Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"14" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/1766/22
за позовомФермерського господарства «Стоянова І.С.», с. Надеждівка Одеської області
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро», м. Тетіїв Київської області
про визнання недійсними частин договору та застосування наслідків їх недійсності,
Суддя О.В. Конюх,
за участю представників:
від позивача:не з`явився;від відповідача:не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
позивач Фермерське господарство «Стоянова І.С.», с. Надеждівка Одеської області (далі за текстом ФГ «Стоянова І.С.»), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 19.09.2022 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро», м. Тетіїв Київської області (далі за текстом ТОВ «Нор-Ест Агро»), в якому просив суд:
- визнати недійсними статтю 7 та статтю 8 Договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020;
- стягнути з відповідача на користь позивача 152 041,20 грн. в якості відшкодування примусово стягнутих з ФГ «Стоянова І.С.» на користь ТОВ «Нор-Ест Агро» грошових коштів;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 25 000,00 грн.,
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору 2600,00 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2022 у справі №911/1766/22 позовну заяву від 19.09.2022 Фермерського господарства «Стоянова І.С.» залишено без руху, зобов`язано усунути недоліки позовної заяви від 19.09.2022, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
04.10.2022 від позивача ФГ «Стоянова І.С.» до господарського суду Київської області надійшла заява від 29.09.2022, до якої в якості усунення недоліків позовної заяви додано нову редакцію позовної заяви з додатками, у якій позивачем заявлено такі вимоги:
- визнати недійсними статтю 7, статтю 8 Договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020;
- застосувати наслідки недійсності статті 7, статті 8 Договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020 та стягнути з відповідача на користь позивача 152 041,20 грн., на повернення грошових коштів, примусово стягнутих з ФГ «Стоянова І.С.» на користь ТОВ «Нор-Ест Агро;
- стягнути з відповідача на користь позивача суму 25 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди,
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 5 136,62 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1766/22 у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 31.10.2022.
12.10.2022 від представника відповідача ТОВ «Нор-Ест Агро» до господарського суду Київської області надійшли заперечення від 06.10.2022 №06-2/10 щодо розгляду господарським судом Київської області справи №911/1766/22, в яких представник відповідача просив позов ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «Нор-Ест Агро» про визнання недійсними статті 7 та статті 8 Договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності, залишити без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України.
18.10.2022 на електронну пошту суду від позивача ФГ «Стоянова І.С.» надійшли:
заява від 16.10.2022 про надання інформації, на вимогу ухвали господарського суду Київської області від 05.10.2022;
клопотання від 16.10.2022 про об`єднання судових справ №911/1769/22 і №911/1766/22 в одне провадження;
заява від 16.10.2022 щодо заперечення ТОВ «Нор-Ест Агро» проти розгляду господарським судом Київської області справи №911/1766/22. Вказані документи надійшли на адресу суду в оригіналі поштою 19.10.2022.
24.10.2022 від позивача ФГ «Стоянова І.С.» до господарського суду Київської області надійшла заява про внесення доповнення до позовної заяви про визнання недійсними частини договору №37/20/60 від 12.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2022 клопотання ФГ «Стоянова І.С.» від 16.10.2022 про об`єднання позовних заяв у справах №911/1766/22 та №911/1769/22 залишено без задоволення; не прийнято до розгляду заяву ФГ «Стоянова І.С.» від 21.10.2022 про внесення доповнення до позовної заяви про визнання недійсними частин договору №37/20/60 від 12.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності; позов Фермерського господарства «Стоянова І.С.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» у справі №911/1766/22 залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 ст. 226 ГПК України.
03.11.2022 від представника ТОВ «Нор-Ест Агро» до господарського суду Київської області надійшла заява вих. №01-1/11 від 01.11.2022 про покладення на ФГ «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123,126, 124,129, 244 ГПК України, в якій заявник просить суд стягнути із ФГ «Стоянова І.С.» судові витрати на правничу допомогу в межах справи №911/1766/22 у розмірі 12 400,00 грн.
Також у вказаній заяві, відповідач просить суд здійснити розгляд поданої заяви за відсутності представника ТОВ «Нор-Ест Агро».
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2022 прийнято до розгляду заяву ТОВ «Нор-Ест Агро» про покладання на ФГ «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу по справі № 911/1766/22. Розгляд заяви призначено на 14.11.2022.
У судове засідання 14.11.2022 представники позивача та відповідача не з`явились. Згідно з частинами 1, 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши заяву ТОВ «Нор-Ест Агро» про покладання на ФГ «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123,126, 124,129, 244 ГПК України, суд встановив таке.
Відповідно до вимог статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
У силу приписів частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи з аналізу наведених вище норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Відповідно до частин п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Разом із тим, посилання заявника на ст. 129 ГПК України у даному випадку є безпідставним, оскільки у справі №911/1766/22 суд не вирішував спір по суті, не встановлював, з чиєї вини виник спір, відтак і не здійснював розподіл судових витрат.
У даному випадку до відносин сторін належить застосовувати статтю 130 ГПК України, якою встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до положень частини п`ятої та шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.
У цьому висновку суд звертається до сталої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 25.07.2019 у справі №910/11310/18, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17.
Обґрунтовуючи заяву про покладення на ФГ «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123,126, 124,129, 244 ГПК України, ТОВ «Нор-Ест Агро» зазначає, що відповідно до договору №07-12-2020 про надання правової допомоги від 07.12.2020 та акту №23 здачі-приймання правової допомоги від 31.10.2022, Адвокатське Бюро «Василя Бонтлаба» надало наступну правову допомогу:
- аналіз позовної заяви ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «Нор-Ест Агро» про визнання недійсними статті 7 та статті 8 договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності із доданими документами на 96 аркушах - 2 години;
- аналіз судової практики Верховного Суду щодо вказаної категорії справ - 0,5 годин;
- підготовка заперечення (вих. №06-2/10 від 06.10.2022) щодо розгляду господарським судом Київської області справи №911/1766/22 за позовом ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «Нор-Ест Агро» про визнання недійсними статті 7 та статті 8 договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності. Направлення поштою заперечення (вих. №06-2/10 від 06.10.2022) щодо розгляду господарським судом Київської області справи №911/1766/22 за позовом ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «Нор-Ест Агро» про визнання недійсними статті 7 та статті 8 договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності: ФГ «Стоянова І.С.» та до господарського суду Київської області - 2,5 години;
- участь адвоката Бонтлаба В.В. у судовому засіданні господарського суду Київської області у справі №911/1766/22 із розгляду позовної заяви ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «Нор-Ест Агро» про визнання недійсними статті 7 та статті 8 договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності, яке відбулося 31.10.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів представника ТОВ «Нор-Ест Агро» по справі №911/1766/22 адвоката Бонтлаба В.В. із застосуванням програмного забезпечення «EasyCon»: підтримання правової позиції, надання пояснень у справі - 1 900,00 гривень;
- додаткова оплата («гонорар успіху адвоката») при позитивному для клієнта рішенні - залишення без розгляду позовної заяви ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «Нор-Ест Агро» про визнання недійсними статті 7 та статті 8 договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності у справі №911/1766/22 господарського суду Київської області - 5 500,00 гривень.
Відтак, ТОВ «Нор-Ест Агро» зазначає, що понесло витрати, сплативши за правову допомогу в розмірі 12 400,00 грн. згідно договору №07-12-2020 про надання правової допомоги від 07.12.2020 Адвокатському Бюро «Василя Бонтлаба».
Також відповідач вказує, що підставами подання позову ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «Нор-Ест Агро» про визнання недійсними статті 7 та статті 8 договору купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020 та застосування наслідків їх недійсності, слугував підтверджений на сьогодні ухвалою господарського суду Київської області по справі №911/1766/22 від 31.10.2022 факт передчасного подання до господарського суду Київської області зазначеного позову, а також необхідність залишення позову без розгляду з огляду на необґрунтованість та безпідставність його подання саме до господарського суду Київської області.
Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Недопустимість обмеження доступу до правосуддя встановлена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 та у відповідності до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Позивач звертаючись до господарського суду Київської області з позовом, твердив, що третейське застереження Договору №37/20/60 від 12.03.2020 спричиняє обставини, які порушують та обмежують права та свободи ФГ «Стоянова І.С.», не відповідають вимогам п. 1 ст. 203 ЦК України та просив суд визнати недійсними статтю 7 та статтю 8 Договору №37/20/60 від 12.03.2020 та застосувати наслідки недійсності, передбачені статтями 215, 216, 228 ЦК України.
Суд враховує, що позивач звернувся за захистом свого цивільного права, яке він вважає порушеним, у спосіб, передбачений законом, до належного відповідача та до компетентного господарського суду за встановленою підвідомчістю та підсудністю, що є невід`ємним правом особи, і сам по собі факт звернення позивача до суду не свідчить про необґрунтовані дії зі сторони позивача.
У чинному законодавстві відсутня заборона розгляду господарським судом позовної заяви ФГ «Стоянова І.С.» до ТОВ «Нор-Ест Агро» про визнання недійсними частин господарського договору та застосування наслідків їх недійсності.
Згідно з нормами ст. 2, 5, 8, 12, 14 Закону України «Про третейські суди» передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом право відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Отже, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із можливих способів вирішення спору.
Відтак, у сторін договору існує виключно правова можливість, а не обов`язок звертатися до третейського суду. При цьому, обмеження права на звернення до господарського суду не допускається.
Закон України «Про третейські суди» передбачає виключно право, а не обов`язок сторін на звернення до цього суду, у разі відсутності у позивача волевиявлення на звернення до третейського суду чинне законодавство жодним чином не позбавляє його конституційного права на звернення до господарського суду.
Разом із тим, суд, розглядаючи справу, має діяти виключно на підставі, у порядку та у спосіб, передбачений законом.
Підставою для залишення позову у справі №911/1766/22 без розгляду відповідно до пункту 7 частини 1 ст. 226 ГПК України, не були необґрунтовані, передчасні чи незаконні дії позивача. Судом було застосовано спеціальну процедуру, передбачену ГПК України та Законом України «Про третейські суди» при наявності між сторонами належно оформленої третейської угоди, щодо якої відсутні ознаки невиконуваності, і яка включає предмет спору у справі, та у зв`язку із поданням відповідачем до суду заперечень проти розгляду спору у господарському суді у встановленому порядку та строк.
Відповідач не вказав та не довів, що позивачем вчинено необґрунтовані дії в ході розгляду справи, які призвели до витрат відповідача, а саме не довів: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.
З приводу необхідності доведення відповідачем наявності необґрунтованих дії позивача у розумінні ст. 130 ГПК України суд звертає увагу сторін на позицію постанови Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №922/2017/17.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви «Нор-Ест Агро» про покладення на ФГ «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на невідповідність заяви ст. 130 ГПК України та відсутність необґрунтованих дій зі сторони позивача.
Керуючись ст. 123, 126,129, 130, 234, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» від 01.11.2022 №01-1/11 про покладання на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/1766/22 відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строків, встановлених ст. 256 ГПК України.
Повний текст ухвали підписано 18.11.2022.
Суддя О.В. Конюх
