УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №274/792/21 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.

Категорія 3 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів:Коломієць О.С., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №274/792/21 за позовом ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Альфа-Банк»,треті особи:Комунальне підприємство«Центр державноїреєстрації» Садківськоїсільської ради, ОСОБА_2 ,про скасуваннярішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень,витребування майназ чужогонезаконного володіння,поновлення прававласності

за апеляційноюскаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк»

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 листопада 2021 року, яке ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б. у м.Бердичеві

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 ,поданою черезпредставника ОСОБА_3 ,

на додатковерішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 листопада 2021 року, яке ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б. у м. Бердичеві,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 , через представника адвоката Коляду А.М., звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк». Просила: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 48479545 від 02 вересня 2019 року, номер запису про право власності: 33040427 від 27 серпня 2019 року, вчинене державним реєстратором Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирської області Годзь Євгеном Івановичем; витребувати з чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1 , яка відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності належить АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»; поновити право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 шляхом поновлення відомостей в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна, що передували скасованим записам. Також просила вирішити питання судових витрат, а саме, стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2724 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 28000 грн.

Позовну заяву обґрунтувала тим, що 07 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник) укладений кредитний договір №286/25-403, за умовами якого кредитор надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 20000 дол.США зі сплатою 13% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості до 06 грудня 2018 року. Для забезпечення виконання основного зобов`язання 07 грудня 2006 року з ОСОБА_1 (майновим поручителем) укладений іпотечний договір, за умовами якого вона передала в іпотеку належну їй на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Державний реєстратор Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Годзь Євген Іванович 27 серпня 2019 року зареєстрував право власності на спірну квартиру за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк». Вважає, що державна реєстрація права власності за АТ «Укрсоцбанк» є незаконною та вчинена без належних правових підстав, а тому підлягає скасуванню, оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про отримання іпотекодавцем ( ОСОБА_1 ) письмової вимоги від іпотекодержателя (АТ «Укрсоцбанк») про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності. Вимога іпотекодержателя повернулася з вказівкою «за закінченням терміну зберігання», що не може свідчити про відмову сторони від її одержання чи про її незнаходження за адресою та не є доказом належного інформування іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки. За таких обставин, порушені вимоги п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (в редакції постанови КМУ від 23 серпня 2016 року №553). Окрім того, спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки має загальну площу 49,8 кв.м та є єдиним для неї ( ОСОБА_1 ) житлом та членів її сім`ї. Фактично відбулося примусове стягнення майна без згоди власника, незважаючи на заборону, тобто мораторій.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 листопада 2021 року позов задоволений частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 48479545 від 02 вересня 2019 року, номер запису про право власності: 33040427 від 27 серпня 2019 року, вчинене державним реєстратором Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирської області Годзь Євгеном Івановичем. Витребувано із чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1 , яка належить відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 05 лютого 2021 року АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Альфа Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 816 грн.

Додатковим рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 листопада 2021 року заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Коляди А.М. про ухвалення додаткового рішення задоволена частково. Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Не погодившись в задоволеній частині позовних вимог із рішенням суду першої інстанції від 10 листопада 2021 року, відповідач АТ «Альфа-Банк» подало в цій частині апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що відповідно до п.п.4.5.3 п.4.5 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів як шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку». Суд першої інстанції неправильно трактував норми матеріального права з приводу того, що іпотекодержатель не дотримався процедури повідомлення іпотекодавця та позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку». Пунктом 6.2 іпотечного договору передбачено, що датою отримання (відповідно і вручення) повідомлення є дата поштового штемпеля зв`язку одержувача. Позичальник ОСОБА_2 також підписував договір іпотеки та погодився із відповідною умовою. За адресою предмета іпотеки ( АДРЕСА_1 ) на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено 12 квітня 2019 року повідомлення з вимогою виконати зобов`язання та застереження, що у випадку не виконання зобов`язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором, іпотекодержатель зверне стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку». Лист на ім`я ОСОБА_2 повернувся з поштовою відміткою відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання», а лист на ім`я ОСОБА_1 - «адресат вибув». Про свою нову адресу позичальник та майновий поручитель банк не повідомляли. Іпотекодержатель зробив все від нього залежне, щоб повідомити позичальника та іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки, але із незалежних від іпотекодержателя причин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідні вимоги не отримали. Зі сторони іпотекодержателя повністю дотримана процедура повідомлення боржника та іпотекодавця про погашення заборгованості. Також суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки предмет іпотеки не використовувався позивачем як місце її постійного проживання, а відтак посилання на мораторій безпідставні. Так, у матеріалах цивільної справи №274/3318 є акт судового розпорядника Бердичівського міськрайонного суду про те, що відповідачі постійно у квартирі не проживають, а проживають біля міста Києва; за матеріалами цивільної справи №274/6430/19 фактичним місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 ; рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 січня 2021 року в цивільній справі №367/7186/18 скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на будинок та витребувано від ТзОВ «ФК «Фінтайм Капітал» житлову нерухомість ОСОБА_1 у м. Ірпені Київської області, до якої остання має пряме відношення як власниця. На переконання скаржника, ОСОБА_1 мала житловий будинок та квартиру, яку не використовувала як місце постійного проживання. Квартира не була її єдиним житлом і така обставина належними доказами не спростована. Також суд першої інстанції не врахував того, що позивач не довела неналежності до суб`єктів за Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». При проведенні реєстраційних дій щодо права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем норми чинного на той законодавства порушені не були, а суд проігнорував висновки щодо застування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, Великої Палати Верховного Суду.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» на рішення суду першої інстанції від 10 листопада 2021 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Коляда А.М. просить апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 листопада 2021 року без змін, а також просить стягнути з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. Заперечення на апеляційну скаргу мотивує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не змінювали місця свого проживання та проживали у квартирі, що знаходиться у м.Бердичеві, до моменту несанкціонованого проникнення до їх житла, тобто квартири АДРЕСА_1 , зміни замків у цій квартирі та встановлення охоронної сигналізації. Норми чинного законодавства спрямовані на фактичне повідомлення боржника та іпотекодавця, аби надати їм можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно. Іпотекодержатель не довів дотримання порядку належного надсилання ним вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про усунення порушень не отримували, а для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, має бути поданий документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя. Підтвердженням надіслання банком позичальнику та іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання основного договору, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її (вимоги) отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05 березня 2009 року №270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року №211. У державній реєстрації має бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам закону. Також відповідачем не надано доказів у підтвердження того, що у ОСОБА_1 станом на дату виникнення спірних правовідносин було наявне інше нерухоме майно, крім спірної квартири, яка передана в іпотеку, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. За таких обставин, не подана для реєстрації права власності на підставі договору іпотеки також заява, що підтверджує згоду ОСОБА_1 на набуття АТ «Альфа-Банк» права власності на спірну квартиру, яка є предметом іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат» (такої згоди не надано).

Позивач ОСОБА_1 , не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції від 26 листопада 2021 року, через представника адвоката Коляду А.М. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення скасувати і ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 46500 грн, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ґрунтує на тому, що суд першої інстанції, досліджуючи надані адвокатом докази на підтвердження понесених клієнтом витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, не звернув уваги на відсутність у матеріалах справи обґрунтованої заяви відповідача про зменшення розміру витрат позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу. Разом із тим, приймаючи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Участь у судовому засіданні не є формальною присутністю адвоката, а передбачає його підготовку до кожного судового засідання, витрачений час на дорогу до суду та у зворотному напрямку, на очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Стадія представництва інтересів в суді передбачає прибуття на судове засідання та очікування цього засідання. Такі обставини є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви в частині задоволення витрат на професійну правничу допомогу за прибуття до суду є не обґрунтованими. Наголошує на тому, що адвокат не зазначив витрати на прибуття до суду (бензин, амортизацію автомобіля, квиток на маршрутне таксі, квиток на поїзд чи літак), а тому не надав суду квитки, квитанції, шляхові листи. Адвокат зазначає лише витрачений час на прибуття до суду. Участь адвоката у судових засіданнях підтверджується відеозаписом судових засідань.

У відзиві на апеляційну скаргу, подану ОСОБА_1 через представника на додаткове рішення суду першої інстанції від 26 листопада 2021 року, АТ «Альфа-Банк» просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Заперечення аргументує тим, що АТ «Альфа-Банк» не погоджується із заявленими позивачем судовими витратами та з цього приводу в суді першої інстанції надало клопотання про максимальне зменшення витрат на правничу допомогу, про стягнення яких заявлено в порядку частини восьмої ст.141 ЦПК України. Транспортні витрати не доведені та є безпідставно завищеними, а також не входять до складу витрат на правничу допомогу.

Інші учасники справи (треті особи) відзиву на апеляційні скарги не подавали. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник АТ «Альфа-Банк» апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції від 10 листопада 2021 року підтримав та просить її задовольнити, відмовивши позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. Проти задоволення апеляційної скарги позивача на додаткове рішення заперечив та просить у її задоволення відмовити. Також заперечив проти задоволення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 15000 грн, оскільки вважає, що вони заявлені у неспівмірній сумі щодо складності справи та відповідач позову не визнає у повному обсязі. Сама по собі справа для позивача навіть при задоволенні позову нічого не вирішує, оскільки у такому випадку відновиться борг та обтяження іпотеки. Якщо апеляційний суд дійде висновку про відмову відповідачу в задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 10 листопада 2021 року, просить максимально зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що заявлені при перегляді справи судом апеляційної інстанції.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги АТ «Альфа-Банк» заперечив та просить у її задоволенні відмовити, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення від 10 листопада 2021 року з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його скасування відсутні. При цьому представник позивача повністю підтримав апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення суду першої інстанції від 26 листопада 2021 року та просить також стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн., які понесені останньою при перегляді справи судом апеляційної інстанції, а саме, надані послуги з ознайомлення з апеляційною скаргою кредитора, написаний на неї відзив, який направлений учасникам справи, витрачений час на прибуття до апеляційного суду та у зворотному напрямку, а також на прийняття участі у судовому засіданні.

Інші учасники справи до суду не з`явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи не спрямовували. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частини друга ст.372 ЦПК України). Участь у суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційні скарги АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 не можуть бути задоволені з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, 07 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 (позичальник) укладений договір кредиту №286/25-403, за умовами якого кредитор надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 20000 дол.США зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном повернення заборгованості до 06 грудня 2018 року. Між сторонами 20 жовтня 2008 року укладена додаткова угода №1 про те, що з 20 жовтня 2008 року встановлюється процентна ставка за користування кредитом на рівні 15% річних, а 30 червня 2009 року укладена додаткова угода №2 про те, що кредитор надає позичальнику грошові кошти в сумі 21548,35 дол.США з кінцевим терміном погашення заборгованості до 06 грудня 2023 року. Погашення кредиту мало відбуватися частинами до 10 числа кожного місяця згідно з графіком.

На забезпечення виконання основного зобов`язання 07 грудня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 (іпотекодавець) і ОСОБА_2 (позичальник) укладений іпотечний договір (з майновим поручителем), за умовами якого ОСОБА_1 (майновий поручитель) передала в іпотеку іпотекодержателю трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору дарування від 29 листопада 2006 року.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За положеннями частини першої ст.35 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У матеріалах справи міститься копія повідомлення АТ «Укрсоцбанк» від 10 квітня 2019 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (а.с.144 т.1). Повідомленням АТ «Укрсоцбанк» вимагає від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплатити борг за кредитним договором у сумі 86626,07 дол.США та при цьому попереджає позичальника та майнового поручителя, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (частини перша та друга ст.36 Закону України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, відповідне застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, у пункті 4.5 вищевказаного іпотечного договору прописано, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в одиніз наступних способів: на підставі рішення суду (підпункт 4.5.1); на підставі виконавчого напису нотаріуса (підпункт 4.5.2); шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку» (підпункт 4.5.3); шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку» (підпункт 4.5.4); шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст.6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (підпункт 4.5.5).