ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 500/1185/21

адміністративне провадження № К/990/5616/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року (у складі: головуючого судді Чепенюк О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року (у складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.),

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. 16 березня 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України (далі - СБУ), Управління СБУ в Сумській області, в якому просив:

визнати протиправними та скасувати накази, якими його звільнено з посади начальника Управління СБУ в Сумській області з 04.11.2014 та військової служби СБУ з 03.12.2018;

поновити його на посаді начальника Управління СБУ в Сумській області з 04.11.2014 та на військовій службі СБУ із 03.12.2018;

зобов`язати СБУ надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади».

2. Разом із з позовною заявою позивачем була подана до суду заява про поновлення процесуальних строків, у якій ОСОБА_1 зазначив, що лише 22.02.2021 йому стало відомо, що 10.08.2018 під час перебування у щорічній відпустці (з 27.07.2018 по 03.12.2018) було видано наказ про звільнення його зі служби. З наказами про звільнення з посади начальника Управління СБУ в Сумській області (з 04.11.2014) та переведення у розпорядження Голови СБУ (з 04.11.2014) він не ознайомлений по даний час, про це йому було повідомлено лише в усній формі 12.02.2021 в телефонній бесіді (том 1 а.с.188-189).

3. Також у заяві про поновлення процесуальних строків ОСОБА_1 зазначав, що перебування в розпорядженні не передбачає відвідування місця роботи, а передбачає очікування нового призначення чи доручення, то й дізнатись про існування спірних наказів він не міг.

4. У відповідності до листа від 22.02.2021 №69/12-9-64-234/22, наказом т.в.о. Голови Служби безпеки України від 10.08.2018 № 1021-ОС, його звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ та підпунктом «з» (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади») пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у запас СБУ з 03.12.2018. Проте ні листом від 22.02.2021 №69/12-9-64-234/22, ні листом від 10.03.2021 №69/12-1-64/1-234/22 позивачу не надано жодних копій наказів.

5. За таких обставин ОСОБА_1 зазначає, що до моменту отримання вказаних листів, якими повідомлено про оскаржувані накази про звільнення з посади начальника Управління СБУ в Сумській області та звільнення з військової служби, у нього не було об`єктивної змоги зробити достовірний висновок про те, що його звільнення з посади відбулося у зв`язку з люстрацією, та не було достатніх підстав для звернення до суду.

6. Ухвалою судді від 22.03.2021 позовна заява залишена без руху та встановлено позивачу строк для усунення зазначених у ній недоліків - десять днів з дня отримання вказаної ухвали. Позивачу у цей строк необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду, зокрема, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку (за їх наявності), та доказів поважності причин недотримання строку звернення до суду.

7. На усунення недоліків позовної заяви представником позивача адвокатом Гуралем Р.В., серед іншого, подана заява про поновлення процесуального строку (строку звернення до суду) від 07.04.2021 (том 1 а.с.32-34), у якій заявник зазначав, що наявна в адміністративній справі №500/197/21 довідка Управління СБУ в Тернопільській області №8-вк від 21.01.2019 не є належним доказом обізнаності позивача про його звільнення; натомість, СБУ у відповідь на заяву позивача від 15.02.2021 листом від 24.02.2021 за № 22/3/7-1042/67 надіслала йому витяг з наказу Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ОС; вказаний лист отриманий позивачем 11.03.2021; до вказаної дати будь-яка інформація, наявна у позивача про його ймовірне звільнення потребувала підтвердження у встановленому законом порядку - наказом про звільнення, що об`єктивно перешкоджало звернутися до суду з позовом в місячний строк, визначений у частині п`ятій статті 122 КАС України.

8. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви від 12.04.2021 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гураля Р.В. про поновлення строку звернення до суду з позовом до СБУ про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до СБУ про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу (том 1 а.с.72-80).

9. За наслідками апеляційного перегляду цього судового рішення постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 про повернення позовної заяви - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

10. У цій постанові суд апеляційної інстанції, серед іншого, зазначав, що копію оскаржуваного наказу позивач отримав на його запит згідно супровідного листа СБУ від 24.02.2021 № 22/3/7-1042/67; суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду, послався на обізнаність позивача із існуванням наказу про його звільнення від 10.08.2018 з огляду на подання позову 21.01.2021 та подання до суду довідки Управління СБУ в Тернопільській області №8-вк від 21.01.2019. Суд апеляційної інстанції вказував, що наявна в матеріалах справи копія довідки від 21.01.2019 №8-вк не містить адресата; зазначено, що її видано для пред`явлення за місцем вимоги, при цьому відповідач не довів, що вказана довідка була видана позивачу безпосередньо і також відсутні відомості щодо дати отримання позивачем цього документу.

11. Після повернення адміністративної справи з Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання (том 1 а.с.196-197).

12. 27 серпня 2021 року до суду першої інстанції надійшов відзив на позов (том 1 а.с.206-220), у якому відповідач вказував на недотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом щодо проходження публічної служби та просить залишити позов без розгляду через пропущення строку звернення до суду.

13. Одночасно з відзивом на позов до суду надійшло клопотання представника СБУ України про залишення позову без розгляду через пропущення строку звернення до суду (том 1 а.с.241-245). Мотиви клопотання аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов, та зводились до того, що ОСОБА_1 вперше звернувся до суду з ідентичним позовом 21.01.2021, відтак достовірно знав про сам факт та дату звільнення з військової служби; натомість у заяві про поновлення строку звернення до суду стверджує, що нібито лише з листа Управління СБУ в Тернопільській області від 22.02.2021 № 69/12-9-64 234/22 йому стало відомо, що його звільнено з військової служби; згодом у тій самій заяві про поновлення процесуальних строків позивач зазначав, що 12.02.2021 в телефонній бесіді в усній формі йому вперше було повідомлено про його звільнення з військової служби СБУ.

14. Разом з тим, відповідач зазначав, що ще 05.07.2018 Управлінням роботи з особовим складом СБУ (далі - УРОС СБУ) ОСОБА_1 був надісланий лист № 11/2-6399к про те, що з 23.06.2018 Законом України від 05.04.2018 № 2397-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих питань проходження громадянами військової служби» унормовано питання звільнення в особливий період військовослужбовців, до яких застосовано заборону, передбачену частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», та які зараховані у розпорядження відповідних начальників за підпунктом «ж» пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262; у зв`язку із цим позивачу було запропоновано в термін до 19.07.2018 прибути до УРОС СБУ для оформлення відповідних документів та надання відповідних роз`яснень; з позивачем наприкінці липня 2018 року були проведені бесіди перед звільненням, в ході яких обговорено питання щодо порядку звільнення, підстав і строків подання документів до звільнення, ознайомлено з поданням до звільнення та розрахунком вислуги років для призначення пенсії, встановлено, що облікові документи для постановки на військовий облік позивача будуть надіслані до Управління СБУ в Тернопільській області за місцем постійного проживання позивача.

15. Відповідач вказував, що Наказом Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61 та підпункту «з» (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами 3 або 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади»), та запропоновано прибути і ознайомитися з наказом, від чого останній відмовився, про що було складено відповідний акт; у вересні 2018 року в приміщенні Управління СБУ в Тернопільській області ОСОБА_1 особисто ознайомився із витягом з наказу Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ос про його звільнення з 03.12.2018 з військової служби; 16.01.2019 позивач звернувся до Управління СБУ в Тернопільської області із заявою від 15.01.2019 про видачу витягу з наказу Голови СБУ щодо підстав його звільнення з органів СБУ; у відповідь на згадане звернення листом від 21.01.2019 №69/22-1-10-312/22 ОСОБА_1 було надано довідку щодо підстав звільнення у запас СБУ № 8-вк від 21.01.2019, яку він особисто отримав 23.01.2019; 28 вересня 2020 року позивач знову звернувся до Управління СБУ в Тернопільської області із заявою від 28.09.2020 про видачу завіреної копії послужного списку щодо проходження ним військової служби в органах СБУ; довідку від 08.10.2020 про періоди проходження військової служби з 31.08.1992 по 03.12.2018 він особисто отримав 08.10.2020; 12 лютого 2021 року позивач у черговий раз звернувся до Управління СБУ в Тернопільській області із заявою щодо надання копій документів про обставини звільнення з військової служби, оскільки нещодавно йому стало відомо про його звільнення. 23.02.2021 він особисто отримав відповідь на звернення та копії запитуваних документів.

16. Представник відповідача вказував, що про ймовірне порушення свого права позивач дізнався щонайменше ще:

у 2018 році при оформленні та ознайомленні з документами про звільнення з військової служби СБУ;

у січні 2019 року під час отримання на своє звернення довідки щодо підстав звільнення з військової служби СБУ;

у жовтні 2020 року під час отримання на своє звернення довідки про періоди проходження військової служби;

у січні 2021 року, звертаючись до суду з позовною заявою до СБУ, Управління СБУ в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство юстиції України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

17. Відповідач зауважував, що невжиття позивачем активних дій у період з серпня 2018 року до моменту подання позову свідчить про пасивність його поведінки у реалізації права на пред`явлення позову. Жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду позивач ні у своїй позовній заяві, ні у заяві про поновлення процесуальних строків не зазначив та, відповідно, не підтвердив будь-якими належними доказами; посилання позивача на факт отримання ним 22.02.2021 листа № 69/12-9-64 234/22, як на дату, з якою слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом, не можна брати до уваги, оскільки про звільнення і підстави до звільнення з військової служби позивач дізнався одночасно із отриманням вищенаведених довідок, листів, повідомлень ще у 2018-2020 роках.

18. 21 вересня 2021 року до суду першої інстанції надійшла від представника позивача заява про уточнення позовних вимог (том 2 а.с.3), у якій позивач просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Голови СБУ від 10.08.2018 №1021-ОС про звільнення з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61 та підпункту «з» (у зв`язку з застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади») пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Служби безпеки полковника ОСОБА_1 , з правом носіння військової форми одягу, виключивши його зі списків особового складу з 03.12.2018;

поновити полковника ОСОБА_1 на військовій службі СБУ із 03.12.2018;

зобов`язати СБУ надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади».

19. Також, 21 вересня 2021 до суду першої інстанції надійшла відповідь від представника позивача (том 2 а.с.5-10), у якій стосовно позиції відповідача про недотримання строку звернення до суду з цим позовом вказувалось, що відповідачем не надано доказів надіслання листа 05.07.2018 УРОС СБУ Іванюку В.О., яким його запрошено прибути для оформлення документів та отримання роз`яснень.

20. Щодо проведення наприкінці липня 2018 року бесід із позивачем, під час яких обговорювалося його подальше звільнення, позивач вказував, що жоден листок бесіди не підписаний її учасниками, на копіях листків бесід відсутні дати їх проведення, що свідчить про факт відсутності вказаних бесід та узгоджується з пунктом 7.5 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ №772 від 14.10.2008 (далі - Інструкція №722), відповідно до якого бесіди, передбачені пунктом 7.4 цієї Інструкції, не проводяться з військовослужбовцями, які звільняються з військової служби за підставою, передбаченою підпунктом «з» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за якою звільнено позивача.

21. Також представник позивача вважав суперечним твердження відповідача щодо повідомлення про звільнення ОСОБА_1 10.08.2018 в телефонному режимі начальником УРОС СБУ, про що було складено відповідний акт; відповідно до пункту 7.15 Інструкції №722 наказ про звільнення військовослужбовця у запас або у відставку оголошується йому особисто його прямим начальником; позивач на момент звільнення перебував в розпорядженні Голови СБУ, тому начальник УРОС СБУ не був його прямим начальником і не був повноважний повідомляти його про звільнення; крім цього, повідомлення засобами телефонного зв`язку є протиправним, оскільки Інструкцією №722 передбачено особисте оголошення наказу; жодного доказу наявності такого телефонного дзвінка і його змісту відповідачем не надано.

22. Представник позивача звертав увагу, що докази особистого ознайомлення ОСОБА_1 з витягом з наказу про звільнення у вересні 2018 року в приміщенні Управління СБУ в Тернопільській області відсутні; на заяву позивача від 15.01.2019 до Управління СБУ в Тернопільській області про видачу витягу з наказу про його звільнення, останнє такий витяг не надає, а складає довідку від 21.01.2019 за №8-вк; докази надання відповіді позивачу відповідачем не надано.

23. Позивач вважав, що не може вважатися доказом ознайомлення позивачем з наказом про звільнення факт отримання ним копії послужного списку 08.10.2020, оскільки копія наказу до такого списку не долучалася, а в самому списку відсутні підстави звільнення зі служби.

24. Позивач зазначав, що відповідач не вказував день, коли позивач дізнався про порушення свого права, зокрема, посилається на вказані вище обставини як на можливі дати, коли позивач дізнався про ймовірне порушення своїх прав; однак, така дата повинна бути конкретизована та підтверджена відповідними доказами; в іншому випадку таке твердження є лише припущенням.

25. Позивач звертав увагу, що з листа Управління СБУ в Тернопільській області від 10.03.2021 за №69/12-1-64/1-234/22 слідує, що в матеріалах особової справи позивача відсутній наказ про його звільнення; також з цього листа слідує, що звернення позивача про надання йому копії наказу є повторним; позивач отримати копію наказу про своє звільнення об`єктивно не міг, оскільки станом на 10.03.2021 такого наказу не було в його особовій справі; матеріали, на підставі яких проводилося звільнення (подання на звільнення), та документи, сформовані в результаті звільнення (розрахунок вислуги років), відповідач відніс до службової інформації та відмовив позивачу у доступі до неї.

26. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 позовну заяву залишено без руху на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України, позивачу встановлено п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати усі підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин його пропуску (том 2 а.с.58-70). Суд першої інстанції зазначав, що така ухвала постановлена з огляду на те, що причини для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду є недостатніми для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду та зважаючи на висновки, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 у цій справі про передчасність застосування судом першої інстанції наслідків залишення позовної заяви без розгляду.

27. 26 жовтня 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача - адвоката Гураля Р.В. про поновлення строку звернення до суду (том 2 а.с.76-77), у якій зазначалось, що відповідно до пункту 7.15 Інструкції №772, наказ про звільнення військовослужбовця у запас або у відставку оголошується йому особисто його прямим начальником; позивач на момент звільнення перебував в розпорядженні Голови СБУ, тому начальник Управління СБУ в Тернопільській області не був його прямим начальником і не був повноважний повідомляти його про звільнення; відтак, лист Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №69/22-і-10-312/22 є недопустимим доказом ознайомлення позивача із звільненням, оскільки законом для цього передбачено інший порядок - особисто прямим начальником.

28. Позивач також вказував, що докази факту обізнаності позивача із своїм звільненням є недостатніми для висновку про обізнаність із порушенням його прав чи інтересів; не будучи ознайомленим у встановленому порядку із наказом про звільнення, позивач міг тільки припускати, що таке звільнення відбулося взагалі і порушує його права зокрема; позивач в такому разі позбавлений можливості подати належний та достатній доказ протиправності свого звільнення - наказ про звільнення.

29. 29 жовтня 2021 року до суду першої інстанції від представника СБУ надійшли заперечення на заяву про поновлення строку звернення до суду. Мотиви заперечення зводяться до того, що дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом не ставиться в залежність від порядку отримання наказів, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права; ОСОБА_1 у поданих заявах не заперечує і не спростовує самого факту обізнаності ще у січні 2019 року із датою та підставами звільнення з військової служби.

30. Відповідач вважав, що у спірному випадку строк подання позовної заяви був пропущений через відсутність упродовж трьох років максимальних зусиль позивача та належної старанності щодо звернення до суду з позовом за реальної обізнаності увесь цей період з фактом його звільнення. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; неналежна реалізація наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом відповідач вважав неповажними.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

31. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року позов залишено без розгляду.

32. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, вказавши на те, що позивачу з 23.01.2019 (дата отримання довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №80-вк про дату і підстави звільнення, номер і дату наказу про звільнення) достеменно було відомо про його звільнення з військової служби, він був обізнаний із наявністю оскаржуваного наказу, а тому мав об`єктивну можливість реалізувати своє право на його оскарження у встановлені судом строки, однак позовна заява подана позивачем після спливу більше двох років.

33. Суд першої інстанції зазначав, що строк для оскарження позивачем наказу про звільнення з військової служби і його відлік розпочинається з дня, коли позивач дізнався чи мав дізнатися про оскаржуваний наказ, та вирішальним для визначення додержання особою строку звернення до суду для такої категорії спорів (щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби) є встановлення часу, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про зміст оскаржених рішень.

34. Суд першої інстанції вказував, що про зміст наказу та підстави звільнення, дату та номер наказу позивачу було достеменно відомо раніше, про що свідчить отримання позивачем 23.01.2019 особисто під розписку довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк такого змісту: « Підполковник ОСОБА_1 дійсно наказом т.в.о. Голови Служби безпеки України від 10 серпня 2018 року № 1021-ос звільнений з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та підпунктом «з» (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади») пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (том 1 а.с.224); ця довідка є додатком до листа від 21.01.2019 №69/22-і-10-312/22, який адресований саме ОСОБА_1 , якому зазначено, що вона надсилається на вимогу ОСОБА_1 , викладену у заяві від 16.01.2019, щодо підстав звільнення у запас СБУ. Копія заяви долучена відповідачем до матеріалів адміністративної справи (том 1 а.с.221); про отримання довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк разом з супровідним листом від 21.01.2019 №69/22-і-10-312/22 свідчить розписка ОСОБА_1 від 23.01.2019 (том 1 а.с.223, 223 зворот, том 2 а.с.87, 87 зворот, оригінали документів оглянуто у судовому засіданні).

35. Отже, на переконання суду першої інстанції, позивачу з 23.01.2019 (дата отримання ним довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк про дату і підстави звільнення, номер і дату наказу про звільнення) достеменно було відомо про його звільнення з військової служби, він був обізнаний із наявністю оскаржуваного у цій справі наказу, а тому мав об`єктивну можливість реалізувати своє право на його оскарження в установлені законодавством строки.

36. Суд першої інстанції, на підставі наведеного, дійшов висновку, що початок перебігу строку звернення до суду слід обчислювати з 24.01.2019 (з наступного дня після отримання довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк про дату і підстави звільнення, номер і дату наказу про звільнення), який сплинув 24.02.2019; водночас, позовна заява ОСОБА_1 подана до суду 12.03.2021 (у цей день позов здано на пошту), по спливу більше як двох років, тобто позивач пропустив місячний строк звернення до суду.

37. Доводи позивача що лист СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №69/224-10-312/22 є недопустимим доказом ознайомлення позивача із звільненням, оскільки законом для цього передбачено інший порядок оголошення такого наказу особисто прямим начальником, суд першої інстанції оцінив критично, оскільки процесуальний закон пов`язує обчислення строку звернення до суду з моментом, коли особа дізналася про порушення своїх прав або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто була обізнаною про звільнення з посади та підстави такого звільнення, а не з моментом, коли особі оголошено наказ особисто прямим начальником, чи коли вручено під розписку копію відповідного наказу.

38. Суд першої інстанції додатково звертав увагу, що у спірному випадку у цій справі мова йде про проходження військової служби військовослужбовцем СБУ, яка має свої особливості, які стосуються того, що трудова книжка на військовослужбовців СБУ не ведеться, а наказ про звільнення з військової служби оголошується прямим керівником; так, відповідно до пункту 7.15. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14.10.2008№ 772, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.12.2008 за № 1323/16014 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), наказ про звільнення військовослужбовця у запас або у відставку оголошується йому особисто його прямим начальником; безпосереднього вручення копії наказу про звільнення з військової служби звільненому військовослужбовцю дана Інструкція не передбачає; така вимога відсутня і в Положенні про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженому Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

39. Суд першої інстанції також зазначав, що з поданих учасниками справи доказів встановити чи оголошувався оскаржуваний наказ ОСОБА_1 відразу після його прийняття Головою СБУ 10.08.2018 неможливо, оголошення наказу не передбачає письмової фіксації чи розписки, а тому суд обчислює строк звернення до суду на підставі письмових доказів з моменту коли позивачу достеменно стало відомо про його звільнення, дату та номер наказу про його звільнення, підстави звільнення, дату звільнення, зміст наказу про звільнення; факт обізнаності ОСОБА_1 з 23.01.2019 з такими обставинами підтверджують належні та допустимі письмові докази.

40. Щодо доводів що докази факту обізнаності позивача із своїм звільненням є недостатніми для висновку про обізнаність із порушенням його прав чи інтересів, та будучи ознайомленим у встановленому порядку із наказом про звільнення, позивач міг тільки припускати, що таке звільнення відбулося взагалі і порушує його права зокрема, то суд першої інстанції зауважував, що початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтуватиметься вимога позивача. На переконання суду першої інстанції, невжиття позивачем активних дій протягом тривалого часу з моменту винесення спірного наказу свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав; незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

41. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та додатково зазначав, що отримання позивачем копії наказу супровідним листом від 24.02.2021 №22/3/7-1042/67 на його запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

42. Суд апеляційної інстанції вважав, що нереалізація позивачем права на вчасне звернення до суду в даному випадку, зумовлена його власною поведінкою та зазначає, що виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права позивачу на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсягу його процесуальних прав, встановлених законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

43. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, позивач просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

44. В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що позивач на момент звільнення перебував в розпорядженні Голови СБУ, а тому начальник УСБУ в Тернопільській області не був його прямим начальником і не був повноважний повідомляти його про звільнення. Відтак, на переконання позивача, лист СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 N°69/22-1-10-312/22, на підставі якого суд встановив обізнаність позивача з незаконним звільненням, є недопустимим доказом, оскільки законом для цього передбачено інший порядок - особисто прямим начальником.

45. Касатор звертає увагу, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 скасовано ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 про повернення позовної заяви та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, в якій суд апеляційної інстанції зробив висновки, про недостатність підстав для повернення позовної заяви в зв`язку з пропуском строку звернення до суду та направив справу саме для продовження розгляду, а не нового розгляду, що, на переконання позивача, виключає можливість перегляду вже встановлених судом апеляційної інстанції обставин - відсутність підстав для повернення позовної заяви.

46. Касатор зазначає, що вказане підтверджується положеннями частини сьомої статті 169 КАС України, відповідно до якої у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

47. Скаржник вказує, що в порушення вказаних приписів, суд повторно дослідив ті ж обставини, які були підставою для повернення позовної заяви та досліджувалися судом апеляційної інстанції та залишив позов без розгляду, посилаючись на пункт 8 частини першої статті 240 КАС України з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

48. Окрім того, з посилання на положення частин 3-4 статті 123 КАС України касатор зазначає, що вказані процесуальні норми не могли бути підставою для залишення позову без розгляду, оскільки ухвала Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 про повернення позовної заяви свідчить про обізнаність суду до відкриття провадження у справі 04 серпня 2021 року з обставинами обчислення строку звернення до суду і такій обізнаності суд апеляційної інстанції вже дав оцінку, скасувавши її. Щодо застосування частини 4 вказаної статті, позивач зазначає, що така норма також не може бути підставою для залишення позову без розгляду, оскільки, відкриваючи провадження у справі 04 серпня 2021 року суд першої інстанції не робив про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, а виконував ухвалу суду апеляційної інстанції від 29.06.2021 про направлення справи для продовження розгляду

49. До Верховного Суду від Міністерства юстиції України та Служби безпеки України надійшли відзиви (заперечення) на касаційну скаргу, в яких третя особа та відповідач просять ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

50. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 11 лютого 2022 року.

51. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2022 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

52. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року відкрито Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №500/1185/21.

53. Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2022 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

54. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

55. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

56. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

57. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

58. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина 1 статті 5 КАС України).

59. Водночас, частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

60. За правилами частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

61. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

62. Згідно з частинами 1-3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

63. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

64. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення особи до суду з позовом про поновлення на військовій службі встановлено місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

65. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву про поновлення строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

66. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

67. Предметом оскарження у цій справі є наказ Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ОС, яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61 та підпункту «з» (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами 3 або 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади»).

68. Відтак, як правильно встановив суд першої інстанції, даний позов поданий у спірних правовідносинах, що виникли, зокрема, в межах прийняття, проходження та звільнення позивача з публічної служби.

69. За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

70. А тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що застосуванню підлягає частина 5 статті 122 КАС України, відповідно до якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

71. З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

72. У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

73. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року № 620/1982/19, від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17.

74. Судом першої інстанції, на підставі наданих сторонами доказів щодо виникнення моменту обізнаності із порушеними в рамках цих правовідносин прав, було встановлено, що про зміст наказу та підстави звільнення, дату та номер наказу позивачу було достеменно відомо раніше, ніж дата отримання копії оскаржуваного наказу на запит супровідним листом від 24.02.2021 №22/3/7-1042/67, а саме - 23 січня 2019 року (отримання позивачем особисто під розписку довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк).

75. Як видно із матеріалів справи, позивачем неодноразово, починаючи з моменту подання позовної заяви, заявлялось про поновлення пропущеного ним пропуску строку звернення до суду, відповідачем неодноразово заявлялось про необхідність залишення позовної заяви без розгляду з підстав неповажності причин такого пропуску позивачем, а судами попередніх інстанцій наведені доводи сторін неодноразово оцінювались разом із великим обсягом наданих до суду матеріалів на підтвердження відповідних обставин.

76. Верховним Судом звертається увага, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 вказана справа направлялась на продовження розгляду, відповідно на стадію вирішення питання про відкриття провадження у цій справі.

77. У наведеному судовому рішенні суд апеляційної інстанції дійшов висновків, шо суд першої інстанції, вирішуючи на стадії відкриття провадження питання про поновлення строку на оскарження наказу про звільнення зі служби, не встановив початок обліку строку звернення до суду, не дав оцінки всім обставинам справи в їх сукупності, зокрема щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду і наявності підстав для його поновлення; таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції про повернення позовної заяви тощо.

78. В подальшому, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав відсутності у матеріалах справи оригіналу позовної заяви з доданими до неї документами, та копії позовної заяви з доданим до неї документами для сторін. Питання щодо дотримання строку звернення до суду у цій ухвалі судом не піднімалось.

79. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. У цій же ухвалі суд першої інстанції дійшов беззаперечного висновку щодо відповідності позовної заяви вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України тощо.

80. В подальшому, як видно з матеріалів справи, відповідачем повторно було заявлено про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, проте із зазначенням додаткових відомостей про факт обізнаності позивача із порушенням його прав в контексті спірних правовідносин.

81. Слід звернути увагу, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів.

82. Судом першої інстанції із наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що про зміст наказу та підстави звільнення, дату та номер наказу позивачу було достеменно відомо раніше, ніж дата отримання копії оскаржуваного наказу на запит супровідним листом від 24.02.2021 №22/3/7-1042/67. Судами попередніх інстанцій встановлено отримання позивачем 23.01.2019 особисто під розписку довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк такого змісту: « Підполковник ОСОБА_1 дійсно наказом т.в.о. Голови Служби безпеки України від 10 серпня 2018 року № 1021-ос звільнений з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та підпунктом «з» (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади») пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (т.1 а.с.224).

83. Згадана довідка є додатком до листа від 21.01.2019 №69/22-і-10-312/22, який адресований саме ОСОБА_1 . Зміст листа вказує на те, що довідка надсилається адресату ОСОБА_1 на його вимогу, викладену у заяві від 16.01.2019, щодо підстав звільнення у запас СБУ. Копія заяви та розписка про отримання довідки долучені відповідачем до матеріалів адміністративної справи (т.1 а.с.221, 233, т. 2 а.с.87).

84. У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 було наголошено на тому, що відповідачем не доведено, що вказана довідка була видана позивачу безпосередньо і також відсутні відомості щодо дати отримання позивачем цього документу, що такий документ адресований ОСОБА_1 .

85. Однак, при постановленні оскаржуваної ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 згадані обставини були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка.

86. Відтак, судом першої інстанції надано оцінку іншим доводам щодо обізнаності про порушення позивачем своїх прав, які станом на розгляд в суді апеляційної інстанції не піднімались.

87. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивач неналежним чином був ознайомлений із наказом про звільнення, що оскаржується. При цьому, як вірно звертається увага судами попередніх інстанцій, позивачем не надано до суду жодних відповідних пояснень чи доказів того, що ним своєчасно вживались заходи щодо з`ясування обставин свого звільнення, які однак були безрезультатними з незалежних від нього причин.

88. Вказані, на переконання позивача, порушення порядку ознайомлення (оголошення) про звільнення можуть оцінюватись лише в сукупності обставин справи при вирішенні справи по суті. В даному ж випадку, ключовим питанням постає строк звернення позивача до суду, оцінка причин пропуску такого строку та правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо поважності пропуску такого строку.

89. Посилання касатора про те, що частина 3 статті 123 КАС України не могла бути підставою для залишення позову без розгляду, Верховним Судом відхиляється.

90. Зміст вказаної статті передбачає залишення позову без розгляду в обох можливих окремих випадках, а саме: 1) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду; 2) або ж якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

91. В контексті обставин цієї справи, після направлення справи на продовження розгляду відповідачем наводились додаткові обставини щодо обізнаності позивача про його звільнення, а судом надавалась оцінка підставам, вказаним позивачем, зокрема, у заяві про поновлення процесуального строку (від 26.10.2021).

92. Із врахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не зазначено об`єктивних, непереборних обставин, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк.

93. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

94. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

95. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

96. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанцій, правомірно застосував пункт 8 частини першої статті 240 КАС України як підставу для залишення без розгляду позовної заяви у цій справі. Таким чином, суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, а відтак касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

97. Суд вважає, що в контексті обставин цієї справи та підстав касаційного оскарження, ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильне вирішення справи.

98. Доводи касаційної скарги висновків цієї постанови та оскаржуваних судових рішень, не спростовують.

99. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №500/1185/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду