Справа № 278/3198/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державне підприємство "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області по визнання недійсними державних актів на право власності на землю та скасування реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою. В обґрунтування позову зазначила, що належна відповідачу ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим номером 1822080600:02:001:0489 є суміжною із земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 з кадастровим номером 1822080600:02:001:0859 та внесена до АС ЦДЗК з невірними координатами, оскільки розробником землевпорядних документів були не вірно визначені координати поворотних точок окружної мережі земельних ділянок, внаслідок чого відбулося накладення земельної ділянки відповідача на належну їй земельну ділянку.

На підставі зазначеного та з урахуванням уточнень (а.с. 22-24) позивач просить суд:

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,3755 га із кадастровим номером 1822080600:02:001:0489 від 29.10.2010 року серії ЯЛ 913390, виданий ОСОБА_2 ;

- скасувати реєстрацію (записи про реєстрацію) зазначеного вище державного акту у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та му Поземельній книзі на ім`я ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 1822080600:02:001:0489 у Державному земельному кадастрі зареєстрованої за ОСОБА_2 , з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.

У відзиві на позовну заяву представник ГУ Держгеокадастру у Житомирській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ні в матеріалах справи, ні в позовній заяві не міститься підтверджуючої інформації про те, чим саме ГУ Держгеокадастру у Житомирській області порушило права позивача. Зазначає, що Головне управління жодним чином не відноситься до відповідних органів, які уповноважені здійснювати державну реєстрацію речових прав та відповідно скасовувати її, що свідчить про безпідставність даного позову (а.с. 71-73).

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник позивача у попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 вони не оспорюють. Вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я відповідача, є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки. Додатково вказав, що ОСОБА_2 не погоджувала меж земельної ділянки, а підпис ОСОБА_1 у протоколі погодження меж підроблений.

Відповідач у задоволенні позовних вимог просила відмовити. Зазначила, що свою земельну дільнику вона належним чином оформила 2004 року, а позивач почала її оформляти у 2015 році. Вважає, що спір виник через надмірне фактичне користування позивачем площі своєї земельної ділянки. Крім того, вона готова віддати частину своєї земельної ділянки позивачу, за умови, що остання звільнить прохід загального користування, або пропонує переміряти належні їм земельні ділянки і розташувати їх на місцевості з урахуванням наявної площі, на яку і видавались правовстановлюючі документи.

Представник ДП "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у судовому засіданні зазначила, що роки виконання технічної документації у сторін різні; визначення меж земельних ділянок робились невисокоточними приборами; площа земельних ділянок невірно визначена як у позивача, так і у відповідача. Вважає, що у даній ситуації сторонам у справі слід виготовити нові технічні документації.

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області явку свого представника у судове засідання не забезпечило, про розгляд справи повідомлялись своєчасно та належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822080600:02:001:0858, а також земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,11 га, яка розташована за адресою: с. Буки, Житомирський район, Житомирська область, кадастровий номер 1822080600:02:001:0859; дата державної реєстрації земельних ділянок: 31.03.2015 року (т. 1 а.с. 29-33).

Протоколом виконавчого комітету Буківської сільської ради народних депутатів Житомирського району Житомирської області від 15.06.1995 року (т. 1, а.с. 35) виділено гр. ОСОБА_1 земельну ділянку в к-ті 0,25 га біля будинку померлого батька.

Рішенням Буківської сільської ради Житомирського району Житомирької області 35 сесії 5 скликання від 24.11.2009 року передано у власність земельні ділянки громадяном за списком (т. 1, а.с. 33).

Згідно списку громадян , яким передано у власність земельні ділянки до рішення 35 сесії 5 скликання від 24.11.2009 року (т. 1, зворот. а.с. 33) ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 66 від 06.02.2014 року (т. 1, а.с. 34) ОСОБА_1 має у користуванні земельну ділянку площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства з 1995 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822080600:02:001:0488, а також земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3755 га, яка розташована за адресою: с. Буки, Житомирський район, Житомирська область, кадастровий номер 1822080600:02:001:0489; дата державної реєстрації земельної ділянки: 29.10.2010 року (т. 1, а.с. 36-38, зворот. а.с. 94-97, 109, 111-113).

З висновку експерта № 37-Е/19 від 25.02.2019 року (т. 1, а.с. 39-45) вбачається, що межа фактичного користування ОСОБА_2 належною їй земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822080600:02:001:0488 виходить за юридичну межу зазначених земельних ділянок та накладається на належні позивачу земельні ділянки, а саме: земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822080600:02:001:0858, а також земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,11 га, яка розташована за адресою: с. Буки, Житомирський район, Житомирська область, кадастровий номер 1822080600:02:001:0859.

Згідно листа-пропозиції від 15.10.2020 року (т. 1, а.с. 47) ОСОБА_1 просила ОСОБА_2 усунути порушення її землекористування, шляхом розроблення нової технічної документації на земельну ділянку із кадастровим номером 182208600:02:001:0489 площею 0,3755 га та внесення виправлень у відомості Державного земельного кадастру України, для усунення накладень меж цієї ділянки на належну їй земельну ділянку 182208600:02:001:0859 площею 0,11 га та приведення у відповідність розташування земельної ділянк ОСОБА_2 у ДЗК, де її межі мають бути зміщені у ліво (якщо дивитись прямо на зображення) та межувати із сусідньою ділянкою (що дасть можливість усунути проміжок, який відповідає розміру накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на її земельну ділянку; усунути накладення та встановити межу між їх ділянками); прибрати паркан з її земельної ділянки та встановлювати його виключно після меж з нею.

Лист було отримано ОСОБА_2 23.10.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 48).

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 55-Е/21 від 27.05.2021 року земельні ділянки ОСОБА_2 кадастровий номер 1822080600:02:001:0489 та ОСОБА_1 кадастровий номер 1822080600:02:001:0859 накладаються одна на одну. Площа накладання становить 0,0100 га; паркан ОСОБА_2 частково побудований в межах земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 кадастровий номер 1822080600:02:001:0859; площа фактичного користування земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства становить 0,1031 га, що на 0,0069 га менша від площі земельних ділянок, що зазначені в правовстановлюючих документах (0,1100 га). Фактична конфігурація земельної ділянки частково відповідає конфігурації земельної ділянки за кадастровим номером 1822080600:02:001:0859 (т. 1, а.с. 187-206).

У судовому засіданні 08.11.2021 року (т. 1, а.с. 231-236) було допитано експерта ОСОБА_3 , яка зазначила, що при проведенні першої експертизи паркан ОСОБА_2 стояв по іншому; пояснила, що до 2013 року проводились неякісні роботи геодезії та землеустрою. Зазначила, що виконували роботи одній і другій стороні одна фірма, а саме - Державне підприємство «Інститут землеустрою», вони повинні були при виконанні робіт враховувати фактичне місцерозташування земельних ділянок сторін, і може повністю розвестися межа. При двох її дослідженнях межа земельних ділянок не співпадає з ДЗК, десь є міжсмужжя, а десь є накладення; виконавець робіт не вірно визначив окружну земельної ділянки.

Також пояснила, що на момент оформлення документації із землеустрою обов`язковим був акт встановлення меж земельної ділянки в натурі. Крім того, відповідно до ст. 198 ЗК України при виконанні кадастрової зйомки є чіткі умови погодження з суміжними землекористувачами, тому при виконанні зйомки повинні бути підписи суміжних землекористувачів у вказаному акті

Пояснила, що на сьогоднішній день, законодавством передбачено виправлення цих помилок розробленням документації землеустрою, це або інвентаризація земель, або якщо є згода всіх сторін по технічних документах по встановленню, відновленню меж.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № А-858/0-996/6-20 від 27.10.2020року (т. 1, а.с. 55) невідповідність фактичному місцезнаходженню в натурі (на місцевості) виникла в наслідок помилок у координатах поворотних точок меж земельної ділянки, допущених розробником документації землеустрою.

Згідност. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 цього ж Кодексуцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 13ЦПК України суд розглядає справи неінакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Спори, що виникають при здійсненні землеустрою, вирішуються судом (ст. 70 ЗУ "Про землеустрій").

Відповідно до ч. 5ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 26 ЗУ "Про землеустрій" визначає, що розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою, а також фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Права замовників документації із землеустрою визначені ст. 27 ЗУ "Про землеустрій", відповідно до якої останні мають право, зокрема, доручати розробникам виконання робіт із землеустрою та визначати строк виконання робіт.

Згідно ст. 28 цього закону розробники документації із землеустрою зобов`язані, зокрема, дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою, інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою, виконувати всі умови договору, виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором.

Частинами 3, 4 ст. 28 Закону передбачено, що розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст.55Закону України«Про землеустрій» (у редакції від 31.07.2010 року, яка діяла на час розроблення проекту землеустрою відповідача щодо відведення земельної ділянки у власність), встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно дост. 198 ЗК України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до ч. 1 ст.21Закону України«Про Державнийземельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Закону України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Закону України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Статтею 24Закону України«Про Державнийземельний кадастр» встановлено порядок державної реєстрації земельної ділянки. Зокрема, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Відповідно до п. 4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про Державний земельний кадастр", у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки.

Порядок реєстрації земельної ділянки у ДЗК врегульований Законом України «Про державний земельний кадастр», а також Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за №1015 (далі - Порядок).

Технічна документація із землеустрою розробляється відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій», а також Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року за № 376) (далі - Інструкція).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, в тому числі, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Вищевказані норми узгоджуються із Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за №1051(далі - Порядок) (пункти 107-110 Порядку).

В матеріалах цивільної справи наявні копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,9700 га, в тому числі: 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, 0,7200 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 від 06.08.2010 року (т. 1, а.с. 153-174), та проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 , загальною площею 0,3600 га, в тому числі: 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,1100 га для ведення особистого селянського господарства від 02.10.2014 року (т. 1, а.с. 116-152).

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, як передбачено положеннямистатті 55 Закону України «Про землеустрій». Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 1статті 79-1 Земельного кодексу Україниформування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 1статті 198 Земельного кодексу Українивстановлено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно ч. 1, пункту «б» ч. 2статті 198 Земельного кодексу України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, які включають в себе, в тому числі, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 року за №376 встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 2.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками передбачено, що комплекс робіт з встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, серед іншого, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).

Додатком № 2 до Інструкції встановлено форму акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, яка передбачає присутність власників/користувачів суміжних земельних ділянок під час його складення та надання ними відповідного погодження. Акт передбачає погодження меж із суміжниками у формі заявлення власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок відсутності претензій до існуючих меж, що має стверджуватися їх підписами в кінці акту.

Однією з підстав позову ОСОБА_1 вказувала на підроблення її підпису в протоколі погодження меж (т. 1, а.с. 161).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-10819св20) вказано, що: стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.Стаття 198 ЗК Українилише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації.

Вирішення питань, пов`язаних із передачею земельної ділянки у власність, належить до повноважень органу місцевого самоврядування, а чинне земельне законодавство не обмежує права на набуття у власність земельної ділянки у зв`язку із не підписанням суміжним землекористувачем акта погодження меж земельних ділянок, навіть за наявності встановлення неправомірних дій землекористувача.

Отже, не підписання ОСОБА_1 як суміжним власником земельної ділянки протоколу погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 при розробці технічної документації і складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку саме по собі не є підставою длявизнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Згідно зістаттею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також вважає слушними звернути увагу позивача на те, що вона скористалася неналежним способом захисту, оскільки в силу приписівст. 79-1 Земельного кодексу України,ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр"скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Зважаючи на те, що підставою здійснення державної реєстрації спірної земельної ділянки відповідача є технічна документація із землеустрою, позивачкою не ставилася вимога про визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка щодо якої виникли речові права, а ставила тільки вимогу про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, хоча така допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації та припинення таких прав. Більше того, представник позивачки вказав, що вони не заперечують щодо права власності відповідача на земельну ділянку, не оскаржують його, а тільки просять скасувати реєстрацію земельної ділянки та привести її у відповідність.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Невірно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин, на що вказав Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц.

У відповідності до положень ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (зі змінами внесеними Законом №340-IX від 05.12.2019 року), згідно якої Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання не чинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання не чинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Отже позивачкою обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог ОСОБА_1 і заперечень проти них, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позову.

Відповідач набула право власності на земельну ділянку відповідно до вимог закону. Реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не оскаржувалася та незаконною не визнавалась. Позивачка не мала притензій щодо виготовлення технічної документації відповідачем, не зверталась до суду вимогою про визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Натомість, звертаючись до суду з даним позовом, просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки відповідача, після якої, на її думку, її земельну ділянку буде сформовано з врахуванням її фактичного землекористування і її права будуть відновлені.

За вище встановлених обставин та доказів, досліджених і перевірених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державне підприємство "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області по визнання недійсними державних актів на право власності на землю та скасування реєстрації до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею судових витрат. Відповідач про стягнення таких з позивачки не заявляв та докази про їх понесення не подавав.

На підставі вищевикладеного, ст.79-1,198 ЗК України,ст. 55 Закону України «Про землеустрій», ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", керуючись ст.258,259,264,265,268,289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державне підприємство "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Головного управління держгеокадастру Житомирській області по визнання недійсними державних актів на право власності на землю та скасування реєстрації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2022 року.

Суддя О. М. Дубовік