфери охорони здоров`я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються, крім закладів охорони здоров`я, майно яких вноситься до статутного капіталу акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».

Таким чином, СТОВ «Баришівське» не могло прийняти спірний гуртожиток у приватну власність.

Відповідно, рішенням Апеляційного суду Київської області від 14.12.2015 скасовано право власності СТОВ «Баришівське» на спірний гуртожиток та відмовлено у визнанні укладеними угод купівлі-продажу об`єктів пайового фонду.

Отже, будь-які угоди щодо спірного гуртожитку, які були укладені в подальшому, а саме: рішення загальних зборів ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» №12 від 27.08.2013, рішення загальних зборів ЖБК «Перспектива 34/1» №6 від 20.09.2013, іпотечні договори від 21.02.2012 року та від 07.03.2012, є незаконними так як СТОВ «Баришівське» не є власником спірного гуртожитку.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 14.12.2015 скасовано право власності СТОВ «Баришівське», а отже законних підстав для задоволення зустрічної позовної заяви ЖБК «Перспектива 34/1» про визнання права власності на спірний гуртожиток відсутні.

При цьому судом враховано, що за змістом статті 16 ЦК України, власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 3, 4 статті 334 ЦК України, в редакції, чинній на 28.09.2012, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною першою ст. 182 ЦК України в редакції, чинній на 28.09.2012, передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331, ч. 4 ст. 334 ЦК України, ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Виходячи із системного аналізу норм права, закріплених у статтях 177,179,181,182,186,188,190 ЦК України, які надають дефініцію речі як об`єкта цивільних прав, поняття нерухомої речі, визначення належності речі до подільної й неподільної залежно від можливості поділу або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; суд приходить до висновку про те, що об`єктом купівлі - продажу може бути нерухоме майно, яке є об`єктом цивільних прав - будівля гуртожитку, частина будівлі гуртожитку, але не спірна квартира, яка не набула статусу об`єкта нерухомості в передбаченому законом порядку.

Аналогічна правова позиція сформульована у Постанові ВСУ від 18.09.2013 року у справі №6-76 цс13. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Відповідно до п.7 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, висновки Верховного Суду України повинні враховуватися судами так само, як і висновки Верховного суду.

Згідно з п. 3 статті 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена тільки особами, визначеними у ЦК України й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів, а саме однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 224 ЦК України визначені правові наслідки вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування, зокрема, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування є нікчемним.

Згідно зі ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 4 статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (в редакції від 05.08.2012) встановлено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до ст. 15 цього Закону, до груп ризику щодо втрати житла або права на його використання належать мешканці гуртожитків, для яких таке житло є єдиним місцем проживання. З метою запобігання бездомності осіб із груп ризику місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують: виконання законодавства щодо збереження та захисту житлових та майнових прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, мешканців гуртожитків.

Крім того, посвідчуючи спірний правочин, як зазначають відповідачі, нотаріус виходив з того, що на спірний гуртожиток дія мораторію, встановленого Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», не поширюється. Однак з цим суд не погоджується з огляду на наступне.

Частиною 3 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку», який набрав чинності 1 січня 2009 року, встановлено мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом строку реалізації державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, але не менше одинадцяти років з дня опублікування цього Закону. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Частиною 1 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній станом на 28.09.2012, встановлено, що угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.

Відповідно до пункту 1.1 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, в редакції, чинній станом на 28.09.2012, правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, та, у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.

Згідно з пункту 1.2 Глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції, чинній станом на 28.09.2012, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності на об`єкти нерухомого майна; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.

Відповідно до пункту 1.7 глави 2 порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції, чинній на 28.09.2012, крім правовстановлюючого документа на житловий будинок, квартиру садибу та інше нерухоме майно, якщо воно підлягає реєстрації, долучається витяг із Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пунктами 1.9.-1.10 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції, чинній станом на 20.12.2012 року, встановлено, що з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подачі йому довідки про склад сім`ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання. У разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні або неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Судом встановлено, що для посвідчення договору купівлі - продажу від 28.09.2012 нотаріусу не було надано належних документів на відчужуваний об`єкт нерухомого майна: при посвідченні правочину нотаріус не витребував від продавця СТОВ «Баришівське» жодного документу для перевірки гарантій продавця про відсутність прав третіх осіб та неповнолітніх дітей щодо відчужуваного нерухомого майна.

За наведених вище обставин, суд, на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, вважає, що спорюваний договір купівлі-продажу від 28.09.2012, є недійсним.

Щодо тверджень ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» про те, що воно є добросовісним набувачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача. Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Крім того, втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 р. Верховний суд України неодноразово вказував, що розглядаючи спори про витребування майна з чужого незаконного володіння, судам слід встановити дійсного власника майна, для чого необхідно дослідити всі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, з урахуванням рівності прав сторін щодо надання доказів та їх дослідження.

Таким чином, суд вважає, що позивачі мають право витребувати своє майно у ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» та ЖБК «Перспектива» на підставі ст. 387 ЦК України.

Щодо договорів іпотеки

Відповідач за первісним позовом ЖБК «Перспектива 34/1» у своєму відзиві зазначив про те, що спірний договір купівлі-продажу гуртожитку від 28.09.2012 укладено на виконання договору іпотеки від 21.02.2012, зміненого та доповненого договором від 07.03.2012 між СТОВ «Баришівське» та ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» та ПАТ «Класик Банк».

Відповідач наголошує на тому, що суд має врахувати те, що іпотечні договори не оспорені в судовому порядку.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Суд враховує те, що станом на момент укладення вищенаведених договорів іпотеки СТОВ «Баришівське» не було наділений необхідними повноваженнями, оскільки спірне нерухоме майно набуте ним з порушенням вимог закону, то договори іпотеки, укладені 21.02.2012 та 07.03.2012 між СТОВ «Баришівське» та ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» та ПАТ «Класик Банк», є недійсним, оскільки його укладення між відповідачами суперечить вимогам закону.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 756/15538/15-ц, витребування майна від добросовісного набувача припиняє основне зобов`язання та є самостійною підставою для припинення іпотеки. Об`єднана палата зазначила, що за результатом аналізу положень Закону України «Про іпотеку» у взаємозв`язку зі статтями 204, 215, 509, 598 ЦК України свідчить, що витребування майна від добросовісного набувача не припиняє основного зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки, якщо інше не передбачене договором. Закон не встановлює недійсність такого правочину (його нікчемність). Об`єднана палата відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 202/1148/17 (провадження № 61-38257св18) згідно з яким, витребування майна від добросовісного набувача припиняє основне зобов`язання та є самостійною підставою для припинення іпотеки.

Вирішуючи спір, суду при виборі і застосуванні норми права необхідно врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

З огляду на те, що позивачі заявили позовну вимогу про визнання договору купівлі-продажу від 28.09.2012 недійсним, суд вважає, що є необхідним та ефективним, для відновлення порушеного права, скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем, тобто за ЖБК «Перспектива 34/1».

Щодо визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» № 12 від 27.08.2013 та рішенням загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1» № 6 від 30.09.2013

Відповідно до усталеної судової практики підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів або в разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 03.11.2020 у справі № 916/3133/17.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Враховуючи те, що позивачами не було належним чином обґрунтовано підстави для визнання недійними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» № 12 від 27.08.2013 та рішенням загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1» № 6 від 30.09.2013, суд вважає що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішення, які були прийняті на загальних зборах учасників ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» та ЖБК Перспектива 34/1» жодним чином не впливає та не порушує житлові права мешканців гуртожитку. Оскаржувані рішення не є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація або скасування реєстрації права власності на спірний гуртожиток, оскаржувані рішення встановлюють права та обов`язки лише для учасників вказаних товариств.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо скасування свідоцтва про право власнсоті на нерухоме майно ЖБК «Перспектива 34/1»

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного свідоцтва) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається у разі виділення окремого об`єкта нерухомого майна зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об`єктів. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент ухвалення одержуваних рішень) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 915/1844/18 зазначено, що «отже, як підставно зазначили суди попередніх інстанцій, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких, згідно зі статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проводиться державна реєстрація права власності, яке вони посвідчують, а визнання недійсним і скасування свідоцтв про право власності на майно має на меті захист прав позивача на земельну ділянку, на якій це майно розміщене з порушенням положень закону. За наведених мотивів суд відхиляє посилання на неправильно обраний позивачем спосіб захисту, враховуючи, що скасування тільки свідоцтв про право власності не призведе до поновлення порушеного права».

Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень), у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 23 цього Закону, до державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно впливає на можливість реалізації прав особи, що його отримала, щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність обраного позивачами способу захисту.

Позовні вимоги в частині скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 18883678 від 12.03.2014 року, що посвідчує право власності Житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1» на гуртожиток розташований по АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.

Щодо скасування Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Реєстр прав власності на нерухоме майно є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі - об`єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Витяг - це одна з форм надання інформації з Реєстру прав.

Порядок надання інформації з Реєстру прав регламентований розділом VII Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445.

Таким чином, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є правовстановлюючим документом, на підставі якого виникає чи припиняється право власнсоті. Дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 200, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 до житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-С» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Баришівська селищна рада Київської області, про визнання правочинів з відчуження гуртожитку недійсними, та зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про визнання права власності на майно - задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу гуртожитку по АДРЕСА_2 укладений між СТОВ «Баришівське» та ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань», зареєстрований в реєстрі за № 1731, посвідчений 28.09.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. - недійсним.

Скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 11557010 від 12.03.2014 року згідно якого за Житлово-будівельним кооперативом «Перспектива 34/1» зареєстровано право власності на гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 ;

Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 18883678 від 12.03.2014 року, що посвідчує право власності Житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1» на гуртожиток розташований по АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

В задоволені зустрічної позовної заяви Житлово-будівельного кооперативу «Перспектива 34/1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про визнання права власності на майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Червонописький