ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

Справа № 459/1277/21

Провадження № 51 - 2649 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_9,

суддів ОСОБА_10, ОСОБА_11,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_12,

прокурора ОСОБА_13,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021145150000051 від 17 лютого 2021 року, щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 358 ч. 4 КК України,

за спільною касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_14 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 04 квітня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 04 квітня 2022 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 358 ч. 4 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 1 307,60 грн. витрат на залучення експерта.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_1 приблизно о 20 годині 31 хвилину 16 лютого 2021 року на автодорозі Р-15 Ковель-Червоноград-Жовква, 124 км + 300 м під час перевірки документів працівниками ВРПП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області умисно, з метою уведення в оману працівників поліції щодо наявності у нього права керування транспортними засобами, з мотиву самоствердження у можливості вчинення незаконних дій та уникнення передбаченого законом покарання за їх вчинення, пред`явив працівникам ВРПП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нібито видане 11.09.2020 року Територіальним сервісним центром МВС № 8043, у такий спосіб використавши його.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 липня 2022 року вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 04 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_14 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 і його захисник - адвокат ОСОБА_15 просять скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч. 4 КК України. Надаючи власну оцінку доказам у кримінальному провадженні, заперечують наявність у ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення інкримінованого йому кримінального проступку. Вважають, що ОСОБА_1 є потерпілим від шахрайських дій онлайн автошколи «Євромагістраль», оскільки він вважав, що можна шляхом складення онлайн іспитів та, пройшовши он-лайн навчання у цій школі, отримати посвідчення водія. Зазначають, що орган досудового розслідування та обвинувачення, свідомо ігноруючи діюче законодавство у частині доказів та доказування, регламентованих Главою 4 КПК України ст.ст. 84-86, 91 КПК України, незаконно внесли на розгляд суду надуманий обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 . Звертають увагу на те, що судами обох інстанцій допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для скасування вироку та ухвали щодо ОСОБА_1 і закриття кримінального провадження щодо нього.

Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у використанні завідомо підробленого документа, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 358 ч. 4 КК України відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими доказами.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та наявності у нього прямого умислу на вчинення вказаного кримінального проступку суд першої інстанції у вироку обґрунтовано послався на показання допитаних у якості свідків працівників поліції ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які пояснили, що у день події 16 лютого 2021 року вони перебували на чергуванні, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на законних підставах, оскільки не підсвічувався номерний знак. Усі вони бачили ОСОБА_1 , який знаходився в автомобілі на місці водія та тривалий час не хотів виходити з авто, відмовлявся показати посвідчення водія. Коли ОСОБА_1 показав посвідчення водія, за допомогою бази даних з`ясували, що це посвідчення було зареєстровано на іншу особу - ОСОБА_8 .

Також суд врахував та дав оцінку висновку експерта №СЕ-19/114-21/2672-ДД від 25.02.2021 року, згідно з яким бланк посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 , виданого 11.09.2020 на ім`я ОСОБА_1 , виготовлений не поліграфічним підприємством, що здійснює виготовлення бланків типових документів, та не відповідає аналогічним документам даного типу.

Крім того, суд дав оцінку та послався у вироку на матеріали кримінального провадження, які в сукупності з іншими доказами підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч. 4 КК України, а саме: рапорти старшого інспектора-чергового СРПП №3 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області та поліцейського РВПП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_5, відповідно до якого 16.02.2021 року о 22:03 год. у с. Межиріччя, Сокальського району ОСОБА_1 , який керував автомобілем «OPEL VIVARO» р.н. НОМЕР_2 , надав працівникам поліції водійське посвідчення серії НОМЕР_1 , яке видавалось ОСОБА_8 ; витяг AMOR від 17.02.2021 року, відповідно до якого посвідчення водія серії НОМЕР_1 видано ОСОБА_8 27.05.2020 року; протокол огляду місця події від 16.02.2021 року ділянки автодороги Р-15 у с. Межиріччя, Червоноградської ОТГ, на узбіччі якої знаходиться автомобіль «OPEL VIVARO» р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , який добровільно видав працівникам поліції посвідчення водія серії НОМЕР_1 ; посвідченням водія із серійним номером НОМЕР_1 , виданим 11.09.2020 року на ім`я ОСОБА_1 ; витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким ТзОВ «Євромагістраль» не займається діяльністю, пов`язаною з навчання водіїв та видачею водійських посвідчень; протокол огляду речей та документів від 19.04.2021 року.

Врахував суд і дані, що містяться на відеозаписі з цифрового носія, на якому зафіксовано обставини зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, де видно, що на неодноразову пропозицію показати посвідчення водія, ОСОБА_1 сперечається з поліцейським щодо причини зупинки, поводиться зневажливо, погрожує поліцейським. У подальшому поліцейський неодноразово пропонує ОСОБА_1 показати документи, однак останній ігнорує прохання поліцейського, починає рух на автомобілі, а поліцейський автомобілем переслідує його та зупинився тоді, коли поліцейський заблокував йому рух.

При цьому суд дав оцінку запереченням ОСОБА_1 факту пред`явлення ним посвідчення водія саме працівникам ВРПП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області та зазначив, що вони спростовуються сукупністю показань свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , протоколом огляду речей та документів від 19.04.2021 року, оглянутим у судовому засіданні відеозаписом з цифрового носія, згідно з якими ОСОБА_1 через вікно автомобіля показав працівникам поліції ВРПП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 та ОСОБА_4 посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 .

Заперечення ОСОБА_1 використання ним завідомо підробленого посвідчення водія з посиланням на власну необізнаність з існуючим порядком отримання права керування транспортними засобами та посвідчення водія, можливістю застосування іншої процедури їх отримання, про яку він дізнався з Інтернету, розцінена судом як намір уникнення ним кримінальної відповідальності за скоєне і відхилене судом з наведенням відповідних мотивів. Зокрема суд послався на порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами, оформлення та видачу посвідчення водія, передбачені «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340, та «Інструкцією про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобом та видачі посвідчень водія», затвердженою наказом МВС від 07.12.2009 року № 515, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22.01.2010 року за № 74/17369, і звернув увагу на те, що вони здійснюються в територіальних сервісних центрах МВС, незнання чого не звільняє особу від юридичної відповідальності згідно зі ст. 68 Конституції України.

За таких обставин місцевий суд зробив висновок про те, що ОСОБА_1 , попередньо не склавши іспитів для отримання права керування транспортними засобами та не отримавши посвідчення водія в територіальному сервісному центрі МВС згідно зі встановленим нормативно-правовими актами порядком, будучи студентом третього курсу юридичного факультету, не міг не розуміти відсутність у нього права керування транспортними засобами й те, що видане на його ім`я посвідчення водія є підробленим, та, пред`являючи таке посвідчення водія працівникам поліції, ОСОБА_1 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння й при цьому діяв з прямим умислом.

При цьому суд дав оцінку рішенням Червоноградського міського суду Львівської області в адміністративних справах від 13.05.2021 року № 459/702/21 та від 12.07.2021 № 459/701/21 року, згідно з якими задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 1 та за ст. 126 ч. 2 КУпАП і закриття провадження у справах, та зазначив, що вони не спростовують винуватості ОСОБА_1 у використанні завідомо підробленого посвідчення водія.

Позиція сторони захисту про те, що дії ОСОБА_1 ґрунтувалися на положеннях постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року щодо права дистанційного навчання майбутніх водіїв не взята до уваги, оскільки ця постанова не була чинною на час інкримінованих ОСОБА_1 дій.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про використання ОСОБА_1 завідомо підробленого документа, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч. 4 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано, адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений є винним у його вчинені.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у вироку зазначено формулювання обвинувачення ОСОБА_1 , визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому підстав для його повернення прокурору судом першої інстанції встановлено не було та обґрунтовано відмолено у задоволенні відповідного клопотання захисника в судовому засіданні 01 червня 2021 року.

При призначені покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції з дотриманням положень статей 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, дані про особу ОСОБА_1 , який є людиною молодого віку, студентом, не одружений, не працює, на диспансерному обліку у лікарів психіатра чи нарколога не знаходиться, скарг від сусідів на нього не поступало, немає судимості. Обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання ОСОБА_1 , судом встановлено не було. Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України.

Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_14, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних доказів підтверджує вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч. 4 КК України.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч. 4 КК України, та правильність кваліфікації його дій.

Суд вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги, скасування вироку та ухвали щодо ОСОБА_1 і закриття кримінального провадження щодо нього за ст. 358 ч. 4 КК України, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 04 квітня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_14 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_16 ОСОБА_17ОСОБА_18