ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2022 року м. Київ № 320/1232/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаПенсійного фонду України Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області прозобов`язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Пенсійного фонду України (далі по тексту - відповідач) про:

визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України та зобов`язання вчинити певні дії:

нарахування пенсії не нижче мінімальної починаючи з 15.01.2018;

додати до пенсійного стажу 66 місяців 1 день робочого стажу, який вказаний в трудовій книжці і відповідно заповнений;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотриману пенсію з вини відповідача на січень 2020 року у сумі 31050грн. або 1850 євро плюс інфляція з 15.01.2018;

стягнення матеріальних збитків з відповідача у сумі 43908,16грн. або 1276,40євро плюс інфляція з 01.07.2019;

стягнення моральної шкоди у сумі 3 440 000грн. або 100 000 євро;

стягнення судового збору плюс затрати позивача для передачі в ОАС міста Києва, 776,08грн. плюс 38,68грн. за пересилку, в сумі 814,76грн. або 27,70євро плюс інфляція з 01.07.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 справу №320/1232/21 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2021 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишено позовну заяву без руху.

Ухвалами суду від 07.04.2021 звільнено позивача від сплати судового збору в адміністративній справі №320/1232/21 та прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком з 15.01.2018 у меншому розмірі ніж мінімальний прожитковий мінімум, тобто у розмірі 121,62грн. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем неправомірно не враховано його стаж по трудовій книжці для призначення пенсії.

Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що позивач уже звертався до суду з аналогічним позовом, за результатами розгляду якого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №640/8440/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Третя особа жодних пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.

Ухвалою суду від 29.04.2021 повернуто ОСОБА_1 заяву про уточнення позовних вимог в адміністративній справі №320/1232/21.

Ухвалою суду від 14.05.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2021 в адміністративній справі №320/1232/21 повернуто.

Ухвалою суду від 26.10.2022 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №320/1232/21.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №640/8440/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року - скасовано.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 25 червня 2018 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Пенсійний фонд України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323) здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 15 січня 2018 року, провівши її перерахунок та виплату з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Так, Пенсійним фондом України на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №640/8440/19 здійснено ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 15.01.2018.

Однак, як стверджує позивач, після нарахування пенсії, її розмір склав 121,62грн., що є порушенням прав позивача на отримання пенсії у належному розмірі.

Крім того, позивач зазначає, що після призначення пенсії, відповідачем не було включено до страхового стажу його роботу у період з 02.01.1990 по 17.05.1993 на посаді токаря 4 розряду «Ворошиловградский завод РГШО «Спутник» обьединения «Ворошиловградуголь» та навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01.09.1973 по 14.07.1975.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 вищезазначеного Закону визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав законної сили з 01.01.2004.

Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Приписами ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, зокрема, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Частинами 1 та 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

За правилами ст. 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Згідно ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Відповідно до п. 1.1. Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, (у редакції чинній на дату виникнення правових відносин), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з п. 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно з п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно з п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії пенсійної справи позивача, відповідачем при призначені позивачу пенсії з 15.01.2018 не враховано періоди його роботи з 02.01.1990 по 17.05.1993 на посаді токаря 4 розряду «Ворошиловградский завод РГШО «Спутник» обьединения «Ворошиловградуголь», оскільки вказане підприємство знаходяться на окупованій території та не враховано період навчання позивача в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01.09.1973 по 14.07.1975.

Що стосується доводів відповідача про те, що позивач працював та навчався на тимчасово окупованій території не може бути взята до уваги, суд, у даному випадку, вважає за необхідним зазначити наступне.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами".

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії урегульовано статтею 44 Закону N 1058-IV, згідно із частиною третьої якої органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до приписів цього Закону правління Пенсійного фонду України постановою від 25 листопада 2005 року N 22-1затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846 (надалі - Порядок).

Пунктом 1.7 Порядку визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

За бажанням особи, якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Згідно із пунктами 3.3 та 4.2 Порядку орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, враховуючи, що період навчання позивача в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01.09.1973 по 14.07.1975 та період його роботи на посаді токаря 4 розряду «Ворошиловградский завод РГШО «Спутник» обьединения «Ворошиловградуголь» підтверджено матеріалами справи, суд вважає, що вказані періоди повинні бути зараховані до стажу.

Щодо позовних вимог про нарахування пенсії не нижче мінімальної починаючи з 15.01.2018, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, позивачу після призначення пенсії 15.01.2018, її розмір складає 121,62грн.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ст. 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону розмір пенсії визначається за формулою: П = Зп*Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; ЗП - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Положеннями ст. 24 Закону визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Отже, розмір пенсії не може бути нижчим, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування позивачу пенсії з 15.01.2018 у розмірі 121,62грн. є протиправним.

Щодо вимог про нарахування інфляції на пенсію, яку своєчасно не виплатили ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 46 Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту вказаних нормативних приписів випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

За правилами ст. ст. 2, 3 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Наведені вище норми встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; вказують на визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 року № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 згаданого Порядку №159 відтворюють положення Закону та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Приписи п. 4 Порядку №159 визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведену правову позицію сформулював Верховний Суд України у постановах від 19.12.2011 року у справі №6-58цс11, від 11.07.2017 року у справі №21-2003а16), яка у подальшому знайшла своє відображення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі №521/940/17, від 24.01.2019 року у справі №159/1615/17 та від 28.12.2019 року у справі №520/8992/19.

Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку свідчить, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Водночас, оскільки на момент вирішення даного спору позивачу не перераховувалася пенсія з 15.01.2018, то підстави для покладення на відповідача обов`язку з виплати компенсації втрати частини доходів відсутні, позаяк такі вимоги є передчасними.

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальних збитків з відповідача, моральної шкоди та затрат позивача для передачі в ОАС міста Києва, за пересилку плюс інфляція, суд зазначає наступне.

До позовної заяви ОСОБА_1 були надані документи, які, підтверджують придбання останнім авіаквитків, квитків на автобус і поїзд, а також виготовлення копій документів для суду та витрат, пов`язаних з орендою квартири на час проживання в Україні. Разом з тим, як було встановлено вище, питання призначення пенсії за законодавством України громадянам, які проживають на території Португальської Республіки, врегульовано Угодою та Адміністративною домовленістю і не потребує особистого звернення особи до органів Пенсійного фонду України. До того ж, прибуття в Україну з метою особистого звернення із заявою про призначення пенсії не було зумовлене жодними протиправними діями органів Пенсійного фонду України, які б спонукали ОСОБА_1 здійснити відповідні витрати, а відтак підстави для стягнення коштів вказаних коштів з відповідача відсутні. За таких обставин також не підлягають задоволенню вимоги позивача про нарахування інфляції на вказану суму.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, суд для належного захисту порушених прав позивача виходить за межі позовних вимог та визнає протиправними дії відповідача щодо не зарахування позивачу до страхового стажу період роботи з 02.01.1990 по 17.05.1993 на посаді токаря 4 розряду «Ворошиловградский завод РГШО «Спутник» обьединения «Ворошиловградуголь» та період навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01.09.1973 по 14.07.1975 та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача роботу з 02.01.1990 по 17.05.1993 на посаді токаря 4 розряду «Ворошиловградский завод РГШО «Спутник» обьединения «Ворошиловградуголь» та навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01.09.1973 по 14.07.1975.

Крім того, суд для належного захисту порушених прав позивача виходить за межі позовних вимог та визнає протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу пенсії з 15.01.2018 у розмірі 121,62грн. та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 15.01.2018 з урахуванням проведених раніше виплат.

Отже, на підставі викладеного адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку із тим, що позивач ухвалою суду від 07.04.2021 звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Пенсійного фонду України (м. Київ, 01601, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323) щодо не зарахування ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу період роботи з 02.01.1990 по 17.05.1993 на посаді токаря 4 розряду «Ворошиловградский завод РГШО «Спутник» обьединения «Ворошиловградуголь» та період навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01.09.1973 по 14.07.1975.

Зобов`язати Пенсійний фонд України (м. Київ, 01601, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) роботу з 02.01.1990 по 17.05.1993 на посаді токаря 4 розряду «Ворошиловградский завод РГШО «Спутник» обьединения «Ворошиловградуголь» та навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01.09.1973 по 14.07.1975.

Визнати протиправними дії Пенсійного фонду України (м. Київ, 01601, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323) щодо нарахування ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком з 15.01.2018 у розмірі 121,62грн.

Зобов`язати Пенсійний фонд України (м. Київ, 01601, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323) здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з 15.01.2018 не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Амельохін