РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2022 року

м. Київ

справа №П/9901/252/19

адміністративне провадження № П/9901/252/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Тацій Л.В.,

суддів: Стародуба О.П., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Шарапи В.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Маріної Ю.А.,

учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Поліщука В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (який є правонаступником Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП); далі - Відповідний орган), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРЕДМЕТ СПОРУ

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до КДКП, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення КДКП від 09 квітня 2019 року № 70дк-19 «Про відмову в зарахуванні до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів та недопущення до проходження спеціальної перевірки» (далі - Спірне рішення);

- зобов`язати КДКП повторно розглянути питання зарахування ОСОБА_1 до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів, як кандидата, що успішно склав кваліфікаційний іспит та допустити до проходження спеціальної підготовки, зарахувати до резерву.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

Аргументи позивача:

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що Спірне рішення прийнято з порушенням законодавства та суттєво порушує його права.

Посилається на те, що під жодну з встановлених пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 «Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Порядок № 171) обмежувальних обставин він не підпадає.

Зазначає, що жодним нормативно-правовим документом не визначено поняття «недоброчесність». Посилається на те, що відносно нього не проводилася перевірка відповідно до Порядку проведення таємничої перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 16 червня 2016 року № 205 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2016 року за № 875/29005). Оскільки така перевірка не проводилась, висновки КДКП про його недоброчесність не ґрунтуються на законодавстві.

Вважає, що посилання у Спірному рішенні на статтю 3 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставним, оскільки ця стаття регламентує засади діяльності прокуратури, а не вимоги до кандидатів на посаду прокурора.

Зазначає, що відповідачем порушено вимоги пункту 62 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, згідно з яким КДКП не приймає рішень на підставі припущень.

Посилається на те, що єдиною підставою для відмови мені у зарахуванні до резерву на заміщення вакантної посади прокурора та недопуску до проходження спеціальної підготовки є факт притягнення його у минулому до кримінальної відповідальності. Таке тлумачення Закону України «Про прокуратуру» є безпідставним та порушує його права, передбачені статтею 43 Конституції України, згідно з якою держава гарантує рівні можливості у виборі професії.

Зазначає, що його було притягнуто до кримінальної відповідальності за правопорушення, вчинене у крайній життєвій ситуації. В силу статті 89 Кримінального кодексу України він не має судимості.

До кримінальної відповідальності його було притягнуто не у зв`язку із зловживанням службовим становищем чи порушенням присяги. В органах прокуратури він працював з 1999 року.

У судовому засіданні позивач підтримав свої доводи та просить задовольнити позов.

Аргументи відповідача:

У відзиві на позовну заяву КДКП зазначила, що під час спеціальної перевірки встановлено, що вироком Волноваського районного суду Донецької області від 23 серпня 2016 року ОСОБА_1 притягнуто до кримінальної відповідальності за частинами 1, 4 статті 358 Кримінального кодексу України (за фактом підроблення та використання паспорта) та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн. ОСОБА_1 покарання відбув та судимість погашена.

Крім того, за інформацією прокуратури Донецької області на підставі наказу прокурора області № 1694-к від 15 вересня 2016 року проведено службову перевірку за фактом порушення Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, пов`язаного з використанням прокурором відділу ОСОБА_1 завідомо підробленого документа.

За результатами цієї перевірки наказом прокурора області № 1836-к від 14.09.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі частини 1 статті 8, пункту 5 статті 9, статей 10, 11, 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України за вчинення дій, що порочать звання прокурора.

Такі дії кандидата на посаду прокурора ОСОБА_1 істотно підривають суспільно-правовий авторитет органів прокуратури та не сприятимуть зміцненню довіри громадян до них, його поведінка несумісна з обійманням у подальшому посади прокурора та може свідчити про недоброчесність.

Тому КДКП дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 не може зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість, а також не може бути прикладом законослухняності та не відповідає тим основним вимогам, які пред`являються до прокурора відповідно до статті 3 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, Спірне рішення є вмотивованим, прийнятим у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

У судовому засіданні Відповідний орган підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та просить відмовити у задоволенні позову.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 травня 2019 року визначено таку колегія суддів: головуючий - Бевзенко В.М., судді: Шарапа В.М.. Данилевич Н.А.. Желтобрюх І.Л.. Стрелець Т.Г.

Верховний Суд ухвалою від 15 травня 2019 року відкрив провадження в адміністративній справі, ухвалою від 03 жовтня 2019 року - призначив справу до розгляду на 17 жовтня 2019 року.

17 жовтня 2019 року Верховний Суд зупинив провадження у справі до встановлення правонаступника КДКП.

Ухвалою від 28 листопада 2019 року Верховним Судом поновлено провадження у справі.

Верховний Суд ухвалою від 06 лютого 2020 року витребувано з Офісу Генерального прокурора належним чином засвідчені документи, що підтверджують правонаступництво.

Верховний Суд ухвалою від 27 лютого 2020 року замінив Третю кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів на кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Верховний Суд ухвалою від 30 липня 2020 року зупинив провадження у справі до встановлення правонаступника КДКП.

Ухвалою від 22 квітня 2021 року поновив провадження у справі.

Верховний Суд ухвалою від 30 вересня 2021 року замінив КДКП її процесуальним правонаступником - Генеральним прокурором.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2021 року ухвалу Верховного Суду від 30 вересня 2021 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

У зв`язку із виведенням судді Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Бевзенка В.М. зі складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02 травня 2022 року № 510/0/78-22 призначено повторний автоматизований розподіл справи та визначено нову колегію суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Єзеров А.А., Стародуб О.П., Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року справу прийнято до провадження, а ухвалою від 03 серпня 2022 року призначено до розгляду.

Верховний Суд ухвалою від 19 вересня 2022 року замінив КДКП відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, та визнав його відповідачем у справі.

Для розгляду клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року № 1675/0/78-22 здійснено за допомогою автоматизованого розподілу заміну судді Єзерова А.А. через перебування у відпустці та визначено таку колегію суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Стародуб О.П., Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., Шарапа В.М.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень і матеріали судової справи, встановив таке.

Рішенням КДКП від 14 червня 2018 року №85дк-18 відповідно до статті 29 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №1697-VII) оголошено добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури у кількості 350 осіб.

16 липня 2018 року ОСОБА_1 для участі в доборі кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури надав особисто до КДКП письмову заяву про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора та необхідні документи, передбачені статтею 30 Закону №1697-VII.

У порядку проведення спеціальної перевірки, запити про надання відомостей про ОСОБА_1 надсилалися до Департаменту інформаційної підтримки та координації поліції « 102» Національної поліції України, Державної судової адміністрації, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного агентства з питань запобігання корупції, Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації, Донецького обласного військового комісаріату.

Згідно з довідкою про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 , який претендує на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, зокрема, встановлено, що відповідно до інформації Департаменту інформаційної підтримки та координації поліції « 102» Національної поліції України, встановлено, що вироком Волноваського районного суду Донецької області від 23 серпня 2016 року ОСОБА_1 притягнуто до кримінальної відповідальності за частинами 1, 4 статті 358 Кримінального кодексу України (за фактом підроблення та використання паспорта) та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн.

ОСОБА_1 покарання, призначене судом, відбув повністю, судимість погашено.

Відповідно до вироку Волноваського районного суду Донецької області від 23 серпня 2016 року у справі № 221/4283/16-к судом встановлено, що:

« ОСОБА_1 , приблизно восені 2013 року, перебуваючи в місті Донецьку, рухаючись на автомобілі «HONDACRV» р.н. НОМЕР_1 потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, в результаті зіткнення з невстановленим автомобілем під керуванням ОСОБА_3 . У наслідку ДТП автомобіль ОСОБА_1 отримав механічні ушкодження. ОСОБА_3 у підтвердження наміру відшкодувати завдану ним матеріальну шкоду, у якості залогу залишив ОСОБА_1 паспорт громадянина України на своє ім`я серії НОМЕР_2 , виданий 20.06.2008 Центрально-Міським РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області, який ОСОБА_1 залишив у себе.

15.07.2014 ОСОБА_1 , у зв`язку з тимчасовою окупацією представниками терористичної організацією «ДНР» окремих територій Донецької області, був вимушений залишити постійне місце проживання та переїхати у місто Маріуполь та залишив вказаний документ з собою.

У зв`язку з проведенням АТО на території Донецької та Луганської областей, вказівкою Генерального прокуратура України № 123 від 30.03.2015 «Про забезпечення дотримання порядку виклику керівників та працівників прокуратури обласного рівня до Генеральної прокуратури України, виїзду працівників прокуратури за кордон, на тимчасово окуповану територію України та зони проведення антитерористичної операції», працівникам органів прокуратури заборонено відвідання тимчасово окупованої території Донецької області.

Приблизно наприкінці червня 2016 року ОСОБА_1 , знаходячись на території м. Маріуполь Донецької області, маючи намір відвідати тимчасово-окуповану територію Донецької області, будучи діючим працівником органів прокуратури і у зв`язку з чим не маючи можливості безперешкодного перетину блокпостів терористичної організації «ДНР» на непідконтрольній владі України території області за власними документами, які засвідчують його особу, з метою приховання зазначеного факту від керівництва прокуратури області, вирішив здійснити перетин блокпостів терористичної організації «ДНР» та пересуватися на непідконтрольній владі України території за підробленими ним офіційним документом, для чого підробив паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заміни фото власника на 1 сторінці на своє особисте.»

За інформацією прокуратури Донецької області на підставі наказу прокурора області № 1694-к від 15.09.2016 проведено службову перевірку за фактом порушення Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, пов`язаного з використанням прокурором відділу ОСОБА_1 завідомо підробленого документа.

За результатами цієї перевірки наказом прокурора області № 1836-к від 14 вересня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі частини 1 статті 8, пункту 5 статті 9, статей 10, 11, 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України за вчинення дій, що порочать звання прокурора.

На підставі частини шостої статті 32 Закону №1697-VII, частини третьої статті 58 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 21 березня 2019 року за №11/2/3-2557вих-19 направлено лист з інформацією та довідку про результати спеціальної перевірки з метою надання письмових пояснень, спростувань, заперечень чи зауважень, які необхідно було особисто надати 28 березня 2019. Також ОСОБА_1 запрошено цього ж дня взяти участь у засіданні КДКП з цих питань. Повторно 29 березня 2019 року за №11/2/3-2849 вих-19 направлено лист щодо надання письмових пояснень, спростувань, заперечень чи зауважень, та запрошено ОСОБА_1 09 квітня 2019 року взяти участь у засіданні КДКП з цих питань.

ОСОБА_1 прибув на засідання 09 квітня 2019 року та надав письмові пояснення та уточнюючі документи з питань виявлення інформації, що перешкоджає зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком.

Враховуючи викладені обставини, КДКП встановила, що ОСОБА_1 був засуджений за вчинення злочину, а тому не може зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість, а також не може бути прикладом законослухняності та не відповідає тим основним вимогам, які пред`являються до прокурора відповідно до статті 3 Закону №1697-VII.

Рішенням КДКП від 09 квітня 2019 року №70дк-19 «Про відмову у зарахуванні до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів та недопущення до проходження спеціальної підготовки» ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит та пройшли спеціальну перевірку. Не допущено ОСОБА_1 до проходження спеціальної підготовки.

Не погодившись з правомірністю рішення Комісії від 09 квітня 2019 року №70дк-19, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 123 Основного Закону передбачає, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом №1697-VII.

Згідно із частиною першою статті 28 Закону №1697-VII, добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим частинами першою та п`ятою статті 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог цього Закону.

Крім наведених вимог до кандидата на посаду прокурора, він повинен відповідати і встановленим Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, нормам, спрямованим на вирішення етичних питань, пов`язаних зі статусом прокурора, та які кандидати на посаду прокурора мають прагнути додержувати у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них.

Колегія суддів приходить до висновку, що невідповідність Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів може бути встановлено протягом спеціальної перевірки, з огляду на таке.

Статтею 29 Закону №1697-VII встановлено, що добір кандидатів та їх призначення на посаду прокурора здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає:

1) прийняття Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів рішення про проведення добору кандидатів на посаду прокурора, що розміщується на офіційному веб-сайті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та повинно містити виклад передбачених цим Законом вимог, яким має відповідати кандидат на посаду прокурора, а також перелік документів, що подаються до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, і кінцевий термін їх подання;

2) подання особами, які виявили бажання стати прокурором, до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів відповідної заяви та документів, визначених цим Законом;

3) здійснення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів на основі поданих кандидатами на посаду прокурора документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду прокурора;

4) складання особами, які відповідають установленим вимогам до кандидата на посаду прокурора, кваліфікаційного іспиту;

5) оприлюднення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів на офіційному веб-сайті списку кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит;

6) організацію Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів спеціальної перевірки кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит;

7) визначення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів рейтингу кандидатів на посаду прокурора серед осіб, які успішно склали кваліфікаційний іспит та щодо яких проведено спеціальну перевірку, а також зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів;

8) проходження кандидатом на посаду прокурора спеціальної підготовки в Національній академії прокуратури України;

9) оголошення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів у разі відкриття вакантних посад прокурорів конкурсу на зайняття таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві та пройшли спеціальну підготовку;

10) проведення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів конкурсу на зайняття вакантних посад прокурорів на основі рейтингу кандидатів;

11) направлення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів подання керівнику місцевої прокуратури щодо призначення кандидата на посаду прокурора;

12) призначення особи на посаду прокурора;

13) складення особою присяги прокурора.

Відповідно до частини першої та шостої статті 32 Закону №1697-VII Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів організовує спеціальну перевірку кандидатів на посаду прокурора, які успішно склали кваліфікаційний іспит. Відомості про особу, які підлягають спеціальній перевірці, а також порядок її здійснення визначаються Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

У разі одержання інформації, що може свідчити про недоброчесність кандидата на посаду прокурора, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розглядає її на своєму засіданні за участю такого кандидата. Кандидат на посаду прокурора має право ознайомитись з такою інформацією, надати відповідні пояснення, спростувати та заперечити її. За результатами розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів може прийняти рішення про недопущення кандидата до проходження спеціальної підготовки.

При цьому, за приписами статті 3 Закону №1697-VII, діяльність прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах: верховенства права та визнання людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю; законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Стаття 19 Закону №1697-VII передбачає обов`язки прокурора, зокрема обов`язок додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

У свою чергу, правила прокурорської етики містяться у Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженому Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року.

Так, відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнської конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, завданнями Кодексу є: забезпечення компетентного та ефективного здійснення прокурорами своїх професійних обов`язків на підставі додержання принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, визначення морально-етичних стандартів внутрішньої та зовнішньої комунікації; підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них; створення умов для розвитку у прокурорів почуття справедливості, відповідальності, відданості справі, додержання загальнолюдських моральних цінностей, запобігання проявам корупції; формування принципової морально-правової позиції у взаєминах з громадянами, колегами, керівниками та підлеглими.

Відповідно до статті 2 Кодексу поширюється на прокурорів органів прокуратури України.

Прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї (стаття 11 Кодексу).

При виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (стаття 16 Кодексу).

Згідно зі статтею 21 Кодексу прокурору слід, зокрема, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Нормативною базою у сфері регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів є також міжнародно-правові документи, в тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського Суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов`язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн - членів Ради Європи у 2005 році.

Так, згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до статті 32 Кодексу оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій.

З огляду на викладене, аналіз норм, викладених у частині шостій статті 27 Закону №1697-VII, згідно з якими не може бути призначена на посаду прокурора особа, яка, серед іншого, має незняту чи непогашену судимість або на яку накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення, у співставленні із нормами, викладеними у статті 19 цього Закону (обов`язки прокурора) та Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, дає підстави для висновку, що у частині шостій статті 27 Закону №1697-VII викладено критерії за яких особа взагалі не може претендувати на посаду прокурора, тоді як норми статей 19, 32 Закону №1697-VII зобов`язують КДКП (на сьогодні Відповідний орган) надати оцінку доброчесності кандидата на посаду прокурора, отже, в даному випадку те, що позивач в минулому вчинив умисний злочин і за яких обставин, є оцінкою його морально-ділових якостей під час проходження перевірки доброчесності.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що КДКП дійшла правильного висновку, що особа, яка вже була засуджена за вчинення умисного злочину не може сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Доводи позивача про зняття з нього судимості не спростовують встановленого КДКП факту невідповідності високому рівню законослухняності та доброчесності кандидата на посаду прокурора, який зможе зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість до прокуратури.

Тому, враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного у складі Верховного Суду вважає, що КДКП, отримавши інформацію про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за частинами першою, четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (за фактом підроблення та використання паспорта), дійшла правомірного висновку про його невідповідність високим морально-етичним якостям та про те, що дана особа не може бути рекомендована до призначення на посаду прокурора.

За встановлених у цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення КДКП відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема таке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно.

Керуючись статтями 241-243, 246, 255, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15 листопада 2022 року.

Головуючий суддя Л.В. Тацій

Судді О.П. Стародуб

С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець

В.М. Шарапа