ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2022 р. м. УжгородСправа № 907/465/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

при секретарі судового засідання Кропивницькому Н.М.

Розглянув матеріали справи

за позовом Тячівської окружної прокуратури, м. Тячів Закарпатської області

в інтересах держави в особі

позивача 1 Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород

позивача 2 УстьЧорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, смт Усть - Чорна Тячівського району Закарпатської області

до відповідача Державного підприємства Мокрянське лісомисливське господарство, с. Красна Тячівського району Закарпатської області

про стягнення 2 645 316,04 грн шкоди

За участю представників сторін:

прокуратури

позивача 1 не з`явився;

позивача 2 не з`явився;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Тячівська окружна прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області та УстьЧорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства Мокрянське лісомисливське господарство 2 645 316,04 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/465/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2022.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.07.2022 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено на 23.08.2022 підготовче засідання.

23 серпня 2022 року підготовче засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Лучко Р.М. у відпустці, відповідно до наказу №02.4-08/27-к від 22.08.2022, в зв`язку з чим ухвалою-повідомленням від 25.08.2022 учасників справи повідомлено, що наступне підготовче засідання у справі відбудеться 07.09.2022.

Підготовче засідання відкладалося на 03.10.2022 у зв`язку з неявкою представника позивача 2 та з огляду на заявлене відповідачем клопотання.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 03.10.2022 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 02.11.2022.

Судовий розгляд справи відкладався з огляду на заявлене відповідачем клопотання, з метою забезпечення реалізації учасниками справи їх прав та обов`язків в господарському процесі, що є складовою права на справедливий суд відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поза межами процесуального строку, визначеного ст. 195 ГПК України та з урахуванням розумних строків розгляду даної справи на 16.11.2022.

Учасники справи в судове засідання 16.11.2022 не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

До початку судового засідання 16.11.2022 від відповідача у справі надійшла заява від 16.11.2022 відповідно до якої позовні вимоги прокурора Державне підприємство Мокрянське лісомисливське господарство визнає в повному обсязі та просить при ухваленні рішення розстрочити сплату шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на 12 місяців з дати прийняття рішення шляхом сплати щомісячно не пізніше 16 числа кожного місяця грошових коштів в сумі 220 443,00 грн (в перший місяць 220 443,04 грн).

Від прокурора та позивачів заперечень щодо означеної заяви відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків постійного лісокористувача щодо вчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев на підвідомчій відповідачу території та встановлено комісією Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства шляхом проведення обстеження кварталу 24 виділ 37 Русько-Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське лісомисливське господарство», про що складено Акт про результати розгляду звернення Країло В.М. щодо незаконних рубок в кварталах 12 та 24 Русько-Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ» від 12.06.2020.

Вказує, що внаслідок виявленої незаконної рубки навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду на суму 2 645 316,04 грн, яку покликаючись на положення Лісового кодексу України та природоохоронного законодавства прокурор просить стягнути з відповідача до місцевого Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.

Окрім того, просить суд витрати по сплаті судового збору в сумі 39 679,74 грн стягнути з відповідача на користь Закарпатської обласної прокуратури, якою здійснено сплату судового збору за подання позовної заяви у даній справі.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відзив на позов відповідачем не подано. При цьому, відповідно до заяви від 16.11.2022 позовні вимоги Державним підприємством «Мокрянське лісомисливське господарство» визнаються.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2.2. Статуту Державного підприємства Мокрянське лісомисливське господарство (надалі ДП «Мокрянське ЛМГ»), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.07.2018р. № 562, підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Основним напрямком діяльності підприємства є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного або іншого шкідливого впливу.

Згідно з п.п. 6.2.1., 6.2.4. Статуту ДП «Мокрянське ЛМГ» до обов`язків підприємства відносяться, зокрема, забезпечення відтворення, охорони, захисту і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей; виконання інших вимог законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів. Підприємство зобов`язано дотримуватись норм та вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

На підставі наказів Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства від 01.06.2020 №48 та від 09.06.2020 №51 комісією Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства в період з 03 по 04 та з 10 по червня 12 2020 проведено розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 щодо масових незаконних рубок у кварталах 12 та 24 Русько-Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ».

Розгляд означеного звернення комісією Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства проведено з виходом на місце вирубки лісу за участю посадових осіб відповідача начальника відділу лісового господарства ДП «Мокрянське ЛМГ» Декета В.В., лісничого Русько-Мокрянського лісництва Костяка І.І., відповідальних працівників державної лісової охорони відповідача.

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 означеною комісією 12.06.2020 складено Акт про результати розгляду звернення щодо незаконних рубок в кварталах 12 та 24 Русько-Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ».

Як вбачається зі змісту даного 03.06.2020 Акту при натурному обстеженні в насадженні кварталу 24, виділ 37 виявлено, проведено заміри та облік пнів від зрубаних дерев в кількості 77 штук, а саме: 33 пнів породи бук та 2 пні породи ялина, які орієнтовно зрубані протягом року та 38 пнів породи бук, 3 пні породи ялина та 1 пень породи ялиця, які орієнтовно зрубані більше року.

Крім того, 04.06.2020 продовжено натурне обстеження насаджень кварталу 24, виділ 37 за результатами якого виявлено, проведено заміри та облік пнів від зрубаних дерев в кількості 103 штуки, а саме: 9 пнів породи бук, які орієнтовно зрубані протягом року та 75 пнів породи бук, 6 пнів породи ялина та 13 пнів породи ялиця, які орієнтовно зрубані більше року.

Відповідно до змісту згаданого Акту від 12.06.2020 загальна маса незаконної рубки по кварталу 24 виділ 37 становить 397 м.куб., комісією виявлено факт незаконної порубки 180 дерев, розмір шкоди комісією обраховано в сумі 2 305 906,07 грн.

Наведене підтверджується долученими прокурором до позовної заяви Актом від 12.06.2020, який підписаний з зауваженнями представниками відповідача, польовими відомостями попневого переліку від 03.06.2020 та від 04.06.2020, обрахунками розміру шкоди заподіяної лісу.

За виявленим фактом незаконної рубки дерев у Русько-Мокрянському лісництві ДП «Мокрянське ЛМГ» П`ятим слідчим відділом (з дислокацією в м. Ужгороді) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові 23.09.2020 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджується витягом з реєстру за номером досудового розслідування 12019070180000205. Означене кримінальне провадження, як вбачається з даного витягу закрито 14.12.2021 на підставі абз. 1 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В межах згаданого досудового розслідування залучено спеціалістів Державної екологічної інспекції у Закарпатській області для проведення розрахунку розміру шкоди, заподіяною незаконною порубкою дерев в кварталі 24 виділ 37 Русько-Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ».

Відповідно до здійсненого Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконними рубками в кварталі 24 виділ 37 Русько-Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ», який листом №2048-06 від 30.06.2020 надіслано органу, який проводить досудове розслідування, загальний розмір визначеної позивачем 2 шкоди становить 2 645 316,04 грн.

Згідно з висновком експерта №5146 від 04.08.2020 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи по кримінальному провадженні №42020070000000225 встановлено, що шкода, спричинена неправомірною рубкою 192 дерев в кварталі №24, виділі №37 Русько-Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ» в грошовому еквіваленті становить 2 645 316,04 грн.

Крім того, за результатами проведення ботанічної експертизи в означеному кримінальному провадженні, експертами кафедри ботаніки, деревинознавства та недеревних ресурсів лісу Національного лісотехнічного університету України 21.09.2020 дано висновок, що дерева в кварталі 24 виділі 37 Русько-Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ» були зрубані після завершення вегетаційного сезону 2018 року впродовж осінньо-зимового періоду 2018-2019 років.

За твердженням прокурора, враховуючи принцип необхідності повного відшкодування шкоди, з огляду на те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів передбачає, в тому числі, здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, і покладається на постійних лісокористувачів, слід дійти висновку, що ДП «Мокрянське ЛМГ», як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та завданню відповідних збитків в розмірі 2 645 316,04 грн, які просить стягнути з відповідача у справі.

Відповідачем заявлені прокурором вимоги визнаються в повному обсязі, а відтак, з огляду, що таке визнання позову не суперечить закону чи матеріалам справи, не порушує права чи інтереси інших осіб, рішення суду в даній справі судом приймається за правилами ч. 4 ст. 191 ГПК України.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Усть-Чорнянської селищної ради на території якої згідно з листом відповідача №153 від 17.05.2022 було виявлено факт незаконної рубки та в особі Державної екологічної інспекції України у Закарпатській області, на яку законодавством покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави.

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області звернулася з листом №07.52-104-1882вих.22 від 05.05.2022 до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області.

На адресу Тячівської окружної прокуратури Держекоінспекція надіслала у відповідь лист №864-12 від 16.05.2022, в якому повідомила, що Інспекцією заходи реагування здійснення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу не проводилися.

Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 за №275 (надалі Положення) Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Основним завданням Держекоінспекції є, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п.п. 1 п. 3 Положення).

Згідно з п. і) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до п.п. 8 п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 за №275, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що в спірних правовідносинах Державна екологічна інспекція у Закарпатській області є уповноваженим органом на подання відповідного позову з метою реалізації компетенції щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища та застосування принципу компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відповідний позов інспекцією до відповідача не подавався, а відтак, Тячівською окружною прокуратурою Закарпатської області згідно з листом №07.52-104-1933 вих-22 повідомлено позивача 1 про реалізацію представницьких функцій прокуратурою у зв`язку з необхідністю стягнення шкоди, завданою навколишньому природному середовищу незаконною порубкою деревини та про подання в порядку ст. 53 ГПК України відповідної позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області.

Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокурату», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Аналогічні за своєю суттю висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.08.021 у справі №807/2245/16, згідно із якою Державна екологічна інспекція, маючи повноваження для проведення перевірок дотримання законодавства та притягнення винних до відповідальності, але не вживаючи відповідних заходів фактично допускає бездіяльність. Такий факт бездіяльності, в свою чергу є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції.

Крім того, відповідно до п. б) абз. 2 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Приписами п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України визначено, що Джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків (п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України).

Як встановлено судом та це не заперечується учасниками справи і підтверджується листом ДП «Мокрянське ЛМГ» №153 від 17.05.2022, виявлений факт незаконної порубки дерев в кварталі 24, виділ 37 Русько-Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ» мав місце на території Руськомокрянської сільської ради, яка відповідно до затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України №572-р від 13.05.2020 року Перспективного плану формування територій громад Закарпатської області включена до складу Усть-Чорнянської селищної ради.

Таким чином, судом встановлено, що в спірних правовідносинах Усть-Чорнянська селищна рада є органом до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів в її адміністративно-територіальних межах з подальшим перерозподілом в наступних пропорціях:

-50% грошових стягнень до бюджету органу місцевого самоврядування Усть-Чорнянської селищної ради;

-20% грошових стягнень до обласного бюджету Закарпатської області;

-30% грошових стягнень до спеціального фонду Державного бюджету України.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Усть-Чорнянської селищної ради в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Тячівська окружна прокуратура звернулася з повідомленням №07.52-104-1938 вих-22 від 10.05.2022 до означеного органу місцевого самоврядування, з проханням вжиття заходів шляхом подання до суду позовної заяви до ДП "Мокрянське ЛМГ" про стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою деревини в кварталі 24, виділ 37 Русько-Мокрянського лісництва та з повідомленням, що у випадку невжиття таких заходів органом місцевого самоврядування самостійно відповідний позов буде поданий Тячівською окружною прокуратурою.

На адресу Тячівської окружної прокуратури Усть-Чорнянська селищна рада надіслала у відповідь лист №223/03-28 від 05.07.2022, в якому зазначила про відсутність головного спеціаліста з юридичних питань в селищній раді по причині його мобілізації до ЗСУ, у зв`язку з чим орган місцевого самоврядування просить прокуратуру звернутися самостійно з відповідним позовом.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що в спірних правовідносинах Усть-Чорнянська селищна рада є органом до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів., відповідний позов органом місцевого самоврядування до відповідача не подавався, а відтак, Тячівською окружною прокуратурою згідно з листом №07.52-104-1938 вих-22 від 10.05.2022 повідомлено позивача 2 про реалізацію представницьких функцій прокуратурою у зв`язку з необхідністю стягнення шкоди, завданою навколишньому природному середовищу незаконною порубкою деревини та про подання в порядку ст. 53 ГПК України відповідної позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі № 903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже із наведеного слідує, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що як Державною екологічною інспекцією, так і органом місцевого самоврядування не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.

Щодо спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Як визначено в абзацах 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

В силу приписів статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За змістом статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Відповідно до приписів статей 68, 69 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Однак для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі N 909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі N 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі N 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі N 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі N 925/382/17, від 09.12.2019 у справі N 906/133/18, від 20.02.2020 у справі N 920/1106/17, від 30.11.2021 у справі N 926/2174/20.

Матеріалами справи підтверджується та всіма учасниками справи визнається, що ДП «Мокрянське ЛМГ» є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок Русько-Мокрянського лісництва, а тому обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів, в тому числі, з урахування Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Мокрянське ЛМГ» Русько-Мокрянське лісництва (інв. №249), покладено саме на відповідача.

Згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України та ст. 19 Лісового кодексу України, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особам.

З Актів про результати розгляду звернення Країло В.М. щодо незаконних рубок від 12.06.2020, польових відомостей від 03.06.2020, від 04.06.2020 підтверджується, а відповідачем не заперечується факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів, у зв`язку з виявленням у кварталі 24 виділ 37 Русько-Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ» факту незаконної (самовільної) рубки 182 дерев породи бук, ялина, ялиця, що зафіксовано у означеному Акті від 12.06.2020, польових відомостях попневого переліку та підтверджено підписами працівників ДП «Мокрянське ЛМГ» на вказаних документах.

Згідно з розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу незаконними рубками в кварталі 24 виділ 37 Русько-Мокрянського лісництва ДП «Мокрянське ЛМГ» від 26.06.2020 та відповідно до висновку експерта №5146 від 04.08.2020 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи по кримінальному провадженні №42020070000000225 розмір заподіяної відповідачем шкоди становить 2 645 316,04 грн, що не заперечено відповідачем, навпаки, згідно з заявою від 16.11.2022 вимоги в цій частині ДП «Мокрянське ЛМГ» визнаються.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про належне вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК Украни доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду на те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

В обґрунтування поданої заяви про надання розстрочки виконання судового рішення представник боржника зазначає, що на сьогоднішній день відповідач (боржник) перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнює виконання рішення суду. Сплата одразу усієї суми заборгованості негативно вплине на господарську діяльність боржника та на можливість виконання зобов`язань перед контрагентами і бюджетними платежами усіх рівнів. Зауважує, що метою діяльності підприємства є ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

При цьому наголошує, що з перших днів повномасштабної війни в Україні відповідачем налагоджено комунікацію з місцевою територіальною обороною та ЗСУ в частині надання безоплатної ресурсної допомоги, паливно-мастильних матеріалів, запчастин, дров паливних, пиломатеріалів, що значно впливає фінансові можливості підприємства.

Наполягає на тому, що надання розстрочки не є уникнення боржником відповідальності, а навпаки, сприятиме погашенню заборгованості.

Стягувач та прокурор не надали заперечень проти вказаного клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, що свідчить про те, що розстрочка виконання рішення в справі не порушить майнові інтереси і баланс інтересів сторін, а слугуватиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Приписами частини 1 статті 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Враховуючи наведене, беручи до уваги зазначені відповідачем обставини неможливості наразі виконати рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі, з огляду на відсутність заперечень прокурора та стягувача, керуючись принципами розумності та справедливості, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі згідно з пропонованим ДП «Мокрянське ЛМГ» графіком.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79,126, 129, 221, 236, 238-240, 248, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства Мокрянське лісомисливське господарство (90523, с. Красна Закарпатської області, вул. Підчос, 87 код ЄДРПОУ 32467828) 2 645 316,04 грн (два мільйони шістсот сорок п`ять тисяч триста шістнадцять гривень 04 копійки) шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які перерахувати до спеціального фонду місцевого бюджету Усть-Чорнянської селищної ради (90520, смт. Усть-Чорна Закарпатської області, вул. Верховинська, 233, код ЄДРПОУ 04349805), розстрочивши виконання рішення на 12 місяців шляхом сплати щомісячно не пізніше 16 числа кожного місяця платежів в таких розмірах: не пізніше 16.12.2022 220 443,04 грн (двісті двадцять тисяч чотириста сорок три гривні 04 копійки), не пізніше 16.01.2023 220 443,00 грн (двісті двадцять тисяч чотириста сорок тривні гривні 00 копійок), не пізніше 16.02.2023 220 443,00 грн (двісті двадцять тисяч чотириста сорок тривні гривні 00 копійок), не пізніше 16.03.2023 220 443,00 грн (двісті двадцять тисяч чотириста сорок тривні гривні 00 копійок), не пізніше 16.04.2023 220 443,00 грн (двісті двадцять тисяч чотириста сорок тривні гривні 00 копійок), не пізніше 16.05.2023 220 443,00 грн (двісті двадцять тисяч чотириста сорок тривні гривні 00 копійок), не пізніше 16.06.2023 220 443,00 грн (двісті двадцять тисяч чотириста сорок тривні гривні 00 копійок), не пізніше 16.07.2023 220 443,00 грн (двісті двадцять тисяч чотириста сорок тривні гривні 00 копійок), не пізніше 16.08.2023 220 443,00 грн (двісті двадцять тисяч чотириста сорок тривні гривні 00 копійок), не пізніше 16.09.2023 220 443,00 грн (двісті двадцять тисяч чотириста сорок тривні гривні 00 копійок), не пізніше 16.10.2023 220 443,00 грн (двісті двадцять тисяч чотириста сорок тривні гривні 00 копійок) та не пізніше 16.11.2023 220 443,00 грн (двісті двадцять тисяч чотириста сорок тривні гривні 00 копійок).

3. Стягнути з Державного підприємства Мокрянське лісомисливське господарство (90523, с. Красна Закарпатської області, вул. Підчос, 87 код ЄДРПОУ 32467828) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 39 679,74 грн (тридцять дев`ять тисяч шістсот сімдесят дев`ять гривень 74 копійки) в повернення сплаченого судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 17 листопада 2022 року.

СуддяЛучко Р.М.