ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/26257/21 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Матвєєвої С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року позивач, Спільне підприємство «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДКЗ про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, викладене у абзаці другому пункту 3.6 цього Протоколу, а саме в частині слів: «Згідно з наданим обґрунтуванням попередніх техніко- економічних розрахунків рентабельності розробки покладів визнати за доцільне об`єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько- Червонолуцьке родовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища»;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДКЗ про апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, викладене у пункті 3.4 цього Протоколу;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДКЗ про відмітку запасів Свистунківсько- Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, викладене у пункті 3.5 цього Протоколу;

- визнати протиправним та скасувати рішення Держгеонадра про визнання висновків колегії ДКЗ стосовно об`єктів, розглянутих у протоколі № 3659 обґрунтованими та про схвалення Протоколу ДКЗ № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016, викладене у пункті 1.4 протоколу засідання Робочої групи Держгеонадра з розгляду протоколів ДКЗ № 50 від 22.11.2016, а саме в частині слів: «Щодо розгляду результатів державної експертизи матеріалів геолого- економічної оцінки родовищ вуглеводневої сировини, виконаної ДКЗ: визнати висновки колегії ДКЗ стосовно об`єктів, розглянутих у протоколах № 3659 обґрунтованими. Схвалити протоколи ДКЗ: протокол № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадра № 217 від 15.05.2017 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка № 1 щодо надання ТОВ «Аркона Газ-Енергія» на 20 років спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у т.ч. ДПР з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько- Червонолуцького родовища;

- визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадра № 138 від 01.02.2021 «Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 1 додатка б/н щодо внесення змін до Спеціального дозволу № 4830 від 18.05.2017 відповідно до пп. 1, 3 п. 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011;

- визнати недійсним спеціальний дозвіл № 4830 від 18.05.2017 на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько- Червонолуцького родовища, виданий ТОВ «Аркона Газ-Енергія».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року адміністративний позов задоволено:

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України № 3659 від 28.09.2016, викладене у абзаці другому пункту 3.6 цього Протоколу, а саме в частині слів: «Згідно з наданим обґрунтуванням попередніх техніко-економічних розрахунків рентабельності розробки покладів визнати за доцільне об`єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища».

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України про апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України № 3659 від 28.09.2016, викладене у пункті 3.4 цього Протоколу.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України про відмітку запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України № 3659 від 28.09.2016, викладене у пункті 3.5 цього Протоколу.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної служби геології та надр України про визнання висновків колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин стосовно об`єктів, розглянутих у протоколах № 3659 обґрунтованими та про схвалення Протоколу ДКЗ № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016, викладене у пункті 1.4 протоколу засідання Робочої групи Державної служби геології та надр України з розгляду протоколів Державної комісії України по запасах корисних копалин № 50 від 22.11.2016, а саме в частині слів: «Щодо розгляду результатів державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ вуглеводневої сировини, виконаної ДКЗ: визнати висновки колегії ДКЗ стосовно об`єктів, розглянутих у протоколах № 3659 обґрунтованими. Схвалити протоколи ДЗК: протокол № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016».

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України № 217 від 15.05.2017 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка № 1 щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» на 20 років спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у т.ч. ДПР з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько- Червонолуцького родовища.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України № 138 від 01.02.2021 «Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 1 додатка б/н щодо внесення змін до Спеціального дозволу № 4830 від 18.05.2017 відповідно до пп. 1, 3 п. 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011.

Визнано недійсним спеціальний дозвіл №4830 від 18.05.2017 на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько-Червонолуцького родовища, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія».

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» (далі - ТОВ «Аркона Газ-Енергія») подано апеляційну скаргу за підписом директора В. Стецюка (т. 5 а.с. 61), у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також апелянт просить задовольнити клопотання представника ТОВ «Аркона Газ-Енергія» адвоката Вольвака О.М. про витребування доказів та витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/14653/17 та справу № 826/7627/18. Крім того, апелянт у прохальній частині просить розгляд апеляційної скарги здійснити за обов`язковою участю ТОВ «Аркона Газ-Енергія» або його представника.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції не вмотивовано порушення прав позивача, оскільки він не був учасником цих правовідносин, оскаржувані рішення суб`єктів владних повноважень не спричиняють порушень індивідуально виражених прав або свобод позивача, що відповідно є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції всупереч вимог чинного законодавства не застосовано рішення судів, які набрали законної сили у справі № 826/7627/18 і № 826/14653/17 з подібними підставами позову відносно тотожного предмету спору.

ТОВ «Аркона Газ-Енергія» вказує, що судом першої інстанції прийнято позов до провадження поза строками, встановленими КАС України, оскільки, на думку апелянта, позивач з урахуванням належної зацікавленості спірним родовищем міг та повинен був дізнатись про порушене право, що стверджується, принаймні в 2017 році.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції здійснено прихований перегляд рішень ВС у адміністративних справах № 826/7627/18 і № 826/14653/17, чим порушено принципи правової визначеності та обов`язковості судового рішення, закріплені у ст. 2, 6, 14 КАС України та положеннях ст. 6 Конвенції, а також скасовано індивідуально-правові акти, які вичерпали свою дію на підставі позовних вимог не учасника правовідносин.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції помилково стверджується, що ввівши в дію протокол ДКЗ № 3659 та погодившись з висновком щодо об`єднання двох відповідних родовищ в одне - Свистунківсько-Червонолуцьке родовище, Держгеонадра проігнорували той факт, що запаси Червонолуцького родовища і Свистунківського родовища знаходяться на принципово різних ступенях підготовленості до промислового освоєння і фактично створили нове родовище, а також наводить інші висновки оскаржуваного рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року, з якими ТОВ «Аркона Газ-Енергія» не погоджується.

Також не погоджуючись з рішенням суду, Державною службою геології та надр України (далі - Держгеонадра) подано апеляційну скаргу за підписом представника Г.Гери (т. 5 а.с. 34), у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з порушенням всіх встановлених Кодексом адміністративного судочинства України принципів, без врахування всіх фактичних обставин справи.

Держгеонадра в апеляційній скарзі посилаються на відсутність порушеного права Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю, а також зазначають, що стосовно заявлених позивачем позовних вимог судами вже зроблено аргументовані висновки та позиції, що набрали законної сили.

Також апелянт наполягає на відсутності порушених прав Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта») та відсутності порушень законодавства при наданні ТОВ «Аркона Газ-Енергія» Спецдозволу № 4830.

Відповідач вказує, що ТОВ «Аркона Газ-Енергія» виконав всі необхідні дії шляхом укладення відповідних угод та виконання умов цих договорів в межах проведення геолого-економічної оцінки надр Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища відповідно до вимог Положення № 865, яка проводилась вперше. Також можна зробити висновок про недоведеність доводів позивача про дублювання результатів геолого-економічної оцінки запасів родовища з попередніми дослідженнями, так як оцінка саме Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища проводилась вперше. Також обставинами справи вбачається, що геолого-економічна оцінка запасів вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцької площі зареєстрована за відповідною формою «№ 3-гр» відповідно до Порядку № 263. У зв`язку з цим, протокол ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 року став законною підставою для прийняття Наказу № 217 та надання Спецдозволу на виконання цього наказу.

Апелянт зазначає, що видання Наказу № 2177 та надання Спецдозволу № 4830 ТОВ «Аркона Газ-Енергія» на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища відбулось з дотриманням законодавства про надрокористування.

Також не погоджуючись з рішенням суду, Державною комісією України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ) подано апеляційну скаргу за підписом Голови ДКЗ Г. Рудька (т. 5 а.с. 84), у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим та таким, що містить неправильне застосування і порушення норм права.

ДКЗ вважає, що відбувається маніпулювання такими поняттями як «утворення родовища» і «надання назви об`єкту на користування надрами».

Також ДКЗ вказує, що в пункті 4 Положення про ДКЗ визначені завдання ДКЗ, в підпункті 23 пункту 4 закріплено, що ДКЗ виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань. З пункту 2 Положення № 865, пункту 11 Класифікації № 432 та пункту 12 Порядку № 75 випливає, що за рішеннями ДКЗ можуть визначатись нові родовища та зараховуватись до державного балансу. А положення ст. 5 Кодексу про надра підтверджують, що фактичне визнання геологічного об`єкта родовищем відбувається на підставі рішення ДКЗ про якість, кількість та ступінь вивченості запасів розвіданих родовищ корисних копалин і стану підготовленості їх до промислового освоєння.

Подані ТОВ «Аркона Газ-Енергія» матеріали звіту містили інформацію про результати геологічного вивчення, підрахунок запасів та техніко-економічну доповідь щодо нового об`єкту надрокористування - Свистунківсько-Червонолуцької нафтогазоносної ділянки надр.

ДКЗ зазначає, що логічним є те, що поданий звіт з матеріалами геолого-економічної оцінки мав назву «Геолого-економічна оцінка запасів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища Полтавської області», і без зареєстрованих роботи та дослідження з геолого-економічної оцінки запасів вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцької площі ДКЗ не мала б права приймати матеріали звіту.

Апелянт вказує, що облік запасів на державному балансі здійснюється на перше число першого місяця поточного року, а щодо запасів, які затверджуються (апробуються) ДКЗ, вони обгрунтовані існуючими діючими нормативними документами і правилами, у тому числі наявністю діючих та реалізації проектних свердловин, які повинні буритись у терміни, визначені у звіті ГЕО, за відсутності реалізації проектних свердловин доцільним є виконання геолого-економічної оцінки з врахуванням актуальних економічних та технологічних показників. Відповідно об`єкт повинен переоцінюватись для достовірного визначення видобувних запасів в нових економічних умовах і відповідно під можливою назвою.

27 червня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ПАТ «Укрнафта» за підписом Є.В. Кисельова (т. 5 а.с. 169), в якому третя особа просить апеляційні скарги Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року - залишити без змін.

Третя особа у відзиві наполягає на незаконній апробації запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища з огляду на те, що остання відбулась станом на 01.01.2016, тобто, до прийняття рішення ДКЗ про об`єднання Свистунківської та Червонолуцької нафтогазоносних ділянок в єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище на підставі протоколу від 28.09.2016 року. Таким чином, апробація запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища була здійснена незаконно, адже на момент її проведення станом на 01.01.2016 такого родовища ще не існувало, а в державному балансі фігурували лише запаси Червонолуцького родовища, які пройшли належну державну оцінку (експертиза запасів).

ПАТ «Укрнафта» вказує про незаконне заниження запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища.

Також третя особа наполягає, що в межах цієї справи Спільне підприємство «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю обгрунтовує свій позов зовсім іншими підставами, що не були предметом розгляду у справах № 826/7627/18 та № 826/14653/17.

Також 27 червня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов ще один відзив ПАТ «Укрнафта» за підписом І.О. Пушанко (т. 5 а.с. 188), в якому третя особа просить апеляційні скарги Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року - залишити без змін.

У вищезазначеному відзиві третя особа вказує, що саме порушення Держгеонадра порядку видачі відповідного спеціального дозволу та неможливість участі в аукціоні з продажу такого спеціального дозволу зумовила необхідність звернення позивача до суду за захистом відповідного права та інтересу як потенційного учасника такого акціону, а отже й позиція апелянтів про відсутність порушеного права позивача для можливості звернення до суду в даному випадку не заслуговує на увагу.

ПАТ «Укранафта» вказує, що ввівши в дію протокол ДКЗ № 3659 та погодившись з висновком про об`єднання відповідних родовищ в одне, Держгеонадра проігнорували той факт, що запаси Червонолуцького та Свистунківського родовищ знаходяться на принципово різних ступенях підготовленості до промислового освоєння.

Третя особа не погоджується з позицією апелянтів в даній справі про незастосування висновків судів у справах № 826/7696/18 та № 826/14653/17, оскільки предмет та підстави позовів у зазначених справах та справі № 640/26257/21 є різними, а отже й можливості вважати висновки преюдиційними не виникає.

27 червня 2022 року на офіційну електронну пошту Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю за підписом Н.В. Білоцерківця (т. 5 а.с. 214) на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», в якому позивач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року - залишити без змін.

Позивач мотивує свою правову позицію тим, що протиправними оскаржуваними діями і рішеннями ДКЗ і Держгеонадра було створено штучні перешкоди для участі необмеженого кола осіб у спірних правовідносинах, у тому числі ТОВ «БНК» та фактично порушено їх інтерес у тому, щоб набути статусу адресата оскаржуваних рішень та статусу учасника спірних правовідносин, тому відсутність у ТОВ «БНК» статусу безпосеренього суб`єкта спірних правовідносин або відсутність статусу адресата оскаржуваних індивідуальних актів не може використовуватись як перешкода у їх оскарженні з підстав непроведення ДКЗ та Держгеонадра конкурсу перед виданням цих індивідуальних актів. Допоки оскаржувані незаконні рішення та спецдозвіл залишаються чинними, невизначене коло суб`єктів господарювання, у тому числі позивач позбавлені можливості отримати право на користування надрами цього родовища за відкритим конкурсом.

Щодо доводів апелянта про те, що позивач не проявляв достатньої та належної зацікавленості спірним родовищем, останній вказує, що на думку позивача, єдиним легітимним проявом зацікавленості позивача родовищем могла б бути участь (підготовка до участі) в аукціоні щодо продажу Держгеонадра права на користування надрами цього родовища.

Також, позивач наполягає, що подання нового позову про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, однак з наведенням нових підстав, які не були предметом розгляду в іншій справі, не є порушенням ані принципу правової визначеності, ані принципу обов`язковості судових рішень.

На спростування доводів апелянта про те, що судом було розглянуто позов поза строками, встановленими КАС України, Спільне підприємство «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «БНК») вказує, що 16.04.2021 року на інтернет ресурсі газети «Голос України» було розміщено інформацію щодо звернення ПАТ «Укрнафта» до Офісу Генерального прокурора з вимогою реалізувати заходи щодо перегляду судового рішення у справі № 826/7627/18 за нововиявленими обставинами, у статті йшла мова про незаконність видачі спецдозволу на розробку Свистунківсько-Червонолуцького родовища ТОВ «Аркона Газ-Енергія» без публічного конкурсу. Враховуючи те, що ТОВ «БНК» протиправно не було та не могло стати суб`єктом спірних правовідносин щодо видачі оскаржуваних індивідуальних актів, то не можна стверджувати, що позивач дізнався чи міг дізнатись про порушення своїх прав та інтересів цими індивідуальними актами в день їх прийняття.

Крім того, позивач звертає увагу, що дізнавшись про порушення своїх прав та інтересів 16.04.2021 року в день публікації вказаної вище статті, ТОВ «БНК» 22.04.2021 року самостійно подало заяву про перегляд за нововиявленими обставинами у справі № 826/7627/18, і остання була розглянута по суті, тобто, не була повернута у зв`язку з пропуском 30-денного строку подання, що також не оскаржувалось ТОВ «Аркона Газ-Енергія», чим відповідач фактично погодився з тим, що ТОВ «БНК» дотримано строків на звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

ТОВ «БНК» спростовує доводи апелянта про начебто законність дій ДКЗ щодо об`єднання двох родовищ та ствоорення нового, а також інші твердження апелянта по сутті спору.

29 червня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю за підписом Н.В. Білоцерківця (т. 5 а.с. 234) на апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України, в якому позивач просить апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року - залишити без змін.

У вищевказаному відзиві позивач спростовує доводи апелянта щодо відсутності порушеного права позивача, висновків Верхвного Суду у справі № 826/7627/18, наявності повноважень (можливості) утворення нового родовища рішенням суб`єкта владних повноважень, відсутності порушень прав ПАТ «Укрнафта», відсутності порушень законодавства при наданні ТОВ «Аркона Газ-Енергія» спецдозволу № 4830.

Також 29 червня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю за підписом Н.В. Білоцерківця (т. 6 а.с. 1-29) на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», ідентичний тому, що надійшов 27 червня 2022 року на офіційну електронну пошту Шостого апеляційного адміністративного суду та був описаний вище.

29 червня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю за підписом Н.В. Білоцерківця (т. 6 а.с. 31-50) на апеляційну скаргу Державної комісії України по запасах корисних копалин, в якому позивач просить апеляційну скаргу Державної комісії України по запасах корисних копалин залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року - залишити без змін.

У відзиві позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні ДКЗ не вирішувалось питання «надання назви» чи «перейменування» родовищ, як помилково стверджує ДКЗ, що спростовується змістом самого протоколу.

Позивач наполягає, що ДКЗ згідно з вказаними нею актами має повноваження зараховувати до Державного балансу нові родовища, що не заперечувалось позивачем та судом першої інстанції, натомість, суд першої інстанції поставив під сумнів повноваження ДКЗ утворювати нові родовища шляхом прийняття рішень про об`єднання кілької родовищ, відкритих та зареєстрованих раніше, і наведені ДКЗ нормативно-правові акти цього не спростовують.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що категорія «ділянка нафтогазоносних надр» та «родовище нафти і газу» не є різнопредметними категоріями, а включаються одне в одне, позивач вказав, що не заперечує останнього, при цьому він наголошує, що «нафтогазоносна ділянка» - це частина земної кори, а «родовище нафти і газу» - це скупчення нафти і газу, і неможливо юридично об`єднати декілька частин земної кори у скупчення нафти і газу. Стверджуване скаржником «охоплення» полягає в тому, що декілька родовищ на поверхні охоплюється однією ділянкою, а не навпаки, тоді як ДКЗ в оскаржуваному рішенні об`єднала декілька ділянок в одне родовище. Тобто, навіть якщо категорії «ділянка» та «родовище» включають одне в одне, як стверджує скаржник, то це означає те, що в горизонтальній площині одна ділянка може охоплювати декілька родовищ, а тому за такою логікою ймовірно можна було б об`єднати декілька родовищ в одну ділянку, а не навпаки, як зробила ДКЗ.

ТОВ «БНК» у відзиві вказує, що суд першої інстанції довів, що утворення такого «нового» родовища якраз і слугувало нелегітимній меті для ДКЗ - стверджувати, що існує начебто нове та нерозвідане родовище, а тому права на користування ним начебто можуть бути передані без аукціону. ДКЗ намагається переконати суд апеляційної інстанції в законності апробації запасів нового родовища тим аргументом, що це родовище є новим, при цьому належним чином не спростувавши висновки суду першої інстанції про незаконність його утворення та про нелегітимність мети такого утворення.

Позивач зазначає, що у спірних правовідносинах існує принципова відмінність між видачею одного дозволу на два окремих родовища на підстав п. 3 Порядку № 615 та об`єднанням двох родовищ в одне.

Щодо запасів корисних копалин, позивач вказує, що жодних обставин, які б могли зумовити зменшення у кілька разів обсягів запасів Червонолуцького родовища (окрім того, що воно стало частиною «нового» родовища), ДКЗ в оскаржуваному рішенні не наводить, не містить відповідних доводів і апеляційна скарга.

У відзиві позивач вказує, що у вересні 2019 року ТОВ «Аркона Газ-Енергія» провело власну детальну геолого-економічну оцінку (ГЕО-1) запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища. Результати цієї оцінки були затверджені Протоколом ДКЗ № 4917 від 24.09.2019 (далі - Протокол ДКЗ №4917). Відповідно до даних нового Протоколу ДКЗ № 4917 від 24.09.2019, Свистунківсько-Червонолуцьке родовище містить 1 млрд. 75 млн мЗ видобувних запасів природного газу та 80 тис. т. конденсату.

У зв`язку з цим, позивач стверджує, що у 2019 році ТОВ «Аркона Газ-Енергія» подало на затвердження, а ДКЗ та Держгеонадра затвердили запаси Свистунківсько-Червонолуцького родовища на рівні запасів Червонолуцького родовища, які були затверджені ДКЗ та Держгеонадра у 2010 році і були чинні у 2016 році. Такими діями, на думку позивача, ТОВ «Аркона Газ-Енергія» фактично показало реальні запаси Свистунківсько-Червонолуцького родовища та водночас підтвердило факт заниження та подання неправдивих відомостей щодо запасів згаданого родовища на час отримання цим товариством Спецдозволу № 4830 у 2016-2017 роках.

ТОВ «БНК» вказує, що запропонований апелянтом порядок прийняття рішень не застосовується до спірних правовідносин, адже зводить до можливості апробації запасів ще не створеного, не відкритого, не зареєстрованого родовища. Станом на 01.01.2016 року в Державному балансі запасів уже було затверджено та віображено запаси Червонолуцького родовища, безпідставним є зміна запасів щодо цього родовища на цю ж дату, до того ж, станом на 01.01.2016 Свистунківсько-Червонолуцьке родовище де-юре ще не існувало, адже воно було утворене лише рішенням ДКЗ від 28.09.2016 року.

За наслідками розгляду апеляційних скарг, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2022 року (т. 6, а.с. 59) апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», за участі третьої особи - публічне акціонерне товариство «Укрнафта» про визнання протиправними та скасування рішень - залишено без розгляду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд апеляційної інстанції врахував, що ПАТ «Укнафта» є засновником СП «Бориславська нафтова компанія», а також резонансність спірного питання, наявність публічного розголосу ходу його вирішення та численні публікації у ЗМІ, на офіційному сайті ПАТ «Укрнафта», в офіційному виданні «Голос України», та дійшов висновку, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, якщо таке на його думку порушене, ще з моменту звернення ПАТ «Укрнафта» до суду у справі № 826/14653/17, у зв`язку із чим, суд апеляційної інстанції вказав на те, що СП «Бориславська нафтова компанія» пропустило шестимісячний строк звернення до суду та ним не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року (т. 6 а.с. 238) касаційні скарги Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задоволено.

Скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2022 року, а справу № 640/26257/21 за позовом Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Укрнафта», про визнання протиправними та скасування рішень, - направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи судове рішення апеляційного суду та направляючи справу для продовження розгляду, касаційний суд виходив з того, що положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.

Колегія суддів вказала, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовно судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.

Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку.

З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою передумовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є надання позивачеві можливості подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Верховний Суд вказав, що оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню. За таких підстав, касаційні скарги підлягають задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2022 року визначено склад колегії суддів: Бєлова Людмила Василівна - головуючий суддя, Аліменко Володимир Олександрович, Безименна Наталія Вікторівна.

03 жовтня 2022 року справу № 640/26257/21 передано судді-доповідачу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року прийнято справу № 640/26257/21 до свого провадження.

Призначено справу за адміністративним позовом Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» про визнання протиправними та скасування рішень до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 листопада 2022 року о 10:45 годин.

Станом на дату постановлення вищевказаної ухвали 04 жовтня 2022 року фінансування витрат на закупівлю знаків поштової оплати (марок) та на оплату поштових послуг у Шостому апеляційному адміністративному суді було відсутнє, що унеможливлювало надсилання останньої засобами поштового зв`язку.

Повідомлення позивача Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю про апеляційний розгляд підтверджується телефонограмою від 26 жовтня 2022 року (т. 7 а.с. 17).

Повідомлення відповідача ТОВ «Аркона Газ-Енергія» про апеляційний розгляд підтверджується розпискою від 07 жовтня 2022 року (т. 7 а.с. 13).

Повідомлення відповідача Державної служби геології та надр України про апеляційний розгляд підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет системи «Електронний суд» від 26 жовтня 2022 року (т. 7 а.с. ).

Повідомлення відповідача Державної комісії України по запасах корисних копалин про апеляційний розгляд підтверджується телефонограмою та довідкою про доставку електронного листа на офіційну електронну пошту від 26 жовтня 2022 року (т. 7 а.с. 19-20, 21, 23, 27-28, 30).

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи також містять лист від приймальні Державної комісії України по запасах корисних копалин з повідомленням про прочитання листа (т. 7 а.с. 30).

Повідомлення третьої особи ПАТ «Укрнафта» про апеляційний розгляд підтверджується телефонограмою від 26 жовтня 2022 року (т. 7 а.с. 18).

Правова позиція щодо відсутності обов`язку щодо вручення судового рішення в паперовій формі за умови направленння та доставлення до електронного кабінету або офіційної електронної пошти, вказаної на офіційному вебсайті суб`єкта владних повноважень підтримана Верховним Судом у постановах від 25 жовтня 2022 року у справі №380/2760/21, від 10 серпня 2022 року у справі №440/931/21 та ін.

Таким чином, усі учасники справи були належним чином повідомлені про апеляційний розгляд справи шляхом розписки, телефонограм, доставки в Електронний суд та на офіційну електронну пошту органу, відповіді у вигляді повідомлення про прочитання листа.

У відкрите судове засідання суду апеляційної інстанції з`явились: представник позивача ТОВ «БНК» Н. Білоцерківець, представники відповідача ТОВ «аркона Газ-Енергія» О. Голинський, О. Вольвак, представники третьої особи ПАТ «Укранафта» Є. Кисельов, І. Пушанко.

Представники Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, будучи належним чином повідомлені про апеляційний розгляд, у відкрите судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились у судове засідання, будучи належним чином повідомлені, суд заслухав думку представників сторін. Представники позивача та третьої особи підтримали розгляд справи за участі тих, хто з`явився в судове засідання, вказавши, що суб`єкти владних повноважень були належним чином повідомлені, в апеляційних скаргах клопотань про участь у судовому засіданні не заявляли, а всі їх доводи викладені у відповідних апеляційних скаргах. Представники відповідача заперечували проти подальшого розгляду, наполягаючи на необхіності заслухати пояснення представників Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин.

Колегія суддів враховує, що згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Окрім того, відповідно о частини третьої статті 296 КАС України апеляційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

З матеріалів апеляційних скарг Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин вбачається, що жоден з зазначених відповідачів не заявляв клопотання про розгляд справи за їх участі, що, в свою чергу, в силу наведених вище приписів свідчить про відсутність наміру суб`єктів владних повноважень брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції необов`язкова, доказів неможливості представників прибути у судове засідання надано не було, клопотань про розгляд справи за їх участі у відкритому судовому засіданні Державна служба геології та надр України і Державна комісія України по запасах корисних копалин в апеляційних скаргах не заявили, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи в розумінін приписів КАС України та на місці ухвалила проводити розгляд справи за участі сторін, які з`явились у судове засідання.

У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта ТОВ «Аркона Газ-Енергія» О. Вольвак заявив клопотання про витребування доказів, яке було подане ще до суду першої інстанції (т. 4 а.с. 32-35) та викладене в апеляційній скарзі, апелянт просив витребувати у Окружного адміністративного суду міста Києва справи № 826/14653/17 та справи № 826/7627/18.

Представник ТОВ «Аркона Газ-Енергія» О. Голинський підтримав заявлене клопотання про витребування доказів у справі.

Представник позивача Н. Білоцерковець та представники третьої особи ПАТ «Укранафта» І. Пушанко та Є. Кисельов заперечували проти задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з приписами статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною четвертою статті 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів звертає уваги, що відповідач на етапі розгляду цієї справи в суді першої інстанції не був позбавлений можливості самостійно звернутись до Окружного адміністративного суду міста Києва, сплативши судовий збір, та отримати засвідчені судом копії необхідних документів у справах № 826/14653/17 і № 826/7627/18.

До того ж всі судові рішення у зазначених справах доступні апеляційному суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень та внутрішній базі «Діловодство спеціалізованого суду», як і скан-копії поданих у відповідних справах документів.

Крім іншого апеляційним судом враховано, що документи, на які посилається апелянт, наявні і в матеріалах цієї справи № 640/26257/21, у суду є всі небіхдні докази для вирішення справи по суті.

Враховучи відсутність доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції, обізнаність сторін та учасників справи щодо змісту останніх, участь сторін у справах № 826/14653/17 і № 826/7627/18, доступ до всіх необхідних документів у базі «Діловодство спеціалізованого суду», а також достатність наявних в матеріалах цієї справи доказів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ТОВ «Аркона Газ-Енергія» про витребування доказів.

У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники апелянта ТОВ «Аркона Газ-Енергія» О. Вольвак, О. Голинський підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в останній, та просили скасувати рішення суду першої інстанції.

Представники ТОВ «Аркона Газ-Енергія» О. Вольвак, О. Голинський наполягали на пропуску позивачем строку на звернення до суду з адміністративним позовом з огляду на те, що ТОВ «БНК» могли і повинні були раніше дізнатись про оскаржуване рішення, а також наголошували на наявності преюдиції справ № 826/14653/17 та № 826/7627/18 відносно цієї справи.

Апелянт вказував про відсутність порушених прав оскаржуваними рішеннями а також те, що оскаржувані рішення є актами індивідуальної дії, які не стосуються Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Крім іншого, представники відповідача заперечували доводи позивача про фактичне створення нового родовища та зазначали, що таке родовище уже існувало.

Представник Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю Н. Білоцерковець заперечував проти доводів апеляційних скарг як ТОВ «Аркона Газ-Енергія», так і Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, і просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Щодо пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду в контексті доводів відповідача та висновків Верховного Суду, Н. Білоцерковець вказав, що органи державної влади оскаржуваними рішеннями фактично позбавили позивача на участь у цих правовідносинах, оскільки ТОВ «БНК» могли взяти участь в акціоні і взяли б в ньому участь, якби він був проведений. Щодо зацікавлення родовищем, представник позивача наполягав, що у позивача відсутні будь-які обов`язки щодо звернення з певними заявами або щодо моніторингу новин та публікацій ЗМІ, ТОВ «БНК» міг лише дізнатись та взяти участь в акціоні, однак останній протиправно не був проведений.

Представник ТОВ «БНК» Н. Білоцерковець зазначав, що ДКЗ можуть лише вести облік наявних родовищ, судом першої інстанції було вірно встановлено відсутність повноважень на штучне створення нового родовища шляхом об`єднання двох інсуючих, а незаконне створення родовища свідчить про незаконність його апробації. До того ж, рішення про апробацію було прийнято раніше ніж рішення про створення такого родовища, на підставі документів на фактично неіснуюче родовище.

До того ж Н. Білоцерковець наполягав, що жодне з цих порушень не було предметом розгляду в судах, оскільки там мова йшла лише про доцільність об`єднання двох родовищ, в той час як наразі мова йде загалом про незаконність останнього.

Представник позивача зазначив, що оскаржуваними рішеннями порушені права та інтереси невизначеного кола осіб, які могли б взяти участь в аукціоні, якби такий був проведений. Вказував, що незважаючи на те, що засновником позивача є ПАТ «Укрнафта», Спільне підприємство «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю є самостійною юридичною особою з своєю правоздатністю, дієздатністю, правами та обов`язками, які в цьому випадку були порушені через відсутність можливості у позивача взяти участь в аукціоні.

Представник третьої особи ПАТ «Укранафта» І. Пушанко підтримала доводи позивача, заперечувала проти доводів апеляціних скарг та вказувала про правильність висновків суду першої інстанції.

Зокрема І. Пушанко зазначила, що Свистунківське і Червонолуцьке родовища до спірного рішення відповідача не лише обліковувались окремо, але й перебували на абсолютно різних стадіях дослідження та розробки. Законодавство передбачає можливість надання одного дозволу на два родовища, що знаходяться поряд, однак. В даному випадку було протиправно та штучно об`єднано та створено одне родовище.

Представник третьої особи ПАТ «Укранафта» Є. Кисельов підтримав доводи іншого представника та зазначив про існування лише Свистунківсько-Червонолуцької площі, а не родовища, в межах якої існувало два окремих родовища, які перебували на різних етапах розробки, що підтверджується матеріалами справи. Однак, спірним незаконним рішення було безпідставно утворено Свистунківсько-Червонолуцьке родовище, при цьому, у інших справах, на які посилаються апелянти, питання протиправного об`єднання не ставились та не досліджувались.

Після надання пояснень учасниками справи, що з`явились у відкрите судове засідання, представник ТОВ «Аркона Газ-Енергія» О.Вольвак повторно наполягав на необхідності заслухати усні пояснення Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин та викликати їх представників у відкрите судове засідання.

Представники позивача та третьої особи підтримали розгляд справи за відсутності сторін, що не з`явились, вказували про відсутність підстав для виклику останніх, оскільки вони не заявляли клопотання про участь у судовому засіданні, а свої доводи виклали в апеляційних скаргах.

Заслухавши думку учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності виклику представників Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин для надання пояснень, зважаючи на те, що їх доводи детально викладені в апеляційних скаргах, жодних запитань до останніх суд не має, клопотань про участь у судовому засіданні вони не заявляли і, будучи належним чином повідомлені про розгляд, до суду не з`явились. До того ж явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

В подальшому, апеляційним судом було детально досліджено матеріали справи та всі, няавні в матеріалах справи докази і пояснення всього у складі семи томів судової справи.

Після з`ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами, заслухавши всі наявні у сторін пояснення, суд протокольно ухвалив про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірку їх доказами і перехід до судових дебатів.

Представник апелянта ТОВ «Аркона Газ-Енергія» О. Вольвак заявив клопотання про оголошення переви для підготовки відповідача до судових дебатів, представник О. Голинський заявлене клопотання підтримав.

Представник ТОВ «БНК» Н. Білоцерковець та преставники третьої особи ПАТ «Укранафта» І. Пушанко та Є. Кисельов проти задоволення клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні для підготовки до судових дебатів заперечували, наполягаючи, що надання такої перерви не передбачено процесуальним правом, представник відповідача неодноразово знайомився з матеріалами справи, був належним чином повідомлений про судове засідання, відтак, мав усі можливості та повинен був підготуватись до судового засідання в суді апеляційної інстанції, в тому числі і до виступу у судових дебатах.

Заслухавши думку представників сторін, радячись на місці, апеляційний суд ухвалив задовольнити клопотання представника ТОВ «Аркона Газ-Енергія» О. Вольвака про оголошення перерви для підготовки відповідача до судових дебатів та оголосив перерву на 30 хвилин.

Після перерви у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції продовжив судовий розгляд на стадії судових дебатів та надав слово представнику апелянта ТОВ «Аркона Газ-Енергія» О. Вольваку для виступу у судових дебатах.

Представником ТОВ «Аркона Газ-Енергія» О. Вольваком в усній формі було заявлено відвід колегії суддів у складі суддів Бєлової Л.В., Аліменка В.О., Безименної Н.В., мотивований тим, що судом було оголошено перерву для підготовки до судових дебатів лише на 30 хвилин, що є недостатнім для відповідача та порушує його процесуальні права і, на думку апелянта, свідчить про упередженість суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року усну заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» про відвід колегії суддів Бєлової Л.В., Аліменка В.О., Безименної Н.В. - визнано необґрунтованою та відмовлено у її задоволенні.

Представник ТОВ «Аркона Газ-Енергія» О. Вольвак від участі в судових дебатах відмовився.

Представник ТОВ «Аркона Газ-Енергія» О. Голинський у судових дебатах просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимоги відмовити, а також вказував про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Представник Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю Н. Білоцерковець просив апеляційній скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники третьої особи ПАТ «Укранафта» І. Пушанко, Є. Кисельов просили відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, Червонолуцьке родовище було зареєстровано у Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин 30.06.1992 за номером паспорту 307. Свистунківське родовище було зареєстровано у Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин 24.01.1994 за номером паспорту 327. Зазначене підтверджується копіями паспортів вказаних родовищ, що долучені позивачем до позову (т. 1 а.с. 66, 67, а також документами, що були надані Держгеонадра на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів від 05 жовтня 2021 року у цій справі (т. 3 а.с. 209, 220).

Згідно з адміністративно-територіальним устроєм України станом на дату прийняття оскаржуваних позивачем рішень, Червонолуцьке та Свистунківське родовища знаходились в межах Миргородського району Полтавської області.

У період з 16.03.1999 по 20.07.2014 спеціальним дозволом на геологічне вивчення Червонолуцького родовища володіло ПАТ «Укрнафта» на підставі дозволів № 1166 від 16.03.1999 та № 2501 від 20.07.2004.

У 2010 році ПАТ «Укрнафта» зареєструвало матеріали геолого-економічної оцінки запасів вуглеводнів (ГЕО-1) Червонолуцького родовища звернулось до ДКЗ для розгляду та затвердження виконаних робіт відповідним протоколом. Протоколом ДКЗ України № 2148 від 21.12.2010 (далі - Протокол ДКЗ № 2148) було затверджено детальну геолого-економічну оцінку запасів вуглеводнів (ГЕО-1) Червонолуцького родовища, яку провело ПАТ «Укрнафта» (т. 1 а.с. 80).

Протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 за наслідками розгляду наданих ТОВ «Аркона-Газ-Енергія» матеріалів геолого-економічної оцінки запасів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища (далі - Протокол ДКЗ № 3659) було прийнято ряд рішень, спрямованих на утворення та апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, зокрема:

(1) визнано відповідне родовище підготовленим до геологічного вивчення, у т.ч. для дослідно-промислової розробки з продовженням видобування вуглеводнів (промислова розробка) (п. 3.1 Протоколу ДКЗ №3659);

(2) апробовано-, коефіцієнти вилучення вільного газу та конденсату (п. 3.4.1 Протоколу ДКЗ № 3659), поточні станом на 01.01.2016 запаси вільного газу (п. 3.4.2 Протоколу ДКЗ № 3659), поточні станом на 01.01.2016 запаси конденсату (п. 3.4.3 Протоколу ДКЗ № 3659), запаси супутніх вуглеводневих корисних компонентів у вільному газі (п. 3.4.4 Протоколу ДКЗ № 3659);

(3) відмічені початкові запаси і ресурси: вільного газу (п. 3.5.1 Протоколу ДКЗ № 3659), конденсату (п. 3.5.2 Протоколу ДКЗ № 3659), супутніх вуглеводневих корисних компонентів у вільному газі (п. 3.5.3 Протоколу ДКЗ № 3659);

(4) згідно з наданим обґрунтуванням попередніх техніко-економічних розрахунків рентабельності розробки покладів визнано за доцільне об`єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько-Червонолуцькеродовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища (п. 3.6 Протоколу ДКЗ № 3659) (т. 1 а.с. 118).

Таким чином, саме вищезазначеним протоколом ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 оформлено рішення ДКЗ про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища.

Протоколом засідання Робочої групи Держгеонадра № 50 від 22.11.2016 введено в дію зазначений Протокол ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 (т. 1 а.с. 132).

13.03.2017 ТОВ «Аркона-Газ Енергія» звернулося до Держгеонадра із заявою № 12/14 (№5621/02/12-17) про надання спеціального дозволу на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища без проведення аукціону з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ), терміном на 20 років. Підставою для надання дозволу у заяві було визначено підпункт 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 (далі - Порядок № 615) (т. 1 а.с. 154).

Наказом Держгеонадра № 217 від 15.05.2017, у зв`язку із наявністю підстав для надання спеціальних дозволів на користування надрами та враховуючи пропозиції Комісії з питань надрокористування надано ТОВ «Аркона Газ-Енергія» дозвіл на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища строком на 20 років відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 (т. 1 а.с. 195).

На підставі зазначеного наказу Держгеонадра видано ТОВ «Аркона Газ-Енергія» спеціальний дозвіл на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища № 4830 від 18.05.2017 з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки вуглеводнів родовища, геолого-економічної оцінки і затвердження запасів ДКЗ України (промислова розробка родовищ) (далі - Спецдозвіл № 4830) (т. 1 а.с. 197, т. 3 а.с. 183).

Вважаючи рішення Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України та Державної служби геології та надр України, і виданий на їх підставі спеціальний дозвіл протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що законодавство України, чинне станом на дату прийняття оскаржуваного Рішення про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища, не надавало ДКЗ та/або Держгеонадра повноваження утворювати нові родовища нафти і газу, зокрема шляхом прийняття рішень про об`єднання кількох ділянок нафтогазоносних надр, на яких розташовані інші родовища, які були раніше відкриті, зареєстровані та внесені до Державного фонду родовищ корисних копалин України.

Отже, Окружний адміністративний суд міста Києва вказав, що єдиним потенційно можливим способом, яким у спірних правовідносинах могли діяти ДКЗ, Держгеонадра та ТОВ «Аркона Газ-Енергія», було проведення та затвердження апробації запасів окремо по кожному родовищу - окремо по Свистунківському та окремо по Червонолуцькому (якщо така апробація щодо кожного з цих родовищ була дозволена законом), та видати без аукціону один дозвіл на два родовища.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Червонолуцьке родовище, на відміну від Свистунківського родовища, станом на дату прийняття оскаржуваних рішень вже було підготовлене до промислової розробки і могло бути передано у користування виключно за результатами аукціону; відповідно, проведення апробації запасів як єдиної підстави для видачі дозволу без аукціону, було неможливим щодо запасів Червонолуцького родовища.

На думку суду першої інстанції, внаслідок рішення ДКЗ та Держгеонадра про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища стало можливим проведення апробації запасів фактично Червонолуцького родовища під виглядом апробації де-юре «нового» Свистунківсько-Червонолуцького родовища та, як наслідок, стала можливою видача дозволу на користування надрами фактично Червонолуцького родовища без аукціону.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що колегія ДКЗ прийняла до розгляду документи по родовищу, яке на момент підготовки та подачі цих документів ще не існувало. У зв`язку з цим, рішення ДКЗ про апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища прийнято раніше у часі, аніж рішення ДКЗ про «утворення» цього ж Свистунківсько- Червонолуцького родовища, та на основі досліджень, які також були зроблені щодо де-юре неіснуючого на час їх проведення Свистунківсько-Червонолуцького родовища.

Також суд зазначив, що апробація запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища була проведена станом на 01.01.2016, тоді як рішення ДКЗ про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища було прийнято лише 28.09.2016; це рішення ДКЗ було введено в дію Держгеонадрами лише 22.11.2016, а відомості про це родовище були внесені до Реєстру нафтових та газових свердловин лише 18.05.2017.

Таким чином, враховуючи те, що пункт 8 Порядку № 615 дозволяв видати спеціальний дозвіл без аукціону саме за результатами здійснення та затвердження апробації запасів родовища, то незаконність проведеної ТОВ «Аркона Газ-Енергія» апробації вказує на невідповідність поданих товариством документів вимогам пункту 8 Порядку № 615 та вказує на відсутність підстав видачі дозволу без аукціону. З огляду на приписи абзацу 4 пункту 19 Порядку № 615, Держгеонадра за таких обставин мала прийняти рішення про відмову у наданні дозволу ТОВ «Аркона Газ-Енергія».

Крім цього, Окружний адміністративний суд міста Києва вказав, що оскаржуваним Протоколом ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 було затверджено обсяги видобувних запасів газу та конденсату Свистунківсько-Червонолуцького родовища відповідно у 3 та 5 разів менше, ніж за даними Державного балансу запасів щодо одного лише Червонолуцького родовища. Тобто, затверджені ДКЗ та Держгеонадра у 2010 році запаси Червонолуцького родовища, що містилися у Державному балансі запасів, у 2016 році було безпідставно зменшено внаслідок прийняття оскаржуваних Позивачем рішень.

Суд дійшов висновку, що незважаючи на подання ТОВ «Аркона Газ-Енергія» до ДКЗ та Держгеонадра завідомо неправдивих та занижених відомостей щодо запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, ДКЗ та Держгеонадра при прийнятті оскаржуваних рішень не могли допустити затвердження поданих ТОВ «Аркона Газ- Енергія» обсягів запасів. Адже, як встановлено судом, цим суб`єктам владних повноважень було достеменно відомо про раніше затверджені ними ж більш актуальні запаси Червонолуцького родовища, які були у рази вищими, ніж задекларовані ТОВ «Аркона Газ- Енергія».

Отже, суд погодився, що недостовірність поданих ТОВ «Аркона Газ-Енергія» даних полягала у тому, що в ході апробації, проведеної ТОВ «Аркона Газ-Енергія» та затвердженої Протоколом ДКЗ № 3659, було суттєво занижено реальні запаси Свистунківсько-Червонолуцького родовища. Натомість, ДКЗ та Держгеонадра протиправно не врахували відомі їм актуальні відомості про реальні та значно більші обсяги запасів цього родовища.

З огляду на викладене вище, Окружний адміністративний суд міста Києва у рішенні від 18 січня 2022 року дійшов висновків, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, враховуючи наявність в одній з апеляційних скарг відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія») доводів щодо пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суд із позовом та наявність підстав для залишення позову без розгляду, колегія суддів дійшла висновку про необхідність першочергово здійснити перевірку останніх для вирішення питання про наявність або відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» про визнання протиправними та скасування рішень Спільне підприємство «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось 15 вересня 2021 року (т. 2 а.с. 56), що підтверджується датою оформолення поштового відправлення.

Предметом оскарження у даній справі ТОВ «БНК» заявлено наступні рішення: рішення Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України № 3659 від 28.09.2016, викладене у абзаці другому пункту 3.6 цього Протоколу, у пункті 3.4 цього Протоколу, у пункті 3.5 цього Протоколу, рішення Державної служби геології та надр України, викладене у пункті 1.4 протоколу засідання Робочої групи Державної служби геології та надр № 50 від 22.11.2016 у відповідній частині, наказ Державної служби геології та надр України № 217 від 15.05.2017, наказ Державної служби геології та надр України № 138 від 01.02.2021 в частині пункту 1 додатка б/н, спеціальний дозвіл №4830 від 18.05.2017.

У позовній заяві позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом не заявлялось, оскільки позивач вважав, що шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом ТОВ «БНК» не пропущено.

Позивач зазначив, що 16.04.2021 року з інформаційного повідомлення, розміщеного в газеті «Голос України» Спільне підприємство «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю дізналось, що видача Спецдозволу № 4830 відбулась з порушенням норм законодавства України та суперечила принципам здійснення діяльності у сфері газовидобування.

21.04.2021 року на запит ТОВ «БНК» ПАТ «Укрнафта» повідомило позивачу про підстави їх звернення до Офісу Генерального прокурора та надало в розпорядження позивача текст свого звернення та інші матеріали, що підтверджують незаконність видачі Спецдозволу № 4830.

Позивач вказував, що оскільки він протиправно не був та не міг стати суб`єктом спірних правовідносин щодо видачі оскаржуваних індивідуальних актів, то не можна стверджувати, що ТОВ «БНК» дізналось про порушення своїх прав та інтересів цими актами в день їх прийняття. Отже, ТОВ «БНК» дізналось про протиправність видачі Спецдозволу № 4830 саме 16.04.2021 року - в день публікації в офіційному друкованому виданні статті з відомостями щодо протиправності видачі Спецдозволу на користь ТОВ «Аркона Газ-Енергія».

Суд першої інстанції, розглядаючи спір по суті спірних правовідносин, зазначив, що позивач не був суб`єктом спірних правовідносин щодо видачі оскаржуваних індивідуальних актів, тому не можна стверджувати, що позивач дізнався про порушення своїх прав у зв`язку з чим вважає, що шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущено.

Відповідачі не надали належних та допустимих доказів того, що Позивач повинен був раніше дізнатися про порушення своїх прав та інтересів оскаржуваними рішеннями.

В апеляційній скарзі ТОВ «Аркона Газ-Енергія» вказує, що правову констуркцію «повинна була дізнатись» треба розуміти як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатись. Таким чином, позивач з урахуванням належної зацікавленості спірним родовищем міг та повинен був дізнатись про порушене право, що стверджується, принаймні в 2017 році, адже наказ Державної служби геології та надр України від 15.05.2017 року № 217 є у відкритому доступі на офіційному вебсайті суб`єкта владних повноважень.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в системному аналізі з доводами апеляційної скарги ТОВ «Аркона Газ-Енергія», висновками Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у цій справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також на думку колегії суддів можливістю довідатися про порушення права необхідно розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні рішення, дії, чи бездіяльність.

Виходячи зі змісту поняття «дізнався» колегія суддів зазначає, що як вказує сам позивач, Спільне підприємство «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю дізналось, що видача Спецдозволу № 4830 відбулась з порушенням норм законодавства України та суперечила принципам здійснення діяльності у сфері газовидобування 16.04.2021 року з інформаційного повідомлення, розміщеного в газеті «Голос України».

Апеляційний суд наголошує, що матеріали справи не містять і апелянтами не надано жодних інших доказів, коли ТОВ «БНК» безпосередньо дізнались про порушення їх прав та інтересів.

Щодо дня, коли позивач «повинен був дізнатись», тобто, не міг не знати або ж з високою ймовірністю знав про порушення його прав та інтересів оскаржуваними рішеннями, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувані рішення видані Державною службою геології та надр України та Державною комісією України по запасах корисних копалин щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», таким чином, позивач не був суб`єктом спірних правовідносин щодо видачі оскаржуваних індивідуальних актів на момент їх виникнення, що, в свою чергу, унеможливлює неминучість інформування ТОВ «БНК» про спірні рішення відповідачів.

Не будучи учасником спірних правовідносин, позивач об`єктивно жодним чином не мав можливості дізнатись про спірні оскаржуванні рішення відповідачів, оскільки останні йому не надсилались і не могли бути надіслані, а доказів своєчасного оприлюднення усіх оскаржуваних рішень, зокрема, протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України № 3659 від 28.09.2016 (яким було об`єднано нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище, що безпосередньо є підставою позову, яка на думку позивача свідчить про протиправність також оскаржуваного Спецдозволу), оскаржуваних наказів Державної служби геології та надр України. При цьому, наявність останніх у відкритому доступі станом на дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції не підтверджує їх своєчасне опублікування.

Колегія суддів звертає увагу, що основною підставою позову, заявленою позивачем, були не лише самі по собі обставини щодо видачі Спецдозволу № 4860 на користь ТОВ «Аркона Газ-Енергія», а порушення, допущені під час цієї процедури, зокрема, протиправність об`єднання Свистунківської та Червонолуцької нафтогазоносних ділянок в Свистунківсько-Червонолуцьке родовище, відомості про що були відсутні.

Як вже було зазначено вище, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте, однак, в межах спірних правовідносин ТОВ «БНК» не знав жодних обставин прийняття оскаржуваних рішень і взагалі не знав про існуючі правовідносини між відповідачами, то, відповідно, і не міг дізнатись, які були рішення прийняті в правовідносинах, учасником яких він не був.

Щодо доводів про резонансність спірного питання, наявність публічного та приватного інтересу за ходом його вирішення та численні публікації у ЗМІ, зокрема, на офіційному сайті ПАТ «Укрнафта» та у «Голосі України», колегія суддів наголошує, що у позивача відсутній будь-який обов`язок моніторингу ЗМІ, порталів новин та заголом будь-яких інших сайтів.

В контексті спірних правовідносин у Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю відсутні будь-які зобов`язання, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких позивач мав би змогу дізнатись про відповідні протиправні рішення.

Той факт, що ПАТ «Укнафта» є засновником ТОВ «БНК», а також наявність судових справ № 826/14653/17 та № 826/7627/18 за участі ПАТ «Укрнафта» також жодним чином не підтверджує наявність у позивача можливості дізнатись про оскаржувані рішення, оскільки Спільне підприємство «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю є окремою, самостійною юридичною особою, наділеною власною правоздатністю та дієздатністю, яке не може і не повинне бути обізнаним із судовими справами за участі іншої юридичної особи. При цьому учасником судових справ № 826/14653/17 та № 826/7627/18 ТОВ «БНК» не було.

Таким чином, з системного аналізу наведеного вище, колегія суддів доходить висновку про відсутність жодних доказів того, що позивач дізнався або повинен був дізнатись про оскаржувані рішення, тобто, знав про обставини їх прийняття і не мав перешкод для того, щоб дізнатись, яке саме рішення було прийнято, раніше ніж 16.04.2021 року, коли позивач ознайомився з опублікованою в газеті «Голос України» публікацією.

Апеляційний суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі Valkova v. Bulgaria (заява № 48149/09; пункт 19) Суду доводиться з`ясовувати, чи було процедурне обмеження щодо доступу до суду, застосоване судом у національному остаточному рішенні, чітким, доступним та передбачуваним у значенні практики Суду, чи переслідувало воно законну мету та чи було пропорційним з цією метою (див. рішення у справі «Lupas and others v. Romania», Заяви № 1434/02, 35370/02 та 1385/03, пункт 67).

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Виходячи з аналізу вказаної практики Європейського суду з прав людини та враховуючи обставини вказаної справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення позивачем у цій справі положень статті 122 КАС України щодо строків звернення до суду та відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду.

Щодо вирішення спору по суті, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 11 Кодексу України про надра (тут і надалі - нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) наведено перелік органів, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр.

Вказаною правовою нормою встановлено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Органи, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, зобов`язані надавати та публікувати інформацію про стан геологічного вивчення, використання і охорони надр в обсязі, необхідному для забезпечення прозорості у видобувних галузях, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтями 6, 7 Закону України «Про нафту і газ» Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у нафтогазовій галузі та здійснює законодавче регулювання відносин у ній.

Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.

Державне регулювання діяльності в нафтогазовій галузі здійснюється шляхом встановлення загальних правил здійснення цієї діяльності суб`єктами підприємницької діяльності, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності, спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами та формування тарифної політики та іншими засобами, що визначаються законами.

Основними завданнями державного регулювання нафтогазової галузі є: сприяння конкуренції у нафтогазовому комплексі; забезпечення проведення цінової та тарифної політики в нафтогазовому комплексі; захист прав усіх суб`єктів відносин, що виникають у зв`язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, споживачів нафти і газу та працівників галузі.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1174 від 30.12.2015 (далі - Положення про Держгеонадра), Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Згідно з пунктом 3 Положення про Держгеонадра основними завданнями Держгеонадр є: 1) реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр; 2) внесення на розгляд Міністра екології та природних ресурсів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Перелік повноважень Держгеонадр відповідно до покладених на неї завдань викладено у пункті 4, до яких належить, зокрема, ведення державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин; державного балансу запасів корисних копалин; державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин, формування державного фонду родовищ корисних копалин та резерв цього фонду; здійснення державної реєстрації та ведення обліку робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр; видання в установленому порядку спеціальні дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); зупинення та анулювання в установленому порядку дії спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлення їх дії у разі зупинення; здійснення переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), внесення до них змін та видачу дублікатів, продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); здійснення державного контролю за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1689 від 10.11.2000 (далі - Положення про ДКЗ), ДКЗ є установою, що діє при Держгеонадрах і провадить науково-технічну діяльність, пов`язану з проведенням на замовлення користувачів надр або за дорученням відповідних центральних органів виконавчої влади державної експертизи геологічних матеріалів з вивчення і використання надр та оцінки запасів корисних копалин.

Відповідно до пункту 4 Положення про ДКЗ, відповідно до покладених на ДКЗ завдань, ДКЗ, зокрема, проводить експертизу геологічної інформації з обчислення запасів корисних копалин і затверджує їх обсяги, визначаючи відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр їх кількість, якість, рівень промислового значення, ступінь геологічного та техніко-економічного вивчення і підготовленість до промислового освоєння; перевіряє техніко-економічні обгрунтування розподілу запасів раніше розвіданих родовищ корисних копалин між ділянками, що передаються в користування, затверджує запаси корисних копалин таких ділянок; погоджує нормативні документи щодо стадій геологорозвідувальних робіт, методів розвідки та обчислення запасів корисних копалин, методики обгрунтування і розрахунків кондицій мінеральної сировини; готує висновки про доцільність проектування розроблення та облаштування родовищ на базі попередньо оцінених запасів корисних копалин і введення їх у дослідно-промислове розроблення.

Як вбачається з матеріалів справи, Червонолуцьке родовище було зареєстровано у Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин 30.06.1992 за номером паспорту 307. Свистунківське родовище було зареєстровано у Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин 24.01.1994 за номером паспорту 327, що підтверджується копіями паспортів вказаних родовищ (т. 1 а.с. 66, 67, т. 3 а.с. 209, 220).

Тобто існували два окремі зареєстровані у Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин родовища - Червонолуцьке та Свистунківське.

В подальшому, 28.09.2016 ДКЗ було прийнято оскаржуване рішення, викладене в абзаці другому пункту 3.6 Протоколу ДКЗ № 3659:

«Згідно з наданим обґрунтуванням попередніх техніко-економічних розрахунків рентабельності розробки покладів визнати за доцільне об`єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища» (далі - Рішення про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища) (т. 1 а.с. 118).

Таким чином, як вже було зазначено вище, фактично ДКЗ було прийнято рішення про утворення нового Свистунківсько-Червонолуцького родовища шляхом об`єднання Свистунківської та Червонолуцької нафтогазоносної ділянок.

Протоколом засідання Робочої групи Держгеонадра № 50 від 22.11.2016 введено в дію зазначений Протокол ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 (т. 1 а.с. 132).

В той же час, проаналізувавши наведені законодавчі норми у взаємозв`язку з фактичними обставинами справи, колегія суддів дійшла висновку, що ані Положення про ДКЗ, ані Положення про Держгеонадра, наведені вище, ані інші нормативно-правові акти не закріплюють за ДКЗ та/або Держгеонадрами повноважень утворювати нові родовища газу, шляхом прийняття рішень про об`єднання кількох ділянок нафтогазоносних надр, на яких розташовані інші родовища, які були раніше відкриті та раніше внесені до Державного фонду родовищ корисних копалин України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Апеляційний суд наголошує, що повноваження органів чітко визначені профільним законодавством, і суб`єкти владних повноважень зобов`язані в межах тих повноважень, які надані їм законом, оскільки останні не підлягають певному розширеному тлумаченню.

Прийняття рішення органом державної влади за відсутності повноважень для прийняття останнього очевидно свідчить про його протиправність, відтак, враховуючи що законодавство України, чинне станом на дату прийняття оскаржуваного Рішення про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища, не надавало ДКЗ та/або Держгеонадра повноваження утворювати нові родовища нафти і газу шляхом прийняття рішень про об`єднання кількох ділянок нафтогазоносних надр, на яких розташовані інші родовища, які були раніше відкриті, зареєстровані та внесені до Державного фонду родовищ корисних копалин України, оскаржувані рішення не можуть вважатись такими, що прийняті правомірно.

Доводи апеляційної скарги Державної комісії України по запасах корисних копалин про те, що відбувається маніпулювання поняттями «утворення родовища» та «надання назви об`єкту на користування надрами» спростосвуються безпосередньо оскаржуваним рішенням, яким чітко передбачено об`єднання двох надрогазоносних ділянок в одне єдине родовище, а не просто надання нової назви об`єкту чи перейменування. При цьому в подальшому безпосередньо в тексті апеляційної скарги ДКЗ зазначає про об`єднання родовищ в один об`єкт (а не перейменування) (т. 5 а.с. 95-96).

Також, апелянт посилається на приписи пункту 12 Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.1995 № 75, згідно з яким нові об`єкти (родовища) зараховуються до державного балансу на підставі рішень ДКЗ,а також пункту 11 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року № 432, відповідно до якого у Державному балансі запасів корисних копалин (далі Державний баланс) обліковуються запаси всіх корисних копалин, а також перспективні ресурси нафти і газу. Нові родовища зараховуються до Державного балансу на основі рішень ДКЗ щодо кількості, промислового значення і ступеня вивчення запасів та достовірності ресурсів корисних копалин.

Однак апеляційний суд наголошує, що наведені вище приписи жодним чином не спростовують висновків колегії суддів, оскільки в останніх мова йде про те, що нові об`єкти (родовища) зараховуються до державного балансу на підставі рішень ДКЗ, тобто, це стосується саме нових, досі неіснуючих та відсутніх на балансі родовищ.

В той же час, в межах спірних правовідносин, Червонолуцьке родовище було зареєстровано у Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин 30.06.1992, Свистунківське родовище було зареєстровано у Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин 24.01.1994.

Тобто, ці два родовища вже існували та перебували на державному балансі, водночас, спірним рішенням їх було об`єднано та «штучно» створено нове родовище - Свистунківсько-Червонолуцьке, яке очевидно не може вважатись новим у розумінні виевказаних нормативно-правових актів.

Повноважень ДКЗ та/або Держгеонадр на об`єднання вже існуючих та перебуваючих на балансі держави родовищ і створення таким чином нібито нових родовищ жодним законодавчим актом не передбачено.

Як вже було вказано, оскаржуваним рішенням в абзаці другому пункту 3.6 Протоколу ДКЗ № 3659 визнано за доцільне об`єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища. (т. 1 а.с. 118).

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відповідно до абз. 3 ст. 5 Кодексу про надра, родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нафту і газ», родовище нафти і газу - це природне скупчення нафти і газу, що складається з одного чи кількох покладів, які в плані (горизонтальній проекції) частково або повністю збігаються між собою.

Відповідно до пункту 1 Положення про першовідкривачів родовищ корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 80 від 01.02.1995, першовідкривачами родовищ корисних копалин в Україні визнаються особи, які відкрили невідоме раніше родовище, що має промислову цінність, або виявили додаткові запаси корисних копалин чи нову мінеральну сировину в раніше відомому родовищі, що істотно підвищують його промислову цінність.

Згідно з пунктами 3, 12 Порядку № 75, державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин ведеться на підставі звітів про результати геологозйомочних, пошукових, геологорозвідувальних, тематичних, проектно-пошукових та науково-дослідних робіт геологічного профілю, річних звітів гірничодобувних підприємств, звітів про результати технологічних випробувань мінеральної сировини, техніко-економічних обґрунтувань, рішень ДКЗ, інших документів, що стосуються оцінки та списання запасів. Нові родовища зараховуються до державного балансу на підставі рішень ДКЗ.

В контексті спірних правовідносин, досліджуючи зміст та суть поняття «родовище нафти і газу» колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідне родовище є природнім утворенням та апріорі не може «утворюватися» рішенням будь-якого суб`єкта владних повноважень, оскільки утворюється воно природньо, може бути відкрите першовідкривачем і лише на підставі відповідних рішень зараховується до державного балансу та обліковується.

З наведених приписів та їх системного аналізу слідує, що за своєю суттю, природою та змістом, родовище може бути лише відкрите та в подальшому бути зарахованим до державного балансу уповноваженим органом державної влади, однак, не може бути безпосередньо утворене на підставі рішення суб`єкта владних повноважень.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ДКЗ про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, викладене у абзаці другому пункту 3.6 цього Протоколу, а саме в частині слів: «Згідно з наданим обґрунтуванням попередніх техніко- економічних розрахунків рентабельності розробки покладів визнати за доцільне об`єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища», оскільки останнє прийняте суб`єктом владних повноважень за відсутності необіхдної компетенції та повноважень, у непередбачений законодавством спосіб.

Відповідно до статті 16 Кодексу України про надра, спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про нафту і газ» (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень), надання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами здійснюється з додержанням принципу відкритості конкурсної системи при виборі переможця конкурсу.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок видачі дозволів на користування надрами без аукціону регулювався зазначеним вище Порядком № 615.

Відповідно до п. 2 Порядку № 615, дозволи надаються Держгеонадра переможцям аукціонів з їх продажу, та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615, без проведення аукціону дозвіл на користування надрами надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а також на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу, якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років.

Склад і зміст матеріалів з детальної геолого-економічної оцінки (ГЕО-1) розвіданих родовищ (покладів) вуглеводнів і порядок подання їх на експертизу й оцінку ДКЗ відповідно до ст. 45 Кодексу про надра, а також матеріалів попередньої (ГЕО-2) і початкової (ГЕО-3) геолого-економічних оцінок об`єктів геологорозвідувальних робіт на нафту і газ, які подаються на експертизу і апробацію ДКЗ за рішенням надрокористувачів, та рекомендації до складу матеріалів з пошуків і розвідки родовищ вуглеводнів, що подаються на розгляд ДКЗ для надання методичної допомоги виконавцям робіт, визначено Інструкцією про зміст, оформлення та порядок подання в ДКЗ України матеріалів геолого- економічної оцінки родовищ нафти і газу, затвердженої наказом ДКЗ №120 від 18.10.1999.

Матеріалами справи підтверджується, що оскаржуваний позивачем Спецдозвіл № 4830 було видано на користь ТОВ «Аркона Газ-Енергія» на підставі п. 8 Порядку № 615, за результатами підготовки ТОВ «Аркона Газ-Енергія» початкової геолого- економічної оцінки (ГЕО-3) запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища та подання цієї оцінки на експертизу та апробацію до ДКЗ.

Водночас, відповідно до абз. 2 п. 3 Порядку № 615, одному заявникові може надаватися дозвіл на видобування одного виду корисних копалин з кількох близько розташованих родовищ, якщо доцільність їх спільної розробки підтверджується відповідним рішенням ДКЗ.

Тобто, суд першої інстанції правильно зазначив, що у разі обґрунтування економічної рентабельності надання дозволу на розробку кількох близько розташованих родовищ одному суб`єкту газовидобувної діяльності, Держгеонадра мають можливість надати одному заявнику один дозвіл на розробку одночасно кількох родовищ. У випадку такої економічної доцільності Порядок № 615 надає ДКЗ та Держгеонадра повноваження передавати без аукціону одному заявнику дозвіл на видобування корисних копалин з кількох близько розташованих родовищ, а не об`єднувати кілька родовищ в одне з метою видачі одного дозволу на таке «об`єднане» родовище.

Таким чином, законодавство наділяє відповідачів повноваженнями лише на надання одного дозволу на розробку кількох близько розташованих родовищ, однак не на безпосередньо об`єднання двох родовищ в одне.

Отже, в межах спірних правовідносин, у випадку, якщо ТОВ «Аркона Газ-Енергія» мала намір отримати дозволи на існуючі Свистунківське та Червонолуцьке родовища, повинен був бути дотриманим Порядок № 615.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що на момент прийняття оскаржуваних в даній справі рішень, Червонолуцьке родовище вже було підготовлене до промислової розробки і могло бути передано у користування виключно за результатами аукціону.

Так, у 2010 році ПАТ «Укрнафта» зареєструвало матеріали геолого-економічної оцінки запасів вуглеводнів (ГЕО-1) Червонолуцького родовища звернулось до ДКЗ для розгляду та затвердження виконаних робіт відповідним протоколом. Протоколом ДКЗ України № 2148 від 21.12.2010 (далі - Протокол ДКЗ № 2148) було затверджено детальну геолого-економічну оцінку запасів вуглеводнів (ГЕО-1) Червонолуцького родовища, яку провело ПАТ «Укрнафта» (т. 1 а.с. 80).

За змістом Протоколу ДКЗ №2148 від 21.12.2010, згідно з пунктом 3.6. якого запаси вільного газу, конденсату, супутні корисні компоненти у вільному газі Червонолуцького газоконденсатного родовища є затвердженими; Червонолуцьке родовище визнано підготовленим до промислової розробки.

Відповідно, отримання дозволу в порядку підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 без проведення аукціону на підставі проведення апробації запасів було неможливим щодо запасів Червонолуцького родовища, оскільки останні були завтерджені.

Таким чином, оскільки станом на дату звернення ТОВ «Аркона Газ-Енергія» з заявою про видачу спеціального дозволу запаси Червонолуцького родовища вже були затверджені Протоколом ДКЗ № 2148 на підставі детальної геолого-економічної оцінки (ГЕО-1), Червонолуцьке родовище підлягало передачі виключно для подальшої промислової розробки з утворенням міжвідомчої комісії та виключно на підставі аукціону.

Станом на дату звернення ТОВ «Аркона Газ-Енергія» з заявою про видачу спеціального дозволу, лише щодо Свистунківського родовища могла бути застосована процедура апробації та передачі без акціону в порядку підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615.

Отже, законодавчо обгрунтованим є те, що за умови прийняття ДКЗ та Держгеонадра рішень в рамках законодавства (яке не передбачає права органів на об`єднання ділянок Свистунківського та Червонолуцького родовищ в одне родовище), то передачі без аукціону (на підставі апробації) у відповідності до пункту 8 Порядку № 615 підлягало б лише Свистунківське родовище, механізм видачі спеціальних дозволів без аукціону за результатами здійснення апробації запасів у ДКЗ не підлягав би застосуванню щодо Червонолуцького родовища.

Внаслідок рішення ДКЗ та Держгеонадра про штучне утворення «нового» Свистунківсько-Червонолуцького родовища (шляхом фактичного об`єднання двох існуючих родовищ, перебуваючих на різних стадіях вивчення та розробки, за відсутності повноважень) стало можливим проведення апробації запасів фактично Червонолуцького родовища під виглядом апробації де-юре «нового» Свистунківсько-Червонолуцького родовища та, як наслідок, стала можливою видача дозволу на користування надрами фактично Червонолуцького родовища без аукціону.

Отримання ТОВ «Аркона Газ-Енергія» спеціального дозволу на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр без акціону було можливим лише на Свистунківське родовище, однак, за відсутності повноважень, відповідачми протиправно було поєднано два окремих родовища і штучно створено нібито «нове» Свистунківсько-Червонолуцьке родовище, задля можливості застосування процедури апробації та надання спецдозволу без аукціону.

В контексті висновків суду щодо фактично штучного створення Свистунківсько-Червонолуцького родовища за відсутності законодавчих підстав та повноважень, апеляційний суд також вважає необхідним звернути увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішення ДКЗ про апробацію запасів саме Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, викладене у пункті 3.4 цього Протоколу (т. 1 а.с. 118).

Однак, колегія суддів наголошує, що Свистунківсько-Червонолуцьке родовище було утворене лише на підставі абзацу другого пункту 3.6 цього Протоколу.

Тобто, Державною комісією України по запасах корисних копалин було фактично спочатку апробовано запаси Свистунківсько-Червонолуцьке родовища, якого ще не існувало, а лише потім, таке родовище було створене.

Як вбачається з матеріалів справи, у пункті 1 Протоколу ДКЗ № 3659 наведено перелік документів, на основі яких було прийнято рішення, викладені далі у цьому Протоколі, зокрема, зазначено Звіт «Геолого-економічна оцінка запасів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища Полтавської області» станом на 01.01.2016, виконаний ДП «Укрнаукагеоцентр», довідку про державну реєстрацію робіт і досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр (У-16-284/1) від 25.07.2016, а також інші документи.

Тобто, з вищевикладеного слідує, що на розгляді засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин відбувався розгляд матеріалів геолого-економічної оцінки запасів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища Полтавської області, поданих ТОВ «Аркона Газ-Енергія» з метою визначення промислового значення його запасів у поточних умовах (державна реєстрація робіт і досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр У-16-284/1), в той час як самого Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища взагалі не існувало, існували лише окремо Свистунківське та Червонолуцьке родовища, а Свистунківсько-Червонолуцьке родовище було створене лише за наслідком цього засідання комісії та викладено у пункті 3.4 абзацу другого пункту3.6 Протоколу засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016.

В апеляційній скарзі ДКЗ вказує, що послідовність викладення рішень не впливає на їх суть, постановляюча частина протоколу має часом вивірену форму та виклад питань, отже незалежно від першості прийнятого рішення по структурі завжди відображаються: першими - рішення щодо встановлення кондиції, а надалі - щодо апробації/затвердження запасів у кількості, а потім зазначаються інші рішення.

Такі доводи апелянта не лише жодним чином не обгрунтовані нормативно, але й суперечать безпосередньо самому змісту оскаржуваного рішення.

Колегія суддів звертає увагу не лише на постановляючу (резолюивну) частину Протоколу засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, а й на його мотивувальну частину, в якій з самого початку йде мова про Свистунківсько-Червонолуцьке родовище (т. 1 а.с. 118 зворот).

Зокрема, в абзаці першому, третьому, четвертому Протоколу засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 вказано наступне:

«Свистунківсько-Червонолуцьке газоконденсатне родовище знаходиться на території Лохвицького та Гадяцького району Полтавської області.

У Державному балансі корисних копалин запаси Червонолуцького та Свистунківського родовищ обліковано як окремі об`єкти.

Згідно з державною реєстрацією робіт і досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр У-16-284/1 здійснена геолого-економічна оцінка запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища.»

Тобто, відповідач вказав, що Червонолуцьке та Свистунківське родовища є окремими об`єктами, однак, по тексту Протоколу засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 в решті мова йде вже саме про Свистунківсько-Червонолуцьке газоконденсатне родовище.

Апеляційні скарги відповідачів не містять жодних пояснень та/або обгрунтувань, яким чином у рішенні суб`єкта владних повноважень може йти мова про родовище, якого ані де-факто, ані де-юре не існує, та яким чином можуть розглядатись матеріали геолого-економічної оцінки запасів родовища, якого не існує, і яке в подальшому створено лише цим же рішенням.

Таким чином, як було правильно визначено судом першої інстанції, колегія Державної комісії України по запасах корисних копалин 28.09.2016 року фактично розглядала документи по родовищу, якого взагалі ще не існувало ані на момент підготовки таких документів, ані на момент їх розгляду відповідачем.

Також пунктом 3.4 Протоколу ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 колегія відповідача апробувала запаси Свистунківсько-Червонолуцького родовища, якого на той момент все так само не існувало, і яке було створене лише в подальшому рішенням, викладеним абзацом другим пункту 3.6 цього Протоколу.

Апеляційний суд наголошує, що очевидно і об`єктивно неможливим є розгляд будь-яких документів, а тим більше апробація запасів родовища, якого не існує (існує лише два окремих, різних родовища, запаси одного з яких - Червонолуцького, вже затверджено).

Так, колегією суддів вже було встановлено вище відсутність повноважень та протиправність створення відповідачем такого родовища шляхом об`єднання двох існуючих родовищ, однак, навіть презюмуючи можливість його створення відповідачем, першим очевидно мало бути прийняте рішення про об`єднання в одне та утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища, а лише потім апробація його запасів, оскільки апробація запасів неіснуючого родовища неможлива.

Крім зазначеного вище, суд також звертає увагу, що відповідно до Протоколу №3659, яким була затверджена апробація Свистунківсько-Червонолуцького родовища, Свистунківсько-Червонолуцьке родовище було апробовано станом на 01.01.2016.

Однак, рішення про об`єднання Свистунківської та Червонолуцької нафтогазоносних ділянок в єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище прийнято ДКЗ лише у Протоколі ДКЗ № 3659 від 28.09.2016.

Введення в дію Протоколу ДКЗ № 3659 відбулося 22.11.2016 на засіданні Робочої групи Держгеонадра, що оформлено Протоколом Держгеонадра № 50 від 22.11.2016.

Відповідно до інформації, викладеної у паспорті свердловини № 66209, реєстрація Свистунківсько-Червонолуцького родовища у Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин відбулась лише 18.05.2017.

Таким чином, апробація запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища була проведена станом на 01.01.2016, тобто, більш ніж за півроку до його створення та практично за рік до затвердження рішення про створення, оскільки як вже було зазначено вище, рішення ДКЗ про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища було прийнято лише 28.09.2016, це рішення ДКЗ було введено в дію Держгеонадрами лише 22.11.2016, а відомості про це родовище були внесені до Реєстру нафтових та газових свердловин лише 18.05.2017.

Апелянт наполягає, що підрахунок запасів по геологічному об`єкті здійснюється на перше число першого місяця року, в якому вони подаються на розгляд до ДКЗ, тому жодної помилки чи неузгодженості в апробації запасів станом на 01.01.2016 року немає.

Колегія суддів в черговий раз зазначає, що наведена відповідачем процедура та обгрунтування є правомірним для існуючих родовищ, однак Свистунківсько-Червонолуцьке родовище не існувало і не було створено станом на 01.01.2016 року, апробація його на цю дату неможлива, тому що на цю дату існували два окремі родовища, і Червонолуцьке родовище мало затверджені запаси саме на цю дату.

Так, Протоколом ДКЗ № 2148 від 21.12.2010 було затверджено детальну геолого-економічну оцінку запасів вуглеводнів (ГЕО-1) Червонолуцького родовища (т. 1 а.с. 80).

Відповідно до останнього стовпчика рядка №53 Державного балансу запасів від 01.01.2016, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, вбачається, що запаси Червонолуцького родовища станом на 01.01.2016 визначаються згідно з відомостями у Протоколі ДКЗ № 2148 від 21.12.2010 (т. 1 а.с. 95).

Аналогічні відомості про обсяги запасів Червонолуцького родовища містяться в довідці про залишкові запаси вуглеводнів Червонолуцького родовища станом на 01.01.2016, яка долучена Держгеонадрами (т. 3 а.с. 172).

Тобто, станом на 01.01.2016 року було затверджено запаси Червонолуцького родовища, відтак, апробація запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища станом на 01.01.2016 року, якого на цю дату ще не існувало, є неможливою.

Відтак, з огляду на встановлення протиправності утворення родовища, його апробація також є протиправною з наведених вище доводів, і підстави для видання ТОВ «Аркона Газ-Енергія» спеціального дозволу на підставі незаконної апробації протиправно утвореного родовища були відсутні.

Щодо протиправності апробації Свистунківсько-Червонолуцького родовища свідчить також наступне.

В апеляційній скарзі Державної комісії України по запасах корисних копалин відповідач заперечує висновки Окружного адміністративного суду міста Києва щодо заниження показників запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища та вказує, що запаси, які апробуються ДКЗ обгрунтовані існуючими діючими нормативними документами та правилами, у тому числі наявністю діючих та реалізації проектних свердловин, які повинні буритись у терміни визначені в звіті ГЕО.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в контексті наведених вище доводів апеляційної скарги відповідача, з врахуванням відзивів на апеляційні скарги, апеляційним судом було встановлено таке.

Протоколом ДКЗ № 2148 від 21.12.2010 було затверджено детальну геолого-економічну оцінку запасів вуглеводнів (ГЕО-1) Червонолуцького родовища.

Відповідно до даних, затверджених у Протоколі ДКЗ № 2148 (т. 1 а.с. 80), на Червонолуцькому родовищі міститься видобувних запасів газу 1 млрд. 64 млн м3 (443+621 млн.) (т. 1 а.с. 91) та 96 тис. т. конденсату (18+78 тис) (т. 1 а.с. 91 на звороті).

Дані Державного балансу запасів станом на 2015-2016 роки свідчать, що станом на дату прийняття оскаржуваних рішень оцінка обсягів запасів Червонолуцького родовища, затверджена Протоколом ДКЗ № 2148 від 21.12.2010, була чинною.

Так, відповідно до останнього стовпчика рядка №53 (стр. 382) Державного балансу запасів від 01.01.2016, запаси Червонолуцького родовища станом на 01.01.2016 визначаються згідно з відомостями у Протоколі ДКЗ № 2148 від 21.12.2010 (т. 1 а.с. 95).

Аналогічні відомості про обсяги запасів Червонолуцького родовища містяться в довідці про залишкові запаси вуглеводнів Червонолуцького родовища станом на 01.01.2016 (т. 3 а.с. 172).

Таким чином, вищезазначеними матеріалами справи підтверджується, що як станом на 21.12.2010 року, так і станом на 01.01.2016 року на Червонолуцькому родовищі містилось видобувних запасів газу 1 млрд. 64 млн м3 та 96 тис. т. конденсату.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні також було правильно визначено, що про незмінність запасів Червонолуцького родовища упродовж 2010-2016 років, що включались до Державного фонду родовищ у 2010 році, свідчить також лист ДНВП «Геоінформ України», направлений на адресу ТОВ «Аркона-Газ-Енергія» №03/303-2647 від 18.07.2016 (т. 1 а.с. 146).

Відповідно до вказаного листа, ТОВ «Аркона Газ-Енергія» було надано ресурсну довідку по Червонолуцькому (Державний фонд родовищ) та Свистунківському (резерв Державного фонду родовищ) родовищах, та повідомлялося, що запаси по цих родовищах не змінювалися з початку їх розробки і до 2015 року включно (т. 1 а.с. 148-149).

Про відсутність будь-яких робіт щодо видобутку запасів Червонолуцького родовища упродовж 2010-2016 рр., які б могли призвести до зменшення запасів цього родовища, свідчать пояснення Держгеонадра від 23.10.2021 № 03/303-4375, долучені відповідачем (т. 3 а.с. 169-170).

Отже, підтвердженим є факт, що станом на 01.01.2016 року на Червонолуцькому родовищі містилось видобувних запасів газу 1 млрд. 64 млн м3 та 96 тис. т. конденсату.

Судом першої інстанції було встановлено і не заперечується жодною зі сторін, що площа ділянки Червонолуцького родовища повністю входить до ділянки новоутвореного Свистунківсько-Червонолуцького родовища, що підтверджується паспортами Червонолуцького, Свистунківського та Свистунківсько-Червонолуцького родовищ, довідками про державну реєстрацію робіт і досліджень з геологічного вивчення надр.

В той же час, відповідно до розрахунків ТОВ «Аркона Газ-Енергія», що були апробовані в оскаржуваному Протоколі ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 (т. 1 а.с. 118), «нове» Свистунківсько-Червонолуцьке родовище містить станом на ту ж дату - 01.01.2016 року лише 320 млн м3 видобувних запасів природного газу (199+121 млн.) (т. 1 а.с. 127 на звороті) та 19 тис. т. конденсату (13+6 тис.) (т. 1 а.с. 128).

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що станом на одну й ту саму дату 01.01.2016 ДКЗ було завтерджено такі показники запасів родовищ:

- Червонолуцьке родовище - 1 млрд. 64 млн м3 видобувних запасів газу та 96 тис. т. конденсату (т. 1 а.с. 91);

- Свистунківсько-Червонолуцьке родовище (до якого входить Червонолуцьке родовище) - 320 млн м3 видобувних запасів газу та 19 тис. т. конденсату (т. 1 а.с. 127 на звороті).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваним Протоколом ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 було затверджено обсяги видобувних запасів газу та конденсату Свистунківсько-Червонолуцького родовища відповідно у 5 та 3 разів менше, ніж за даними Державного балансу запасів щодо одного лише Червонолуцького родовища.

Вищевикладеним підтверджується, що затверджені ДКЗ та Держгеонадра у 2010 році запаси Червонолуцького родовища, що містилися у Державному балансі запасів та були дійсними і актуальними станом на 01.01.2016 року, у 2016 році було безпідставно зменшено внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.

Апеляційний суд наголошує, що за встановлених обставин наявності станом на 01.01.2016 року на Червонолуцькому родовищі видобувних запасів газу 1 млрд. 64 млн м3 та 96 тис. т. конденсату, також підтвердження Держгеонадрами відсутності будь-яких робіт щодо видобутку запасів Червонолуцького родовища упродовж 2010-2016 рр., неможливим є наявність у Свистунківсько-Червонолуцькому родовищі, до якого окрім Червонолуцького родовища, увійшло ще й Свистунківське, лише 320 млн м3 видобувних запасів газу та 19 тис. т. конденсату, тобто, в п`ть разів менше газу та в три рази менше конденсату.

Вищевикладене беззаперечно свідчить про свідоме заниження запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища при прийнятті оскаржуваних рішень ДКЗ, оформленого протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 та рішення Держгеонадра про визнання висновків колегії ДКЗ стосовно об`єктів, розглянутих у протоколі № 3659 обґрунтованими та про схвалення Протоколу ДКЗ № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016.

Відповідно до абзацу третього пункту 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011, підставами для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу є, зокрема, виявлення у поданих документах недостовірних даних.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що у разі встановлення подання заявником недостовірних даних, останнє є підставою для відмови у наданні спецдозволу.

В контексті спірних правовідносин, апеляційний суд враховує, що як вже зазначалось вище, згідно з пунктом 4 Положення про Держгеонадра, до їх повноважнь належить, зокрема, державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин; державний баланс запасів корисних копалин; державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин; формування державний фонд родовищ корисних копалин та резерв цього фонду.

Відповідно до пункту 4 Положення про ДКЗ, відповідно до покладених на ДКЗ завдань, ДКЗ, зокрема, проводить експертизу геологічної інформації з обчислення запасів корисних копалин і затверджує їх обсяги, визначаючи відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр їх кількість, якість, рівень промислового значення, ступінь геологічного та техніко-економічного вивчення і підготовленість до промислового освоєння; перевіряє техніко-економічні обгрунтування розподілу запасів раніше розвіданих родовищ корисних копалин між ділянками, що передаються в користування, затверджує запаси корисних копалин таких ділянок; погоджує нормативні документи щодо стадій геологорозвідувальних робіт, методів розвідки та обчислення запасів корисних копалин, методики обгрунтування і розрахунків кондицій мінеральної сировини; готує висновки про доцільність проектування розроблення та облаштування родовищ на базі попередньо оцінених запасів корисних копалин і введення їх у дослідно-промислове розроблення.

Апеляційний суд наголошує, що встановлення вини осіб, наявність в їх діях умислу (прямого чи непрямого) не відноситься до повноважень адміністративного суду, при цьому, в межах виконання завдань саме адміністративного судочинства та принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, із врахуванням повноважень органів ДКЗ та Держгеонадр, а також наявних в матеріалах справи документів, наданих безпосередньо відповідачами (зокрема, Протоколу ДКЗ № 2148 від 21.12.2010, довідки про залишкові запаси вуглеводнів Червонолуцького родовища станом на 01.01.2016 та інших, перелічених вище), колегія суддів дійшла висновку, що як Державна служба геології та надр України, так і Державна комісія України по запасах корисних копалин при прийнятті оскаржуваних в межах даної справи рішень про апробацію та про відмітку запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, рішення про визнання висновків колегії ДКЗ стосовно об`єктів, розглянутих у протоколі № 3659 обґрунтованими та про схвалення Протоколу ДКЗ № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016, викладене у пункті 1.4 протоколу засідання Робочої групи Держгеонадра з розгляду протоколів ДКЗ № 50 від 22.11.2016 та наказу Держгеонадра № 217 від 15.05.2017 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка №1, не могли не бути обізнані про дійсні запаси Червонолуцького родовища та, відповідно, запаси Свистунківсько-Червонолуцького родовища.

Щодо обізнаності ТОВ «Аркона Газ-Енергія», суд першої інстанції вірно вказав, що листом від 26.10.2015 ДНВП «Геоінформ України» (т. 1 а.с. 147) надало ТОВ «Аркона Газ-Енергія» довідку про залишкові запаси вуглеводнів станом на 01.01.2015 за даними державного балансу по Свистунківському та Червонолуцькому родовищах. В адресованій ТОВ «Аркона Газ-Енергія» довідці по Червонолуцькому родовищі зазначено, що запаси Червонолуцького родовища було затверджено Протоколом ДКЗ № 2148 від 21.12.2010, та наведено значення обсягів запасів, затверджених цим протоколом (т. 1 а.с. 147).

Отже, станом на момент прийняття оскаржуваних рішень відповідачі - ДКЗ, Держгеонадра та ТОВ «Аркона Газ-Енергія» були очевидно обізнані про факт затвердження запасів Червонолуцького родовища Протоколом ДКЗ № 2148 від 21.12.2010 та про обсяги цих запасів, які містилися в Державному балансі запасів.

Таким чином, як органам державної влади - ДКЗ та Держгеонадра, так і заявнику, а в подальшому отримувачу спірного спецдозволу - ТОВ «Аркона Газ-Енергія», очевидно було достеменно відомо про те, що запаси одного лише Червонолуцького родовища є значно вищими, ніж запаси Свистунківсько-Червонолуцького родовища, які були надані ТОВ «Аркона Газ-Енергія» на апробацію у 2016 році.

Незважаючи на це, у п`ять разів зменшені запаси газу Свистунківсько-Червонолуцького родовища було апробовано ДКЗ та затверджено Держгеонадрами, ТОВ «Аркона Газ-Енергія» не було відмовлено у наданні спецдозволу у зв`язку з поданням недостовірних даних та було протиправно надано спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення, у т.ч. ДПР з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько- Червонолуцького родовища.

Відтак, колегія суддів наголошує, що ДКЗ та Держгеонадра як суб`єкти владних повноважень, виконуючі покладені на них державою функції та завдання, жодним чином не могли апробувати та затвердити очевидно занижені показники запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, будучи обізнаними, що станом на ту ж дату - 01.01.2016 року, запаси газу одного лише Червонолуцького родовища є більшими в п`ять разів.

При цьому, відповідно до п. 13 Порядку № 615 за надання дозволу без проведення аукціону справляється збір у розмірі, який розраховується виходячи з початкової ціни продажу такого дозволу на аукціоні відповідно до Методики визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 № 1374. Згідно з п. 5 Методики № 1374, вихідною інформацією для визначення початкової ціни продажу дозволу є, зокрема, результати раніше проведених геолого-економічних оцінок (ГЕО-1, ГЕО-2, ГЕО-3).

Таким чином, крім іншого, заниження показників запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища суттєво вплинуло на вартість Спецдозволу № 4830, оскільки як вже було зазначено вище, запаси газу було зменшено щонайменше в п`ять разів, а конденсату - в три рази, оскільки запаси Червонолуцького родовища станом на 01.01.2016 становили 1 млрд. 64 млн м3 видобувних запасів газу та 96 тис. т. конденсату (т. 1 а.с. 91), а затвверджені відповідачами запаси Свистунківсько-Червонолуцького родовища станом на 01.01.2016 становили 320 млн м3 видобувних запасів газу та 19 тис. т. конденсату (т. 1 а.с. 127 на звороті).

Доводи апеляційної скарги Державної комісії України по запасах корисних копалин про необхідність відрізняти загальні та видобувні запаси, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки в зазначених вище показниках мова і йде саме про видобувні запаси, що підтверджується даними відповідних колонок таблиць про кількість саме видобувних запасів.

Принагідно, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявний Протокол ДКЗ № 4917 від 24.09.2019 (далі - Протокол ДКЗ №4917) (т. 1 а.с. 232), яким затверджено результати детальної геолого-економічної оцінки (ГЕО-1) запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища ТОВ «Аркона Газ-Енергія», відповідно до яких Свистунківсько-Червонолуцьке родовище містить 1 млрд. 75 млн мЗ видобувних запасів природного газу (т. 1 а.с. 241) та 80 тис. т. конденсату (т. 1 а.с. 241 на звороті), тобто, у 2019 році відповідачем були затверджені запаси Червонолуцько-Свистунківського родовища на рівні запасів Червонолуцького родовища, які були затверджені ДКЗ та Держгеонадра у 2010 році і були чинні у 2016 році.

Однак, як вірно вказав суд першої інстанції, вищевказані рішення були прийняті за межами спірних правовідносин, не є предметом оскарження у цій судовій справі, відтак, не підлягають оцінці судом.

Підсумовуючи все вищевикладене, враховуючи встановлену судом протиправність об`єднання та утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища, протиправність апробації останнього з огляду на невідповідність рішень та дій у часі та заниження показників запасів родовища, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позову та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Також Державна служби геології та надр України і Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» у своїх апеляційних скаргах виклали доводи щодо відсутності порушеного права Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю, надаючи правову оцінку яким, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, в контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги статтей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

При цьому апеляційний суд наголошує, що оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обгрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися); б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі); г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Так, обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з цим позовом, позивач зазначив, що ДКЗ та Держгеонадра обмежили право невизначеної кількості суб`єктів видобувної діяльності, в тому числі позивача, на участь у відкритому конкурсі з придбання спецдозволу на користування надрами Червонолуцького (Свистунківсько-Червонолуцького) родовища шляхом видання поза конкурсом дозволу ТОВ «Аркона Газ-Енергія».

Позивач вказує, що метою звернення ТОВ «БНК» з позом в цій справі є створення для ТОВ «БНК» можливості стати учасником спірних правовідносин та реалізувати своє право на участь у конкурсі щодо реалізації права на користування надрами Червонолуцького родовища. Адже допоки оскаржувані незаконні рішення та Спецдозвіл № 4830 залишаються чинними, невизначене коло суб`єктів господарювання (у тому числі позивач) позбавлені можливості отримати право на користування надрами цього родовища за відкритим конкурсом.

Колегія суддів погоджується з такими доводами та зазначає, що в спірному випадку право на судовий захист у позивача пов`язане з прагненням набути певні матеріальні блага з метою задоволення своїх інтересів.

Встановленими вище обставинами очевидно підтверджується наявність порушеного охоронюваного законом інтересу Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користування надрами.

В межах спірних правовідносин, враховуючи що за умови, аби Червонолуцьке та Свистунківське родовища не були протиправно об`єднані відповідачами, і Червонолуцьке родовище, як вже апробоване із затвердженими запасами, могло бути передане тільки за результатами відкритого аукціону, в якому усі бажаючі суб`єкти, в тому числі і позивач, могли б взяти участь, то ТОВ «БНК» позбавлений іншого способому захисту своїх порушених прав та інтересів, окрім як звернення до суду із відповідними заявленими позовними вимогами.

Інший підхід буде проявом порушення доступу до правосуддя та принципу верховенства права та порушенням приписів ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950.

Щодо доводів ТОВ «Аркона Газ-Енергія» та Державної служби геології та надр України про те, що позовні вимоги, сформульовані ТОВ «БНК» вже були розглянуті судами у справах № 826/14653/17 та № 826/7627/18 та були постановлені рішення, які набрали законної сили, яким встановлена законність видачі спецдозволу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у межах справи № 826/14653/17 у листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до суду із позовом до Державної служби геології та надр, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна комісія України по запасах корисних, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило:

- скасувати протокол Робочої групи Державної служби геології та надр України з розгляду протоколів Державної комісії України по запасах корисних копалин від 22.11.2016 № 50 щодо Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища, а саме в частині слів: «Щодо розгляду результатів державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ вуглеводневої сировини, виконаної ДКЗ: визнати висновки колегії ДКЗ стосовно об`єктів, розглянутих у протоколах № 3659 обґрунтованими. Схвалити протоколи ДЗК: протокол № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016»;

- скасувати наказ Держгеонадра «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка №1 щодо надання на 20 років спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку (далі також - ДПР) з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка) Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища ТОВ «Аркона Газ-Енергія» від 15.05.2017 № 217;

- визнати спеціальний дозвіл від 18.05.2017 № 4830, виданий ТОВ «Аркона Газ-Енергія» на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка) Свистунківсько-Червонолуцького родовища, недійсним.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», Державної служби геології та надр України задоволено, скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» як відповідача скасовано, а провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна комісія України по запасах корисних копалин, про визнання протиправним та скасування наказу, скасування протоколу, визнання дозволу недійсним у цій частині - закрито. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року залишено без змін.

Також, у межах справи № 826/7627/18 в травні 2018 року заступник Генерального прокурора України в інтересах держави звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона-Газ Енергія», в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 15.05.2017 № 217 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка № 1 щодо надання на 20 років ТОВ «Аркона Газ-Енергія» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько-Червонолуцького родовища;

- визнати недійсним спеціальний дозвіл від 18.05.2017 № 4830, виданий Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько-Червонолуцького родовища.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року касаційні скарги Заступника Генерального прокурора України та Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 залишено без змін.

Так, апеляційний суд погоджується з тим, що частина позовних заяв, заявлених у межах цієї справи № 640/26257/21 є аналогічна тим, що були заявлені у справах № 826/14653/17 та № 826/7627/18.

Однак, це не може свідчити про преюдиційність справ № 826/14653/17 та № 826/7627/18, як на це вказують апелянти, з огляду на наступне.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Колегія суддів наголошує, що в межах даної справи підставами позову є аболютно інші обставини, які взагалі не підлягали дослідженню в межах судових справ, на які посилаються апелянти.

Так, зокрема, у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 826/7627/18 Верховний Суд вказав, що «на підставі протокольного рішення колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 28.09.2016 № 3659, також встановлено, що колегія у тому числі (…) вирішила визнати Свистунківсько-Червонолуцьке газоконденсатне родовище підготовленим до геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, з продовженням видобування вуглеводнів (промислова розробка) на умовах геолого-економічного ризику користувача надр, апробувати технічні показники та запаси родовища.

Також протокол містить інформацію про те, що геолого-економічна оцінка запасів родовища подається вперше. Водночас у пункті 3.8 протоколу викладено рекомендації користувачу надр та рекомендовано, зокрема, протягом 3 років опрацювати та подати на державну експертизу матеріали детальної геолого-економічної оцінки запасів Свистунківсько - Червонолуцького газоконденсатного родовища.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що перевірка повноти та достовірності матеріалів геолого-економічної оцінки входить до компетенції саме ДКЗ України, протокол якої про апробацію запасів для ТОВ «Аркона-Газ Енергія» не є предметом спору цієї справи.»

Таким чином, у справі № 826/7627/18 суди, вирішуючи заявлені позовні вимоги, виходили в тому числі з того, що протокол засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 не є предметом спору.

Однак, в межах даної справи, протиправність оскаржуваних наказу Держгеонадра № 217 від 15.05.2017 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» та самого спеціального дозволу № 4830 від 18.05.2017 позивач і обгрунтовував протиправністю, в першу чергу, оскаржуваних пунктів протоколу засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, якими об`єднано Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище, апробовано та відмічено запаси цього родовища.

Тобто, висновки суду в межах цієї справи № 640/26257/21 жодним чином не можуть ані суперечити всиновкам судів у справах № 826/14653/17 та № 826/7627/18, ані порушувати принципи обов`язковості, остаточності судового рішення, оскільки вони основуються на абослютно інших підставах позову, які взагалі не були досліджені судами в жодній іншій справі.

Зокрема, такими новими підставами є утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища за відсутності компетенції органів державної влади та без належних для цього правових підстав, апробація запасів цього родовища до прийняття рішення про його утоврення, на підставі досліджень щодо неіснуючого на той час родовища, заниження запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища та ін.

Апеляційний суд наголошує, що, зокрема, питання правомірності (законності) об`єднання родовищ та утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища у справах № 826/14653/17 та № 826/7627/18 судами не досліджувалось, у справі № 826/14653/17 мова йшла лише про доцільність такого об`єднання, питання законності перед судом не ставилось та ним не досліджувалось.

Відтак висновки судів про законність видачі Спецдозволу № 4830 в межах одних підстав позову у справах № 826/14653/17 та № 826/7627/18, заявлених одним позивачем в одній справі, не виключають незаконності видачі цього ж Спецдозволу № 4830 з інших (нових) підстав, заявлених іншим позивачем в іншій справі, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Вищевикладеним спростовуються доводи апелянтів щодо наявності преюдиційних обставин, а також щодо нібито безпідставного і прихованого перегляду рішень, які набрали законної сили, з тих самих предмету та підстав.

Отже, враховуючи встановлені в межах фактичних обставин справи протиправність об`єднання двох окремих Червонолуцького та Свистунківського родовищ в одне Свистунківсько-Червонолуцьке родовище з огляду на відсутність у органів відповідних повноважень на їх об`єднання, протиправність проведеної апробації з огляду на її проведення раніше у часі, ніж утворено родовище, а також заниження показників запасів родовища, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильно висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» про визнання протиправними та скасування рішень.

Так, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишається апеляційним судом без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія», Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 07 листопада 2022 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна