ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 526/2314/19

провадження № 51-1024км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_15,

суддів ОСОБА_16, ОСОБА_17,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_18,

прокурора ОСОБА_19,

засудженого ОСОБА_1 ,

у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_20,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 31 грудня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 5 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170130000443, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Римарівка Гадяцького району Полтавської області, жителя

АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, раніше неодноразово судимого, останній раз засудженого 9 січня 2018 року вироком Шишацького районного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3

ст. 187 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 31 грудня

2020 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього належного йому майна; за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 5 жовтня 2021 року зазначений вирок місцевого суду залишив без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаного із проникненням у житло та інші приміщення, і в умисному вбивстві ОСОБА_2 з корисливих мотивів за таких обставин.

11 липня 2019 року близько 16:00 ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою вчинення розбійного нападу проник у домоволодіння на

АДРЕСА_2 , в якому проживала похилого віку потерпіла ОСОБА_2 , де, реалізуючи свій умисел на заволодіння майном потерпілої, задля подолання її опору й отримання можливості безперешкодно здійснювати пошук майна у квартирі, на подвір`ї та в господарських приміщеннях, вирішив вчинити її умисне вбивство. Для цього ОСОБА_1 із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, напав на

ОСОБА_2 і завдав їй численних ударів (не менше 62) руками й ногами по голові, тулубу, верхніх та нижніх кінцівках, а правою рукою стиснув її шию, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці події. Причиною смерті ОСОБА_2 стала поєднана травма голови, шиї, тулуба та кінцівок із розвитком травматичного шоку.

Пересвідчившись у смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 почав шукати матеріальні цінності спочатку у квартирі потерпілої, потім у приміщенні літньої кухні та в межах огородженої земельної ділянки, де підготував для обернення на власну користь два алюмінієвих бідони.

Близько 18:30 ОСОБА_1 був викритий сином потерпілої ОСОБА_3 , але втік від останнього та сховався в заростях біля двору, де через декілька хвилин був виявлений ОСОБА_3 і працівниками поліції.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить вимоги скасувати постановлені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження. Обґрунтовуючи свої доводи, посилається на порушення норм кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що у кримінальному провадженні відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б поза розумним сумнівом доводили його винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а висновки суду є незаконними, необґрунтованими, не відповідають положенням кримінального процесуального закону та правовим висновкам Верховного Суду. Стверджує, що суд за наявності підстав неправомірно не закрив кримінальне провадження щодо нього.

Засуджений звертає увагу на те, що орган досудового розслідування порушив приписи ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у якій закріплено вимоги до обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Зокрема, згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування прокурор не надав доручення слідчому на складання обвинувального акта, внаслідок чого всупереч п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК у ньому не повністю викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, відсутнє формулювання обвинувачення, натомість продубльовано повідомлення про підозру, що є неприпустимим. Також указує, що реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомостей про час проведення процесуальних дій, а лише їх дату, а в пунктах 1-3 реєстру всупереч положенням ч. 4 ст. 278 КПК відсутні будь-які дані щодо внесення в ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 . На переконання засудженого, обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК та був направлений до суду поза межами строку досудового розслідування, однак суди зазначені обставини безпідставно залишили без уваги, а відповідне клопотання сторони захисту - без задоволення.

Даючи свою оцінку доказам, засуджений стверджує, що орган досудового розслідування матеріали провадження сфабрикував, збирання доказів та слідчі дії було проведено з численними порушеннями. Вважає висновки експертів недопустимими доказами, оскільки всупереч вимогам ч. 2 ст. 102 КПК експертів не було належним чином попереджено про кримінальну відповідальність, не підтверджено їх повноважень, а експертизи проведено з порушеннями правил Реєстру методики проведення судових експертиз. Крім того, біологічні зразки для експертиз було одержано з порушенням КПК, процедуру здійснювали некомпетентні особи та без участі понятих.

Звертає увагу на те, що з порушенням норм кримінального процесуального закону обшук домоволодіння проведено без відповідної ухвали слідчого судді. Також вважає, що фактично було здійснено не огляд, а його ( ОСОБА_1 ) особистий обшук до внесення відомостей до ЄРДР. Зауважує, що залучені слідчим для проведення окремих слідчих дій поняті були працівниками поліції.

Засуджений зазначає у скарзі про порушення органом досудового слідства його права на захист під час проведення слідчих дій.

Уважає недопустимими доказами долучені до протоколів слідчих експериментів та обшуку домоволодіння додатки у вигляді дисків із відеозаписами, оскільки вони є копіями записів цих слідчих дій. Не є оригіналом запису і відеофайли з камери спостереження, а крім того, ці файли отримано без дотримання вимог закону.

На думку засудженого, показання потерпілого та свідків не підтверджують його винуватості у вчиненні злочинів. Зазначає, що суд узяв до уваги показання слідчого у провадженні, які є показаннями з чужих слів.

Суд апеляційної інстанції не встановив та не усунув порушень, допущених місцевим судом, формально провів апеляційний розгляд, належним чином не перевірив доводів, викладених у скаргах, і не дав на них вичерпних відповідей. Крім того, цей суд не розглянув клопотання захисника про повторне дослідження доказів та безпідставно відмовив у відводі суддів, які раніше брали участь у розгляді справи.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат

ОСОБА_20 підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити, скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого

і просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення щодо

ОСОБА_1 без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено в процесі судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про непричетність до злочинів, за які його засуджено, були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і обґрунтовано визнані неспроможними. Колегія суддів погоджується з такими висновками судових інстанцій.

За матеріалами цього провадження в ході судового розгляду ОСОБА_1 винним себе не визнав. Суд, з`ясувавши позицію ОСОБА_1 , належним чином мотивував своє рішення про доведеність його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 187 КК. Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань потерпілого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; даних протоколів слідчих дій; висновків судових експертиз та інших доказів, зміст яких докладно відображено у вироку. Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності.

Так, потерпілий ОСОБА_3 в суді першої інстанції пояснив, що 11 липня 2019 року близько 18:30, коли зайшов до будинку матері ОСОБА_2 , яку разом із цивільною дружиною ОСОБА_4 та малолітньою внучкою ОСОБА_10 приїхав провідати, побачив матір мертвою, на щоці та ногах у неї були гематоми,

на підлозі - плями крові. Спочатку він пішов до сусідки ОСОБА_8 , а потім повернувся до домоволодіння матері і побачив відчинену хвіртку на задній частині подвір`я та відсутність дерев`яної підставки, якою вона була підперта. Вийшовши через хвіртку на город, на відстані 10 м у кущах виявив у яру чоловіка, вдягнутого у світлу футболку і штани, яким пізніше виявився ОСОБА_1 . Крім того, потерпілий зазначив, що у дворі до нього хтось був, оскільки двері в літню кухню були відчинені, у дворі не на своєму місці стояли порожні алюмінієві бідони, у яких зранку була вода. Під час слідчого експерименту 12 липня 2019 року свідок на місці події також показав і підтвердив зазначені обставини.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що, коли вони з

ОСОБА_3 приїхали до його матері ОСОБА_2 , то побачили останню в її помешканні з тілесними ушкодженнями. У хаті був безлад, все перевернуто, хвіртка, двері в хату та літню кухню були відчинені. ОСОБА_3 побіг на город, оскільки туди також була відчинена хвіртка, і неподалік побачив ОСОБА_1 . У цей час приїхали поліцейські та покликали у двір ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

Наведені показання потерпілого та свідка узгоджуються з показаннями співробітників Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області - свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вони зазначили, що, отримавши повідомлення про вбивство, приїхали на місце події, де біля домогосподарства потерпілої ОСОБА_2 побачили ОСОБА_1 , який виходив із кущів у яру на тротуар. ОСОБА_1 був одягнутий у джинси світло-синього кольору, футболку синього чи зеленого кольору і кросівки, на взутті та одязі було видно плями бурого кольору. Він перебував у стані алкогольного сп`яніння, при собі мав гроші в сумі 5-7 грн, телефон та цигарки «LD». Коли приїхала слідчо-оперативна група, ОСОБА_1 забрали у відділ поліції для допиту.

Аналогічні за змістом показання надав у суді першої інстанції водій групи реагування свідок ОСОБА_7 .

Дав суд належну оцінку і показанням свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Зокрема, остання суду пояснила, що, коли 11 липня 2019 року вона поверталася до місця свого проживання на АДРЕСА_2 , біля магазину наздогнала п`яного чоловіка, він був зростом близько 170 см, із короткою зачіскою, одягнутий у футболку кольору морської води, світлі джинси, у руках тримав пляшку енергетика чорного кольору з рожевою етикеткою.

Як убачається з даних, які містяться у протоколі обшуку домоволодіння потерпілої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , від 11-12 липня 2019 року з фототаблицею та додатком до нього, під час цієї слідчої дії у присутності понятих було зафіксовано обстановку після вчинених злочинів у будинку, літній кухні та на подвір`ї. Обстановка у приміщеннях була порушена, там був безлад. У будинку і на подвір`ї виявлено та вилучено цигарку і недопалок цигарки «LD» та полімерну пляшку об`ємом 0,5 л із написом «EnerGo». Крім того, зафіксовано, що біля відкритої хвіртки на город стояли два пусті алюмінієві бідони, за якими земля була мокрою.

Із протоколу огляду домоволодіння ОСОБА_2 за адресою:

АДРЕСА_2 , від 12 липня 2019 року, видно, що під час огляду, проведеного в присутності понятих, на поверхні столу на кухні та на поверхнях верхньої полиці шафи і внутрішнього боку дверцят шафи в першій кімнаті виявлено сліди - відбитки папілярних узорів пальців рук, які поміщено на п`ять липких стрічок.

Ці слідчі дії проведено на підставі ухвал слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 липня 2019 року в порядку, передбаченому статтями 234, 237 КПК (т. 2, а.к.п. 155; т. 3, а.к.п.17, 18).

Згідно з висновком судової трасологічної експертизи від 26 липня 2019 року № 1076 виявлені та вилучені під час огляду будинку ОСОБА_2 сліди папілярних узорів пальців рук на дверцятах шафи в кімнаті будинку належать ОСОБА_1 .

Як зазначено у висновку експерта від 19-27 серпня 2019 року № 191, за результатом проведення судово-медичної (цитологічної) експертизи при серологічному дослідженні цигарки та недопалка цигарки «LD», вилучених 11 липня 2019 року в ході обшуку в будинку ОСОБА_2 виявлено антиген А ізосерологічної системи АВО, який може походити від особи (осіб), крові та виділенням якої (яких) він властивий, у тому числі й від ОСОБА_1 .

Відповідно до даних, які містяться у протоколі огляду одягу ОСОБА_1

(з фототаблицею до нього) від 11 липня 2019 року, у подальшому вилученого під час затримання останнього 11 липня 2019 року, ОСОБА_1 був одягнутий у футболку зеленого кольору, на передній поверхні якої, посередині на відстані 4 см від низу є одна пляма речовини бурого кольору діаметром 0,5 см неправильної форми, аналогічні дві плями розміщено на відстані від низу 7 см діаметром 18 мм та 10 см діаметром 10 мм; світло-сині джинси, на правій калоші яких біля коліна є пляма речовини темного кольору діаметром 25 мм, шкарпетки сірого кольору та взутий у кросівки темно-синього кольору з червоними вставками з білою підошвою, яка по боках забруднена.

Висновками експертів від 23 серпня 2019 року № 9/595СЕ-19 та № 9/598СЕ-19 за наслідками проведення судових молекулярно-генетичних експертиз установлено, що генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові, виявлених на штанах та кросівках ОСОБА_1 , збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_2 .

Крім того, відповідно до висновку експерта від 23 серпня 2019 року № 9/597СЕ-19 за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи генетичні ознаки (ДНК-профіль) сліду крові, виявленого на зрізах нігтьових пластин із піднігтьовим вмістом ОСОБА_1 , містять генетичні ознаки зразка крові трупа ОСОБА_2 .

Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 від 12 липня 2019 року - 10 вересня 2019 року № 83/А у потерпілої зафіксовано комплекс тілесних ушкоджень, розділених експертом на дві групи, який оцінюється лише у своїй сукупності та відповідає тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент їх заподіяння, що спричинило смерть потерпілої. Смерть

ОСОБА_2 настала внаслідок поєднаної травми голови, шиї, тулуба та кінцівок із розвитком травматичного шоку.

У висновку зазначено, що всі тілесні ушкодження є прижиттєвими, могли утворитися 11 липня 2019 року в короткий проміжок часу до настання смерті, що вираховується хвилинами, та зауважено, що тілесні ушкодження, зазначені в першій групі, утворилися від дії не менше ніж 62 разової дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук, стиснуті в кулаки, ноги у взутті або інші предмети з подібними характеристиками, а зазначені в другій групі - від дії не менше ніж дворазової дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею видовженої форми, якими могли бути фаланги пальців рук, при стисканні органокомплексу шиї. Садно верхньої третини шиї у формі півмісяця утворилося від одноразової дії предмета з фестончастим краєм, яким міг бути ніготь пальця руки. Не виключається можливість утворення гематом зовнішньо-бокової поверхні верхньої третини правого передпліччя; зовнішньо-бокової поверхні середньої та нижньої третин лівого передпліччя, тильної поверхні лівої кисті; синців зовнішньо-бокової поверхні середньої та нижньої третин лівого передпліччя; тильної поверхні правої кисті, задньої поверхні верхньої третини лівого предпліччя, під час захисту руками від ударів.

З висновку експерта 12-15 липня 2019 року № 141 убачається, що в ході судово-медичної експертизи ОСОБА_1 в останнього виявлено тілесні ушкодження, які і в сукупності, і кожне окремо кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Крім того, у висновку зауважено, що не виключається можливість утворення саден на тильній поверхні правої кисті внаслідок заподіяння ударів самим ОСОБА_1 .

Висновком від 12 липня 2019 року № 188 за результатами медичного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Суд допитав експертів у справі, а саме судово-медичного експерта ОСОБА_11 , головного судового експерта молекулярно-генетичних досліджень ОСОБА_12 , головного судового експерта сектору дактилоскопічних досліджень ОСОБА_13 , експерта-цитолога ОСОБА_14 , які в судовому засіданні підтримали та роз`яснили свої висновки, а також надали пояснення щодо процедури проведення експертиз. При цьому стороні захисту і засудженому було надано можливість ставити експертам запитання, і таким правом вони скористалися.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали висновки експертів належними та допустимими доказами, а тому доводи засудженого в цій частині позбавлені підстав.

Експертизи в цьому провадженні проведено на підставі ухвал слідчих суддів, згідно з вимогами Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від

8 жовтня 1998 року № 53/5, експертами, що мають кваліфікацію судового експерта відповідно до виданих свідоцтв та уповноважені на проведення експертних досліджень. Експертів було повідомлено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків у суді та під час провадження досудового розслідування.

Не знайшли свого підтвердження і доводи засудженого про те, що біологічні зразки для експертиз було одержано з порушенням КПК, процедура здійснювалася некомпетентними особами та без участі понятих, не було забезпечено право ОСОБА_1 на захист.

Біологічні зразки у ОСОБА_1 відібрано для проведення експертних досліджень у порядку статей 241, 245 КПК на підставі постанови прокурора від 12 липня

2019 року, якою постановлено провести відібрання біологічних зразків від ОСОБА_1 , крові, волосся, слюни, нігтів (піднігтьового вмісту) тощо із залученням спеціаліста. Процедура відібрання зразків зафіксована відповідними протоколами, зразки відібрано спеціалістом ОСОБА_27, з постановою та протоколами ОСОБА_1 був ознайомлений.

Крім того, слід узяти до уваги, що зміст інформації, яку містять біологічні зразки, не залежить від волі особи, в якої вони відбираються. Оскільки присутність чи відсутність захисника в цьому випадку не може позначитися на змісті цієї інформації, то висновок суду про допустимість висновків судово-медичних експертиз, які стосуються дослідження біологічних зразків засудженого, є обґрунтованим.

Суд уже висловлював позицію щодо відсутності підстав убачати порушення права особи на захист під час відібрання зразків у разі його проведення без участі захисника та щодо можливості визнання отриманих даних допустимими доказами, про що, зокрема, йдеться в постановах Верховного Суду від 2 квітня 2020 року справа № 415/1864/14-к (провадження № 51- 6004км19), 26 січня 2021 року справа № 236/4268/18 (провадження № 51-3124км20), 18 листопада 2021 року справа

№ 185/6429/17 (провадження № 51-6142 км 20), 8 грудня 2021 року справа

№ 447/2555/18 (провадження № 51-4307км21), 25 червня 2019 року справа № 423/1766/16 (провадження № 51-1105км19) та інші.

Участі понятих у ході відібрання біологічних зразків КПК не передбачено.

Доводи засудженого про проведення його фактичного обшуку до внесення відомостей до ЄРДР позбавлені підстав.

З матеріалів провадження установлено, що затримання ОСОБА_1 та його особистий обшук проведено о 23:45 11 липня 2019 року, а відомості до ЄРДР за фактом виявлення трупа ОСОБА_2 внесено на підставі заяви ОСОБА_3 цього ж дня о 23:01:01.

Згідно з ч. 3 ст. 208 КПК уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 цього Кодексу. Зокрема, за змістом ч. 7 ст. 223 КПК обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Під час обшуку ОСОБА_1 в ході якого за участю понятих вилучено його речі, ці вимоги закону було дотримано.

Виявлені та вилучені під час цієї слідчої дії речі ОСОБА_1 , а також стрічки з папілярними узорами пальців рук, зразки крові приєднано до матеріалів справи постановами від 8 серпня 2019 року, 2 та 14 вересня 2019 року і передано на зберігання до Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області в порядку ст. 100 КПК.

Є допустимим доказом і дані, що містяться у протоколі особистого огляду

ОСОБА_1 . Так, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що огляд засудженого, проведено за добровільною згодою ОСОБА_1 , про що свідчить його власноручна розписка.

Суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірили і, навівши аргументовані мотиви, визнали необґрунтованими доводи засудженого ОСОБА_1 про недопустимість як доказів дисків із відеозаписами слідчого експерименту та обшуку домоволодіння, а також записів із камер відеоспостережння, оскільки вони є копіями, а не оригіналами запису. Суд правильно зазначив, що долучені до матеріалів провадження як речові докази CD-диски з відеозаписами слідчих дій були виготовлені у зв`язку з необхідністю надання інформації, яке має значення у кримінальному провадженні, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у виді файлів. Записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображення) електронного документа. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.

Крім цього, протоколи про проведення слідчих експериментів та обшуку містять найменування технічних засобів, за допомогою яких під час проведення слідчих дій здійснювалася відеофіксація, а доводи засудженого в цій частині нічим не підтверджені.

Що стосується посилань у касаційній скарзі засудженого на залучення слідчим для проведення окремих слідчих дій понятих, які були працівниками поліції, то ці доводи суд апеляційної інстанції перевірив і слушно визнав безпідставними, оскільки такі дані в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Зіставивши докази в їх взаємозв`язку, місцевий суд умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу, як і дані протоколів слідчих дій та експертних висновків, на підставі ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, і правомірно поклав їх в основу вироку.

Частина 2 ст. 17 КПК передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були досліджені в суді першої інстанції, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Цей суд правильно зауважив, що зібрані докази безсумнівно свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Так, у будинку потерпілої було виявлено відбитки пальців рук ОСОБА_1 , а у приміщенні будинку та на подвір`ї - цигарку і недопалок цигарки. На джинсах, кросівках та зразках піднігтьового вмісту рук ОСОБА_1 виявлено ДНК-профіль зразка крові трупа ОСОБА_2 , що свідчить про контактування засудженого з потерпілою. Крім того, згідно з висновком експерта від 12 липня - 10 вересня 2019 року № 83/А смерть потерпілої настала в період з 16:00 по 18:00, коли ОСОБА_1 перебував у безпосередній близькості від місця вчинення злочинів, пояснити суду причину свого перебування поряд із місцем вчинення злочину протягом двох годин до його виявлення та затримання працівниками поліції він не зміг. Корисливий мотив вчинення злочинів підтверджується зафіксованою обстановкою на місці вчинення злочинів, яка свідчить, що ОСОБА_1 шукав матеріальні цінності не лише в будинку, а й на території домоволодіння і літній кухні та з метою заволодіння підготував два алюмінієві бідони.

З огляду на вказану сукупність доказів колегія суддів має підстави вважати, що місцевий суд установив усі обставини, які з урахуванням ст. 91 КПК підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і відповідно до цих обставин діяння ОСОБА_1 обґрунтовано отримали юридично-правову оцінку за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 187 КК.

Наведені у скарзі засудженого доводи про те, що органом досудового розслідування матеріали провадження сфабриковано, збирання доказів та слідчі дії проводилися з численними порушеннями, є неспроможними.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які би викликали сумніви в їх достовірності, і на спростування цього у скарзі ОСОБА_1 переконливих аргументів не міститься. Всі докази, покладені судом в основу обвинувачення, узгоджуються з приписами закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.

Не знайшли свого підтвердження в матеріалах провадження і доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення його права на захист органом досудового слідства під час проведення слідчих дій.

Так, на досудовому розслідуванні і в суді першої інстанції захист інтересів

ОСОБА_1 здійснювала адвокат ОСОБА_21, яка діяла на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та була залучена до участі у справі за призначенням, оскільки відповідно до ст. 52 КПК участь захисника в цьому кримінальному провадженні є обов`язковою.

Зі змісту протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину,

від 11-12 липня 2019 року вбачається, що під час цієї слідчої дії ОСОБА_1 було належним чином роз`яснено підстави затримання і те, у вчиненні якого злочину він підозрюється, його права, зокрема і право мати захисника, та обов`язки. На кожному аркуші вказаного протоколу, в тому числі після переліку прав, передбачених ч. 3 ст. 42 КПК, є підписи ОСОБА_1 . Заяв і зауважень з приводу затримання не надходило. Копію протоколу ОСОБА_1 отримав. Про затримання останнього було повідомлено орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, і відразу після затримання, 12 липня 2019 року

о 02:10, забезпечено безоплатною вторинною правовою допомогою захисника ОСОБА_21, а надалі постановою від 16 липня 2019 року ОСОБА_1 призначено захисника ОСОБА_20 для участі у кримінальному провадженні.

Всі подальші слідчі дії в цьому кримінальному провадженні було проведено за участю захисника ОСОБА_20

Не є слушними доводи, наведені у скарзі засудженого, про те, що обвинувальний акт у провадженні не відповідає вимогам КПК та був направлений до суду поза межами строку досудового розслідування.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК, містить виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 .

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні постановою керівника Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_22 від 4 вересня

2019 року продовжено до 12 жовтня 2019 року. В межах строку досудового розслідування 25 вересня 2019 року ОСОБА_1 та його захиснику ОСОБА_20 було повідомлено про завершення досудового розслідування і надано доступ до матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 219 КПК строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Обвинувальний акт складено слідчим та затверджено прокурором Гадяцького відділу Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_23 24 жовтня 2019 року. Копії обвинувального акта було вручено захиснику і обвинуваченому під розписки цього ж дня та направлено до суду

25 жовтня 2019 року. Тобто прокурор склав і направив обвинувальний акт у межах строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.

Щодо доводів у скарзі про те, що реєстр матеріалів досудового розслідування містить не повні відомості про час проведення процесуальних дій Суд зазначає, що ці обставини жодним чином не впливають на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах.

Також колегія суддів звертає увагу, що були ретельно перевірені судами попередніх інстанцій і не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про застосування щодо нього незаконних методів ведення слідства.

За фактом застосування до ОСОБА_1 недозволених методів ведення слідства з боку співробітників правоохоронних органів Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області в ході затримання останнього та проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12019170130000443 було внесено відомості до ЄРДР за № 42019170000000175 від 22 листопада 2019 року, попередня кваліфікація злочину - ч. 2 ст. 365 КК. Постановою слідчого другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Полтаві від 16 червня 2020 року вказане кримінальне провадження закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК, за відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.

Під час призначення покарання ОСОБА_1 суди повною мірою врахували суспільно небезпечний характер і тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення грабежів та розбоїв щодо осіб похилого віку, вчинив особливо тяжкі злочини проти життя та здоров`я особи через три місяці після звільнення з місць позбавлення волі.

Зважаючи на викладене та ураховуючи конкретні обставини справи, обставини, що обтяжують покарання, - вчинення злочинів щодо особи похилого віку, у стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочинів, відсутність обставин, які б його пом`якшували, колегія суддів погоджується з висновком суду про неможливість призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на певний строк

і вважає справедливим застосування щодо нього виняткової міри

покарання - довічного позбавлення волі.

З огляду на зазначене, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 64, 65 КК, гарантуватиме безпеку для суспільства та є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи в апеляційних скаргах засудженого та його захисника, визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень і правильною правову кваліфікацію його дій. На всі доводи в апеляціях суд дав обґрунтовані відповіді.

Усупереч доводам засудженого, здійснюючи кримінальне провадження, місцевий та апеляційний суди не порушили загальних засад, закріплених у ст. 7 КПК, а зважаючи на положення ст. 404 вказаного Кодексу, суд апеляційної інстанції не був зобов`язаний повторно досліджувати всі зібрані у справі докази.

Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. Відмова у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.

Не є слушними й доводи, наведені у скарзі, про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відводі суддів, які раніше брали участь у розгляді справи.

Полтавський апеляційний суд в ухвалі від 6 липня 2021 року навівши обґрунтовані мотиви прийнятого рішення, правильно відмовив у задоволенні заяви

ОСОБА_1 про відвід суддям апеляційного суду. Колегія суддів погоджується з таким рішенням.

Ухвала апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 419 КПК.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 31 грудня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 5 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною

й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_24 ОСОБА_25 ОСОБА_26