ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2022 року м.Дніпро Справа № 904/1774/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),

суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії FOLIONA MANAGEMENT LIMITED та Компанії ACHILLIA MANAGEMENT LIMITED на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 (прийняте суддею Крижним О.М., повне судове рішення складено 08.08.2022) у справі №904/1774/21

позовом

позивача-1: Компанії FOLIONA MANAGEMENT LIMITED, Лімасол, Кіпр

позивача-2: Компанії ACHILLIA MANAGEMENT LIMITED, м. Лімасол, Кіпр

до відповідача-1: Компанії GRIF CORPORATION LLP, м. Лондон, Великобританія

відповідача-2: Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг", м. Дніпро

про переведення прав та обов`язків покупця та визнання прав власності на частку в статутному капіталі

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви.

Компанія FOLIONA MANAGEMENT LIMITED та Компанія ACHILLIA MANAGEMENT LIMITED звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Компанії GRIF CORPORATION LLP та Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг", в якому просять:

- перевести з компанії GRIF CORPORATION LLP на компанію FOLIONA MANAGEMENT LIMITED права та обов`язки покупця на частину частки в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" в розмірі 43691,85 грн.;

- визнати за компанією FOLIONA MANAGEMENT LIMITED право власності на частку в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" в розмірі 43691,85 грн.;

- перевести з компанії GRIF CORPORATION LLP на компанію ACHILLIA MANAGEMENT LIMITED права та обов`язки покупця на частину частки в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" в розмірі 43691,85 грн.;

- визнати за компанією ACHILLIA MANAGEMENT LIMITED право власності на частку в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" в розмірі 43691,85 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 у справі № 904/1774/21 у задоволенні позову відмовлено; судові витрати понесені позивачами покладено на позивачів.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначає виникнення в учасника товариства переважного права на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, тобто права переважної покупки, лише у випадку коли іншим учасником товариства продається своя частка (частина частки) третій (сторонній) особі. Положення статуту товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" не передбачають особливостей реалізації переважного права та не наділяють учасників переважним правом у випадку відчуження частки не лише третім особам, а також і іншому учаснику, про що помилково вважають позивачі; також статут товариства не передбачає особливостей відчуження частки самим товариством. Таким чином, судом встановлена відсутність у позивачів переважного права на придбання відчужуваної частки у статутному капіталі товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг", що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про переведення прав і обов`язків покупця за договором. Вимоги про визнання права власності на частки в статутному капіталі за позивачами фактично є похідними від вимог про переведення прав та обов`язків покупців, а тому також задоволенню не підлягають.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Компанія FOLIONA MANAGEMENT LIMITED та Компанія ACHILLIA MANAGEMENT LIMITED подали апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 у справі №904/1774/21, в якій просять оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянти зазначають, що законодавець передбачив переважне право учасника товариства на придбання такої частки, в разі продажу частки товариства третій особі. Тобто законодавство містить такий вид прав учасників товариства, як переважне право на придбання частки товариства. У свою чергу, відповідно до п. 5.3 Статуту Товариства "Учасники Товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники Товариства не скористаються своїм переважним правом протягом трьох днів з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину), частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі." Таким чином, при створенні Товариства, в Статуті товариства його учасники вирішили збільшити обсяг власних прав, передбачивши переважне право купівлі (придбання) частки учасника Товариства, пропорційно до розміру своїх часток не тільки у випадку продажу такої частки третій особі, але і при будь-якому іншому продажу (відчуженні).

Зазначене положення Статуту не суперечить закону, а лише встановлює додаткові права та повноваження для учасників Товариства, щодо часток товариства. Зазначене в повній мірі відповідає положенням ч. 3 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Встановлення, у відповідності із загальними нормами законодавства, в Статуті Товариства переважного права учасника на придбання частки іншого учасника товариства (пропорційно власній частці) призвело до розширення обов`язків учасника, який має намір продати частку в статутному капіталі Товариства, а саме повідомляти про намір здійснити продаж частки, інших учасників Товариства. Тобто не тільки у випадку продажу частки третій особі, але і у випадку продажу іншому учаснику.

В даному випадку, як було встановлено під час розгляду справи, Позивачі не отримували повідомлення про намір Товариства продати або іншим чином передати (відчужити) належну йому частку в статутному капіталі іншому учаснику Товариства. За інформацією наявною у Позивачів, яку не було спростовано Відповідачами, повідомлення про намір продати частку не отримували також інші учасники Товариства, крім Відповідача-1.

Оскільки наведене порушення призвело до нового дискримінаційного перерозподілу часток в статутному капіталі Товариства, та вплинуло на права Позивачів щодо управління Товариством, з метою відновлення свого порушеного права Позивач-1 та Позивач-2 мають намір придбати частку в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" пропорційно до розміру своїх часток.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач-2 проти задоволення апеляційної скарги заперечує. За доводами відповідача, законодавець чітко визначає, що всі необхідні дії задля уникнення порушення переважного права інших учасників товариства, учасник повинен виконати у випадку продажу своєї частки третій особі, а не учаснику товариства. При цьому, в Статуті Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" не передбачено спеціального порядку реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачами при поданні апеляційної скарги, Статут товариства, норми чинного законодавства, та сучасна судова практика передбачає застосування та наявність переважного права на придбання частки у статутному капіталі товариства, тільки у випадку відчуження частки чи її частини третім (стороннім) особам. Стосовно відчуження та передачі частки учаснику товариства - жодного обмеження чи заборони не існує, а отже позовні вимоги Позивачів є необґрунтованими та безпідставними, а відповідно позовна заява задоволенню не підлягає.

Відповідач-1 письмовий відзив на скаргу не надав, у судовому засіданні заперечував щодо її задоволення.

03.11.2022 від представника позивачів ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та повідомлення позивачів про дату наступного судового засідання у порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.

Клопотання мотивовано тими обставинами, що в зв`язку із обставинами особистого характеру, обумовленими в тому числі дією воєнного стану на території України, адвокат Буря Олександр, не може прийняти участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке було призначено на 03.11.2022 року. В зв`язку із ініціюванням процедури відкликання повноважень у зазначеного представника Позивачів, останній не буде мати можливості представляти їх інтереси та повідомляти їх про процесуальні рішення суду у справі, в тому числі про дати судових засідань. Враховуючи, що компанїї-позивачі не мають в Україні філій, представництв, або інших відокремлених підрозділів, з метою дотримання їх законних прав та інтересів як безпосередніх учасників процесу, повідомлення їх про дату наступного судового засідання, а також про інші процесуальні рішення суду, повинно, на думку заявника, відбуватися з дотриманням вимог Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки заявник не наводить жодних поважних причин неявки у судове засідання. Окрім того, на теперішній час до справи не надано доказів припинення повноважень зазначеного представника.

Щодо повідомлення позивачів про наступні судові засідання з дотриманням вимог Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання і у цій частині.

З аналізу положень статті 15 зазначеної Конвенції вбачається, що ця норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи -нерезидента, який є відповідачем у справі (а не позивачем чи третьою особою), про наявність справи, яка розглядається судом, для надання відповідачу можливості вжиття заходів захисту.

Тобто положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки саме відповідача, а не будь-якого іншого учасника провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ.

З огляду на викладене, суд, з метою забезпечення дотримання принципів господарського судочинства, відмовляє у задоволенні клопотання апелянтів про забезпечення належного їх повідомлення, як нерезидентів України у порядку, що встановлений Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.

Зазначені сторони є позивачами та апелянтами, саме ними ініційовано розгляд вказаної справи, їх представник був присутній у засіданнях суду першої інстанції та попередньому судовому засіданні у суді апеляційної інстанції. За викладеного, колегія суддів не вбачає підстав вважати апелянтів необізнаними про розгляд даної справи та здійснювати їх повідомлення в порядку Конвенції від 15.11.1965. Окрім того, як вказано вище, на теперішній час до справи не надано доказів припинення повноважень представника Бурі О.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії FOLIONA MANAGEMENT LIMITED та Компанії ACHILLIA MANAGEMENT LIMITED на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 у справі №904/1774/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 06.10.2022 о 15:30 год.

06.10.2022 розгляд апеляційної скарги у справі відкладено в судове засідання до 03.11.2022 о 14:30 год.

В судовому засіданні 03.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Товариство з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" (далі Товариство) створене згідно чинного законодавства України внаслідок перетворення (реорганізації) Відкритого акціонерного товариства "Центральний універмаг" на Товариство з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" на підставі рішення чергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Центральний універмаг", протокол від 17 травня 2011 року, рішення позачергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Центральний універмаг", протокол від 20 вересня 2011 року та рішення загальних зборів засновників Товариства, протокол №1 від 20 вересня 2011 року (а.с. 18-24, т. 1).

На дату останньої редакції Статуту Товариства, зареєстрованого 27.05.2014 року, а також згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статутний капітал Товариства був сформований у розмірі 1 258 267,40 гривень та розподілений наступним чином:

ОСОБА_2 - 49,4 грн. (0,00393 %);

ОСОБА_3 - 49,4 грн. (0,00393 %);

ОСОБА_4 - 98,8 грн. (0,00785 %);

ОСОБА_5 - 49,4 грн., (0,00393 %);

ОСОБА_6 - 49,4 грн. (0,00393 %);

Компанія АЧІЛЛІА МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД - 284 346,4 грн., (22,5983 %);

Компанія "ГРІФ - КОРПОРЕЙШН ЛЛП" - 521 565,2 грн. (41,4500 %);

Товариство з обмеженою відповідальністю "Архон" - 98,8 грн. (0,0079 %);

Компанія ФОЛІОНА МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД - 284 395,8 грн. (22,6022 %);

Товариство з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" - 167 564,8 грн. (13,31803 %);

Позивачі-1,2 зазначають, що їм стало відомо, що Товариство з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" належну йому частку в розмірі 167 564,8 грн., відчужило на користь одного з учасників - Компанії "ГРІФ КОРПОРЕЙШН ЛЛП". Факт придбання відповідачем-1 частки Товариства в статутному капіталі, що належала Товариству, простежується зокрема з інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за якою розмір внеску до статутного фонду Компанії "ГРІФ КОРПОРЕЙШН ЛЛП" збільшено з 521 565,20 грн. до 689 130,00 грн., тобто на 167 564,8 грн., що відповідає частці в статутному капіталі, що належала Товариству

При цьому саме Товариство з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" вибуло з переліку учасників за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Це також підтверджується копіями акту прийому передачі частки в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" від 28.02.2020 та заяви про зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 05.03.2020.

Позивачі-1,2 вважають, що при передачі частки Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" в розмірі 167564,8 грн. Компанії "ГРІФ КОРПОРЕЙШН ЛЛП" мало місце порушення переважного права інших учасників Товариства з додатковою відповідальністю на придбання частки, що відчужуються Товариством. Таким чином позивачі-1,2 просять перевести на них права та обов`язки покупців на частину частки в статутному капіталі та визнати за ними право власності на ці частки.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

За положеннями ч. 3 ст. 56 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до товариств з додатковою відповідальністю застосовуються норми цього Закону щодо товариств з обмеженою відповідальністю, що не суперечать нормам цієї статті.

Набуття товариством частки у власному статутному капіталі врегульовано ст. 25 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Проте, процедура відчуження такої частки належним чином ні цією нормою, ні іншим законодавством не врегульована.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), у разі придбання частки (частини частки) учасника самим товариством без зменшення статутного капіталу товариства воно зобов`язане здійснити відчуження такої частки відплатно не пізніше ніж через один рік з дня придбання частки (частини частки).

Відповідно до п. 6.4 Статуту Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" у разі придбання частки (її частини) учасника самим Товариством, воно зобов`язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам у термін, що не перевищує одного року та в порядку, встановленому Статутом і законом, або зменшити свій Статутний капітал відповідно до законодавства України. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної Товариством.

Оскільки, процедура відчуження частки набутої товариством не врегульована, суд враховує за аналогією положення ст.ст. 20, 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

Якщо кілька учасників товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства.

Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов`язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки).

У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах.

У разі ухилення покупця від укладення договору купівлі-продажу продавець має право реалізувати свою частку третій особі на раніше повідомлених учасникам товариства умовах.

Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.

Статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов`язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Пунктом 5.2 Статуту Товариства передбачено, що будь-який учасник товариства має право продати (відступити) свою частку (її частину) у статутному (складеному) капіталі товариства одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам.

Відповідно до п.5.3 Статуту Товариства, учасники Товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники Товариства не скористаються своїм переважним правом протягом трьох днів з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину), частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Отже, пункт 5.3. статуту визначає порядок реалізації переважного права на придбання частки у статутному капіталі саме у випадку відчуження її третім особам, а не іншим учасникам.

Норма частини 5 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлює спеціальний спосіб судового захисту учасника товариства з обмеженою відповідальністю, переважне право якого порушене: такий учасник може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав і обов`язків покупця.

Позов про переведення прав та обов`язків покупця за договором за своєю суттю відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (пункт 6 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України), та найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також є найпростішим шляхом, який забезпечує для позивача відновлення та реалізацію відповідного переважного права. Положення про способи захисту порушеного переважного права особи відображені також у пункті 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19.

Відчуження частки у статутному капіталі товариства іншим учасникам товариства або третім особам врегульовано статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Так, учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Відчуження частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку.

Тобто, відчуження частки є більш широким поняттям, ніж купівля-продаж. При цьому, порядок відчуження частки саме за договором купівлі продажу врегульовано окремою нормою ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що учасники товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю користуються переважним правом купівлі частки у іншого учасника товариства за наявності у нього наміру здійснити відчуження такої частки саме шляхом укладення договору купівлі - продажу. У разі відступлення учасником товариства своєї частки іншим чином, відмінним від її продажу, переважне право на її придбання у інших учасників товариства не виникає.

Так само, переважне право придбання частки поширюється лише на випадки продажу частки третім особам, які не є учасниками товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю. Тому отримання згоди інших учасників не вимагається у разі продажу частки одному або кільком з діючих учасників товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю.

Якщо частка (її частина) продається іншим учасникам цього самого товариства, то право обрання покупця серед учасників належить учаснику-продавцеві; жодних переважних прав інші учасники не мають.

Матеріали справи не містять договору на підставі якого Товариство з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" передало частку в статутному капіталі в розмірі 167564,80 грн. Компанії GRIF CORPORATION LLP. Вказаний договір було витребувано у відповідача-2 і судом першої інстанції, і судом апеляційної інстанції, проте договір не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність чи відсутність у матеріалах справи договору не вплине на рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки судом встановлено відсутність переважного права позивачів на придбання частки у статутному капіталі так як частка передана не третій особі. У разі ж передання частки іншим чином, відмінним від її продажу, переважне право на її придбання у інших учасників товариства також не виникає.

Вимоги про визнання права власності на частки в статутному капіталі за позивачами фактично є похідними від вимог про переведення прав та обов`язків покупців, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у їх задоволенні.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянтів, наведені в обґрунтування скарги.

Так, суд не погоджується з висновками апелянтів, що в п. 5.3. Статуту при створенні товариства його учасники збільшили обсяг власних прав, передбачивши переважне право купівлі (придбання) частки учасника Товариства, пропорційно до розміру своїх часток не тільки у випадку продажу такої частки третій особі, але і при будь-якому іншому продажу (відчуженні) іншому учаснику.

За доводами апелянтів статут товариства ставить всіх учасників в рівне положення при реалізації переважного права на купівлю частки - тобто всі учасники мають право придбати частку, яка продається іншим учасником, пропорційно до власної частки. В той же час, відчуження частки, яка належала відповідачу-2 на користь відповідача-1, без повідомлення про це інших учасників, очевидно призвело до порушення переважного права інших учасників на купівлю.

Переважне право - це право (правомочність), яка забезпечує першочерговість перед іншими (третіми) особами на вчинення певної юридичної дії. Метою застосування інституту переважного права у корпоративних правовідносинах є збереження складу учасників товариства (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 922/3754/20).

Також, відповідно до висновку щодо застосування норм права, що міститься у п.93 постанови Великої палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20 учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі, якщо інше не передбачено корпоративним договором, стороною якого є такий учасник.

Тобто, саме по собі визначення переважного права свідчить про наявність такого права не взагалі, а перед третіми особами.

Положення пункту 5.3 статуту необхідно тлумачити в цілому у поєднанні всіх речень. Друге і третє речення доповнюють і конкретизують положення першого речення, передбачають порядок його дотримання та виконання. І стосуються саме переважного права перед третіми особами.

Учасники товариства, погоджуючи статут, не передбачили особливостей реалізації переважного права чи розподілу відчужуваної частки між іншими учасниками товариства та не наділяють учасників переважним правом у випадку відчуження частки не лише третім особам, а також і іншому учаснику, про що помилково зазначають позивачі. Статут також не передбачає особливостей відчуження частки самим товариством.

Не містить статут і положень, що відчуження частки допускається лише за згодою інших учасників.

Колегія суддів дослідивши зміст п. 5.2. та п. 5.3. статуту не вбачає відмінностей у їх формулюванні, в порівнянні з чинним законодавством на момент затвердження статуту.

На момент затвердження статуту була чинна редакція ч.ч. 1-3 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства":

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Пункт 5.3. Статуту дублює вказану частину 3 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", окрім строку протягом якого учасники товариства мають можливість скористатися своїм переважним правом.

При цьому, норма ч. 3 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" розумілась та застосовувалась аналогічно вищенаведеним нормам чинного на момент спірних правовідносин законодавства, а саме: переважне право діє лише у разі продажу частки третім особам, які не є учасниками товариства.

Вказане підтверджується судовою практикою актуальною на той час (постанова Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у справі № 926/2768/16, від 04.02.2014 у справі 911/2175/13), пунктами 4.5., 4.6., 4.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин".

Вказане також свідчить про те, що учасники товариства не встановлювали інших умов у п. 5.3. статуту, порівняно з законодавством.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Компанії FOLIONA MANAGEMENT LIMITED та Компанії ACHILLIA MANAGEMENT LIMITED на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 у справі №904/1774/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 у справі №904/1774/21 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянтів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.11.2022

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко