Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 756/7462/21

провадження № 61-8284св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Фтизіатрія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року у складі судді Луценко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський протитуберкульозний диспансер №1» (далі - КНП «КМПД №1)про виплату неправомірно ненарахованої та невиплаченої заробітної плати.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 змінила підстави і предмет позову на визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивувала тим, що з листопада 2002 року її було прийнято на роботу до КНП «КМПД №1» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а з 05 травня 2015 року - переведено на посаду старшої медичної сестри диспансерного відділення.

Згодом їй стало відомо, що 30 вересня 2021 року її звільнено за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку

з відсутністю на робочому місці.

Проте вона не допускала порушень трудової дисципліни, в тому числі не вчиняла прогул без поважних причин. Зазначила, що її не ознайомлювали

з наказом про реорганізацію КНП «КМПД № 1», а 01 квітня 2021 року

у незаконний спосіб її позбавлено робочого місця, зокрема вчинено дії

з примусового захоплення кабінету № 14 за адресою:

АДРЕСА_1 , в якому вона виконувала свої обов`язки старшої медичної сестри, а також видворено її з кабінету і вилучено особисті речі та речі, що були їй надані як матеріально відповідальній особі.

Позивач вважає, що роботодавцем було грубо порушені вимоги чинного законодавства України під час її звільнення. Наказ від 30 вересня 2021 року

№ 30 про її звільнення завірений печаткою організації, в якій вона не працює. У наказі зазначається про наявність актів комісії, з якими її не ознайомлювали. Згоду на її звільнення профспілковий орган не давав. Роботодавець не запропонував їй надати пояснення щодо фактичних обставин.

Таким чином, ще до прийняття рішення у формі наказу про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, порушено порядок та підстави звільнення.

Наказ про звільнення прийнято з надуманих підстав та за відсутності підстави для розірвання трудового договору за пунктом 4 статті 40 КЗпП України,

що є підставою для його скасування з наступним стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 , після неодноразового уточнення та збільшення позовних вимог, зміни підстав і предмета позову, остаточно просила суд: скасувати наказ від 30 вересня 2021 року № 30 про її звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, що становитиме на 04 листопада 2021 року суму 174 059,76 грн, а також моральну шкоду у розмірі 6 000,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн та витрати на надання професійної правової допомоги в розмірі 21 500,00 грн.

Під час розгляду справи (протокольною) ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року замінено відповідача -

КНП «КМПД №1» на його правонаступника - Комунальне некомерційне підприємство «Фтизіатрія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)(далі - КНП «Фтизіатрія»).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позовні вимоги є недоведеними. Роботодавець здійснив усі передбачені законом дії для недопущення порушення вимог законодавства і для вручення оформленої трудової книжки звільненому працівнику.

Обставини, якими позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги і вважала зміною істотних умов праці, по своїй суті є переміщенням працівника на тому ж підприємстві, установі, організації, яке не має бути попередньо погоджене з ним. При цьому незгода працівника з переміщенням на інше робоче місце не передбачає права невиходу такого працівникана роботу.

Позивач не довела належними і допустимими доказами поважність причин її відсутності на робочому місці з 02 квітня 2021 року до 30 вересня 2021 року,

а отже, у роботодавця були підстави для її звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Вчинення прогулу має наслідки як відсутність обов`язку роботодавця оплачувати дні прогулу, так і право роботодавця на припинення трудових відносин з таким працівником.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Моргун Д. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.

13 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження

№ 61-47902св18), від 12 квітня 2019 року у справі № 265/563/17 (провадження № 61-217св19), від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17 (провадження № 61-37729св18), від 12 червня 2019 року у справі № 367/8553/17 (провадження № 61-4187св19), від 22 травня 2020 року у справі

№ 761/33628/16 (провадження № 61-37447св18), від 27 серпня 2020 року

у справі № 161/14225/19 (провадження № 61-8917св20), від 10 серпня

2021 року у справі №308/12855/19 (провадження № 61-3130св21),

від 26 серпня 2021 року у справі № 607/14453/20 (провадження

№ 61-10296св21).

У постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі

№ 489/1609/17 (провадження N 61-37729св18) сформована правова позиція, що підприємство не визначило відповідно до статті 29 КЗпП України робоче місце позивача, а тому сам факт порушення трудової дисципліни відсутній, оскільки не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не було повідомлено.

У спірних правовідносинах установа позбавила позивача робочого місця та нове не визначила.

Позивач не вчинила прогул, тобто була відсутня на роботі без поважних причин. Так, не може вважатися прогулом невихід працівника на роботу

у зв`язку з незаконним переведенням.

Позивач не могла знаходитися на робочому місці у зв`язку з поважними причинами, а саме наявність фізичного впливу на неї та видворення її з місця роботи.

З урахуванням ситуації, що склалася, позивач написала заяву про дистанційну роботу та виконання нею своїх функцій за адресою проживання. Проте,

не дивлячись на це, були складені доповідні про відсутність її на роботі.

Суди попередніх інстанцій проігнорували факт наявності кримінального провадження № 12021105050001483 від 22 квітня 2021 року, яке підтверджує не лише силове зайняття кабінету позивача, а й поважність причин її відсутності на робочому місті.

Судами не зазначено, які докази позивача відхилені та у мотивувальних частинах судових рішень не викладено мотиви їх відхилення, не зазначено мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Заявлені позивачем факти силового її видворення з робочого місця розцінені як прогул, тобто перекручені та спотворені судами, при цьому ними проігноровано правову природу трудових відносин. Позивача звільнили за прогули, яких фактично не було вчинено, саме суд зобов`язаний був перевірити не тільки підстави для дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення,

а й дотримання самої процедури звільнення.

Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема

у питаннях вимушеного застосування дистанційної роботи не дивлячись на незгоду однієї із сторін трудових правовідносин. Відсутній висновок щодо належного підтвердження виконання своїх трудових обов`язків при роботі дистанційно.

Доводи інших учасників справи

У поданому до Верховного Суду відзиві КНП «Фтизіатрія» заперечує проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та просить залишити ухвалені у справі судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У листопаді 2002 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до КНП «КМПД № 1» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а з 05 травня 2015 року - переведено на посаду старшої медичної сестри диспансерного відділення.

23 лютого 2021 року Київською міською радою прийнято рішення № 45/86 «Про реорганізацію протитуберкульозних закладів охорони здоров`я,

що засновані на комунальній власності територіальної громади міста Києва». Згідно з пунктом 1 цього рішення вирішено реорганізувати КНП «КМПД №1» шляхом приєднання до КНП «Фтизіатрія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

19 березня 2021 року Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано наказ від 19 березня 2021 року № 196 «Про закріплення за комунальним некомерційним підприємством «Фтизіатрія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) майна комунальної власності територіальної громади міста Києва».

Наказ прийнято відповідно до статті 137 Господарського кодексу України, рішення Київської міської ради від 15 грудня 2011 року № 844/7080 «Про впорядкування прийняття майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва, передачі його у володіння та користування, передачі

до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, закріплення майна на праві господарського відання або оперативного управління», підпункту 6 пункту 5.2 Положення про Департамент комунальної власності

м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

від 29 грудня 2012 року № 2383 (в редакції розпорядження від 07 липня

2020 року № 983), з урахуванням листів Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 березня 2021 року № 061-2689/08.02, КНП «КМПД № 1» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04 березня 2021 року № 061-200.03/113 та від 10 березня 2021 року № 061-200.03/124, комунального некомерційного підприємства «Київська міська туберкульозна лікарня № 1 з диспансерним відділенням» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04 березня 2021 року № 061-200.01/215 та від 05 березня 2021 року № 061-200.01/235, комунального некомерційного підприємства «Київська міська туберкульозна лікарня № 2» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04 березня

2021 року № 061-200.02/195 та від 05 березня 2021 року № 061-200.02/207, комунального некомерційного підприємства «Фтизіатрія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

від 04 березня 2021 № 061-200/441/07 та від 05 березня 2021 року

№061-200/452/07. Згідно з зазначеним наказом закріплено на праві оперативного управління за комунальним некомерційним підприємством «Фтизіатрія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) майно згідно з додатком та зобов`язано

КНП «КМПТД №1» передати, а КНП «Фтизіатрія» прийняти це майно. На виконання цього наказу, КНП «КМПТД №1» були передані КНП «Фтизіатрія» нежитлові будівлі за актами приймання-передачі основних засобів

від 19 березня 2021 року. В тому числі була передана нежитлова будівля лікувального корпусу, літ. «А» (підвал площею 167, 0 кв. м, перший поверх площею 758, 1 кв. м, другий поверх площею 752, 5 кв. м), за адресою:

вул. Автозаводська, 68, м. Київ, де знаходилось робоче місце позивача.

Наказ є чинним, дійсним та виконаний.

01 квітня 2021 року комісією КНП «Фтизіатрія» здійснено відвідування Оболонського підрозділу КНП «Фтизіатрія», за результатами якого був складений акт відвідування Оболонського підрозділу КНП «Фтизіатрія». Також було прийняте рішення про призначення виконувача обов`язки (далі - в. о.) завідувача підрозділу, в. о. старшої медичної сестри амбулаторної частини та передачу останній лікарських засобів від КНП «Фтизіатрія».

02 квітня 2021 року на ім`я виконуючого обов`язки (далі - в. о.) директора

КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М. подана доповідна записка головної медичної сестри ОСОБА_2 про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 , а саме: прийшла на роботу о 8:00 год, спілкуватися відмовилась, згодом пішла.

05 квітня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М. подана доповідна записка в. о. старшого інспектора з кадрів

ОСОБА_3 про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 , а саме,

що остання була відсутня на робочому місці 05 квітня 2021 року о 8:00 год.

05 квітня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М. подана доповідна записка головної медичної сестри ОСОБА_2 про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 05 квітня 2021 року з 8:00 год до 15:12 год.

06 квітня 2021 року в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. І. листом

№ 061-200.03./162 запросив ОСОБА_1 прибути на роботу для вирішення питань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків.

07 квітня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М. подана доповідна записка головної медичної сестри ОСОБА_2 про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 , а саме з 05 квітня 2021 року

до 07 квітня 2021 року ОСОБА_1 не з`являлась на роботі. Про причини відсутності на роботі не попереджала.

09 квітня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М. подана доповідна записка в. о. старшого інспектора з кадрів

Кондрашової В. В. про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 09 квітня 2021 року.

12 квітня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М. подана доповідна записка головної медичної сестри ОСОБА_2 про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 12 квітня 2021 року з 8:00 год.

до 15:12 год.

13 квітня 2021 року ОСОБА_1 листом від 10 квітня 2021 року повідомила про те, що її незаконно виселили з робочого місця.

13 квітня 2021 року в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. І. листом

№ 061-200.03/179 повідомила ОСОБА_1 про те, що остання з 02 квітня

2021 року не відвідує роботу та зобов`язана виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, трудове законодавство.

16 квітня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М подана доповідна записка в. о. старшого інспектора з кадрів ОСОБА_3 про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 в період з 12 квітня 2021 року

до 16 квітня 2021 року включно.

19 квітня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М. подана доповідна записка головної медичної сестри ОСОБА_2 про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 19 квітня 2021 року з 8:00 год.

до 15:12 год.

21 квітня 2021 року в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. І. листом

№ 061-200.03/194 вкотре запрошує ОСОБА_1 прибути на роботу для вирішення питань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків.

23 квітня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М. подана доповідна записка головної медичної сестри ОСОБА_2 про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 в період з 05 квітня 2021 року

до 23 квітня 2021 року.

26 квітня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М. подана доповідна записка в. о. старшого інспектора з кадрів

Кондрашової В. В. про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 в період

з 05 квітня 2021 року до 26 квітня 2021 року включно.

Листом від 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 повідомила про те, що їй не нараховується та не виплачена оплата за роботу, а її кошти привласнені адміністрацією.

У листі від 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 зазначала, що її позбавлено кабінету, а тому прогул відсутній.

27 квітня 2021 року КНП «КМПТД № 1» видано наказ № 27 «Про створення комісії для проникнення в кабінети, в яких зберігаються матеріальні цінності та речі ОСОБА_1 ».

27 квітня 2021 року в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. І. листом

№ 061-200.03/205 повідомила ОСОБА_1 про те, що видано наказ

від 27 квітня 2021 року № 27 «Про створення комісії для проникнення

в кабінети, в яких зберігаються матеріальні цінності та речі ОСОБА_1 »,

та вимагали прибути 28 квітня 2021 року о 8:00 год до КНП «КМПД № 1» для ознайомлення з вказаним наказом, аби взяти участь у комісійному проникненні у вказані кабінети.

28 квітня 2021 року о 8:15 год ОСОБА_1 ознайомлено з наказом

від 27 квітня 2021 року № 27 «Про створення комісії для проникнення в кабінети, в яких зберігаються матеріальні цінності та речі ОСОБА_1 ». Від участі у роботі комісії позивач відмовилась.

28 квітня 2021 року в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. 1. листом

№ 061-200.03/208Х просила ОСОБА_1 надати письмові пояснення про причини неявки на роботу з 05 квітня 2021 року до 27 квітня 2021 року.

28 квітня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М. позивач подала пояснення, за змістом яких у зв`язку з неправомірними діями

в. о. директора Сердюк О. M., які виявились у позбавленні її робочого місця, без надання іншого робочого місця, нею 02 квітня 2021 року подана заява про виконання своїх обов`язків за адресою: АДРЕСА_2 .

З 05 квітня 2021 року до 27 квітня 2021 року їй не було надано іншого робочого місця за виключенням того, яке вона самостійно знайшла за адресою:

АДРЕСА_2 . Зазначила, що вона не здійснювала невихід на роботу з 05 квітня 2021 року до 27 квітня 2021року, оскільки вона працювала за вказаною адресою.

29 квітня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М. подана доповідна записка в. о. старшого інспектора з кадрів

Кондрашової В. В. про те, що позивачка з`явилася на роботі 28 квітня

2021 року о 8:00 год, а о 10:00 год без будь-яких пояснень залишила роботу і більше не з`являлась.

06 квітня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» позивач подала заяву від 05 квітня 2021 року про ненарахування їй заробітної плати.

07 травня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М подана доповідна записка в. о. ст. інспектора з кадрів ОСОБА_3 про те, що позивач була відсутня на роботі в період з 05 квітня 2021 року

до 07 травня 2021 року.

11 травня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М. подана доповідна записка головної медичної сестри ОСОБА_2

про відсутність на робочому місці позивачки 11 травня 2021 року.

14 травня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М. подана записка в. о. старшого інспектора з кадрів ОСОБА_3 про те, що позивачка була відсутня на роботі в період з 11 травня 2021 року

до 15 травня 2021 року.

17 травня 2021 року на ім`я в. о. директора КНП «КМПТД № 1» Сердюк О. М. подана доповідна записка головної медичної сестри ОСОБА_2

про відсутність на робочому місці позивачки 17 травня 2021 року.

20 липня 2021 року видано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради Київська міська державна адміністрація) № 1613 «Про внесення змін до складу комісій з організації протитуберкульозних закладів охорони здоров`я, що засновані на комунальній власності територіальної громади міста Києва», за яким внесено зміни до персонального складу комісії з реорганізації КНП «КМПТД № 1» шляхом приєднання до КНП «Фтизіатрія» та внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

02 серпня 2021 року видано спільний наказ КНП «Фтизіатрія» та

КНП «КМПТД № 1» № 67/3 «Про створення комісії по розслідуванню випадку відсутності старшої медичної сестри диспансерного відділення ОСОБА_1 на робочому місці». Наказом створено комісію з проведення розслідування випадку відсутності старшої медичної сестри диспансерного відділення ОСОБА_1 на робочому місці та встановлено строк до 30 вересня 2021 року для подання голові комісії з реорганізації КНП «КМПТД № 1» акта комісійної перевірки з відповідними висновками.

Під час роботи зазначеної комісії була опрацьована наведена документація, доповідні записки членів комісії та складені відповідні акти.

17 вересня 2021 року комісія з реорганізації КНП «КМПД № 1» направила позивачу лист № 061-200/26/04 з проханням надати письмові пояснення про причини відсутності/неявки на роботу з 28 квітня 2021 року по дату надання відповіді на цей лист та документи, що підтверджують, поважність причин відсутності на роботі.

30 вересня 2021 року КНП «КМПД №1» видано наказ № 30 «Про звільнення ОСОБА_1 », за підписом голови комісії з реорганізації, відповідно до якого позивача звільнено 30 вересня 2021 року за прогул без поважних причин за пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Наказано виплатити їй грошову компенсацію при звільненні за 15 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01 листопада 2020 року до 02 квітня 2021 року та 17 календарних днів невикористаної соціальної відпустки за 2021 рік.

30 вересня 2021 року здійснено повний розрахунок з позивачкою,

а саме перераховано кошти на безготівковий рахунок у розмірі 10 763,05 грн, що підтверджується платіжною відомістю від 30 вересня 2021 року.

30 вересня 2021 року КНП «КМПД № 1» позивачці направлено повідомлення про необхідність отримати трудову книжку та надіслало копію наказу про звільнення від 30 вересня 2021 року № 30.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України проведено наказом КНП «КМПД № 1» від 30 вересня 2021 року у зв`язку

з прогулом без поважних причин.

Пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП Українипередбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП Українивстановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази.

У справі, яка переглядається, установлено, що з 02 квітня 2021 року

до 30 вересня 2021 року (дня звільнення) ОСОБА_1 припинила виходити на роботу у КНП «КМПД № 1».

З 06 квітня 2021 року сторони вели переписку щодо неявки позивача на роботу з метою з`ясування причин такої відсутності, вирішення питань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків, підстав та можливостей

як припинення, так і продовження трудових відносин, проте вирішення спору між сторонами не відбулося.

Під час розгляду справи суди детально встановили факт відсутності позивача на робочому місці у спірний період та фактичне невиконання нею у цей час трудових функцій.

Факт прогулу позивача з 02 квітня 2021 року до 30 вересня 2021 року підтверджується наданими відповідачем та дослідженими судами під час розгляду справи доказами, зокрема, актами про відсутність на роботі, складеними службовими особами КНП «КМПД № 1»; доповідними записками; актом комісійної перевірки від 29 вересня 2021 року, складеним на виконання спільного наказу КНП «КМПД № 1» та КНП «Фтизіатрія» від 02 серпня

2021 року № 67/3 «Про створення комісії по розслідуванню випадку відсутності старшої медичної сестри диспансерного відділення ОСОБА_1 на робочому місці».

Сам факт відсутності на робочому місці у вказаний період не заперечувала і позивач. При цьому на обґрунтування причин невиходу на роботу позивач посилалась на незаконну, з її точки зору, без дотримання відповідної процедури, зміну роботодавцем її істотних умов праці, в тому числі позбавлення її робочого місця.

Відповідно до частини першої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором (частина друга статті 32

КЗпП України).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача, зокрема її аргументи щодо передання кабінету, який вона займала, іншій особі, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що ті обставини, якими позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги і вважала зміною істотних умов праці, по своїй суті

є переміщенням працівника на тому ж підприємстві, установі, організації,

і не має бути попередньо погоджене з ним. При цьому незгода працівника

з переміщенням на інше робоче місце не має такого правового наслідку

як право невиходу на роботу, яке не повинно було б кваліфікуватися як вчинення прогулу.

Судами не встановлено поважних причин, які унеможливлювали з`являтися позивачу на роботу для виконання своїх професійних обов`язків з 02 квітня 2021 року до 30 вересня 2021 року. При цьому її доводи про позбавлення робочого місця та невизначення нового є необґрунтованими, оскільки не підтверджують поважність причин неявки на роботу за місцезнаходженням установи, яке не змінювалось.

Колегія суддів не бере до уваги посилання заявника на постанову Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17 (провадження

№ 61-37729св18), оскільки фактичні обставини у цій справі

є відмінними від обставин, установлених у справі, що переглядається.

У зазначеній справі установлено незаконність переведення працівника

у інший населений пункт за відсутності його згоди. Суд виходив з того, що не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не було повідомлено.

У справі, яка переглядається, не відбулося змін істотних умов праці та фактично мало місце переміщення працівника на тому ж підприємстві, місцезнаходження якого не змінювалось.

Відповідач здійснив усі передбачені законом дії для недопущення порушення вимог законодавства.

Посилання заявника на написання нею заяви про дистанційну роботу та виконання нею своїх функцій за адресою проживання є необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи не доведено таких обставин, зокрема щодо документального оформлення за спільною згодою з роботодавцем дистанційної роботи позивача, та взагалі можливість виконання останньою покладених на неї службових обов`язків дистанційно.

Установивши, що у період з 02 квітня 2021 року до 30 вересня 2021 року позивач була відсутня на роботі та не виконувала своїх посадових обов`язків, належними і допустимими доказами поважності причин відсутності у ці дні не довела, тобто скоїла прогул без поважних причин, при цьому роботодавець перед виданням наказу про звільнення вжив усіх доступних заходів для перевірки і з`ясування причини відсутності працівника на роботі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про законність звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої

статті 40 КЗпП України, а отже, відсутність правових підстав для скасування наказу про її звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів не бере до уваги посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18), від 12 квітня 2019 року у справі № 265/563/17 (провадження № 61-217св19), від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17 (провадження № 61-37729св18), від 12 червня 2019 року у справі

№ 367/8553/17 (провадження № 61-4187св19), від 22травня 2020 року у справі

№ 761/33628/16 (провадження № 61-37447св18), від 27 серпня 2020 року

у справі № 161/14225/19 (провадження № 61-8917св20), від 10 серпня

2021 року у справі № 308/12855/19 (провадження № 61-3130св21),

від 26 серпня 2021 року у справі № 607/14453/20 (провадження

№ 61-10296св21), оскільки висновки у вказаних справах і у справі,

яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини,

що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Так, у справі, яка переглядається, на підставі оцінки доказів та виходячи

з конкретних обставин, які мають індивідуальний характер, судами встановлено факт відсутності позивача на роботі без поважних причин, тобто вчинення нею прогулу, що є підставою для звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції

та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк