Справа № 344/5855/22

Провадження № 22-ц/4808/1074/22

Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Баркова В.М., Девляшевського В.А.,

за участю секретаря: Шандалович В.В.

учасники справи:

заявник ОСОБА_1

заінтересована особа Міністерство оборони України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду,

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2022 року, ухвалене судом у складі судді Кіндритишина Л.Р.,

за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту що має юридичне значення, заінтересована особа - Міністерство оборони України,

в с т а н о в и в:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, в обґрунтування якої вказав, що він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в селі Острівець Городенківського району (сьогодні Коломийського району) Івано-Франківської області. Загальновідомо, що на теренах України в період із січня 1944 року по квітень 1960 року збройні підрозділи Української повстанської армії вели збройну боротьбу за незалежність України у ХХ столітті проти радянських військ та органів держбезпеки СРСР. В зазначений період часу збройні підрозділи УПА здійснювали свою діяльність в селі та на околицях села Острівець, яке станом на сьогодні виходить до Коломийського району Івано-Франківській області.

Заявник вказав, що у боротьбі УПА за незалежність України була залучена його мати - ОСОБА_2 , яка була зв`язковою, займалася пошиттям одягу для бійців, приготуванням їжі, а також надавала й іншу допомогу збройним підрозділам УПА. У період з 1944 по 1947 роки, його мати та бійці УПА залучали його в малолітньому віці до виконання різного роду завдань, пов`язаних з боротьбою підрозділів УПА на околицях їх села. У такий період мати використовувала його як зв`язкового, а також для розвідування та передачі інформації. Так, зокрема, мати доручала йому завдання щодо збору інформації про дислокацію військ НКВС в селі використовувала посильним для передачі інформації, підслуховування розмов потрібних людей, постачання їжі повстанцям до схорону. Також, зазначає, що його було залучено й до постачання озброєнння із села бійцям УПА. Вказує, що передавав патрони та гранати бійцям УПА, які збереглися у селі після відходу радянських військ. Вказане підтверджується письмовими заявами-свідченнями: ОСОБА_3 , 1928 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , 1929 року народження, який помер, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , 1933 року народження, ОСОБА_7 , 1930 року народження, які позивачем додано до позовної заяви.

Зазначив, що справжність підпису цих осіб на заявах-свідченнях засвідчено, а їх особу встановлено та перевірено у встановленому законом порядку. Дані особи мають статус ветеранів та учасників бойових дій ОУН-УПА, яке їм надано у відповідності до рішень Івано-Франківської обласної ради, на даний час допитати цих осіб не вбачається за можливе, оскільки всі вони померли.

Заявник вказав, що під час виконання одного із завдань в якості зв`язкового УПА влітку 1947 року, коли йому було вісім років, він зазнав вогнепального поранення в ногу від солдата НКВС, оскільки потрапив у ворожу засідку. Даний факт підтверджується письмовим поясненням очевидця вказаної події ОСОБА_6 , але допитати вказану особу не виявляється можливим, оскільки він помер. Факт вогнепального поранення підтверджується Актом судово-медичного обстеження №1214 від 02.08.2007 року.

Вважає, що вказані обставини в сукупності підтверджують факт його участі в наданні матеріальної (в тому числі й шляхом постачання зброї) та інформаційної допомоги, виконання завдань по розвідуванні інформації збройним підрозділам Української повстанської армії на території та околицях села Острівець Городенківськогорайону (нині Коломийського району) Івано-Франківської області в період з 1944 року по 1947 рік, під час яких він зазнав вогнепального поранення.

02.04.2010 року Городенківською районною комісією для розгляду питань встановлення статусу ветеранів ОУН-УПА було встановлено факт його участі в збройній боротьбі підрозділів ОУН-УПА, та визнано його учасником бойових дій, на підтвердження чого Городенківською районною державною адміністрацією йому було видано посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.05.2010 року.

Необхідність встановлення факту надання ним матеріальної та інформаційної допомоги бійцям УПА, які здійснювали свою діяльність як в селі Острівець Городенківського району полягає в тому, що відсутність відповідних підтверджуючих документів перешкоджає йому отримати у встановленому законом порядку статус учасника бойових дій, яких визнано борцями за незалежність України, в порядку, визначеному п. 16 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у ХХ столі, затвердженого постановою КМУ від 10.07.2019 року №604.

У зв`язку з зазначеними обставинами, заявник двічі звертався до Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби в порядку визначеному постановою КМУ від 10.07.2019 №604. Проте протоколами №12 від 18.10.2019 року та №1 від 10.01.2020 року даної комісії йому було відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій як особі яка брала участь у збройній боротьбі за незалежність України у ХХ столітті. Відмова мотивована тим, що ним не надано документів, які визначені пунктами 4-6 Порядку, а пояснення свідків не взято до уваги, оскільки дані особи не отримали статусу учасника бойових дій згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Надати комісії вказані документи він не має можливості, оскільки такі не збереглися зі сплином часу. В архівних фондах Служби безпеки України в Івано-Франківській області відомості про його діяльність, як члена УПА відсутні, що підтверджується листом управління СБУ в області від 30.08.2007 року №24/0546.

У зв`язку з викладеним, просив суд встановити факт участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в наданні матеріальної (в тому числі й шляхом постачання зброї та інформаційної допомоги) та інформаційної допомоги (в тому числі виконання завдань по розвідуванні інформації) збройним підрозділам Української повстанської армії на території та околицях села Острівець Городенківського району (нині - Коломийського району) Івано-Франківської області в період з 1944 по 1947 рік.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту його участі в наданні матеріальної (в тому числі й шляхом постачання зброї) та інформаційної допомоги (в тому числі виконання завдань по розвідуванні інформації) збройним підрозділам Української повстанської армії на території та околицях села Острівець Городенківського району (нині - Коломийського району) Івано-Франківської області в період з 1944 по 1947 рік, відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішення суду, ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про неналежність та недопустимість поданих заявником доказів.

Зазначає, що на підтвердження своїх вимог ним надано до суду письмові заяви та пояснення ОСОБА_3 від 03.08.2007 року, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 03.08.2007 року. Підпис осіб, які висловили такі заяви та пояснення, було посвідчено нотаріусом та сільськими головами, в порядку, що був визначений законодавством на момент складення таких заяв. Суд безпідставно не врахував письмові докази. Зазначені письмові заяви та пояснення є документи, які містять інформацію про події, на основі яких він має намір встановити факт, що має юридичне значення, є належним чином засвідченні. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновки Європейського суду з прав людини щодо допустимості письмових заяв, які посвідченні нотаріусом. Послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, де було взято до уваги в якості належного та допустимого доказу нотаріально посвідченні заяви.

Вважає, що не заслуговує на увагу твердження суду першої інстанції про те, що ним чи його представником не заявлялося клопотання про допит його як свідка, оскільки враховуючи процесуальну заінтересованість заявника у вирішенні даної справи, та за відсутності інших допустимих та належних доказів, які б дали змогу перевірити достовірність наданих ним пояснень, його показання як свідка могли бути неоцінені як достовірні та достатні, у зв`язку з чим таке клопотання перед судом не ставиться.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України заперечує проти доводів поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Заявником долучено пояснення (без дати надання таких пояснень) гр. ОСОБА_4 (без дати надання таких пояснень), гр. ОСОБА_5 (без дати надання таких пояснень) та гр. ОСОБА_6 , однак доказів, що вони разом із ОСОБА_1 (без дати надання таких пояснень) брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та отримали статус учасника бойових дій за такий період не долучено. Пунктом 6 Порядку чітко передбачено, що за відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та отримали статус учасника бойових дій за такий період.

Вважає, що такі письмові пояснення осіб, могли бути предметом розгляду комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореною Міноборони, що передбачено п.п.5-6 Порядку. Такого порядку надання показань свідків цивільно-процесуальним законодавством України не передбачено.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в ній.

У судовому засіданні представник заінтересованої особи - ОСОБА_10 , яка брала участь в режимі відео конференції, апеляційну скаргу не визнала, вважає, що відсутні підстави для її задоволення, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано достатньо доказів, які б підтверджували наведені останнім обставини, зокрема того, що у віці 7-8 років, тобто з 1945 року по 1947 рік включно, він брав участь у наданні матеріальної (в тому числі й шляхом постачання зброї) та інформаційної допомоги (в тому числі виконання завдань по розвідуванні інформації) збройним підрозділам Української повстанської армії на території та околицях села Острівець Городенківського району (нині - Коломийського району).

Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд дійшов поспішно, виходячи з наступного.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (стаття 315 ЦПК України).

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту його участі в наданні матеріальної (в тому числі й шляхом постачання зброї) та інформаційної допомоги (в тому числі виконання завдань по розвідуванні інформації) збройним підрозділам Української повстанської армії на території та околицях села Острівець Городенківського району (нині - Коломийського району) Івано-франківської області в період з 1944 року по 1947 рік.

В заяві про встановлення факту заявник зазначив, що встановлення даного факту йому необхідно для того, щоб отримати у встановленому законом порядку статус учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті.

Заявник зазначив, що він двічі звертався до Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, про те протоколом №12 від 18.10.2019 року та протоколом №1 від 10.01.2020 року йому було відмовлено в надані статусу учасника бойових дій як особі, яка брала участь у збройній боротьбі за незалежність України у XX столітті.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст.6Закону України«Про статусветеранів війни,гарантії їхсоціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: особи, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі Української повстанської армії, Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) «Поліська Січ», Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони «Карпатська Січ», Української військової організації (УВО), збройних підрозділів Організації українських націоналістів.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам`яті борців за незалежність України у ХХ столітті» передбачено, що борцями за незалежність України у XX столітті визнаються особи, які брали участь у всіх формах політичної, збройної та іншої колективної чи індивідуальної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі таких органів влади, організацій, структур та формувань, зокрема Організація українських націоналістів (ОУН) та Українська повстанська армія (УПА).

Процедура надання статусу учасника бойових дій особам, визначеним пунктом 16 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 року №604 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку статус учасника бойових дій надається особам, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі Української повстанської армії, Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) «Поліська Січ», Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони «Карпатська Січ», Української військової організації (УВО), збройних підрозділів Організації українських націоналістів (далі - особа).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що рішення про надання особам статусу учасника бойових дій приймається комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореною Міноборони (далі - комісія).

Відповідно до пункту 4 Порядку для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається до комісії за місцем реєстрації або проживання із заявою в довільній формі, в якій зазначається період перебування особи у складі організацій, структур та формувань, зазначених у пункті 1 цього Порядку.

До заяви додаються копія документа, що посвідчує особу, а також наявні документи, визначені пунктом 5 цього Порядку.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що підставою для надання особі статусу учасника бойових дій є наявність в неї не менш як одного з таких матеріалів:

документи про нагороди та військові ступені, грамоти, відзнаки відповідного періоду учасників боротьби за незалежність України, що зазначені у пункті 1 цього Порядку;

фотографії (оригінали), матеріали періодичних друкованих видань за відповідний період, які містять інформацію про участь особи у складі організацій, структур та формувань, зазначених у пункті 1 цього Порядку;

архівні матеріали чи інші документи відповідного періоду із зазначенням прізвища, імені, по батькові особи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про належність особи до організацій, структур та формувань, зазначених у пункті 1 цього Порядку. Зазначені архівні матеріали та інші документи, повинні бути завірені підписом керівника чи уповноваженої особи установи, яка видала документ, і скріплені печаткою такої установи.

За відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та отримали статус учасника бойових дій за такий період.

Комісія вивчає подані документи, у разі потреби заслуховує пояснення свідків чи особи, щодо якої приймається рішення, та в місячний строк із дня надходження заяви та відповідних документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій або відмови в наданні такого статусу.

У разі прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій не пізніше ніж через три робочі дні комісія письмово інформує про це особу.

За відсутності підстав для надання статусу учасника бойових дій комісія протягом п`яти робочих днів повертає особі документи разом з обґрунтованою письмовою відповіддю, що містить роз`яснення причин відмови.

У разі відмови в наданні особі статусу учасника бойових дій питання про надання такого статусу може вноситися на розгляд комісії повторно.

На підтвердження факту участі заявника в надані матеріальної допомоги ( в тому числі й шляхом постачання зброї) та інформаційної допомоги (в тому числі виконання завдань по розвідування інформації) збройним підрозділам Української повстанської армії на території та околицях села Острівець Городенківського району Івано- Франківської області в період з 1944 року по 1947 рік, подаючи заяву про встановлення факту, заявником додано:

заяву-свідчення ОСОБА_3 від 03 серпня 2007 року, пояснення ОСОБА_4 , пояснення ОСОБА_5 , пояснення ОСОБА_6 , заяву-свідчення ОСОБА_7 , акт судово-медичного обстеження №1214, копію протоколу №1 засідання Городенківської районної комісії для розгляду питань встановлення статусу ветеранів ОУН-УПА, посвідчення заявника, видане Городенківською районною держаною адміністрацією, відповідь Управління СБУ в Івано-Франківській області від 30.08.2007 року на заяву заявника щодо пошуку інформації стосовно ОСОБА_1 , як члена УПА чи молодіжної ОУН, витяг з протоколу №12 засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 18.10.2019 року, протокол №1 засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів пов`язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 10.01.2020 року, інформацію Галузевого державного архіву СБУ від 24.05.2021 №24/5-П-1256/24.

Як вбачається із витягу протоколу №1 від 10 січня 2020 року вказані документи надавалися заявником комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів пов`язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 10.01.2020 року.

Вказаною комісією відмовлено ОСОБА_1 в надані статусу учасника бойових дій.

З огляду на документи, які є у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що заявник звернувся до суду з метою отримання доказу, який би підтверджував правомірність його дій, спрямованих на отримання статусу учасника бойових дій.

Процедура надання статусу учасника бойових дій, особам, визначеним пунктом 16 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлена Порядком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 року №604. Тобто, законодавство передбачає спеціальний порядок встановлення статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті, то в окремому провадженні не може бути встановлений юридичний факт участі заявника в надані матеріальної допомоги ( в тому числі й шляхом постачання зброї) та інформаційної допомоги (в тому числі виконання завдань по розвідування інформації) збройним підрозділам Української повстанської армії на території та околицях села Острівець Городенківського району Івано- Франківської області в період з 1944 року по 1947 рік, який фактично підтвердить належність заявника до учасників бойових дій.

У випадку якщо заінтересована особа отримала від заявника документи, які підтверджують факт його участі у боротьбі за незалежність України у XX столітті у складі Української повстанської армії, проте комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореною Міноборони надала відмову, яку заявник, маючи документальні підтвердження зазначеного факту, вважає безпідставною, він може оскаржити такі дії заінтересованої особи до суду, і під час дослідження обставин відмови в позовному провадженні можуть досліджуватися, зокрема, докази, надані особою на підтвердження факту участі у бойових діях разом з іншими обставинами, заслуховуватись доводи і заперечення сторін.

Відповідно до пункту 9 Порядку особа має право у порядку, визначеному законодавством, звернутися до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами. Разом з тим, у переліку документів, які визначені пунктом 5 Порядку немає судового рішення про встановлення факту участі особи в бойових діях чи інших подіях. Не містить положень про можливість встановлення такого факту для надання статусу учасника бойових дій на підставі судового рішення й Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою чинне законодавство передбачало позасудову процедуру підтвердження особою її участі в бойових діях з метою отримання статусу учасника бойових дій. Визначено орган, який уповноважений приймати таке рішення, встановлено перелік документів, необхідних для підтвердження участі особи в бойових діях. Перекладання на суд функцій такого органу суперечило б вимогам закону, створило б умови для уникнення встановленої законодавством процедури отримання статусу учасника бойових дій та поставило б у нерівні умови осіб, які отримують такий статус з дотриманням цієї процедури.

З урахуванням наведеного заява ОСОБА_11 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про належність розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Колегія суддів не дає оцінку доводам апеляційної скарги з підстав, зазначених вище.

Керуючись статтями 367, 374, 377, 382, 384 ЦПК України Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту що має юридичне значення, заінтересована особа - Міністерство оборони України закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 14 листопада 2022 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.М. Барков

В.А. Девляшевський