ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 805/559/17-а

адміністративне провадження № К/9901/13678/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2016 за №0000891400, №0000901400, №0000881400,

УСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ПАТ «Енергомашспецсталь» (далі - Товариство) звернулося до Донецького окружного адміністративного з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2016 року №0000891400, №0000901400 та №0000881400.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року позов задоволено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.12.2016 року №0000901400 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 5 008 622 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 637 644, 5 грн

Прийнято в цій частині нову постанову.

Адміністративний позов ПАТ «Енергомашспецсталь» до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2016 року №0000901400 задоволено частково.

Скасовано частково податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.12.2016 року №0000901400 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 5 008 622 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 637 644,5 грн

В іншій частині постанову суду першої інстанції суду від 11 травня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх у цій частині скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Енергомашспецсталь», зареєстроване як юридична особа рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради 20.11.1995 року, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером ЄДРПОУ 00210602, взято на податковий облік в органі державної податкової служби 1 квітня 1994 року, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом від 5 серпня 1997 року.

Впродовж травня-грудня 2016 року Офісом великих платників податків ДФС проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.05.2016 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 12.12.2016 року №2109/28-10-14-01/00210602 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки вказано на наступні порушення:

1. п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134.14; п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 ПК України завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 47 558 403,00 грн;

2. п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198; п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту на загальну суму 4 855 091,18грн

3. п.200.4 ст.200 ПК України завищено суму податку на додану вартість заявленого до відшкодування на загальну суму 14 356 135,73грн

На підставі висновків акту перевірки згідно із п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України за порушення встановлені пп.14.1.13 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.138.1 , п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 ПК України податковим органом 29 грудня 2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000891400, яким зменшено товариству, як платнику податку, суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 47 558 403 грн за звітний період, за який подано декларацію за перший квартал 2016 (дата реєстрації декларації в контролюючому органі 28.04.2016 року).

На підставі цього ж акту перевірки із зазначенням крім наведених вище норм пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України за порушення позивачем, як платником податків, глави 5, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України позивачу 29 грудня 2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000901400, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за десять звітних податкових періодів на загальну суму 5 275 289 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 637 644,50 грн Підстава застосування штрафних фінансових санкцій не визначена.

На підставі цих же норм ПК України із зазначенням порушення аналогічних зазначених норм податковим органом 29 грудня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000881400, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за дванадцять звітних податкових періодів на загальну суму 2 675 207 грн

Товариство, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулося до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним відносинам, колегія суддів Верховного Суду виходить із такого.

За приписами п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 ПК України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

За змістом п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу) (п.198.6 ст.198 ПК України).

Пунктом 199.1 ст.199 ПК України передбачено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

За приписами п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

В п.200.4 ст.200 ПК України занотовано, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно із п.200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Статтею 3 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закону №996- ХІV) встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ст.1 Закону № 996- ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 4 Закону №996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі - Положення №88).

За приписами п.2.4 ст.2 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підставі висновків акту перевірки згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України (далі - ПК України) за порушення встановлені пп.14.1.13 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 ПК України податковим органом 29 грудня 2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000891400, яким зменшено товариству, як платнику податку, суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 47 558 403 грн за звітний період, за який подано декларацію за перший квартал 2016 (дата реєстрації декларації в контролюючому органі 28.04.2016 року).

На підставі цього ж акту перевірки із зазначенням крім наведених вище норм пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України за порушення позивачем, як платником податків, глави 5, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України позивачу 29 грудня 2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000901400, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за десять звітних податкових періодів на загальну суму 5 275 289 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 637 644,50 грн Підстава застосування штрафних фінансових санкцій не визначена.

На підставі цих же норм ПК України із зазначенням порушення аналогічних зазначених норм податковим органом 29 грудня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000881400, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за дванадцять звітних податкових періодів на загальну суму 2 675 207 грн

Надаючи правову оцінку наведеним податковим повідомленням-рішенням в частині нарахування податку на прибуток, колегія суддів виходить з такого.

Пунктом 1 розділу 5 висновків акту перевірки вказано на завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 47 558 403 грн за перший квартал 2016 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що йдеться саме про порушення за 1 квартал 2016 року. Висновками акту перевірки зазначені порушення норм тотожні тим, що визначені податковим повідомлення-рішенням №0000891400.

В останньому абзаці Розділу 3.1.4. акту перевірки зазначено, що в порушення пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 ПК України підприємством завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) періодів на загальну суму 47 558 403 грн внаслідок встановлених порушень, описаних в пункті 3.1.2, 3.1.3 акту перевірки .

Актом перевірки містить інформацію, що проведеною перевіркою відображених показників за період з 01.01.2015 року по 31.03.2016 року встановлено завищення задекларованого суб`єктом господарювання показника у рядку 03 РІ Декларації «Різниці, які виникають відповідно до ПК України (+, -)» на суму 47 558 403 грн, а саме в рядку 3.2.4 Додатку РІ за 1 квартал 2016 року в сумі 47558403 грн

Також судами встановлено, що розбіжностей між сторонами, щодо обставин стосовно спірної операції не існує. Податковий орган зменшив від`ємне значення з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року. Сума зменшення складається з результатів взаємовідносин з 11 контрагентами. За період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року податковим органом перевірка по податку на прибуток не проводилась.

Оцінюючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з того, що п.3.2.4 Розділу 3 Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій (стаття 140 ПК України), що визначені Додатком РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств є сумою від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 розділу 3 ПК України). Податкова декларація з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.10.2015 року №897.

Пункт 140.4 ст.140 ПК України, який визначає Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій, передбачає зменшення фінансового результату до оподаткування на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Позивачем були надані декларації за попередні звітні податкові періоди (2015 рік), відомості яких відповідають значенням додатку РІ (п.3.2.4) першого кварталу 2016 року. Будь-яких порушень щодо формування від`ємного значення податковим органом під час проведення перевірки не встановлено. Що стосується одинадцяти контрагентів, по яких встановлені порушення при формуванні податкового кредиту, безпосередній вплив на визначення та перенесення від`ємного значення дані операції не мають. Порушення формування валових витрат, які мали місце в межах правовідносин, податковим органом не встановлено.

Отже, виходячи із суцільного методу перевірки, застосованого податковим органом, порушення перенесення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток попередніх податкових періодів актом перевірки не встановлено, внаслідок чого, його зменшення податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

Щодо податку на додану вартість то колегія суддів Верховного Суду зазначає, що п.2 висновків акту перевірки встановлено, завищення позивачем суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту на загальну суму 4 855 091,18 грн за п`ятнадцять податкових періодів, з посиланням на положення п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України.

Приймаючи податкове повідомлення рішення №0000881400 за таке правопорушення, податковий орган підставою зменшення розміру від`ємного значення визначив положення п.198.1 та п.198.6 ст.198 ПК та п.200.1 ст.200 цього кодексу, зменшення суми податку на додану вартість здійснено за дванадцять звітних податкових періодів на загальну суму 2 675 207 грн, у тому числі за жовтень 2013 року (у висновку вересень 2013 року) на суму 14508 грн, за листопад 2013 року на суму 49419 грн, за лютий 2014 року (у висновку січень 2014 року) на 30517 грн, двічі наведений березень 2014 року відповідно на суми 1002299 грн та 85884 грн, при цьому у висновку акту перевірки порушення щодо цього звітного податкового періоду не наведене взагалі, листопад 2014 року 310036 грн, грудень 2014 року на суму 122678 грн, у висновку відсутній, квітень 2015 року на суму 95971 грн, травень 2015 року на суму 36279 грн, червень 2015 року на суму 399397 грн, вересень 2015 року на суму 46719 грн, грудень 2015 року на суму 481500 грн, у висновку відсутній (за такою сумою висновком акту визначений жовтень 2015 року).

Так, протиправність податкового повідомлення - рішення на 1784105 грн, обумовлена його не відповідністю п.58.1 ст.58 ПК України та підпункту 2 пункту 1 Розділу 2 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 року №1204 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 року за №124/28254), а саме зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість здійснено за умови, що має місце невідповідність даних перевірок результатів діяльності платника податків по періодам за актом перевірки та періодами визначеними у податковому повідомленні - рішенні складеного за формою В4, Додатку 8 до цього Порядку.

Стосовно суми 891102 грн, яка складається із сум зменшення від`ємного значення за наступні податкові періоди: за листопад 2013 року - 49419 грн (ТОВ «Фера -МД»), за листопад 2014 року - 310036 грн (ТОВ КК «Атлас»), за квітень 2015 року 95971 грн (ТОВ «Аргос Гарант»), за травень 2015 року - 36279 грн (ТОВ «Аргос Гарант»), за червень 2015 року - 399397 грн (ТОВ «Траф Альянс»), судом апеляційної інстанції встановлено таке.

За листопад 2013 року здійснені дослідження актом перевірки а.с.51-56 т.11, додаток №11 (в матеріалах справи відсутній).

Пунктом 3 Розділу 5 Висновків акту перевірки з посиланням на положення пункту 200.4 ст. 200 ПК України зазначено про завищення суми податку на додану вартість, заявлену до відшкодування 14 356 135,73 грн за п`ятнадцять звітних податкових періодів.

Податковим повідомленням рішенням №0000901400 позивачу як платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування на 5 275 289 грн за десять податкових періодів, при цьому тільки у шести випадках періоди та суми між результатами перевірки співпадають, а саме за жовтень 2013 року - 11375 грн, за грудень 2013 року - 70800 грн, за січень 2014 року 18663 грн, за лютий 2014 року - 38333 грн, за січень 2015 року 102651 грн, за вересень 2015 року - 1235096 грн Сума зменшеного бюджетного відшкодування між результатами перевірки та спірним податковим повідомленням рішенням співпадає на загальну суму 1476918 грн

Не співпадає на 3798371 грн, у тому числі двічі за березень 2014 року на 1510884 грн та 2166667 грн, двічі жовтень 2014 року на 35000 грн та 85820 грн, невідповідність результатів перевірки та податкового повідомлення-рішення унеможливлює визнання його правомірним та доводить протиправність на цю суму.

Дослідження правомірності зменшення бюджетного відшкодування на суму 1476918 грн потребує більш детального дослідження.

Цим же податковим повідомленням рішенням застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2637644,50 грн, без наведення правової підстави застосування штрафу в порушення п.58.1 ст.58 ПК України, що доводить безпідставність його застосування, і, як наслідок цього, протиправність податкового повідомлення у цій частині.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності здійснення податковим органом відповідних корегувань.

В розрізі звітних податкових періодів та контрагентів.

По взаємовідносинах позивача з ТОВ «Феро - МД».

Податковим органом встановленні податкові правопорушення, які призвели до зменшення від`ємного значення за листопад 2013 року та зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень, грудень 2013 року та січень, лютий 2014 року. Актом перевірки здійснені дослідження господарських операцій, за результатами яких сформований податковий кредит. Договір та первинні документи на підставі яких отриманий товар долучені до матеріалів справи.

Податковий орган посилається на те, що податкові накладні прийняті позивачем до обліку не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суд апеляційної інстанції вказані доводи спростував та зазначив, що наведена реєстрація, як обов`язкова умова формування податкового кредиту, закріплена з 01.01.2015 року шляхом внесення змін до п.201.10 ст.201 ПК України. В акті перевірки, як документ який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, зазначене порушення з цих підстав не виявлене та не встановлене.

Крім того, податковий орган посилається на не надання сертифікатів якості, в яких вказаний виробник, постачальник та отримувач товару унеможливлює формування податкового кредиту. Такі доводи відповідача спростовуються тим, що Закон України від 17 травня 2001 року №2406-III «Про підтвердження відповідності», який був чинний під час спірних відносин та регулював відносини, що виникають у процесі підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу вимогам, встановленим законодавством України, і поширюється на виробників та постачальників продукції незалежно від форми власності і видів діяльності, на органи з сертифікації, випробувальні лабораторії, а також відповідні державні органи, жодного впливу на правомірність формування податкового кредиту не мають. Порушення характеристик якості, які би вплинули на підстави та розмір формування податкового кредиту, податковим органом в акті перевірки не наведені та не доведені під час розгляду справи.

З огляду на зазначене, зменшення розміру від`ємного значення та зменшення суми бюджетного відшкодування за результатами взаємовідносин з ТОВ «Феро - МД» є безпідставним.

По взаємовідносинах з ТОВ «КК «Атлас» (листопад 2014 року, січень 2015 року), договір та первинні документи по господарським операціям з цією компанією долучені до матеріалів справи.

Відповідач посилається на відсутність основних засобів, власних приміщень, устаткування, а також відсутність залучених основних послуг з експлуатації основних засобів у третіх осіб, що на їх думку унеможливлює факт реального виробництва продукції.

З огляду на умови договору укладеного позивачем із його контрагентом предметом поставки якого є вугілля, первинні документи які посвідчують поставку вугілля марки «АС», «А», кокс доменний марки «КД-2», у тому числі посвідчення якості, доводи податкового органу стосовно специфіки цього товару є неприйнятними.

Колегія суддів, оцінюючи спірні відносини, вважає неприйнятними такі позиції акту перевірки, якими зроблені узагальнюючі висновки без зазначення первинних документів, викладення фактів порушень конкретних норм податкового закону в порушення вимог Порядку оформлення результатів документальної перевірки щодо дотримання, зокрема, податкового законодавства, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №395 від 14 березня 2015 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року), є нормативно-правовим актом в розумінні ст. 117 Конституції України, підлягає застосуванню за правилами ст. 9 КАС України.

По взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія Крамміськбуд».

Договори та первинні документи на їх виконання з цим контрагентом долучені до матеріалів справи.

Податковий орган посилається на неможливість проведення звірок з контрагентами контрагентів, один з яких є стороною кримінального провадження, а по іншому відкрито кримінальне провадження.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені посилання жодним чином не впливають на правомірність формування податкового кредиту і, як наслідок цього, на зменшення від`ємного значення та зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, тобто положення процесуальних принципів належності та допустимості доказів, закріплені статтею 70 КАС України, зокрема частиною другої якої передбачено, що обов`язок сторін, які мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень податковим органом не дотримані.

По взаємовідносинах із ТОВ «Агрос Гарант» та «Трав Альянс» (квітень, травень 2015 року), договори та первинні документи з цими контрагентами долучені до матеріалів справи. Предметом поставки було вугілля марки «АС», «А», кокс доменний марки «КД-2».

Доводи податкового органу у цій частині є неприйнятними з огляду на те, що податковий кредит був сформований позивачем виключно по факту отримання товару, витрати з транспортування якого жодним чином не вплинули на його розмір. Актом перевірки підтверджені факти отримання та використання товару у господарській діяльності товариства.

По вересню 2015 року взаємовідносини з п`ятьма контрагентами стали підставою для зменшення бюджетного відшкодування, один з яких - ТОВ «Будівельна компанія Крамміськбуд» розглянутий раніше.

По взаємовідносинах з ПП «Бриз», ТОВ «Семакс 2014», ТОВ «Агентство прогресивних бізнес стратегій», ТОВ «Сот Плюс».

Склад податкових правопорушень по ПП «Бриз» та ТОВ «Семакс 2014» доводиться податковим органом із посиланням на відсутність інформації щодо наявності транспортних засобів, внаслідок чого неможливий реальний факт транспортування товару.

З огляду на те, що позивачем не формувався податковий кредит на транспортні послуги (витрати з транспортування товару), такі доводи є неприйнятними. Факт отримання товару та його використання в господарській діяльності не є спірним між сторонами.

Стосовно отримання товару від ТОВ «Сот Плюс», колегія суддів зазначає, що податковий орган посилається на отримання від контрагента цього товариства гіпсу з тимчасову непідконтрольній Україні території, у той час, як за матеріалами справи позивачем від цього контрагента отримані фероматеріали. Всі первинні документи щодо отримання яких долучені до матеріалів справи.

Висновки податкового органу щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Прімо-Фаро», ТОВ «Українська нафтогазова компанія» обґрунтовані тим, що до перевірки підприємством були надані виписки із сертифікатів якості, що, на думку податкового органу, не є безумовним підтвердженням якості отриманої від постачальника продукції; до перевірки не надані документи, які підтверджують походження та якість товару, а також тим, що в актах прийому-передачі природного газу, наданих ПАТ «ЕМСС» до перевірки, вказано, що природний газ є імпортованим згідно з кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, але проведений аналіз ланцюгу постачання товару відповідно до баз даних ДПІ свідчить про те, що жоден з контрагентів, у яких був придбаний товар, не є імпортером та не надано позивачем документів, які підтверджують факт доставки придбаної продукції.

Між ПАТ «Енергомашспецсталь» та ТОВ «Примо-Фаро» було укладено договір постачання від 21 жовтня 2015 року №15/797, відповідно до умов договору ТОВ «Примо-Фаро» було поставлено продукцію, а ПАТ «Енергомашспецсталь» здійснено оплату цієї продукції.

З метою документального оформлення цієї поставки на адресу ПАТ «Енергомашспецсталь» були виписані податкові накладні, видаткові накладні, на оплату продукції виписані відповідні рахунки-фактури, оприбуткування товару позивачем здійснювалось згідно прибуткових ордерів. Факт транспортування продукції до м. Краматорська підтверджують залізничні накладні, товарно-транспортні накладні.

На підставі первинних документів в бухгалтерському обліку підприємством ПАТ «Енергомашспецсталь» були здійснені відповідні бухгалтерські проводки щодо оприбуткування товарів та суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за листопад 2015 року, лютий 2016 року.

Між ПАТ «Енергомашспецсталь» та ТОВ «Українська нафтогазова компанія» було укладено договір постачання природного газу № П/12-058 від 02.07.2012 р. Газ, що постачався за цим Договором, використовувався покупцем виключно для власних потреб. Використання газу для інших потреб покупцем не було предметом цього Договору.

За умовами договору ТОВ «Українська нафтогазова компанія» на адресу позивача були виписані податкові накладні. Оплата за поставлену продукцію на користь ТОВ «Українська нафтогазова компанія» здійснена ПАТ «Енергомашспецсталь» в безготівковій формі платіжними дорученнями.

На виконання умов договору між сторонами було підписано відповідні акти передачі-приймання природного газу та акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

На підставі первинних документів ПАТ «ЕМСС» в бухгалтерському обліку підприємством ПАТ «ЕМСС» були здійснені відповідні бухгалтерські проводки щодо відображення цих взаємовідносин та суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень, липень, серпень 2013 року.

Крім того, між позивачем та ПАТ «Донецькоблгаз», ПАТ «Укртрансгаз» філія УМГ «Донбастрансгаз» були укладені договори на отримання послуг з транспортування природного газу. Усі акти прийому-передачі послуг з транспортування газу були надані до перевірки.

Тобто, акти прийому-передачі природного газу слід вважати транспортною документацією, оскільки вказані контрагенти здійснювали його транспортування.

Судами встановлено, що природний газ є необхідним і важливим компонентом більшості технологічних процесів при виробництві товарної продукції та внутрішньозаводського обороту товариства. Газ обліковується як у складі прямих витрат, так і у складі загальновиробничих витрат цехів на усіх переділах.

В ЕСПЦ (перший переділ) - для виплавки та обробки рідкої сталі, на розігрів і підтримання температури сталерозливних ковшів і металургійної оснастки, на порізку шихти на ділянці підготовки.

В КПЦ-1 (другий переділ при виробництві поковок) - на нагрів зливків у нагрівальних печах у процесі відковки, на термообробку заготівок в термічних печах.

В СЛЦ (другий переділ при виробництві литва) - для підогріву оснастки, роботи термічних печей, газорізальної апаратури при відрізуванні прибутків і литників, у горілках при підігріванні перед заваркою, ковальского горну.

В термічному цеху - на термообробку заготівок у термічних газових пічах.

Враховуючи тривалість виготовлення більшості номенклатури продукції, яка випускається підприємством, газ та сировина, спожиті на початкових етапах виробничого циклу, є невід`ємною частиною собівартості готової продукції.

Таким чином, без факту отримання природного газу підприємству неможливо було б здійснювати виробництво продукції та свою господарську діяльність в цілому.

Також необхідно зазначити, що ПАТ «Енергомашспецсталь» звернулося з позовною заявою до суду про визнання договору, укладеного з ТОВ «Українська нафтогазова компанія», недійсним.

30.11.2016 року Господарським судом Харківської області винесено рішення у справі №922/3583/16, в якому суд у задоволенні позову підприємства відмовив.

Суд, дослідивши зміст договору, прийшов до висновку, що в ньому зафіксовано узгодження всіх перелічених істотних умов договору постачання природного газу. Крім того, судом встановлено, що на момент укладання договору ПАТ «Енергомашспецсталь» та ТОВ «Українська нафтогазова компанія» у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Суд зазначив, що в підтвердження факту отримання природного газу були надані акти приймання-передачі природного газу, були складені податкові накладні.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що поставлений ТОВ «Українська нафтогазова компанія» газ та сплата ПАТ «Енергомашспецсталь» вартості поставленого газу, викликали зміни у структурі активів та зобов`язань, а також потягли за собою реальні зміни майнового стану підприємства. Відтак, вбачається реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

При цьому, в силу ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

З постанови про закриття кримінального провадження від 23.11.2017 року слідчого управління ГУ НП у м. Києві вбачається, що відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУ НП у м. Києві здійснено досудове розслідування у кримінальному провадженні від 24.02.2017 року №42017050000000187 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

За цими матеріалами піддано сумніву реальність угод з придбання ПАТ «Енергомашспецсталь» товарів та послуг у ТОВ «Семакс-2014», ТОВ «Прімо-Фаро», ТОВ «Агентство прогресивних бізнес стратегій», ПП «Бриз», ТОВ «Траф альянс», ТОВ «Фірма «Альтаір-Груп».

Кримінальне провадження, відомості про яке 24.02.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42017050000000187 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях службових осіб ПАТ «Енеромашспецсталь», ТОВ «Семакс-2014», ТОВ «Прімо-Фаро», ТОВ «Агенство прогресивних бізнес стратегій», ПП «Бриз», ТОВ «Траф Альянс», «ТОВ «Фірма «Атьтаір-Груп».

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Щодо посилання відповідача на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к, суд зазначає наступне.

Як вбачається з ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к у межах кримінального провадження №3201610011000074 від 03.08.2016 року провадилось досудове розслідування тільки стосовно директора ТОВ «Українська нафто-газова компанія» і тільки стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19.

Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність в ухвалі Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к фактів, які підтверджують нереальність господарських операцій позивача із його контрагентами, зокрема, «Українська нафто-газова компанія».

За таких обставин наявність ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 не є підставою для автоматичного висновку про нереальність усіх господарських операцій між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія», оскільки, як вже встановлено вище, поставлений ТОВ «Українська нафтогазова компанія» газ та сплата ПАТ «Енергомашспецсталь» вартості поставленого газу, викликали зміни у структурі активів та зобов`язань, а також потягли за собою реальні зміни майнового стану підприємства.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Висновки податкового органу щодо невідповідності придбаних та реалізованих товарів по ланцюгу контрагентів - постачальників позивача, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз, судами обґрунтовано не взято до уваги на підставі наступного.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Суд касаційної інстанції підкреслює, що досліджені судами попередніх інстанцій письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками спростовують висновки податкового органу, які ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Частиною 4 ст.70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В акті перевірки відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання контрагентів - постачальників позивача.

Так, встановлення ознак «нереальності» правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності, не відповідність видів діяльності платника з даними ЄДР є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується, що на підставі наведених норм податкового законодавства, платник податку має право на декларування податкового кредиту тільки при наявності одночасно наступних умов: - списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною - що є підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит;

- платник податку отримав від продавця товарів (послуг) належним чином складену та зареєстровану податкову накладну, інші подібні документи (п.201.10, 201.11 ПК України).

Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов не дає право платнику податку декларувати суму податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, порушення постачальниками товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту у випадку, якщо така залежність не визначена ПК України.

Також відповідно до приписів ПК України, платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не зобов`язаний та не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Посилання скаржника на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» щодо контрагентів є також обґрунтовано неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Інформація з баз даних АІС «Податковий блок» та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у численних рішеннях Верховного Суду, в тому числі постановах від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі № 816/809/17.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав судам першої та апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про нікчемність правочинів договорів, укладених позивачем із контрагентом.

Вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Судами також враховано, що товарно - транспортна накладна не є обов`язковим документом у господарських операціях з поставки чи купівлі-продажу товарів, проте є обов`язковою для договорів перевезення. Відсутність товарно - транспортних накладних, а також недоліки в їх заповненні, які фактично унеможливлюють встановлення основних параметрів щодо перевезення (часу, маси, дані щодо навантаження, розвантаження) ставить під сумнів фактичне переміщення таких товарів у просторі, а у разі наявності й інших доказів та встановлених обставин, наприклад щодо відсутності матеріальних, зокрема транспортних засобів та трудових ресурсів у господарюючих суб`єктів для здійснення відповідної діяльності, в тому числі і транспортування товару, свідчить на користь висновку про відсутність реальних поставок товару, а відповідно і про безпідставність формування даних податкового обліку за такими операціями.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відносно доводів скаржника стосовно того, що до перевірки підприємством були надані виписки із сертифікатів якості, що не є безумовним підтвердженням якості отриманої від постачальника продукції та до перевірки не надані документи, які підтверджують походження та якість товару, суд зазначає наступне.

Ненадання паспортів якості, сертифікатів відповідності не можуть впливати на наявність у позивача право на формування податкового кредиту у зв`язку з тим, що ці документи не є документами, відповідно до яких виникає право на податковий кредит.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини третьої ст. 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає..

Головуючий суддя О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх