ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2022 року м. Кропивницький

справа № 398/1354/22

провадження № 22-ц/4809/886/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальне підприємство «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Комунальне підприємство «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Демченко І. М.) від 10 червня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

18 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради з позовом , в якому суд просила про таке:

стягнути з Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради не нараховану та невиплачену заробітну плату у сумі 44885, 78 грн;

зобов`язати Комунальне підприємство «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради нараховувати та виплачувати заробітну плату ОСОБА_1 , як лікарю-статистику відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №2 від 12 січня 2022 року «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я».

Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що з 17 вересня 2019 року по теперішній час вона працює на посаді завідувача інформаційно-аналітичного відділу - лікаря статистика та 0,5 ставки лікаря-статистика за сумісництвом у Комунальному підприємстві «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради Кіровоградської області. Має сертифікат лікаря спеціаліста, посвідчення про курси спеціалізації, вищу кваліфікаційну категорію, персональний дозвіл МОЗ України на зайняття посади лікаря-статистика без вищої медичної освіти. Весь термін роботи має всі права та обов`язки відповідно до займаної посади. Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 2 від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці установлюється у межах фонду оплати праці на 2022 рік: на рівні не менше 20 000 гривень, для медичних працівників,які займають посади лікарів(крім лікарів-інтернів) та професіоналам з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я, а саме: бактеріологи, біохіміки, вірусологи, генетики, ентомологи, імунологи, лаборанти клінічної діагностики, мікробіологи, паразитологи, біологи, зоологи та токсикологи. Посада лікаря-статистика зазначена в наказі МОЗ України № 385 в п. 104 переліку лікарських посад у закладах охорони здоров`я, таким чином позивачка вважає, що Постанова № 2 застосовується до посади лікаря-статистика.

Відповідно до листа Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради від 07 квітня 2022 року щодо перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 вбачається, що на лікаря-статистика без медичної освіти дія Постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 № 2 не поширюється.

Відповідач здійснює їй нарахування і виплату заробітної плати без урахування гарантій, передбачених цією Постановою Уряду.

Позивачка вважає вищевказані дії відповідача є незаконними та такими, що грубо порушують її права як працівника.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради задоволено частково, а саме: суд стягнув з Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 не нараховану та невиплачену заробітну плату в сумі 44885, 78 грн, а в задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради нараховувати та виплачувати заробітну плату ОСОБА_1 як лікарю-статистику, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» відмовив.

Суд виходив з того, що ОСОБА_1 обіймає посаду завідувача, лікаря-статистика інформаційно-аналітичного відділу з повним робочим часом та отримує заробітну плату з доплатами встановленими для її посади, тобто обіймає посаду лікаря. На цю посаду вона була прийнята та працює з дозволу Міністерства охорони здоров`я України. Постанова Кабінету Міністрів України № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» від 12 січня 2022 року чітко зазначає, що заробітна плата медичного працівника закладу охорони здоров`я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці встановлюється у розміріне менше ніж 20000 гривень для осіб, які обіймають посади лікарів. Інших умов або обмежень для встановлення такої заробітної плати вказаний нормативний акт не містить. Тобто, зайняття посади лікаря обумовлює відповідний рівень заробітної плати.

Місцевий суд не взяв до уваги посилання представника відповідача, що посада лікаря-статистика, у випадку ОСОБА_1 , не належиться до посад професіоналів з вищою немедичною освітою, перелік яких затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я від 24 лютого 2021 року № 346, оскільки в постанові Кабінету Міністрів України № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» від 12 січня 2022 року нарахування заробітної плати визначено в залежності від перебування саме на посаді, а тому саме найменування посади лікар та перебування ОСОБА_1 на вказаній посаді лікаря дає їй право на безумовне нарахування даної виплати.

Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати заробітну плату позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» від 12 січня 2022 року у майбутньому, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини вирішуються судом на момент прийняття рішення і суд позбавлений повноважень вирішувати спір на майбутнє так, як не підлягають захисту заздалегідь ще не порушені права.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

У поданій до суду апеляційній скарзі Комунальне підприємство «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 червня 2022 року в частині стягнення на користь позивачки заробітної плати в сумі 44885,78 грн та стягнення в дохід держави судового збору в сумі 992,40 грн й ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що суд порушив нормам матеріального права, а його висновки не відповідають фактам у цій справі.

Зокрема, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не має спеціальної медичної освіти і, відповідно, не є медичним працівником, або допущеною до медичної діяльності. Посадова інструкція завідувача лікаря статистика інформаційно-аналітичного відділу лікарні не передбачає виконання функцій медичного працівника та не дає права на здійснення медичної діяльності.

Постанова ж Кабінету Міністрів України № 2 від 12 січня 2022 року «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» поширюється виключно на медичних працівників і не може бути застосована при нарахуванні заробітної плати позивачці, оскільки вона не має спеціальної медичної освіти, не являється медичним працівником та не є професіоналом з вищою немедичною освітою, допущеним до медичної діяльності.

Крім того, на думку відповідача, позивачка обрала неправильний спосіб захисту свого права.

Відзив на апеляційну скаргу

До Кропивницького апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона виклала свою незгоду з доводами та вимогами апеляційної скарги відповідача та зазначила, що місцевим судом у повному обсязі та достатній мірі встановлено, досліджено фактичні обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Позивачка у своєму відзиві наголосила, що Міністерство охорони здоров`я України надало чітку відповідь, а саме працівники допущені до роботи на посаді «Лікар-статистик» на підставі наказу МОЗ від 25 грудня 1992 року №195 мають право на встановлення розміру нарахованої заробітної плати за повністю виконану місячну (годинну) норму праці на рівні не менше 20000 гривень.

Позиції сторін в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали подану апеляційну скаргу та надали пояснення стосовно викладених у скарзі доводів.

Відповідач Комунальне підприємство«Центральна міськалікарня м.Олександрії» Олександрійськоїміської ради повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але явку свого представника в судове засідання не забезпечив, 03 жовтня 2022 року подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини справи:

Відповідно до дипломуа серії НОМЕР_1 виданого 19 червня 1991 року, ОСОБА_3 в 1991 році закінчила повний курс Дніпропетровського ордена Трудового Червоного Прапора гірничого інституту ім. Артема, за спеціальністю Електропостачання промислових підприємств з кваліфікацією інженера-електрика (а.с.55).

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 27 квітня 1991 року ОСОБА_3 27 квітня 1991 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , після укладення шлюбу прізвище дружини ОСОБА_4 (а.с. 55).

06 лютого 1995 року ОСОБА_1 прийнята на роботу завідувачем кабінету обліку і медстатистики лікарем-статистиком ЦРЛ м. Олександрії.

01 березня 2003 року вона переведена на посаду завідувача лікаря-статистика інформаційно-аналітичного відділу ЦРЛ м. Олександрія на якій працювала до моменту звільнення, 10 жовтня 2018 року.

Згідно з листом Міністерства охорони здоров`я України №11.03-04/23 від 18 вересня 2002 року, розглянувши документи ОСОБА_1 , яка в 1991 році закінчила факультет «електрозабезпечення промислових підприємств» Дніпропетровського гірничого інституту ім. Артема, і враховуючи клопотання управління охорони здоров`я та стаж її роботи, Міністерство охорони здоров`я України, як виняток, дозволило їй продовжити роботу на посаді лікаря-статистика після відповідних курсів спеціалізації і отримання сертифіката лікаря-спеціаліста (а.с. 14).

Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_3 до диплома № НОМЕР_4 про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки, ОСОБА_1 у 2002 році в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика пройшла підготовку за спеціалізацією «Основи теорії та практики статистики охорони здоров`я» (а.с. 15).

Згідно з посвідчення № НОМЕР_5 про проходження підвищення кваліфікації до диплома № НОМЕР_6 , ОСОБА_1 в 2017 році в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика пройшла переатестаційну підготовку за спеціалізацією «Організація і управління охороною здоров`я» (а.с. 16).

Як вбачається із сертифіката спеціаліста № 1228, ОСОБА_1 24 жовтня 2002 року атестувалась на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії при Київськіймедичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика та їй присвоєно звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю Організація і управління охороною здоров`я (а.с. 17).

Згідно з посвідченням № НОМЕР_7 , ОСОБА_1 15 березня 2013 року проходила атестацію в атестаційній комісії при управлінні охорони здоров`я Кіровоградської облдержадміністрації і наказом по управлінню охорони здоров`я від 15 березня 2013 року № 48-к їй присвоєна кваліфікаційна категорія зі спеціальністю «Організація та управління охоронного здоров`я», категорія вища (а.с. 18).

16 вересня 2019 року ОСОБА_1 на підставі наказу Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради №28-к прийнято на роботу завідувачем, лікарем-статистиком інформаційно-аналітичного відділу з повним робочим часом на вакантну посаду згідно штатного розпису.

Стаж роботи, що дає право на надбавку за вислугу років складає 23 роки 08 місяців 04 днів.

Має вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Організація та управління здоров`я» з 25 лютого 2018 року (а.с. 41).

Відповідно до витягу з наказу Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради №28-к від 16 вересня 2019 року, у зв`язку з виробничою необхідністю ОСОБА_1 , завідувачу, лікарю-статистику інформаційно-аналітичного відділу з 17 вересня 2019 року надано сумісництво з оплатою згідно з табелем обліку робочого часу 0,5 ст. лікаря-статистика інформаційно-аналітичного відділу, у зв`язку з наявністю вакансії (а.с. 46).

Ставка в розмірі 0,5 лікаря-статистика інформаційно-аналітичного відділу надавалась ОСОБА_1 в період з 01 січня по 31 березня 2020 року, з 01 квітня по 31 грудня 2020 року, з 01 січня по 31 грудня 2021 року, з 01 січня по 31 грудня 2022 року, що підтверджується витягами з наказів № 2-к від 02 січня 2020 року, №30-к від 01 квітня 2020 року, №1-к від 04 квітня 2021 року та №1-к від 04 січня 2022 року (а.с. 42-45).

На підставі розрахункових листів ОСОБА_1 місцевий суд встановив, що виплачена їй за січень 2022 року доплата згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 № 2 була утримана з її заробітної плати, як бухгалтерська помилка що у лютому та березні 2022 року.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Між сторонами по справі виник спір з приводу належності позивачці права на оплату праці не нижче розміру, гарантованого постановою Кабінету Міністрів України № 2 від 12 січня 2022 року «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я».

Рішеннясуду першоїінстанції оскаржуєтьсялише вчастині задоволеноїпозовної вимоги ОСОБА_1 про стягненняз відповідачазаробітної платиза минуліперіоди,а тому,відповідно доч.1ст.367ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати їй заробітну плату як лікарю-статистику відповідно до постанови Уряду апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає в повному обсязі, виходячи з наступного.

За змістом ч. 1ст. 3 КЗпП Українитрудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом,Законом України «Про оплату праці»та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 4статті 97 КЗпП Українироботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Статтею 98 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Аналогічну норму містить ст. 13 Закону України «Про оплату праці».

Згідно з ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, тачастиною першоюстатті 10 цього Закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Крім того, відповідно до п. «ж» ч. 1 ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичні і фармацевтичні працівники мають право на оплату праці у державних та комунальних закладах охорони здоров`я у розмірі, не нижчому, ніж визначено Кабінетом Міністрів України, у тому числі з дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати.

Пунктом 1 постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» встановлено, що

1) розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці установлюється у межах фонду оплати праці на 2022 рік:

на рівні не менше 20000 гривень лікарям (крім лікарів-інтернів) та професіоналам з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я;

на рівні не менше 13500 гривень для посад молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівцям з початковим рівнем (короткий цикл) вищої медичної освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства;

Пунктом 5 вказаної постанови Уряду передбачено, що у разі встановлення медичному працівнику неповного робочого дня або неповного робочого тижня, а також під час невиконання працівником у повному обсязі встановленої норми тривалості робочого часу вимога щодо розміру оплати праці, передбачена підпунктом 1 пункту 1 цієї постанови, застосовується пропорційно до відпрацьованого часу.

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я», яка являється нормативно-правовим актом, встановлює державну гарантію мінімальної оплати праці медичним працівникам закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності до числа яких відносить лікарів (крім лікарів-інтернів) та професіоналів з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я, а також молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівцям з початковим рівнем (короткий цикл) вищої медичної освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства.

Недотримання роботодавцем цієї гарантії є протиправним порушенням прав таких працівників.

Зменшення гарантованого державою розміру заробітної плати допускається лише у випадках, встановлених ст. 21 Закону України «Про оплату праці».

Суд першої інстанції правильно встановив і сторонами по справі не оспорюється, що з 19 вересня 2019 року позивачка працює на посаді завідувача, лікаря-статистика аналітичного відділу КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради, а також за сумісництвом на 0,5 ст. лікаря-статистика цього ж відділу.

Відповідно доДовідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженого та впровадженого в дію наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 року№ 117, «лікар-статистик» належить до категорії «Інші професіонали в галузі медицини».

Проте відповідно до п. 104 розділу ІІІ Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 жовтня 2002 року № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я та посад фахівців у галузі охорони здоров`я у закладах охорони здоров`я» (далі Перелік), до посад лікарів-спеціалістів належить посада «лікар-статистик».

Крім того, згідно з розділом ІІ цього Переліку до лікарських посад віднесено посади керівників структурних підрозділів закладів охорони здоров`я, зокрема завідувачів.

Отже, посади «завідувач лікар-статистик інформаційно-аналітичного відділу» та «лікар-статистик», належать до лікарських посад, тому на особу, яка їх займає поширюються гарантії оплати праці для медичних працівників, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я».

Суд правильно вважав, що дія п. 1 постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» поширюється на всі посади лікарів (за виключенням лікарів-інтернів), а не лише професіоналів в галузі лікувальної справи, оскільки відповідне застереження у тексті постанови відсутнє.

Суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів правильно встановив, що в січні 2022 року відповідач виплатив позивачці заробітну плату за відпрацьований нею час з урахуванням гарантів, встановлених постановою Уряду від 12 січня 2022 року № 2, а надалі цієї гарантії не дотримавля. Ба більше, відповідач вважав, що в січні доплата до розміру заробітної плати, гарантованого постановою КМУ здійснена ним помилково, а тому в наступних періодах здійснив утримання раніше сплачених коштів.

Місцевий суд дійшов обґрунтованого і правильного висновку, що позивачка має право на оплату праці не нижчому, ніж визначено згаданою постановою Кабінету Міністрів України.

Оскільки відповідач не вказав на наявність обставин, передбачених ч. 2 ст. 21Закону України«Про оплатупраці»,та ненадав відповіднихдоказів, то виплата позивачці заробітної плати у меншому розмірі, ніж це гарантовано законодавством, вказує на порушення її права.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не має відповідної медичної вищої освіти (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», а отже не відповідає кваліфікаційним вимогам до професії «лікар-статистик», тому, на думку відповідача, на неї не поширюються гарантії щодо мінімального розміру заробітної плати fgtkzwsqybv судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Згідно зі ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров`я провадити медичну, фармацевтичну діяльність, надавати реабілітаційну допомогу можуть особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які провадять певні види медичної і фармацевтичної діяльності, надають реабілітаційну допомогу, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Переліки вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, порядок атестації та кваліфікаційні вимоги до медичних працівників закладів охорони здоров`я та професіоналів з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я визначені наказами Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1992 року № 195 «Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю», 28 жовтня 2002 року № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я», 23 листопада 2007 року № 742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» та 29 березня 2002 року № 117, яким затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 78 «Охорона здоров`я»).

Однак відповідальність за дотриманням зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладів охорони здоров`я, а також органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження відповідних видів господарської діяльності.

Тож, навіть у випадку, якщо працівник за освітою не відповідає кваліфікаційним вимогам до займаної ним посади, але працює і з боку роботодавця відсутні претензії щодо виконуваної працівником роботи, то підстави для виплати заробітної плати у розмірі меншому ніж гарантований законодавством мінімальний розмір відсутні.

Щодо розміру стягнутої рішенням суду на користь позивачки заробітної плати, то відповідач не оспорює правильність проведеного обрахунку визначеної судом суми. Крім того, в суді першої інстанції позивачка подала свій розрахунок суми коштів, які підлягають стягненню, при цьому відповідач правильність проведеного розрахунку не оспорював, свій розрахунок суду не надав.

Колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги доводи відповідача про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права так, як у цьому випадку стягнення коштів відповідає змісту права, на захист якого пред`явлено позов, характеру його порушення, спричиненим порушенням наслідкам, тобто є ефективним.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Місцевий судвсебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив наявні у справі докази, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, навів відповідні мотиви своєї оцінки у мотивувальній частині рішення.

Оцінюючи мотивованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд враховує, щоЄвропейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку Олександрійський міськрайонний суд дотримався стандартів достатньої мотивованості рішення суду.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Про судові витрати

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, а саме судового збору, суд враховує положення ст. 141 ЦПК України та керується тим, що судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу, яку подав відповідач, залишено без задоволення, підстав для зміни розподілу судового збору, здійсненого в суді першої інстанції, а також для присудження позивачу компенсації судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги немає.

Про інші судові витрати сторони не заявляли, заяв про їх розподіл до суду не подали.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги Комунальне підприємство «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 червня 2022 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 21 жовтня 2022 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: А. М. Головань

С. І. Мурашко