ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 753/8533/16-ц Головуючий у І інстанції - Маруліна Л.О.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням у навчальному закладі,-

В С Т А Н О В И В:

Національна академія внутрішніх справ (стара назва - Київський національний університет внутрішніх справ (далі - НАВС (або КНУВС)) звернулась до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 (до вступу в шлюб мала прізвище ОСОБА_1 ) на користь Національної академії внутрішніх справ вартість витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі у сумі 25 582, 03 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.12.2007 між сторонами укладено договір про підготовку фахівця, відповідно до умов якого відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету, а після закінчення навчання повинен був відпрацювати за місцем розподілу не менше як три роки, а у разі відмови - відшкодувати фактичні витрати за період навчання. Разом з тим, 03.07.2013 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням, тобто до спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі по закінченню навчання. Узв`язку з цією обставиною, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вартість витрат, пов`язаних з утриманням останньої у навчальному закладі в розмірі 25 582,03 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2022 рокуу задоволені адміністративного позовувідмовлено.

При цьому суд виходив з того, що позивачем було порушено вимоги Договору про дострокове припинення договору та повідомлення відповідача про розрахунок фактичних витрат.Крім того, судом зазначено, що скільки зміна судової практики щодо поширення адміністративної юрисдикції на категорію справи, що розглядається, відбулася у 2018 році, та враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного суду від 28.10.2020 справу №753/8533/16 передано до Окружного адміністративного суду міста Києва, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав застосування наслідків пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду із цією позовною заявою, передбачені ст. 123 КАС України.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подавапеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга непідлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ від 21.07.2007 №655 ОСОБА_1 з 01.09.2007 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання КНУВС.

Між КНУВС (далі - Виконавець), Головним управлінням МВС в м. Києві (далі - Замовник) та ОСОБА_1 укладено договір 04.12.2007 № Кв-11 про підготовку фахівця у КНУВС (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач у період з 01.09.2007 по 17.06.2011 навчання перебувала на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням комунальних послуг.

Відповідно до п. 2.3.6. Договору, відповідач зобов`язалася у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими п. 3 Договору відшкодувати у повному обсязі фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 27.08.2010 №1709-р «Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» КНУВС реорганізовано в Національну академію внутрішніх справ, відповідно до якого останній є правонаступником КНУВС, що підтверджується статутом НАВС, затвердженим наказом МВС України від 17.11.2010 №555.

Наказом НАВС від 17.06.2011 № 463 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «правознавство» та видано диплом спеціаліста.

Після здобуття освіти ОСОБА_1 відповідно до умов вказаного договору направлено для подальшого проходження служби до ГУ МВС України у м. Києві, проте наказом ГУ МВС України у м. Києві №505 о/с від 03.07.2013 її звільнено з ОВС на підставі поданого нею рапорту за власним бажанням (пп. «ж» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ).

Так, пунктами 3.1. та 3.2. Договору передбачено, що підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням протягом перших трьох років після закінчення навчання. Підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця є відмова від подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

При цьому, п. 7.4. Договору зазначено, що дострокове припинення дії чи розірвання цього договору з боку будь-якої зі Сторін оформлюється окремим договором.

Оскільки, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідач не відшкодувала, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 № 2984-III (далі - Закон №2984-III, втратив чинність 06.09.2014), Порядком відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 №313 (далі - Порядок №313), наказом МВС України від 14.05.2007 №150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України», зареєстрованим Міністерством юстиції України 29.05.2007 за №547/13814.

Так, відповідно до Статуту НАВС, затвердженим наказом МВС України від 17.11.2010 №555, НАВС є державним вищим навчальним закладом, основним завданням якого є освітня діяльність згідно з державними стандартами вищої освіти у відповідності до вимог Закону №2984-III.

Згідно із абз. 2 ст. 56 Закону №2984-IIIвипускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Як вже було зазначено вище, між КНУВС, Головним управлінням МВС в м. Києві та відповідачкою укладено Договір 04.12.2007 № Кв-11 про підготовку фахівця у КНУВС.

Відповідно до п. 1 цього Договору предметом останнього є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямком (спеціальністю) «правознавство».

Згідно із п.п. 2.1. - 2.1.3. цього Договору позивач зобов`язався забезпечити теоретичну та практичну підготовку фахівця згідно з навчальними планами та програмами і вимогами освітньо-кваліфікаційних рівнів, забезпечити курсанта харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до п. 2.3.6. Договору, відповідач зобов`язалася у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими п. 3 договору відшкодувати у повному обсязі фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору передбачено, що підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням протягом перших трьох років після закінчення навчання. Підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця є відмова від подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Договору, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим та речовим убезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. У разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ.

Аналогічні положення щодо укладення договору та обов`язку відшкодування витрат за навчання у разі дострокового звільнення містяться у Типовому договорі, затвердженому наказом МВС України від 14.05.2007 №150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України», зареєстрованого Міністерством юстиції України 29.05.2007 за №547/13814.

Також, зазначений механізм відшкодування витрат визначено Порядком відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 №313.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №1709-р «Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» КНУВС реорганізовано в Національну академію внутрішніх справ, відповідно до якого останній є правонаступником КНУВС, що підтверджується статутом НАВС, затвердженим наказом МВС України від 17.11.2010 №555.

Наказом НАВС від 17.06.2011 № 463 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «правознавство» та видано диплом спеціаліста та згідно з умовами Договору направлено для подальшого проходження служби до ГУ МВС України у м. Києві.

Таким чином, за умовами Договору, три роки після закінчення навчання спливають 17.06.2014.

В подальшому, Наказом ГУ МВС України у м. Києві від 03.07.2013 №505 о/с ОСОБА_1 звільнено з ОВС на підставі поданого нею рапорту за власним бажанням (пп.«ж» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ).

Таким чином, в порушення умов договору відповідач до спливу встановленого договором трирічного терміну перебування на службі після навчання, звільнилася за власним бажання, тим самим порушила умови договору, як наслідок має відшкодувати навчальному закладу фактичні витрати, пов`язані із її утриманням.

Відповідно до п. 4.4. Договору, у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення цієї суми здійснюється у судовому порядку.

Як правильно зауважено судом першої інстанції, умовами Договору, положенням Типового Договору не передбачено визначеного терміну добровільного відшкодування витрат, в той час, як стягнення фактичних втрат на утримання у навчальному закладі здійснюється за фактом відмови особи у добровільному відшкодуванні.

Разом з тим, суд зауважує, що укладаючи Договір особа, підписуючи останній, є ознайомленою та погоджується із умовами добровільного відшкодування фактичних витрат на утримання у навчальному закладі у разі його дострокового розірвання через невиконання умов Договору, зокрема, у зв`язку із звільненням з органів внутрішніх справ за власним бажанням протягом перших трьох років.

Колегія суддів звертає увагу, що жодні додаткові угоди, укладання яких передбачено п. 7.3 цього Договору, зокрема, щодо визначення строку добровільного відшкодування, Сторонами не укладалися.

При цьому,згідно п. 7.4. Договору дострокове припинення дії чи розірвання цього договору з боку будь-якої зі Сторін оформлюється окремим договором.

Разом з тим,матеріали справи не містять доказів укладення додаткових угод.

Отже, факт дострокового розірвання Договору від 04.12.2007 №кв-11 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ, укладений між позивачем, ГУ МВС у м. Києві та відповідачем, яким надано послуги з навчання та утримання у ВНЗ, має бути оформлено окремим договором, складеним з підстави його розірвання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право та строк добровільного відшкодування особою фактичних витрат на її утримання у ВНЗ виникає та розпочинається відповідно з дня укладення окремого договору про дострокове розірвання договору про підготовку фахівця, яким засвідчується факт розірвання договору, умови якого порушено, та, в якому, фактично, і має бути визначено як процедуру добровільного відшкодування, так і наслідки невідшкодування витрат на утримання у добровільному порядку.

Крім того, про розрахунок фактичних витрат на утримання відповідача, пов`язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням останню після її звільнення не повідомлено та не ознайомлено, що фактично позбавило відповідача права на їх добровільне відшкодування, а також права на відмову у добровільному відшкодуванні.

Позивачем долучено Довідку про розрахунок фактичних витрат, пов`язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_1 за період навчання з 01.09.2007 по 17.06.2011 на загальну суму 25 582, 03 грн, яка датована 19.12.2014.

Разом з тим, доказів надіслання цієї довідки відповідачу матеріали справи не містять.

Крім того, відповіднадовідка складено позивачем через півтора року після звільнення відповідача з органів внутрішніх справи відповідно до наказу від 03.07.2013 №505 о/с, а до Дарницького районного суду міста Києва із цим позовом позивач звернуся взагалі 29.04.2016.

Вказані обставини свідчать про обізнаність позивача щодо порушення відповідачем умов Договору, що мало б своїм наслідком укладання окремого договору про дострокове розірвання Договору та розрахунку фактичних витрат із повідомленням про такі обставини відповідача, водночаспозивачем такі дії не здійснено.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженогорішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ-залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова