ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/4493/22 пров. № А/857/11459/22

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Кузьмича С.М., Матковської З.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року (рішення ухвалене у м. Рівне судом у складі головуючого судді Нор У.М., повне судове рішення складено 19.07.2022) у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду(контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду(контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування Постановипро застосування адміністративно-господарського штрафу № 325358 від 11 січня 2022 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що притягнення до відповідальності за ненадання відповідних документів є необґрунтованим там безпідставним, оскільки технічний стан транспортного засобу було підтверджено належними документами, зокрема митними органами при проведенні процедури розмитнення, сервісними центрами МВС при видачі Свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу та Протоколами огляду. Зауважив, що встановлення відсутності наведених документів, не може бути підставою для застосування до позивача штрафної санкції відповідно до абз.1 ч 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Просив позов задоволити.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспортіпро застосування адміністративно-господарського штрафу № 325358 від 11 січня 2022 року.

Рішення суду першої інстанції оскаржила Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки). Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 листопада 2021 року на 382 км автомобільної дороги М-07 транспортний засіб було зупинено головним спеціалістом ВДК Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Мельником В. І. для проведення перевірки.

Посадовою особою Укртрансбезпеки за результатами проведення перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 312479.

Головним спеціалістом ВДК за результатами складеного Акту встановлено порушення, відповідальність за які передбачене статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності наступних документів:

не оформлена товарно-транспортна накладна (відсутня інформація про перевізника, параметри ТЗ);

відсутні:

- свідоцтво про реєстрацію тз засобів;

- протокол перевірки технічного стану тз Volvo, Gras;

- щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія за 28 попередніх дні та за 12.11.2021).

Після складання акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 12.11.2021 транспортний засіб продовжив рух до точки призначення.

В. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Прокопчук Я. М. було винесено Постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 325358, щодо порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ч.1 абз. 3 ст.60 Закону, а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону та накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000.00 гривень.

Зазначену постанову було отримано Позивачем за допомогою засобів поштового зв`язку Укрпошта 24 січня 2022 року, що підтверджується витягом з офіційного сайту Укрпошти.

ВважаючиПостановупро застосування адміністративно-господарського штрафу № 325358 від 11 січня 2022 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до частини 5 статті 60 КАС України, розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

11 лютого 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення № 103 «Про затвердження Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті» (надалі - Положення).

Згідно п.1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до п.8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Згідно пункту 1 Порядку цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до п.3 Порядку, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно із п. 4 Порядку, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пункт 14 Порядку передбачає, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до статті 6 Закону рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансінспекції.

Згідно п. 20 Порядку, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Відповідно до п.21 Порядку, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

Статтею 1 Закону визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону та п.2 Порядку, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Апеляційним судом встановлено, що на фізичної особу- підприємця ОСОБА_1 оскаржуваною постановою накладено адміністративно-господарську санкцію - штраф за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз правових норм вказує, щозазначена стаття є відсилочною та застосовується у випадку ненадання документів, перелік яких передбачений в ст. 48 Закону.

Згідно зі ст. 48 Закону, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

В Акті головним спеціалістом ВДК Мельником В. І. зазначено, що відсутні на момент перевірки документи визначені ст.. 48 Закону: товаро-транспортна накладна на перевізника ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія за 28 попередні дні та за 12.11.2021 року.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" врегульовано, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно із розділом 1 (Терміни та поняття) Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Правила №363), наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

За змістом визначень, що наведені у Правилах №363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пункту 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах (пункт 1). При цьому, як вбачається із пункту 1 вказаного Переліку, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідно мати товарно-транспортну накладну.

Судом досліджено товарно-транспортну накладну № 12/11 від 12.11.2021 року, яку було надано Позивачем. В даному документі зазначено, що автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_2 .

Таким чином, апеляційний суд вважає помилковим притягнення відповідачем позивача до відповідальності, оскільки ФОП ОСОБА_1 не є перевізником в розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", та має не має відношення до події яка описана у оскаржуваній постанові про застосування адміністративно - господарського штрафу.

Разом з тим, що відповідач, як під час оформлення матеріалів справи про порушення так і під час розгляду справи про порушення, не забезпечив належного з`ясування дійсної особи перевізника, не відібрав жодних письмових пояснень у водіїв транспортних засобів, та не направляв запитів про надання інформації до інших контролюючих органів, які можуть володіти інформацію про осіб, що використовують транспортні засоби у своїй господарській діяльності.

Кабінетом Міністрів України 07 вересня 1998 року було затверджено Постанову № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (надалі - Постанова № 1388).

Згідно п.1 Постанови № 1388, цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Абзац 1 пункту 3 Постанови № 1388 передбачає, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Відповідно до абз.1 п.6 Постанови № 1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС або через центри надання адміністративних послуг. Державна реєстрація нових транспортних засобів може проводитися сервісними центрами МВС за участю суб`єктів господарювання, які стоять на обліку в Головному сервісному центрі МВС, здійснюють продаж таких транспортних засобів та уклали з Головним сервісним центром МВС відповідний договір.

На початку листопада 2021 року Позивачем було придбано вказаний транспортний засіб за межами кордону України та проведено процедуру розмитнення на підставі та у межах положень митного законодавства України.

Процедура розмитнення складається із багатьох складових процесів, зокрема і огляду транспортного засобу на предмет технічного стану та подальшої експлуатації. У випадку незадовільного стану технічного стану митні органи забороняють подальше проведення процедури розмитнення та унеможливлюють реєстрацію транспортного засобу уповноваженими на те органами державної влади. Фактом, який підтверджує належне проведення процедури розмитнення транспортного засобу є те, що Позивачу на вантажний автомобільний було видано тимчасовий реєстраційний талон (транзитні номери) - 07АІ9509 та Т1ТА2640.

Органи митного контролю підтвердили, що ввезений на митну територію України транспортний засіб перебуває у стані, що дозволяє його подальшу експлуатацію.

Видача тимчасово реєстраційного талону дозволяло Позивачу експлуатувати транспортний засіб на території України та здійснювати рух на автомобільних дорогах у відповідності до положень законодавства України.

Пункт 8 Постанови № 1388 зазначає, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Законодавство України передбачає, що Позивач вправі керувати транспортним засобом із використанням тимчасового реєстраційного талону (транзитних номерів) у строк не більше трьох місяців.

З метою проведення реєстрації транспортного засобу із використанням державних номерів, Позивач із відповідною заявою звернувся до сервісного центру МВС.

Пункт 8 Постанови № 1388 зазначає, що для проведення реєстрації транспортного засобу для поставлення на облік із використанням державних номерів, необхідно надати уповноваженим особам документи, які підтверджують технічний стан автомобіля установленим вимогам безпеки.

Відповідний документ про технічний стан транспортного засобу було видано митними органами при проведенні процедури розмитнення та видачі тимчасового реєстраційного талону.

Апеляційним судом встановлено, що 03 грудня 2021 року Сервісним центром МВС (ТСЦ 5644) було видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на Спеціалізований вантажний сідловий тягач VOLVO FH 13.500 та присвоєно державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Сервісним центром МВС (ТСЦ 5644) 10 грудня 2021 року було видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на Спеціалізований напівпричіп Н/ПР-Самоскид GRAS GS 44 та присвоєно державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 .

Видача Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу підтверджує, що транспортні засоби перебувають у технічно справному стані та дозволяють їх подальшу експлуатацію.

Дотримуючись положень чинного законодавства України та після проведення державної реєстрації придбаного транспортного засобу, Позивачем було проведено технічний огляд автомобіля та напівпричипу у юридичної особи, яка має відповідні дозволи та ліцензії.

Випробувальна лабораторія ТОВ «ВОЛОДИМИРЕЦЬТРАНССЕРВІС» 03 грудня 2021 року було проведено технічний огляд та видано Протокол перевірки стану транспортного засобу № 01493-00024-21 (бланк ВС № 463224) на Спеціалізований вантажний сідловий тягач VOLVO FH 13.500 НОМЕР_2 .

10 грудня 2021 року Випробувальна лабораторія ТОВ «ВОЛОДИМИРЕЦЬТРАНССЕРВІС» було проведено технічний огляд та видано Протокол перевірки стану транспортного засобу № 01493-00032-21 (бланк ВС № 463232) на Спеціалізований напівпричіп Н/ПР-Самоскид GRAS GS 44 НОМЕР_2 .

У Акті проведення перевірки, уповноважена особа Укратрансбезпеки зазначає, що у водія транспортного засобу під час руху був відсутній Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Видача тимчасового реєстраційного талону не дає підстав для проведення технічного огляду, оскільки йому підлягають транспортні засоби, які зареєстровані у сервісних органах МВС та мають державні реєстраційні номери. Видача реєстраційного талону підтверджує той факт, що транспортний засіб перебував у технічно справному стані, а протоколи огляду лише підтвердили даний факт, однак не могли бути виписані відповідною установою так як свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на момент виїзду з митного органу не було видане сервісним центром.

Аналогічні твердження стосуються і відсутності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, про що зазначено в Акті проведення перевірки.

Відсутність свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зумовлена тим фактом, що при проведенні процедури розмитнення транспортного засобу, уповноваженими органами було видано тимчасовий реєстраційний талон (транзитні номери).

Тимчасовий реєстраційний талон було видано на початку листопада 2021 року та має юридичну силу до лютого 2022 року.

При проведенні перевірки уповноваженими особами Укртрансбезпеки, водієм транспортного засобу було пред`явлено вказаний талон. Використання тимчасового реєстраційного талону здійснювалося Позивачем у відповідності до законодавства України, без будь якого порушення строків його використання.

Позивач здійснив реєстрацію транспортного засобу та поставлення його на облік у порядку, що визначено положенням законодавства України

За таких обставин, апеляційний суд вважає, щопритягнення Позивача до відповідальності за ненадання відповідних документів є необґрунтованим та безпідставним, оскільки технічний стан транспортного засобу було підтверджено різного роду документами, зокрема митними органами при проведенні процедури розмитнення, сервісними центрами МВС при видачі Свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу та Протоколами огляду.

Щодо понесених позивачем витрат зокрема на правову допомогу, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про стягнення розміру заявлених у сумі 5000 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що з врахуванням наведених вище критеріїв, співмірною із наданими адвокатом послугами на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 24.01.2022 є сума 5000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі №460/4493/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятоїстатті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська