Справа № 354/880/14-ц

Провадження № 22-ц/4808/998/22

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т.Л.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О.

секретаря Кузів А.В.

з участю ОСОБА_1 , та ОСОБА_2

представника ОСОБА_3 адвоката Дикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Яремчанського міського суду від 30 червня 2022 року, ухвалене в складі судді Ваврійчук Т.Л. в м. Яремче, повний текст складено 11 липня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Яремчанська міська рада, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про знесення самочинно збудованої господарської споруди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Яремчанська міська рада, про знесення самочинно збудованої господарської споруди.

Позовні вимоги з врахуванням уточнень мотивовані тим, що їм на праві спільної сумісної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , який зареєстровано у Коломийському МБТІ 24 липня 2007 року та земельна ділянка площею 0,06 га. Суміжним власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 , є ОСОБА_4 , який у 2010 році розпочав будівництво господарської споруди для чого на відстані 3-х мерів від будинку позивачів зняв земляний покров висотою 4 метри. Комісією Яремчанської міської ради 11 квітня 2011 року проведено обстеження земельної ділянки відповідача за результатами якого встановлено, що будівництво проводиться із відхиленням від існуючої проектної документації та порушенням будівельних норм. Проведеними Інспекцією ДАБК у період 2011-2012 років перевірками встановлено, що ОСОБА_4 проводить будівництво згідно проектної документації виготовленої бюро архітектури м. Яремче на основі рішення міської ради від 09 березня 1988 року, однак із відхиленням від генплану забудови та приписом від 16 травня 2011 року зобов`язано усунути виявлене порушення. Постановою від 02 травня 2011 року на ОСОБА_4 накладено адмінстягнення за порушення вимог ст.96 КУпАП. Постановою від 31 травня 2012 року та приписом від 28 травня 2012 року ОСОБА_4 зобов`язано усунути виявлене порушення вимог п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у строк до 28 вересня 2012 року та накладено адмінстягнення у виді штрафу. Оскільки відповідач зазначені вимоги не виконав постановою від 17 вересня 2013 року його було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.188-42 КУпАП. Збудована відповідачем господарська споруда є самочинним будівництвом, фактично ОСОБА_4 побудовано триповерховий житловий будинок перед вікнами будинку позивачів на відстані 2,80 м. Дана споруда закриває передній сонячний фасад будинку позивачів, п`ять вікон першого та другого поверху, внаслідок чого у кімнатах темно. Близькість між будинками зумовила сирість, опадання штукатурки, появу грибка. Стічні води та сніг з будинку відповідача стікають у межу. На другому поверсі самочинно збудованої господарської поруди відповідачем зроблені віконні пройоми відстань від яких до вікон позивачів становить 3 метри, на першому поверсі ОСОБА_4 побудовано два туалети з витяжкою до вікон будинку позивачів. Зазначена самочинно збудована господарська споруда порушує конституційні права позивачів на безпечне житло, збудована із відхиленням від проектної документації, порушенням державних будівельних норм ДБН 360-92 та ДБН В.11.1-7-2002, а тому в силу вимог ст.376 ЦК України, ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підлягає знесенню. Просять знести самочинно збудовану господарську споруду, розташовану по АДРЕСА_2 .

Ухвалою Яремчанського міського суду від 24 березня 2016 року залучено за заявою позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог щодо перемету спору на стороні позивача Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 19 липня 2018 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 , жительку АДРЕСА_3 .

Рішенням Яремчанського міського суду від 30 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Яремчанська міська рада, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про знесення самочинно збудованої господарської споруди відмовлено.

Заходи забезпечення позову, вжиті у цивільній справі №354/880/14-ц згідно ухвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28 січня 2015 року у виді заборони ОСОБА_4 продовжувати будь-які дії щодо продовження будівництва господарської споруди по АДРЕСА_2 скасовано.

Заходи забезпечення позову, вжиті у цивільній справі №354/880/14-ц згідно ухвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2020 року у виді заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, спрямовані на введення в експлуатацію господарської споруди, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 до вирішення позову по суті та набрання судовим рішенням законної сили та заборони Управлінню Державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області вчиняти дії щодо прийняття в експлуатацію господарської споруди, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 до вирішення позову по суті та набрання судовим рішенням законної сили скасовано.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що виразилось у неповному з`ясуванні судом усіх обставин справи та неправильній оцінці поданих ними доказів. Зокрема, апелянти вказують на те, що ОСОБА_4 здійснює будівництво житлового будинку на своїй земельній ділянці з відхиленням від затвердженої проектної документації та з порушенням будівельних норм, що підтверджується рішенням від 11 квітня 2011 року комісією Яремчанської міської ради. Так, ОСОБА_4 всупереч проекту зводить житловий будинок площею 298, 5 м2 замість передбаченою площею 94 м2. Для будівництво знімався верхній шар грунту, чим спричинено зсув їхньої земельної ділянки. Крім того, замість передбачуваного типовим проектом сараю, фактично здійснюється будівництво готельно-туристичного комплексу. Вказує, що з висновком проведеної в справі будівельно-технічної експертизи не згідні, оскільки експертом неправильно відображені відстані від стін житлового будинку позивачів до стін господарської будівлі відповідача. Крім того, перебудова господарської споруд з дотримання містобудівних, протипожежних, санітарних норм перед вікнами будинку АДРЕСА_1 не можлива, а тому підлягає знесення. Вважають, що самочинним будівництвом господарської споруди порушується їх право власності на житловий будинок, строюються загрози на безпечне користування їхнім будинком, порушуються встановлені правила добросусідства та безпечне проживання у будинку. Посилаючись на те, що перебудова самовільно побудованої господарської споруди є неможливою через відсутність волі її власника на добровільне вирішення цього спору, самовільно побудована господарська споруда підлягає знесеню у порядку встановленому ст.376 ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просять задовольнити цю скаргу.

Представник ОСОБА_3 адвокат Дикун І.В. ОСОБА_4 заперечив доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законим та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що матеріли справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачу ОСОБА_4 в ході будівництва господарської споруди за адресою АДРЕСА_2 , на належній йому на праві приватної власності земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети, був виданий відповідний припис про перебудову, реконструкцію або знесення даної споруди, але він відмовився його виконати, а перебудова (перенесення) такої споруди відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами є неможливі. Двома судовими експертами було надано протилежні висновки щодо поставлених питань, в той час як на дослідженням обох експертів були одні й ті ж матеріали справи. Окрім цього з обох висновків експертиз вбачається, що при проведенні експертами огляду об`єкту дослідження відповідач ОСОБА_4 був відсутній. Водночас із фототаблиці, долученої до первинного висновку експерта вбачається, що експертом проводився як зовнішній так і внутрішній огляд спірної будівлі в той час як із фототаблиці, долученої до повторної експертизи слідує, що експертом проводився лише зовнішній огляд спірної господарської споруди, зі сторони території домоволодіння позивачів ОСОБА_6 . Окрім цього, позивачами не доведено, що після зміни власника земельної ділянки, на якій розташована зазначена господарська споруда, відповідні приписи із вимогою про усунення порушень законодавства та приведення спірного будівництва у відповідність до нормативних вимог чи його демонтажу виносились контролюючими органами щодо відповідача ОСОБА_3 , а також відсутні докази її відмови від виконання зазначених вимог.

Ухвалене судом першої інстанції рішення є передчасним, не відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №675919 від 26 жовтня 2009 року позивачу ОСОБА_1 на підставі рішення Яремчанської міської ради №380-27/2009 від 13 жовтня 2009 року належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0675 га із кадастровим номером 2611000000:05:008:0328, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення-для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Яремчанської міської ради 08 червня 2008 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 223,4 кв.м, житловою площею 118,9 кв.м. Наведене підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим ОКП «Коломийське МБТІ» 23 червня 2008 року №19276902.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Яремчанської місько ради народних депутатів №33 від 09 березня 1988 року затверджено будівельний паспорт, виданий ОСОБА_4 на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_4 . Згідно паспорта 06 квітня 1988 року представником міського архітектора був складений акт виносу меж земельної ділянки і розбивки будівель складено схему виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель відповідно до якої на земельній ділянці позначено розташування житлового будинку та господарської будівлі. Відповідно до проекту забудови земельної ділянки передбачено спорудження житлового будинку типу ІФ-07 та господарських приміщень типу ІФГ-1. Відповідно до пояснюючої записки площа забудови житлового будинку повинна становити 94,01 к.в.м, площа господарської будівлі не зазначена. Проект житлового будинку та господарської будівлі у будівельному паспорті відсутні.

Із повідомлення виконавчого комітету Яремчанської міської ради за вих. №Т-364 від 27 квітня 2011 року вбачається, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_2 направлено листа в інспекцію архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області.

Із акту обстеження забудови земельної ділянки в АДРЕСА_2 від 11 квітня 2011 року, вбачається, що комісією міськвиконкому у складі першого заступника міського голови, начальників відділу житлово-комунального господарства, земельного відділу, міського комунального підприємства, відділу містобудування, архітектури та будівництва у присутності ОСОБА_2 обстежено земельну ділянку ОСОБА_4 , яка межує із ділянкою заявника. На ділянці розміщено незавершені будівництвом житловий будинок та господарська споруда, яка знаходиться на близькій віддалі від існуючого житлового будинку заявника. Будівництво проводиться на основі рішення Яремчанського міськвиконкому від 09 березня 1988 року №33 з відхиленням від існуючої проектної документації та порушенням будівельних норм(ДБН В.1.1-7-2002, ДБН 360-92).

Відповідно до припису Інспекції ДАБК у Івано-Франківській області 16 травня 2011 року в результаті проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_4 здійснює будівництво житлового будинку з відхиленням від проектної документації, чим порушено вимоги ч.3 ст.25 Закону України «Про основи містобудування» видано припис про усунення порушень виявлених при будівництві житлового будинку. Вказаним приписом ОСОБА_4 зобов`язано припинити ведення будівельних робіт з подальшим усуненням допущених порушень.

Постановою Інспекції ДАБК у Івано-Франківській області №307 від 20 травня 2011 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. за будівництво житлового будинку в АДРЕСА_2 з відхиленням від проектної документації.

07 травня 2012 року Держархбудінспекція України направила окреме доручення начальнику Інспекції ДАБК у Івано-Франківській області із вимогою розглянути звернення мешканця житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 про проведення перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства під час забудови ОСОБА_4 суміжної земельної ділянки.

28 травня 2012 року Інспекцією ДАБК у Івано-Франківській області винесено припис, з якого вбачається, що за результатами проведення позапланової перевірки на будівництві господарської будівлі по АДРЕСА_2 встановлено, що будівництво господарської будівлі всупереч вимог п.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проводиться без повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Вказаним приписом зобов`язано ОСОБА_4 усунути виявлені порушення, а саме: у строк до 28 вересня 2012 року подати повідомлення про початок виконання будівельних- робіт.

Постановою Інспекції ДАБК у Івано-Франківській області №451 від 31 травня 2012 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.96 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 4250 грн. за фактом будівництва господарської будівлі по АДРЕСА_2 без повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Як вбачається із квитанції АТ КБ «ПриватБанк`від 27 червня 2012 року ОСОБА_4 сплачено даний штраф у повному обсязі.

01 жовтня 2012 року Інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області за вих. №7/9/01-13/446/1вих. направлено повідомлення ОСОБА_4 у якому зазначено, що у зв`язку із невиконанням умов припису від 28 травня 2012 про усунення порушення будівництва господарських будівель без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, термін дії якого закінчився 28 вересня 2012 року, останньому слід прибути на місце винесення припису по вул. 200-річчя Яремче,11 08 жовтня 2012 року о 10 год. для фіксації невиконання припису.

Із повідомлення Інспекції ДАБК у Івано-Франківській області №Т-19/558 від 25 липня 2013 року слідує, що у період 2011-2012 років під час проведення перевірок працівниками Інспекції встановлено, що ОСОБА_4 проводить будівництво житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2 у відповідності до проектної документації, виготовленої бюро архітектури м. Яремче на основі рішення Яремчанського міськвиконкому від 09 березня 1988 року №3 з відхиленням від генплану забудови земельної ділянки.

За порушення норм містобудівного законодавства Інспекцією складено протокол від 16 травня 2011 року та винесено припис про припинення будівництва та усунення виявленого порушення та притягнено ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності згідно постанови №307 від 20 травня 2011 року.

У зв`язку із даною ситуацією ОСОБА_4 припинив здійснення будівництва, однак вимоги припису щодо усунення порушення не виконав і у травні 2012 року ним було поновлено будівельні роботи. Зважаючи на повторне вчинення правопорушення на ОСОБА_4 складено протокол, винесено постанову №451 від 31 травня 2012 року та винесено повторний припис від 28 травня 2012 року, яким зобов`язано усунути виявлене порушення у строк до 28 вересня 2012 року.

На виконання п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23 травня 2011 року ОСОБА_4 надіслано лист від 01 жовтня 2012 року із зобов`язанням з`явитись на місце вчинення правопорушення для його фіксації. 10 жовтня 2012 року направлено листа начальнику МВ УМВС України у м. Яремче щодо надання допомоги для забезпечення явки ОСОБА_4 за адресою вчиненого правопорушення та невиконання наданого припису, однак відповіді від правоохоронних органів не надходило.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю Інспекцією за участю представника органу місцевого самоврядування, головного архітектора м. Яремче, ОСОБА_1 проведено позапланову перевірку по АДРЕСА_2 .

На час проведення перевірки на об`єкті будівництва будівельні роботи не виконувались, ОСОБА_4 , будівельники та будівельна техніка відсутні. Інформація щодо надання права на виконання будівельних робіт ОСОБА_4 (повідомлення, декларація, дозвіл) у Інспекції відсутня.

У зв`язку із неявкою ОСОБА_4 . Інспекцією направлено листа за місцем його проживання до Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві щодо надання допомоги для забезпечення притягнення порушника до адмінвідповідальності. Одночасно направлено листа за місцем проживання ОСОБА_4 із вимогою прибути до Інспекції для забезпечення вжиття заходів реагування до порушника містобудівного законодавства.

Із аналогічної відповіді за вих. №Т-19/558/3 від 21 серпня 2013 року, адресованої ОСОБА_2 вбачається, що в ході проведення позапланової перевірки по АДРЕСА_2 за участю заявника ОСОБА_2 , останній надав фотофіксацію щодо проведення будівельних робіт у період з 09 по 10 серпня 2013 року та з 12 по 14 серпня 2013 року по монтуванню металочерепиці на даху вказаної будівлі. На час проведення перевірки на об`єкті будівництва будівельні роботи не проводились, ОСОБА_4 , будівельники та будівельна техніка відсутні. 16 серпня 2013 року інспекцією повторно направлено листа до правоохоронних органів за місцем проживання ОСОБА_4 щодо надання допомоги для забезпечення притягнення порушника до адмінвідповідальності та за місцем проживання ОСОБА_4 із вимогою прибути до Інспекції. Враховуючи наведене, Інспекція не вправі подати позов про знесення об`єкта будівництва, не забезпечивши явки ОСОБА_4 на місце складання протоколу за невиконання надано Інспекцією припису.

Із акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03 вересня 2013 року вбачається, що за результатами проведення Інспекцією ДАБК у Івано-Франківській області позапланової перевірки встановлено факт невиконання ОСОБА_4 припису Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області від 28 травня 2012 року при будівництві господарської будівлі по АДРЕСА_2 .

За результатами даної перевірки відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.188-42 КУпАП за фактом невиконання припису від 28 травня 2012 року.

Постановою Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області №751 від 17 вересня 2013 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5100 грн.

25 травня 2015 року Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області за № ІФ 142151460630 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації індивідуального житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до якої будівництво здійснювалось відповідно до повідомлення про початок будівельних робіт, датованого 22 грудня 2014 року реєстраційний №ІФ062143570846, загальна площа 2-поверхового житлового будинку становить 298,5 кв.м., житлова 151,8 кв.м.

Із земельно-кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_4 (т.1 а.с.187) вбачається, що межі земельної ділянки погоджено суміжним землекористувачем ОСОБА_2 , що підтверджується особистим підписом останнього.

Із повідомлення Управління ДАБІ в Івано-Франківській області №1156/1009/02-05/2015 від 26 серпня 2015 року вбачається, що 25 травня 2015 року Управлінням зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації «Індивідуальний житловий будинок» за адресою АДРЕСА_4 . Узаконення самочинного будівництва господарської споруди не здійснювалось.

Із висновку проведеної на підставі ухвали суду судової будівельно-технічної експертизи №9/08/15 від 20 листопада 2015 року, складеного судовим будівельно-технічним експертом Боднар О.З. вбачається, що встановити чи відповідають виконані будівельні роботи господарської споруди АДРЕСА_5 проектно-технічній документації не надається можливим так як для дослідження не надано проекту будівлі та по поверхових планів. Станом на час проведення експертизи містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_4 у матеріалах справи відсутні. Відстань до межі сусідньої земельної ділянки ОСОБА_6 від найбільш виступаючої стіни ОСОБА_4 становить 0,71-0,78 м.п., що не відповідає вимогам п.3,25 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» відповідно до яких для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стін слід приймати не менше 1 м. При цьому повинно бути передбачено влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель і карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Відстань від стіни житлового будинку ОСОБА_1 до стіни незавершеної будівництвом будівлі ОСОБА_4 становить 4,71 м.п-4,36 м.п., що є порушенням щодо вимог протипожежних розривів між житловими будинками змішаної конструкції, яка повинна становити не менше 15 м.п. У наданих матеріалах справи відсутня проектно-кошторисна документація, яка повинна відповідати вимогам ДБН А.2.2-3:2012 «Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» для будівництва будівлі №11, що зводиться на земельній ділянці по АДРЕСА_4 (гр. ОСОБА_7 ) відсутня, що є однією із ознак «самочинного будівництва».

На питання чи є можливою перебудова господарської споруди по АДРЕСА_2 з дотриманням містобудівних, протипожежних, санітарних норм експерт вказала, що необхідно здійснити перебудову даної господарської споруди, а саме: частину стіни зведеної будівлі (яка безпосередньо розташована навпроти житлового будинку гр. Томашевських по АДРЕСА_1 ) демонтувати та перенести вглиб земельної ділянки так, щоб відстань від межі, яка розділяє земельні ділянки становила не менше 1 м.п.; дерев`яну надбудовану частину 2-го поверху зведеної будівлі демонтувати, чим понизити поверховість будівлі. Це необхідно здійснити для того, щоб освітлення (інсоляція) житлових приміщень 1-го та 2-го поверху будинку Томашевських була достатньою (слід вказати, що у цокольних приміщеннях житлового будинку Томашевських розташовані допоміжні приміщення, для яких інсоляція не встановлюється). Для вказаних переобладнань необхідно виготовити проектно-технічну документацію із техніко-економічними обґрунтуваннями прийнятих рішень, які стосуються як будівельно-технічних вимог так і санітарно-технічних вимог із розрахунком інсоляції існуючого будинку Томашевських.

Власнику будинку АДРЕСА_6 внаслідок проведення робіт по зведенню самочинної будівлі АДРЕСА_5 завдана шкода полягає в тому, що 2-й поверх будівлі, що зводиться на земельній ділянці ОСОБА_4 порушує інсоляцію у частині житлових приміщень 1-го та 2-го поверхів житлового будинку ОСОБА_6 . Внаслідок цього порушено санітарно-гігієнічні вимоги щодо житлових приміщень, в яких перебувають люди. Також розташування будівлі на відстані, меншій ніж 1 м.п. від межі між земельними ділянками може спричинити стікання атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівлі на територію суміжної ділянки ОСОБА_6 .

Із висновку проведеної за клопотанням позивачів повторної судової будівельно-технічної експертизи №0050/09/2015 від 20 вересня 2016 року вбачається, що виконані будівельні роботи господарської споруди АДРЕСА_5 не відповідають проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме: - відстань від стіни житлового будинку ОСОБА_6 до стіни незавершеного будівництва будівлі ОСОБА_4 становить 3,59 м.п.-4,03 м.п., що є суттєвим порушенням щодо вимог протипожежних розривів між житловими будинками змішаної конструкції, яка повинна становити не менше 15,0 м.п.;-господарська споруда ОСОБА_4 побудована впритул до міської вулиці, а повинна бути не менше 6,0 м від дороги;-відстань від стін будинків з вікнами, що виходить із житлових кімнат до інших житлових будинків повинна бути не менше 7,0 м., а в даному випадку відстань від вікон господарської споруди ОСОБА_4 до вікон будинку ОСОБА_6 складає 3,60 м;- відстань від гаражу житлового будинку ОСОБА_6 до господарської споруди ОСОБА_4 складає 3,0 м, при нормативній віддалі 10,0 м;-відстань від туалетів господарської споруди ОСОБА_4 , що розміщені на 1-му поверсі у вікна житлового будинку Томашевських складає 3,67 м., при нормативній відділі-не менше 8,0м;-для пожежної безпеки та інсоляції відстань між довгими сторонами житлових будинків висотою 2-3 поверхи, враховуючи IV ступень вогнестійкості і господарської споруди ОСОБА_4 приймається не менше 15-18м, а в даному випадку становить 3,60м, що є грубим порушенням.

У зв`язку із відсутністю необхідної проектної документації, яка повинна відповідати вимогам ДБН та значними порушеннями норм ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» санітарно-побутових норм господарська споруда по АДРЕСА_4 являється самочинним будівництвом. Перебудова вказаної господарської споруди АДРЕСА_5 з дотриманням містобудівних, протипожежних, санітарних норм, перед вікнами будинку АДРЕСА_1 , що являється самочинним будівництвом, зведена з грубими порушеннями будівельних, санітарних норм, зі значним відхиленням від проектної документації неможлива та підлягає знесенню.

Також зазначено, що 12 липня 2015 року експертом у присутності позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_8 була оглянута спірна господарська споруда незавершеного будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Відповідач ОСОБА_4 при цьому присутній не був. Внаслідок візуального обстеження встановлено, що на земельній ділянці площею 0,06 га по АДРЕСА_4 здійснено роботи по зведенню 2-х поверхової споруди очевидно готельно-туристичного комплексу, що складається:1-й поверх(цегляний) на ньому розміщено 3 автомобільні гаражі, дві кімнати, санвузли та інші побутові приміщення, 2-й поверх(дерев"яний) на ньому розміщено 8 кімнат. Конфігурація та розташування будівлі на даній земельній ділянці не відповідають будівлі, яка вказана у будівельному паспорті. Оскільки дана господарська споруда є незавершене будівництво з низьким степенем готовності, встановити її цільове призначення в повному обсязі не надається можливим.

За відсутності проекту будівлі та по поверхових планів встановити відповідність зведеної будівлі проектно-технічній документації не надається можливим. На момент проведення повторної експертизи містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 у матеріалах справи не надано, відсутність вказаної документації є однієї із ознак самочинного будівництва.

З матеріалів фотофіксації та схематичного плану земельної ділянки що знаходиться по АДРЕСА_2 , самовільне будівництво господарської споруди закривають вікна будинку АДРЕСА_1 належного по АДРЕСА_1 , чим суттєво порушують права мешканців цього будинку, що стало підставою для подання ними скарг та звернень до Яремчанської міської ради,Управління ДАБІ в Івано-Франківській області та правоохоронних органів.

Відповідно до повідомлення відділу державної реєстрації виконавчого комітету Яремчанської міської ради №193/17-20 від 21 червня 2018 року реєстрація права власності ОСОБА_4 на будинковолодіння АДРЕСА_5 проведена приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцком П.П. 25 червня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 933223626110. Перехід права власності з ОСОБА_4 до ОСОБА_3 проведена 18 серпня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу №3172 від 18 серпня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцком П.П.

Управління ДАБІ в Івано-Франківській області листом за вих..№1714/1009/1.16/2018 від 10 липня 2018 року повідомило про те, що відповідно до даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документі у ДАБІ України, ведення якого розпочато з 20 травня 2011 року інформація, що засвічує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою АДРЕСА_2 відсутня.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцком П.П., за реєстром №3171, відповідач ОСОБА_4 відчужив належну йому на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №829067 від 11 грудня 2007 року земельну ділянку площею 0,06 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер 2611000000:06:004:0069, цільове призначення-для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва на користь ОСОБА_3

Окрім цього, 18 серпня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцком П.П., за реєстром №3172.

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_3 набула право власності на житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 298,5 кв.м., житловою площею 151,8 кв.м. Право власності на вказаний будинок було зареєстроване за продавцем у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 травня 2016 року на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації ІФ-142151460630, виданої Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області 26 травня 2015 року.

У п.п.6,8 договору зазначено, що будинок оглянутий покупцем до підписання договору, від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору, у будинку не проведено самочинної добудови, перебудови, перепланування, реконструкції.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №67133384 та №67130234 від 01 вересня 2016 року право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку зареєстроване відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер:31194735 від 01 вересня 2016 року, право власності на житловий будинок зареєстроване відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер:31194166 від 01 вересня 2016 року.

16 лютого 2016 року ОКП «Коломийське МБТІ» виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , у якому відсутня інформація щодо господарських будівель та споруд.

Відтак, ураховуючи наведене, колегією суддів встановлено, що господарська споруда по АДРЕСА_2 у переіод з 2011 року ОСОБА_4 будується в порушення містобудівних, протипожежних, санітарних норм, перед вікнами будинку АДРЕСА_1 , який належить позивачам, порушує інсоляцію у частині житлових приміщень 1-го та 2-го поверхів житлового будинку ОСОБА_6 . Внаслідок цього порушено санітарно-гігієнічні вимоги щодо житлових приміщень, в яких перебувають люди. Також розташування будівлі на відстані, меншій ніж 1 м.п. від межі між земельними ділянками може спричинити стікання атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівлі на територію суміжної ділянки ОСОБА_6 .

На вимоги Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області щодо усунення допущених порушень ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» при будівництві господарської споруди по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 не реагує, на виклики щодо явки в судове засідання не з`являється, не повідомляє суд про зміну місця проживання та 18 серпня 2016 року за договором купівлі продажу належний йому житловий будинок та земельну ділянку, на якій розміщений цей будинок відчужив ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За правилами статей 395, 396 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Порушення, невизнання або оспорювання права особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Положенням частини другої статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, а також неодноразово була підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц (провадження № 61-663св18), від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц (провадження № 61-30914св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц (провадження № 61-13076св19).

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

У пунктах 5, 22, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Тобто, враховуючи приписи статті 376 ЦК України, самочинне будівництво не створює прав у особи, яка його здійснила.

Враховуючи порушення ОСОБА_4 проекту здійснення будівництва, винесено постанову Інспекції ДАБК у Івано-Франківській області №307 від 20 травня 2011 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. за будівництво житлового будинку в АДРЕСА_2 з відхиленням від проектної документації.

Відповідно до повторної судової будівельно-технічної експертизи №0050/09/2015 від 20 вересня 2016 року виконані будівельні роботи господарської споруди АДРЕСА_5 не відповідають проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме: -відстань від стіни житлового будинку ОСОБА_6 до стіни незавершеного будівництва будівлі ОСОБА_4 становить 3,59 м.п.-4,03 м.п., що є суттєвим порушенням щодо вимог протипожежних розривів між житловими будинками змішаної конструкції, яка повинна становити не менше 15,0 м.п.;-господарська споруда ОСОБА_4 побудована впритул до міської вулиці, а повинна бути не менше 6,0 м від дороги;-відстань від стін будинків з вікнами, що виходить із житлових кімнат до інших житлових будинків повинна бути не менше 7,0 м., а в даному випадку відстань від вікон господарської споруди ОСОБА_4 до вікон будинку ОСОБА_6 складає 3,60 м;- відстань від гаражу житлового будинку ОСОБА_6 до господарської споруди ОСОБА_4 складає 3,0 м, при нормативній віддалі 10,0 м;-відстань від туалетів господарської споруди ОСОБА_4 , що розміщені на 1-му поверсі у вікна житлового будинку Томашевських складає 3,67 м., при нормативній відділі-не менше 8,0м;-для пожежної безпеки та інсоляції відстань між довгими сторонами житлових будинків висотою 2-3 поверхи, враховуючи IV ступень вогнестійкості і господарської споруди ОСОБА_4 приймається не менше 15-18м, а в даному випадку становить 3,60м, що є грубим порушенням

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Вирішуючи питання правомірності втручання держави у право на мирне володіння майном, Верховний Суд врахував баланс інтересів власника та особи, яка здійснила самочинне будівництво на предмет пропорційності втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції та дійшов висновку про нагальну необхідність у втручанні у право користування земельною ділянкою враховуючи суспільний інтерес.

За приписами частини другої статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відтак, у такої особи не виникає охоронюване законом право чи інтерес, які підлягають захисту з огляду на приписи статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо можливого втручання у інші права відповідача, то за наявності встановленої у справі сукупності критеріїв (самочинний характер будівництво, відсутність згоди власника земельної ділянки, порушення прав третіх осіб, відсутність відомостей про можливість перебудови, позов самого власника про знесення) то таке втручання є законним у розумінні статті 376 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про відмову у завдоленні позову, судом першої інстанції не враховано наявний факт самовільної побудови ОСОБА_4 господарської споруди розташованої по АДРЕСА_2 , на вимоги Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області щодо усунення допущених порушень ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» при будівництві господарської споруди відповідач не реагує, таке самовільне будівництво порушує інсоляцію у частині житлових приміщень 1-го та 2-го поверхів житлового будинку позивачів ОСОБА_6 та санітарно-гігієнічні вимоги щодо житлових приміщень, в яких перебувають люди, використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності за самовільне будівництво господарської споруди, а також суд не дав належної оцінки поведінки відповідача спору і не врахував, зазначена нерухомость, будується з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами відповідач відмовляється від такої перебудови, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись у силі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з допущенням порушення норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Яремчанська міська рада, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про знесення самочинно збудованої господарської споруди задовольнити частково. Знести за рахунок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , самовільно побудовану ним господарську споруду, розташовану по АДРЕСА_2 .

У задоволенні позову до ОСОБА_3 відмовити, так як зазначений відповідач не здійснювала будівництво самовільно побудованої господарської споруди.

За змістом ст.382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий судовий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що апеляційний суд зробив висновок про задоволення апеляційної скарги, то підлягає сплаті з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 судові вирати: по 4 550 грн ( чотири тисячі п`ятсот птдесят гривень) за проведення будівельно технічної експертизи кожному та по 215,5 грн (двісті пятдесят гривень 50 коп) кожному по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити.Рішення Яремчанськогоміського судувід 30червня 2022року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Яремчанська міська рада, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про знесення самочинно збудованої господарської споруди задовольнити частково.

Знести за рахунок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , самовільно побудовану ним господарську споруду, розташовану по АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 судові вирати: по 4 550 грн ( чотири тисячі п`ятсот птдесят гривень) за проведення будівельно технічної експертизи кожному та по 215,5 грн (двісті пятдесят гривень 50 коп) кожному по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

У задоволенні позову до ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 07 листопада 2022 року.

Судді: В.Д.Фединяк

Л. В. Василишин

І. О. Максюта