ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року

м. Черкаси

Справа № 707/2307/21Провадження № 22-ц/821/1450/22Категорія: 304090100

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Сіренка Ю.В., Гончар Н.І.,

секретаря - Ярошенка Б. М.,

учасники справи:

позивач (скаржник) - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «ОТП Банк»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Давигори Світлани Анатоліївни на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06.09.2022 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання договору іпотеки недійсним (повний текст складено 07.09.2022, суддя в суді першої інстанції Миколаєнко Т. А.),

в с т а н о в и в :

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила поновити строк на оскарження договору іпотеки № PCL-F00/173/2007, укладеного 24.07.2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , як такий, що пропущений з поважних причин, та визнати недійсним вказаний договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Висоцькою С. І. та зареєстрований за реєстровим номером 4589.

В обґрунтування вказано на те, що батьками позивача є ОСОБА_2 (відповідач у справі) та ОСОБА_3 . У 2006 році її батьки спільно почали будувати будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У 2007 році позивач разом із батьками переїхала з м. Черкаси до вказаного будинку та була зареєстрована в ньому. Їхня сім`я проживала в цьому будинку безперервно та на постійній основі. Там же у 2011 році народився брат позивача - ОСОБА_4 . У серпні 2021 року батькові позивача було вручено іпотечне повідомлення про те, що за його борги будинок, у якому позивач зареєстрована, буде відібрано та продано. Про існування судових спорів позивача ніхто не повідомляв і лише після отримання зазначеної вище вимоги батьки розповіли, що у 2007 році будинок був переданий в іпотеку, як гарантія повернення кредитного боргу. Тоді ж батько проінформував позивача про те, що з 2018 року триває судовий розгляд справи про зняття її з реєстрації в будинку, у якому вона виросла та проживала, про що їй не було відомо раніше. У подальшому, ОСОБА_1 дізналася, що 24.07.2007 між її батьком ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП БАНК» був укладений договір іпотеки №PCL-F00/173/2007, за яким у заставу передано житловий будинок загальною площею 622,8 кв.м., житловою площею 374,4 кв.м., та дві земельні ділянки площами 0,125 га та 0,275 га, у рахунок боргових зобов`язань за умовами кредитного договору № МL-F00/173/2007.

Позивач наголошує, що на дату укладення вказаного договору їй виповнилося повних тринадцять років і вона, як малолітня особа, мала у даному будинку місце проживання і реєстрацію, а також перебувала на утриманні та забезпеченні своїх батьків. Проаналізувавши отримані від батька документи, позовні заяви, листи, відповіді, а також сам договір іпотеки, позивач дійшла висновку, що при його укладенні її батько, як іпотекодавець, діяв не в її інтересах та поза межами закону, без дотримання процедури доведення до відому іпотекодержателя та нотаріуса про те, що наявне право користування житлом у малолітньої особи, оскільки на дату укладення договору позивача було знято з реєстрації в будинку, а потім знову, як члена сім`ї, зареєстровано батьком у 2009 році. Водночас, позивач зауважує, що на дату укладення спірного договору вказаний будинок являвся її єдиним житлом і вона не мала іншого місця проживання. З урахуванням наведеного, позивач стверджує, що з дати отримання відомостей про наявний спір щодо позбавлення її права користування житлом, у неї виникли підстави вважати, що її права, як члена сім`ї власника, малолітньої дитини на дату передачі житла в іпотеку, порушені укладенням спірного договору. Вказана ситуація призвела до звуження житлових прав дитини. Договір іпотеки був укладений без отримання згоди органу опіки та піклування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 06.09.2022 позов у справі залишено без задоволення з посиланням на те, що позовні вимоги у справі є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Давигора С. А. подала 07.10.2022 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Вказує, що спірний договір іпотеки вчинено без дозволу органу опіки та піклування, отже його слід визнати недійсним - висновок ВС у справі № 520/15250/15-ц. Батько позивача діяв недобросовісно, передаючи в іпотеку майно, право на проживання в якому мала малолітня позивач. Звернення стягнення на предмет іпотеки та обумовлене цим виселення позивача із житла порушує її права. Спірний договір іпотеки порушує вимоги матеріального права щодо дійсності правочинів.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «ОТП Банк» просив суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06.09.2022 у справі № 707/2307/21 залишити без змін.

Зазначає, що доводи скаржника є необґрунтованими, не відповідають нормам матеріального та процесуального права, не підтверджуються дійсними обставинами справи та наявними у справі доказами.

Наголошує, що оспорюваний договір іпотеки був укладений після зняття позивача та її матері із реєстрації, а батько позивача був єдиною особою, що зареєстрована в будинку.

Отже, вимоги позивача не відповідають положенням ст. 8 Конституції України, ст. 2, ст. 3 та ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», дійсним обставинам справи та наданим у ній доказам, оскільки спірний договір не може порушувати прав позивача, яка на момент укладення спірного договору не була зареєстрована в будинку, а можливі недобросовісні дії її батьків не можуть бути підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Фактичні обставини справи

Батьками позивача у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що стверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17.06.1994 (а.с. 7).

24.07.2007 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 (батьком позивача) був укладений кредитний договір № ML-F00/173/2007.

Того ж дня, 24.07.2007, ОСОБА_3 надала своєму чоловіку ОСОБА_2 згоду, посвідчену приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Висоцькою С. І. та зареєстровану в реєстрі за № 4587, на передачу в іпотеку придбаних ними в період зареєстрованого шлюбу житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельних ділянок площами 0,275 га та 0,125 га, які розташовані в АДРЕСА_1 , під взяття чоловіком кредиту у ЗАТ «ОТП Банк» (а.с. 66).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № ML-F00/173/2007 від 24.07.2007, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 24.07.2007 укладено договір іпотеки № РСL-F00/173/2007, за умовами якого ОСОБА_2 передав ЗАТ «ОТП Банк» в іпотеку житловий будинок загальною площею 622,8 кв.м, з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та дві земельні ділянки площами 0,275 га та 0,125 га, які розташовані в АДРЕСА_1 (а.с. 9-13).

Згідно з підпунктами «d», «е», «g» пункту 5.1 статті 5 договору іпотеки, ОСОБА_2 , як іпотекодавець, заявляв та гарантував, що: будь-яка інформація, надана ним іпотекодержателю щодо предмету іпотеки, є дійсною та залишається такою на протязі дії цього Договору; відсутні повноваження будь-яких третіх осіб щодо предмету іпотеки; за адресою місцезнаходження предмету іпотеки не зареєстровані та не проживають малолітні та неповнолітні особи, а також відсутні малолітні та неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки .

Зі змісту довідки, виданої виконавчим комітетом Геронимівської сільської ради, № 864 від 16.06.2007 слідує, що на момент укладення іпотечного договору у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , окрім відповідача ОСОБА_2 , ніхто не був зареєстрований та не проживав (а.с. 63).

З копії довідки, виданої виконавчим комітетом Іркліївської сільської ради, №139 від 26.01.2022 встановлено, що ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_1 дійсно були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 у період з 24.07.2007 до 16.09.2009 (а.с. 138).

Відповідно до копії довідки, виданої виконавчим комітетом Іркліївської сільської ради, № 2546 від 19.07.2007, що була надана ОСОБА_2 нотаріусу та надійшла на виконання ухвали суду від Черкаського обласного державного нотаріального архіву, позивач ОСОБА_1 на момент укладення спірного іпотечного договору проживала разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 (а.с. 131).

Зі змісту довідок, виданих виконавчим комітетом Руськополянської сільської ради № 1267/1 від 16.11.2020 та № 519/1 від 17.12.2020, вбачається, що ОСОБА_3 (дружина), ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 (дочка), ІНФОРМАЦІЯ_3 , були зареєстровані у домоволодінні, переданому в іпотеку, з 16.03.2007 до 15.06.2007 та є зареєстрованими з 23.09.2009 до теперішнього часу; ОСОБА_8 (син), ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований у спірному домоволодінні з 15.05.2018 (а.с. 8, 64, 65).

На підтвердження факту навчання ОСОБА_1 у Черкаській приватній ЗОШ І-ІІІ ступенів «Перлина» суду надано копію витягу з наказу № 38 від 31.08.2001 про зарахування ОСОБА_1 до 2-го класу (а.с. 134); копію довідки, виданої Черкаською приватною ЗОШ І-ІІІ ступенів «Перлина», № 02 від 25.01.2022, відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно навчалася у даному навчальному закладі з 31.08.2001 до 28.05.2010 (а.с. 135); копію витягу з наказу № 4 від 25.05.2010 про випуск 11 класу, згідно з яким наказано учням 11 класу, що пройшли державну підсумкову атестацію, у тому числі ОСОБА_1 , видати атестати про повну загальну середню освіту і випустити зі школи (а.с. 136), копію форми 063-о - карти профілактичних щеплень (а.с. 22).

З копії довідки Відділу освіти виконавчого комітету Іркліївської сільської ради № 37 від 27.01.2022 встановлено, що ОСОБА_1 не була зарахована до Іркліївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Чорнобаївського району Черкаської області та Скородистицької ЗОШ І-ІІ ступенів Чорнобаївського району Черкаської області у 2007, 2008, 2009 роках (а.с. 137).

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17.12.2012 в цивільний справі № 2320/3560/2012 задоволено позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто солідарно із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 217 595,90 грн, а також судовий збір в сумі 3 219,00 грн (а.с. 67-68).

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 17.10.2016 задоволено заяву ПАТ «ОТП Банк» та видано дублікат виконавчого листа відповідно до рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17.12.2012 в цивільний справі № 2320/3560/2012 (а.с. 69).

26.01.2017 головним державним виконавцем Черкаського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Решетняком В. А. відкрито виконавче провадження № 53285918 з примусового виконання виконавчого листа № 2320/3560/12, виданого Черкаським районним судом Черкаської області 07.11.2016, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 2 217 595,90 грн та судового збору в сумі 3 219,00 грн (а.с. 75).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Горбатюк В. П. від 05.06.2018, винесеною у виконавчому провадженні № 53284464, виконавчий документ про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 2 217 595,90 грн та судового збору в сумі 3 219,00 грн, повернено стягувачу (а.с. 74).

З результату пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 12.11.2021 вбачається, що виконавче провадження № 53284464, відкрите 26.01.2017, є завершеним (а.с. 77).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № ML-F00/173/2007 від 24.07.2007, укладеним з ОСОБА_2 , вбачається, що станом на 03.08.2021 загальна сума заборгованості останнього за вказаним договором складає 405 708,26 доларів США (а.с. 20).

03.08.2021 АТ «ОТП Банк» засобами поштового зв`язку скеровано ОСОБА_2 за місцем його проживання іпотечне повідомлення за договором іпотеки № РСL-F00/173/2007 від 24.07.2007 (вимога про усунення порушень), у якому Банк просив останнього протягом тридцятиденного терміну виконати порушене зобов`язання за кредитним договором № ML-F00/173/2007 від 24.07.2007 та договором іпотеки №РСL-F00/173/2007 від 24.07.2007, викладене в іпотечному повідомленні, попередивши, що в разі невиконання даного іпотечного повідомлення протягом тридцятиденного терміну Банк зверне стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. ст. 35, 36, 37, 38 ЗУ «Про іпотеку» (а.с. 19).

16.08.2018 АТ «ОТП Банк» звернулося до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням та заборону вчиняти дії (а.с. 14).

27.09.2018 ОСОБА_1 отримано копії позовної заяви з додатками, а також копію судової повістки та копію ухвали про відкриття провадження у вказаній справі (а.с. 21, 21 (зворот)).

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 13.04.2021 у справі № 707/1695/18, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду, відмовлено у позові АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 про зняття з реєстрації та заборону вчиняти дії (а.с. 14-15, 16-18).

Однак постановою Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №707/1695/18 скасовано вказані рішення судів в частині відмови у задоволенні позову АТ «ОТП Банк» про зняття з реєстрації та ухвалено зняти з реєстрації місця проживання відповідачів у будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 159-169).

Крім того, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Вакуленко С. М. від 05.10.2015 відкрито виконавче провадження № 48934662 з примусового виконання виконавчого листа № 2/707/652/15, виданого Черкаським районним судом Черкаської області 21.09.2015 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № РСL-F00/173/2007 від 24.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Висоцькою С. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 4588 (а.с. 70).

Постановою приватного виконавця Плесюка О. С. від 25.06.2018 відкрито виконавче провадження № 56671828 з примусового виконання виконавчого листа № 707/1086/15-ц, виданого Черкаським районним судом Черкаської області 02.06.2017, про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № РСL-F00/173/2007 від 24 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Висоцькою С. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 4588 (а.с. 72-73).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Горбатюк В. П. від 05.06.2018, винесеною у виконавчому провадженні № 54130254, виконавчий документ про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, повернено стягувачу (а.с. 71).

З результату пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 12.11.2021 вбачається, що виконавче провадження № 54130254, відкрите 14.06.2017, є завершеним (а.с. 76).

24.05.2017, 14.08.2018 та 28.08.2018 головним державним виконавцем Горбатюк В. П. та приватним виконавцем Плесюком О. С. у межах зазначених вище виконавчих проваджень здійснювалися виїзди за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 78, 79, 80).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції приведеним вимогам закону відповідає.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Позивач у справі вважає, що спірний договір іпотеки № РСL-F00/173/2007, укладений 24.07.2007 її батьком, як іпотекодавцем, із ЗАТ «ОТП Банк», як іпотекодержателем, у забезпечення виконання договірних зобов`язань позичальника-іпотекодавця за відповідним кредитним договором, має бути визнаний недійсним у судовому порядку, адже його укладено без дозволу органу опіки та піклування та він порушує права позивача (на час його укладення малолітньої особи) на проживання у обтяженому іпотекою нежитловому приміщенні.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Таким чином при вирішенні позову про визнання недійсним оскаржуваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що спірний договір іпотеки є недійсним в силу того, що його укладено без дозволу органу опіки та піклування та внаслідок цього порушуються права позивача, як дитини позичальника, яка може бути виселена з обтяженого іпотекою житлового приміщення, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також ст. ст. 17, 18 ЗУ «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Відповідно до ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оскаржуваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої/неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену ст. 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред`явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини щодо житлового приміщення.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що: дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків; сама по собі відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування не є беззаперечною підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

При цьому виключно на батьків, як законних представників неповнолітніх осіб, покладено обов`язок діяти в інтересах дитини та вживати необхідних заходів з метою максимального забезпечення прав та інтересів дитини. Такі обов`язки не можуть перекладатися на інших осіб.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї власника житлового приміщення мають право користування займаним приміщенням на рівні з власником. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Позивач у даній справі є донькою позичальника-іпотекодавця, яка на час укладення спірного договору іпотеки була малолітньою особою. Позивач набула права користування житлом, як член сім`ї власника, відповідно до ст. 405 ЦК України, ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства», та зберігає це право протягом часу перебування житла в іпотеці, і на час вирішення справи цього права не позбавлена.

Згідно зі ст. 9 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. ЦК України, як і спеціальний ЗУ «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

При вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, підставами яких позивач визначає порушення ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст. 177 СК України, необхідно у кожному конкретному випадку: перевіряти наявність у дитини права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного проживання; враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про право дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору, з`ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Передбачені ст. 177 СК України, ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства» та ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямовані на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення договору.

Отже, вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.

Слід прийняти до уваги, що однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Отже дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Вказані правові висновки щодо такої підстави для визнання іпотечного договору недійсним як факт його укладення без попередньої згоди органу опіки та піклування за умови проживання дитини в обтяженому іпотекою житлі викладено в постанові ВС від 20.11.2019 у справі № 520/15250/15-ц.

З системного аналізу встановлених при розгляді цієї справи фактичних обставин та викладених вище норм законодавства слід прийти до висновку, що позивачем у даній справі не доведено існування підстав для визнання спірного договору іпотеки недійсним, адже сама по собі відсутність згоди органу опіки та піклування на укладення відповідного правочину за відсутності доказів порушення ним прав дитини не може бути підставою для визнання його недійсним.

Так з матеріалів справи вбачається, що спірний договір іпотеки було укладено з метою забезпечення виконання позичальником своїх договірних зобов`язань по кредитному договору та як умову отримання кредитних коштів від Банку.

Доказів того, що такі дії по отриманню кредиту батьком позивача із переданням майна в заставу з нотаріально посвідченого дозволу її матері суперечать інтересам позивача суду не надано.

Далі, як вірно вказав суд першої інстанції, неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, що передається в іпотеку, про що в даній справі стверджує позивач, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною, однак може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування до недобросовісних батьків.

Вказані правові висновки викладено, зокрема, у постановах ВС від 17.06.2020 у справі №727/5978/14-ц та від 20.05.2020 у справі №760/15341/16-ц.

Зазначені висновки спростовують апеляційні посилання скаржника у даній справі на те, що батько позивача діяв недобросовісно, передаючи в іпотеку майно, право на проживання в якому мала малолітня дитина.

Також позивач у справі ОСОБА_1 згідно довідок, виданих виконавчим комітетом Руськополянської сільської ради № 1267/1 від 16.11.2020 та № 519/1 від 17.12.2020 (а.с. 8, 64, 65) на час укладення спірного договору іпотеки не була зареєстрована у вказаному житловому будинку та не була його співвласником. Натомість з копії довідки, виданої виконавчим комітетом Іркліївської сільської ради, № 139 від 26.01.2022 встановлено, що у зазначений вище час позивач мала місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 138).

Доказів того, що сам факт передання домоволодіння позичальника в іпотеку для отримання кредиту призвів до порушення права його дітей на проживанні в такому житловому приміщенні позивачем суду не надано, адже добросовісне та належне виконання договірних зобов`язань по замовчуванню презюмується згідно положень ст. 629 ЦК України. Отже саме існування договору іпотеки не може порушувати права осіб, які проживають в майні, щодо якого така іпотека наявна.

Отже скаржник необґрунтовано зазначає в поданій апеляційній скарзі на те, що спірний договір іпотеки вчинено без дозволу органу опіки та піклування, внаслідок чого його слід визнати недійсним, адже такі висновки матеріалами справи не підтверджуються. Апеляційні доводи про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки та обумовлене цим виселення позивача із житла порушує її права, не свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки при укладенні оспорюваного правочину питання про позбавлення позивача права проживати за адресою батьків не порушувалося та сторони кредитних правовідносин мали належно виконувати свої договірні зобов`язання.

Посилання скаржника на те, що спірний договір іпотеки порушує вимоги матеріального права щодо дійсності правочинів при апеляційному перегляді справи підтвердження не знайшли, адже позивачем не доведено існування підстав, визначених ст. 215 ЦК України передумовами для визнання правочину недійсним, які б існували в момент його укладення.

Додатково апеляційний суд приймає до уваги те, що за положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Позивач у даній справі доводить про те, що спірним договором іпотеки порушено її право на проживання у обтяженому іпотекою житлі, оскільки при укладення вказаного договору вона була малолітньою особою та її право на житло мало окремий законодавчий захист.

Однак на час вирішення даного спору судом позивачу у справі виповнилося 28 років, отже наразі вона не може стверджувати про можливість захисту вказаного вище права, як неповнолітньої особи, на проживання у обтяженому іпотекою житлі у спосіб визнання недійсним договору іпотеки, адже на даний момент таке право відсутнє та ефективно захищене бути не може - позивач з моменту досягнення повноліття самостійно обирає місце проживання.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06.09.2022 у даній справі слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відхиленням вимог апеляційної скарги, витрати по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Давигори Світлани Анатоліївни - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2022 року - залишити без змін.

Витрати по оплаті судового збору за перегляд даної справи апеляційним судом залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 11 листопада 2022 року.

Суддя-доповідач Л. І. Василенко

Судді: Н. І. Гончар

Ю. В. Сіренко