СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2022 року Справа № 480/2986/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу №480/2986/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Сумській обл.), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в м. Києві), в якій просить суд:

- скасувати рішення від 02.02.2022 о/р 183450009732 Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в переведенні на пенсію за іншим законом за заявою від 28.01.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу державної служби час проходження військової служби в Збройних Силах СРСР у період з 08.05.1980 року по 12.05.1982 року, період роботи з 07.10.1987 року по 31.08.1988 року на посаді секретаря, завідувача відділом учнівської молоді та піонерів Сумського району ЛКСМ України, строк служби в органах Служби безпеки України та КГБ у період з 01.09.1988 року по 31.08.1992 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити переведення пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком як державному службовцю відповідно до ЗУ «Про державну службу» від 16.12.2015 року №889-ХIІ, починаючи з 28.01.2022 року, розрахунок якої здійснити згідно Довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Сумською районною державною адміністрацією від 28.01.2022 року №01-16/258.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним. Позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області, як отримувач пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 28.01.2022 року останній звернувся до Пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві від 02.02.2022 №183450009732 позивачу відмовлено у переході з одного виду пенсії на інший, оскільки стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад держслужбовців, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України до 01.05.2016 становить 5 років 5 місяців 10 днів.

Позивач вважає таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в переведенні на пенсію за іншим законом протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 11.05.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/2986/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву зазначило, що при винесені оскаржуваного рішення діяло у межах та у спосіб, визначений нормами чинного законодавства.

Враховуючи наведені обставини, ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області, як отримувач пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

28.01.2022 року позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві від 02.02.2022 №183450009732 позивачу відмовлено у переході з одного виду пенсії на інший, оскільки стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад держслужбовців, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України до 01.05.2016 становить 5 років 5 місяців 10 днів. При цьому, до стажу державної служби не зараховано час проходження військової служби в Збройних Силах СРСР у період з 08.05.1980 року по 12.05.1982 року, період роботи з 07.10.1987 року по 31.08.1988 року на посаді секретаря, завідувача відділом учнівської молоді та піонерів Сумського району ЛКСМ України, строк служби в органах Служби безпеки України та КГБ у період з 01.09.1988 року по 31.08.1992 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-1V (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" , міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

В свою чергу, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначений Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-УШ (далі Закон № 889), який набрав чинності 1 травня 2016 року.

Статтею 90 Закону № 889 встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у особи зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі Закон № 3723).

Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229).

Пунктом 4 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 № 889-УІІІ.

Так, статтею 46 Закону № 889 визначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

У пункті 6 Порядку № 229 також зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону.

Відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (тобто, до 1 травня 2016 року) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Системний аналіз вказаних вище норм права дозволяє прийти до висновку про те, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до вимог статті 37 Закону № 3723, є досягнення такими особами певного віку та наявність відповідного страхового стажу. При цьому, зазначений вік визначається положеннями статті 26 Закону № 1058.

Тобто, до 1 травня 2016 року право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 1 травня 2016 року у відповідності до статті 90 Закону № 889, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, законодавець визначив певні умови за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Так, відповідно до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Приймаючи оскаржуване рішення від 02.02.2022 №183450009732, Головне управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві виходило з того, що стаж позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад держслужбовців, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України до 01.05.2016 становить 5 років 5 місяців 10 днів. При цьому, до стажу державної служби не зараховано час проходження військової служби в Збройних Силах СРСР у період з 08.05.1980 року по 12.05.1982 року, період роботи з 07.10.1987 року по 31.08.1988 року на посаді секретаря, завідувача відділом учнівської молоді та піонерів Сумського району ЛКСМ України, строк служби в органах Служби безпеки України та КГБ у період з 01.09.1988 року по 31.08.1992 року.

Щодо зарахування до стажу державної служби часу проходження позивачем військової служби в Збройних Силах СРСР у період з 08.05.1980 року по 12.05.1982 року, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаної із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У відповідності до Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193, час перебування громадян на дійсній військовій службі у лавах Збройних Силах СРСР зараховується до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу і стажу роботи за спеціальністю відповідно до діючого законодавства.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом «в» частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба.

Щодо зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 07.10.1987 року по 31.08.1988 року на посаді секретаря, завідувача відділом учнівської молоді та піонерів Сумського району ЛКСМ України, суд бере до уваги, що згідно абз. 1, 2 та 3 пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

У Додатку до вказаного Порядку наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.

Так, вказаним Переліком передбачено, серед іншого, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

Порядком обчислення стажу державної служби передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, передбачених абз. 4 пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 №1049.

Відповідно до пункту 3 Положення №1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується, стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України, зокрема в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних та відповідних посадах.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.

Таким чином, вищезазначеним законодавством передбачено зарахування стажу роботи в партійних організаціях до стажу державного службовця, особам які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24.10.1990.

Як убачається з матеріалів справи, а саме трудової книжки, позивача 06.10.1987 обрано та прийнято на посаду секретаря, завідувача відділом учнівської молоді та піонерів Сумського району ЛКСМ України, а відтак вказана посада є відповідальною, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом, а тому період роботи з 07.10.1987 по 31.08.1988 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Крім цього, згідно абз. 3 п. 2 Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Отже, період роботи позивача в органах КГБ-СБУ також зараховується до стажу державної служби.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.02.2022 №183450009732 про відмову в переведенні на пенсію за іншим законом не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд враховує, що згідно вимог ст. ст. 80, 81, 85 Закону № 1788-XII заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

З урахуванням викладеного з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби час проходження військової служби в Збройних Силах СРСР у період з 08.05.1980 року по 12.05.1982 року, період роботи з 07.10.1987 року по 31.08.1988 року на посаді секретаря, завідувача відділом учнівської молоді та піонерів Сумського району ЛКСМ України, строк служби в органах Служби безпеки України та КГБ у період з 01.09.1988 року по 31.08.1992 року.

Стосовно зобов`язання відповідача здійснити переведення пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком як державному службовцю відповідно до ЗУ «Про державну службу» від 16.12.2015 року №889-ХIІ, починаючи з 28.01.2022 року, розрахунок якої здійснити згідно Довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Сумською районною державною адміністрацією від 28.01.2022 року №01-16/258, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Крім того, суд зазначає, що згідно із положеннями Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, неврахування відповідачем спірного періоду роботи позивача, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію, вважає, що повним та ефективним поновленням порушеного права в цій частині буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2022 про переведення на пенсію за Законом України "Про державну службу" та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі, в т.ч. зарахованих судовим рішенням періодів роботи позивача до стажу державної служби.

Зазначений висновок суду по даній справі узгоджується із останньою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.12.2021 по справі №160/9272/20 адміністративне провадження № К/9901/33965/20.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Враховуючи часткове задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 496,20 грн.

Керуючись статтями 90, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.02.2022 №183450009732 про відмову в переведенні на пенсію за іншим законом за заявою від 28.01.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (4009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) до стажу державної служби час проходження військової служби в Збройних Силах СРСР у період з 08.05.1980 року по 12.05.1982 року, період роботи з 07.10.1987 року по 31.08.1988 року на посаді секретаря, завідувача відділом учнівської молоді та піонерів Сумського району ЛКСМ України, строк служби в органах Служби безпеки України та КГБ у період з 01.09.1988 року по 31.08.1992 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (4009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) від 28.01.2022 про переведення на пенсію за Законом України "Про державну службу" та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі, в т.ч. зарахованих судовим рішенням періодів роботи позивача до стажу державної служби.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (04503, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 496 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик