Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2022 року Справа№200/218/22

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в Національній поліції, та наказом Головного управління НП в Донецькій області № 507 о/с від 15.09.2021 року його було звільнено з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Краматорського РУП ГУ Національної поліції в Донецькій області на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - за власним бажанням.

Проте при звільненні зі служби позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016, 2017, 2018, 2019, 2021 роки. При цьому позивач наголошує, що додаткову відпустку за 2021 рік не використовував.

У тому числі позивач не отримав щомісячну доплату за виконання завдань по забезпеченню охорони публічної (громадської) безпеки в період дії карантину за період з 12.03.2020 року до моменту відсторонення від посади з 13.09.2021 року, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення за 2021 рік, про виплату якої ним було подано рапорт.

Крім цього позовні вимоги позивача стосуються одноразової грошової допомоги, сума якої, на його думку, визначена не вірно. А саме: відповідачем при здійсненні розрахунку суми не було взято до уваги розмір премії та індексації позивача, що призвело до заниження розміру отриманих сум.

Позивач наголошує, що несплата роботодавцем коштів при звільненні тягне відповідальність, встановлену ст.ст. 116, 117 КзПП України.

На підставі викладеного та з урахуванням ухвали від 31.01.2022 року, позивач просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058), яка полягає у нездійснені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016, 2017, 2018, 2019, 2021 роки;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, загальній кількості 70 діб, як учасника бойових дій, за 2016, 2017,2018, 2019, 2021 роки;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахування та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу при звільнені в сумі 17 537,03 гривень;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплатити щомісячну доплату за виконання завдань по забезпеченню охорони публічної (громадської) безпеки в період дії карантину, за період з 12.03.2020 року до 13.09.2021 року;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення за 2021 рік;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки 70 діб, як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2021 роки.

Ухвалою суду від 31.01.2022 року клопотання про поновлення строку звернення в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки 70 діб, як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2021 роки та поновлено пропущений строк. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов*язання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 31.01.2022 року в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про скасування Наказу № 514 від 17.09.2021 року відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про скасування Наказу № 514 від 17.09.2021 року, - повернуто позивачеві.

14.06.2022 року відповідачем надано клопотання про зупинення розгляду справи

14.06.2022 року відповідачем було надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначено нижчевикладене.

Стосовно не включення в розрахунок одноразової грошової допомоги індексації грошового забезпечення, відповідач наголошує, що пунктом 1 постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Пункт 4 розділу V Порядку № 260 визначає, що виплата одноразової грошової допомоги поліцейським, звільненим із служби безпосередньо з посад, займаних у державних органах, установах та організаціях, здійснюється за рахунок коштів відповідних державних органів, установ та організацій, у яких вони працювали, з підстав та в розмірах, визначенихЗаконом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"та з урахуванням цього Порядку та умов. Пунктами 1 та розділу VІ Порядку № 260 встановлено, що поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення. Таким чином, нормами спеціального законодавства не визначено, що одноразова грошова допомога нараховується у урахуванням індексації.

Відповідач зазначає, що положеннями постанови № 988 та Порядку № 260 індексацію не віднесено саме до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і тому позивачу правомірно її не враховано у розрахунок одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим вважає, що управління діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, і не порушувало прав позивача.

Стосовно не включення в розрахунок одноразової грошової допомоги премії, відповідач наголошує, що пунктом 6 цього розділу Порядку № 260 визначено, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Позивачу на день звільнення премія установлена не була, у зв`язку з чим, одноразова грошова допомога йому нарахована та виплачена буз врахування премії.

Відтак, на підставі вказаних обставин, відповідач вважає, що одноразова грошова допомога нарахована позивачу на підставі та в межах діючого законодавства.

Щодо компенсації за невикористану додаткову відпустку відповідач зазначив, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту законодавством не передбачена.

Щодо зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну доплату за виконання завдань по забезпеченню охорони публічної (громадської) безпеки в період дії карантину за період з 12.03.2020 до 13.09.2021, відповідач зазначає, що за період часу з березня 2020 року до 17.02.2021 року така допомога позивачу нарахована та виплачена. Позивач здійснював забезпечення життєдіяльності населення з 18.02.2021 до моменту його відсторонення (13.09.2021). Однак, у зв`язку із ненадходженням з Національної поліції України відповідного фінансування, зазначені виплати можуть бути здійснені Головним управлінням після його надходження. За таких обставин, відповідно до вимог зазначеного законодавства, ГУНП в області, до моменту надходження коштів від головного розпорядника, позбавлене можливості нарахувати ОСОБА_1 вказану доплату. При цьому, ГУНП в області подало потребу у коштах для нарахування та виплати позивачу такої доплати (з 18.02.2021 до вересня 2021 року включно). При надходженні фінансування, зазначені кошти, у законодавством строк, будуть нараховані та виплачені позивачу. Отже, відсутні правові підстави для задоволення вказаної позовної вимоги.

Щодо зобов`язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та оздоровлення за 2021 рік відповідач наголошує, що з 10.09.2021 до 15.09.2021 до ГУНП в області не надходили асигнування на виплату вказаної допомоги, а з 16.09.2021 позивач звільнений з посади.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, а також те, що позивачем у цій частині дії відповідача не оскаржуються (відсутня позовна вимога про визнання дій (бездіяльності) протиправними), надання матеріальної допомоги є дискреційним повноваженням ГУНП в області, яке не може бути перекладене на інших, позитивного рішення про надання позивачу такої допомоги не приймалось, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.

21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.

Указом Президента України від 18.05.2022, затвердженим Верховною Радою України (законопроекти №7389 та №7390), продовжено строк дії воєнного стану із 25 травня 2022 на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022).

Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України № 2500-IX від 15.08.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно з рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022 в умовах воєнного стану режим роботи кожного суду визначається окремо. Рекомендовано судам за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2022 №14/І-г "Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи" запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26 лютого 2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Ураховуючи активні бойові дії на території Донецької області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю і безпеці учасників справи, режим роботи суду встановлений наступним чином:

- прийом вхідної кореспонденції та процесуальних документів здійснюється судом в підсистемі "Електронний суд" або через офіційну електронну адресу суду;

- розгляд справ у судових засіданнях за участю сторін не здійснюється до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів та працівників апарату суду;

- у визначених законом порядку справи розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На підставі вказаного суд вважає за належне продовжити стоки розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.11.2022 року в задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи, - відмовлено.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 .

Згідно Рішення від 23.12.2016 року № 8/1/V/113 позивачу надано статус учасника бойових дій. 17.01.2017 року позивачу видано посвідчення НОМЕР_2 про статус УБД.

13.09.2021 року Наказом № 505 о/с позивача було відсторонено від виконання посадових обов`язків.

15.09.2021 наказом ГУНП в Донецькій області № 507 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Зазначеним наказом встановлено вислугу років на 15.09.2021 у календарному обчисленні 13 років 05 місяців 29 днів та у пільговому обчисленні 19 років 03 місяці 01 день, дні невикористаних відпусток (щорічних та додаткових) для нарахування та виплати грошової компенсації не встановлені.

17.09.2021 року наказом ГУНП в Донецькій області № 514 о/с внесено зміни до наказу ГУНП в Донецькій області № 507 о/с в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_3 тощо. Вважати звільненим зі служби в поліції без встановлення премії у вересні 2021 року.

В листопаді 2021 року на особовий рахунок позивача була перерахована одноразова грошова допомога при звільненні, що сторонами не заперечується. Вказаний вид допомоги був розрахований без врахування премії та індексації, що сторонами також не оспорюється.

Відповідно довідки від 06.12.2021 року № 4898/12/03-2021 додаткова відпустка за 2021 рік використана позивачем в період з 27.08.2021 року по 09.10.2021 року.

Згідно довідки від 05.10.2021 року №7820/202/01-2021, ОСОБА_1 додаткову відпустку за 2021 рік як учасник бойових дій тривалістю 14 діб не використав.

Згідно довідки від 14.02.2022 року № 332 про середній розмір грошового забезпечення позивача за 2 останні місяці, що передували звільненню, середньоденний розмір грошового забезпечення складає 416, 13грн., середньомісячний розмір дорівнює 12899,86 грн.

Відповідно довідки від 14.02.2022 року № 35, додаткова доплата за період дії карантину за період з 18.02.2021 року по теперішній час не нараховувалась та не сплачувалась.

Згідно листа Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 16.07.2021 року № 1309/01/26-2021 скерованого на ім`я начальника ДФЗБО Національної поліції України, викладено прохання розглянути питання щодо надання фінансування на виплату доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, за період дії карантину в тому числі і за період з 18.02.2021 року до 28.02.2021 року.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

За унормуваннямстатті 19 Конституції Україниорганидержавної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченимиКонституцієюта законами України.

Стаття 43 Конституції Українивизначає: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаєЗакон України "Про Національну поліцію".

Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII(далі-Закон № 580) встановлено, у своїй діяльності поліція керуєтьсяКонституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно доКонституціїта законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 4 ч. 10ст. 62 Закону України "Про Національну поліцію"поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Розглядаючи позовні вимоги в частині грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016, 2017, 2018, 2019, 2021 роки суд зазначає наступне.

До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР Про відпустки (далі - Закон № 504/96-ВР), Закон № 3551-ХІІ, Закон № 580-VIII, Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до статті 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

За приписами пункту 19 частини першоїстатті 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

З матеріалів справи встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій з 23.12.2016 року.

За приписами статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Закон № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Службовий час і час відпочинку поліцейських регулюється статтями 91-93 Законом № 580-VIII.

Приписами частини другої статті 92 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

За приписами частини дев`ятої та десятої статті 93 Закон № 580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Наказом МВС України № 260 від 04.06.2016 року, відповідно до статті 94 Закону України Про Національну поліцію, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок № 260).

Суд звертає увагу позивача, що в межах даних правовідносин при визначенні розміру компенсації невикористаної додаткової відпустки застосуванню підлягає саме Порядок № 260, що відповідає правовій позиції, викладеної Верховним Судом у тому числі в постанові від 14.04.2021 року по справі № 620/1487/20, від 31.05.2021 року по справі № 200/13837/19-а.

Пунктом 8 Розділу ІІІ Порядку № 260 встановлено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Слід зазначити, що в частині десятій статті 93 Закону № 580-VIII та абзаці 8 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 йдеться про "невикористану в році звільнення відпустку" без вказівки на її вид (основна чи додаткова).

Відповідно до частини першої та другої статті 94 Закон № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Закон № 504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Приписами частини першої статті 4 Закону № 504/96-ВРустановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, особам, реабілітованим відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік".

Отже, у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 805/5111/15-а, від 07 травня 2020 року у справі № 360/4127/19. Вказаний висновок підтверджено і постановою Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року в справі № 160/10875/19.

При вирішені справи суд враховує висновки викладені в рішенні Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі "Тимошенко проти України" (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту "законності", передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Слід зазначити, що норми Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

З огляду на зазначене суд вважає, що при звільненні позивача як учасника бойових дій, він мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2016, 2017, 2018, 2019, 2021 роки.

Щодо права на отримання компенсації за 2021 рік, суд зауважує, що позиція відповідача, яка полягає в тому, що відпустка за вказаний період є використаною, не підтверджується інформацією, що визначена в довідці від 05.10.2021 року №7820/202/01-2021.

Відтак суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058), яка полягає у нездійснені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016, 2017, 2018, 2019, 2021 роки; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058), здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахування та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій, за 2016, 2017,2018, 2019, 2021 роки.

При цьому суд зауважує, що визначення кількості діб відпустки є обов`язком відповідача, а тому задовольняє позовні вимоги у такий спосіб.

Щодо позовних вимог про зобов`язання здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільнені в сумі 17 537,03 гривень.

Як вже було зазначено вище, спірні правовідносини в цій частині полягають в неврахуванні премії та індексації при визначенні відповідачем суми одноразової грошової допомоги.

Згідно п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону України "Про Національну поліцію"поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

За змістом ст. 102 Закону № 580 пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України(частини 1, 2 статті 94Закону № 580).

Правилами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» окреслено: грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 розділу VI Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженим наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260 (далі - Порядок № 260 у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За приписами п. 6 розділу VI Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Відповідно до пункту 12 розділу 2 Порядку № 260, керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Згідно з пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Поліцейським, які звільняють зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідно до п.23 Розділу І Порядку№ 260 нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій установлених на день звільнення.

Положеннями Закону України "Про Національну поліцію"встановлено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно дозаконута інших нормативно-правових актів України (п. 4 ч. 10ст. 62 Закону України "Про Національну поліцію").

За змістом частин 1, 2 та 5статті 94Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Як вже було зазначено вище, 15.09.2021 наказом ГУНП в Донецькій області № 507 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), встановивши у вересні 2021 року премію в розмірі 57, 383%. Зазначеним наказом встановлено вислугу років на 15.09.2021 у календарному обчисленні 13 років 05 місяців 29 днів та у пільговому обчисленні 19 років 03 місяці 01 день. Зазначеним наказом дні невикористаних відпусток (щорічних та додаткових) для нарахування та виплати грошової компенсації не встановлені. 17.09.2021 року наказом ГУНП в Донецькій області № 514 о/с внесено зміни до наказу ГУНП в Донецькій області № 507 о/с в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_3 тощо. Вважати звільненим зі служби в поліції без встановлення премії у вересні 2021 року.

Відтак, враховуючи що Наказом від 17.09.2021 року № 514 о/с позивача було позбавлено премії з огляду на відсторонення його зі служби, відповідачем правомірно не було прийнято премію в розмірі 57, 383% при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

Таким чином суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"(далі - Закон № 1282) занотовано, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону № 1282визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Приписамистатті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Положеннямистатті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно частини 2статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, з метою реалізації цих положеньЗакону України "Про індексацію грошових доходів населення"Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення(далі - Порядок№ 1078).

Порядок № 1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (п. 2 Порядку).

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку № 1078).

Так, пунктом 6 Порядку № 1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другоїстатті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційнимипроцесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, відповідач не мав права на розрахунок одноразової грошової допомоги при звільнені позивачу без включення індексації грошового забезпечення.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись зазначеним, з метою належного та повного захисту прав позивача, суд вважає за належне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у нездійсненні нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 з розрахунку місячного грошового забезпечення із включенням до його складу індексації.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд зауважує, що визначення конкретної суми одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті після здійснення відповідачем її перерахунку з врахуванням індексації, належить виключно відповідачу, а тому приходить до висновку про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області здійснити нове нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 з розрахунку місячного грошового забезпечення, включивши до його складу індексацію, та провести її виплату з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Щодо позовних вимог про зобов`язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати за виконання завдань по забезпеченню охорони публічної (громадської) безпеки в період дії карантину за період з 12.03.2020 року до 13.09.2021 року.

Позиція відповідача з приводу спірних правовідносин у вказаній частині ґрунтується на відсутності асигнувань на виплату вказаної доплати.

Згідно постанови КМУ від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненою корона вірусом SARS-CoV-2» на всій території України встановлений карантин з 12.03.2020 року. Згідно постанови КМУ від 29.04.2020 року № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Нацгвардії та Держприкордонслужби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненою корона вірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни». Згідно з п. 5 зазначеної постанови КМУ, а також МВС України від 03.06.2020 року «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», позивачу, як особі, яка була під час виконання своїх службових обов`язків залучена до виконання завдань по забезпеченню охорони публічної (громадської) безпеки, повинна була виплачуватися щомісячно доплата.

Дію карантину введено з 12 березня 2020 року на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України карантин.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справіКечко проти України(рішення від 8 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови ВерховногоСуду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Відтак, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання доплат відповідно до постанови КМУ від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненою корона вірусом SARS-CoV-2» за період з 12.03.2020 року до 13.09.2021 року.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись зазначеним, з метою належного та повного захисту прав позивача, суд вважає за належне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати щомісячної доплати ОСОБА_1 за виконання завдань по забезпеченню охорони публічної (громадської) безпеки, в період дії карантину, за період з 12.03.2020 року до моменту відсторонення від посади з 13.09.2021 року; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058), здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплатити мені щомісячну доплату за виконання завдань по забезпеченню охорони публічної (громадської) безпеки, в період дії карантину, за період з 12.03.2020 року до моменту відсторонення від посади з 13.09.2021 року.

Таким чином позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення за 2021 рік.

Як вже було зазначено вище, позиція відповідача з цього питаня полягає у відсутності коштів на виплату; питання надання позивачем рапортів на виплату вказаних видів допомоги не оспорюється Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області.

Суд зазначає, що згідно з п. 4 Постанови № 988 передбачено надати право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, зокрема надавати поліцейським один раз на рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Пунктом 13 Розділу І Порядку № 260 визначено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.

Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.

Отже, з системного аналізу наведених норм права виходить, що матеріальна допомога для оздоровлення та/або матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається поліцейському за двох умов:

1) подання поліцейським рапорту на отримання відповідної допомоги;

2) наявність відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі.

Суд зазначає, що зазначеними вище нормами чинного законодавства, не визначено імперативного обов`язку для керівника органу поліції надавати в обов`язковому порядку щороку матеріальну допомогу як для оздоровлення, так і для вирішення соціально-побутових питань, які в свою чергу є додатковими видами грошового забезпечення, не є постійними та обов`язковими і надаються в межах затверджених асигнувань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач під час вирішення питання про надання позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань діяв обґрунтовано та в межах наданих повноважень.

Відтак суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2021 роки.

У відповідності до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За такого правового врегулювання, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.

При цьому, стаття 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

За таких обставин, за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/1782/16, від 27 червня 2018 року у справі № 810/1543/17, яка, в силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватись судом під час прийняття рішення.

Таким чином, оскільки компенсація грошового забезпечення за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідачем позивачу ще не нарахована та не виплачена, отже відсутня дата остаточного розрахунку, тому вказана позовна вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розглядаючи клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 - 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 4 даної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5).

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).

Як вбачається з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду надано:

- копію договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 20.11.2021 року, укладеного між позивачем (Клієнтом) та ОСОБА_4 (Адвокатом), відповідно до п. 1.2 якого Адвокат приймає на себе обов`язки надавати юридичну допомогу та представляти інтереси Клієнта в [..] судах всіх рівнів […]. Без обмеження повноважень; згідно п. 4.1 договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належно виконання окремих доручень клієнта; обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару;

- копію акта надання юридичних (адвокатських послуг) від 04.01.2022 року, згідно якого Адвокатом Овчаренко О.О. на виконання договору від 20.11 2021 року надано правову допомогу наступного характеру: 1) ознайомлення з документами ОСОБА_1 щодо звільнення зі служб из поліції, попередня консультація стосовно характеру спірних правовідносин, оцінка правової позиції судів України (1 година) 750 грн., 2) підготування та направлення адвокатського запиту та інших документів (1 година) - 750,00 грн; 3) складання та роздруківка у двох примірниках позовної заяви, підготування копій матеріалів для сторін та їх засвідчення (на 52 арк), складання акту надання юридичних послуг, акту здійснення розрахунку, направлення позову до Донецького окружного адміністративного суду (4 години) - 3000,00 грн; 4) участь в суді при розгляді справи (2 години) - 1500,00 грн; всього - 6000,00 грн;

- копію акту здійснення розрахунку за надані юридичні (адвокатські) послуги за договором про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.10.2021 року, між Адвокатом Овчаренко О.О. та ОСОБА_1 , відповідно до якого на момент звернення до суду із позовною заявою Адвокатом Овчаренко О.О. надано правову допомогу наступного характеру: 1) ознайомлення з документами щодо звільнення зі служб из поліції, попередня консультація стосовно характеру спірних правовідносин, оцінка правової позиції судів України (1 година) - 750,00 грн; підготування та направлення адвокатського запиту та інших документів (1 година) - 750,00 грн; 2) підготування та направлення адвокатського запиту та інших документів (1 година) - 750,00 грн; 3) складання та роздруківка у двох примірниках позовної заяви, підготування копій матеріалів для сторін та їх засвідчення (на 52 арк), складання акту надання юридичних послуг, акту здійснення розрахунку, направлення позову до Донецького окружного адміністративного суду (4 години) - 3000,00 грн; 4) участь в суді при розгляді справи (2 години) - 1500,00 грн; всього - 6000,00 грн;

В акті також зазначено, що ОСОБА_1 сплатив узгоджений сторонами гонорар в розмірі 4500,00 грн готівкою 04 січня 2022 року.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу та зазначає, що заявлена сума гонорару є завищеною, неспівмірною із кількістю витраченого часу та вартістю, адже ДОАС вже розглядалися подібні справи зі схожими позовними вимогами (800/85/21, 200/93/21, 200/208/21). Крім цього відповідач наголошує, що справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а тому заявлені витрати «участь при розгляді справи» є безпідставними.

Крім цього відповідач зазначив, що позивачем не доведено, що витрати, які він поніс внаслідок укладання договору про надання правничої допомоги, є фактичними та неминучими.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Надаючи правову оцінку наданим доказам, суд зазначає, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положення ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону Закон України Про адвокатуру і адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд зазначає, що згідно п. 2.3 договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 15 липня 2021 року Клієнт несе обов`язки зі сплати гонорару Адвокату в розмірі та в строк згідно цього Договору, але при цьому договором не встановлено розміру гонорару (фіксована або погодинна оплата), та порядку його сплати.

Крім цього, як вбачається з відомостей, які містяться в автоматизованій системі документообігу Донецького окружного адміністративного суду (Комп`ютерна програма Діловодство спеціалізованого суду), позивачем у позовних заявах, за наслідком розгляду яких Донецьким окружним адміністративним судом були прийняті рішення у справах № 800/85/21, 200/93/21, 200/208/21 містились вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

При цьому акт здійснення розрахунку за надані юридичні (адвокатські) послуги за договором про надання юридичних (адвокатських) послуг від 20.11.2021 року, містить відомості про те, що адвокат Овчаренко О.О. надав правову допомогу позивачу наступного характеру: 1) ознайомлення з документами позивача щодо звільнення зі служб из поліції, попередня консультація стосовно характеру спірних правовідносин, оцінка правової позиції судів України (1 година) - 750,00 грн., 2) підготування та направлення адвокатського запиту та інших документів (1 година) - 750,00 грн; 3) складання та роздруківка у двох примірниках позовної заяви, підготування копій матеріалів для сторін та їх засвідчення (на 52 арк), складання акту надання юридичних послуг, акту здійснення розрахунку, направлення позову до Донецького окружного адміністративного суду (4 години) - 3000,00 грн; 4) участь в суді при розгляді справи (2 години) - 1500,00 грн; всього - 6000,00 грн;

Як вбачається зі змісту позовної заяви, поданої в межах даної справи (в частині позовних вимог), та позовної заяви, поданої в межах адміністративних справ № 800/85/21, 200/93/21, 200/208/21, обґрунтування позовних вимог позивача є практично ідентичними.

Також суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що провадження за даною справою здійснювалось без виклику сторін, а тому заявлена послуга "участь в суді при розгляді справи (2 години) - 1500,00 грн;" є безпідставною.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були не лише фактичними, але й неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правову допомогу є завищеним, крім цього, зазначені витрати не є неминучими, так як значний обсяг наданих адвокатом послуг не потребував здійснення тих заходів, які зазначені в акті здійснення розрахунку за надані юридичні (адвокатські) послуги.

За висновком суду, відповідають критерію реальності, розумності їхнього розміру, співмірності та неминучості їх понесення витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Разом із цим, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог позивача, керуючись приписами ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) яка полягає у нездійснені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2021 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058), здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2016, 2017,2018, 2019, 2021 роки.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у нездійсненні нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 з розрахунку місячного грошового забезпечення із включенням до його складу індексації.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з розрахунку місячного грошового забезпечення, включивши до його складу індексацію, та виплатити перераровану одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням попередньо виплаченої суми.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 нарахування та виплати щомісячної доплати за виконання завдань по забезпеченню охорони публічної (громадської) безпеки в період дії карантину за період з 12.03.2020 року до 13.09.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплату щомісячної доплати за виконання завдань по забезпеченню охорони публічної (громадської) безпеки в період дії карантину за період з 12.03.2020 року до 13.09.2021 року.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) на користь ОСОБА_1 адвокатські витрати в розмірі 2000 (дві тисячі) 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.В. Стойка