ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2022Справа № 910/17304/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Старовойтова Є. А., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "СТС" (вул. Зодчих,74, кв.121, Київ, 03170, код ЄДРПОУ 21457896)

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (вул. Леонтовича буд. 6, Київ, 01030, код ЄДРПОУ 35210739)

про визнання недійсним правочину

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна компанія "СТС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - відповідач) про визнання недійсним правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору від 30.07.2015 №ДНН-2015-07/56 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - договір) позивач мав право на організацію та експлуатацію 40 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 66-68, в межах III територіальної зони паркування міста Києва. Однак внаслідок здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "ОнурКонструкціон Інтернешнл" ремонту Великої Кільцевої дороги, що проходить вздовж місць паркування, позивач не мав змоги використовувати територію автостоянки. При цьому, відповідач, посилаючись на нецільове використання позивачем фіксованих місць паркування, листом №053/05-4434 від 13.11.2018 повідомив останнього про одностороннє розірвання договору. Позивач, зазначаючи про неправомірність одностороннього розірвання договору, просить визнати такий правочин недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.11.2021.

23.11.2021 від Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що надсилання ним листа позивачу щодо розірвання договору в односторонньому порядку за вих. №053/05-4434 від 13.11.2018 здійснено правомірно, у порядку передбаченому договором, зокрема п. п. б) п. 6.5. договору, а саме внаслідок використання "Фіксованих місць для паркування" не за цільовим призначенням, при цьому позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання ним своїх зобов`язань по договору, також позивач не обґрунтовує, яким чином розірвання договору суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства.

У підготовчому засіданні 24.11.2021 судом оголошено перерву до 16.12.2021.

02.12.2021 до відділу діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "СТС" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідачем не спростовано у відзиві будь-яких обставин, вказаних у позові; доводи відзиву відхиляє повністю, а позов просить задовольнити у повному обсязі.

У підготовчому засіданні 16.12.2021 судом оголошено перерву до 13.01.2022.

17.01.2022 до відділу діловодства суду від Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач заперечує проти доводів позивача щодо дійсності договору та зазначає про недоведеність останнім необхідності надання ТОВ "ОнурКонструкціон Інтернешнл" майданчика для паркомісць у користування, що, в свою чергу, свідчить про порушення позивачем умов договору і стало підставою для його розірвання відповідно до п. 6.5. договору; крім того позивачем не доведено факту, що надсилання листа про розірвання договору суперечить вимогам, передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України.

Підготовче засідання, призначене на 13.01.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ягічеової Н.І. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 підготовче засідання призначено на 10.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/17304/21 до розгляду по суті на 02.03.2022.

Розгляд справи по суті, призначений на 02.03.2022 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 розгляд справи по суті призначено на 06.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 розгляд справи по суті відкладено на 03.08.2022.

Розгляд справи по суті, призначений на 07.09.2022, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 розгляд справи по суті призначено на 07.09.2022.

У судовому засіданні 07.09.2022 судом оголошено перерву розгляду справи по суті до 28.09.2022.

У судовому засіданні 28.09.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити.

У судовому засіданні 28.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.07.2015 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (далі - сторона-1; відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Виробничо-комерційна компанія "СТС" (далі - сторона - 2; позивач) укладено договір №ДНН-2015-07/56 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 40 (сорок) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 (чотири) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, 66-68, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - "Фіксовані місця для паркування"), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Відповідно до пункту 1.2. договору під "Фіксованими місцями для паркування" в цьому договорі визначено 40 (сорок) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 (чотири) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, 66-68, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Згідно з пунктом 2.1. договору сторона-1 здійснює контроль за виконанням умов цього договору, а також за дотриманням стороною-2 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342 (далі - Правила паркування) та Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 1051/1051 на "Фіксованих місцях для паркування" (п.п. 2.1.1. договору); здійснює моніторинг за обстеження території "Фіксованих місць для паркування". Виявлення за результатами моніторингу та обстеження території "Фіксованих місць для маркування" кількості автомобілів, які не відповідають схемі ОДР, є підставою для внесення змін до схеми ОДР шляхом збільшення па відповідну кількість автомобілів (п.п. 2.1.2. договору); Розробляє схему організації дорожнього руху за адресою, зазначеною в п. 1.1. договору (п.п. 2.1.3. договору); Не несе відповідальності за збереження автотранспорту, майна, що в ньому заходиться, та будь-якого іншого майна, що розташоване на території "Фіксованих місць для паркування" (п.п. 2.1.4. договору); на час дії даного договору, не має права передавати право на експлуатацію "Фіксованих місць, для паркування" третім особам та/або право на здійснення діяльності з паркування транспортних засобів на "Фіксованих місць для паркування" третім особам (п.п. 2.1.5. договору).

В свою чергу, згідно з п. 2.2. договору сторона-2 самостійно несе відповідальність за наявність необхідних дозволів для ведення власної господарської діяльності, пов`язаної з облаштуванням, організацією та експлуатацією "Фіксованих місць для паркування", здійсненням розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування автотранспорту, а також за нарахування та сплату податків (п.п. 2.2.1. договору); За власні кошти здійснює облаштування та обладнання "Фіксованих місць для паркування" згідно з Правилами паркування (дорожніми знаками, дорожньою розміткою, шлагбаумом, приміщенням для охорони, огорожею, тощо) у відповідності до схеми ОДР (п.п. 2.2.2. договору); Здійснює експлуатацію "Фіксованих місць для паркування" згідно з вимогами чинного законодавства України, в тому числі Правилами паркування, у відповідності до умов цього договору, схеми організації дорожнього руху (п.п. 2.2.3. договору); Зобов`язується утримувати "Фіксовані місця для паркування" та прилеглу територію в належному санітарно-технічному стані, з дотриманням Правил благоустрою, норм і правил протипожежної безпеки, техніки безпеки, здійснює прибирання території та вивезення сміття, листя та снігу (п.п. 2.2.4. договору); зобов`язується облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами договору (п.п. 2.2.5. договору); Зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з розділом 3 цього договору (п.п. 2.2.6. договору); Забезпечує безоплатне паркування транспортних засобів, передбачених ст. 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (п.п. 2.2.7. договору); Не має права передавати "Фіксовані місця для паркування" в експлуатацію третім особам (п.п. 2.2.8. договору); Зобов`язана звільнити "Фіксовані місця для паркування" після припинення дії договору в порядку та строки, передбачені договором (п.п. 2.2.9. договору); Зобов`язується приймати участь під час здійснення контролю стороною-1 виконання стороною-2 умов цього договору (п.п. 2.2.10. договору).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть, відповідальність згідно умов договору та чинного законодавства України (п. 4.1. договору).

Відповідно до умов п. 5.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі якщо невиконання або неналежне виконання зобов`язань є наслідком дії непереборної сили або випадку, тобто надзвичайних і невідтворних обставин, які сторони не могли передбачити, ні запобігти розумними силами (обставин форс-мажору), а саме: пожежі, повені, землетрусу, страйку, масових безпорядків, війни, рішення органів державної влади або місцевого самоврядування, що роблять неможливим виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

У випадку виникнення для сторін подій непереборної сили, строк виконання ними своїх зобов`язань за цим договором відкладається на весь час, протягом якого триватиме ця подія непереборної сили (п. 5.2. договору).

Якщо форс-мажорні обставини тривають більше 60 календарних днів, договір вважається таким, що припинив свою дію (п. 5.3. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 18.11.2015 року і діє до 29.07.2018 року (п. 6.1. договору, в редакції, викладеній у додатковій угоді №1 від 18.11.2015 до договору).

Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не попередить письмово другу сторону про свій намір припинити договір, його дія продовжується на такий самий термін (п. 6.3. договору).

За умовами п. 6.5. договору сторона-1 має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку у будь-якому з наступних випадків:

а) у випадку, якщо сторона-2 три рази підряд прострочила оплату послуг сторони-1 більше, ніж на 5 (п`ять) робочих днів;

б) у випадку використання "Фіксованих місць для паркування" не за цільовим призначенням.

Про дострокове розірвання договору відповідно до п 6.5., сторона-1 надсилає стороні-2 письмове повідомлення не менш ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору. Повідомлення про розірвання договору надсилається в порядку, визначеному п. 8.3. даного договору. Договір є розірваним на тридцять перший календарний день з дати отримання повідомлення стороною-2 (п. 6.6. договору).

Я вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у жовтні 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ОнурКострукціон Інтернешнл" було розпочато ремонт Великої Кільцевої дороги, що проходить вздовж місць для паркування по вул. Зодчих, 66-68.

Так, листом від 07.12.2017 №107-22/898 Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація у відповідь на лист від 15.11.2017 №84 повідомила Приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна компанія "СТС" про проведення зазначених робіт на підставі контрольної картки на тимчасове порушення благоустрою №16080128-СВ, виданої Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища від 18.10.2016 з терміном дії до 30.12.2017, та зазначила, що після проведення робіт з капітального ремонту дорожнього покриття на Кільцевій дорозі здійснюватиметься відновлення благоустрою на автостоянці навпроти будинків №66-68 по вул. Зодчих.

18.10.2018 Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до позивача з листом №053/05-3892, у якому, посилаючись на раніше надісланий лист від 21.09.2018, повторно просило у найкоротший термін привести територію паркувального майданчика по вул. Зодчих, 66-68, у відповідність до схеми ОДР та умов договору і надати фотопідтвердження.

У відповідь на зазначене прохання Приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна компанія "СТС" листом від 23.10.2018 №99 повідомило Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" про неможливість виконати умови договору щодо експлуатації паркомісця у зв`язку з проведенням ремонту Великої кільцевої дороги та надало відповідні підтверджуючі документи. Копії цього листа надіслано також Голові Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Каретку В.О. та Депутату Київської міської ради Меліховій Т.І.

Також, листом №103 від 30.10.2018 Приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна компанія "СТС" зверталося до керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОнурКострукціон Інтернешнл" з проханням про допомогу у врегулюванні питання з Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" щодо приведення території автостоянки у відповідність до схеми ОДР або звільнити територію автостоянки від майна товариства та провести заходи з благоустрою.

На звернення від 23.10.2018 №99 Перший заступник голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації листом від 08.11.2018 №107-22/8112 надав відповідь, у якій підтвердив викладені обставини щодо ремонту Великої кільцевої дороги, та повідомив про отримання гарантійного листа від ТОВ "ОнурКострукціон Інтернешнл", де вказано, що благоустрій за адресою вул. Зодчих, 66-68 буде відновлено до 25.12.2018.

Листом від 13.11.2018 №053/05-4434 Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" повідомило Приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна компанія "СТС" про розірвання договору від 30.07.2015 №ДНП-2015-07/56 в односторонньому порядку на підставі п. 6.5. (б) договору; договір є розірваним з 22.11.2018.

В свою чергу, Приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна компанія "СТС" в листі №112 від 29.11.2018 до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" виклало свої заперечення щодо одностороннього розірвання договору №ДНП 2015-07/56 від 30.07.2015 у зв`язку з його необґрунтованістю і протиправністю та у випадку незгоди з такою позицією повідомило про намір звернутись до господарського суду з метою вирішення спору.

У листах від 11.12.2018 №053/05-4787 до Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "СТС" та від 10.07.2019 №053/05-2355 до керуючого партнера АО "Український правовий альянс" та першого заступника голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" підтвердило свою позицію щодо факту розірвання договору від 30.07.2015 №ДНП-2015-07/56 в односторонньому порядку шляхом надсилання листа 13.11.2018 №053/05-4434.

У зв`язку з викладеним позивач зазначає, що одностороннє розірвання відповідачем договору від 30.07.2015 №ДНН-2015-07/56 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування шляхом надсилання листа №053/05-4434 від 13.11.2018 відповідачем вчинено без належних та обґрунтованих підстав, передбачених договором або цивільним законодавством, та у спосіб, що порушує вимоги договору, оскільки позивач не здійснював використання "Фіксованих місць для паркування" за цільовим призначенням через обставини, які не залежали від нього, а саме ремонт Великої кільцевої дороги та дій третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОнурКонструкціон Інтернешнл", які санкціоновані органами державної влади та місцевого самоврядування, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

В свою чергу, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, наголошуючи на правомірності одностороннього розірвання договору, оскільки настали умови для застосування п. п. б) п. 6.5. договору, а саме: використання "Фіксованих місць для паркування" не за цільовим призначенням.

Оцінюючи подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Отже, договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, з огляду на його мету та предмет, суд дійшов висновку, що укладений договір за своєю правовою природою є найбільш наближеним до оренди (найму), а відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 6.1. договору, в редакції, викладеній у додатковій угоді №1 від 18.11.2015 до договору сторони встановили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 18.11.2015 року і діє до 29.07.2018 року.

В той же час, за умовами пункту 6.3. договору якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна сторона зі сторін не попередить письмово другу сторону про свій намір припинити договір, його дія продовжується на такий самий термін.

Дія договору до 22.11.2018 (дата, зазначена відповідачем у листі від 13.11.2018 №053/05-4434) сторонами не оспорюється, та належних і допустимих доказів припинення його дії до цієї дати суду не надано.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання договорів врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України та главою 20 Господарського кодексу України.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.5. договору сторони погодили підстави для можливості одностороннього розірвання договору відповідачем: а) у випадку, якщо сторона-2 три рази підряд прострочила оплату послуг сторони-1 більше, ніж на 5 (п`ять) робочих днів; б) у випадку використання "Фіксованих місць для паркування" не за цільовим призначенням.

При цьому, застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, на що посилається відповідач, яка визначена через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Подібна правова позиція сформована, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як встановлено судом, підставою для одностороннього розірвання відповідачем договору стало невикористання "Фіксованих місць для паркування" за цільовим призначенням, зумовлене, в свою чергу, здійсненням Товариством з обмеженою відповідальністю "ОнурКострукціон Інтернешнл" ремонту Великої Кільцевої дороги, по вул. Зодчих, 66-68.

Тобто, невикористання позивачем "Фіксованих місць для паркування" за цільовим призначенням відбулось внаслідок дій інших осіб, а не позивача.

Про добросовісність поведінки позивача свідчить також вчинення ним дій, спрямованих на відновлення благоустрою на автостоянці навпроти будинків №66-68 по вул. Зодчих, зокрема, надсилання листів від 23.10.2018 №99 та від 30.10.2018 №103.

Викладене свідчить про відсутність вини позивача у порушенні умов договору в частині використання "Фіксованих місць для паркування" за цільовим призначенням і, як наслідок, про відсутність підстав для застосування цивільно-правової відповідальності у виді розірвання договору.

Такі висновки узгоджуються з положеннями п. 5.1. договору, за яким сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі якщо невиконання або неналежне виконання зобов`язань є наслідком дії непереборної сили або випадку, тобто надзвичайних і невідтворних обставин, які сторони не могли передбачити, ні запобігти розумними силами (обставин форс-мажору), зокрема, рішення органів державної влади або місцевого самоврядування, що роблять неможливим виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Крім того, надаючи оцінку пункту 6.5. договору, суд зазначає, що сторонами у договорі не конкретизовано підстави, які вважаються використанням стороною-2 "Фіксованих місць для паркування" не за цільовим призначенням.

Пункт 4 Загальної частини Правил паркування транспортних засобів, затверджених поставною Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 № 1342 (далі - правила) визначає спеціально обладнані майданчики для паркування як майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Паркуванням згідно вказаного пункту правил є розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування.

Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції (пункт 8 правил).

У постанові від 25.03.2020 у справі №715/214/17 Верховним Судом викладено висновок у подібних за змістом правовідносинах, які виникають під час застосування статті 32 Закону України "Про оренду землі", згідно яким поняття "невикористання ділянки за призначенням" та "використання ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Відтак, враховуючи відсутність погоджених сторонами у договорі конкретно визначених підстав, які слід розуміти як використання стороною-2 "Фіксованих місць для паркування" не за цільовим призначенням, за висновками суду в розумінні підпункту б) пункту 6.5 договору такою підставою може бути виключно діяльність позивача, пов`язана з використанням місць для паркування поза межами їх цільового призначення, доказів чого матеріли справи не містять.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Умови чинності правочинів встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об`єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Під час розгляду справи, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами настання обставин, які є підставою для одностороннього розірвання договору від 30.07.2015 №ДНН-2015-07/56, а тому правочин щодо розірвання договору, вчинений відповідачем шляхом надсилання листа №053/05-4434 від 13.11.2018, є неправомірним, таким що суперечить умовам договору та вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач під час розгляду справи надав суду належні та допустимі докази, на спростування його вини щодо невиконання умов договору, в той же час відповідачем не доведено належними та допустимими доказами настання підстав для одностороннього розірвання договору, зокрема, використання позивачем "Фіксованих місць для паркування" не за цільовим призначенням.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "СТС" задовольнити.

2. Визнати недійним правочин щодо одностороннього розірвання листом №053/05-4434 від 13.11.2018 Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (код ЄДРПОУ - 35210739, вул. Леонтовича, буд. 6, місто Київ, 01030) Договору №ДНН-2015-07/56 від 30.07.2015 року про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, укладеного з Приватним акціонерним товариством "Виробничо - комерційна компанія "СТС" (код ЄДРПОУ - 21457896, вул. Зодчих, 74, кв. 121, м. Київ, 03170).

3. Стягнути з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (вул. Леонтовича буд.6, Київ, 01030, код ЄДРПОУ 35210739) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "СТС" (вул. Зодчих,74, кв.121, Київ, 03170, код ЄДРПОУ 21457896) витрати зі сплати судового збору у сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

У зв`язкку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА