ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/8656/22 пров. № А/857/11582/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Брильовський Р.М.), ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Львові 07 липня 2022 року у справі №380/8656/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

17 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, просила: зобов`язати зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, наступні періоди: - з 01.08.1981 по 28.01.2022 викладач в Новороздільській дитячій музичній школі мистецтв імені Олега Рудницького (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи. Суд першої інстанції вказав, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж, її посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком не отримувала будь-яку пенсію, а тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовлено. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на дату досягнення пенсійного віку позивач не працює в закладі, передбаченому переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, право на призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відсутнє. Скаржник вказує, що посада на якій працювала позивач Постановою №909 не передбачена, та що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій та зарахування до стажу спірних періодів роботи прийнято правомірно.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, навівши мотиви з яких апеляційну скаргу вважає безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала з 01.08.1981 по 28.01.2022 (день призначення пенсії по віку) на посаді викладач в Новороздільській дитячій школі мистецтв імені Олега Рудницького.

15.04.2022 ОСОБА_1 звернулася у Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі 10 пенсій.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 13.05.2022 №5994-4840/С-53/8-1300/22 повідомило ОСОБА_1 про те, що час роботи на посаді викладача в Новороздільській дитячій школі мистецтв імені Олега Рудницького з 01.08.1981 по 31.12.1991 зараховується до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, і відповідно до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, та врегульовувалось Наказом Мінсоцзабезпечення Української РСР №135 від 31.12.1959, проте є недостатнім для призначення грошової допомоги. Посада викладача в позашкільному навчальному закладі освіти не передбачена у переліках установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років після 01.01.1992.

Вважаючи дії Управління щодо відмови у призначені та виплаті грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1911 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» (далі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (пункт 4 Порядку №1191).

Згідно з пунктом 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , яка в силу приписів статті 48 Кодексу законів про працю та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є основним документом, що підтверджує, стаж роботи, позивач працювала з 01.08.1981 у Новороздільській музичній школі викладачем по класу скрипки, у 2013 змінено найменування назви посади на «Викладача початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу».

Як це зазначив відповідач у листі-відповіді від 13.05.2022 на звернення позивача, що згідно з уточнюючою довідкою Новороздільської дитячої школи мистецтв від 24.02.2022 №03.1-5, позивач працює в цій школі на посаді викладача по класу скрипки з 01.08.1981 по даний час.

Так, відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про освіту» позашкільна освіта є невід`ємними складниками системи освіти.

22.06.2000 прийнято Закон України «Про позашкільну освіту» статтею 4 якого встановлено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Згідно з частиною 4 статті 21 цього Закону права, обов`язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників закладу позашкільної освіти визначаються Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до таких віднесено, зокрема, музичні школи - посади: учителі, викладачі, вихователі, керівники гуртків секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

В примітках до вказаного Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433 (зі змінами) «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» затверджено перелік типів позашкільних навчальних закладів до яких віднесено музичні школи.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 30 січня 2019 року у справі 442/456/17, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

Вказані висновки відображені й у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року (справа №758/14312/16-а), від 19 лютого 2019 року (справа №127/159/17-а), від 20 лютого 2019 року (справа № 462/5636/16-а), від 24 грудня 2019 року (справа №462/2743/17).

Постановляючи рішення у схожих правовідносинах Верховний Суд зробив висновок, що стаж роботи викладачем та концертмейстером у дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірний період роботи позивача на посаді викладача Новороздільської музичної школи безпідставно не зараховано скаржником до спеціального страхового стажу роботи, а тому суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача зарахувати спірний період до спеціального стажу та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності відмови позивачу у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи викладачем у музичній школі та у нарахуванні і виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі №380/8656/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко