ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/2653/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянув касаційні скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 (головуючий суддя Коробенко Г. П., судді Козир Т. П., Кравчук Г. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 (суддя Чебикіна С. О.) у справі

за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд»

про розірвання договору, припинення права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки,

СУТЬ СПОРУ

1. Між Київською міською радою (далі - Київрада) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» (далі - ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд») було укладено договір на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою для обслуговування та експлуатації виробничої бази.

2. Однак, за твердженням першого заступника керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» порушує умови договору на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою, оскільки використовує її не за цільовим призначенням, а саме здійснює будівництво житлового комплексу.

3. У зв`язку з цим прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Київради з позовом до ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» про розірвання договору тимчасового користування земельною ділянкою, припинення права тимчасового користування та зобов`язання повернути земельну ділянку Київраді.

4. Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою суду апеляційної інстанції змінено рішення місцевого господарського суду шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови апеляційного господарського суду, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. Прокурор, а також Товариство з обмеженою відповідальністю «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» як особа, яка не брала участь у розгляді справи, та, на її думку, суд вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки, не погодились із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій та звернулися із касаційними скаргами до Верховного Суду.

6. Верховний Суд закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» та частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

7. У лютому 2021 року прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київради з позовом до ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» про розірвання договору на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою площею 1,9506 га (кадастровий номер 8000000000:66:134:0005), яка розташована по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва (далі - спірна земельна ділянка), укладений між Київрадою та ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд», який зареєстрований у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 04.04.2001 за № 66-5-00053 (далі - спірний договір), а право користування спірною земельною ділянкою зареєстроване в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.09.2015 за № 11440307; про припинення ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» права користування спірною земельною ділянкою та про зобов`язання ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» повернути Київраді вищевказану земельну ділянку.

8. На обґрунтування позову прокурор посилається на те, що ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» використовує спірну земельну ділянку не за її цільовим призначенням.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 06.04.2001 на підставі рішення Київради від 27.04.2000 № 110/831 «Про оформлення права користування земельними ділянками» між Київрадою та ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» було укладено спірний договір, відповідно до пункту 1.1 якого Київрада надає, а ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» приймає у тимчасове користування спірну земельну ділянку згідно з планом землекористування, що додається.

10. Пунктом 1.2 спірного договору передбачено, що земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва.

11. У пункті 3.1 спірного договору передбачено, що Київрада має право в разі використання землекористувачем земельної ділянки не за цільовим призначенням або не у відповідності з генеральним планом будівництва достроково розірвати цей договір.

12. У відповідності до пункту 3.2 спірного договору землекористувач має право: самостійно господарювати на землі згідно з цільовим призначенням земельної ділянки; переважного поновлення договору після закінчення строку його дії та за інших рівних умов; зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва, затвердженими в установленому законодавством порядку і при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.

13. Крім того, у пункті 3.2 спірного договору визначено, зокрема, такі обов`язки землекористувача: виконувати вимоги діючого законодавства; використовувати землю згідно з цільовим призначенням; охороняти земельну ділянку від самовільного захоплення та самовільної забудови іншими суб`єктами.

14. ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» є власником будівель, розташованих на спірній земельній ділянці, - виробничої бази.

15. 14.11.2014 між ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укрбуд Інвест» укладено договір № 14/11-14 про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 2-А у Дніпровському районі, згідно з умовами якого сторони зобов`язуються збудувати об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією.

16. За умовами цього правочину: об`єкт (об`єкт будівництва) - житловий комплекс, будівництво якого планується на спірній земельній ділянці, а також будь-які інженерно-технічні споруди безпосередньо з ним пов`язані.

17. 19.12.2014 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) видано містобудівні умови.

18. У подальшому, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» дозвіл на виконання будівельних робіт: «Будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 2-А в Дніпровському районі м. Києва» від 03.11.2015 № ІУ115153072151.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

19. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у задоволенні позову відмовлено.

20. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що Київрада не надала доказів на підтвердження використання ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» земельної ділянки не за цільовим призначенням. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що Генеральним планом міста Києва, затвердженим рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови, тобто наміри забудови, будівництво житлового комплексу відповідають містобудівній документації на місцевому рівні; землекористувач може самостійно визначити вид використання земельної ділянки в межах вказаної категорії, що встановлено постановою Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 640/14207/19, та в силу вимог частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказуванню. Також суд першої інстанції зазначив, що право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться об`єкти нерухомості, перейшло до відповідача в силу статті 120 Земельного кодексу України, статей 375, 377 Цивільного кодексу України, а також те, що надмірне втручання у право власності відповідача суперечитиме критерію пропорційності.

21. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

22. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що Київрада як власник спірної земельної ділянки рішень про зміну її цільового призначення не приймала, використання земельної ділянки для будівництва багатоквартирних житлових будинків у встановленому законодавством порядку не дозволяла, ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» порушує умови використання спірної земельної ділянки, оскільки вона відводилась для обслуговування та експлуатації виробничої бази (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), натомість ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» використовує її фактично для будівництва багатоквартирних житлових будинків (землі житлової та громадської забудови).

23. Разом з тим, за твердженням апеляційного господарського суду, обраний прокурором спосіб захисту не є ефективним, позовна вимога про розірвання спірного договору та її повернення, за умови знаходження на цій земельній ділянці нерухомого майна, що належить ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» на праві власності, не може бути визнана законною з огляду на приписи положень статей 316, 317 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг прокурора та ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД»

24. У червні та липні 2022 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги прокурора та ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» як особи, яка не брала участь у розгляді справи, та, на її думку, суд вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки, відповідно.

25. Прокурор у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

26. ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги прокурора та заперечень на неї

27. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

28. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, прокурор посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 та постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 911/3738/17, від 21.01.2021 у справі № 921/266/18, від 03.03.2021 у справі № 915/161/20, від 07.09.2021 у справі № 910/597/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, щодо застосування положень статей 15, 651 Цивільного кодексу України, статей 141, 152 Земельного кодексу України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» при оцінці належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача.

29. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав належної оцінки поданому позивачем на вимогу суду доказу, а саме акту обстеження спірної земельної ділянки від 29.10.2021 № 21-0760-04, з якого вбачається, що на земельній ділянці проводяться будівельні роботи зі спорудження багатоповерхових житлових будинків.

30. Учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу прокурора, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

Доводи касаційної скарги ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» та заперечень на неї

31. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

32. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, від 31.05.2021 у справі № 826/1581/18, від 14.07.2021 у справі № 826/16124/18, щодо застосування положень статті 20 Земельного кодексу України, статей 24 та 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

33. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, який вирішує правову колізію у випадку невідповідності містобудівної документації цільовому призначенню земельної ділянки, визначеному відповідно до Земельного кодексу України, у разі якщо земельна ділянка передавалася в користування до набуття чинності нового Земельним кодексом України та до набуття чинності класифікатором видів цільового призначення земель.

34. ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» також зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо дотримання цільового призначення земельної ділянки, у разі його визначення з порушення законодавства, та щодо застосування Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» в частині визначення цільового призначення земельної ділянки в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

35. Прокурор надав відзив на касаційну скаргу ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД», в якій він не погоджується з доводами касаційної скарги.

36. Крім того, прокурор подав клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022.

37. Інші учасники справи правом на подання відзиву, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

38. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» - закриттю, з огляду на таке.

(1) Стосовно касаційної скарги прокурора

40. Однією з підстав касаційного оскарження прокурором судових рішень судів попередніх інстанцій, як зазначалося вище, є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

41. На обґрунтування підстави касаційного оскарження прокурор посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 та постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 911/3738/17, від 21.01.2021 у справі № 921/266/18, від 03.03.2021 у справі № 915/161/20, від 07.09.2021 у справі № 910/597/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, щодо застосування положень статей 15, 651 Цивільного кодексу України, статей 141, 152 Земельного кодексу України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» при оцінці належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача.

42. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

43. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

44. Предметом позову у справі, що розглядається, є розірвання договору на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою, укладеного між Київрадою та ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд», зокрема, у зв`язку із використанням спірної земельної ділянки не за її цільовим призначенням, припинення права тимчасового користування земельною ділянкою та зобов`язання повернути Київраді спірну земельну ділянку.

45. Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до Генерального плану міста Києва спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови, тобто, наміри забудови, будівництво житлового комплексу відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, а прокурором не надано доказів на підтвердження використання ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

46. Разом з тим апеляційний господарський суд, змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції, зазначив, що ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» порушує умови використання спірної земельної ділянки, оскільки вона відводилась для обслуговування та експлуатації виробничої бази, натомість фактично використовується для будівництва багатоквартирних житлових будинків.

47. Крім того, на думку апеляційного господарського суду, позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню, оскільки обраний прокурором спосіб захисту не є ефективним.

48. Тому в цій справі для правильного вирішення спору необхідним є встановлення обставин використання спірної земельної ділянки (за її цільовим або не за цільовим призначенням) та наявності (або ж відсутності) підстав для задоволення вимоги про розірвання спірного договору, а також інших позовних вимог у зв`язку з цим.

49. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

50. За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

51. У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

52. Згідно з положеннями статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

53. Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

54. Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

55. Разом із тим законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

56. Так, за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

57. Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

58. Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

59. Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

60. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 07.09.2021 у справі № 910/597/18 та від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, на які посилається прокурор в касаційній скарзі.

61. Відповідно до частини першої статті 27 Земельного кодексу України, прийнятого 18.12.1990, (далі - Земельний кодекс України 1990 року) право користування земельною чи її частиною припиняється у разі, зокрема, використання землі не за цільовим призначенням.

62. При цьому частина сьома статті 27 Земельного кодексу України 1990 року встановлює, що право тимчасового користування землею припиняється шляхом розірвання договору.

63. Згідно з пунктом 3.1 спірного договору Київрада має право в разі використання землекористувачем земельної ділянки не за цільовим призначенням або не у відповідності з генеральним планом будівництва достроково розірвати цей договір.

64. Таким чином, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може бути підставою для розірвання спірного договору.

65. При цьому суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо того, чи підтверджується матеріалами справи використання ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням.

66. Так, за висновком місцевого господарського суду прокурором не було доведено використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, що може бути підставою для розірвання спірного договору. Водночас, суд апеляційної інстанції, зазначаючи про доведеність прокурором обставин використання спірної земельної ділянки не за її цільовим призначенням, дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту не є ефективним.

67. Однак, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зробленими при неповному дослідженні умов спірного договору та фактичних обставин справи, виходячи з такого.

68. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.04.2001 між Київрадою та ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» було укладено спірний договір, відповідно до пункту 1.1 якого, Київрада надає, а ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» приймає у тимчасове користування спірну земельну ділянку згідно з планом землекористування, що додається. Пунктом 1.2 спірного договору передбачено, що земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для обслуговування та експлуатації виробничої бази.

69. Відповідно до частин першої, третьої статті 7 Земельного кодексу України 1990 року (чинного на момент укладення спірного договору) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

70. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Земельного кодексу України 1990 року власники земельних ділянок і землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання.

71. Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

72. Отже, цільове призначення земельної ділянки зазначається у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

73. Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до рішення Київради від 27.04.2000 № 110/831 «Про оформлення права користування земельними ділянками» спірну земельну ділянку надано ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для обслуговування та експлуатації виробничої бази, що у відповідності до положень Земельного кодексу України відноситься до земель промисловості.

74. Вказане цільове призначення земельної ділянки також визначено в пункті 1.2 спірного договору на право тимчасового довгострокового користування землею.

75. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту пункту 12 рішення Київради від 27.04.2000 № 110/831 вбачається, що право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою вирішено оформити за ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» у зв`язку з переходом до останнього права власності на майно цілісного майнового комплексу (договір купівлі-продажу від 03.05.1994, акт передачі від 29.06.1994 № 00075/50), відведеною згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 19.01.1988 № 55.

76. Отже, вказаним рішенням Київради та укладеним на його підставі договором земельна ділянка надавалась ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» саме для вказаної мети, тобто - обслуговування та експлуатації виробничої бази.

77. При цьому під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки, зазначений у рішенні компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування чи передачу у власність, із урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

78. Колегія суддів суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові також звернула увагу на те, що згідно з витягами з Державного земельного кадастру від 24.05.2016 № НВ-8000301882016 та від 16.11.2020 № НВ-8001192372020 відомості про державну реєстрацію спірної земельної ділянки внесені 06.04.2001 Київським міським управлінням земельних ресурсів на підставі проєкта землеустрою щодо відведення земельної ділянки «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» з кодом класифікації видів цільового призначення земель 11.2 та вказано наступний вид використання - для обслуговування та експлуатації виробничої бази.

79. Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, земельні ділянки з класифікацією виду цільового призначення земель 11.2 відносяться до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

80. Окрім того, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.02.2021 цільове призначення спірної земельної ділянки визначено «для обслуговування та експлуатації виробничої бази».

81. Таким чином, з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд», укладаючи вказаний договір, було обізнане як з його умовами в частині існування обов`язку використовувати земельну ділянку для обслуговування та експлуатації виробничої бази, так і з можливими правовими наслідками, у разі невиконання таких обов`язків, шляхом реалізації Київрадою права вимагати розірвання спірного договору.

82. Однак суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та взагалі не надали правової оцінки пункту 3.1 спірного договору у взаємозв`язку з іншими його умовами щодо обов`язку відповідача використовувати земельну ділянку відповідно до вказаного вище цільового призначення, незважаючи на те, що апеляційний господарський суд констатував порушення відповідачем умов договору.

83. Крім того, суд першої інстанції на підставі того, що спірна земельна ділянка віднесена Генеральним планом міста Києва до земель житлової та громадської забудови, дійшов передчасного висновку про наявність у ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» можливості самостійно визначати вид використання земельної ділянки в межах категорії землі житлової та громадської забудови, в тому числі і використовувати під будівництво житлового комплексу.

84. При цьому, місцевий господарський суд послався на постанову Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 806/5308/15, ухваленій у спорі, правовідносини в якому не є подібними з правовідносинами у справі № 910/2653/21.

85. Так, предметом позову у справі № 806/5308/15 були вимоги фізичної особи до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та рішення про скасування декларації про прийняття завершеного будівництвом об`єкту до експлуатації; визнання протиправним та скасування наказу про скасування реєстрації декларації.

86. Отже, місцевий і апеляційний господарські суди, зосередившись лише на дослідженні питання використання чи невикористання ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» спірної земельної ділянки за цільовим призначенням, не дослідили наявність підстав для застосування до спірних правовідносин норм частини другої статті 651 Цивільного кодексу України з огляду на умови спірного договору у сукупності, у зв`язку з чим не з`ясували суттєві обставини цієї справи та не встановили належним чином наявність (або ж відсутність) підстав для задоволення вимог про розірвання спірного договору, припинення права ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» користування спірною земельною ділянкою та про зобов`язання ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» повернути Київраді вищевказану земельну ділянку.

87. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 (провадження № 12-38гс20), на яку посилається прокурор у своїй касаційній скарзі, про те, що підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин, а реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин. Що ж до питання про наявність чи відсутність підстав для захисту права позивача у спірних правовідносинах, то вони пов`язані з існуванням чи відсутністю тих обставин, які мають наслідком зміну чи припинення відповідних договірних відносин у судовому порядку.

88. Що стосується висновків апеляційного господарського суду про обрання прокурором неефективного способу захисту, то колегія суддів суду касаційної інстанції також вважає їх передчасними з огляду на таке.

89. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам

90. Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та від 19.05.2020 у справі № 916/1608/16 (провадження № 12-135гс19), на які посилається прокурор у свої касаційній скарзі.

91. При цьому ефективність обраного позивачем способу захисту означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Таким чином ефективний засіб (спосіб) захисту призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у справі № 921/266/18, від 03.03.2021 у справі № 915/161/20, на які посилається прокурор в касаційній скарзі).

92. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 (провадження № 12-38гс20), на яку посилається прокурор у своїй касаційній скарзі, викладено висновок про те, що право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

93. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 (провадження № 12-216гс18) та від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

94. Крім того, суд касаційної інстанції зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо того, що позовні вимоги зводяться до повного припинення права користування спірною земельною ділянкою, а їх задоволення створить повну неможливість використання належного ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» на праві власності нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, всупереч критерію пропорційності в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист права людини та основоположних свобод.

95. Так, відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

96. В усталеній практиці ЄСПЛ також (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

97. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

98. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 911/3738/17, на яку посилається прокурор у своїй касаційній скарзі.

99. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що предметом позову у даній справі є вимоги про розірвання договору на право тимчасового користування землею, про припинення права користування земельною ділянкою та зобов`язання повернути земельну ділянку.

100. При цьому, суди попередніх інстанцій у даній справі спір про припинення права власності ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» на розміщене на спірній земельній ділянці нерухоме майно не розглядали, а звідси питання втручання держави у право власності відповідача не виникало.

101. Припинення права користування спірною земельною ділянкою не тягне за собою припинення права власності ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» на розміщене на спірній земельній ділянці нерухоме майно.

102. За таких обставин доводи скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування положення статей щодо застосування положень статей 15 та 651 Цивільного кодексу України, знайшли своє часткове підтвердження.

103. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

104. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

105. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

106. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

107. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

108. Таким чином, для правильного вирішення спору господарським судам попередніх інстанцій необхідно було належним чином дослідити умови спірного договору в їх сукупності, встановити істотні обставини справи щодо виконання і дотримання відповідачем умов вказаного договору та вирішити спір у залежності від їх оцінки.

109. Ураховуючи викладене, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість касаційної скарги і про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

110. Прокурор в касаційній скарзі також вказав, що іншою підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

111. Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

112. Так, прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав належної оцінки поданому позивачем на вимогу суду доказу, а саме акту обстеження спірної земельної ділянки від 29.10.2021 № 21-0760-04, з якого вбачається, що на земельній ділянці проводяться будівельні роботи зі спорудження багатоповерхових житлових будинків.

113. Згідно із частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

114. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

115. Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

116. Отже, під час розгляду справи у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

117. У статті 77 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

118. Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

119. При цьому суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що наявним в матеріалах справи актом обстеження земельної ділянки від 29.10.2021 № 21-076-04 підтверджується використання ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» спірної земельної ділянки для будівництва житлового комплексу.

120. Таким чином, апеляційний господарський суд дослідив та надав оцінку наданому прокурором доказу, а саме акту обстеження земельної ділянки від 29.10.2021 № 21-076-04, що спростовує доводи касаційної скарги в цій частині.

121. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

(2) Стосовно касаційної скарги ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД»

122. ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 як особа, яка не брала участі у справі, але, на її думку, суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки.

123. Так, відповідно до частини четвертої статті 287 Господарського процесуального кодексу України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

124. ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» не приймало участі у розгляді справи ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

125. Подаючи касаційну скаргу, ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» стверджує, що воно уклало з ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» договір про будівництво житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 2-А у Дніпровському районі від 26.02.2020, фінансування будівництва здійснюється за рахунок ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» та заявник має певний матеріальний інтерес, який порушено оскаржуваною постановою.

126. У касаційній скарзі ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» стверджує, що судове рішення суду апеляційної інстанції безпосередньо впливає на правовий статус ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД», а позовні вимоги виключають можливість реалізації прав останнього, які випливають із договору про будівництво житлового будинку.

127. Так, ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» вважає, що суд апеляційної інстанції порушив його права, змінивши рішення суду першої інстанції шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції своєї постанови та зазначивши про використання спірної земельної ділянки не за її цільовим призначенням.

128. Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з доводами касаційної скарги стосовно наявності у ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» права касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022, з огляду на таке.

129. Так, спірні правовідносини у справі № 910/2653/21 виникли через те, що, на думку прокурора, ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» використовує спірну земельну ділянку, надану йому у тимчасове користування для обслуговування та експлуатації виробничої бази, не за цільовим призначенням. У зв`язку з чим прокурор в позовній заяві просив суд розірвати спірний договір, припинити право тимчасово користування спірною земельною ділянкою та зобов`язати ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» повернути Київраді спірну земельну ділянку.

130. Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» порушує умови використання спірної земельної ділянки, оскільки вона відводилась для обслуговування та експлуатації виробничої бази (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), натомість ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» використовує її фактично для будівництва багатоквартирних житлових будинків (землі житлової та громадської забудови). Водночас суд апеляційної інстанції зазначив про неможливість задоволення позовних вимог прокурора через обрання ним неефективного способу захисту.

131. Таким чином, апеляційний господарський суд, змінивши мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, залишив без змін вказане рішення в його резолютивній частині, а саме щодо відмови в задоволенні позову.

132. Звідси, судами попередніх інстанцій ухвалювалися рішення, що стосуються дотримання умов використання спірної земельної ділянки відповідно до спірного договору, сторонами якого є лише Київрада та ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд».

133. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

134. Виходячи зі змісту вказаної частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вона визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

135. Верховний Суд наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

136. Якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то суд касаційної інстанції закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт касаційного оскарження.

137. Таким чином, суд касаційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити касаційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на касаційне оскарження судового рішення.

138. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 03.10.2019 у справі № 910/16620/16, від 27.10.2021 у справі № 910/2795/20, від 28.10.2021 у справі № 917/388/20, постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

139. Разом з тим в касаційній скарзі особи, яка участі у справі не брала, але за її доводами, судове рішення стосується її прав, інтересів та (або) обов`язків, має бути чітко зазначено, в якій частині оскаржуваного судового рішення прямо вказано про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, про які саме та яким чином прослідковується та співвідноситься правовий зв`язок вирішених правовідносин між сторонами з правами, інтересами та (або) обов`язками особи, що не брала участі у цій справі.

140. Доведення цих обставин покладено на скаржників, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України.

141. Розглянувши матеріали касаційної скарги та надавши їм оцінку, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що питання про права, інтереси та обов`язки ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не вирішував.

142. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що зміст постанови суду апеляційної інстанції не вказує на те, що воно безпосередньо стосується прав, інтересів та (або) обов`язків ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД», оскільки в її мотивувальній частині не наведено висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД», як і у резолютивній частині судового рішення апеляційного господарського суду не вказав про права та обов`язки зазначеної особи.

143. Ураховуючи обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» не є учасником цієї справи; не є стороною у спірних правовідносинах згідно зі спірним договором; судами попередніх інстанцій не вирішувалося питання про права, інтереси та/або обов`язки скаржника і рішення не зачіпає безпосередньо його права та обов`язки; ні мотивувальна, ні резолютивна частини постанови суду апеляційної інстанції у цій справі не містять жодних посилань і застережень, а також висновків щодо прав або обов`язків скаржника, а містять виключно висновки щодо правовідносин між Київрадою та ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд».

144. Правовідносини між ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» і ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД», які виникли у зв`язку з тим, що між ними укладено договір про будівництво житлового будинку, не були предметом розгляду судом апеляційної інстанцій у цій справі та не досліджувались під час вирішення спору у ній.

145. Тобто постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 у справі № 910/2653/21 не містить судження про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД», а спір у цій справі не було розглянуто і вирішено щодо правовідносин, учасником яких є скаржник, що спростовує доводи касаційної скарги про протилежне.

146. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

147. Оскільки судом касаційної інстанції встановлено, що оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції не вирішувалось питання про права, інтереси та обов`язки ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» щодо жодної із сторін та відносно предмету спору, то касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» підлягає закриттю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

148. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

149. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

150. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

151. Зважаючи на викладене, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» необхідно закрити, а касаційну скаргу прокурора - задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

152. З огляду на часткове задоволення касаційної скарги прокурора та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції судові витрати, понесені прокурором у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

153. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» відповідно до приписів статті 296 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягають.

Керуючись частиною четвертою статті 240, статтями 296, 300, 301, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполо Інтернешнл Трейд ЛТД» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 у справі № 910/2653/21 закрити.

2. Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/2653/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

Є. В. Краснов