Ухвала
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 607/23244/21
провадження № 61-4378св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - редакція газети «Підручники і посібники»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Хоми М. В.,
Гірського Б. О., Бершадської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до редакції газети «Підручники і посібники» про стягнення компенсації за порушення авторського права.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач порушує авторські права позивача шляхом тиражування та реалізації твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без згоди ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 20 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 18 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Повертаючи позовну заяву заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 18 лютого 2022 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 20 грудня 2021 року, позивачем не усунуто.
Не погоджуючись з ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2021 року про залишення її позовної заяви без руху, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2021 року повернуто скаржнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга
ОСОБА_1 подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2021 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, чим усунувся від вирішення спору.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 18 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Не погоджуючись з ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2021 року про залишення її позовної заяви без руху, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2021 року повернуто скаржнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга
ОСОБА_1 подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду,
а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього
Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання
про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити
в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою,
ОСОБА_1 посилалася на те, що ухвала суду першої інстанції про залишення її позовної заяви без руху є незаконною та необґрунтованою, оскільки місцевим судом помилково визначено її вимоги як вимоги майнового характеру. Крім того вважала, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано законодавство України щодо сплати судового збору, яке діяло у 1994-1999 роках.
Тобто заявник не погоджувався з висновками місцевого суду в частині визначення розміру судових витрат.
Положеннями частини першої статті 353 ЦПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції про залишення її позовної заяви без руху, апеляційний суд керувався положеннями частини першої статті 353 ЦПК України, якими визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, до якого апеляційний суд вважав, що вказана ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не входить.
Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат.
Таке регулювання цивільних процесуальних відносин повністю відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про те, що неможливість реалізувати право апеляційного оскарження через сплату судового збору може вважатись перепоною доступу до правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня
2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland», § 59).
Отже Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що апеляційним судом не було належним чином досліджено обставини справи, не надано належної правової оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо її незгоди із висновками міськрайонного суду в частині визначення розміру судових витрат, унаслідок чого апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви
ОСОБА_1 без руху окремо від рішення суду в апеляційному порядку бути оскаржена не може.
Разом з тим, вирішуючи спори за подібних обставин, Верховний Суд у складі колегій суддів різних судових палат Касаційного цивільного суду приймав різні за змістом судові рішення.
Так, аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня
2019 року у справі № 638/17815/17-ц (провадження № 61-10702св18).
Зокрема, Верховний Суд зазначав, що повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що ухвали про залишення позовної заяви без руху не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, однак не врахував, що позивачем оскаржувалася ухвала Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2017 року, зокрема в частині визначення розміру судових витрат з посиланням на те, що судом не було розглянуто його клопотання про звільнення від сплати судового збору. Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що ухвала Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2017 року в частині визначення розміру судового збору не підлягає оскарженню окремо від рішення суду є помилковим.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 лютого
2020 року у справі № 758/3200/19-ц (провадження № 61-23262св19), в якій зазначав, що апеляційним судом не було належним чином досліджено обставини справи, не надано належної правої оцінки доводам апеляційної скарги позивача щодо його незгоди із висновками районного суду в частині визначення розміру судових витрат, унаслідок чого апеляційний суд
дійшов передчасного висновку про те, що ухвала суду першої інстанції
про залишення позовної заяви без руху окремо від рішення суду в апеляційному порядку бути оскаржена не може.
Проте, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі №583/2674/18 (провадження № 61-42883св18) касаційний судпогодився з висновком апеляційного суду про неможливість перегляду в апеляційному порядку ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області
від 13 липня 2018 року про залишення позовної заяви без руху в частині відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача в цій частині.
Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі №585/2357/19 (провадження №61-16697св19), касаційний суд, встановивши, що ухвалою Роменького міськрайонного суду Сумської області від 27 червня 2019 року у задоволенні клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху, погодився з висновком апеляційного суду про відсутність правових підстав для відкриття апеляційного провадження, оскільки ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не входить до вичерпного переліку ухвал, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду.
Крім того, в ухвалі Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 456/2373/20 (провадження № 61-14241ск20) касаційний суд відмовив у відкритті касаційного провадження, виходячи з того, що апеляційний суд з дотриманням вимог процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху (в тому числі й щодо визначення розміру судових витрат) відповідно до положень ЦПК України не входить до переліку ухвал, визначеного статтею 353 ЦПК України, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду.
Отже, існує різна практика вирішення судом касаційної інстанції питання щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції прозалишення позовної заяви без руху щодо визначення розміру судових витрат.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі №583/2674/18 (провадження № 61-42883св18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі №585/2357/19 (провадження
№61-16697св19).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
У зв`язку з наведеним, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 607/23244/21, провадження № 61-4378св22 за позовом ОСОБА_1 до редакції газети «Підручники і посібники» про стягнення компенсації за порушення авторського права, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович
