ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2022 р. справа № 300/6348/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Атаманюк В.М., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (надалі також відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі також відповідач 2), відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії щодо не зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 01.01.2004 по 31.05.2016 та з 01.09.1999 по 12.08.2000, в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, а також не зарахування до загального страхового стажу періодів роботи з 22.08.1984 по 25.10.1984, з 01.01.2004 по 31.05.2016 та з 01.09.1999 по 12.08.2000; зобов`язати зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи та заробіток в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 01.01.2004 по 31.05.2016 та з 01.09.1999 по 12.08.2000, в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, а також зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 22.08.1984 по 25.10.1984, з 01.01.2004 по 31.05.2016 та з 01.09.1999 по 12.08.2000, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з часу виникнення права на пенсію з 25.05.1966 та виплатити недоотриману пенсію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи та заробіток в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 01.01.2004 по 31.05.2016 та з 01.09.1999 по 12.08.2000, в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, а також не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи з 22.08.1984 по 25.10.1984, з 01.01.2004 по 31.05.2016 та з 01.09.1999 по 12.08.2000.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду залучено співвідповідача у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що страховий стаж роботи позивача становить 17 років 6 місяців, стаж роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі 1 рік 8 місяців. Із трудової книжки позивача слідує, що запис №5 про прийняття на роботу з 22.08.1984 у відгодівельний радгосп «Обертинянський» містить посилання на відомості на виплату зарплати, а не на номер та дату наказу про прийняття на роботу, у записі 18 про прийняття на роботу 01.09.1999 в ОАО «Варьегентеплонефть», як підставу внесення запису про прийняття на роботу зазначено Д/р 81 від 01.09.1999, а запис про звільнення 31.12.1999 з ОАО «Варьегентеплонефть» відсутній, у записі про прийняття на роботу водієм з 12.08.2000 та про звільнення з роботи з 08.08.2001 також відсутнє посилання на підставі чого внесено запис, а саме на номер та дату наказу. До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.2004 по 31.05.2016, оскільки документи, що підтверджують сплату страхових внесків не надані. Стверджує, що у довідках про заробітну плату позивача протягом 2002-2016 років в ООО «Росна», відсутні відомості про суми відрахувань до пенсійного фонду Росії та зазначено, що на суми вказані у заробітній платі нараховувалися внески в пенсійний фонд з 2013 року. Зауважує, що позивач у період роботи з 01.09.1999 по 31.12.1999 в ОАО «Варьегентеплонефть» працював вахтовим методом. Звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено врахування періодів роботи після 1991 року в пільговому обчислені. Також зазначає, що право на призначення пенсії відповідно до Тимчасової угоди від 15.01.1993 ОСОБА_1 набув би 25.05.2021, тобто після досягнення 55-річного віку та за наявності стажу не менше як 20 календарних років у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та страхового стажу 25 років, у разі звернення за пенсією у межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку. До відповідача 1 позивач звернувся 30.08.2021, тобто пізніше 3-ох місяців з дня досягнення пенсійного віку, а тому право на призначення пенсії набув би 30.08.2021 за наявності зазначеного вище стажу роботи. Просить в задоволені позову відмовити (а.с.69).

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скористалося правом подання відзиву на позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити з підстав аналогічних відзиву на позов Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с.183).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

30.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.86).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.09.2021 №092950007339 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Угоди між урядами України та Російської Федерації за відсутності необхідного стажу 25 років та стажу в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі 20 років. Зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в Російській Федерації з 2004 по 2016 роки, оскільки не надані документи, що підтверджують сплату страхових внесків. Також до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 22.08.1984 по 25.10.1984, з 01.09.1999 по 31.12.1999, з 12.08.2000 по 08.08.2001, оскільки відсутні накази про прийняття та звільнення з роботи (а.с.84).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 16.09.2021 за №0900-0211-8/3214 повідомило позивача про прийняте 07.09.2021 рішення про відмову у призначені пенсії за віком (а.с.83).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначеноЗаконом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(надалі також -Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цимЗакономпенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини 2статті 24 Закону №1058-IVстраховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4статті 24 Закону №1058-IVпередбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно достатті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (надалі також - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.07.1981 слідує, що позивач у спірний період (а.с.7-12):

- 22.08.1984 прийнятий на роботу у відгодівельний радгосп «Обертинський» трактористом;

- 25.10.1984 звільнений з роботи у зв`язку із призовом в ряди Радянської армії на підставі наказу №85 від 24.10.1984;

- з 01.09.1999 по 31.12.1999 працював у ОАО «Варьегентеплонефть» за договором підряду слюсарем п`ятого розряду з ремонту та обслуговування котельного обладнання вахтовим методом;

- 12.08.2000 прийнятий на роботу водієм до підприємця ОСОБА_2 згідно договору №2 від 12.08.2000;

- 08.08.2001 звільнений з роботи за власним бажанням;

- 01.11.2002 прийнятий на роботу до ООО «Росна» слюсарем шостого розряду з обслуговування та ремонту котельного обладнання та пилопідготовчих цехів на підставі наказу №70 від 01.11.2002;

- 31.05.2004 звільнений у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору згідно наказу №161 від 27.05.2004;

- 01.09.2004 прийнятий на роботу до ООО «Росна» слюсарем шостого розряду з обслуговування та ремонту котельного обладнання та пилопідготовчих цехів на підставі наказу №91 від 01.09.2004;

- 31.12.2004 звільнений у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору згідно наказу №162 від 27.12.2004;

- 01.01.2005 прийнятий на роботу до ООО «Росна» слюсарем шостого розряду з обслуговування та ремонту котельного обладнання та пилопідготовчих цехів на підставі наказу №133 від 01.01.2005;

- 31.12.2005 звільнений у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору згідно наказу №149 від 27.12.2005;

- 01.01.2006 прийнятий на роботу до ООО «Росна» слюсарем шостого розряду з обслуговування та ремонту котельного обладнання та пилопідготовчих цехів на підставі наказу №70 від 01.01.2006;

- 31.05.2006 звільнений у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору згідно наказу №121 від 01.09.2006;

- 01.09.2006 прийнятий на роботу до ООО «Росна» слюсарем шостого розряду з обслуговування та ремонту котельного обладнання та пилопідготовчих цехів на підставі наказу №70 від 01.01.2006;

- 31.05.2007 звільнений у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору згідно наказу №25 від 23.04.2007;

- 01.09.2007 прийнятий на роботу до ООО «Росна» слюсарем шостого розряду з обслуговування та ремонту котельного обладнання та пилопідготовчих цехів на підставі наказу №66 від 01.01.2007;

- 31.05.2008 звільнений у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору згідно наказу №29 від 20.05.2008;

- 01.09.2008 прийнятий на роботу до ООО «Росна» слюсарем шостого розряду з обслуговування та ремонту котельного обладнання та пилопідготовчих цехів на підставі наказу №98 від 01.09.2008;

- 31.05.2011 звільнений у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору згідно наказу №13 від 31.05.2011;

- 17.10.2011 прийнятий на роботу до ООО «Росна» слюсарем шостого розряду з обслуговування та ремонту котельного обладнання та пилопідготовчих цехів на підставі наказу №28 від 17.10.2011;

- 31.12.2011 трудовий договір розірвано з ініціативи робітника згідно наказу №62 від 31.12.2011;

- 01.01.2012 прийнятий на роботу до ООО «Росна» слюсарем шостого розряду з обслуговування та ремонту котельного обладнання та пилопідготовчих цехів на підставі наказу №16 від 01.01.2012;

- 31.05.2012 трудовий договір розірвано у зв`язку із закінченням терміну його дії згідно наказу №8 від 25.05.2012;

- 01.10.2012 прийнятий на роботу до ООО «Росна» слюсарем шостого розряду з обслуговування та ремонту котельного обладнання та пилопідготовчих цехів на підставі наказу №52 від 01.10.2012;

- 31.05.2013 звільнений у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору згідно наказу №11 від 06.05.2013;

- 01.10.2013 прийнятий на роботу до ООО «Росна» слюсарем шостого розряду з обслуговування та ремонту котельного обладнання та пилопідготовчих цехів на підставі наказу №71 від 01.10.2013;

- 31.05.2014 звільнений у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору згідно наказу №111 від 30.04.2014;

- 01.11.2014 прийнятий на роботу до ООО «Росна» слюсарем шостого розряду з обслуговування та ремонту котельного обладнання та пилопідготовчих цехів на підставі наказу №180 від 10.11.2014;

- 31.05.2015 трудовий договір розірвано у зв`язку із закінченням терміну його дії згідно наказу №224 від 22.05.2015;

- 19.10.2015 прийнятий на роботу до ООО «Росна» слюсарем шостого розряду з обслуговування та ремонту котельного обладнання та пилопідготовчих цехів на підставі наказу №278 від 19.10.2015;

- 31.05.2016 трудовий договір розірвано у зв`язку із закінченням терміну його дії згідно наказу №300 від 04.05.2016.

Щодопозовної вимоги позивача про зобов`язання зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 22.08.1984 по 25.10.1984 у відгодівельному радгоспі «Обертинський», та з 01.09.1999 по 12.08.2000 у ОАО «Варьегентеплонефть», суд зазначає наступне.

У рішенні про відмову у призначенні пенсії від 07.09.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило у зарахуванні цього періоду до загального стажу роботи позивача з підстав відсутності наказів про прийняття та звільнення з роботи. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відзиві на позов вказало, що запис №5 трудової книжки позивача про прийняття на роботу з 22.08.1984 у відгодівельний радгосп «Обертинський» містить покликання на відомості на виплату зарплати, а не номер та дату наказу про прийняття на роботу. Запис №18 про прийняття на роботу 01.09.1999 до ОАО «Варьегентеплонефть» як підставу внесення запису про прийняття зазначено д/р 81 від 01.09.1999, а запис про звільнення позивача з ОАО «Варьегентеплонефть» відсутній.

Пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110 (надалі також - Інструкція № 58), передбачено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхуроботітаінші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які виданідипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланнямнавідповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3. Інструкції № 58).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохоченнявносяться власником або уповноваженим ним органом післявиданнянаказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуютьсяакуратно,ручкоюкульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4 Інструкції № 58).

Пунктом 2.14 Інструкції № 58 встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 трудової книжки«Відомості про роботу»пишеться:прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництвоіз зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених уКласифікаторі професій.

Відповідно до пункту 2.15 Інструкції № 58, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162, що діяла на час внесення записів до трудової книжки позивача у період з 22.08.1984 по 25.10.1984.

Із матеріалів справи слідує, що у записі №5 трудової книжки позивача про прийняття на роботу 22.08.1984 до відгодівельного радгоспу «Обертинський» замість дати та номеру наказу про прийняття на роботу зазначено «відомості про виплату заробітної плати». Водночас, у записі про звільнення з роботи з 25.10.1984 зазначений номер та дата відповідного наказу (№85 від 24.10.1984).

Поряд зцим, позивачем для підтвердження періоду роботи з 22.08.1984 по 25.10.1984 у відгодівельному радгоспі «Обертинський» надано пенсійному органу архівну довідку Івано-Франківської районної державної адміністрації від 21.05.2021 №101/01-20. Зі змісту цієї довідки слідує, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці членам відгодівельного колгоспу «Обертинський» за 1984 рік зазначений ОСОБА_1 , йому нараховано зарплату з липня по жовтень 1984 року. Також у довідці вказано, що накази з особового складу колгоспу на зберігання до архіву райдержадміністрації не надходили (а.с.106).

Щодо періоду роботи позивача з 01.09.1999 по 12.08.2000 слід зазначити, що згідно запису №18 трудової книжки позивача ОСОБА_1 з 01.09.1999 по 31.12.1999 працював у ОАО «Варьегентеплонефть» за договором підряду слюсарем п`ятого розряду з ремонту та обслуговування котельного обладнання вахтовим методом. 12.08.2000 прийнятий на роботу водієм до підприємця ОСОБА_2 . Жодної інформації про період роботи з 01.01.2000 по 12.08.2000 трудова книжка ОСОБА_1 не місить.

У записі №18 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 20.07.1981 відсутні відомості про дати та номери наказів про прийняття та звільнення з роботи. Натомість у графі про прийняття на роботу зазначено: «д/р 81 від 01.09.1999»

З цього приводу суд зазначає, що для підтвердження спірного періоду роботи з 01.09.1999 по 31.12.1999 у ОАО «Варьегентеплонефть» позивач надав пенсійному органу довідку ОАО «Варьегентеплонефть» №12 від 31.05.2004, в якій вказано, що ОСОБА_1 отримував заробітну плату у вказаному підприємстві, зокрема, з вересня по грудень 1999 року (а.с.141).

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачі не врахували, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Як зазначалося судом вище, пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються, серед іншого, відомості на видачу заробітної плати.

На переконання суду, архівна довідка Івано-Франківської районної державної адміністрації від 21.05.2021 №101/01-20, із зазначеними у ній відомостями про заробітну плату позивача з серпня по жовтень 1984 року, а також довідка ОАО «Варьегентеплонефть», яка містить відомості про заробітну плату позивача з вересня про грудень 1999 року, належним чином підтверджують зайнятість позивача у періоди роботи з 22.08.1984 по 25.10.1984 у відгодівельному радгоспі «Обертинський» та з 01.09.1999 по 31.12.1999 у ОАО «Варьегентеплонефть».

Таким чином, періоди роботи ОСОБА_1 з 22.08.1984 по 25.10.1984 у відгодівельному радгоспі «Обертинський» та з 01.09.1999 по 31.12.1999 у ОАО «Варьегентеплонефть» мають бути зараховані до загального страхового стажу позивача.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов`язання пенсійного органу зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2016, суд зазначає таке.

Зі змісту трудової книжки позивача слідує, що ОСОБА_1 працював в ООО «Росна» у періоди з 01.11.2002 по 31.05.2004, з 01.09.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.05.2006, з 01.09.2006 по 31.05.2007, з 01.09.2007 по 31.05.2008, з 01.09.2008 по 31.05.2011, з 17.10.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.05.2012, з 01.10.2012 по 31.05.2013, з 01.10.2013 по 31.05.2014, з 01.11.2014 по 31.05.2015, з 19.10.2015 по 31.05.2016.

Період роботи з 01.11.2002 по 31.12.2003 зарахований до загального стажу роботи ОСОБА_1 , що підтверджується розрахунком стажу (а.с.85).

З огляду на те, що ОСОБА_1 у спірні періоди працював на підприємствах, які знаходяться на території Російської Федерації, то питання щодо можливості зарахування таких періодів роботи до страхового стажу слід розглядати відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (надалі також - Угода).

Статтями 2, 3 цієї Угоди встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.

Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Водночас, за приписами статті 7 Угоди, питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі (надалі також - Угода СНД), згідно із статтею 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 6 Угоди СНД призначення пенсій громадянам держав учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Отже, із змісту наведених норм встановлено, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.

Як слідує зі змісту рішення про відмову у призначення пенсії від 07.09.2021 та відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідачі в обґрунтування правомірності неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 31.05.2016 із перервами у ООО «Росна», яке знаходиться у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, вказують на підставу такого неврахуваннявідсутність документів про сплату роботодавцем страхових внесків за цей період.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться довідки про заробітну плату позивача у ООО «Росна» від 31.05.2014 №02/25, №02/26, від 27.05.2016 №21 (а.с.142-143).

У довідці ООО «Росна» від 31.05.2014 №02/26, яка місить відомості про фактичні суми заробітної плати позивача за грудень 2002 року, за січень - лютий, червень, грудень 2003 року, за січень лютий, квітень червень, вересень грудень 2004 року, за лютий травень, вересень грудень 2005 року, за січень травень, вересень грудень 2006 року, зазначено, що на заробітну плату нараховувалися внески до пенсійного фонду Російської Федерації.

В довідці від 31.05.2014 №02/25, виданій ООО «Росна», яка місить відомості про фактичні суми заробітної плати позивача з вересня по грудень 2007 року, з січня по травень, з вересня по грудень 2008 року, з січня по травень, з вересня по жовтень та грудень 2009 року, з січня по травень, з вересня по грудень 2010 року, з січня по травень, з вересня по грудень 2011 року, зазначено, що на заробітну плату не нараховувалися внески до пенсійного фонду Російської Федерації з 2010 року.

У довідці ООО «Росна» від 27.05.2016 №21, яка місить відомості про фактичні суми заробітної плати позивача з січня по травень, з жовтня по грудень 2012 року, з січня по травень, з жовтня по грудень 2013 року, з січня по травень, з листопада по грудень 2014 року, з січня по травень, з жовтня по грудень 2015 року, з січня по травень 2016 року, зазначено, що на заробітну плату нараховувалися внески до пенсійного фонду Російської Федерації з 2013 року.

Федеральним законом «Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди» від 03.12.2011 №379-ФЗ внесено зміни в статтю 7 федерального закону «Про обов`язкове пенсійне страхування в Російській Федерації» №167-ФЗ від 15.11.2001, відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов`язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону.

При цьому, статтею 9 цього федерального закону передбачено, що він вступає в силу з 01.01.2012.

Відповідно до абзацу 3 статті 3 федерального закону Російської Федерації від 17.12.2001 №173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації" (надалі також Закон РФ №173-ФЗ), який застосовувався до 01.01.2015, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Російській Федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації.

Згідно з статтею 2 федерального закону Російської Федерації від 17.12.2001 №173-ФЗ "Про трудові пенсії в російській федерації" (надалі також - Закон №173-ФЗ) страховий стаж - врахована при визначенні права на трудову пенсію сумарна тривалість періодів роботи і (або) іншої діяльності, протягом яких сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації, а також інших періодів, які зараховуються до страхового стажу.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №173-ФЗ до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 цього федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до пенсійного фонду Російської Федерації.

Водночас, ухвалою Конституційного Суду Російської Федерації від 10.07.2007 №9-П визнано пункт 1 статті 10 Закону №173-ФЗ таким, що не відповідає конституції Російської Федерації у тій мірі, в якій нормативні положення, що містяться в них, у взаємозв`язку з іншими законодавчими розпорядженнями, що регламентують умови призначення та розміри трудових пенсій, - за відсутності в чинному регулюванні достатніх гарантій безперешкодної реалізації пенсійних прав застрахованих осіб, які працювали за трудовим договором та виконали передбачені законом умови для набуття права на трудову пенсію, на випадок несплати або неповної сплати страхувальником (роботодавцем) страхових внесків за певні періоди трудової діяльності цих осіб - дозволяють не включати такі періоди до їх страхового стажу, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, та знижувати при призначенні (перерахунку) трудової пенсії розмір її страхової частини.

Надалі до встановлення федеральним законодавцем відповідного правового регулювання конституційним судом Російської Федерації встановлено правовий механізм реалізації пенсійних прав зазначеної категорії громадян: право застрахованих осіб, які працювали за трудовим договором, на отримання трудової пенсії з урахуванням трудової діяльності, що передувала призначенню (перерахунку) пенсії, при несплаті або неналежній сплаті їх страхувальниками (роботодавцями) страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації має забезпечуватися державою у порядку виконання за страхувальника обов`язку по перерахуванню пенсійному фонду Російської Федерації необхідних коштів у користь тих застрахованих осіб, яким призначається трудова пенсія (проводиться її перерахунок), за рахунок коштів федерального бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 14 федерального закону №167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов`язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" що страхувальники зобов`язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати страхові внески в Пенсійний фонд Російської Федерації і вести облік, пов`язаний з нарахуванням і сплатою страхових внесків у вказаний фонд.

Отже, як законодавством України, так і законодавством Російської Федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.

Суд звертає увагу, що з довідки від 31.05.2014 №02/25 про заробітну плату позивача у ООО «Росна» слідує, що на заробітну плату не нараховувалися страхові внески до пенсійного фонду Російської Федерації з 2010 року. У відповідності до довідки про заробітну плату позивача у ООО «Росна» від 27.05.2016 №21 тільки з 2013 року на заробітну плату нараховувалися внески до пенсійного фонду Російської Федерації.

Таким чином, у період роботи позивача з 01.01.2010 по 31.05.2011, з 17.10.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.05.2012 та з 01.10.2012 по 31.12.2012 страхові внески не нараховувалися.

Тобто, позивач отримував у цей період заробітну плату без жодних нарахувань та відрахувань страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації. Тому вказані періоди зарахуванню до страхового стажу позивача не підлягають.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що до страхового стажу роботи позивача мають бути зараховані періоди роботи з 01.01.2004 по 31.05.2004, з 01.09.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.05.2006, з 01.09.2006 по 31.05.2007, з 01.09.2007 по 31.05.2008, з 01.09.2008 по 31.12.2009, з 01.01.2013 по 31.05.2013, з 01.10.2013 по 31.05.2014, з 01.11.2014 по 31.05.2015, з 19.10.2015 по 31.05.2016 у ООО «Росна».

Щодо позовної вимоги про зобов`язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи та заробіток в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 01.01.2004 по 31.05.2016 з перервами та з 01.09.1999 по 31.12.1999, в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначенийпостановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.

Пунктом «д» статті 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії ВР СРСР від 26 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року №530/П-28.

Абзацом третім пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» визначено, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод організації робіт, затвердженого постановою Державного комітету Союзу РСР з праці і соціальних питань, Президії ВЦРПС та Міністерства охорони здоров`я Союзу РСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82, встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

З огляду на викладене, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 зазначеного Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача після 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.

Отже, чинним законодавством не передбачено врахування цих періодів роботи в пільговому обчисленні.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 січня 2018 року (справа №676/7065/14-а).

Отже, відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях з 1 січня 1991 року, внаслідок чого, позов в частині зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача з 01.09.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2004 по 31.05.2004, з 01.09.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.05.2006, з 01.09.2006 по 31.05.2007, з 01.09.2007 по 31.05.2008, з 01.09.2008 по 31.12.2009, з 01.01.2013 по 31.05.2013, з 01.10.2013 по 31.05.2014, з 01.11.2014 по 31.05.2015, з 19.10.2015 по 31.05.2016 у ООО «Росна», задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком заробіток в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі, то суд зазначає, що пенсійний орган не відмовляв у зарахуванні відповідного заробітку, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідно загального та пільгового стажу роботи позивача. Відтак, ця вимога є передчасною, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Щодо позовної вимоги позивача зобов`язати пенсійний орган призначити пенсію з дати виникнення права на пенсію та здійснити виплату недоотриманої пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 4 Закону №1058-IVякщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

15.01.1993 набула чинності Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення (надалі також -Тимчасова Угода).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Тимчасової Угоди: громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком):

- чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років,

- жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.

Частина 2 статті 1 Тимчасової Угоди встановлює пільги особам, що працювали у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, яким 1 рік роботи зараховується за 9 місяців роботи у районах Крайньої Півночі.

Тобто, Тимчасовою Угодою передбачено уточнення щодо пільгового обчислення стажу особам, що працювали у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі.

Частиною 3 статті 1 Тимчасової Угоди також встановлено, що у випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.

Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 07.09.2021 №09295007339 слідує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 17 років 6 місяців, стаж в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі 1 рік 8 місяців 12 днів.

Враховуючи, що у вказаній справі суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог про зарахування спірних періодів роботи позивача до стажу роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, слід відмовити, а за наявного пільгового стажу роботи ОСОБА_1 1 рік 8 місяців 12 днів відсутні підстави для призначення пенсії за віком згідно зазначених вище умов Тимчасової Угоди, відтак вказана вимога задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи наведене вище суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі також - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд керується критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, значення спору для сторони тощо.

У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначає, що предмет спору у цій справі не є складним, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а також представником позивача не надано доказів щодо понесення витрат на правову допомогу. Вважає, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню у зв`язку із відсутністю ознак співмірності.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відзиві на позов зазначає, що ця справа є доволі типовою, судова практика у таких справах усталена, розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, документи, які наданні у якості доказів знаходяться у позивача. Вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката 5000 грн. є неспівмірним складності справи, часу витраченому адвокатом на підготовку позову та обсягу наданих послуг.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася відповідно до договору доручення на ведення справ в державних органах, органах місцевого самоврядування, слідчих та судових органах від 01.10.2021 (а.с.57), укладеного між адвокатом Атаманюком В.М. та Челяком В.В., предметом якого є складання процесуальних документів, надання консультаційних та інших супутніх послуг щодо спору про пенсійне забезпечення.

Також представником позивача надано суду свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №822 від 01.12.2011 видане на підставі рішення Івано-Франківської обласної кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури від 01.12.2011 №23 (а.с.60), ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2021 серії ІФ №1010025 (а.с.59), акт виконаних робіт від 18.10.2021 за договором від 01.10.2021 (а.с.58), а також квитанція №453735 від 18.10.2021 на суму 5000,00 грн. (а.с.56).

Так, згідно виконаних робіт від 18.10.2021 за договором від 01.10.2021 адвокатом Атаманюком В.М. надано правничу допомогу наступного характеру:

1) консультація 1 година;

2) вивчення судової практики та законодавства 1 година;

3) складання позовної заяви 3 години.

Всього витрачено 5 годин. Вартість 1 години становить 1000 грн.

Відповідно до квитанції №453735 від 18.10.2021 ОСОБА_1 сплатив адвокату Атаманюку В.М. кошти в розмірі 5000,00 грн. за адвокатські послуги згідно договору від 01.10.2021.

При розподілі судових витрат у цій справі суд враховує: зміст позовної заяви; час, який необхідно затратити кваліфікованому юристу на підготовку усіх матеріалів адміністративної справи; складність адміністративної справи; те, що справа розглядалася в спрощеному провадженні.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений адвокатом час (5 годин) на опрацювання поданих позивачем документів, в розрізі оцінки розумності витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн., виходячи з погодинної оплати в розмірі 1000 грн., є завищеним, внаслідок чого розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи.

Так, суд враховує якість позову та опрацювання адвокатом доданих до позову документів. Позовна заява з огляду на її зміст та обґрунтування, в абсолютній більшості складається з цитат норм чинного законодавства України та рішень Верховного Суду, що не потребує значного часу на їх написання в позові.

Відтак, суд вважає, що розумно достатній час на надання правничих послуг позивачу саме в цій адміністративній справі, не повинен перевищувати трьох годин.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 5000 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в Івано-Франківському окружному суді, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів повинен становити 3000,00 грн. (1000 грн. х 3 години), що буде співмірним зі складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також відповідатиме критерію реальності та розумності їх розміру, решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Підсумовуючи зазначене вище, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, суд дійшов до висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в Івано-Франківському окружному адміністративному суді у сумі 1200 грн. (40% задоволених позовних вимог) підлягають розподілу шляхом пропорційного стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів сплачений судовий збір в сумі 363,20 грн. (40% задоволених позовних вимог).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 22.08.1984 по 25.10.1984 у відгодівельному радгоспі «Обертинський», з 01.09.1999 по 31.12.1999 у ОАО «Варьегентеплонефть», з 01.01.2004 по 31.05.2004, з 01.09.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.05.2006, з 01.09.2006 по 31.05.2007, з 01.09.2007 по 31.05.2008, з 01.09.2008 по 31.12.2009, з 01.01.2013 по 31.05.2013, з 01.10.2013 по 31.05.2014, з 01.11.2014 по 31.05.2015, з 19.10.2015 по 31.05.2016 у ООО «Росна».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи: з 22.08.1984 по 25.10.1984 у відгодівельному радгоспі «Обертинський»; з 01.09.1999 по 31.12.1999 у ОАО «Варьегентеплонефть»; з 01.01.2004 по 31.05.2004, з 01.09.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.05.2006, з 01.09.2006 по 31.05.2007, з 01.09.2007 по 31.05.2008, з 01.09.2008 по 31.12.2009, з 01.01.2013 по 31.05.2013, з 01.10.2013 по 31.05.2014, з 01.11.2014 по 31.05.2015, з 19.10.2015 по 31.05.2016 у ООО «Росна».

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 181,60 грн. (сто вісімдесят одна гривня 60 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 600,00 грн. (шістсот гривень 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 181,60 грн. (сто вісімдесят одна гривня 60 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 600,00 грн. (шістсот гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.