П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/11883/21Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар Насарая А.В.,

за участю: представника відповідача Воробйова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі № 400/11883/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.10.2021 № 306555,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2021 року ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» звернулось з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.10.2021 № 306555.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що дозвіл на транспортний засіб, який перевозить подільний вантаж з перевищенням нормативно-габаритних параметрів, не видається, тому на позивача протиправно накладено штраф за порушення абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вага транспортного засобу згідно ТТН складає 39530 кг, тому позивачем не було порушено норм чинного законодавства, оскільки це перевищення не складає більше 2%. Методика, відповідно до якої відповідач повинен здійснювати процес навантаження на вісь не затверджено. Жодний документ, оформлений за результатами перевірки не містить відомостей щодо проходження повірки вимірювальним обладнанням, що ставить під сумнів його відповідність вимогам нормативно-технічної документації.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що під час перевірки було встановлено порушення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відсутність методики не може бути підставою для звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових параметрів. Зважування транспортного засобу проводилось працівниками Укртрансбезпеки належною вимірювальною технікою, що підтверджується сертифікатом відповідності від 17.09.2020.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 20 червня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не дослідив статтю 60 Закона України № 2344-ІІІ, зокрема не взяв до уваги той факт, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається виключно на перевізника яким відповідно ттн № 1978 від 27.09.2021 зазначено ФГ «Степ»;

- суд першої інстанції не врахував, що посадові особи відповідача , приймаючи оскаржувану постанову, діяли неправомірно та всупереч чинному законодавству, оскільки перевезення подільного багажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм не передбачена;

- суд першої інстанції не дослідив, що з акту перевірки про результати здійснення вагового контролю не встановлено на яких вагах проводилось зважування, відтак відповідачем не доведено достовірності та правильності вимірювання під час зважування автомобіля за перевищення перевезення вантажу, яким без відповідного дозволу прийнято спірну постанову;

- Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно - дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08. Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантаження на осі транспортного засобу в русі;

- суд першої інстанції не провів належну оцінку таких обставин, як особливості дорожнього становища, внаслідок чого сипучий вантаж міг зміщуватись.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що 01.10.2021 посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрасбезпека на підставі направлення на перевірку від 27.09.2021 № 01533 було проведено ваговий контроль транспортного засобу MAN державний номер НОМЕР_1 . Під час проведення перевірки було виявлено надання послуг з перевезення подільного вантажу, а саме перевищення вагових норм на здвоєну вісь понад 10%, але не більше 20%, чим порушено абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за результатами якої складено акт № 295967 від 01.10.2021.

Згідно акту перевірки фактична вага на другу вісь складала 12,29 т. при допустимій нормі 11 т., що на 11,73% більше допустимої.

Чек зважування також підтверджує вагу транспортного засобу на другу вісь 12,29т.

Постановою від 21.10.2021 № 306555 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 % але не більше 20% перевезенні вантажу без відповідного дозволу .

Також на виконання ухвали апеляційного суду від 18.10.2022 на підтвердження своєї правової позиції представник ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» надав до суду апеляційної інстанції такі документи: пояснення директора ТОВ "Агрі Транс Сістемс" Бордюжі В.В. від 03.11.2022; копію договору оренди № 28-08/2019 від 01.08.2019; копію договору оренди №19-01/2019 від 15.01.2019; копію Наказу № 2 від 25.06.2021; копія Наказу № 6 від 15.04.2022; копію Разового договору найму від 27.09.2021 (а.с.212-224).

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство не містить виключень або послаблень для перевезення подільних вантажів. Навпаки, порушення вагових обмежень, щодо подільних вантажів, взагалі не допускається, а тому законодавцем навіть не передбачено можливості видачі дозволу на участь у дорожньому русі, проте це не може бути підставою для висновків, що неможливість отримання такого дозволу, є підставою для звільнення від відповідальності за ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Отже, враховуючи те, що відповідно до результатів зважування вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують встановлені законодавством габаритно-вагові норми більше 10 відсотків при перевезенні подільного вантажу на другу вісь, оскільки фактична вага складає 12,29 т., що на 11,73% допустимої, що є правопорушенням передбаченим ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт, тому відповідачем правомірно застосований до позивача адміністративно-господарський штраф та відповідно правомірно складено спірну постанову.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України «Про автомобільний транспорт».

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі частини 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

В розумінні статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Відповідно до положень статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не установлено їх вичерпний перелік, проте, зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, які провели перевірку, складається акт за формою згідно із додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У відповідності із приписами пункту 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, які провели перевірку, роблять про це запис.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ Про дорожній рух з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року № 2862-IV Про автомобільні дороги (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно із пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як передбачено статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно абзаца 15 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки було проведено ваговий контроль транспортного засобу марки MAN державний номер НОМЕР_1 (із напівпричепом НОМЕР_2 ) . Під час проведення перевірки було виявлено надання послуг з перевезення подільного вантажу, а саме перевищення вагових норм на здвоєну вісь понад 10%, але не більше 20%, чим порушено абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за результатами якої складено акт № 295967 від 01.10.2021 (а.с.23).

Згідно акту перевірки фактична вага на другу вісь складала 12,29 т. при допустимій нормі 11 т., що на 11,73% більше допустимої.

Чек зважування також підтверджує вагу транспортного засобу на другу вісь 12,29т.

Матеріали справи свідчать, що загальна вага транспортного засобу складає 38,72 т, що не перевищує більше 2 % нормативно допустимої ваги 40т, але як правильно зазначив суд першої інстанції, підставою для прийняття спірної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN та напівпричепа KEMPF KOLEBA .

Як зазначалось судом вище, відповідно до цих результатів вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують встановлені законодавством габаритно-вагові норми більше 10 відсотків при перевезенні подільного вантажу на другу вісь, оскільки фактична вага на другу вісь складає 12,29 т., що на 11,73% більше допустимої, що є правопорушенням передбаченим ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт (а.с.25).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи , апелянт указує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» не є автомобільним перевізником, у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт, оскільки на момент вчинення правопорушення, відповідно ттн № 1978 від 27.09.2021 перевізником зазначено ФГ «Степ», а тому притягнення до адміністративної відповідальності позивача є протиправним.

Варто зазначити, що приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14.10.1997, визначено:

- перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, який може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про:

- назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Тобто, обов`язковою інформацією в товарно-транспортній накладній, серед іншого, має бути інформація про перевізника та/або експедитора.

Разом з цим, відповідно товарно-транспортної накладної, на яку посилається апелянт, у графі перевізник зазначено ФГ «СТЕП» , водій ОСОБА_1 , реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , який належить директору позивача ОСОБА_2 , а напівпричіп із реєстраційним номером НОМЕР_2 ТОВ «АГРОСТАР СІСТЕМ» (а.с.79,80).

Оцінюючи наведені апелянтом аргументи відносно підприємства ФГ «СТЕП», колегія суддів, з метою офіційного з`ясування всіх обставин у справі запропонувала апелянту надати до суду відповідні докази. ( див. ухвалу суду від 18.10.22, а.с. 186-187)

Так, на вимогу суду представник апелянта направила до апеляційного суду пояснення, а саме: пояснення директора ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» Бордюжі В.В., копію договору оренди № 28-08/2019 від 01.08.2019; копію договору оренди №19-01/2019 від 15.01.2019; копію Наказу № 2 від 25.06.2021; копія Наказу № 6 від 15.04.2022; копію Разового договору найму від 27.09.2021.

Згідно із поясненнями директора ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» ОСОБА_2 автомобіль MAN TGA 18/440, державний номер НОМЕР_4 станом на 01.10.2021 та на день надання пояснень перебуває у користуванні ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» на підставі договору оренди № 19-01/2019 від 15.01.2019. Напівпричіп перебуває у користуванні ТОВ «Агрі Транс Сістемс» на підставі договору оренди від 01.08.2019.

Громадянин ОСОБА_3 був прийнятий в штат ТОВ «Агрі Транс Сістемс» Наказом від 25.06.2021 року, на підставі його заяви, а вже 15.04.2022 року був звільнений з посади водія на підставі заяви за власним бажанням, що оформлено відповідним Наказом. Наказ про прийняття на роботу міститься в матеріалах справи.

27.09.2021 до ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» звернувся представник ФГ «Степ» з пропозицією взяття в разову оренду на платній основі транспортного засобу MAN TGA 18/440, державний номер НОМЕР_5 з напівпричіпом номерний знак НОМЕР_2 для перевезення вантажів. ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» підписало разовий договір найму та оригінали договору передало представнику, який мав в свою чергу підписати їх у керівника ФГ «Степ».

Надаючи оцінку наданим поясненням та доказам апелянта колегія суддів зазначає, що вони не можуть слугувати належними доказами у справі, оскільки разовий договір найму автотранспорту від 27.09.2021, який укладено між позивачем (наймодавець) та ФГ «Степ» (наймач) не містить обов`язкових реквізитів наймача, а саме: адресу, код ЄДРПОУ, ІПН, ПІБ відповідальної особи, підпису та печатки.

Окрім того зазначений вище договір датований 27.09.2021 має разовий характер, тоді як оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306555 прийнята 21.10.2021, щодо подій які сталися 01.10.2021, тобто майже через рік після укладення разового договору, що не може свідчити про протиправність притягнення ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» до відповідальності.

Також, не містять матеріали справи і доказів того, що ОСОБА_1 є водієм ФГ «СТЕП».

Крім того, загальними нормами Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

При цьому, відповідно до приписів абз.4 п.16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 (далі Порядок №1388) від 07.09.1998, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав в установленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

За правилами п.6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року № 379, якщо власник ТЗ передав в установленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Отже, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких використовується транспортний засіб (договір оренди, довіреність або тимчасовий реєстраційний талон).

Наведені норми законодавства дають підстави уважати, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, позивач або особи, які експлуатують такі засоби на законних підставах, повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 804/8740/16, де у п.30, зокрема, указано:

попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як уважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, установлена Законом України Про автомобільний транспорт. Тому, з огляду на наведене, правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність спірних постанов в цій частині.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Також є безпідставними є доводи позивача щодо неврахування суб`єктом владних повноважень розбіжностей між ваговими параметрами, вказаними в товарно-транспортній накладній, та виявленими в ході перевірки, оскільки в пункті габаритно-вагового контролю не здійснюється документальний контроль.

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 18.08.2022 по справі № 340/4673/20.

Отже, в аспекті оцінки аргументів сторін в апеляційному провадженні суд також враховував, що згідно наданих документів власником автомобіля MAN є ОСОБА_2 , який у свою чергу, передав у користування ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» (договір оренди від 15.01.209 а.с.217-220 ), а власником напівпричепу KEMPF KOLEBA є ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС» (керівник Бордюжа В.В.), який також передав у оренду вказаний транспортний засіб ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» ( свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, договір оренди від 01.08.2019, а.с. 27,221-224), а відтак слід погодитись із висновком суду першої інстанції, що належним перевізником у спірних правовідносинах є ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС».

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження доводів апелянта щодо притягнення до адміністративної відповідальності не тієї особи.

Указані скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції щодо здійснення перевезення станом 01.10.2021 транспортним засобом, користувачем якого є ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМ». Достатніх та допустимих доказів на спростування зазначених обставин позивачем до суду не надано, у зв`язку з чим відповідачем правильно визначено ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМ» як автомобільного перевізника, з урахуванням положень Закону України Про автомобільний транспорт.

Враховуючи наведене, колегія суддів акцентує, що надані апелянтом документи не спростовують висновків відповідача про порушення ним вимог Закону України Про автомобільний транспорт та свідчать тільки про намагання позивача уникнути відповідальності.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно прийняв спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.10.2021 № 306555.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував, що посадові особи відповідача, приймаючи оскаржувану постанову, діяли неправомірно та всупереч чинному законодавству, оскільки перевезення подільного багажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм не передбачена.

Щодо даної позиції колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03.06.2021 № 1534-IX, який набрав чинності 01.10.2021, абзац 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ викладено в наступній редакції: « перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Тобто, з 01.10.2021 законодавцем встановлена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезення подільного вантажу.

Відтак, апеляційний суд відхиляє зазначений вище довід апелянта, оскільки на осіб, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

До того ж відповідно матеріалів справи водієм не зазначено жодних зауважень або пояснень з цього приводу у Акті.

В апеляційній скарзі позивач вказує на протиправність оскаржуваної постанови з огляду на те, що її складено відповідачем відносно неналежного суб`єкта господарювання.

Разом з цим слід зазначити, що позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, надати пояснення та/або додаткові докази відповідачу, щодо складення документів відносно неналежної особи.

Таким чином, в даному випадку саме позивач, який є користувачем спірного транспортного засобу (автомобіль марки MAN та напівпричіп KEMPF KOLEBA) є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.

Щодо доводів про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі та вказане є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, слід вказати на таке.

Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21.

Окрім того, під час апеляційного розгляду справи колегія суддів ураховує, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» було направлено повідомлення про запрошення на розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт в приміщенні Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (а.с.84-85).

Однак, жодних доказів, які б спростували наявність підстав для притягнення його до відповідальності, посадовим особам Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі № 400/11883/21 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 10 листопада 2022 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.