Справа № 761/20298/22

Провадження № 3/761/6365/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2022 року місто Київ

Суддя Шевченківського районного суду міста Києва Ковтуненко В.О., при секретарі Водважко Д.Д., прокурора Прокопова О.Е., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , адвоката Мостової І.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ректора Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 за ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП

У С Т А Н О В И В :

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшли матеріали справ про адміністративні правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 за ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року справи за № 761/20298/22 (провадження 3/761/6365/2022); № 761/20299/22 (провадження 3/761/6366/2022); № 761/20301/22 (провадження 3/761/6367/2022); № 761/20303/22 (провадження 3/761/6368/2022); № 761/20306/22 (провадження 3/761/6369/2022); № 761/20308/22 (провадження 3/761/6370/2022); № 761/20312/22 (провадження 3/761/6371/2022); № 761/20314/22 (провадження 3/761/6372/2022); № 761/20318/22 (провадження 3/761/6373/2022); № 761/20319/22 (провадження 3/761/6374/2022); № 761/20321/22 (провадження 3/761/6375/2022); № 761/20324/22 (провадження 3/761/6376/2022); № 761/20326/22 (провадження 3/761/6377/2022); № 761/20328/22 (провадження 3/761/6378/2022) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП об`єднано в одне провадження та присвоєно їм номер № 761/20298/22 (провадження №3/761/6365/22).

Так, як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення від 26.09.2022 № 500 та № 501 (далі - протоколи № 500, № 501) зазначено про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, які полягали в тому, що вона не повідомила свого безпосереднього керівника про наявність реального конфлікту інтересів та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при підписанні наказу від 23.07.2021 № 155-о про преміювання працівників Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого (далі - Університет), в т.ч. себе особисто.

У протоколах про адміністративні правопорушення від 26.09.2022 № 502 та № 503 (далі - протоколи № 502, № 503) зазначено про нібито вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, які полягали в тому, що вона не повідомила свого безпосереднього керівника про наявність реального конфлікту інтересів та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при підписанні наказу від 18.10.2021 № 233-о про преміювання працівників Університету, в т.ч. себе особисто.

У протоколах про адміністративні правопорушення від 26.09.2022 № 504 та № 505 (далі - протоколи № 504, № 505) зазначено про нібито вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, які полягали в тому, що вона не повідомила свого безпосереднього керівника про наявність реального конфлікту інтересів та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при підписанні наказу від 23.11.2021 № 275-о про преміювання працівників Університету, в т.ч. себе особисто та своєї сестри ОСОБА_2 .

У протоколах про адміністративні правопорушення від 26.09.2022 № 506 та № 507 (далі - протоколи № 506, № 507) зазначено про нібито вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, які полягали в тому, що вона не повідомила свого безпосереднього керівника про наявність реального конфлікту інтересів та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при підписанні наказу від 17.12.2021 № 338-о про преміювання працівників Університету, в т.ч. себе особисто та своєї сестри ОСОБА_2 .

У протоколах про адміністративні правопорушення від 26.09.2022 № 508 та № 509 (далі - протоколи № 508, № 509) зазначено про нібито вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, які полягали в тому, що вона не повідомила свого безпосереднього керівника про наявність реального конфлікту інтересів та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при підписанні наказу від 22.12.2021 № 344-о про преміювання працівників Університету, в т.ч. себе особисто та своєї сестри ОСОБА_2 .

У протоколах про адміністративні правопорушення від 26.09.2022 № 510 та № 511 (далі - протоколи № 510, № 511) зазначено про нібито вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, які полягали в тому, що вона не повідомила свого безпосереднього керівника про наявність реального конфлікту інтересів та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при підписанні наказу від 11.01.2022 № 10-о про встановлення надбавок працівникам Університету, в т.ч. собі особисто та своїй сестрі ОСОБА_2 .

У протоколах про адміністративні правопорушення від 26.09.2022 № 512 та № 513 (далі - протоколи № 512, № 513) зазначено про нібито вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, які полягали в тому, що вона не повідомила свого безпосереднього керівника про наявність реального конфлікту інтересів та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при підписанні наказу від 27.05.2022 № 173-о про прийняття на роботу на посаду методиста вищої категорії навчально-методичного відділу ОСОБА_3 , яка є її дочкою.

У судовому засіданні прокурор Прокопов О.Е. просив визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень та застосувати до неї адміністративне стягнення, передбачене санкцією статті.

ОСОБА_1 та її захисник у судовому засіданні пояснили, що у ОСОБА_1 при підписанні наказів від 23.07.2021 № 155-о, від 18.10.2021 № 233-о, від 23.11.2021 № 275-о, від 17.12.2021 № 338-о, від 22.12.21 № 344 -о, від 11.01.2022 № 10-с та 27.05.2022 № 173-о був відсутній приватний інтерес та суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями. У зв`язку з цим, у ОСОБА_1 не виникав і обов`язок повідомляти про реальний конфлікт інтересів, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали, заслухавши доводи учасників, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, за змістом ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи суддя повинен перевірити правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказав, що термін «кримінальне правопорушення», що міститься у ст.2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має автономне значення і охоплює суворі за своїми наслідками види адміністративних стягнень, до яких належать адміністративний арешт та значні адміністративні штрафи, які фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції, а справи щодо їх застосування в силу суворості таких санкцій за суттю є кримінальними (пункти 82, 83 Рішення у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 8 червня 1976 року, пункт 55 Рішення у справі «Гурепка проти України» від 6 вересня 2005 року, пункт 38 Рішення у справі «Менаріні проти Італії» від 27 вересня 2011 року).

Згідно із приміткою до статті 172-7 КУпАП, у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції»: реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Згідно із ст. 1 Закону «Про запобігання корупції» близькими особами є члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

Частиною 1 ст. 28 Закону «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Невід`ємною складовою конфлікту інтересів є службові/представницькі повноваження та вплив (можливість впливу) приватного інтересу на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій під час реалізації таких повноважень. Приватний інтерес здатний впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації дискреційних службових чи представницьких повноважень.

Так, у протоколах №№ 500-511 зазначено, що приватний інтерес ОСОБА_1 при встановленні собі премій та надбавки зумовлений прагненням, у межах правового регулювання, сприяти собі в отриманні збільшеного доходу, поєднаного із бажанням підвищення свого соціального статусу та матеріального добробуту шляхом отримання збільшеного доходу у вигляді премії (надбавки).

У протоколах №№ 504-511 зазначено, що приватний інтерес ОСОБА_1 при встановленні премії та надбавки своїй сестрі - ОСОБА_2 зумовлений прагненням, у межах правового регулювання, поєднаний з сімейними стосунками з сестрою ОСОБА_2 , поєднаний із бажанням піклування про останню та підвищення її соціального та матеріального добробуту шляхом отримання нею збільшеного доходу у вигляді премії (надбавки).

У протоколах №№ 512, 513 визначено, що приватний інтерес ОСОБА_1 при видачі наказу про працевлаштування своєї доньки ОСОБА_3 зумовлений сімейними стосунками з дочкою, поєднаний із бажанням піклування про останню та отримання нею доходу у вигляді заробітної плати.

Так, Конституційним Судом України в Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 зазначено, що регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене. Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у ч. 1 ст. 94 КЗпП України і ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у п.4 ч.І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх.

Згідно із ст 2. Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці, яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткової заробітної плати (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці; вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інших заохочувальних та компенсаційних виплат (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Враховуючи викладене, надбавка за складність та напруженість в роботі та премії є складовими заробітної плати.

Отже, премії та надбавки, як невід`ємна складова заробітної плати, насамперед є реалізацією права особи на відплатність праці.

При цьому, право ОСОБА_1 як першого проректора Університету та ОСОБА_2 як завідуючого архівом на відплатність праці виникає з їх статусу як посадових осіб юридичної особи публічного права, а не приватної особи.

Відтак, отримання заробітної пати (включно з усіма її складовими) є гарантованим законом правом посадової особи юридичної особи публічного права, а не приватним інтересом.

Аналогічні положення містяться і у Колективному договорі між ректором і первинною профспілковою організацією Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого на 2020 - 2021 роки, затвердженого конференцією трудового колективу Університету 22.09.2020 (Протокол № 4), який відповідно до наказу Університету від 27.10.2021 № 108-д продовжує діяти (далі - Колективний договір).

Так, згідно із п. 5.4 Колективного договору заробітна плата працівників Університету складається з посадових окладів, надбавок, доплат, премій тощо.

Відповідно до п.1.1 Положення про надання матеріальних заохочень (грошових винагород) працівникам Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (Додаток 4 до Колективного договору) метою цього Положення є матеріальне заохочення працівників Університету за відповідальну, ініціативну, творчу, сумлінну працю та високі досягнення у науково-педагогічній, науковій, педагогічній, виробничій, навчально-методичній, виховній, організаційній роботі.

Згідно із п. 1.2 цього Положення матеріальні заохочення надаються всім працівникам Університету у вигляді премій і надбавок до посадових окладів.

Відповідно до п.п. 2.1 цього Положення матеріальні заохочення (грошові винагороди) надаються працівникам Університету за відсутності у них дисциплінарних стягнень, порушень виконавчої і трудової дисципліни.

Згідно із п. 2.2. цього Положення встановлення розміру грошових винагород здійснюється згідно з доповідними записками проректорів, директора Інституту екранних мистецтв, декана факультету театрального мистецтва, керівників структурних підрозділів, попередньо узгоджених з першим проректором, головним бухгалтером та керівником первинної профспілкової організації.

Таким чином, норми Колективного договору містять імперативні норми, які зобов`язують Університет як роботодавця здійснювати оплату праці працівників, включно з преміями та надбавками у межах бюджетних асигнувань.

Отже, виплата першому проректору Університету та завідувачу архіву премій та надбавок є обов`язком Університету як роботодавця. Цей обов`язок і реалізовувала ОСОБА_1 , оскільки виконувала обов`язки ректора Університету.

Відповідно до викладеного в протоколах №№ 504-513 формулювання обвинувачення приватний інтерес ОСОБА_1 при встановленні премій та надбавки сестрі та працевлаштуванні доньки полягав у прагненні піклуватись про близьких осіб та дбати про забезпечення її матеріального благополуччя.

Таке формулювання приватного інтересу є загальними висловами, які не підтверджені жодними доказами.

В той же час, відповідно до стандартів, визначених у рішеннях Європейського суду з прав людини «Абрамян проти Росії», «Пелісьє та Сассі проти Франції» «Маттоціа проти Італії» висунуте обвинувачення повинно бути конкретним та зрозумілим. Тобто наявність у правопорушника факту приватного інтересу має бути чітко сформульованим (артикульованим) та визначеним.

Як вбачається з матеріалів справи, з ОСОБА_3 було укладено трудовий контракт строком на 4 місяці для недопущення зриву підсумкового річного контролю успішності студентів та атестації, а наказ від 27.05.2022 № 173-о про працевлаштування ОСОБА_3 було видано в інтересах Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Після виконання обов`язків за контрактом наказом від 27.09.2022 № 340-о ОСОБА_3 20.09.2022 звільнена з Університету.

Отже, при підписанні наказів про власне преміювання, про преміювання ОСОБА_2 , про встановлення надбавок собі та ОСОБА_2 , а також при прийнятті на роботу ОСОБА_3 у ОСОБА_1 був відсутній майновий або немайновий приватний інтерес.

Відсутність приватного інтересу, в свою чергу, виключає наявність реального конфлікту інтересів у особи, а відтак і склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Окремо слід зазначити, що Закон України «Про запобігання корупції» не визначає порядок визначення і виплати премій та надбавок виконувачу обов`язків керівника юридичної особи публічного права.

У протоколі також відсутнє конкретне посилання, у який спосіб ОСОБА_1 як в.о. ректора Університету повинна діяти, щоб мати можливість отримувати передбачені трудовим законодавством України доплати до свого посадового окладу, у тому числі і у виді надбавок і премій, та виплатити відповідні доплати своїй сестрі як працівнику Університету й не бути при цьому суб`єктом правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-1 і ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Відповідно до листа Університету від 09.07.2021 № 373-01 вбачається, що ОСОБА_1 після покладання на неї виконання обов`язків ректора Університету звернулась до Міністерства культури та інформаційної політики України з проханням погодити нарахування їй премій.

Листом від 19.07.2021 № 8337/4.2 Міністерства культури та інформаційної політики України повідомлено, що питання виплати премії погодження не потребує.

Також, у зв`язку із наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 15.07.2022 №310-к «Про призначення ОСОБА_1 », листом №350-01 від 18.07.2022 ОСОБА_1 повідомила Міністерство культури та інформаційної політики України про обставини, які можуть бути розцінені як потенційний конфлікт інтересів.

Таким чином, суд зауважує, що існуючі положення національного законодавства порушують визначені Європейським судом з прав людини вимоги «ясності закону» та правової визначеності, які передбачають, що закон повинен бути достатнім для розуміння, чітким і передбачуваним у своєму застосуванні. В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Відповідно до визначення поняття «реальний конфлікт інтересів», наведеного в ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», обов`язковою ознакою реального конфлікту інтересів є наявність суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Всупереч Закону України «Про запобігання корупції» особа, яка склала протокол, не зазначила в ньому в чому ж власне полягає суперечність та як вона вплинула на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій.

Так, в протоколах №№ 500-513 наявність суперечності сформульована загальними фразами приватний інтерес не міг не впливати на об`єктивність та неупередженість прийнятих рішень.

Таким чином, особа, яка склала протокол, не лише не вказала в чому полягає суперечність між наявним на її думку приватним інтересом ОСОБА_1 та її службовими повноваженнями, а й не надала доказів існування такої суперечності.

Згідно із п.2.3 р.2 Методичних рекомендацій НАЗК зазначає, що приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними.

Стосовно дискреційних повноважень ОСОБА_1 щодо підписання наказів від 23.07.2021 № 155-о, від 18.10.2021 № 233-о, від 23.11.2021 № 275-о, від 17.12.2021 № 338-о, від 22.12.21 № 344 -о суд зазначає таке.

Як зазначалось вище відповідно до Колективного договору матеріальне заохочення у вигляді премії виплачується всім без винятку працівникам Університету за відсутності у них дисциплінарних стягнень, порушень виконавчої і трудової дисципліни. Особою, яка склала протоколи, не надано доказів існування підстав для позбавлення премії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Отже, зважаючи на наведені норми Колективного договору ОСОБА_1 , як в.о. ректора Університету не могла не підписати накази про встановлення премій, в т.ч. собі і своїй сестрі, оскільки тим самим вона би порушила вимоги Колективного договору.

Аналогічно у ОСОБА_1 не було дискреційних повноважень при підписанні наказу від 11.01.2022 № 10-о, оскільки встановлення надбавки за складність та напруженість в роботі у розмірі 100% посадового окладу є вимогою, передбаченою Додатком № 1 до контракту № 3 від 26.06.2008 з першим проректором Університету.

Отже, у ОСОБА_1 при підписанні вищезазначених наказів були відсутні дискреційні повноваження, зважаючи на імперативний характер норм Колективного договору, які передбачають обов`язок Університету встановлювати премії та надбавки своїм працівникам. Зазначене виключає склад конфлікту інтересів.

Крім того, рішення про встановлення премій та надбавок не приймались ОСОБА_1 одноосібно.

З метою дотримання вимог Колективного договору, які зобов`язують Університет як роботодавця виплачувати премії всім без винятку працівникам, перший проектор ОСОБА_1 була включена головним бухгалтером ОСОБА_6 та відповідальним секретарем приймальної комісії ОСОБА_7 до загальних подань про встановлення премій працівникам Університету.

При цьому, як вбачається з листа Університету від 12.10.2022 № 574-01 розмір премій першому проректору ОСОБА_1 визначався аналогічно до того, як визначається розмір премій іншим працівникам, а саме - в межах наявної економії фондів заробітної плати із загального та спеціального фондів державного бюджету, зазначених в кошторисі доходів і видатків Університету, пропорційно розміру окладу з усіма передбаченими законодавством надбавками та доплатами.

Розмір премій, який було визначено головним бухгалтером ОСОБА_6 та відповідальним секретарем приймальної комісії ОСОБА_7 , першим проректором ОСОБА_1 під час підписання нею наказів від 23.07.2021 № 155-о, від 18.10.2021 № 233-о, 23.11.2021 № 275-о, від 17.12.2021 № 338-о та від 22.12.2021 № 344-о не змінювався.

В свою чергу, премії та надбавка ОСОБА_2 встановлювалася на підставі довідних записок начальника загального відділу ОСОБА_8. Розмір премій та надбавки, визначений безпосереднім керівником ОСОБА_2 , під час видання наказів ОСОБА_1 не змінювався.

Отже, враховуючи, що у ОСОБА_1 при підписанні наказів від 23.07.2021 № 155-о, від 18.10.2021 № 233-о, від 23.11.2021 № 275-о, від 17.12.2021 № 338-о, від 22.12.21 № 344 -о, від 11.01.2022 № 10-с та 27.05.2022 № 173-о був відсутній приватний інтерес та суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями, в діях ОСОБА_1 відсутній склад реального конфлікту інтересів.

У зв`язку з цим, у ОСОБА_1 не виникав і обов`язок повідомляти про реальний конфлікт інтересів, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст.172-7 КУпАП.

Суб`єктивна сторона правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, характеризується тим, що воно учиняється умисно; особа, яка його вчиняє, усвідомлює, що вона не повідомляє про наявність у неї реального конфлікту інтересів або вчиняє дії чи приймає рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Отже, для висновку про наявність в особи реального конфлікту інтересів та про прийняття нею рішення в умовах реального конфлікту інтересів необхідно встановити: 1) наявність в особи приватного інтересу; 2) наявність суперечності між приватним інтересом особи та її представницькими повноваженнями; 3) наявність впливу цієї суперечності на об`єктивність або неупередженість рішення; 4) наявність повноважень на прийняття рішення.

При цьому, має бути беззаперечно визначено, в чому саме полягає приватний інтерес конкретної особи, в чому саме проявляється суперечність між приватним інтересом та представницькими повноваженнями цієї особи та її вплив на прийняття рішення.

Разом з тим, в протоколах про адміністративні правопорушення не зазначено й не розкрито змісту зазначених факторів, без яких реальний конфлікт інтересів відсутній.

Аналіз змісту доказів, наявних в матеріалах справи, свідчить про наявність сумнівів та припущень у визначенні складу адміністративних правопорушень, та відсутність достатніх підстав стверджувати, що відповідні зв`язки, в даному випадку, вплинули чи могли вплинути на об`єктивність чи неупередженість при підписанні відповідного рішення.

Дослідивши та перевіривши в ході розгляду усі наявні в справі докази, суд доходить висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-7 і ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання її винною у вчиненні цих правопорушень під час розгляду справи встановлено не було. Сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 дій, направлених на порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а саме - не повідомлення про наявність реального конфлікту інтересів та прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Таким чином, провівши аналіз змісту доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає, що Управлінням стратегічних розслідувань в місті Києві не доведено існування реального та потенційного конфлікту інтересів, оскільки в ОСОБА_1 не було приватного інтересу та суперечності між приватним інтересом та службовими/представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Пунктом 1 частиною 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7, 172-7, 247, 251, 252, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст. 172-7КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва.

Суддя В.О. Ковтуненко