Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 344/3295/21

провадження № 61-3763св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Івано-Франківський національний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Юзьвака Ігоря Ярославовича , поданою представником ОСОБА_1 , додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2022 року у складі судді Мелещенко Л. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 березня 2022 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Девляшевського В.А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» (далі - Національний ансамбль «Гуцулія») про визнання незаконним та скасування наказу в частині, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 02 листопада 2009 року він був прийнятий на роботу артистом (солістом) балету по переводу з обласної філармонії по 17 розряду в Національний ансамбль «Гуцулія».

З 01 січня 2012 року Івано-Франківський академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія» перейменовано на Івано-Франківський національний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія».

01 лютого 2017 року його переведено на контрактну форму праці, а з 01 січня 2018 року з ним продовжено контракт на строк з 01 лютого 2018 року до

31 січня 2021 року. Вказані відомості підтверджуються записами у трудовій книжці ОСОБА_1 від 10 серпня 1998 року.

15 січня 2021 року він отримав лист Національного ансамблю «Гуцулія» від

28 грудня 2020 року за № 01-5/131, в якому повідомляється, що 31 січня

2021 року закінчується термін контракту, укладеного між адміністрацією та ним.

31 січня 2021 року на підставі наказу № 10 від 26 січня 2021 року його було звільнено у зв`язку із закінченням терміну дії контракту на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Його належним чином не проінформовано про бажання відповідача припинити дію контракту. Вказаний лист він отримав тільки 15 січня 2021 року, тобто менш ніж за місяць до звільнення; крім того такий лист не містить повідомлення про відсутність намірів відповідача припинити дію контракту, а лише інформацію про термін його дії.

Він є головою Первинної профспілкової організації Національного ансамблю «Гуцулія», а його звільнення відбулося без наявності попередньої згоди цього виборного органу.

Тому вважає звільнення незаконним.

Просив суд:

визнати незаконним та скасувати наказ № 10 від 26 січня 2021 року в частині його звільнення,

поновити його на посаді артиста балету Національного ансамблю «Гуцулія»,

стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2021 року по дату ухвалення рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ № 10 від 26 січня

2021 року в частині звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді артиста балету Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія». Стягнуто з Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період

з 01 лютого 2021 року по 10 грудня 2021 року у розмірі 174 437,62 грн з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу надсилалися листи про те, що 31 січня 2021 року закінчується термін дії контракту, який укладений між адміністрацією та ОСОБА_1 з 01 лютого 2018 року по 31 січня

2021 року. Проте дані листи не можуть вважатися належним інформуванням позивача про бажання відповідача припинити дію контракту, оскільки у цих листах зазначається лише про те, що закінчується строк дії контракту, жодних відомостей про бажання відповідача припинити дію контракту суду не надано. Ці листи можуть бути розцінені, як нагадування позивачу про строк дії контракту з метою, щоб саме позивач у разі наявності такого бажання скористався правом на припинення дії контракту.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, позивача з 20 вересня 2019 року обрано головою Первинної профспілкової організації Національного ансамблю «Гуцулія» на громадських засадах (а. с. 20). На позивача поширюються гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, передбачені статтею 252 Кодексу законів про працю України та статтею 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», зокрема, позивач не може бути звільнений без наявності попередньої згоди виборного органу, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок). Судом отримані витяг з Протоколу № 3 засідання президії первинної Івано-Франківської обласної організації професійної спілки працівників культури України від 15 червня 2021 року та протокол засідання первинного профспілкового комітету Національного ансамблю «Гуцулія» від 08 червня 2021 року № 5, згідно яких постановлено не давати згоди (відмовити у згоді) на звільнення голови Первинної профспілкової організації, артиста балету Національного ансамблю «Гуцулія» ОСОБА_1 з посади артиста балету (а. с. 81-91).

З огляду на викладене суд вважав, що звільнення позивача за пунктом 2 статті 36 КЗпП України здійснено з порушенням вимог законодавства про працю, тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу в частині звільнення ОСОБА_1 , про поновлення позивача на посаді артиста балету підлягають задоволенню.

Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 лютого 2021 року по 10 грудня 2021 року у розмірі 174 437,62 грн (217 робочих днів х 803,86 грн середньоденного заробітку).

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді артиста балету Національного ансамблю «Гуцулія». Стягнуто з Національного ансамблю «Гуцулія»на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 5 000,00 грн. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд у рішенні не зазначив про негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі, тому суд вважав, що вимога заяви про негайне виконання рішення суду від 10 грудня 2021 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді артиста балету Національного ансамблю «Гуцулія»підлягає задоволенню.

Враховуючи висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження 12-301гс18), а також у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі №243/9875/17 (провадження № 61-46715св18), середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, тому підстав для негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць суд не вбачав.

Судом встановлено, що з наданих до суду доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються документально, заявлена позивачем сума є необґрунтованою. Врахувавши реальний обсяг професійної правничої допомоги у суді, час, витрачений на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, а також те, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2021 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на заперечення останнього, підлягає відшкодуванню у розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 березня 2022 року апеляційну скаргу Національного ансамблю «Гуцулія» на рішення Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2021 року задоволено. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юзьвака І. Я. на додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2022 року задоволено частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2021 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2022 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у позові. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного ансамблю «Гуцулія»1 362,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Компенсовано Національному ансамблю «Гуцулія» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2 616,57 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не оспорював правомірність укладення з ним саме строкового трудового договору, усвідомлював умови укладеного контракту, зокрема, щодо терміну його дії, погодився з ними. Відповідно до п. 3 Контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури від 01 лютого 2018 року, підписаного ОСОБА_1 та затвердженого Генеральним директором - художнім керівником Національного ансамблю «Гуцулія» ОСОБА_5, однією з підстав припинення цього Контракту є закінчення строку його дії (а. с. 14).

Листом від 30 листопада 2020 року № 01-5/55 ОСОБА_1 адміністрацією Національного ансамблю «Гуцулія»було повідомлено про те, що термін дії його контракту, який укладено між адміністрацією та ним з 01 лютого 2018 року по

31 січня 2021 року, закінчується 31 січня 2021 року. З цим листом позивач ознайомився особисто, про що свідчить його підпис на ньому (а. с. 41). Окрім того, такий же лист про закінчення терміну дії контракту було направлено рекомендованим листом на адресу позивача 28 грудня 2020 року № 01-5/131, який він отримав 15 січня 2021 року (а. с. 17-18).

Вказане свідчить про те, що між сторонами існували строкові трудові відносини та після закінчення строку дії трудового договору (контракту) сторони не досягли домовленості про продовження трудових відносин на умовах нового контракту або на умовах безстрокового трудового договору. Із закінченням строку дії контракту трудові відносини між сторонами припинилися, про що роботодавець повідомив працівника.

Як зазначено в правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 11 серпня 2021 року у справі №761/43080/18-ц (провадження №61-4807св20), припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який він був укладений. Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від

20 березня 2020 року у справі №592/8399/17.

Матеріали справи не містять даних про те, що після закінчення строку дії контракту трудові відносини між сторонами фактично тривали, а відповідач не ставив вимогу про їх припинення.

Тому звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України є законним та обґрунтованим.

Що стосується доводів позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу про те, що позивача належним чином не проінформовано про бажання відповідача припинити дію контракту, оскільки вказаний лист від 28 грудня 2020 року

№ 01-5/131 він отримав тільки 15 січня 2021 року, тобто менш ніж за місяць до звільнення, то такі не заслуговують на увагу, оскільки роботодавець висловив таке волевиявлення саме за місяць до припинення дії контракту. До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2021 року у справі

№ 761/14427/19 (провадження № 61-15423св20).

Також апеляційний суд не може погодитися з доводами сторони позивача та висновками суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог законодавства про працю, оскільки не було попередньої згоди виборного органу та вищестоящого виборного органу профспілки на таке звільнення.

Так, згода профспілки на припинення трудового договору з працівником потрібна тільки з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України. В цьому випадку, відбулось припинення виконання обов`язків на підставі строкового трудового договору. Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 711/3329/16-ц.

Зазначеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про незаконність звільнення позивача та поновлення його на роботі. Враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку є похідними від вимоги про поновлення на роботі, в задоволенні таких теж слід відмовити.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Отже, додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2022 року також слід скасувати.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору за вимогу про поновлення на роботі, з ОСОБА_1 на користь відповідача слід стягнути 1 362,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги; компенсувати Національному ансамблю «Гуцулія» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2 616,57 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Аргументи учасників справи

У квітня 2022 року ОСОБА_1 через свого представника Юзьвака І. Я. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду повністю, залишити в силі рішення суду першої інстанції; скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 650 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції посилався на вимоги статей 21, 23 та пункт 2 статті 36 КЗпП України. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що із закінченням строку дії контракту трудові відносини між сторонами припинилися, про роботодавець повідомив працівника. Однак у цьому випадку норми статті 21 Закону України «Про культуру» є спеціальними по відношенню до норм статей 21, 23, 24, 36 КЗпП України (в частині регулювання контрактної форми трудових відносин). Тобто, при вирішенні цього спору суди повинні керуватися спеціальною нормою (стаття 21 Закону України «Про культуру»), яка по суті розширює зміст загальних норм КЗпП України в частині порядку припинення дії контракту у правовідносинах в сфері культури. В укладеному із позивачем контракті закріплена аналогічна абз. 3 частина третя статті 21 Закону України «Про культуру» норма щодо припинення дії контракту. В порушення вимог статті 21 Закону України «Про культуру» відповідач належним чином письмово не повідомив про своє бажання припинити дію контракту за місяць дія його закінчення. Тому контракт вважається продовженим строком на три роки.

Посилання суду апеляційної інстанції на листи відповідача від 30 листопада

2020 року та 28 грудня 2020 року як на підставу припинення контракту є необґрунтованим, так як в самому тексті листів відсутні наміри відповідача припинити контракт (як це передбачено в Законі України «Про культуру»), а лише міститься інформація про термін його дії. До 01 січня 2021 року позивача ні в усній, ні в письмовій формі відповідач не повідомляв про припинення із ним контракту, і лише 26 січня 2021 року він дізнався про звільнення.

Апеляційний суд посилається на постанову Верховного Суду від 11 вересня

2021 року у справі № 761/43080/18-ц. Однак правовий висновок, викладений в ній, стосується норм КЗпП України, а не тлумачення чи застосування статті 21 Закону України «Про культуру». Тому відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування положень абз. 3 частини третьої статті 21 Закону України «Про культуру».

Передбачена частиною третьою статті 252 КЗпП України й частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» гарантія про обов`язкове отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу, а також вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, який є членом виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, розповсюджується на випадки його звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 215/4255/18-ц (провадження

№ 61-1447св20), а також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 638/10716/19 (провадження № 61-7651св20).

В порушення зазначених норм відповідач не отримав попередньої згоди виборного органу - первинної профспілкової організації Національного ансамблю «Гуцулія», а також вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення позивача. Як встановлено в суді першої інстанції, згідно витягу з протоколу № 3 засідання президії первинної Івано-Франківської обласної організації професійної спілки працівників культури України від

15 червня 2021 року та протоколу засідання первинного профспілкового комітету Національного ансамблю «Гуцулія» від 08 червня 2021 року № 5 постановлено не давати згоди на звільнення голови Первинної профспілкової організації, артиста балету Національного ансамблю «Гуцулія» ОСОБА_1 з посади артиста балету.

Суду першої інстанції стороною позивача надано акт виконаних робіт № 1 від

13 грудня 2021 року із детальним описом робіт (наданих послуг) правничої допомоги та зазначенням відповідного часу затраченого адвокатом, подані відповідні процесуальні та інші документи, необхідні для підготовки до справи та збирання доказів (адвокатські запити) із зазначенням часу необхідного на їх підготовку та технічне оформлення. Загальна сума наданої правничої допомоги розрахована у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги у цивільній справі № 3/2 від 12 лютого 2021 року. Сторона відповідача лише заявила про відмову в задоволенні клопотання позивача щодо витрат на професійну правничу допомогу без обґрунтування й доведення їх неспівмірності. Тому суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір витрат на правничу допомогу.

У травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Національного ансамблю «Гуцулія», у якому просив залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Вказує, що 30 листопада 2020 року адміністрація Національного ансамблю «Гуцулія» письмово повідомила ОСОБА_1 та інших артистів балету про те, що 31 січня 2021 року закінчується дія контракту, на який було укладено строковий трудовий договір. ОСОБА_1 був ознайомлений з цим листом, про що і розписався 30 листопада 2020 року. 28 грудня 2020 року адміністрація повторно повідомила позивача про закінчення терміну дії контракту. 29 грудня 2020 року комісією в складі начальника відділу з питань кадрів, охорони праці та інформаційного супроводу ОСОБА_6, завскладу ОСОБА_3 та провідного юрисконсульта ОСОБА_4 , складено акт про неявку художньо-керівного складу та артистів хору і балету ансамблю «Гуцулія» у відділ кадрів для ознайомлення та підписання повідомлення про закінчення терміну дії контрактів. Відповідно до п. 3 Контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури від 01 лютого 2018 року, підписаного

ОСОБА_1 та затвердженого Генеральним директором, однією з підстав припинення цього Контракту є закінчення строку його дії.

Позивач не оспорював правомірність укладення з ним саме строкового трудового договору, усвідомлював умови укладеного контракту, зокрема, щодо терміну його дії, погодився з ними. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору.

Щодо згоди профспілки на припинення трудового договору з працівником, то така згода потрібна тільки з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України. В даному випадку, відбулось припинення виконання обов`язків на підставі строкового трудового договору. Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі

№ 711/3329/16-ц.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального правата застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеногоу постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 20210 року у справі № 761/11887/15, у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 215/4255/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 638/10716/19, від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19, від

28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 17 березня 2022 року оскаржується повністю, а додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2022 року оскаржується ОСОБА_1 в частині відмови у стягнені витрат на правничу допомогу.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 02 листопада 2009 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу артистом (солістом) балету по переводу з Обласної філармонії по 17 розряду в Івано-Франківський академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія», який перейменовано на Івано-Франківський національний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія».

01 лютого 2017 року ОСОБА_1 переведено на контракту форму оплати праці згідно наказу №14 від 15 лютого 2017 року. Наказом №19а від 01 лютого

2018 року продовжено контракт по 31 січня 2021 року.

01 лютого 2018 року між Івано-Франківським національним академічним Гуцульським ансамблем пісні і танцю «Гуцулія» в особі Генерального директора - художнього керівника ОСОБА_5 , Роботодавцем, та ОСОБА_1 , Працівником, укладений контракт з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури, відповідно до умов якого ОСОБА_1 призначається на посаду артиста балету.

Згідно витягу із протоколу звітно-виборних зборів первинної профспілкової організації від 20 вересня 2019 року № 2, обрано ОСОБА_1 (артиста балету) головою Первинної профспілкової організації Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» на громадських засадах.

Листом від 30 листопада 2020 року № 01-5/55 адміністрація Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» повідомила ОСОБА_1 про те, що 31 січня 2021 року закінчується термін дії контракту, який укладений між адміністрацією та ОСОБА_1 з 01 лютого 2018 року по 31 січня 2021 року. З указаним листом ОСОБА_1 ознайомлений.

Листом № 01-5/131 від 28 грудня 2020 року адміністрація Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» повідомила ОСОБА_1 про те, що 31 січня 2021 року закінчується термін дії контракту, який укладений між адміністрацією та ОСОБА_1 з 01 лютого 2018 року по 31 січня 2021 року.

29 грудня 2020 року Івано-Франківським національним академічним Гуцульським ансамблем пісні і танцю «Гуцулія» складений акт «Про неявку для підписання листів-попередження про закінчення терміну дії контракту».

Зазначений лист позивач отримав 15 січня 2021 року поштою (а. с. 17-18).

Івано-Франківським національним академічним Гуцульським ансамблем пісні і танцю «Гуцулія» 26 січня 2021 року виданий наказ № 10 «Про звільнення з роботи», на підставі якого у зв`язку із закінченням терміну дії контракту від

01 лютого 2018 року звільнено 31 січня 2021 року працівників ансамблю «Гуцулія», зокрема ОСОБА_1 , артиста балету, згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Протоколом засідання первинної профспілкової організації Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» від 08 червня 2021 року № 5, постановлено не давати згоди на звільнення голови Первинної профспілкової організації, артиста балету Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» ОСОБА_1 з посади артиста балету.

Відповідно до витягу з Протоколу № 3 засідання президії обласної організації професійної спілки працівників культури від 15 червня 2021 року, постановлено відмовити у згоді на звільнення голови Первинної профспілкової організації, артиста балету Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» ОСОБА_1 .

Згідно відповіді Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» на запит адвоката Юзьвак І. Я. , станом на

31 січня 2021 року припинено (не продовжено) контракти з 3 артистами ансамблю та художнім персоналом; з 01 лютого 2021 року адміністрацією Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» укладено контракти з 70 артистами ансамблю і художнім персоналом.

Позиція Верховного Суду

Щодо застосування судами частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У пункті 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У статті 43 КЗпП України передбачені випадки, у яких розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу проводиться за попередньою згодою виборного органу, зокрема це розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Аналогічне положення визначене й у частині третій статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 686/4970/21 (провадження № 61-13079св21) зазначено, що:

«вказана норма встановлює необхідність отримання попередньої згоди не лише виборного органу, а і вищого виборного органу професійної спілки для членів виборного профспілкового органу і застосовується у взаємозв`язку зі статтею 43 КЗпП України, якою передбачені випадки отримання попередньої згоди виборного профспілкового органу при звільненні з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 591/5815/18 (провадження № 61-5154св20) міститься висновок про те, що «звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП за закінченням строку дії трудового договору не вважається звільненням з ініціативи роботодавця, підстави якого передбачені статтями 40, 41 КЗпП України». Встановивши, що звільнення позивача відбулося без порушення вимог трудового законодавства, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування ухвали Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року № 686/27915/18 (провадження № 61-8617св19) необґрунтовані, оскільки в зазначеній справі ухвалою від 14 вересня 2020 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду повернув справу на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку відсутністю предмета (об`єкта) для розгляду справи Об`єднаною палатою, оскільки у справах № 331/1626/16-ц (провадження

№ 61-713св18), № 147/1072/15-ц (провадження № 61-13385св18),

№ 592/14598/18 (провадження № 61-2530св20), інші фактичні відносини, які не є подібними до відносин у справі № 686/27915/18. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від

11 листопада 2020 року в справі № 686/27915/18 вказано, що «посилання у касаційній скарзі на пункт 7.2.4 колективного договору, яким передбачено обов`язок роботодавця щодо недопущення звільнення чи дострокового розірвання контракту з ініціативи роботодавця з працівником, який обраний до складу профспілкового комітету без погодження з вищим за рівнем профорганом, колегія суддів необґрунтоване. Оскільки звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП за закінченням строку дії трудового договору не вважається звільненням з ініціативи роботодавця, підстави якого передбачені статтями 40, 41 КЗпП України». Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 квітня 2020 року в справі № 592/14598/18 (провадження № 61-2530св20)».

Тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що апеляційний суд не врахував висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі

№ 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 215/4255/18-ц (провадження № 61-1447св20), оскільки у наведених справах вирішувалось питання про звільнення позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 638/10716/19 (провадження № 61-7651св20) касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено частково; постанову Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Остаточне рішення у цій справі ухвалене постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від

24 листопада 2021 року (провадження № 61-7788св21), в якій вказано, що «доводи касаційної скарги про те, що позивача звільнено з роботи без згоди на це профспілкового комітету, не заслуговують на увагу. […] звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП за закінченням строку дії трудового договору не вважається звільненням з ініціативи роботодавця, підстави якого передбачені статтями 40, 41 КЗпП України». Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 квітня 2020 року в справі № 592/14598/18 (провадження № 61-2530св20) та Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 листопада

2020 року в справі № 686/27915/18 (провадження № 61-8617св19) з подібних правовідносин».

З урахуванням наведеного суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України відбулось з порушення частини третьої статті 252 КЗпП України й частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», натомість висновок апеляційного суду в цій частині є правильним.

Щодо застосування статті 21 Закону України «Про культуру»

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк (частина перша статті 39-1- КЗпП).

У частини третій статті 21 Закону України «Про культуру» визначено, що трудові відносини з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури оформлюються шляхом укладення контрактів. Формування кадрового складу художнього та артистичного персоналу державних та комунальних закладів культури здійснюється на конкурсній основі в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. За результатами конкурсу з переможцем з числа кандидатів укладається контракт строком від одного до трьох років за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. Після настання дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати письмово не поінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту.

Тлумачення частини третьої статті 21 Закону України «Про культуру» дає підстави для висновку, що нею передбачений спеціальний порядок та особливості оформлення і припинення трудових правовідносин із професійними творчими працівниками, зокрема встановлено обов`язкову контрактну форму трудового договору, тобто дія якого не може бути продовженою на невизначений строк. Після настання дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, натомість при припинені дії контракту після закінчення його строку на роботодавця покладений обов`язок за місяць до дати закінчення цього строку письмово поінформувати про це працівника.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди встановили, що адміністрація відповідача листом від 30 листопада

2020 року, з яким ОСОБА_1 ознайомлений, та повторно листом від 28 грудня 2020 року повідомила ОСОБА_1 про те, що 31 січня 2021 року закінчується термін дії контракту, який укладений між адміністрацією та ОСОБА_1

з 01 лютого 2018 року по 31 січня 2021 року; оспорюваним наказом від 26 січня 2021 року позивача звільнено у зв`язку із закінченням терміну дії контракту

31 січня 2021 року.

За таких обставин апеляційний зробив правильний висновок, що позивача належним чином поінформовано про припинення дії контракту після закінчення його строку, тому із закінченням строку дії контракту трудові відносини між сторонами припинилися і порядок звільнення позивача за пунктом 2 статті 36 КЗпП не порушений.

Оскільки апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 , тому правильно скасував і додаткове рішення суду про стягнення з відповідачавитрат позивача на професійну правничу допомогу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 686/4970/21 (провадження № 61-13079св21), не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права, зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук